Тонкий лід

by Ірина Цілик, Мітя Фєнєчкін (Художнє оформлення)

Для Ірини Цілик — зокрема і з особистих причин — нинішня російсько-українська війна почалася не в лютому 2022-го, а тоді, коли вона почалася, свідченням чого була попередня книжка авторки «Глибина різкості». До нової збірки «Тонкий лід» увійшли вірші, написані впродовж останніх восьми років. Це — серед іншого — означає, що Ірина Цілик пише мало. Але вона знає, що і навіщо пише: «Якось у дитинстві я безстрашно виперлася на середи-
ну замерзлого озера в парку. Аж раптом злякалася, бо почула голоси дорослих: “Що ти робиш? Там тонкий лід! Не можна!”... Під час війни всі ми ходимо тонким льодом наших незіставних досвідів. Легко втратити рівновагу, провалитися, поранитися самій чи поранити інших гострими краями власних травм. Ця збірка — спроба дослідити нашу розхитану реальність і вийти обережним кроком на берег. Головне — не опинитися в кінці війни на різних берегах із тими, кого ми любимо. Тож варто розмовляти одне з одним уже сьогодні, допоки ми — ну нібито як живі».

Genres: Poetry

128 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

Reviews

[Yuliia Razinkova · Rating 5 out of 5]

То що нам втрачати? Ми вільні, веселі і злі. Ми маємо спогадів жменьку і радощів жмут. Я поруч з тобою лежатиму в чорній землі, коли буде треба. А поки ми маємо тут
червоні світанки у макових мінних полях, ліниві сніданки з роси, і води, і вина.
Засмаглі обвітрені лиця. Прокурений шлях. Весна, літо, осінь, зима й потім знову війна.©

Ірця якось вміє без надміру художніх засобів передати очевидне і те, що просто "тут і зараз" (мабуть, дається взнаки режисерське око).
Тут багато присвячено водорозділу між цивільними і військовими, між українцями і іноземцями, між нами і ними.
І загалом вся збірка здається туго напнутою линвою, по якій ходять люди.

[Øleksandra Banina · Rating 5 out of 5]

тож диви не схиб
говори до мене моєю мовою
якщо хочеш вижити

💔

[m. · Rating 5 out of 5]

пані Ірина вміє так щемко подати буденність, як не вміє ніхто.
кожна збірка – в саме серденько

i'm fine
i'm fine
i'm fucking fine, thank you

[Natalie · Rating 5 out of 5]

нарекла її ' час для проридатися' 💔

[Anastasiia · Rating 5 out of 5]

Я не є поціновувачем поезії, але після презентації на Форумі видавців у Львові чекала, коли ця збірка з'явиться на полицях Київських книгарень.
Складно писати багато про книгу, яка так відгукується в серці. У книги шикарне оформлення з неймовірною обкладинкою, щільними сторінками та ілюстраціями! Це поезія про війну та про нас, про спогади та пам'ять, про стосунки та про кохання. Шорстка і болюча, та, водночас, крихка і ніжна, сучасна українська поезія!

[Ю. · Rating 5 out of 5]

розйоб

[Katya · Rating 5 out of 5]

сумно і гарно, гарно і сумно

[Ірина Білоусова · Rating 5 out of 5]

Збірки віршів української письменниці та кінорежисерки Ірини Цілик виходять рідко, але коли виходять, треба їх читати. Тут ви знайдете справжні живі непідробні почуття людини, що живе своє єдине життя у реаліях воєнного часу. Іноді вона почувається винною, вона намагається докричатись до когось, або ховається в мушлю, щоб перепочити, вона горює та зустрічає росіянок в стамбульському хамамі, вона рефлексує. Все це так знайомо, що кожен вірш йде сиротами по шкірі.

[Софійка Лучкевич · Rating 5 out of 5]

Дуже гарно, дуже щемко і пробирає до мурашок.
Перша поетична книжка, яку я прочитала на одному подиху і не відриваючись.
Це неймовірно проникливо, правдиво, перед очима виринає кожен сюжет.

«І ніхто, і ніхто тут не був народженим для війни»

«Ось портрет покоління: замість обличчя суцільний шрам»

«…як жили-були ми — красиві люди під час війни,
скільки ми знали туги й любові, мали сміху й нічних гризот,
як на фронті кінчалися зброя і чиїсь сини або доньки.»

[Yuliia Kabanets · Rating 5 out of 5]

У мене тут закладки на майже кожен вірш. Дякую Ірині за вірші, які так відгукуються.

[Iana Dashkovska · Rating 5 out of 5]

Я хочу запам'ятати нас такими.
Натхненні, втомлені,
Ми п'ємо вино й готуємося до катастрофи.

...І нас трохи менше, всякчас трохи менше,
ніж достатньо...

[Юля Рябчик · Rating 5 out of 5]

прочитала за пару годин в потязі з фронтери. пройшла ніч, а відчуття, шо блюватиму болем, не проходить

[Solomiia Sabat]

Поруч зі мною тепер так багато ветеранів війни.
Але поруч із ними
їхніх мертвих завжди більше, ніж їхніх живих.
Особливо тут,
у цьому літньому лінивому Києві


Я люблю Ірину Цілик!