What do you think?
Rate this book
Бісописи великого Гембеля
Боги, біси, темноборці... раз, два, три...
Що випаде людству?
Старі часи співіснування старих світів минають. Баланс починає змінюватися - давні боги прагнуть реваншу за стару поразку, темноборці збирають потуги для відновлення свого впливу. З усіх сил їм капостять Бєс Толковий і Бєс Полєзний та залучають до цього пекельне панство. Людство ж поки живе собі в інтернет-світі з яскравими картинками, вигаданими образами, та прикрашеною буденністю, живлячи нових істот - Породжень. Каламутна історія двох колишніх агентів Аллервельту залишилася писаною по воді. Німанд та Єманд за інших обставин могли б бути разом, однак чи то момент не той, чи то місце, а може, їхні власні сумніви розвели тоді обох у часі і просторі.
Що випаде людству?
Старі часи співіснування старих світів минають. Баланс починає змінюватися - давні боги прагнуть реваншу за стару поразку, темноборці збирають потуги для відновлення свого впливу. З усіх сил їм капостять Бєс Толковий і Бєс Полєзний та залучають до цього пекельне панство. Людство ж поки живе собі в інтернет-світі з яскравими картинками, вигаданими образами, та прикрашеною буденністю, живлячи нових істот - Породжень. Каламутна історія двох колишніх агентів Аллервельту залишилася писаною по воді. Німанд та Єманд за інших обставин могли б бути разом, однак чи то момент не той, чи то місце, а може, їхні власні сумніви розвели тоді обох у часі і просторі.
336 pages, Paperback
Published January 1, 2024
16 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
Read
November 30, 2025Друга частина краще, бо додався лор про бісів та інші пекельні створіння, які дуже милі, але в підсумку, продовження тієї самої любовної історії. Автор намагається грати в емпатію, що любов то вічне і все таке, але чогось все одно не вистачає, бо в кінці ти просто кажеш, нарешті, і закриваєш книжку.
December 3, 2024
Після яскравих вражень від першої частини, вирішила не відкладати читання другої, страшенно цікаво було дізнатися, що ж сталося з героями з нетрів Аллервельта.
Спочатку про структуру тексту.
«Бісописи» - це декілька прошарків оповіді, 5Д - читання. Є історія (ймовірно вигадана, але це неточно 😅🫣), є оповідачі, які транслюють цю історію з інших світів, є персонажі, які одночасно перебувають в декількох площинах (оповіді, міжсвіття, реальності). І все це автор органічно, біс знає як йому це вдалося, оформив на трьохстах з хвостиком сторінках. Може здаватися, що це невелика кількість сторінок не здатна передати глибини/широту/висоту - весь масштаб та спектр грандіозного задуму, але у певних епізодах можна загубитися буквально і фігурально.
Наприклад, в подорожі до пекла.
Особливо цікавезно - складно осягнути силу та таланти Вехселів.
(Цікава примітка на полях 🛸 : за минулий місяць прочитала три різні книги, які розповідають про потойбічний світ. Співпадіння? 🤔 І всі вони зображують дуже різні варіації тих місць. Ну, і про Данте згадка присутня в усіх. 😅 Ніколи йому не вибачать такого ганебно - гнітючого зображення місця для потенційно вічних веселощів).
Відкритим для мене залишається питання, а де ж «сили світла і добра», які так і не вийшли на арену бойових дій?
Як і те, яку роль відведено тим самим бісам, які нам цю історію розповідають, адже відчувається, що вони маскуються за посередництво, але при цьому точно мають значно більше можливостей та повноважень.
Залишається сподіватися на продовження і розкриття деталей. 🤞🏻
Окремий читацький уклін автору за небанальний гумор! Ну, тут важко передати, наскільки тонко і іронічно пан Ромашка Міхалич підвищуватиме рівень серотоніну в крові. А зважаючи, що «Бісописи» дуже драматична та зажурлива оповідка, то вставки авторських жартів прицільно - влучні. 💔🫶🏻
Знову ж таки, через сплетіння декількох площин реальності/міжсвіття, автобіографічні вкраплення виглядають доволі оригінально.
Наполегливо рекомендую до читання обидві частини історії.
Навіть не бачу сенсу переказу змісту, адже це про нас з вами, про наші будні та сьогодення, про просте і зрозуміле, але одночасно і про неосяжне та складне, про «вєршитєлєй» історії, яких автор прозоро зобразив і ви їх одразу впізнаєте… а ще це про життєві шляхи кожної людина і про те, наскільки ми вразливі .
💔💔💔
10/10 ⭐️
однозначно перша і друга частини займають місце в пʼятірці найкращого прочитаного за рік.
Додам декілька цитат, які навряд вам будуть зрозумілими без контексту, але, сподіваюсь, спрацюють «гачками» зацікавленості:
«Я ж тобі казав треба його брати, він загартований українською освітою. Диви, ми вже тридцять секунд тягнемо час, а він не психонув.»
«… не обовʼязково бути злим, щоб пекло тобою зацікавилося.»
«Тисячі мертвих дивилися на нього, і йому не було куди подіти свої очі. Усі вони загинули просто тому, що він брехун. Боязкий, підлий брехун. Кожне із цих життів можна було б урятувати, був би він не такою ницою потворою.»
«…страждати за жінкою треба правильно... десь плюс-мінус чотири години на день. Робиш кілька підходів по двадцять-тридцять хвилин...»
«Наче бидлуватий блазень і нікчемний дурень раптом визначає твою долю та заволодіває твоїм життям, і ти розумієш, що від цього ідіота тепер залежить твоє майбутнє, а ти нічого не вирішуєш, бо в нього влада і сила... А все, що ти робив за життя, множиться на нуль, і ти безсилий!»
Дуже сподіваюсь на продовження історії … ✍️
Воно ж буде, пане Романе?
Спочатку про структуру тексту.
«Бісописи» - це декілька прошарків оповіді, 5Д - читання. Є історія (ймовірно вигадана, але це неточно 😅🫣), є оповідачі, які транслюють цю історію з інших світів, є персонажі, які одночасно перебувають в декількох площинах (оповіді, міжсвіття, реальності). І все це автор органічно, біс знає як йому це вдалося, оформив на трьохстах з хвостиком сторінках. Може здаватися, що це невелика кількість сторінок не здатна передати глибини/широту/висоту - весь масштаб та спектр грандіозного задуму, але у певних епізодах можна загубитися буквально і фігурально.
Наприклад, в подорожі до пекла.
Особливо цікавезно - складно осягнути силу та таланти Вехселів.
(Цікава примітка на полях 🛸 : за минулий місяць прочитала три різні книги, які розповідають про потойбічний світ. Співпадіння? 🤔 І всі вони зображують дуже різні варіації тих місць. Ну, і про Данте згадка присутня в усіх. 😅 Ніколи йому не вибачать такого ганебно - гнітючого зображення місця для потенційно вічних веселощів).
Відкритим для мене залишається питання, а де ж «сили світла і добра», які так і не вийшли на арену бойових дій?
Як і те, яку роль відведено тим самим бісам, які нам цю історію розповідають, адже відчувається, що вони маскуються за посередництво, але при цьому точно мають значно більше можливостей та повноважень.
Залишається сподіватися на продовження і розкриття деталей. 🤞🏻
Окремий читацький уклін автору за небанальний гумор! Ну, тут важко передати, наскільки тонко і іронічно пан Ромашка Міхалич підвищуватиме рівень серотоніну в крові. А зважаючи, що «Бісописи» дуже драматична та зажурлива оповідка, то вставки авторських жартів прицільно - влучні. 💔🫶🏻
Знову ж таки, через сплетіння декількох площин реальності/міжсвіття, автобіографічні вкраплення виглядають доволі оригінально.
Наполегливо рекомендую до читання обидві частини історії.
Навіть не бачу сенсу переказу змісту, адже це про нас з вами, про наші будні та сьогодення, про просте і зрозуміле, але одночасно і про неосяжне та складне, про «вєршитєлєй» історії, яких автор прозоро зобразив і ви їх одразу впізнаєте… а ще це про життєві шляхи кожної людина і про те, наскільки ми вразливі .
💔💔💔
10/10 ⭐️
однозначно перша і друга частини займають місце в пʼятірці найкращого прочитаного за рік.
Додам декілька цитат, які навряд вам будуть зрозумілими без контексту, але, сподіваюсь, спрацюють «гачками» зацікавленості:
«Я ж тобі казав треба його брати, він загартований українською освітою. Диви, ми вже тридцять секунд тягнемо час, а він не психонув.»
«… не обовʼязково бути злим, щоб пекло тобою зацікавилося.»
«Тисячі мертвих дивилися на нього, і йому не було куди подіти свої очі. Усі вони загинули просто тому, що він брехун. Боязкий, підлий брехун. Кожне із цих життів можна було б урятувати, був би він не такою ницою потворою.»
«…страждати за жінкою треба правильно... десь плюс-мінус чотири години на день. Робиш кілька підходів по двадцять-тридцять хвилин...»
«Наче бидлуватий блазень і нікчемний дурень раптом визначає твою долю та заволодіває твоїм життям, і ти розумієш, що від цього ідіота тепер залежить твоє майбутнє, а ти нічого не вирішуєш, бо в нього влада і сила... А все, що ти робив за життя, множиться на нуль, і ти безсилий!»
Дуже сподіваюсь на продовження історії … ✍️
Воно ж буде, пане Романе?
October 22, 2024
Для мене особисто ця книга трошки слабша за попередню Стрьомні нетрі Аллервельту, але вона все одно набагато краща за доволі багато книг молодих авторів що виходять останнім часом, навіть якщо брати до уваги не лише самвидав, а й книги від видавництв.
Все така ж прекрасна і жива мова, цікаві ідеї, яскраві описи, небанальні персонажі, приємні діалоги.
Незвичайний для мене хід - зламана четверта стіна в літературі, це було трошки незвично.
Як і багато книг написані після 2022, ця також про війну. Але питання які задає автор вони інші, не з тої популярної нині повістки які, наприклад, можна зустріли в Змієвих валах. . І звісно, нічого напряму нам не кажуть, все хитро завуальовано, десь більше, десь менше, якісь з постатей впізнаються одразу, якісь ні.
І на відміну від Аллервелту, ці книга мені особисто видалась доволі меланхолічною, вона і про прийняття, і про те що не всі історії закінчуються гепіендом чи трагедією. Деякі просто закінчуються, бо "...пізно це все...".
Якщо читали Аллервельт, то продовження обов'язкове до прочитання. Якщо не читали, то бігом шукайте першу книгу і купуйте другу, бо, цитуючи автора "тираж геть малий, беріть поки є")
І моя тємка. Якщо порівнювати з серіалами, то Стрьомні нетрі це перший сезон "Надзвичайного", де одноповерхова затишна Америка, а "Бісописи" це вже 5-й сезон все того ж "Надзвичайного", коли вже починається по троху божественней махач. І я дуже сподіваюсь, що далі буде...)
Все така ж прекрасна і жива мова, цікаві ідеї, яскраві описи, небанальні персонажі, приємні діалоги.
Незвичайний для мене хід - зламана четверта стіна в літературі, це було трошки незвично.
Як і багато книг написані після 2022, ця також про війну. Але питання які задає автор вони інші, не з тої популярної нині повістки які, наприклад, можна зустріли в Змієвих валах. . І звісно, нічого напряму нам не кажуть, все хитро завуальовано, десь більше, десь менше, якісь з постатей впізнаються одразу, якісь ні.
І на відміну від Аллервелту, ці книга мені особисто видалась доволі меланхолічною, вона і про прийняття, і про те що не всі історії закінчуються гепіендом чи трагедією. Деякі просто закінчуються, бо "...пізно це все...".
Якщо читали Аллервельт, то продовження обов'язкове до прочитання. Якщо не читали, то бігом шукайте першу книгу і купуйте другу, бо, цитуючи автора "тираж геть малий, беріть поки є")
І моя тємка. Якщо порівнювати з серіалами, то Стрьомні нетрі це перший сезон "Надзвичайного", де одноповерхова затишна Америка, а "Бісописи" це вже 5-й сезон все того ж "Надзвичайного", коли вже починається по троху божественней махач. І я дуже сподіваюсь, що далі буде...)
March 18, 2025
На мій погляд ще краще, ніж попередня книга серії. Ще більше розкривається всесвіт, на місці фірмовий гумор та чудові персонажі. При цьому книга більше філософська та доросла.
Сподіваюсь, буде продовження серії.
Сподіваюсь, буде продовження серії.
December 14, 2024
Як завжди на висоті 👏🏻. Якщо шукаєте щось нове, неординарне – читайте Романа Воронкова і його цикл Нетрів.
March 27, 2026
Якщо ви як я переживали, що 2 книга буде не такою цікавою як 1 без любовної лінії Єманд і Німанда, то не переживайте!
2 частина більш динамічна, цікава оригінальними фантастичними персонажами. Автор додає біографію про себе, і звісно ж гумор)) що робить сюжет оригінальнішим.
Кінець «розмотав» і розчулив. Я навіть поплакала.
2 частина більш динамічна, цікава оригінальними фантастичними персонажами. Автор додає біографію про себе, і звісно ж гумор)) що робить сюжет оригінальнішим.
Кінець «розмотав» і розчулив. Я навіть поплакала.
September 30, 2025
📚 "Бісописи великого Гембеля" Романа Воронкова: повернення в Аллервельт, але вже не зовсім... 📚
Я прочитала другий том серії "Стрьомні нетрі Аллервельту", і мої враження досить неоднозначні. "Бісописи великого Гембеля" — це та книга, яка не викликає сильних емоцій, але й не розчаровує. Я поставила їй 4 з 5, бо вона однозначно знайде свого читача.
Головна перевага цієї книги — це, безумовно, біси. Роману Воронкову вдалося створити неймовірно харизматичних персонажів. Біси тут не просто злісні істоти, а дійсно веселі, хитрі та винахідливі хлопці, які мені сподобалися більше за всіх. Їхні пригоди, спроби завадити древнім силам та загальний "хаос", який вони створюють, є найкращою частиною книги.
Сам сюжет досить цікавий: давні боги прагнуть помсти, а темні сили готуються до відродження. Усе це відбувається на тлі людського світу, що занурився в цифрову реальність. Тільки біси і, як виявилося, колишні агенти, можуть врятувати ситуацію.
Це книга, яка має потрапити в настрій. Якщо ви цінуєте фірмовий стиль автора, нелінійну оповідь та химерних персонажів, то вам точно зайде. Але якщо ви шукаєте легке і зрозуміле фентезі, то "Бісописи" можуть здатися дещо заплутаними.
Я прочитала другий том серії "Стрьомні нетрі Аллервельту", і мої враження досить неоднозначні. "Бісописи великого Гембеля" — це та книга, яка не викликає сильних емоцій, але й не розчаровує. Я поставила їй 4 з 5, бо вона однозначно знайде свого читача.
Головна перевага цієї книги — це, безумовно, біси. Роману Воронкову вдалося створити неймовірно харизматичних персонажів. Біси тут не просто злісні істоти, а дійсно веселі, хитрі та винахідливі хлопці, які мені сподобалися більше за всіх. Їхні пригоди, спроби завадити древнім силам та загальний "хаос", який вони створюють, є найкращою частиною книги.
Сам сюжет досить цікавий: давні боги прагнуть помсти, а темні сили готуються до відродження. Усе це відбувається на тлі людського світу, що занурився в цифрову реальність. Тільки біси і, як виявилося, колишні агенти, можуть врятувати ситуацію.
Це книга, яка має потрапити в настрій. Якщо ви цінуєте фірмовий стиль автора, нелінійну оповідь та химерних персонажів, то вам точно зайде. Але якщо ви шукаєте легке і зрозуміле фентезі, то "Бісописи" можуть здатися дещо заплутаними.
March 5, 2026
Ти сидиш у напрузі, очікуючи, що буде далі. Сюжет не шалено динамічний, зате кожна сцена тримає у тонусі, а біси і давні боги змушують одночасно сміятися і нервувати. Автор майстерно грається з формою оповіді та структурою часу, і це створює ефект, ніби ти сам живеш у міжсвітті
Чудова майстерність письма і реалізація самвидаву
Чудова майстерність письма і реалізація самвидаву
Displaying 1 - 9 of 9 reviews