Кінець однієї леґенди. Есеї та статті

by George Y. Shevelov, Юрій Шевельов, Євгеній Стасіневич (Упорядник)

Юрій Шевельов — один з найвидатніших інтелектуалів в історії української культури. Дитинство та юність провів у Харкові, жив під німецькою окупацією, був у таборах у післявоєнній Німеччині, викладав у Гарварді та Колумбії.

Фокус цього видання специфічний: відібрати й дати того Шевельова, який потрібен нам саме тут і конкретно зараз. Тексти в книжці розташовано в хронологічному порядку, від 1943-го до 1997-го, півстолітня панорама. У такій послідовності є кілька резонів: простежити динаміку самого Шевельова, подивитися на розвиток мотивів і думок у часі, а ще дістати змогу крізь окремі сюжети побачити 50 років інтелектуальної історії української думки в екзилі. Це розумні, гострі, непоступливі й оригінальні тексти, написані на одній хвилі та зі зрозумілою, бо знайомою аджендою.

Усі оригінальні тексти оформлено згідно з "харківським" правописом 1928 року.

Genres: Nonfiction, Essays, Ukraine, Ukrainian Literature, Books About Books, Politics

224 pages, Paperback

Published January 1, 2024

About the author

Slavic linguist, philologist, essayist, literary historian, and literary critic; full member of the Shevchenko Scientific Society since 1949 and of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences since 1945. After studying under Leonid Bulakhovsky at Kharkiv University (candidate 1939) he lectured there in Slavic linguistics (1939–43). Having emigrated to Germany, he taught at the Ukrainian Free University in Munich (1946–9) and obtained a doctorate there (1949). He was also vice-president of the MUR literary association (1945–9) and edited a monthly journal Arka. After settling in the United States he served as lecturer in Russian and Ukrainian at Harvard University (1952–4), associate professor (1954–8) and professor of Slavic philology at Columbia University (1958–77), and president of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences (1959–61, 1981–6). He was a founding member of the Slovo Association of Ukrainian Writers in Exile. In 1978–81 he was editor in-chief of the journal Suchasnist’. In 1991 Shevelov became a foreign member of the National Academy of Sciences of Ukraine. Shevelov is the author of some 500 articles, reviews, and books on Slavic philology and linguistics and the history of literature. In Slavic linguistics he has contributed to such areas as phonology, morphology, syntax, lexicology, etymology, literary languages, and onomastics. He has devoted special attention to Old Church Slavonic, Belarusian, Polish, Russian, Slovak, Serbo-Croation, Macedonian, and above all Ukrainian. In his most important work, A Historical Phonology of the Ukrainian Language (1979), Shevelov demonstrated the historical continuity of the language. His other important publications in linguistics are Do henezy nazyvnoho rechennia (On the Genesis of the Nominal Sentence, 1947), Halychyna v formuvanni novoï ukraïns’koï literaturnoï movy (Galicia in the Formation of the Modern Ukrainian Literary Language, 1949, 1975), Narys suchasnoï ukraïns’koï literaturnoï movy (An Outline of the Contemporary Ukrainian Literary Language, 1951), The Syntax of Modern Literary Ukrainian: The Simple Sentence (1963; Ukrainian version 1951), A Prehistory of Slavic: The Historical Phonology of Common Slavic (1964, 1965), Die ukrainische Schriftsprache, 1798–1965 (1966), Teasers and Appeasers: Essays and Studies on Themes of Slavic Philology (1971), and The Ukrainian Language in the First Half of the Twentieth Century, 1900–1941: Its State and Status (1989; Ukrainian version 1987). His numerous articles in the field of literature, literary criticism, and theater were collected in Ne dlia ditei (Not for Children, 1964), Druha cherha: literatura, teatr, ideolohiï (The Second Round: Literature, Theater, Ideologies, 1978), and Tretia storozha (The Third Watch, 1991). Most of these essays were reprinted in Kharkiv in 1998 in a two-volume edition Porohy i zaporizhzhia (The Rapids and . He was one of the organizers of émigré literary life in Germany after the Second World War. Shevelov was editor or coeditor of many scholarly and literary journals, serials, books, and other publications, including Arka (1947–8), Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the United States (1960–1), Historical Phonology of the Slavic Languages (5 vols, 1973–83), and Suchasnist’ (1978–87). He was also linguistics subject editor for Entsyklopediia ukraïnoznavstva (Encyclopedia of Ukraine, 1949–52, 1955–89), Ukraine: A Concise Encyclopaedia (vol 1, 1963), and Encyclopedia of Ukraine (vols 1–2, 1984, 1988), to which he contributed numerous articles. A bibliography of his works by Jacob Hursky appeared in Symbolae in honorem Georgii Y. Shevelov (1971) and Studies in Ukrainian Linguistics in Honor of George Y. Shevelov (1985). Another bibliography of his writings, edited by A. Danylenko and L. Chaban, appeared in New York in 1998. A two-volume edition of Shevelov’s memoirs was published in Kharkiv in 2001.

See also: Юрій Шевельов.

Reviews

[ліда лісова · Rating 5 out of 5]

це, мабуть, і є найприємніше у справжній есеїстиці — відчуття формування думок, які довго крутилися в голові, але ніяк не цейво

хоча. після цієї збірки в мене питань більше, ніж відповідей, бо шевельов не боїться визнати, шо в нього теж. він, звісно, справді bad boy — у найкращому сенсі. й усмішка в кожному слові... іноді лукава, іноді сумна, але усмішка)

[Bohdan Shkabarnia · Rating 5 out of 5]

Книга може бути важкою для тих, хто не ставить питань, кого не цікавить українськість, і хто навіть не думає про світ, в якому живе.
В інших випадках - це дуже зрозумілі і розумні тези, влучні думки і доцільні зауваги, просто інтелектуальні та вільні роздуми, які легко читаються, варто лиш обрати час і приділити їм належну увагу.

У цій збірці наведено, на жаль, досі актуальні для України теми: відрив від російської культури, подолання меншовартості та шароварщини, різність українців та важливість їх поєднання, і ще всяке інше помічне нам і сьогодні.

Знову ж таки, «ті, хто в темі» знайдуть тут підтвердження власним думкам або ж прочитають те, що давно крутилось в голові, але не могло знайти правильних слів.
А Шевельов ще в минулому столітті все це розклав по поличках.
Безперечно видатна особистість.
І не впевнений, що можу констатувати нестачу таких людей зараз, але точно шкода, що нині вплив інтелектуалів набагато менший. Нам не вистачає такого думання та осмислення

[Roman · Rating 5 out of 5]

Це моє перше знайомство із творчістю Юрію Шевельова, і воно пройшло під знаком захоплення його есеями - як через енциклопедичність його знань, так і про цікавість та актуальність обраних тем. Всі ці есеї упорядник Євгеній Стасіневич поділив за хронологічним принципом, адже, за його словами, так краще побачити еволюцію поглядів видатного літературознавця. Проте, вже по прочитанні, я би сказав, що для мене то не дуже було помічне - адже есеї стосувались різних сфер поглядів Шевельова, і тому краще би було подивитись еволюцію його поглядів в кожній з цих сфер, згрупувавши їх в три основні категорії: 1) літературознавчі, 2) історичні та 3) культурознавчно-світоглядні. Всі вони доволі цікаві, крім, як на мене, одного, про Стефана Яворського (от його я би радив прочитати насамкінець, це досить сухе та академічне наукове дослідження, на відміну від решти есеїв, написаних більш живою та доступною мовою).

Отже,
1) літературознавчі есеї: 

"Кінець однієї легенди" - Шевельов спростовує міф про дружні стосунки між Шевченком та Добролюбовим і Чернишевським, які базуються на компліментарних відгуках останніх про поета. Але все не так очевидно - ці відгуки, на перший погляд, і справді хвалебні та позитивні, але при більш детальному розгляді виявляється, що вони такими не є - вони побудовані таким чином, зазначає Шевельов, щоби насправді принизити як Шевченка, так і українську культуру, яку він репрезентує, адже вони написані з точки зору великодержавного критика, який не може сприйняти, щоби будь-яка інша культура бодай подумала зрівнятись у своїй величі із росіянською. Як видно, ставлення росіян, начебто прихильних до України, що тоді було таким зверхнім, що й зараз - ніц не змінилося.

"Без поквапливості" - про те, що не треба, кажучи сучасною мовою, кенселити тих письменників, які пішли на співробітництво із совєтами, а саме - Рильського та Тичину. Шевельов вказує, що вони збагачували літературними формами тогочасну українську літературу, і тому цей їх внесок вагоміше, ніж зміст ідеологічних творів. Більш того, якщо розібрати деякі з їх віршів, то можна знайти, що вони мають прихований зміст, і тому

"..ці збірки треба не відкидати, а прочитати, і тоді переконаємося, що багато в чому вони не тільки не тільки не большевицькі, а протибольшевицькі."

"Непророслі зернята" - про питання, якою була українська література 20-х років - розрахованою на масового читача чи ні.

"Назва «Україна»" - цей есей балансує між літературознавчим та історичним, адже тут розглядається історія етимології нашої назви, разом із різними можливими первинними варіантами ("межівна земля", "частина землі" тощо), які ще й дещо видозмінюють це своє значення впродовж століть. На користь значення "частина землі" наводиться цікавий факт, що Леся Українка взяла такий псевдонім саме тому, щоби протиставити себе як мешканку Наддніпрящнини, на відміну від галичан, тобто назва "українка" була на кшталт "подоляка" чи "волинянина".   

"Трюїзми (в головному) і троє людей замучених" - есей у вигляді спогадів про Леоніда Новиченка, багато згадок приділено євреям України та їх трагічній долі.

2) історичні:

"Стефан Яворський і конфлікт ідеологій за доби Петра І" - есей описує спроби українця митрополита Стефана Яворського втримати авторитет російської церкви перед лицем загрози втрати її незалежності через тиск Петра І. Петро змусив Яворського переїхати в Петербург та очолити церкву, адже неросіянина вдалині від батьківщини без будь-якої підтримки він сподівався легше підкорити, а через нього - підкорити і церкву. Так і вийшло - Яворський, незважаючи на свій спротив, не зміг захистити церкву від зазіхань Петра. Як на мене, найбільш важкий для читання есей.

"Москва, Маросейка" - про те, що спроба культурно перемогти московію, яка була здійснена козацькою державою Богдана Хмельницького в середині 17-го століття, провалилась. Шевельов зазначає, що Переяславська угода не вважалась тоді такою трагедією, як ми її зараз сприймаємо - 

"Навпаки, сучасникам Переяслав здавався вихідним пунктом для великої експансії",

де мається на увазі - експансії інтелектуально-культурної, адже

"...може, саме тому, що усвідомлювали, наскільки нижчий був той культурний і побутовий рівень, що на ньому стояла Москва."

Мені, як (колишньому) історику, дуже цікаво було прочитати таку точку зору, адже на лекціях та й взагалі в історичній літературі ніколи не зустрічав саме такої оцінки Переяслава, бо завжди він розглядався лише як військово-політична подія, і тут Шевельов показав себе не лише як літературознавець, але і як науковець, що сміливо заходить на царину історичної науки, і робить там досить несподівані висновки.

3) культурознавчно-світоглядні:

"Пороги і Запоріжжя" - важливій світоглядний есей, в якому мова йде про ті ідеологічні пороги, які не здатні були перейти росіяни, напр., Солженіцин, який писав в своїх творах про табори лише про засланих росіян, хоча українців там було чимало, і він знав про це. Текст Шевельова надзвичайно актуальний і під час нашої війни стосовно т.зв. російської опозиції:

"Мова про те, яка Росія в авторському серці - Росія як країна чи Росія як імперія. Звісно, дуже не легко росіянинові, чиє виховання, ціла духовна атмосфера сторіччями будувалися на колоніалізмі, позбутися цих упереджень, навіть при наявності максимуму доброї волі".

Подібні пороги автор виписує як для радянських дисидентів, так і для української еміграції.

"На берегах хроніки поточних подій" - теж важливий есей, на цей раз, із нахилом в політологію, де Шевельов розглядає такі системоутворюючі для будь-якого суспільства поняття, як "свобода", "privacy", "народ". Щодо останнього він зазначає, що це "семантично медузоподібне, драглисте слово", адже дозволяє маніпулювати ним в будь-яких інтересах: 

"Що значить - антинародний твір? Антинародний вчинок? Чи ворог народу - це ворог держави, чи це той, хто шкодить простолюдові? Чи я (кожне я) - це частина народу чи, навпаки, не належу до нього? ... А де беруться "вороги народу", якщо не з народу?"

"Україна-Європа-культура-посмішка" - основна ідея цього есея в тому, що Україна культурно не представлена за кордоном, або якщо представлена, то трішки (наприклад, кінопоказ в США фільму Юрка Іллєнка проходив лише в декількох малих кінотеатрах, геть не присвячених для масового прокату). Есей неймовірно актуальний і зараз, адже за 30 років, що пройшли після його написання, нічого не змінилось в культурному представленні України за кордоном (якщо і було щось, то в стереотипному вигляді - згадаймо "трипільські глечики", які активно презентувались за кордоном як візитівка України за часів Ющенка).

Висновок: читати есеї Шевельова насправді не так важко, як здається, і багато його думок неймовірно актуальні й зараз (без перебільшення, це не пафос, так і є).

[Andriana · Rating 5 out of 5]

Ця збірка читається не на одному диханні. Абсолютно. Але й не повинна. Її варто читати з паузами, можливо з певною рефлексією. Бо вона не тільки про те, «що» ми думаємо, а й про «як» ми це робимо - і чи справді вміємо.

Книжка - про вибір. Про те, як не зрадити собі, навіть коли навколо все проти. Шевельов міг залишитись "радянським філологом", або стати зручним для емігрантської тусовки, але обрав бути українцем - з усіма ризиками, мовними срачами, з КГБшними конфліктами й інтригами і своєю невдячною публікою. Але ж він «Бед бой».
Мене особливо вразили моменти, де він пише не лише про мову, а про нашу культуру в цілому - як ми постійно відмовляємось від складності, як лінуємось думати, як знову і знову дозволяємо чужим голосам формувати наше уявлення про себе.
І хоч звучить достобіса пафосно, але після цієї книжки трохи більше розумієш: Україну треба не тільки любити - її треба вибирати. Щодня

«У нас забирали, від на заховували й саму Україну, нас самих себе. Ми з напругою відкриваємо – і поволі, смертельно поволі відкриваємо Україну в собі, і в своїй історії, і в своєму майбутньому.»

[Olesya · Rating 5 out of 5]

Завжди читаю Шевельова із олівцем у руці.
У цьому виданні дуже допомогла передмова із навігацією Станісевича. За це дякую.
Крім того, короткі есеї справді дуже доречні до цього часу невизначеності. Ну і оті замальовки широкими мазками скрипниківкою наповнюють неймовірно!

[nstmsnnk · Rating 5 out of 5]

Розумію, що скільки б я не перечитувала праці Юрія Шевельова, мене все одно щоразу вражатимуть оригінальність та актуальність його думок. Кожен його есей викликає бажання переосмислити прочитане на папері. Кожна його робота є інтелектуальною насолодою.
І все ж, ніколи не припиняю дивуватися майстерності та лаконічності його письма. Шевельову настільки добре вдається послуговуватися стилістичними засобами та спонукати читача до розумової активності, співдумання, що за яку б складну тему він не взявся, все постає ясним та читабельним.

[Serhiy]

Shevelov: A very short introduction by George Y. Shevelov

[Bohdan · Rating 5 out of 5]

Передмова виявилась нуднуватою, також хотілося би більше приміток від упорядника чи редактора. Але це не заважає читанню. Прекрасний стиль який дуже затягує читати, що рідкість для короткої, чи умовно короткої прози.
Після повномасштабного вторгнення багато сучасних письменників втратили свою актуальність, якщо і не повністю, то як мінімум ту гостроту, з якою читалюся раніше. А от Юрій Володимирович читається напрочуд сучасно, піднімаючи ті теми, що досі нами не пройдені і чи будуть ще.

[Lidiia Moshenska · Rating 5 out of 5]

Ти знаєш, що думки описані в цій книзі є цінними, коли вони залишаються релевантними через багато років. А ще думаю Шевельову сподобався б український стендап.

[meowkotmarina · Rating 5 out of 5]

Чесно, я боялась братися за цю книгу.

Історія, культура, політика — це все для мене територія незвіданого.

Я була впевнена, що книга буде йти дуже повільно. Що я потону у датах та іменах. Можливо розберусь в них, а можливо ні.

Але на моє здивування читати було дуже цікаво. Статті та есеї Шевельова поступово захопили мене.

Я відчула — це та сама книжка, яка дасть багато потрібної інформації.

Тож, у книзі — вибрані статті та есеї в хронологічному порядку їх написання. Тут постають актуальні питання, які хвилюють і сьогодні. Походження назви «Україна», важливість поширення нашої культури, погляд на Шевченка, чому Багряний крутіший, ніж Солженіцин та ін.

Точну інформацію шукайте в книжці.

Читати варто хочаб заради стилю, старого правопису і взагалі подачі інформації. Моя щира рекомендація 💛

[Eugenia · Rating 5 out of 5]

Виявляється, багато чого, про що я стала дізнаватися після своїх 30 років, Юрій Шевельов написав ще у 50-х роках минулого століття. Тепер я знаю, де мої улюблені історичні ютуб канали могли черпати теми для своїх випусків.

Але ж. Читати нелегко. Дуже нагадувало Забужко, хоча речення і короткі. Багато історичних подій і діячів мені, на жаль, невідомі.

Навіть згадується Памво Беринда, про якого я вперше дізналася від Юлії Сливки.

«Навчитися треба не помсти і не контртерору, навчитися треба бути різними та іншими — іншими супроти того минулого, того давнього і другого, ближчого, і — головне — бути різними.

Можна відроджувати відмінності
— будьмо сміливі в нашому слововживанні, називаймо речі своїми іменами, - можна відроджувати кляси, але не забуваймо при цьому — це не будуть старі кляси і люди тих кляс. Із чим доведеться жити і що приймати — не старі закони і не люди тих законів, а сама засада різности й нерівности.»

[Tina · Rating 5 out of 5]

Більшість есеїв читала одним подихом, обурюючись щиро, як і чому я не знала про них все життя… було і чимало «побіжних» інсайтів - між іншим в дужках, до прикладу, співставив Ю.В. «церкву» і «ЦК».

Дуже зрезонували роздуми про приватність (Ю.В. бідкався, що тоді ще не було в мові, а відтак — в свідомості, відповідника privacy) та про «семантично медузоподібне, драглисте слово» народ (у кацапів). Про Багряного і Солженіцина написав чітко (якщо шукаєте достовірної аргументації, то вам сюди).

[Максим Стюфляєв · Rating 5 out of 5]

Читати Шевельова - це завжди неймовірна інтелектуальна насолода.

[Yulia Repetska · Rating 5 out of 5]

Книжка, яку варто читати з олівцем у руці та розкладати на цитати. У цих есеях багато чесності, що спонукає до саморефлексії. Дуже рекомендую тим, хто хоче зрозуміти, як минуле продовжує звучати в нашому сьогоденні. Моя порада — читайте цю книжку повільно.

[Serhii Povísenko · Rating 5 out of 5]

Чудова робота упорядника. Збірка дає зрозуміти цілісний світогляд Шевельова. Це щастя, що він так довго зміг прожити, так багато побачити і про це все написати своїм гострим розумом.

[Vasyl Fedevych · Rating 5 out of 5]

Що робить дані есеї такими прекрасними? Відповідь проста: їх актуальність. Це текст поза часом. І будь це ранні тексти сорокових, чи пізні девʼяностих, вони зберігають свою важливість і у середині двадцятих нового століття.

[Ганна Довбах · Rating 5 out of 5]

Підбірка статей в саме серденько сучасних дебатів, переживань, ну а точніше срачів, дякую Євгену Стасіневичу за цю роботу.
Моя книжка вся в підкресленнях - такі влучні і точні означення. Багато думалось про роль нашої діаспори для нашої культури, і в тих приймаючих країнах, в розвиткові тої ж російської імперії, американської та європейських культур.

[Maryna · Rating 5 out of 5]

Це було моє перше знайомство з паном Шевельовим.

Есеї та статті в цій збірці - той прекрасний вид текстів, коли 10 сторінок можна читати 40 хвилин, бо щоб зрозуміти написане, треба ще щось попуглити, почитати додаткове, а потім перечитати уривок есея й бажано пару разів. Мені сподобалось 😍

Мені також сподобалось, що пан Шевельов пише дуже концентровано.

Бувають такі тексти, де можна читати-читати, і якщо одразу щось не розумієш, автор повторить думку, і все піде, як по маслу. Тут так не вийде. В есеях немає розшарувань та реверансів. Тези стрункі, послідовні та чіткі. І кожний новий абзац нашароаує новий відтінок сенсу.

Мене також вразив, ультимативний посил пана Шевельова. Уявіть собі Ганнібала Лектера в виконанні Мадса Міккельсена. Все буде дуже вишукано, але від невдалих суджень зашиться криваве місиво.

[Oleksandra · Rating 5 out of 5]

від роздумів про Шевченка і Добролюбова, Тичину та Рильського до культурних та мовних питаннь.
пан Юрій дуже гостро та майстерно ділиться своїм поглядом і дослідженнями на ці теми. від того наскільки ці теми актуальні і зараз, я в шокові. на жаль, чи на щастя візійними виявились деякі тексти пана Юрія. і нас все так само оточують ті самі проблеми..з яким ми ніяк не можемо вибратись.

це точно не легке чтиво, без певного історичного бекграунда і занурення в події, деякі ессе розуміти важко. але дуже цікаво. якщо боїтесь, що есеї важко написані, то це не так. насправді досить легко та приємно читаються.
отримала величезне задоволення! вдячна, що Євген Стасіневич взявся упорядкувати цю збірку. точно планую перечитувати і відкривати для себе ще більше сенсів та думок.

[Roman Trukhin · Rating 5 out of 5]

Книга Кінець однієї леґенди. Есеї та статті, Юрій Шевельов, Євгеній Стасіневич (Упорядник)
Есеї – це щось, що я для себе тільки відкриваю тільки зараз. Так, я туплю, але що ж поробиш. До того їм не присвячували уваги в жодній системі освіти: ні в середній, ні у вищій. Це не художня література, це не філософська література, це – короткий жанр роздумів окремо взятої людини над якоюсь проблематикою. Більше того, читати есеї щось не особливо популярна розвага моєї бульбашки.
Але останнім часом я почав для себе відкривати есеїстику як таку. Мені подобаються есеї на сайті zbruc.eu. Я уривками читав хроніки Фортінбраса Оксани Забужко, мені дуже сподобався есей Кундери Трагедія Центральної Європи, напевно "Дезорієнтація на місцевості" Андруховича теж можна сприймати як збірку есеїв. Але це все були випадкові прочитання.
Тому коли я почув про збірку есеїв Юрія Шевельова, якого я взагалі не читав, але якого мені і Забужко, і Семків, і Агеєва, і той самий Стасіневич прорекламували як найвидатнішого інтелектуала української літератури, я просто не міг пройти повз, і я не прогадав. Це дуже достойні і глибокі роздуми на різноманітні теми, а найголовніше – цікаві.
Почати однозначно треба з есею "Москва, Маросєйка", але і навіть його історичний екскурс в конфлікти українського патріарха Стефана Яворського з Петром I читати дуже і дуже цікаво.
Дуже рекомендую саме цю книжку і українську есеїстику загалом як офігенську вправу для інтелектуальної розминки.

[Victoria · Rating 5 out of 5]

Так довго певно ще жодного автора не читала. Бо це читання – не легка пригода на пару днів, тут треба підготувати себе до, уявіть собі, інтелектуальної праці. Дякувати дядьку Гуглу, що допоміг побороти невігластво і розшифрував історичні події, діячів, абревіатури, згадані у збірці. Мінімальні примітки були б дуже помічні для розуміння текстів.

Шевельов майстерно володіє словом: як же тонко і смачно передані спостереження і роздуми. Легка іронія і майстер-клас по елегантній критиці. Теми – різнобарвні і актуальні: про літературу, російське гноблення, Україну і українців, наші культуру і вікові проблеми на шляху власної ідентичності. Тексти важливі і змушують мозок пітніти від такої кількості нових нейронних зв’язків. Ця збірка – ліки від інтелектуальної ледачості.

[Illia Kushnir · Rating 5 out of 5]

це збірка статей та есеїв науковця з гострим розумом і гарною мовою. видатний літературознавець, мовознавець та публіцист юрій шевельов в цих статтях періоду 40х-90х підіймає дуже різні теми: українського "кенселінгу"(він вживав інші слова очевидно) на прикладах тичини та рильського, питання української долученості до російського міфу, візії на те чого бракує нашій літературі й культурі та інші не менш цікаві питання. велика кількість тез може здатись контроверсійний, але попри це актуальними та вартими дискусії, сьогодні зокрема. ця книга попри невеликий обсяг, точно викличе у вас багато їжі для роздумів. шевельова в маси!

[Roman Yashchuk · Rating 5 out of 5]

"Я кликав (волання в пустелі): Картагена нашої провінційності мусить бути зруйнована". І Ю.Шевельов руйнував - не тому, що хотів руйнувати, а тому, що робив все на найвищому рівні. Самодостатність культури не тому, що ми її демонструємо, або називаємо "вєлікой", а тому що ми її маємо та розвиваємо.
Не сподобалась передмова упорядника, якісь нотки та фрази ніби з подкасту чи шоу. Також я б з задоволенням прочитав примітки та пояснення до прізвищ чи подій, які згадуються побіжно. Сподіваюсь, в наступних книжках серії це виправиться.
Дякую видавництву за цю серію, книжку вважаю чудовим її початком

[Kateryna · Rating 5 out of 5]

Чудова ретроспективна книга. Деякі питання, які автор ставить півстоліття тому, актуальні сьогодні і змушують рефлексувати на тему своєї ідентичності, українознавства, а відтак — себезнавства. Точно настільна книга. Але мусітиму перечитати — через ще надцять років ідеї Шевельова будуть ще більш актуальними. Окремо відзначу використання питомої мови Шевельва — скрипниківку.

[Kateryna Drobyna · Rating 5 out of 5]

Книга, що мусить стати настільною для кожного українця. Шевельов володів пророчим і дуже критичним баченням, що не втрачає і найближчим часом точно не втратить актуальності. Його есеї — це інтелектуальна насолода, що, проте, не робить їх складними в сприйнятті. Must read для розуміння своєї українськости!

[Оксана · Rating 5 out of 5]

Насолоджувалася кожним есеєм. Автор пише про нашу культуру, нашу літературу як про дійсно вартісну. Він не користується в есеях застояними кліше, він не закопує текст оспівуванням геніального народу... Ні, він тверезо, з легким відчуттям власної вищості, критикує мінуси і хвалить плюси.
Однозначно рекомендую до прочитання

[Olha Zhuravel · Rating 4 out of 5]

Багато чого нового відкрила для себе під час прочитання.
Та ще більше обрамилось у слова те, що до цього було у плутаних думках.
Іноді аж дико від того, наскільки актуальними можуть бути думки і тексти, написані 19, 20 століття.

[oleksandra · Rating 5 out of 5]

Влучні, гострі, сучасні, актуальні, позачасові. До цього переліку характеристик текстів Шевельова хочеться додати найголовнішу (для мене): вони справжні. «А справжні речі і в мистецтві, і в науці постають тільки з поєднання того і другого — пристрасти і розрахунку, запалу і точної аналізи».

[Lisa Tarabarova · Rating 5 out of 5]

читати в якості ліків від невігластва навколо

[Богдан Козак · Rating 5 out of 5]

\