Усі вірші цієї книги Дмитро Лазуткін написав під час війни. Переважну більшість — під час служби в лавах ЗСУ на Мелітопольському та Авдіївському напрямках у складі 47 окремої механізованої та 59 окремої мотопіхотної бригад. Це жорсткі тексти, дуже реалістичні й безжальні. Усі події відбулися насправді, всі герої — невигадані. Ця поезія — мов смажене м’ясо історії.
В основу книги Дмитра Лазуткіна лягли сюжети, які автор хотів, але не зміг забути.
Попри оптимістичну назву це дуже концентрований згусток болю. Світ, який неможливо витримати у руках, історії, від яких немає порятунку і які вже не розбачити.
перемога неможлива поразка не варіант моя країна топчеться по глиняній землі і просить про порятунок