Za všechna jablka světa…

by Максим Дупешко, Maksym Dupeško, Jekaterina Gazukina (Translator)

Co se stane, když roku 1935 v malebném městečku na Bukovině, kde čas plyne pomalu a servírky ovládají více řečí než současní profesoři, vykolejí tramvaj? Černovice, které by tehdy nikdo nenazval jinak než Cernau_i, Czernowitz nebo Tschernowitz, se stanou hlavní postavou milostného příběhu chlapce s německo-polsko-ukrajinskými kořeny a židovské dívky. Díky náhodnému setkání mladého studenta a starého muže se můžeme stát svědky strhujícího vyprávění, v němž skrze vzpomínky tří vypravěčů ožívají zapomenuté příběhy lidí, do jejichž života zasáhly bouřlivé dějiny.

Genres: Ukrainian Literature, Ukraine, Fiction

168 pages, Hardcover

First published January 1, 2017

Reviews

[Alyona · Rating 5 out of 5]

Вже давно книжка не залишала по собі такого сильного враження. Якщо я не напишу про неї - мене розірве на клапті)))) Я часто питала себе, як могло трапитись так, що культура Київською Русі безслідно зникла? Адже за рівнем розвитку вона не поступалась тодішні Франції чи Британії. І я не про архітектуру навіть зараз, хоча про неї теж. Я про культуру, яка живе в середині нас. Яка визначає, який одяг ми обираємо, що у нас на столі, яку музику слухаємо і як будуємо відносини з іншими людьми. Куди все зникло? А потім я прочитала цю книжку - і все зрозуміла. Чернівці до 1940 року - це європейське місто, в якому п'ють добру каву, цінують освіту і гарний смак. Де людина, яка вивчила ремесло (і неважливо, коваль це чи пічник), живе у добробуті. А найголовніше, це місто - в якому в рівних кількостях вживаються п'ять національностей: німці, поляки, українці, румуни ти євреї. До того ж, живуть у мирі та поважають відмінності кожного - розмовляють різними мовами, вірять у різних богів, святкують різні свята. І разом розбудовують своє місто, бо воно є їх домом і їх об'єднують спільні цінності. Вони - вільні люди на одній території. А літом 1940 все скінчилось. Прийшли совіти. Я не буду порівнювати долю українських міст під Австро-Угорською та Російською Імперіями. Прочитайте книжку і зрозумієте самі. Я про те, що Росія, під чиїм би керівництвом вона не була, не просто стримувала наш розвиток чи вкрала 70 років нашої історії. Вона стерла нашу душу, змусила забути нашу внутрішню культуру, наш потяг до краси, наш стиль життя. Прочитайте книжку. Щоб згадати, якими ми були. Це ж і досі заховано десь в нашому ДНК, тече в наших жилах, ми можемо собі себе повернути. Я дуже в це вірю.

[Maryana · Rating 4 out of 5]

Історія маленької людини - історія міста, історія епохи, історія Європи... історія твоєї/моєї родини. Історія смутку, історія радості, історія любові, історія розчарування, історія пошуку, історія про розуміння того, що ж насправді відбувалось-відбуваєтся. А ще це лише "маленький кусник балконної ліпнини, який відвалився від старого чернівецького будинку", маленький шматочок з різнобарвної клаптикової ковдри.
Це роман про місто багатонаціональне і мультикультурне, яке ніколи не буде таким, як колись.Усе змінюється з часом, та інколи зміни, не завжди на краще, роблять люди, які приходять "не шукати порозуміння, а витісняти ваш світ своїм" бо не знають, що "уміння розуміти когось крім себе, а не праця чи мовний апарат робить людину людиною"

Написано талановито, реалістично, гарною мовою. Читається легко. Роман довершений і цілісний. Вдалий дебют, можливо, Дупешко і є тим майбутнім класиком, який "сидить на лавці під міськими каштанами й годує голубів") Я вірю в існування Павла Бачинського та його сім'ї.
Шукайте велике в малому) Історію епохи в історії однієї людини, змістовну, насичену подіями, роздумами, правдою життя, розповідь на 160 сторінках)
Не спішіть пройти повз людину, усміхніться їй і можливо вона вам розкаже свою історію, яка буде варта цілого саду

І нехай Бог повернеться на двірцевий дах....

[Anna Vovchenko · Rating 4 out of 5]

Так, як то кажуть, файно їло, і так прикро змазалося наприкінці, аж до п'ятірочки зовсім трохи не дотягло :( Обидно, ну.

[Віта · Rating 3 out of 5]

"Коломия - симпатичне привітне містечко, в якому народився австрійський цісар Франц-Йосиф". І в яких тільки закапелках Інтернету письменники знаходять такі чудернацькі факти?

[Yeliz YILDIRIM · Rating 4 out of 5]

4.5⭐️

[Oksana Uskova · Rating 3 out of 5]

Що читати у Чернівцях, як не таку смачну книжку при Чернівці? Тут саме місто - головний герой, багатонаціональне, мультикультурне, багатомовне... місто, яке вмерло 28 червня 1940 року, коли сюди прийшла радянська влада. Але залишилися Цецино, і будівлі, і вулички, і Університет...

"Всяке зло твориться за мовчазної згоди так званої нейтральної частини. Позиція "моя хата скраю" властива не лише українцям, а й кожній людині загалом. Можливо, ми просто зуміли помітити це в собі. Можливо, просто найбільше від цього постраждали. Проблема людини в тому, що вона не здатна помічати зла. Вона готова заплющити очі, заховати голову в пісок, аби тільки це зло оминуло і не зачепило її. Людина готова обходити зло десятою дорогою, допоки воно не вгризеться їй в шию. І лише в цю мить вона помічає його і по-буковинському каже: "Шляк би трафив, чому цей світ такий злий?"

"Чому українці ніколи не напали б на росіян? Бо ми їх розуміємо. Ми знаємо їхню мову. А вони нашу - ні. І тут річ не тільки в мові. Бо порозумітися можна і без знання мови, але потрібно хотіти зрозуміти. У вашому ж щоденнику ви згадуєте росіян Кліма і Льоліка, які не могли зрозуміти вашого прагнення мати вдома ікону, книжкову полицю і чистий туалет. Бо вони прийшли не шукати порозуміння, а витісняти ваш світ своїм. Уміння розуміти когось крім себе, а не праця чи мовний апарат робить людину людиною".

"Сьогодні я воюю на тій самій війні, яка начебто закінчилася з падінням двох атомних бомб на Японію".

[Адріана Павлич-Гресько · Rating 4 out of 5]

Європейське місто Чернівці, яке наче занепало, коли туди прийшла радянська влада. Та історії людей,які намагались вижити та врятувати інших. Ціла епоха та люди, яких уже не повернеш. Варта уваги ця невеличка книжечка

[Kristy Kravchenko · Rating 5 out of 5]

Це просто любов. Проковтнула цю книжку швидше ніж торт на свій день народження. Дуже цікаво, чи ця історія справжня. Дуже дуже радію, що мені порадили саме цю книгу на Львівському Форумі. Просто немає слів наскільки я в захваті.

[Ann · Rating 4 out of 5]

4.5⭐️

[Tetiana · Rating 4 out of 5]

Хороша, трохи меланхолійна книжка, що розкриває ідентичність Чернівців. Багатонаціональні родини, поєднання різних культур, звичаїв, кухонь, професій — і все це частина європейського світу. Мешканці Чернівців їздять на відпочинок у Європу і там навчають дітей.
Я знала історію Північної Буковини в загальних рисах, але було дуже цікаво прочитати про всі історичні злами на прикладі доль людей.
“місто, де кінотеатр «Жовтень» був синагогою, де румунські няньки співали німецьким дітям українських колискових, а жінки вперше дозволяли собі прилюдно купатися в Пруті.”
Час Другої світової війни герой описує для себе як спокійний. Дійсно, він не потрапив до армії і не був у зоні активних бойових дій, а проте його батька було вбито, родинний дім зайняли червоноармійці, а потім і кохану дівчину забрали до гетто і вони втратили зв‘язок навіки.
Сумно і боляче усвідомлювати, що зараз ми також живемо в історичному зламі.
У книзі є вставки ніби "з сучасності", тобто 2015 року, і ліричний герой-автор лишає кілька щоденникових записів з донецького села, тому що тепер він офіцер української армії і бере участь в АТО. Зачепила оця фраза:
“дії Путіна дзеркально схожі на дії Гітлера, за винятком хіба геноциду окремого народу”
Тепер-то ми знаємо...
Хочеться більше таких книг про ідентичність різних регіонів України. Я б із задоволенням прочитала.

[Michael Barabash · Rating 5 out of 5]

Сильно

[Сергій Чумак · Rating 5 out of 5]

Максим Дупешко "Історія, варта цілого яблуневого саду"

📚 Це той момент, коли насолода приходить несподівано. Історія, що чіпляє і не відпускає, залишаючи приємний післясмак. Книга, яка пройшла практично непоміченою читачем, але варта цілого яблуневого саду.

🌳 Дерева на горі Цецино, де закохані вирізали свої імена, голуби на площі Унірій, Ольга Кобилянська, міжвоєнні і воєнні Чернівці - місто, де одночасно уживалися німці, румуни, українці, євреї і поляки, де всі знали по 3-4 мови, оскільки потрібно було спілкуватися і співіснувати.

👫 Трагічна історія кохання хлопця, який виріс в україно-польській сім'ї, і єврейської дівчинки.

Залишки Австро-Угорської імперії, частина 🇷🇴Румунії, перший прихід радянської влади, німці, яких спочатку чекали як визволителів, а потім ненавиділи гірше совітів, другий прихід СРСР, і, нарешті, 🇺🇦Незалежна Україна та україно-російська війна - все органічно вмістилося в цю невелику за обсягом книжку.

🗼Телевежа на горі Цецино, з якої було видно навіть Коломию або Кіцмань, містечко, де народився Володимир Івасюк.

Запахи того міста, яких, як і міста, більше немає - люди з сіл, які пахли сіном, землею і травою.

Натуральний одяг з овечого хутра, коров'ячої чи свинячої шкіри. Чиновники, які пахли папером, пилом і цифрами з рахункових книг. Час, коли не кожен міг дозволити собі користуватися шампунями. І вакса, якою пахли чоловіки, коли виходили на вулицю Флондор - так гарно було вичищене їхнє взуття.

І 28 червня 1940 року - чорний день в історії міста, коли до нього увійшли радянські війська і історія європейських Чернівців закінчилася.

Праведник світу мер міста Траян Попович, який під час нацистської окупації врятував від депортації близько 20 тисяч євреїв.

Цікаві думки про україно-російське війну:

"Війни починаються через небажання зрозуміти. Чому українці ніколи б не напали на росіян? Бо ми їх розуміємо. Ми знаємо їхню мову. А вони нашу - ні. І тут річ не тільки в мові. Бо порозумітися можна і без знання мови, але потрібно хотіти зрозуміти. Росіяни прийшли не шукати порозуміння, а витісняти ваш світ своїм. Уміння розуміти когось крім себе, а не праця чи мовний апарат робить людину людиною."

"Проблема росіян у тому, що якщо вони впадають у депресію, то зазвичай більше не виходять із неї. Росіяни... мають страшенно сильний екзистенційний зв'язок зі смертю. Вони такі чутливі до її наближення, так добре усвідомлюють свою смертність, що це до краю отруює їм життя."

🚙 🗻🏰 І наостанок не можу не поділитися невеликим туристичним маршрутом, що запропонований автором - він розпочинається з Чернівців, потім невеличке містечко Заліщики, оточене рікою, наче підковою, далі по дорозі в бік Коломиї можна знайти мертве місто Червоноград, яке лежить у червоному каньйоні коло села Нирків. Там же можна поглянути на 18-метровий Джуринський водоспад. Розкішний монастир, збудований тими ж архітекторами, що і собор Святого Юра, знайдете у Городенці. Далі буде Коломия - симпатичне містечко, в якому народився австрійський цісар Франц-Йосиф. А за Коломиєю починаються гори, і можна заїхати у село Шешори, де скупатися у Сріблястих водоспадах. А тоді вже повертатися або через Снятин, або через Вижницю в Чернівці.

Дуже атмосферна книга.

Приємного читання і подорожей Україною після Перемоги.

https://t.me/knygitelegram

[Alla Komarova · Rating 4 out of 5]

🚃Знаєте, бувають книги, після яких хочеться кинути все і поїхати у те місто, де відбувається оповідь.

Із романом "Історія, варта цілого яблуневого саду" Максима Дупешка сталося рівно так: я б'ю себе по руках, аби не кинути все і не забукити квитки до Чернівців. А потім гуляти там згаданими маршрутами, намагатися уявити, як вони виглядали до того, як туди прийшли обісрані асвабадітєлі в ватніках, які не знали, що таке вбиральня.

🚃Чернівці тут різні: габсбурзькі, румунські, совкові, німецькі, знову совкові і нарешті незалежні. Головний герой Павел (не Пауль, не Павєл, не Павло, навіть не Поль) встигає пожити у майже всіх цих Чернівцях, так і визначившись, то які ж вони для нього. Чи він для них.

🚃Історія втрати містом європейськості і примарна надія на повернення її за десятки років.

🚃Історія кількох родин, яких криваве 20 століття перекрутило до невпізнання, змішало, пережувало й виплюнуло на всі боки світу.

🚃Історія кохання й очікування, нестимних надій на диво та Бога, що покинув своє улюблене місце спостереження на даху двірця.

Історія дуже тепла, хоча й оповідає про страшний час. Мабуть тому, що автор дуже любить хепіенди (я прочитала обидва його романи і це вже скидається на правило).

Але поставила я лише 4 ⭐️, а не 5, бо місцями мені не вистачило редактури, чи скоріше коректури, бо відбувалася явна за змістом зміна оповідача без зміни відображення цього на сторінці. Це можна пробачити постмодерністській прозі, але цей роман - не вона. Та і в цілому на такий невеличкий об'єм (160 сторінок) цих самих оповідачів було забагато для однієї історії.

❤️Тим не менш, #щиро_раджу. Читала у електронному вигляді, бо на момент купівлі був доступний тільки такий варіант, а це ось зараз пішла глянути, а вже й паперовий знову з'явився на сайті видавництва (https://cutt.ly/q5UPWYP).

💙💛А якщо ви не читали другий роман автора "Біля карети під мертвим лисом" (а він також гарний, мені дуже сподобався), то раджу погратися у промокоди на сайті книгарні Є. Якщо купляти обидва романи зразу за промокодом, що дає кожну другу безкоштовно, то сума за дві книги стає 326 грн. І цього вистачає на безкоштовну доставку на відділення Укрпошти 🌚

[Olena Prikhno · Rating 4 out of 5]

Романи, де головними героями виступають міста, давно вже займають чинне місце як у світовій, так і в українській літературі. Коли "старшого брата" Лева описано в контексті брам, кави, вуличок, любові, то його "південний сусід" Чернівці увагою сучасних письменників був обділений. Хоча місто Целана й Кобилянської має не менше архітектурних принад, шарму й видатних персонажів, що творить особливу атмосферу, придатну до написання літературних шедеврів, воно не використовувалось в сучукрліт навіть в якості антуражу. Але в "українського Парижа" з'явився свій Винничук, Кокотюха і Гурницька в одному флаконі - молодий автор-мультипотенціаліст Максим Дупешко з дебютним романом «Історія, варта цілого яблуневого саду».
Як організатор туристичних поїздок, Максим Дупешко так описує місто, що можна складати посторінкові екскурсійні маршрути. Цей роман особливо хочеться читати в місті дислокації, у закапелках звивистих вуличок та на сходах старих будівель, вгадуючи їхні попередні назви. Вулиці Шевченка, Кобилянської, Головна, Ратуша, театр - всі ці місця є для людини, що хоч раз побувала і вподобала Чернівці, ніби рідними, і їхнє постійне згадування в тексті тамує спрагу зголоднілого туриста.
Як режисер, автор зображує малу Батьківщину, ніби пише кіносценарій, і від того текст виходить трохи сухим, йому не вистачає ліричних відступів у вигляді яскравих описів чи душевних мук героїв. Рятує мова дійових осіб, жива, наче всотала всі барви позадіалогових речень, багата на діалектизми та іноземні слівця. Особливо добре передавати нею ностальгію за колишніми, славними, часами, що нею грішили представники німецького романтизму.
Дія твору відбувається в 3 часових вимірах: передвоєнні і воєнні Чернівці, початок 90-х та сучасність. Основний сюжет розвивається навколо історії кохання Павела Бачинського і Дори Капман та їхніх родин, постраждалих в жерновах змін влади та воєнних дій. Автор використав поширений прийом: на прикладі сімейної саги показав історичні перипетії, що струсонули Чернівці середини ХХ століття. Часовий проміжок автором взятий доволі великий, але інтенсивність подій слабка, бо розглядаються багато сюжетних ліній одночасно. Деякі герої згадані лише побіжно. Навіть історії кохання головних герої не вистачає об'єму, вона довго запрягає, занадто стрімко розвивається і так само швидко з��кінчується. Найповніше в романі розкритий характер оповідача-Павела та любовна історія його батьків. Хоча є й доволі колоритні другорядні персонажі, як Тодоріка Купрійчучка, адвокат Шмунц, дідусь Павела Омелян Панчук з бабусею Гертою.
Розповідь ведеться від першої особи з додаванням прямої мови самого Павела, вже сивочолого чоловіка. Цікавим композиційним елементом є наявність щоденникових записів Павелової матері, її своєрідні листи до психолога, наче до Бога на даху двірця. Переказ подій з жіночої точки зору, ще й в епістолярному жанрі, трохи компенсує сухість тексту та додає йому інтимності й ліричності. Сцени з оповідачем у зоні АТО мали б підкреслити історичний зв'язок та подібність обидвох воєн, бо війни, врешті-решт, завжди подібні й точаться нав��оло одних й тих самих питань. Але насправді епізоди з сучасності виглядають сторонніми елементами, адже актуальність описаних подій порівняно з теперішніми може зрозуміти навіть непідготовлений читач.
Багатонаціональні герої і мультикультурні Чернівці з «Історії, вартої цілого яблуневого саду» можуть бути використані в якості своєрідного «щеплення» проти шовінізму й взаємного нерозуміння в часи війни. Досвід співіснування і сродної праці кожного на користь рідного міста - гарний приклад для сучасних мешканців України. У головного героя немає вагань: jestem, ich bin та я є – всі однаково добре пасують до визначення чернівчанина, чи, як каже Павел, Сzernowitzer.
Яблуко у назві роману – доволі символічно, адже здавна цей плід означав спокусу. Спокусу кожного з нас поділитись своєю історією та бути почутим. Фактично, розповідь буквально починається з маленького яблука і закінчується цілим яблуневим садом. Чого варта історія Павела Бачинського, вирішувати кожному читачу. Але вона однозначно закохає вас в Чернівці. Декого – остаточно.

[Mariana Gevak · Rating 4 out of 5]

Ще одна історія про людей і війну. Про місто, про стосунки. Про те, що життя не зупиняється ні на мить, які б важкі обставини не складалися. Допоки людина дихає - вона прагне, пробує, помиляється, кохає, вбиває.

Мене особливо зворушили записи у щоденнику матері головного героя. І правда, діти завжди сприймають своїх батьків як людей без віку, історії та почуттів. Для них стає відкриттям, що у їх мами, яка пече смачні пироги і годинами не виходить з кухні - багатий внутрішній світ. Вона розуміє речі так само або й глибше, моментами вона бачить свого персонального Бога на даху будинку!

Ця книга про мультинаціональні Чернівці. І люди у той час були інтелігентніші, чи що? Знали більше мов, більше цінували культуру, смак, вишуканість. Звісно не всі, але й не одиниці.
Дивно сприймати Городенку чи Коломию, як закордонні міста. Але й це було! У підручниках з історії все плоско і мертво. А читаючи такі книжки, ми розуміємо наше минуле,у якому не було ні зовсім добре, ні геть зле. Як зараз, як у всі часи. Поруч спокійно існували різні площини реальності: в одній вбивали і нищили , у іншій ховалися, любили, раділи, народжували і тривали.

Хороша, тепла якась така книга. Без надриву, без новизни. Але кожна така історія вартує бути написана і проговорена, хоча б для того,щоб не повторилася.
.

[Natalia Tymoshyk · Rating 3 out of 5]

Я колись дуже хотіла потрапити в Едінбург, і потрапила, але одразу після Ірландії, яка просто забрала частину серця. Так от, після Ірландії мені було дуже нудно в Едінбурзі, дуже красивому і атмосферному.

Так вийшло і з цією книжкою. Я почала її читати після Танго смерті, де описуються ті самі роки, ті самі проблеми: Австро-Угорщина помирає, а люди які її памятають живуть далі, потім початок війни, поневіряння євреїв, Україна і Польща розшматовані Гітлером і Сталіним. Та після об'ємного, соковоитого Танго, з неймовірною мовою, словечками, діалогами, такими об'ємними героями, ця історія не дуже заходить, хоча напевно, якби читати її не одразу після Винничука, то сприймалася би може позитивніше, а так то читалося нудновато. Під час читання зловила себе на думці, що відчувається різниця між життям того часу на Галичині і на Буковині, і мені бракує розповіді того, хто пам'ятає життя за Румунії, і міг би описати різні цікаві історії, а не тільки назви вулиць,а якісь побутові дрібниці, говірку і тд.
Одним словом, я не дочитала, вирішила, що спробую потім, можливо треба в Едінбург їздити не після Ірландії, а планувати окрему подорож туди.

[Oksana · Rating 4 out of 5]

Історія, варта читання. Написана дещо сухо і стисло, легкою, але небідною, розбавленою буковинською говіркою, мовою. Є трохи кохання, трохи війни, трохи філософських роздумів, трохи географії та історії. Але в цілому книга - про життя, про життя міста Чернівці впродовж останнього століття та про те, як у нього вкрали душу.

Неймовірно теплий образ матері. Її щоденник можна розбирати на цитати: «... Вона торочила про своїх трьох кавалерів, які підбивають до неї клинці, і що Пилип Михайлюк пошив їй кілька нових шовкових майталесів, і то не простих, а кольорових, а мені все ніяк не згадається її ім´я. Нащо здався мені її Пилип і її майтки, коли я не пам´ятаю її імені?»
І хіба ж вона не права?)

[Юлія Мудра · Rating 5 out of 5]

Неперевершена книга про Чернівці в міжвоєнний період та в часи Другої світової війни. Дуже багато роздумів та паралелей проводиться між сучасною українсько-російською війною та окупацією радянськими військами Північної Буковини в 1940 році.
Чернівці - унікальне місто, його атмосферу важко передати словами, до сих пір збереглась в ньому вишуканість та європейськість.
Хоч я і поставила книзі найвищу оцінку, в одному не можу погодитись з автором, австрійські Чернівці, мультикультурне місто, не змогли знищити десятиліття радянського владарювання. Воно досі зберігає відгомін тієї епохи.

[Anna Kolesnikova · Rating 5 out of 5]

Вагалася між 4 і 5 зірками.
Можливо, ця книга не збагатить вас новими ідеями.
Але вона точно занурити вас в реальність Чернівців між двома світовими війнами. Також переконливо описані епізоди початку Другої Світової і окупації радянськими військами. Переховування євреїв. Якщо вам цікава тема Другої Світової - вам сподобається.
А також, кохання, пошуки, трохи життєвої мудрості і дрібка історій про роки незалежності України.

[Mari · Rating 5 out of 5]

Роман безсумнівно підкорює своїм динамічним і цікавим сюжетом, в центрі якого стосунки пари на тлі міжвоєнного періоду та часу Другої світової війни. Змальовування тогочасних історичних подій притомне, збалансоване, некатегоричне. Книга особлива також тим, що описує Чернівці впродовж останніх ста років.

[Тетяна Кітчак · Rating 4 out of 5]

Стиль оповіді не на мій смак, але сама історія дуже і дуже торкає серця. Немає надриву і поспіху в описі, немає карколомних поворотів, але є багато простого життя - життя під час війни, про яке розповідає старий чоловік. І є багато про життя, яке не відбулось, бо зіштовхнулись два зла і поламали мільйони доль.

[Adri Dosi · Rating 3 out of 5]

Kniha je vlastenecká. Je zřejmé, že místní ji proto vychvalují do nebe. Jde o takovou deníkovou formu, která však nemá předěly, kdy se vypráví zdejší život. Snaha o ukázku, jak to bylo komplikované. Kniha je však chaotická, přeskakující, útržková. Nějak nedá šanci, abyste se do ní pohroužili. Možná i vliv překladu.

[Maryna Zamiatina · Rating 4 out of 5]

Готова пробачити зайві сантименти за любов до Чернівців.

[Olha Tarnavska · Rating 5 out of 5]

Так мило, так просто і так цікаво. Фінал - в саме серденько😌

[Yevheniia · Rating 5 out of 5]

"Всяке зло на планеті твориться за мовчазної згоди так званої нейтральної частини"

[Iryna Slavych · Rating 5 out of 5]

Отак підсідаєш у міському парку до незнайомого дідуся, пригощаєш його яблуком, а він розказує тобі історію свого життя. Із кожною його оповіддю розумієш, що ця історія варта не просто одного яблука, а цілого яблуневого саду.

І не просто цілого яблуневого саду, а вцілілого "яблуневого саду".

... Бо це історія вцілілого серця від розбитого кохання...

... Історія вцілілого міста Чернівців. Міста, яке протягом XX століття побувало у складі п'яти держав. І попри те, що в ньому поєдналися румунська, українська, польська, єврейська та німецька культури, - воно не втратило свого колориту, своєї атмосфери, свого вишуканого шарму, своєї багатонаціональності і разом з тим єдності.

... Історія вцілілого окремого життя маленької людини. Людини, яка у вирі історичних подій минулого століття, попри ризик та власну небезпеку, рятувала життя інших. Адже життя кожної людини важливіше за імперські амбіції австрійської, румунської, радянської чи нацистської влади.

... А ще це історія молодого яблуневого саду. Саду, як символу новітньої війни в Україні, яка є незавершеним акордом подіям минулого століття. Саду, якого нещадно вирубують, а він проростає героями вже новітньої історії України....

"Будь-яка війна рано чи пізно закінчується. Це єдине, що можна сказати хорошого про війну. Здається, що тоді, в 1945 році війна закінчилася. Але це міф. Та війна триває досі і прямо тут. Бо коли в 1945 році позбулися одного тирана, то на діяльність іншого світ заплющив очі. Всі тоді забули, що у Другій світовій агресорів було двоє: Третій Райх і Радянський Союз. Через цю амнезію ще півстоліття страждала вся Центральна Європа. Сьогодні я воюю на тій самій війні, яка начебто закінчилася з падінням двох атомних бомб на Японію"

Кожна історія в цій книзі, варта цілого яблуневого саду...

[Oksana Artemenko · Rating 4 out of 5]

Історія двох людей - Павла і Дори, які опинилися не в той час і не в тому місці, щоби бути щасливими. Чернівці переходять від однієї влади до іншої, мріючи про незалежність України. Приходять радянські війська і нищать все. Чернівчани сподіваються на румунів, які мають вигнати совіти, але румуни виявляються не кращими... 1941 року починається війна. І Гітлер з фашистами знову таки доливає масла у вогонь траждань міста. До того ж Дора - єврейка, яку Павел намагається переховувати, але її з сім'єю знаходять. І через багато років Павло дізнається правду...