What do you think?
Rate this book
100 відтінків темряви
Містичні пригоди та жахи з давніх-давен слугували джерелом розваг і гострих відчуттів. Люди завжди вигадували історії, що лякають або тримають у напрузі. Твори, представлені в цьому збірнику, наповнює похмура естетика сільської місцевості, страхітливих руїн промзон та еклектика спальних районів. На сторінках книги на вас чекають лячні істоти з пітьми, таємниці давніх місць, нечестиві ритуали, небезпечні експерименти та інші загадкові події.
Ця антологія розкриває різноманітність жанрів містики і жахів у творчості сучасних українських авторів. Наш збірник містить понад 100 коротких оповідань від 50 письменників і письменниць. В ньому ви знайдете твори як відомих в жанрі митців, так і початківців, чиї імена ще досить нові для широкого кола читачів. Збірник відкриває перед читачем приховані грані реальності й змушує замислитися над природою страху та межами можливого.
Це благодійне видання. Частина прибутку від нього буде перераховуватися для допомоги ЗСУ.
Ця антологія розкриває різноманітність жанрів містики і жахів у творчості сучасних українських авторів. Наш збірник містить понад 100 коротких оповідань від 50 письменників і письменниць. В ньому ви знайдете твори як відомих в жанрі митців, так і початківців, чиї імена ще досить нові для широкого кола читачів. Збірник відкриває перед читачем приховані грані реальності й змушує замислитися над природою страху та межами можливого.
Це благодійне видання. Частина прибутку від нього буде перераховуватися для допомоги ЗСУ.
400 pages, Hardcover
Published September 10, 2024
4 people are currently reading
28 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
November 22, 2024
Сто містичних, моторошних оповідань, невеличкі історії на 2-3 сторінки, деякі були навіть на 1 сторіночку, тож хто не дуже любить настільки короткі оповідання - попереджаю.
Я ж навпаки дуже люблю коротку прозу, тож історії у збірці цікаві, своєрідні, різні за тематикою та виконанням, є щось схоже на твори Бредбері та Лавкрафта, щось готичне, а щось схоже на сюжет серіалу "Надприродне".
Не всі історії мені зайшли, деякі я не зрозуміла, але це той рідкісний випадок, коли жодне оповідання не залишило байдужою.
Зазвичай читаючи збірки, я виділяю найулюбленіші твори, але тут мені дуже сподобалося багацько оповідань, тож не буду їх усі перераховувати, зазначу тільки що автори, з творчістю яких я вже знайома, не розчарували.
Дуже сподобалися оповідання Ігоря Антонюка, Катерини Колесник (на жаль, було тільки одне оповідання від Катерини), як я вже казала, авторів дуже багато, я відкрила для себе нові імена і сподіваюся далі знайомитися з творчістю представлених в антології авторів.
Отже збірка сподобалась, дійсно історії на будь-який смак, іноді хотілося, щоб оповідання були об'ємнішими, хотілося більше подробиць, адже було цікаво!
Але деякі історії і були прекрасні та неповторні завдяки вмінню авторів вкласти у такі коротенькі історії все що треба щоб захопити читача.
Рекомендую поціновувачам жанру горор.
Я ж навпаки дуже люблю коротку прозу, тож історії у збірці цікаві, своєрідні, різні за тематикою та виконанням, є щось схоже на твори Бредбері та Лавкрафта, щось готичне, а щось схоже на сюжет серіалу "Надприродне".
Не всі історії мені зайшли, деякі я не зрозуміла, але це той рідкісний випадок, коли жодне оповідання не залишило байдужою.
Зазвичай читаючи збірки, я виділяю найулюбленіші твори, але тут мені дуже сподобалося багацько оповідань, тож не буду їх усі перераховувати, зазначу тільки що автори, з творчістю яких я вже знайома, не розчарували.
Дуже сподобалися оповідання Ігоря Антонюка, Катерини Колесник (на жаль, було тільки одне оповідання від Катерини), як я вже казала, авторів дуже багато, я відкрила для себе нові імена і сподіваюся далі знайомитися з творчістю представлених в антології авторів.
Отже збірка сподобалась, дійсно історії на будь-який смак, іноді хотілося, щоб оповідання були об'ємнішими, хотілося більше подробиць, адже було цікаво!
Але деякі історії і були прекрасні та неповторні завдяки вмінню авторів вкласти у такі коротенькі історії все що треба щоб захопити читача.
Рекомендую поціновувачам жанру горор.
March 27, 2025
Три тижні тому мені потрапила до рук ця збірка. І зараз поясню, чому так багато часу знадобилось для відгуку.
Читала повільно, з якоюсь свідомою осторогою. Не те щоб смакувала, радше — замислювалась. Адже, кожне оповідання — це окремий світ зі своїм антуражем, міфологією, настроєм. А цих історій тут аж 113! Хіба можна швидко перемикатися з однієї ідеї на іншу, коли ще від попередньої бринить у грудях?
Якщо порівнювати, то це щось на кшталт «Чорного дзеркала» тільки в оповіданнях. Проте історій у кілька разів більше — і способів померти також.
Адже всередині — справжній карнавал страхіть і темряви. У книзі знайшлося місце і для автівки-вбивці (що нагадує «Крістіну» Кінга), і для перетворення на таргана в дусі Кафки. Згадалися навіть кладовище домашніх тварин та ходячі мерці, але з особливою подачею. Дивні збочення та божевільні ідеї на прикладі зайнятися сексом на кладовищі чи у Страсну п’ятницю свиню різати. І не менш вишукані способи помсти та покарання.
У головних ролях: божевільні художники зі своїми химерними картинами, маніяки, священник-різник, пожирачі людей, поховані живцем, зомбі, ляльковики, домовики, відьми, мавки та інша нечисть.
Спонсори жаху: передбачення, прокляття, легенди, забобони та інші скелети у шафі.
Хтось скаже: «Та в житті й так страху вистачає, навіщо ще купувати його за гроші?»
А я відповім: страшні історії — це наче вакцинація від тих страхіть, що можуть трапитись у житті. Подумайте тільки: стається раптом якась божевільна подія, у яку важко повірити, а вас уже навряд чи можна здивувати. Бо що б не трапилося у майбутньому, ви психологічно вже це пережили, а отже, впоралися. А значить, готові майже до всього. Залишилося боятися тільки невідомого. А незнаного стає напрочуд мало з такими збірками.
Інша справа зі мною. Ось тут і сталося те, чого я боялася. Поки читала, в мене теж деякі кошмарні ідеї зародилися (а я ж геть з іншого напрямку жанру). Ну що ж ви, творці збірки, робите? Витягаєте з підсвідомого ті страхи, які не те що написати — уявити лячно? Але боротися зі своїми страхами ніколи не пізно, чи не так? 😉
Та якщо серйозно про потойбічне та містичне, насправді з людьми трапляється лише те, у що вони вірять самі, незалежно від прочитаного, почутого чи побаченого.
Тому, щоб визначитися, у що вірити вам, я процитую уривок із цієї збірки:
«– Пора, – сказав коротко перевізник і взяв весла.
– І куди ж я потраплю? – запитав чоловік, намагаючись зрозуміти свою долю.
– Туди, в що ти вірив за життя. Такий закон.
– Але я не вірив ні в що! – вигукнув чоловік, відчуваючи наростаючий страх.
– Значить, ти потрапиш у ніщо, – промовив незнайомець.»
Нема що додати.
Мій вердикт шістдесятьом авторам цієї збірки однозначний: страшно талановиті ви люди, аж моторошно, наскільки. 😱
Читала повільно, з якоюсь свідомою осторогою. Не те щоб смакувала, радше — замислювалась. Адже, кожне оповідання — це окремий світ зі своїм антуражем, міфологією, настроєм. А цих історій тут аж 113! Хіба можна швидко перемикатися з однієї ідеї на іншу, коли ще від попередньої бринить у грудях?
Якщо порівнювати, то це щось на кшталт «Чорного дзеркала» тільки в оповіданнях. Проте історій у кілька разів більше — і способів померти також.
Адже всередині — справжній карнавал страхіть і темряви. У книзі знайшлося місце і для автівки-вбивці (що нагадує «Крістіну» Кінга), і для перетворення на таргана в дусі Кафки. Згадалися навіть кладовище домашніх тварин та ходячі мерці, але з особливою подачею. Дивні збочення та божевільні ідеї на прикладі зайнятися сексом на кладовищі чи у Страсну п’ятницю свиню різати. І не менш вишукані способи помсти та покарання.
У головних ролях: божевільні художники зі своїми химерними картинами, маніяки, священник-різник, пожирачі людей, поховані живцем, зомбі, ляльковики, домовики, відьми, мавки та інша нечисть.
Спонсори жаху: передбачення, прокляття, легенди, забобони та інші скелети у шафі.
Хтось скаже: «Та в житті й так страху вистачає, навіщо ще купувати його за гроші?»
А я відповім: страшні історії — це наче вакцинація від тих страхіть, що можуть трапитись у житті. Подумайте тільки: стається раптом якась божевільна подія, у яку важко повірити, а вас уже навряд чи можна здивувати. Бо що б не трапилося у майбутньому, ви психологічно вже це пережили, а отже, впоралися. А значить, готові майже до всього. Залишилося боятися тільки невідомого. А незнаного стає напрочуд мало з такими збірками.
Інша справа зі мною. Ось тут і сталося те, чого я боялася. Поки читала, в мене теж деякі кошмарні ідеї зародилися (а я ж геть з іншого напрямку жанру). Ну що ж ви, творці збірки, робите? Витягаєте з підсвідомого ті страхи, які не те що написати — уявити лячно? Але боротися зі своїми страхами ніколи не пізно, чи не так? 😉
Та якщо серйозно про потойбічне та містичне, насправді з людьми трапляється лише те, у що вони вірять самі, незалежно від прочитаного, почутого чи побаченого.
Тому, щоб визначитися, у що вірити вам, я процитую уривок із цієї збірки:
«– Пора, – сказав коротко перевізник і взяв весла.
– І куди ж я потраплю? – запитав чоловік, намагаючись зрозуміти свою долю.
– Туди, в що ти вірив за життя. Такий закон.
– Але я не вірив ні в що! – вигукнув чоловік, відчуваючи наростаючий страх.
– Значить, ти потрапиш у ніщо, – промовив незнайомець.»
Нема що додати.
Мій вердикт шістдесятьом авторам цієї збірки однозначний: страшно талановиті ви люди, аж моторошно, наскільки. 😱
June 7, 2025
Фактично треба було ставити не три зірки, бо фінальний перелік по оцінкам вийшов: 23 - позитивна оцінка, 38 - негативна. І це з врахуванням того, що негативні історії залишили набагато сильніше погане враження і питання до того, як відбиралися твори. Плюс використання ШІ, якщо, звісно, мене не обманюють очі, про яке я не знав і, якби знав, просто не став би витрачати гроші на цю книгу. Але якщо вже придбав, що вже ж, треба читати.
Отож, з позитивного - є дійсно цікаві концепії та гарно написані історії. Наприклад, мені нещодавно не сподобалася збірка Ігора Антонюка, але тут він зробив одну з найкращих історій (Празник) Так само було декілька авторів і авторок, про яких я нічого не чув, але вони видали амбітні, моторошні історії, що за пару сторінок створювали потрібний ефект.
Були такі, де відчувалося, що обмеження по довжині твору дуже шкодить історії, що буквально ще одна сторінка могла б витиснути з ідеї набагато більше. Також дуже багато було авторів, у яких було 2-3 історії і серед них одна така, що запамʼяталася.
На жаль, як я вже сказав, негативних вражень теж вистачало. Навіть якщо не зважати на ШІ ілюстрації, до якості збірки все одно виникали питання - одруківки, проблеми з електронною версією (але добре, що вона взагалі є!), у одної авторки (Готам) взагалі неправильно надруковане імʼя.
І якщо питання до редактури та інших адмін-штук я можу ігнорувати, бо це, вочевидь, видання від фанатів жанру, то питання до якості творів ніяк не обійти. Є абсолютно дикі історії з консервативними моралями типу "за аборт одразу в пекло", є огидні оповідання, що схожі хіба що на російський артхаус, де всі ригають, ґвалтують і все чорне. Є просто відверто погано написані історії з пасажами типу "розставлені ноги ліса зґвалтували сокирами", чи оповідання, які майже повністю фокусуються на якомусь фетишному насильстві проти жінок. Я писав собі нотатки до кожного окремого автора і у занадто багатьох це зводилося до запису "та за шо". (Справедливості заради, були і такі як Голумбієвська, до текстів якої я почав цілком позитивну примітку з "вау!", а у більшості рівня B-C це були конкретні скарги на конкретні елементи, а не загальне невдоволення)
Також, як вже зауважили в іншому відгуці, є проблема з тематикою. Не став рахувати, але, за відчуттями, десь третина оповідань тут ідуть по одній схемі: хтось в парі зраджує і потім зрадника чи зрадницю (і, зазвичай, їх партнера) вбивають. У однієї авторки таких історій три поспіль, що викликає питання, чи це економія грошей на терапію, чи просто нестача ідей.
В цілому, дуже багато речей, за які можна сварити збірку, хоча більшість із них зводиться до питання контролю якості. Не буду брехати, ніби знаю скільки грошей і зусиль треба на реалізацію такого проєкту, але якщо з нього відсіяли б відверто аматорські тексти і замість всюди напханих ілюстрацій залишили дві-трі від реальних, талановитих українських художників, то враження було б набагато позитивніше і цю книгу хотілося б рекомендувати. А так, ну вибачте, три зірки це максимум і в чомусь навіть щедрий.
П.С. Раз я вже зробив список улюблених авторів, то ось, залишаю. Автори в рамках окремих рівнів перечислені не в порядку "найкращий до найгіршого", а довільно.
S - Блейв, Тішенська, Голумбієвська, Вісник Темряви, Колесник
A - Гузік, Карпенко, Шкарупа, Серпень, Балацька, Ейне, Антонюк, Дуленко
B - Костюк, Тхаревський, Лагідна, Релідж, Юрків, Кононенко, Черепюк, Ясінська, Василюк
C - Дехтяр, Козелецька, Твайс, Готам, Сидоренко, Петрікова, Малина, Гребенюк, Ковальчук, Скрипка, Орач, Фещак, Ялик, Кобза, Радутний
D - Соколовська, Пелешук, Смольницька, Мельченко, Батир, Джурджа, Коліяк, Цорулік, Посолонь, Вірд, Панасюк
F - Сердунич, Соломонюк, Верхола, Бандуренко, Розмарин, Гегельська-Шудра, Павлик, Тур, Снятинчук, Бондарева, Таліана, Вуд
Отож, з позитивного - є дійсно цікаві концепії та гарно написані історії. Наприклад, мені нещодавно не сподобалася збірка Ігора Антонюка, але тут він зробив одну з найкращих історій (Празник) Так само було декілька авторів і авторок, про яких я нічого не чув, але вони видали амбітні, моторошні історії, що за пару сторінок створювали потрібний ефект.
Були такі, де відчувалося, що обмеження по довжині твору дуже шкодить історії, що буквально ще одна сторінка могла б витиснути з ідеї набагато більше. Також дуже багато було авторів, у яких було 2-3 історії і серед них одна така, що запамʼяталася.
На жаль, як я вже сказав, негативних вражень теж вистачало. Навіть якщо не зважати на ШІ ілюстрації, до якості збірки все одно виникали питання - одруківки, проблеми з електронною версією (але добре, що вона взагалі є!), у одної авторки (Готам) взагалі неправильно надруковане імʼя.
І якщо питання до редактури та інших адмін-штук я можу ігнорувати, бо це, вочевидь, видання від фанатів жанру, то питання до якості творів ніяк не обійти. Є абсолютно дикі історії з консервативними моралями типу "за аборт одразу в пекло", є огидні оповідання, що схожі хіба що на російський артхаус, де всі ригають, ґвалтують і все чорне. Є просто відверто погано написані історії з пасажами типу "розставлені ноги ліса зґвалтували сокирами", чи оповідання, які майже повністю фокусуються на якомусь фетишному насильстві проти жінок. Я писав собі нотатки до кожного окремого автора і у занадто багатьох це зводилося до запису "та за шо". (Справедливості заради, були і такі як Голумбієвська, до текстів якої я почав цілком позитивну примітку з "вау!", а у більшості рівня B-C це були конкретні скарги на конкретні елементи, а не загальне невдоволення)
Також, як вже зауважили в іншому відгуці, є проблема з тематикою. Не став рахувати, але, за відчуттями, десь третина оповідань тут ідуть по одній схемі: хтось в парі зраджує і потім зрадника чи зрадницю (і, зазвичай, їх партнера) вбивають. У однієї авторки таких історій три поспіль, що викликає питання, чи це економія грошей на терапію, чи просто нестача ідей.
В цілому, дуже багато речей, за які можна сварити збірку, хоча більшість із них зводиться до питання контролю якості. Не буду брехати, ніби знаю скільки грошей і зусиль треба на реалізацію такого проєкту, але якщо з нього відсіяли б відверто аматорські тексти і замість всюди напханих ілюстрацій залишили дві-трі від реальних, талановитих українських художників, то враження було б набагато позитивніше і цю книгу хотілося б рекомендувати. А так, ну вибачте, три зірки це максимум і в чомусь навіть щедрий.
П.С. Раз я вже зробив список улюблених авторів, то ось, залишаю. Автори в рамках окремих рівнів перечислені не в порядку "найкращий до найгіршого", а довільно.
S - Блейв, Тішенська, Голумбієвська, Вісник Темряви, Колесник
A - Гузік, Карпенко, Шкарупа, Серпень, Балацька, Ейне, Антонюк, Дуленко
B - Костюк, Тхаревський, Лагідна, Релідж, Юрків, Кононенко, Черепюк, Ясінська, Василюк
C - Дехтяр, Козелецька, Твайс, Готам, Сидоренко, Петрікова, Малина, Гребенюк, Ковальчук, Скрипка, Орач, Фещак, Ялик, Кобза, Радутний
D - Соколовська, Пелешук, Смольницька, Мельченко, Батир, Джурджа, Коліяк, Цорулік, Посолонь, Вірд, Панасюк
F - Сердунич, Соломонюк, Верхола, Бандуренко, Розмарин, Гегельська-Шудра, Павлик, Тур, Снятинчук, Бондарева, Таліана, Вуд
December 17, 2024
Крук спитав у пуги шанобливо:
Нащо гукаєш опівночі жахливо?
Пуга відповів йому: юначе,
Ти ще жаху справжнього не бачив! (С)
.
Це погана добірка оповідань в багатьох сенсах. Ні про які 100 відтінків мова й близько не йде - двійко, трійко в кращому випадку.
Переважна більшість оповідок однотипні, поверхневі, безсенсовні і оперують застарілими сюжетами, які автори навіть не намагаються переосмислити (ні, тупо перенести сюжет 19 сторіччя в неонове майбутнє не є переосмисленням).
Практично всі оповідки крутяться навколо ідеї покарання, кари за злочин або за щось що автору особисто не подобається. Червоною лінією через всю добірку проходить зрада, складається враження, що у аркушівців якась колективна травма на цій темі, інакше пояснити причину любові до цього сюжету я пояснити не можу.
Горорна складова слабка, практично всі оповідання більше схожі на дитячі страшилки які багато видавали в нульових або на оповідки які публікували в газетах. Є такі що більше схожі на тексти в дусі Трухи, наприклад про павука якого провтикала Держспоживслужба і митниця.
Особливий привіт укладачам/укладачу/укладачі, бо тулити підряд оповідання які абсолютно однакові по змісту і відрізняються ну хіба що комами, то талант треба мати.
Багато крінжатіни і моралізаторства. З обличчям Кілліана Мерфі я читала страшний "горор" про маму яка гортала інстаграм поки її немовля висіло на груді. Висновок був страшний - мами, не забувайте дивитись як росте ваша дитина. Нуштош, якщо від тем "Мама, нє пєй, папа, нє бєй" ми перейшли до "Мама не займайся своїми справами поки дитина займається своїми", то сучасним дітям можна тільки позаздрити. Дивно тільки що автор(ка) вважає це якоюсь великою проблемою.
Пара оповідань про наших воїнів, які мені зустрілись, це щось що на голову не налазить, бо їх зображено якимись упирями, яким все одно кого вбивати, чужих чи своїх.
Деякі навіть не нагадують повноцінні оповідання, а радше шматки видрані із більшого тексту.
Оповідання про тарганів наче й норм, але знов з напускним моралізаторством, бо головного героя покарали за те що він молода людина.
Я дочитала до половини збірки і вирішила себе більше не силувати. Це не той випадок, коли читаєш 1-2 оповідання із добірки в день, щоб обдумати їх, проаналізувати. Тут немає чого аналізувати. Всі оповідання зливаються в сіру безлику масу, і жодної глибини вони не мають. Все крутиться або навколо моралізаторства, або навколо кишок намотаних на вила, що відгонить жахастиками рівня В. Пара оповідань більш-менш зустрілись, але вони буквально розчиняються в добірці.
Можна було зробити добірку краще? Так. Наприклад вибравши 15, максимум 20 оповідань, дозволити авторам написати довші тексти, бо будемо відверті, мала проза це в принципі складний жанр, а ми тут про аматорську добірку говоримо. І вибрати найкращі тексти із запропонованих, а не пхати все підряд. Друкувати нормального розміру шрифтом, і бодай трошки думати про людей, а не про те як впіхнуть невпіхуєме, бо наразі розмір шрифта такий, що і здоровому окуляри знадобляться.
Ну і перестати використовувати ШІ, бо ніяких плюсів такі "ілюстрації" прости господи, не приносять, а лише ще більше накидують книзі вайбів чогось зібраного на коліні.
Як висновок - зовсім необов'язкова для любителів горору добірка, антологія скоріш поточних трендів на Аркуші і книга випущена радше своїми для своїх.
Нащо гукаєш опівночі жахливо?
Пуга відповів йому: юначе,
Ти ще жаху справжнього не бачив! (С)
.
Це погана добірка оповідань в багатьох сенсах. Ні про які 100 відтінків мова й близько не йде - двійко, трійко в кращому випадку.
Переважна більшість оповідок однотипні, поверхневі, безсенсовні і оперують застарілими сюжетами, які автори навіть не намагаються переосмислити (ні, тупо перенести сюжет 19 сторіччя в неонове майбутнє не є переосмисленням).
Практично всі оповідки крутяться навколо ідеї покарання, кари за злочин або за щось що автору особисто не подобається. Червоною лінією через всю добірку проходить зрада, складається враження, що у аркушівців якась колективна травма на цій темі, інакше пояснити причину любові до цього сюжету я пояснити не можу.
Горорна складова слабка, практично всі оповідання більше схожі на дитячі страшилки які багато видавали в нульових або на оповідки які публікували в газетах. Є такі що більше схожі на тексти в дусі Трухи, наприклад про павука якого провтикала Держспоживслужба і митниця.
Особливий привіт укладачам/укладачу/укладачі, бо тулити підряд оповідання які абсолютно однакові по змісту і відрізняються ну хіба що комами, то талант треба мати.
Багато крінжатіни і моралізаторства. З обличчям Кілліана Мерфі я читала страшний "горор" про маму яка гортала інстаграм поки її немовля висіло на груді. Висновок був страшний - мами, не забувайте дивитись як росте ваша дитина. Нуштош, якщо від тем "Мама, нє пєй, папа, нє бєй" ми перейшли до "Мама не займайся своїми справами поки дитина займається своїми", то сучасним дітям можна тільки позаздрити. Дивно тільки що автор(ка) вважає це якоюсь великою проблемою.
Пара оповідань про наших воїнів, які мені зустрілись, це щось що на голову не налазить, бо їх зображено якимись упирями, яким все одно кого вбивати, чужих чи своїх.
Деякі навіть не нагадують повноцінні оповідання, а радше шматки видрані із більшого тексту.
Оповідання про тарганів наче й норм, але знов з напускним моралізаторством, бо головного героя покарали за те що він молода людина.
Я дочитала до половини збірки і вирішила себе більше не силувати. Це не той випадок, коли читаєш 1-2 оповідання із добірки в день, щоб обдумати їх, проаналізувати. Тут немає чого аналізувати. Всі оповідання зливаються в сіру безлику масу, і жодної глибини вони не мають. Все крутиться або навколо моралізаторства, або навколо кишок намотаних на вила, що відгонить жахастиками рівня В. Пара оповідань більш-менш зустрілись, але вони буквально розчиняються в добірці.
Можна було зробити добірку краще? Так. Наприклад вибравши 15, максимум 20 оповідань, дозволити авторам написати довші тексти, бо будемо відверті, мала проза це в принципі складний жанр, а ми тут про аматорську добірку говоримо. І вибрати найкращі тексти із запропонованих, а не пхати все підряд. Друкувати нормального розміру шрифтом, і бодай трошки думати про людей, а не про те як впіхнуть невпіхуєме, бо наразі розмір шрифта такий, що і здоровому окуляри знадобляться.
Ну і перестати використовувати ШІ, бо ніяких плюсів такі "ілюстрації" прости господи, не приносять, а лише ще більше накидують книзі вайбів чогось зібраного на коліні.
Як висновок - зовсім необов'язкова для любителів горору добірка, антологія скоріш поточних трендів на Аркуші і книга випущена радше своїми для своїх.
Read
October 19, 2025Не оцінюю, бо мені не зайшов формат. Це така собі кріпіпаста, жах заради жаху, без особливої ідеї.
March 23, 2025
Фантазія письменників — це безмежне, бурхливе море, в яке можна пірнути з головою й випірнути в іншому всесвіті.
Збірка «100 відтінків темряви» для мене стала саме таким морем. Мені вдалось стати частиною чогось більшого,
синхронізуватися, сплестися в коконі темряви серед сотні історій, що увійшли до книги, — це особливий досвід.
Кожен автор у своїй мініатюрній історії показав зворотний бік навіть найбанальніших з першого погляду проблем, над якими не всі замислюються. У цій збірці ви знайдете історії зради, переживання повномасштабного вторгнення, нетипові погляди на зомбі й вампірів, скелети в шафах добропорядних людей, жахи комуналок, родові прокляття, відображення власних страхів, післяродову депресію та навіть медичні трилери, переосмислення міфології, важливі теми насильства над жінками й дітьми, які не повинні замовчуватись.
Оповідання змусять вас плакати або сміятися,
ненавидіти героїв і співчувати їм. А також боятись лікарень, трамваїв, лижних курортів, готелів й кладовищ і навіть власної бабці, чи притрушених сусідів.
Я могла б скласти свій топ чи натякнути, що там є і моє оповідання…А, стоп, я вже це зробила. Однак ця праця монументальна.
Я не зустрічала подібних у своїй інформаційній бульбашці, хоча за цей час вийшло їх багато.
Я точно впевнена: «100 відтінків темряви» не залишить байдужими жодного, навіть найвибагливішого читача затягнуть у свої тенета.
Збірка «100 відтінків темряви» для мене стала саме таким морем. Мені вдалось стати частиною чогось більшого,
синхронізуватися, сплестися в коконі темряви серед сотні історій, що увійшли до книги, — це особливий досвід.
Кожен автор у своїй мініатюрній історії показав зворотний бік навіть найбанальніших з першого погляду проблем, над якими не всі замислюються. У цій збірці ви знайдете історії зради, переживання повномасштабного вторгнення, нетипові погляди на зомбі й вампірів, скелети в шафах добропорядних людей, жахи комуналок, родові прокляття, відображення власних страхів, післяродову депресію та навіть медичні трилери, переосмислення міфології, важливі теми насильства над жінками й дітьми, які не повинні замовчуватись.
Оповідання змусять вас плакати або сміятися,
ненавидіти героїв і співчувати їм. А також боятись лікарень, трамваїв, лижних курортів, готелів й кладовищ і навіть власної бабці, чи притрушених сусідів.
Я могла б скласти свій топ чи натякнути, що там є і моє оповідання…А, стоп, я вже це зробила. Однак ця праця монументальна.
Я не зустрічала подібних у своїй інформаційній бульбашці, хоча за цей час вийшло їх багато.
Я точно впевнена: «100 відтінків темряви» не залишить байдужими жодного, навіть найвибагливішого читача затягнуть у свої тенета.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews