What do you think?
Rate this book
ダンジョン飯 [Dungeon Meshi] #1-2
Підземелля смакоти. Омнібус 1
На молодого пригодника Лайоса та його гурт у підземеллі напав дракон, через що вони втратили золото, провізію і навіть супутницю. Герої готові знову кинути виклик підземеллю й урятувати дівчину, проте в них зовсім не лишилося їжі: якщо й надалі мандруватимуть, то помруть із голоду! Раптом Лайосу спадає на думку блискуча ідея: «Нумо їсти монстрів!» Драгляки, василіски, міміки й навіть дракони… жодна істота не сховається від апетитів цих підземельних гурманів!
384 pages, Hardcover
Published December 1, 2024
8 people are currently reading
61 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 19 of 19 reviews
April 23, 2025
Перед тим як зануритися у паперову подорож підземеллям смакоти, спершу випала можливість глянути аніме. І знаєте, це як перший ковток рамену після довгого дня — одразу тепло, атмосферно, зі своїм присмаком абсурду. Але як це часто буває, оригінал виявився ситнішим. У манзі «Підземелля смакоти» Рьоко Куі — більше нюансів, більше внутрішніх монологів, більше… смаку.
Усі ми знаємо цей тип сюжету: герої б’ються з монстрами, аби врятувати товариша. Але Рьоко Куі не йде звичним шляхом. Уявіть собі типовий похід у підземелля: пастки, монстри, магія, смерть від голоду... Стривайте! А якщо з’їсти того, хто хоче з’їсти тебе?
Рятувальна експедиція сестри одного з героїв, яку проковтнув червоний дракон, не запаслася провізією, бо… вирішила харчуватися монстрами під час подорожі. І от у нас перед очима не просто пригода, а кулінарний ґайд у жанрі фентезі: з рецептами дрягляків, приготуванням мантикор, обговоренням можливості з'їсти металеві обладунки чи як правильно витягнути мандрагору із землі, щоби не загинути від її крику. Але попри кумедність, сюжет не втрачає драматичності. Хоча групі потрібно якнайшвидше спускатися глибше в підземелля, доки тіло сестри не перетравилося, питання смерті, відповідальності, втрати не зникають, а лиш підкреслюють абсурд і людяність цієї подорожі.
Цей "харчовий" наратив не лише бадьоро штовхає сюжет уперед, а й відкриває двері в унікальний світ кулінарії. Тут василіск — джерело протеїну, драгляк — основа для желе, а ґолеми — грядки для вирощування овочів. А головне — кожна страва має свою кулінарну логіку. За цим цікаво й весело слідкувати.
Але страва не була б смачною без спецій, і ними тут є персонажі. Лайос — очільник групи, сестру якого з'їли, харизматичний вар’ят, якого цікавить їжа більше, ніж безпека. Його ідеї часто межують з безумством, але саме це робить його живим і симпатичним. Марсіль — чарівниця, що постійно скептично піднімає брову на кулінарні витівки товаришів. Її раціоналізм часто вступає в кумедний конфлікт із сюжетом. Чілчак — півролиск, який терпляче зносить усі дивакуватості команди та вміє працювати із пастками, додаючи до історії нотки сарказму. І, звісно, Сенші — бородатий дворф та кухар, чия любов до приготування страв із монстрів є вкрай великою. Усі вони утворюють хімічну суміш характерів: абсурдність, турбота, гумор, протиріччя — і все це працює ідеально.
Рьоко Куі вміє поєднувати ситуаційний гумор із реактивними жартами персонажів. Сцени на кшталт «спіймай драгляка, щоб зробити желе» або «чи можна їсти привида» звучать абсурдно — і такими й мають бути. Гумор проявляється у всьому — гримасах, реакціях, полюванні й знищенні монстрів, суперечках про смак і в інструкціях до приготування. Сцени, де Марсіль з огидою пробує чергову екзотичну страву, а Сенші пояснює її текстуру, чого тільки варті. Але в тому вся принадність: ми сміємося не тільки з героїв, а й із жанрових кліше, які манґа так вправно розбирає на частини.
Візуально художниця добре передає напругу бою, увагу до страв та побут в підземеллі. Малюнок деталізований, особливо у сценах готування. Монстри химерні, але не просто як загрозливі — вони частина екосистеми, кулінарно описаної в кожній сцені. За малюнком цікаво спостерігати, а деталі хочеться досліджувати.
Перші два томи «Підземелля смакоти» — це не просто історія про меч та їжу. Це витончена гра з жанром, тонкий гумор, тепла динаміка між персонажами і візуальне задоволення. Історія нагадує — навіть у найтемнішому лабіринті є місце для доброго жарту, смачного обіду і справжньої дружби. Це був лише аперитив: смачний, оригінальний, різноманітний і з обіцянкою ще більшого бенкету попереду. І я точно не бажаю відмовлятися від нього.
Усі ми знаємо цей тип сюжету: герої б’ються з монстрами, аби врятувати товариша. Але Рьоко Куі не йде звичним шляхом. Уявіть собі типовий похід у підземелля: пастки, монстри, магія, смерть від голоду... Стривайте! А якщо з’їсти того, хто хоче з’їсти тебе?
Рятувальна експедиція сестри одного з героїв, яку проковтнув червоний дракон, не запаслася провізією, бо… вирішила харчуватися монстрами під час подорожі. І от у нас перед очима не просто пригода, а кулінарний ґайд у жанрі фентезі: з рецептами дрягляків, приготуванням мантикор, обговоренням можливості з'їсти металеві обладунки чи як правильно витягнути мандрагору із землі, щоби не загинути від її крику. Але попри кумедність, сюжет не втрачає драматичності. Хоча групі потрібно якнайшвидше спускатися глибше в підземелля, доки тіло сестри не перетравилося, питання смерті, відповідальності, втрати не зникають, а лиш підкреслюють абсурд і людяність цієї подорожі.
Цей "харчовий" наратив не лише бадьоро штовхає сюжет уперед, а й відкриває двері в унікальний світ кулінарії. Тут василіск — джерело протеїну, драгляк — основа для желе, а ґолеми — грядки для вирощування овочів. А головне — кожна страва має свою кулінарну логіку. За цим цікаво й весело слідкувати.
Але страва не була б смачною без спецій, і ними тут є персонажі. Лайос — очільник групи, сестру якого з'їли, харизматичний вар’ят, якого цікавить їжа більше, ніж безпека. Його ідеї часто межують з безумством, але саме це робить його живим і симпатичним. Марсіль — чарівниця, що постійно скептично піднімає брову на кулінарні витівки товаришів. Її раціоналізм часто вступає в кумедний конфлікт із сюжетом. Чілчак — півролиск, який терпляче зносить усі дивакуватості команди та вміє працювати із пастками, додаючи до історії нотки сарказму. І, звісно, Сенші — бородатий дворф та кухар, чия любов до приготування страв із монстрів є вкрай великою. Усі вони утворюють хімічну суміш характерів: абсурдність, турбота, гумор, протиріччя — і все це працює ідеально.
Рьоко Куі вміє поєднувати ситуаційний гумор із реактивними жартами персонажів. Сцени на кшталт «спіймай драгляка, щоб зробити желе» або «чи можна їсти привида» звучать абсурдно — і такими й мають бути. Гумор проявляється у всьому — гримасах, реакціях, полюванні й знищенні монстрів, суперечках про смак і в інструкціях до приготування. Сцени, де Марсіль з огидою пробує чергову екзотичну страву, а Сенші пояснює її текстуру, чого тільки варті. Але в тому вся принадність: ми сміємося не тільки з героїв, а й із жанрових кліше, які манґа так вправно розбирає на частини.
Візуально художниця добре передає напругу бою, увагу до страв та побут в підземеллі. Малюнок деталізований, особливо у сценах готування. Монстри химерні, але не просто як загрозливі — вони частина екосистеми, кулінарно описаної в кожній сцені. За малюнком цікаво спостерігати, а деталі хочеться досліджувати.
Перші два томи «Підземелля смакоти» — це не просто історія про меч та їжу. Це витончена гра з жанром, тонкий гумор, тепла динаміка між персонажами і візуальне задоволення. Історія нагадує — навіть у найтемнішому лабіринті є місце для доброго жарту, смачного обіду і справжньої дружби. Це був лише аперитив: смачний, оригінальний, різноманітний і з обіцянкою ще більшого бенкету попереду. І я точно не бажаю відмовлятися від нього.
February 26, 2025
Чудова історія одночасно для розуруту і для боротьби з нечитуном. Просто насолода.
А коротенькі історії про монстрів наприкінці дуже порадували)
А коротенькі історії про монстрів наприкінці дуже порадували)
April 24, 2025
Як я і очікував манґа «Підземелля смакоти» абсолютно прекрасна у своїй відвертій милоті. Якщо порівнювати з літературою, то перше, що спадає на думку «Легенди та лате», Тревіса Болдрі. Таке ж легке й щире в подачі, але в «Підземелля» є кілька абсолютно незаперечних козирів та переваг.
Манґакаці Рьоко Куї, вдається, зі здавалося б абсолютно шаблонних, фентезійних персонажів, створити надзвичайно живих і незабутніх героїв, до яких одразу ж прикипаєш. Водночас Рьоко не пропускає можливості поіронізувати та постібати класові й расові особливості протагоністів.
Окрім того, що манґа сповнена різноманітним кулінарним стафом, він не напружує і органічно вплетений у сюжет. Ба більше, власне їжа, її приготування, пошук і смакування має безпосередній вплив на пригоди загону. Тож якщо ви куховарите й любите це діло, то безперечно оціните кулінарну винахідливість шеф-повара Сенші. Та навіть, якщо вершиною ваших кулінарних здобутків є яєшня, ви будете здивовані різноманітністю та динамікою пригод, які чигають на героїв буґурту.
Манґакаці Рьоко Куї, вдається, зі здавалося б абсолютно шаблонних, фентезійних персонажів, створити надзвичайно живих і незабутніх героїв, до яких одразу ж прикипаєш. Водночас Рьоко не пропускає можливості поіронізувати та постібати класові й расові особливості протагоністів.
Окрім того, що манґа сповнена різноманітним кулінарним стафом, він не напружує і органічно вплетений у сюжет. Ба більше, власне їжа, її приготування, пошук і смакування має безпосередній вплив на пригоди загону. Тож якщо ви куховарите й любите це діло, то безперечно оціните кулінарну винахідливість шеф-повара Сенші. Та навіть, якщо вершиною ваших кулінарних здобутків є яєшня, ви будете здивовані різноманітністю та динамікою пригод, які чигають на героїв буґурту.
January 19, 2025
Це хороша манга, не прям вау, але міцний такий середнячок з оригінальною ідеєю. Взагалі тут цікава така алегорія на японську кухню, де в хід іде буквально будь-яка жива істота чи травичка, оці всі 100500 способів засушити/замаринувати/вимочити ітп., щоб зробити з якогось сумнівного бадилля щось їстівне. І, звісно, це не можна читати на голодний шлунок, бо тут всі постійно щось їдять.
March 5, 2025
Відгук трошки згодом буде, бо мабуть лонг рід напишу😁
June 17, 2025
Було дуже смачно! Ой, тобто, це була кумедна і захоплююча пригода підземеллям. Дайте наступну частину! Негайно! Ахах...
January 20, 2025
[підземелля смакоти омнібус 1 (томи 1-2)]
- досить приємна, файна та фанова історія про компанію відчайдухів, які ще й відчайшні поїдачі не кожен наважиться готувати і харчуватись монстрами. Я бачу хороший заділ на драматичну історію але поки, як на мене, це доволі веселий твір за котрим можно чудово провести 1-2 вечора, якщо нікуди не поспішати звісно. Я так і робив. Кльові персонажів, де що нестандартні ситуації і звісно неймовірно сильна DnD атмосфера котра так і пре крізь сторінки на вас. Знав, що аніме чудове але тут ще кращий першоджерело. Дуже класно.
перша манґа року є! йдемо далі в пошуках чудового японського мальописо-мистецтва.
- досить приємна, файна та фанова історія про компанію відчайдухів, які ще й відчайшні поїдачі не кожен наважиться готувати і харчуватись монстрами. Я бачу хороший заділ на драматичну історію але поки, як на мене, це доволі веселий твір за котрим можно чудово провести 1-2 вечора, якщо нікуди не поспішати звісно. Я так і робив. Кльові персонажів, де що нестандартні ситуації і звісно неймовірно сильна DnD атмосфера котра так і пре крізь сторінки на вас. Знав, що аніме чудове але тут ще кращий першоджерело. Дуже класно.
перша манґа року є! йдемо далі в пошуках чудового японського мальописо-мистецтва.
January 12, 2025
Дуже рада побачити цю серію українською. Дуже кумедна історія, з нетерпінням чекаю на продовження
August 8, 2025
Іноді найцікавіше починається тоді, коли в героїв не залишається нічого, крім голоду — буквально. Манґа «Підземелля смакоти» відкривається не з великої битви, а з порожніх кишень, спорожнілих сумок і дуже конкретного бажання поїсти.
Під час боротьби з Червоним драконом Лайос втрачає сестру Фалін, тож він вирішує негайно повернутися в підземелля, поки монстр не перетравив дівчину. Але біда — практично все спорядження та провізія безповоротно втрачені, а коштів на покупку нового немає.
Тож Лайос під шумок вирішує вбити двох зайців одним пострілом — і швидше вирушити на порятунок сестри, і дорогою здійснити давню мрію: спробувати на смак якомога більше мешканців підземелля. Тож хлопець бере ельфійку Марсіль, піврослика Чілчака та їх нового члена команди – дворфа (і за сумісництвом неймовірного кухаря) Сенші, і вирушає в смачно-небезпечну подорож підземеллям!
Дорогою чесній компанії зустрінеться багато страшних, але водночас смачних і поживних монстрів, проте спіймати та приготувати їх буде не так просто. Тут і знадобляться навички і таланти кожного з них. І саме це в манзі мені сподобалось найбільше. В тих чи інших ситуаціях кожен член команди має свої слабкі та сильні сторони, і інші будуть готові прийти на допомогу в будь-який момент. Так ніхто не є “баластом”, що так турбувало Марсіль – кожен важливий і дорогий для інших.
«Підземелля смакоти» не просто надзвичайно кумедна історія про різноманітну та креативну підземну кулінарію. Це історія про взаємозв'язок, підтримку, дружбу, відданість та турботу в найдрібніших речах. Навіть в тому, аби приготувати мило, щоб нарешті вимити густу бороду Сенші.
А сам малюнок манґи мене просто підкорив! Він надзвичайно детальний у сценах готування їжі, динамічний під час битв, і просто до болю в животі смішний, коли справа стосується реакцій персонажів на нову “геніальну!” ідею Лайоса, або відповіді на чергові жартики з боку Чілчака, або новий приступ депресії Марсіль, коли вона розуміє, що доведеться їсти чергового монстра.
Кожен фрейм цієї історії потрапляє в саме сердечко, і я дуже рада, що не встигла подивитися аніме до того, як почала читати манґу, адже це не просто чорно-білі малюнки, це квінтесенція того найкращого, що ми любимо в японській культурі – доброти, краси, гумору й безмежної відвертості.
Під час боротьби з Червоним драконом Лайос втрачає сестру Фалін, тож він вирішує негайно повернутися в підземелля, поки монстр не перетравив дівчину. Але біда — практично все спорядження та провізія безповоротно втрачені, а коштів на покупку нового немає.
Тож Лайос під шумок вирішує вбити двох зайців одним пострілом — і швидше вирушити на порятунок сестри, і дорогою здійснити давню мрію: спробувати на смак якомога більше мешканців підземелля. Тож хлопець бере ельфійку Марсіль, піврослика Чілчака та їх нового члена команди – дворфа (і за сумісництвом неймовірного кухаря) Сенші, і вирушає в смачно-небезпечну подорож підземеллям!
Дорогою чесній компанії зустрінеться багато страшних, але водночас смачних і поживних монстрів, проте спіймати та приготувати їх буде не так просто. Тут і знадобляться навички і таланти кожного з них. І саме це в манзі мені сподобалось найбільше. В тих чи інших ситуаціях кожен член команди має свої слабкі та сильні сторони, і інші будуть готові прийти на допомогу в будь-який момент. Так ніхто не є “баластом”, що так турбувало Марсіль – кожен важливий і дорогий для інших.
«Підземелля смакоти» не просто надзвичайно кумедна історія про різноманітну та креативну підземну кулінарію. Це історія про взаємозв'язок, підтримку, дружбу, відданість та турботу в найдрібніших речах. Навіть в тому, аби приготувати мило, щоб нарешті вимити густу бороду Сенші.
А сам малюнок манґи мене просто підкорив! Він надзвичайно детальний у сценах готування їжі, динамічний під час битв, і просто до болю в животі смішний, коли справа стосується реакцій персонажів на нову “геніальну!” ідею Лайоса, або відповіді на чергові жартики з боку Чілчака, або новий приступ депресії Марсіль, коли вона розуміє, що доведеться їсти чергового монстра.
Кожен фрейм цієї історії потрапляє в саме сердечко, і я дуже рада, що не встигла подивитися аніме до того, як почала читати манґу, адже це не просто чорно-білі малюнки, це квінтесенція того найкращого, що ми любимо в японській культурі – доброти, краси, гумору й безмежної відвертості.
February 3, 2025
В основі - проста ідея про те, що фентезійних монстрів можна їсти. Більшість комедійних ситуацій будуються саме не цьому. Бо щось їсти гидко, а щось не проти з’їсти тебе. Є і більш глобальні цілі у героїв цієї манги: врятувати коліжанку із шлунку дракона, де вона повільно перетравлюється. І з’їсти дракона, як бонус. В першому томі харчуються певним набором монстрів, демонструючи в гарному ракурсі готові страви (це так тут пародіюють кулінарну мангу… будь-яку мангу, де окремо промальовують їжу, ще й так, що хочеться її з’їсти. До дракона в першому томі, звичайно ж, ніхто не доходить.
Розкриття персонажів… До певної межі. Якусь коротеньку історію про персонажа можуть розказати, і це все. Поки що ось так.
Але… Але ця манга все одно тягне на п’ятірку.
Розкриття персонажів… До певної межі. Якусь коротеньку історію про персонажа можуть розказати, і це все. Поки що ось так.
Але… Але ця манга все одно тягне на п’ятірку.
February 3, 2025
Чудова мальовка, гарний гумор та цікаві персонажі.
Чекаю продовження
Чекаю продовження
February 23, 2025
ЦЕ ІДИЛІЯЯЯЯ. прекрасна манга і ідея неймовірна!! Багато гумору і мальовка така класна. Все дуже мило, захопливо і я була дуже голодна поки читала.. справді хочеться смаколиків
April 23, 2025
Я розчарована і здивована. Цікава ідея, стиль дуууже мені довподоби, але мені було таааак нудно. Силою дочитувала. Зовсім не цікаво.
July 6, 2025
Сенші булочка, вам обов'язково треба це прочитати!!!!!
August 21, 2025
8/10 ⭐
May 18, 2025
Edición doble con los primeros 14 capítulos más dos extras.
No tiene páginas de manga a color pero sí un desplegable con fichas.
No tiene páginas de manga a color pero sí un desplegable con fichas.
May 19, 2025
Ah! Dungeon Meshi.
Leyendo éste tomo, siento que el anime está muy bien adaptado.
Leyendo éste tomo, siento que el anime está muy bien adaptado.
July 8, 2025
Primer y llenador tomo doble en edición argentina de los siete que van a ser en total.
Displaying 1 - 19 of 19 reviews