Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття

by Філ Пухарєв

Нас підтримує і супроводжує музика: в навушниках дорогою до роботи чи в колонках власного авто, із динаміків ноутбука чи під гітару з друзями на відпочинку, акапельно в укритті під звуки воєнної реальності чи у власних думках. І чи не вперше за столітній період російської культурної експансії, ми нарешті по-справжньому витісняємо чуже і відроджуємо та переосмислюємо власне.

Від питомих мелодій XX століття до їх обробки та сучасних хітів — українська музика стає гучнішою. Здається, що кожен хоча б раз в житті чув і мугикав «Червону руту» або ж «Чорнобривці», але настав час дізнатися більше про те, ховається за знайомими мелодіями радянського укрпопу.

Чи знали ви, що діти діячів УНР «винайшли» український джаз, гімн Києва був написаний за два дні, а всім відома «Пісні про вчительку» (так-так, саме та, що «зоре світова») приховує справжню воєнну таємницю? Філ Пухарєв — український журналіст та автор Telegram-каналу про українську поп-музику радянського періоду «ПЛАЙ», створив книжковий гайд, що розкриває історію ключових постатей української естради, історію пісень та головні події української попсцени.

Застерігаємо: читання книжки «Це вам не естрада» викликає непереборне бажання слухати музику. Рекомендуємо тримати напоготові навушники, носову хустинку і власну ностальгію.

Genres: Nonfiction, Ukraine, History

368 pages, Hardcover

Published November 1, 2024

About the author

Філ Пухарєв — редактор, копірайтер, журналіст, музичний оглядач таких онлайн-видань, як «Українська Правда. Життя», СЛУХ, Karabas Live, DTF Magazine, «Вечір» тощо. Він є справжнім експертом у галузі української поп-музики. Його книги — це результат багаторічних досліджень, глибокого аналізу музичного матеріалу та особистої пристрасті до теми. Філ Пухарєв телеграм також є автором популярного Telegram-каналу «ПЛАЙ». Запрошений експерт у документальних кінофільмах «Яремчук: Незрівнянний світ краси» та «Феномен Івасюка». Його книга «Це вам не естрада. Крутими стежками української поп-музики XX століття» — це місток між поколіннями, який допомагає краще зрозуміти себе і своє оточення.

Reviews

[CHORNOBROVA KAROOKA · Rating 4 out of 5]

7/10

Є два основні пункти, які мені сподобались:

✨ структурованість і лаконічність у поєднанні з великою кількістю насправді цікавих фактів.
Книга поділена на частини та розповідає про відомі хіти та визначних постатей української поп-сцени від 1900-го року до сьогодення.
Написано дуже цікаво, без великої кількості води та цієї «сухості», з якою нам подавали біографії письменників на уроках української літератури. Читається дуже легко.

✨ наявність QR-кодів після кожного розділу: скануєш і слухаєш плейлист з композиціями, про які розповідав автор. Дуже зручно і додає +100 до атмосфери.

Що мені не сподобалось?

🤦‍♂ на перших сторінках автор попередив про те, що буде багато гумору, молодіжного сленгу, англіцизмів та трохи нецензурної лексики (так задумано).
Таке авторське рішення було аргументоване наступним чином🗣: «така стилізація допомогла мені позбутися баласту «заквітчаної» словесності, якою про естраду висловлювалися за радянських часів, і уявити, як про неї свого часу могли б написати провідні закордонні музичні видання».

Насправді саме через це книжка не отримала від мене 5 зірочок. Це дратувало. Дуже.

Текст був настільки рясно всіяний сленгом, що іноді було важко читати, бо це нагадувало мені мою вчительку німецької (!), яка «вері гуд дубовий тейбл».

Всі англіцизми були позначені або зірочкою із поясненням під рисочкою на цій же сторінці, або номером і пояснені у примітках (вибачте, якби я не зрозуміла, що значить якесь слово, я б все одно не шукала його десь в кінці книжки по номеру примітки).

✨ В той час, коли слова «дедлайн», «сонграйтер», «спіноф», «спойлер», «мерч» чи «офер» вже здаються нам звичними, фрази на кшталт «вона пропушила у ЗМІ історію», «композиції, під які можна денсити», «мелодія, на його думку, звучить не айс» на позначення подій, які відбувались у ХХ столітті, звучить дуже дивно.

Але в цілому книжка непогана.
Вона легко і швидко читається.
А головне: я думаю, що таких книг - про культуру, мову, історію, але написаних просто і цікаво - повинно ставати все більше.

[Oksana · Rating 3 out of 5]

Я дуже чекала на цю книжку. Останні роки активно слухаю українську музику 60х, свою дипломну присвятила українській музиці. І я розумію, що мої очікування дуже вплинуло на сприйняття цієї книжки. Проте є об'єктивні мінуси
Головний мінус, який буквально заважає читати і сприймати текст ( принаймні мені) це стиль автора. Він намагався в стильно, модно, молодьожно, але вийшло просто крінжово. Ти читаєш про естрадну музику, і через речення бачиш "guilty pleasure", "заруба", "трушний", "прокачати звучання", "ігнор", "хейтер", відсилки до Наруто, Mortal Kombat і Зоряних Війн.
Через ці недолугі вставки око перетинається і ти втрачаєш ритм читання. В більшості випадків я не розуміла в чому проблема була замінити слово більш прийнятним синонімом. Я розумію, що я звучу як снобка) Проте для такого стилю має бути адекватне обгрунтування- я його не знайшла.
Тим більше, що подібний стиль дуже сильно звужує аудиторію цієї книжки. Наприклад, я не зможу дати почитати цю книжку своїй бабусі, яка дуже любить музику тих років. Зважаючи, що в нас не так багато книжок на музичну тематику на ринку, мені здається, краще було б зробити "Це вам не естрада" для ширшого читача.

Другий момент: назва книжки "Це вам не естрада" натякає, що нам дадуть якийсь глибший аналіз політично-економічної ситуації, таке собі антропологічне введення. Але ніт! Автор робив такі вставки рідко і максимум пару абзаців. Лише в післямові він на півтори сторінки розписав, що от, поки люди йшли на договори зі своєю совістю, Стус та інші були у в'язниці та в таборах. Але чому, навіщо. Чому в 6-0х при владі були українофільські настрої, а потім вони зміниися-майже нуль відповіді. Так, згадується зміна керівника. І це все. Це все пояснення.

А так ми отримуємо біографічні зрізи поетів та музикантів та міні-історію створення пісні. І тут теж- музиканти народжувалися одразу з баяном, а поети з пелюшок писали великі тексти. При цьому їх, звісно, бідних, ніхто не оцінював і в філармонії не приймав.

Знову ж таки, я розумію, що в мене сталося очікування-реальність. Але все ж для заявленої тематики можна було підготувати більш глибокий та стилістично рівний матеріал. Не обов'язково гратися в свого пацана і спрощувати терміни

[Evgen Novakovskyi]

контент норм. якось і додати особливо нічого, бо, шейм он мі, українська естрада радянського періоду повністю пройшла повз мене. нарешті цю прогалину хоч трошечки заповнено. звісно, хотілося б глибшого занурення в епоху та соціокультурні контексти, але й так норм, треба ж із чогось починати. а от стилістично — наче свого допельгангера почитав, наче в темне дзеркало зазирнув, зустрівся поглядом зі своїм відображенням, і те, що я бачу, мені, бляха, не подобається.

У 1924-му Барнич закінчує Львівський музичний інститут імені Лисенка (той самий, де десять років потому робитиме двіж Леонід «Ябцьо» Яблонський). Після навчання повертається до рідного Станіславова (нині — Івано-Франківськ), де викладає музику місцевим тинейджерам. І ненавмисно косплеїть «Лоліту» «Дівчину з ведмедиком» Віктора Домонтовича. Бо закохується у свою ученицю Ксеню Клиновську.

хау ду ю ду, феллоу кідс? піду порефлексую. робити це буду під усі ті чудові плейлисти, дбайливо складені автором. посиланнячка шукайте наприкінці кожного розділу.

[m. · Rating 2 out of 5]

     був у мене в шкільні часи одногрупник, який, коли відповідав «біля дошки», любив перед тим посперечатися з кимось на булочку, що він вставить якийсь жарт типу «дон кіхот дорогою зустрів андрія шевченка» чи «хрущов то був такий тіп що любив кукурузку»
     та це було смішно в шкільні часи, бо це було не так хорошим жартом, як хорошим прикладом бунту та формою самовираження. та й це було смішно хіба перші пару разів і радше через реакцію вчителів, а не форму-зміст жарту.
     у цій ж книзі, філ пухарєв, ніби ж цілком доросла людина, так само вставляє ці жарти, але робить це все навряд з бажанням отримати безкоштовну булочку, а цілком добровільно під абсолютне моє не розуміння «шоб шо»

     тому й проблема цієї книжки аналогічна до фрукти проти овочів — дуже забагато сміщних преколів, яким би точно зраділа моя офтальмологиня, бо стільки гімнастики у вигляді закочування очей я не робив з п'ятого класу.

     відкинувши навіть загальну недолугість жартів, хочеться запитати «так а для кого ця книжка?». спочатку автор пояснює буквально кожне слово типу «крінж», «таймлайн», «трушний», «хедлайнер» чи «віруситися». а далі він навіть пояснює власні жарти. і цей весь трушний крінж і є хедлайнером розповіді та постійно віруситься у таймлайні книжки, fellow kids.
     якщо ця книга для своїх хто в темі, то навіщо всі ці пояснення? якщо це спрямовано на ширшу аудиторію, то, я впевнений, постійно підглядати в примітки, щоб зрозуміти різницю між словами «вайб» і «хайп» набридне вже на третій сторінці.

     ще мені було показне, наскільки ж автор боїться задіти живих світочів сучасної естради. у розділах про 60-70ті роки, передаючи зневагу чи байдужість тих чи інших виконавців до росії він постійно вживає фрази в стилі «тріо маренич відмовилися виступати в москві російською і послали організаторів олімпіади за рускім кораблем».
     проте, коли в одному з останніх розділів зайшла мова про друга іво бобула, який живе в москві (друг живе в москві, не іво бобул) і підтримує російське вторгнення, то автор скромно наділяє його епітетом «ватний малорос».
     а ще цілий розділ про михайла поплавського у книзі теж є сумнівно потрібним, як на мене.
     та й монатік, прости господи, куди ж без нього.

     а тепер про хороше.
     якщо пробитися крізь стіну дурних жартів, книга все ж дає непогане розуміння щодо української музики починаючи із 60х років.
     хорошим є розділ про івасюка, у якому, на щастя, автор трохи збавив своє завзяття підсипати жартиків.

     наприкінці книги в примітках є чимало посилань на тритомник «золотий вік української естради», і мені чомусь здається, його читати буде набагато цікавіше й легше, бо «це вам не естрада» я мучив чотири місяці, хоч і дуже хотів, щоб ця книга мені сподобалася.

[Marichka Blindiuk · Rating 4 out of 5]

Добре, що ця книжка є. Тут багато цікавого, навіть якщо ви начувані українською естрадою, тут є можливість пройтися по верхах і скласти це в загальну картинку.

Але господи ж боже, ну зі стилем тут біда. Купа недолугих жартів, недоречних порівнянь і повторів цитат, які в сусідніх розділах виглядають, ніби помилка. І все б можна було списати на смак, якби воно не заважало продиратися між історіями.

Тому сподіваюся, що книжку Філа розберуть у першому накладі, а потім перевидадуть, відредагувавши байрактарщину.

[Yuliia Shcherbak · Rating 5 out of 5]

В нашій країні так мало музичних журналістів і людей, які класно можуть написати про музику. У Філа вийшло! я нирнула в світ краси укрпопу совєцьких часів і його становлення. Було класно, цікаво і ностальгічно. Дуже багато англіцизмів і осучаснення, що, як на мене, відводило від основного контексту. Але ж так добре, що ця книжка є!
пс: останню главу про Поплавського і ко дочитувала в укритті під звуки вибухів, неперевершені відчуття😅

[Olya Zahvoyska · Rating 5 out of 5]

Я в захваті від цієї книги! Так цікаво скласти біографії і твори великої кількості митців, щоб воно не надокучило на 30ій сторінці і до кінця читалось цікаво. Кожен розділ має кью-ар код, щоб послухати ті пісні, про які йдеться в розділі. Чудовий задум додавати стільки модних айтішницьких словечок до епохи радянщини)) це такий динамічний мікс вийшов, але до нього треба звикнути)) і про суть книги - як створювались шедеври, де шукали музу найталановитіші наші поети і композитори, як знайомились-пересікались…
пісні Івасюка мої улюблені, я багато знала, але тут - стільки нової цікавої інфо! Вразила історія пісні «Минає день» - в саме серце. А на повторі «Відлуння твої кроків» ❤️
Автору браво! І велика вдячність 👏👏👏

[Софійка Лучкевич · Rating 5 out of 5]

Must read всім!!!

Тепер я в машині 24/7 слухаю Івасюка і Яремчука, і мрію, щоб хтось додав в епл мюзік «У долі своя весна» у виконанні Софії Ротару.

Це дуже-дуже цікаво і пізнавально. На жаль, я не знала десь 95% інформації з цієї книжки. Але автор дуже доступно все розповідає, додаючи до цього сучасні меми і приколи, від чого текст не є сухим і читається легко. Здається, ніби це розмова з другом на кухні.

Тут про пісні, про які можливо ви думали, що вони народні, але насправді, кожна з них має свого автора слів і композитора. Від «Гуцулки Ксені» до «України», від «Як тебе не любити Києві мій» до «Стожари».

А ще мені особливо сподобалось те, що автори і виконавці тут не ідеалізуються, ми читаємо про них, як про звичайних людей. Інколи з проблемами, залежностями тощо.

Інколи мурашки по тілі, від того, яка ж насправді неймовірна українська музика. І як нам пощастило, що у нас є такий спадок.

[Zlata Khodos · Rating 5 out of 5]

Це лаконічний, але неймовірно наповнений гайд історією укр-попу від 1900-х до сьогодні.

У книжці автор проходиться ключовими постатями та пов‘язаними із ними подіями, що формували український музичний культурний доробок. І робить це без води, із вкрапленням мемів, рядків із пісень просто в оповіді та з англіцизмами (про що сам же попереджає на початку). І останнє додає дуже особливого настрою читанню, і текст укладається в голові комфортно. Проте в якийсь момент, на перших десятках сторінок, закрилися сумніви, чи не втомить вже скоро цей стиль? Не втомив. Уже скоро я навіть не задумувались, і просто поглинала інформацію, читаючи.

Із крутих фішечок — QR-коди на грай-листи у YouTube до кожного розділу. Класно дозволяє засвоїти прочитане, і трохи перепочити перед наступним шматком інфо.

До речі, читати без олівця та наліпок було просто неможливо. Бо ну такі звороти, такі факти… Тож, якщо надумаєте — теж раджу мати при собі. Я якось виїхала в місто без цього свого читацького «кіта», і не могла просто читати без фіксації. Це був біль.

Також рекомендую ковтати інформацію цілими розділами, тобто за одне читання весь досліджуваний період. Постаті перетинаються, тож аби на свіжу голову зрозуміти всі зв‘язки й не загубитись — це працює найкраще. Але можна й меншими порціями, хто як любить.

Загалом, тверда п‘ятірка та рекомендасьйон.
Тож ходіть читати, як пов‘язані між собою Леонтович та Тичина, чому автори гімну Києва — королі дедлайнів, як українці втирали вестернам носи до того, як це стало мейнстрімом, та в чому феномен повернення зірок естради на простори ТікТок сьогодні.

[Альона Чорна · Rating 5 out of 5]

А тепер прокидайтеся.
Бо справжня українська реальність — це вам не естрада!

Це реальність, де радянські танки входять до Чехословаччини, поки по радіо звучать «Два кольори».
Де Іван Світличний, Євген Сверстюк, Ігор та Ірина Калинці сидять за ґратами, поки Володимир Івасюк перемагає на радянській «Пісні-71».
Де 47-річний Василь Стус гине у пермському концтаборі, поки 32-річний Іво Бобул виходить на сцену зі шлягером «Якщо любиш, кохай».

Як ці два паралельні світи могли співіснувати?

[Tanya Fabrychenko · Rating 3 out of 5]

Матеріал в книзі достатньо якісний (хоч більше нагадував збірник дописів в фб/телеграмі, а не книгу), дізналась багато нового. Але це нове треба було вистраждати, пройшовши через жахливий стиль автора.

Я щиро не розумію, навіщо через слово вставляти сленг і англіцизми (ніби щоб зробити текст не таким застарілим та «естрадним»), щоб робити біля кожного(!) слова примітку. І ці слова були дуже неорганічно вплетені в текст. Вибачте, але мені дивно чути, коли Ревуцький каже, що трекліст є поганим або що Майборода та Малишко дико брейнштормили в 50-х. Навіщо це «осучаснювати»? Також я не вважаю, що замінивши слово «улюбленець» на «краш» або «партійні заходи» на «партійні івенти», історія буде змальована краще, і що тільки в такій інтерпретації молодь зрозуміє думку. Все це було максимально недоречно.

Окремий пункт - це «жарти». Це було погано. В кожне речення вставлено гумористичний (насправді ні) зворот. А про байрактарщину в стилі «як українська ППО, композитор схоплює все на льоту» та жарти про макіївський руднічок взагалі мовчу.

Коротше кажучи, беручи книгу до рук, очікуйте, що зможете зловити багато крінжі, а вже під нею можна знайти ті зерна знань про українську поп-культуру 20 століття.

[Igor Mogilnyak · Rating 5 out of 5]

♾️100⭐️

Я готовий пітчити цю книгу! Вона вам точно треба, тим більше лабораторці додрукували новий наклад! Англіцизми додають молодіжності цьому тексту, який буде цікавий для молодшого покоління. Кюаркоди - супер, бо самому стільки назв пісень і гуртів точно не запамʼяти, та й не всі на слуху. Я кайфував і багато для себе відкрив нової інфи. А ще вам точно треба підписатися на автора у тг, де він і надалі розказує про музику t.me/playvia. Читається легко і швидко.

Рекомендую до обовʼязкового читання, щоб не було дивини що за пісня «Ой, у лузі червона калина».

[Адріана Павлич-Гресько · Rating 4 out of 5]

Дуже цікава історія української естради 20 століття.Багато відомих і не дуже імен, прослухано десятки пісень.Саме ця книжка надихнула відвідати музей Володимира Івасюка. Мені тут забагато сленгу. Якось часто такі слова були недоречними. Але думаю, що таким чином точно можна привернути увагу більш молодих читачів.

[Юра Чуй · Rating 5 out of 5]

Це не книга. Це атракціон. Зазвичай я не читаю під музику. Але цю книгу для повноцінного занурення та експірієнсу обов'язково потрібно читати під музику. Плейлисти містяться у кінці кожного розділу.

Щодо самої книги, то автор лаконічно та цікаво розповідає про основні постаті української музики, про хіти того часу та й загалом про умови та атмосферу, яка панувала в ті часи. Досить добре пояснюються основні тодішні тенденції.

На початку трохи дратував стиль написання, а саме зумисна надмірність англізмів, про що автор чесно попередив на початку. Але згодом у такий стиль втягуєшся. Події у книзі описані досить стисло. На противагу до цього - в кінці подано дуже багато джерел, з яких можна почерпнути для себе інформацію про події та музикантів, які особливо зацікавили.

Деякі факти були відомі, але більшість інформації була новою для мене. А найголовніше - завдяки структурі книги можна легко зрозуміти, чому в ті часи музика була саме така, а не інакша Що її часто творили не завдяки обставинам, а всупереч ним. Що і тоді був рок... А також книга допомогла мені відкрити для себе як нові пісні, так і почути деякі моменти чи то прийоми у відомих піснях, про які я раніше не задумувався.

Книгу чудово доповнять документальні фільми про митців тих часів.

Всім українцям обов'язково до прочитання та прослуховування.

[книжкова дегустаторка · Rating 4 out of 5]

«Це вам не естрада» Філ Пухарєв

видавництво: Лабораторія, 4/5

Захопливо, весело та чітко.

Коли лаборанти запропонували мені цю книжку, я справді зраділа, бо хотіла її з моменту анонса. Не можна сказати, що я сильна фанатка музики, як такої. У моєму плейлисті тілько блюз та 80-90-ті різних країн світу, але відкривати щось нове про рідне для себе то ціль з моменту усвідомлення нашої проблеми меншовартості та тотального зросійщення (яке було до 24.02).

Що ж, мені сподобалося. Це справді було легке та цікаве занурення в музичну індустрію України минулого століття. Без зайвих деталей, з класними байками та сленгом, який по-своєрідному розташовує до себе (деяких моментах, як на мене, це було зайве, трішки крінж, але в іншому - це давало потішний окрас описаної ситуації).

Я не можу сказати, що більшість інформації для мене була нова. Певну я чула від рідних, з іншими - стикалася на уроках музичного мистецтва та історії, а деяку – дізнавалася періодично впродовж життя. Але мені сподобалася сама структуризація поданого матеріалу, і це дуже класно розклало по полицях постаті та пісні в моїй голові. Також улюблені треки, які я чула з дитинства нарешті надбали закулісної історії, і тепер мною сприймаються більш трепетно та поважно.

Увага! Маю попередити, що читання цієї книжки викликає залежність від прослухування доданих треків! Я три дні не могла вирватися із полону "А ми удвох" ВІА "Кобза" та "Стожари" Яремчука.

До речі, це дуже круте рішення з штрихкодами в кінці кожного розділу, де можна не лише прослухати описані треки українських виконавців, а й порівняти з наданими зарубіжними, аби ліпше зрозуміти музичні віяння, і те, як наші композитори ловити всесвітній конект щодо трендів.

Мені нічого більше додати, бо не переповідати ж вам тут всі класні факти, що я собі позначила. Краще вам то зробити самим, бо смію завірити: ви не будете розчаровані.

Класна річ, рекомендую!

[Ivanna Velychynska · Rating 4 out of 5]

Я дуже радію цій книзі на українському ринку. Було класно читати, бо відразу при згадці про пісні, вони лунали в моїй голові або вирвались з горлянки )
Але я маю певні зауваження.
Маю зазначити, що повторюваність цитат дратувала. Дратували джерела, з яких вони були взяті і вбило те, що серед сотні кращих наприкінці не знайшлось місце Гуцулці Ксені. Як?!?!
Дуже теж шкодую, що автор не захотів присвятитись рівномірно сучасним гуртам, а виокремив здебільшого ТНМК і Тартак. Прикро, що в останній частині про старожилів не вспливло шикарне повернення на музичну сцену В. Морозова, а прописано лиш кавери та пару співпраць.
Сподівалась на короткі інтерв'ю для книги від живих легенд чи хоча б одної... Через їх відсутність книга викликає дивний післясмак недовершеності.

[Elaine Dan · Rating 4 out of 5]

Цікаво, місцями захопливо. Для мене мінус цієї книги суб'єктивний — ніколи не цікавилася українською естрадою. Багато імен колись краєчком вуха чула, але за фактом мені вони ноунейми.
А загалом книга сподобалася, було цікаво дізнаватися, що і в радянські часи серед українських музик були і рокери, і панки, і блюзмени з джазвуменами.
Сподобалося, що є посилання на пісні, що дозволило проникнутися історіями на чуттєвому рівні.

[Jane Rukas · Rating 4 out of 5]

цікава книга про ціквае, інколи крінжувала зі стилю автора, але то таке. раджу подивитись, якщо ви ще ні, фільм "Вусатий фанк" та "Незрівнянний світ краси", про які згадувалось і в книзі.

[Kateryna Voichuk-Bazaka · Rating 5 out of 5]

Дуже сподобався спосіб, в який Філ розказав цю історію. Багато цікавих фактів, історій, вийшло досить історично та людиноцентрично водночас. Четвірка лише за те, що мені мало. Хотілося б ще більше деталізації. Ну і там є фактологічна помилка про наш фестиваль 🤣

[AkelaRa · Rating 5 out of 5]

Анонс книги мені трапився, коли я виходила з кінотеатру після перегляду фільму про Яремчука. І я швиденько оформила перед замовлення.

Мені, як однолітці автора та наноблогеру, цілком нормально з авторським стилем написання :) він живий і не вистражданий, хоч зовсім незвичний в книгах і не всім підходящий. Щоправда, є враження, що для наступних поколінь книга має йти в парі з якимсь опусом мемології 2010х.

Було пізнавально відкрити для себе так багато музики і імен: за якісь зрозуміти, чим вони були цінні нашим батькам, за інші дізнатись більше про погляди авторів.

[Yaroslav Chernovol · Rating 4 out of 5]

Що ж. Це була цікава і пізнавальна книжка. Легко написана. З хорошим наповненням про українську естраду.

Особливо звісно сподобався інтерактивний контент, завжди люблю коли автори добавляють свій плейлист при роботі з твором. А тут прям до кожного розділу свій плейлист. Одразу можна так би мовити засвоїти прочитане.

Дізнався багато нових виконавців, захотів деяких перевідкрити для себе більш глибоко. Навіть взяти деякі платівки в колекцію. Якщо звісно колись їх таки нормально перевипустять.

[Таня Павліченко · Rating 5 out of 5]

Це неймовірно чудова книжка 💜 отримала величезне задоволення від кожного розділу, накупила ще купу, щоб дарувати - бо її треба прочитати всііііім!

[Olesia Tvardovska · Rating 3 out of 5]

Ідея — чудова. Виконання — трохи шкутильгає. За смисловим наповненням книжка дуже сильна: концентрована, динамічна, без води. Видно, що автор провів велику дослідницьку роботу, витягнув чимало цікавих фактів і склав якісну вижимку про українську естраду XX століття. Особливо захопили розділи про артистів, яких я раніше не знала — Бонді, «Кобзу», «Візерунки шляхів» із "Гуахірою"😍

Але стиль мене, чесно кажучи, збив. Автор свідомо пішов у формат іронічної, молодіжної оповіді — і хоч він це обґрунтовує, для мене такий вибір лексики (звороти на кшталт "мутить з вокалісткою", "залайкано Максимом Рильським", або "керівник пішов ставити звук для 'Хати на тата' чернівецьке ТБ") звучав штучно й місцями дратував. Через це й знімаю бал.

🎶Окрема любов — це плейлисти до кожного розділу. Деякі відео стали справжніми відкриттями. Робочий плейлист суттєво оновився на ці пару тижнів і вийшло досить освіжаюче.

[Andrii Nekrasov · Rating 2 out of 5]

Досить давно вже читаю тг-канал ПЛАЙ і тому зрадів, коли дізнався про вихід книги. Вийшло щось дуже дивне, в першу чергу, стилістично. Будемо чесними - стилістично це одна з найгірших книг яку доводилось читати.
Я не можу пояснити чим керувався автор коли прийшов до рішення закидати текст сленгом, потім постійного його пояснювати через зірочку або відсилаючи до приміток.
Також постійні намагання перекласти це на сьогодення через порівняння по типу Брейкін Бед та Матвієнко працюючу на хім.заводі виглядають щонайменше сумнівно.
Остаточно мене добило додавання жартів, а потім їх пояснення через зірочку в примітках до сторінки. Загалом це право автора (і редакторів) притримуватися такого стилю, бачу що людям переважно подобається книга.

Про більшість артистів та пісень я свого часу дізнався з тг-каналу автора, тому багато нових знахідок в мене було. Добре, що така література з'являється і що є на неї попит, але на мій смак дуже багато невдалих авторських рішень.

[Anastasiia Zarechenskova · Rating 5 out of 5]

Ностальгічна екскурсія стежками укрпопу ХХ століття

В кінці кожного розділу приємні бонуси у вигляді плейлистів із піснями згаданих виконав_иць і композитор_ок.

Думки:
← книга викриває замовчувані сторінки історії української музики та розповідає про співа_чок, композитор_ок і сонграйтер_ок, яких радянська влада намагалася стерти з культурного простору;

← автор розкриває, як через естраду нам десятиліттями нав’язували російський культурний продукт, витісняючи українське на периферію;

← багато неочевидних фактів про українських музикант_ок, чиї пісні могли звучати в кожному домі, але імена часто залишалися в тіні;

← робота мотивує глибше зануритися в українську музику, цінувати її коріння та свідомо підтримувати своє, а не ворожий контент;

← мова — це не просто засіб комунікації, а важливий інструмент формування ідентичності та культури.

Для кого:
тих, хто хоче відновити музичні пробіли після кенселінгу всього російського.

[SvitlanaA · Rating 4 out of 5]

На початку книги, автор одразу попередив про використання сучасного сленгу в книзі, але для мене його було занадто багато, через це стилістика написання дуже бісила. Попри це, сама інформація була мені дуже цікава, про багато виконавців дізналася вперше і була дуже здивована. Було зроблено багато роботи над книгою, а саме це окремі плейлисти до кожного розділу з тими піснями чи виконавцями, про які і був це розділ. Деякі пісні мене здивували різноманітністю музичних інструментів, прийомів та звучанням. Я ніколи не думала що такі пісня були в нас.

[Ilona Leonova · Rating 4 out of 5]

Приємна і ностальгічна подорож українською поп-музикою 20 ст. Кожний розділ має QR-код і можна прослухати ксі пісні, про які згадувалося у розділі. І цей момент мені найбільше сподобався🥰 плюс цікавинки про артистів та створення тої чи іншої пісні, такі собі правдиві оповідки свідків, а також байки та плітки, що дуже інтригує😏
І сильні речення в післямові про паралельні світи мені відгукнулися❤️‍🩹
В мене залишилося домашнє завдання - плейлист із 100ю композицій, який я буду розтягувати тижнями як саундтрек до ранкової практики йоги😏
(Хочу таку книжку про Територію А!!!)

[Kateryna Sobolieva · Rating 4 out of 5]

Я читала цю книгу місяці 4, але не тому що вона була нудна абощо, а саме через концентрацію інформації, яку просто неможливо, здається, поглинути одномоментно.
Це гарно структурована і дуже інформативна книга-історія української музики XX ст. Посилання на плейлисти - окремий бонус і насолода.

Єдиний мінус - мені не дуже спрдобався стиль, я розумію для чого автор обрав всі ці новітні і сленгові слова, але, як на мене, вийшло трохи "переборщено".

В будь якому разі книга хороша, важлива і точно варта уваги

[Катерина Рубан · Rating 3 out of 5]

Цікаво, але досить поверхнево. На головне питання, заявлене в назві, автор відповідає на 1,5 сторінки в кінці. Хотілось би більше про те, як поєднувався цей світ з репресивним апаратом, а не про те, хто з ким пив. Найшла для себе одне нове ім'я за це три зірки. Ще за плейлисти. Але читати дуже важко через навалу англіцизмів "щоб було" і не смішні жарти та загравання з аудиторією. Схоже на пости в соцмережах або текст для подкасту. Ретроспективно цікаво читати, але все псує стиль письма.

[LESIA MARTSYNKEVYCH · Rating 5 out of 5]

Я в захваті! Читається настільки легко, як художня книжка, але водночас усвідомлюєш, як багато було зібрано фактів, інформації, проведено роботи, щоб написати такий гайд українською музикою. Вау! Купила ще примірник, комусь хочу подарувати.