Ліхіє дев’яності. Любов і ненависть в Ужгороді

Ліхіє дев’яності

by Лесь Белей

Пропонована книга – це спроба культорологічного нарису епохи дев’яностих в Україні на прикладі Ужгорода: трансформація, дефіцит, дикий капіталізм, способи виживання, контрабанда, поява поп-культури. Дослідження базується на свідченнях безпосередніх учасників епохи трансформації.

361 pages, Unknown Binding

First published January 1, 2014

Reviews

[scafandr · Rating 4 out of 5]

Мяне вельмі зацікавіла гэтая кніга не толькі тым, што яна пра 90-ыя, але і тым, што яна пра ўкраінскія 90-ыя. Ці было якое адрозненне паміж іх 90-ымі і нашымі? У 90-х я толькі пайшоў у школу (як і аўтар кнігі, як я зразумеў), таму для мяне гэта цетрыс, дзіснееўскія мульцікі, тамагочы і васьмібітная дэндзі. Але ж у той час было і шмат іншага, пра што і расказваецца ў кнізе.
Перш за ўсё хачу сказаць, што гэта не мастацкі твор. Гэта як быццам вялізарны артыкул журналіста, ў якім ён расказвае пра тое, што адбывалася ў Ужгарадзе у тыя часы. Спачатку Лесь Бэлэй расказвае пра сваё дзяцінства. Пра гумкі з наклейкамі, пра цетрыс, пра кэпсы, пра ркэламу і серыялы па тэліку. І тут для мяне не было нічога новага. Проста ўспаміны, якія не маюць межаў, бо тое ж самае было і ў маім дзяцінстве. А потым ужо Бэлэй піша пра тое, чым жылі студэнты, чаго яны чакалі, пра што марылі. Потым пра грошы і эканамічную сітуацыю - пра купоны, пра тое, як ужгарадцы ганялі ў Венгрыю і Славакію на закупы. Потым пра рэкет і бандытаў, якія псавалі жыццё прадпрымальнікам.
Карацей кажучы, у кнізе сабраная інфармацыя пра тое, чым жылі людзі ў 90-х. Ужгарад сам па сабе цікавы тым, што ён знаходзіцца на самой мяжы са Славакіяй і быў калісьці пад Венгрыяй, таму там глядзелі славацкае і вугорскае тэлебачанне, ездзілі туды каб што прадаць і купіць, а потым перапрадаць на базары Ужгарада. У нас, дарэчы, так ганялі ў Польшу. Чыталася кніга вельмі лёгка, напісана простай мовай.
Плюсы. Цікава было зноў апынуцца ў тыя часы. Успомніць, што елі, хто глядзелі, ва што гулялі. Даведацца, чым жылі больш дарослыя людзі, як бавілі час, якія ладзілі канцэрты, якую музыку слухалі. То бок калі вы таксама любіце панастальгіраваць - кніга вам вельмі спадабаецца.
Мінусы - усё напісана вельі паверхнасна, мне не хапала цікавых унікальных гісторый. Бэлэй нічога не расказвае пра сябе. Можа ў яго ёсць якія гісторыі пра гумкі і мульцікі, можа сябры што цікавае расказвалі... Тут жа усё кароценька пра ўсё. Ну вось жавалі Сцімарал, гулялі ў Марыё. Ну гэта я і сам ведаю=) Таксама ёсць сям-там недакладнасці (напрыклад, папрыгунчык быў не 3 , а 4 см у дыяметры), але гэта дробязі... Ну і вельмі шмат тэкста прысвечаны "каралям Ужгарада і Мукачава", пра якіх я нічога не ведаў.
Калі вы нічога не ведаее пра 90-ыя - даведаецеся з кнігі. Калі вы жылі ў тыя часы - шмат чаго ўспомніце. І не забудзьцеся пра насаўку, каб было чым слёзкі выціраць=) 8/10. Чытаў па-беларуску, але не знайшоў гэтага выдання у базе.

[Loskotka · Rating 4 out of 5]

Ця книга виявилася найкращою з чотирьох, що в цій серії. Хоча особисто я очікувала, що Криштопа і Станіславів "переможуть") Але невідомий мені Лесь Белей так гарно зміг підсумувати все десятиліття не лише щодо Ужгороду чи Закарпаття, а й усієї нашої багатостраждальної країни, що підкорив мене ще на початку оповіді. Загалом, кожна з книжок була цікавою по-своєму, і мені шкода лише, що жодна з них не про мій рідний край, але побут та тенденції були спільними для нас всіх, тож моє дитинство було в кожній з них також

[Dmytro Jetpeks · Rating 5 out of 5]

Ця книга пригадала мені багато сцен із мого дитинства, які я давно витіснив і ніколи не згадував.
Багато чого склалося в один пазл, бо до прочитання книги, 90-ті для мене були якикимісь хаотичним набором подій.
Тепер я розумію чому батьки возили в Угорщину всякий непотріб, чому мій тато приганяв першу ладу із-за кордону, чому всі довкола були мафіозниками, і т.п.

А саме головне тепер ясно звідки взялась теперішня дійсність, воістину, хто не знає свого минулого, той не вартий майбутнього, як то кажуть :)

[Alina · Rating 5 out of 5]

Обираючи розмальовку в Книгарні Є, випадково побачила цю книгу, яка привернула увагу своєю назвою. Швиденько продивившись стиль тексту невідомого автора, купила першу за кілька років паперову книгу. І це є файно. Книга гарна.

Перша частина, до блатного бандитизму, мені сподобалась найбільше. Багато спогадів, багато спільного, хоча я зі східної частини, але і раніше помічала, що з закарпатцями в нас схожий менталітет.

Друга частина – про малинові піджаки та конкурси краси, звучать вже пафосно і непрофесійно одночас – занадто зарозуміло та глузливо описує автор ті події, а персонажів характеризує субʼєктивно, що не має так бути в журналистському стилі, на мою думку. Можливо, я маю схоже ставлення до всього того, але я про це розповідаю у кавʼярні подрузі, а не в книзі отак усім. З іншого боку, автор написав її десять років тому, коли йому не було й тридцяти, в той час я писала лише пости на Фейсбуці (і зараз нічого не змінилось).

Раджу. Це цікаво згадати.

[Sem · Rating 4 out of 5]

Книга зовсім іншого формату, ніж та, що про Дніпро, бо це перша ластівка серії і автор тут фокусується не стільки на специфіці Ужгорода і його особистостях, скільки на 90-их в цілому. Хоч я і дізнався цікаві подробиці про декаду свого народження і Ужгород, як місто, оточене кордонами, мав власні моменти, найбільш приємно книжку читати саме коли вона наближає об'єктив до окремих особистостей міста та якихось локальних подій і феноменів - на кшталт словацьких мультфільмів та дивакуватого Цезаря. От в такі моменти з'являлося відчуття заглиблення в місто та розуміння його унікальної культури. Побільше б такого і було б ідеально.

[Losille · Rating 4 out of 5]

V 90. letech mi nebylo ani deset a Česko tehdy bylo celý můj svět. Přesto je to kniha i o mém dětství. Důkaz, že Ukrajina nám není tak vzdálena, jako se občas může zdát.