Книжка спогадів Тараса Федюка, чи не найсамобутнішого вітчизняного поета, охоплює понад пів століття українського літературного і довколалітературного життя. Утім, автор не лише розповідає про пережите, а й оцінює його — «з усією любов’ю чи відразою: не важливо. Тому, як кажуть в Україні, вибачайте, коли що не так».
Спогади підкупають безпосередністю. Мінімально про дитинство, родину й таке інше: лише в тій мірі, в який прелічене перетинється з навкололітературним життям. Суб'єктивні в оцінках, але не зациклені на авторі. Шлях автора в літературк офіційний, але богемний. Всі постійно бухають. Цікаво про Одесу. Цікаво по відмінність поколінь в літературі. Нечерда, Римарук, Герасим'юк. Читати бажано, але необов'язково.