What do you think?
Rate this book
Я життя поцілую просто в губи
Прозі Г. Михайличенка притаманні ліризм, експресія, чарівливість слова і тонка, вишукана ритмізація синтаксису, почасти наближені до поетики прози Кнута Гамсуна, Райнера Марії Рільке, Марселя Пруста і Шервуда Андерсона. Навіть сюжетні новели письменника є радше фабульною замальовкою, яка має на меті передати настрій по(дії), а не означити її перебіг. У добірці наведено також критичні статті, що почасти відображають суперечливі думки й альтернативні погляди на творчість Г. Михайличенка, а втім, є спробою дешифрувати символізм і загадковість його текстів та наблизити читача до розуміння світосприйняття письменника.
272 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 4 of 4 reviews
June 13, 2026
у збірці воєнні, націоналістичні, інтимні тексти, просочені темою революції які неймовірно красиво та поетично написані
July 4, 2026
Ця збірка для мене не спрацювала. Я розумію, чому Михайличенка варто повертати в контекст української літератури: він писав ще до соцреалізму, належав до революційної доби й не вкладається в простий шаблон “радянського письменника”. Але самі тексти мене майже не зачепили.
Так, тут є стилістичні експерименти: ритмізована проза, лірична піднесеність, уривчастість, спроба передати революційний нерв епохи. Але для мене це залишилося радше формальним прийомом, ніж живим письмом. Часто збірка здавалася застарілою, монотонною і нудною — більше цікавою в теорії, ніж у самому процесі читання.
Так, тут є стилістичні експерименти: ритмізована проза, лірична піднесеність, уривчастість, спроба передати революційний нерв епохи. Але для мене це залишилося радше формальним прийомом, ніж живим письмом. Часто збірка здавалася застарілою, монотонною і нудною — більше цікавою в теорії, ніж у самому процесі читання.
January 26, 2025
Читати зошити поета, засудженого до страти — як це? Слухаєш його голос — нервовий, втомлений, тихий. Говорить прямо, звертається на «ти»: носити маски немає за чим і для чого. Текст не стільки лякає, як зачудовує потойбічними образами, мареннями, декадентською естетикою меланхолії. За текстом — розпач, скорбота за втраченим, туга за непрожитим.
Це той бік, з якого ми знайомимося з Михайличенком у перших новелах цієї збірки. А далі починається цікаве.
З художньої перспективи Михайличенко має читабельний, поривчастий, динамічний стиль. Грає словами, тяжіє до малих жанрів, акварелів і замальовок. Творить яскраві образи, не силується відполірувати й окреслити текст до якоїсь наративної досконалості — і схопивши загальну ідею, лишає картонних персонажів валятися між сторінками в якості живих закладок.
Сюжетно на перший і згодом єдиний план виходить революційна романтика, яка сьогодні, чесно кажучи, не викликає співчуття чи бажання прочитати ще одну сторінку. Мотив, безсумнівно, автобіографічний: через належність до підпільних організацій Михайличенко й опинився в царській тюрмі; він належав до партії боротьбистів і мав на меті звільнити Україну, приставши до більшовиків. Помилятися властиво всім.
Найбільший мінус видання — читачеві не дали політичного аналізу, сучасного критичного погляду, літературознавчих роз’яснень, тож цю роботу доведеться проробити самостійно. Натомість ми отримали передмову та післямову у вигляді трьох есеїв радянських часів, де творчий доробок автора представлено крізь призму марксизму-ленінізму з усіма тогочасними штампами.
Хоча збірка подекуди не витримує іспит часом, ознайомитися з нею варто. Михайличенко — непересічна постать, що несе в собі болючий розрив між ідеалістичним піднесенням боротьби та проживанням екзистенційної безвиході, до якого вочевидь підштовхує неодноразове перебування в казематах. Залишившись один на один зі смертю, навіть найбільший революціонер — всього лише людина. Без грандіозних планів, без майбутнього, без вищої мети — хто ти є?
Це той бік, з якого ми знайомимося з Михайличенком у перших новелах цієї збірки. А далі починається цікаве.
З художньої перспективи Михайличенко має читабельний, поривчастий, динамічний стиль. Грає словами, тяжіє до малих жанрів, акварелів і замальовок. Творить яскраві образи, не силується відполірувати й окреслити текст до якоїсь наративної досконалості — і схопивши загальну ідею, лишає картонних персонажів валятися між сторінками в якості живих закладок.
Сюжетно на перший і згодом єдиний план виходить революційна романтика, яка сьогодні, чесно кажучи, не викликає співчуття чи бажання прочитати ще одну сторінку. Мотив, безсумнівно, автобіографічний: через належність до підпільних організацій Михайличенко й опинився в царській тюрмі; він належав до партії боротьбистів і мав на меті звільнити Україну, приставши до більшовиків. Помилятися властиво всім.
Найбільший мінус видання — читачеві не дали політичного аналізу, сучасного критичного погляду, літературознавчих роз’яснень, тож цю роботу доведеться проробити самостійно. Натомість ми отримали передмову та післямову у вигляді трьох есеїв радянських часів, де творчий доробок автора представлено крізь призму марксизму-ленінізму з усіма тогочасними штампами.
Хоча збірка подекуди не витримує іспит часом, ознайомитися з нею варто. Михайличенко — непересічна постать, що несе в собі болючий розрив між ідеалістичним піднесенням боротьби та проживанням екзистенційної безвиході, до якого вочевидь підштовхує неодноразове перебування в казематах. Залишившись один на один зі смертю, навіть найбільший революціонер — всього лише людина. Без грандіозних планів, без майбутнього, без вищої мети — хто ти є?
Displaying 1 - 4 of 4 reviews