Срав пес, перділи гуси або велика енциклопедія життя

by Віталій Чепинога, Руслан Горовий, Людмила Горова

Це гумористична збірка, назва якої повною мірою відповідає наповненню. Які б випробування не випали на долю українців, а місце для доброго гумору та самоіронії знайдеться завжди. Людмила Горова, Руслан Горовий і Віталій Чепинога поділяться життєвим досвідом, подарують надію та врешті змусять посміхнутися, адже гарний настрій – запорука здоров'я, яке всім нам так потрібно в ці буремні часи.

18+ Присутня ненормативна лексика!

316 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

Reviews

[Natalya Misyuk · Rating 1 out of 5]

Тєжко мені. Тєжко. Ніхто мені не винен, крім моїх очікувань. Думала, чи писати відгук на книжку «Срав пес, перділи гуси», чи ні. Вирішила, що чесно буде написати як є. Як є — це без лестощів. Мабуть, зовсім не те, чого очікують автори. Але все ж напишу.

Почну з того, що висловлю повагу до авторів (Людмила Горова, Руслан Горовий, Віталій Чепинога) як людей, наших громадян і діячів.

Тепер буду сварити.

1. Ліниві тексти. Це видно у кожному рядку. Це те, від чого я застерігаю своїх учнів: цілковито покладатися на інтуїцію і талант. Підведуть. Сто відсотків підведуть.

2. Нічого не маю проти матюків як таких. Але тут вони не до місця. Лише створюють шум і сміття. Як на мене, кожен матюк у тексті має сяяти, світитися. Ну або створювати камерну атмосферу соціального дна. У цій книжці вони не роблять ані першого, ані другого. Тут вони — це як діти малюють пісюни до портретів у підручниках.

3. Перші двоє авторів (Горові) постійно посилаються на різні прояви російської культури. Навіть вірші — це типу як пародія на «Вредные советы». Навіщо так робити? Не знаю… Пародія — це теж популяризація свого роду. Наслідування стилю. Це — не творення зсередини себе, калькування за чужим алгоритмом — який, до речі, у своєму часі і просторі мав дуже гучний успіх. Взагалі, багато калькованих російських цитат, фраз — я їх впізнаю, бо я з Криму. Але дивно мені це бачити і неприємно. Особливо при тому, що у другій частині наступний автор (Чепинога) плюється у бік проявів російського.

4. Жорстоке поводження з тваринами. Я знаю, що книжка про село і життя, а село і життя — це харчовий ланцюжок. Так влаштовано. Такий світ нам дістався. Він уже таким був, коли ми народилися. Але моя претензія — до зайвої жорстокості. Наприклад, там у віршику є леопард, якому в дупу засунули петарду. Навіть якщо припустити, що це художній засіб, то заради чого? Заради краси слова? Образності? Влучності? Я не знайшла художньої виправданості. Майстерності, на жаль, теж.


Я очікувала провокативну веселу книжку про життя. Можливо, мене ввела в оману назва. Втім, вона і не провокативна, і не весела, і не про життя, та й не дуже й книжка — в тому сенсі, що немає нитки, яка б зв’язувала разом різні слова на різних сторінках. Такої нитки я не знайшла.

Жарти тут є, але чи я хоч раз їм усміхнулася? Мабуть, ні. До речі, знову впадає в око лінь. Якби загуглити, якби пошукати, то за тим, що автору здається смішним, є причина і пояснення. І жарт розпадається. Можете казати, що я зануда, але жарти правда недотепні. Бо побудовані на домислах і вигадках, а мали б бути на правді.

У мене немає нічого, за що цю книжку хочеться похвалити. Я не дізналася з неї нічого нового. Вона мене не розважила, не надихнула і не навела на думку. Я ще в ній бачу тему села — яка сама собою яскрава, щедра, барвиста — запорота. Не втілена. Це дуже прикро.

Я не знаю, для чого книжку писали і друкували.

Ставлю одну зірочку. Не нуль лише тому, що мені подобається жити у країні, де є свобода слова і простір для будь-якої творчості.

Вибачте мене, автори. Я не маю на увазі вас хейтити, мені це не треба. І також я визнаю та поважаю ваше право робити те, що ви хочете. Просто саме ця книжка мені геть не сподобалася — і я думаю, що найкраще, що я могла зробити, це чесно про це сказати.

[Natalia Baidak]

Фейсбучні дописи мають лишатись на фейсбуку, чому це є книгою - для мене загадка. Там реально просто скопійовані пости з фейсбуку з фразами: "як я писав в попередньому пості", "там ви мені в коментарях написали, і от..." Хоч би вже дати додали, якась ілюзія щоденника була би.

І дуже дивно бачити так багато відсилок до радянського: пісень, побуту, того ж, прости господи, Кобзона. Чого? Нащо? І дуже багато згадок Кокотюхи 🫢

Гумор теж не мій, все не моє, та що ж таке 😄

[Galina Kisil · Rating 5 out of 5]

Я в захваті! Сміялась, плакала. Чепинога про село - це просто 100 підсотків попадання! кабачки - зло!

[Anna · Rating 3 out of 5]

Читається, як дотепні пости про все на світі в фейсбуці (скоріш за все так ця книга і сталась). Забавно, смішно, в голові не тримається. Так і не зрозуміла, чому з них зробили книжку на продаж.

[Bones Green · Rating 4 out of 5]

В часи війни добрий гумор важить багато й ця книга дає його добре. Хто скучив за живою сучасною наддніпрянською українською мовою то от вона тут. Веселі, іронічні, сатиричні, живі поезії та оповідки розважують та чудово запам'ятовуються.

[Slava Mankivski · Rating 5 out of 5]

Картопля вродила. Та ну її в сраку 🤪

[Oksana · Rating 5 out of 5]

В ці неспокійні часи ця книга це те, що залишило мою кукуху на місці. Ми з нею плакали від сміху разом! Буду тримати близько і перечитувати.