What do you think?
Rate this book
Ходи до бабці, обійму
Знайомтеся — бабуся Стефанія, їй дев’яносто років, і вона сама виховує двох своїх онуків. А вони — її. Зі сміхом, зі сльозами, з купою питань про життя і навіть про плани бабусі після смерті.
Бабуся, виявляється, не завжди була бабусею. Колись вона була Стефцею, яку ледь не вивезли німці під час окупації, а потім — Стефанією Петрівною на роботі своєї мрії, а тоді — закоханою Стефою, що несподівано стала вдовою.
Онучата — Лежко та Ринка — вони ж курдуплі, які не тікають від халеп, а охоче в них влазять. Бо звідти їх завжди врятує бабусина любов або шпарина під ліжком. А після того — все одно бабусині обійми, найсвятіше, що є між бабцею та онуками. Це їхній знак любові, знак турботи, це там, де можна сховатися від смутку і страхів, де можна зігрітись. Це знак прощення — коли його просять онучки і коли його просить бабуся.
«Ходи до бабці, обійму» нанизана історіями-випробуваннями, історіями-запитаннями та історіями-традиціями. Але всі вони у вустах бабусі — це одна велика історія про її, бабусину, любов, якій під силу здолати все.
А далі вам уже розповість бабуся Стефанія.
Бабуся, виявляється, не завжди була бабусею. Колись вона була Стефцею, яку ледь не вивезли німці під час окупації, а потім — Стефанією Петрівною на роботі своєї мрії, а тоді — закоханою Стефою, що несподівано стала вдовою.
Онучата — Лежко та Ринка — вони ж курдуплі, які не тікають від халеп, а охоче в них влазять. Бо звідти їх завжди врятує бабусина любов або шпарина під ліжком. А після того — все одно бабусині обійми, найсвятіше, що є між бабцею та онуками. Це їхній знак любові, знак турботи, це там, де можна сховатися від смутку і страхів, де можна зігрітись. Це знак прощення — коли його просять онучки і коли його просить бабуся.
«Ходи до бабці, обійму» нанизана історіями-випробуваннями, історіями-запитаннями та історіями-традиціями. Але всі вони у вустах бабусі — це одна велика історія про її, бабусину, любов, якій під силу здолати все.
А далі вам уже розповість бабуся Стефанія.
- GenresUkraine
192 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
6 people are currently reading
100 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 35 reviews
May 19, 2025
Від перших рядків я полюбила книжку за її світло, гумор, харизматичну бабцю Стефу. Думала, що книжка буде вся витримана у цьому настрої. Проте були й сумні моменти, тому лише позитивних емоцій не чекайте.
Завдяки книзі я сміялась, ностальгувала, згадуючи схожі моменти з дитинства чи свою бабусю 🧡
Хотіла їсти вареники, запашний борщ й погріти ноги біля гарячого пʼєца 😊
Дуже душевна історія про любов про родини, дитинство й світло, якого зараз часом бракує
Завдяки книзі я сміялась, ностальгувала, згадуючи схожі моменти з дитинства чи свою бабусю 🧡
Хотіла їсти вареники, запашний борщ й погріти ноги біля гарячого пʼєца 😊
Дуже душевна історія про любов про родини, дитинство й світло, якого зараз часом бракує
April 30, 2025
Готова співати оди цій книжці! Вона про онуків і для онучків та бабусь.
Авторка повернула мене у дитинство, де ми у селі, з братом та подругою піднімали пилюку у хаті, бо бились подушками, лазили по усіх деревах та збивали коліна
Бабця Стефа чудова жінка, і причуханки справедливо дати може і пожаліє малих курдуплів. Вона завжди про добро, тепло та радість, але дякую, що відкрила часточку душі та розказала про чоловіка і те, як із ним бовелися більшовики, то страшне.
Лежко та Ринка такі цікаві малі. Таке вчудять, що й на голову не налазить, а най його качка копне. Мені завжди з них смішно і так класно, що вони разом, бо одному було б не так цікаво.
Раджу тим хто хоче на мить повернутись у дитинство, згадати бабусю і побачити справжню любов, що дає сили жити
"..маленькі онучата хапають бабць любов'ю так, що назавжди"
"Головні інструменти порятунку людства у бабць: ложка, баняк, тарілка і любов"
Авторка повернула мене у дитинство, де ми у селі, з братом та подругою піднімали пилюку у хаті, бо бились подушками, лазили по усіх деревах та збивали коліна
Бабця Стефа чудова жінка, і причуханки справедливо дати може і пожаліє малих курдуплів. Вона завжди про добро, тепло та радість, але дякую, що відкрила часточку душі та розказала про чоловіка і те, як із ним бовелися більшовики, то страшне.
Лежко та Ринка такі цікаві малі. Таке вчудять, що й на голову не налазить, а най його качка копне. Мені завжди з них смішно і так класно, що вони разом, бо одному було б не так цікаво.
Раджу тим хто хоче на мить повернутись у дитинство, згадати бабусю і побачити справжню любов, що дає сили жити
"..маленькі онучата хапають бабць любов'ю так, що назавжди"
"Головні інструменти порятунку людства у бабць: ложка, баняк, тарілка і любов"
April 23, 2025
192 сторінки.
77 курдуплів.
43 пануньці.
14 опецьків.
19 згадок пуза.
І одне моє розчарування.
77 курдуплів.
43 пануньці.
14 опецьків.
19 згадок пуза.
І одне моє розчарування.
September 21, 2025
ще побачимося, ба
April 9, 2025
Я ніби побувала в обіймах люблячої бабусі, якої в мене не було… Це дуже тепла історія, з ноткою гіркоти через (як несподівано!) йбнблдрсню, але з величезним серцем Стефанії, в якої вистачає і турбот, і турботи. Далеко не всі бабці такого віку дожидають, а як дожидають, не у кожної достатньо сил транслювати таку любов у світ, як транслює бабця з цієї повісті.
Якщо ваші бабусі живі, обіймайте їх — хай знають, що вони цінні для вас (попри застарілі погляди на життя й уявлення про світ та не завжди доречні настанови). Бо який сенс жити, якщо не брати і не віддавати любов 💛
Якщо ваші бабусі живі, обіймайте їх — хай знають, що вони цінні для вас (попри застарілі погляди на життя й уявлення про світ та не завжди доречні настанови). Бо який сенс жити, якщо не брати і не віддавати любов 💛
December 1, 2025
Така гарна, тепла книжка, як бабусині обійми❤️…
Замовила таку і для своєї бабці, якій вже теж 90 на носі. Хочу щоб вона конче прочитала…. А як ні, то сама їй приїду читати) така вона душевна, щоб ще раз нагадати, як то добре коли є ще бабця в тебе🥰
І неочікувано книжка виявилась навіть трошки про Різдво. Дуже доречно і вчасно…якраз перший день зими.
Тож я з задоволенням прочитала і вам раджу🤗
Замовила таку і для своєї бабці, якій вже теж 90 на носі. Хочу щоб вона конче прочитала…. А як ні, то сама їй приїду читати) така вона душевна, щоб ще раз нагадати, як то добре коли є ще бабця в тебе🥰
І неочікувано книжка виявилась навіть трошки про Різдво. Дуже доречно і вчасно…якраз перший день зими.
Тож я з задоволенням прочитала і вам раджу🤗
August 8, 2025
Якщо коротко, то це неймовірно затишна історія про любов, в першу чергу про бабусь та онук.
Але якщо більш детально, то наша бабця Стефа Петрівна ще та бджілка попри те, що має 90 літ. Ні хвильки спокою, бо її завше ганяють два «курдуплі»- Лежко та Ринка, її онуки.
Уся книжка- це історія, яку бабця Стефа оповідає безспосередньо нам, читачам, звертаючись « шановні пануньці». І це так мило, ба більше дозволяє проникнутися історією глибше.
Загалом, відчуття від «Ходи до бабці, обійму» дуже теплі, наче ти і сам в обіймах бабусі. Але попри те, що з книги так і виливається любов крізь кожне слово, кожен рядочок, є сумні і щемкі моменти, хоча від цього історія не перестає бути неймовірно теплою й затишною.
Бабця Стефа розповідає нам про своїх онук, про своє довге життя і як це- жити майже сторіччя, про долю своєї родини і, звісно ж, неодноразово ділиться своєю мудрістю.
Вона дуже дотепна і харизматична, ця бабця Стефа. І, як я вже згадувала, її любов до онук, і навпаки, онук до бабусі, відчувається в кожному слові, в кожному рядочку.
Також хотіла відмітити, що говірка тут чарівна!
Коротше, читати «Ходи до бабці, обійму» одна насолода і я певна, що нікого не лишить байдужим ця чудова книга.
Але якщо більш детально, то наша бабця Стефа Петрівна ще та бджілка попри те, що має 90 літ. Ні хвильки спокою, бо її завше ганяють два «курдуплі»- Лежко та Ринка, її онуки.
Уся книжка- це історія, яку бабця Стефа оповідає безспосередньо нам, читачам, звертаючись « шановні пануньці». І це так мило, ба більше дозволяє проникнутися історією глибше.
Загалом, відчуття від «Ходи до бабці, обійму» дуже теплі, наче ти і сам в обіймах бабусі. Але попри те, що з книги так і виливається любов крізь кожне слово, кожен рядочок, є сумні і щемкі моменти, хоча від цього історія не перестає бути неймовірно теплою й затишною.
Бабця Стефа розповідає нам про своїх онук, про своє довге життя і як це- жити майже сторіччя, про долю своєї родини і, звісно ж, неодноразово ділиться своєю мудрістю.
Вона дуже дотепна і харизматична, ця бабця Стефа. І, як я вже згадувала, її любов до онук, і навпаки, онук до бабусі, відчувається в кожному слові, в кожному рядочку.
Також хотіла відмітити, що говірка тут чарівна!
Коротше, читати «Ходи до бабці, обійму» одна насолода і я певна, що нікого не лишить байдужим ця чудова книга.
December 18, 2025
На любов смерть не діє. Вона лишиться вам і буде жити з вами 💔
May 4, 2025
Ця книжка — як тепла ковдрочка, з-під якої не хочеться зранку вилазити. І як посмішка моєї мами (вона ж і бабуся), коли бачить, що я знімаю на відео, як вона зрізає квіти, щоб потім зробити букет і поставити у вазу на кухні. І як пташиний спів на подвір’ї, де ти їси сирники з домашнього сиру, политі вишневим сиропом, та п’єш добру каву з молоком, а збоку рудий кокер-спанієль вимагає в тебе поділитися з ним.
Прочитала з великим задоволенням — з посмішкою та іноді слізьми на обличчі. Мені дуже сподобалися мова авторки, яка перенесла мене на Батьківщину, і динамічність тексту.
Якщо хочете поринути в історію про дім, де тебе цінують за те, який ти є, тепло, жіночу мудрість і безмежну любов, — то ця книга саме для вас.
Прочитала з великим задоволенням — з посмішкою та іноді слізьми на обличчі. Мені дуже сподобалися мова авторки, яка перенесла мене на Батьківщину, і динамічність тексту.
Якщо хочете поринути в історію про дім, де тебе цінують за те, який ти є, тепло, жіночу мудрість і безмежну любов, — то ця книга саме для вас.
May 25, 2025
Оповідь від імені бабці Стефи: і про те, як вона сама виховує онучат, залишених їй донькою, і про багато всього, що трапилося протягом її дев'яноста років життя.
Мені якось більше зайшли "історичні" епізоди про події минулого, ніж сцени умовного теперішнього. Дещо штучно сконструюваним мені видався цей розмовний тон "бабці".
(А ще: в який інститут вона потикалася після семи класів? Від своїх бабусі й дідуся з того покоління знаю, що могло бути або вісім класів - технікум - інститут, або десять класів - інститут. Складно повірити, щоб із радянською уніфікацією це відрізнялося від міста до міста.)
3,5/5
Мені якось більше зайшли "історичні" епізоди про події минулого, ніж сцени умовного теперішнього. Дещо штучно сконструюваним мені видався цей розмовний тон "бабці".
(А ще: в який інститут вона потикалася після семи класів? Від своїх бабусі й дідуся з того покоління знаю, що могло бути або вісім класів - технікум - інститут, або десять класів - інститут. Складно повірити, щоб із радянською уніфікацією це відрізнялося від міста до міста.)
3,5/5
September 5, 2025
Душевна, затишна, щемлива книга про вимираючий вид бабусь, яких стає все менше. Про тих бабусь, у яких на стіні висить килим, у холодильнику є борщ чи вареники, а в серці безмежна любов до онуків.
Сама історія сподобалась мені на 4 бали, але 1 бал я зняла за те, що дууууже часто повторюється "най качка копне", "курдуплі", "шановні пануньці". Спочатку це сприймалось нормально, а потім почало дратувати, захотілось вже якихось синонімів.
А взагалі авторці вдалося досить легко розповісти про життя-буття 90-річної бабусі і її онуків, яким 8 і 10 років. І вплести у їхні буденні справи розповідь про життя бабусі, коли та сама навчалась в школі, у технікумі, одружувалася, народжувала 4 дітей і дожила до 90 років.
Це перша книга Ірини Ковбаси, бажаю успіхів!
Сама історія сподобалась мені на 4 бали, але 1 бал я зняла за те, що дууууже часто повторюється "най качка копне", "курдуплі", "шановні пануньці". Спочатку це сприймалось нормально, а потім почало дратувати, захотілось вже якихось синонімів.
А взагалі авторці вдалося досить легко розповісти про життя-буття 90-річної бабусі і її онуків, яким 8 і 10 років. І вплести у їхні буденні справи розповідь про життя бабусі, коли та сама навчалась в школі, у технікумі, одружувалася, народжувала 4 дітей і дожила до 90 років.
Це перша книга Ірини Ковбаси, бажаю успіхів!
April 28, 2025
В цій книзі прекрасно все.
Якби тут можна було поставити сто зірок, я би це зробила! Ця книга мені відчулась як Тореадори з Васюківки, але про бабусю та онуків. Я щиро та багато сміялась і плакала коли читала (хоч у книзі лише 187 сторінок). Це книга-обійми, як і натякає назва, в якій багато болю, але ще більше добра та любови.
Окремий захват від обкладинки.
Якби тут можна було поставити сто зірок, я би це зробила! Ця книга мені відчулась як Тореадори з Васюківки, але про бабусю та онуків. Я щиро та багато сміялась і плакала коли читала (хоч у книзі лише 187 сторінок). Це книга-обійми, як і натякає назва, в якій багато болю, але ще більше добра та любови.
Окремий захват від обкладинки.
June 23, 2025
Добра і душевна книга, але початкове спрощення бабусі до «вареників і борщу», особливо після есеїв Шевельова, якось трохи різануло. Загалом же історія добра і світла, хоча і трагічна. Бабця Стефа мило і мудро оповідає історію свого життя. Лежко і Ринка - звичайні курдуплі, хіба усі ми такими колись були. Раджу.
August 28, 2025
Всім бабусям присвячується...
May 21, 2025
Тепла, душевна книга від якої по доброму щемко на серці.
Лиш дуже дратувало, що бабуся увесь час (2-5 разів на сторінку) звертається до онуків або говорить про них вживаючи слово «курдуплі».
Лиш дуже дратувало, що бабуся увесь час (2-5 разів на сторінку) звертається до онуків або говорить про них вживаючи слово «курдуплі».
Read
July 14, 2025Якщо скучили за дитинством, то обов'язково читайте) Кожен знайде щось своє рідне та знайоме.
February 26, 2025
Знайомтеся, одна з найпрекрасніших книг, як я читала – «Ходи до бабці, обійму». Всього 188 сторінок, але стільки любові, радості, й сімейного затишку зібралося разом у цій історії🤍
Бабусі Стефанії дев'яносто років, але це зовсім не заважає їй виховувати двох своїх онуків – Лежка та Ринку. Їм завжди все цікаво, вони дуже активні, хочуть все знати й пізнавати цей світ. І бабуся допомагає їм з цим, як може: розповідає цікаві історії, смачно готує, навчає, а головне – любить всім своїм бабусиним серцем.
Ця книга відчувається, як тепла ковдра, в яку хочеться загорнутися й забути про всі турботи. Вона пахне дитинством, приємними спогадами та пляцками з яблуком й корицею, а також запашним малиновим чаєм. Саме таким, який вам готувала ваша бабуся.
• Звання «бабці» нам вручають онучата. Роблять то урочисто і з криком в перший день свого народження. Відвертітись від звання «бабці» неможливо. Та про шо ви говорите, маленькі онучата хапають бабць любов’ю так, що назавжди. А бабці, ясна річ, тримаються своєю любов’ю за онучат.
• Я гадаю, секрет в тому, онучку, шо чим більше любиш, тим на довше тебе стане. Бо заким ти любиш, життя каже: а, я ше побуду. Бо тут любов.
• Я їх люблю, а вони мене – так і ростемо вкупці. Утрьох. Буває і гірко. Так, бабусям буває гірко. Може, гіркіше, ніж усім іншим на світі. Не знали? Бо бабусі про це не говорять. І в тому трохи ми мудрі. А чого не говоримо? Бо знаємо, що робите капость чи раните ненавмисно. А якщо навмисно, то потім самі ж і приходите каятися. Або вивідати так тихенько, чи бабуся часом не ображається. Але ви бачили коли-небудь бабусю, яка ображається? Я вам кажу, нема таких. А якщо здалося, що ви бачили ображену бабусю, то вам таки здалося. Або та бабуся файну драму грає. Але аж ніяк не ображається. Щоправда, часом їй може колоти ліворуч. А часом – сильно боліти.
• Дорослі чогось думають, що їм можна уже нікого не слухати і не чути. Лиш би їх слухали. А діти ще тебе чують. Допоки ти чуєш їх.
Бабусі Стефанії дев'яносто років, але це зовсім не заважає їй виховувати двох своїх онуків – Лежка та Ринку. Їм завжди все цікаво, вони дуже активні, хочуть все знати й пізнавати цей світ. І бабуся допомагає їм з цим, як може: розповідає цікаві історії, смачно готує, навчає, а головне – любить всім своїм бабусиним серцем.
Ця книга відчувається, як тепла ковдра, в яку хочеться загорнутися й забути про всі турботи. Вона пахне дитинством, приємними спогадами та пляцками з яблуком й корицею, а також запашним малиновим чаєм. Саме таким, який вам готувала ваша бабуся.
• Звання «бабці» нам вручають онучата. Роблять то урочисто і з криком в перший день свого народження. Відвертітись від звання «бабці» неможливо. Та про шо ви говорите, маленькі онучата хапають бабць любов’ю так, що назавжди. А бабці, ясна річ, тримаються своєю любов’ю за онучат.
• Я гадаю, секрет в тому, онучку, шо чим більше любиш, тим на довше тебе стане. Бо заким ти любиш, життя каже: а, я ше побуду. Бо тут любов.
• Я їх люблю, а вони мене – так і ростемо вкупці. Утрьох. Буває і гірко. Так, бабусям буває гірко. Може, гіркіше, ніж усім іншим на світі. Не знали? Бо бабусі про це не говорять. І в тому трохи ми мудрі. А чого не говоримо? Бо знаємо, що робите капость чи раните ненавмисно. А якщо навмисно, то потім самі ж і приходите каятися. Або вивідати так тихенько, чи бабуся часом не ображається. Але ви бачили коли-небудь бабусю, яка ображається? Я вам кажу, нема таких. А якщо здалося, що ви бачили ображену бабусю, то вам таки здалося. Або та бабуся файну драму грає. Але аж ніяк не ображається. Щоправда, часом їй може колоти ліворуч. А часом – сильно боліти.
• Дорослі чогось думають, що їм можна уже нікого не слухати і не чути. Лиш би їх слухали. А діти ще тебе чують. Допоки ти чуєш їх.
February 13, 2025
👵«ходи до бабці, обійму» ірина ковбаса
видавництво: ВСЛ, 3,5/5
Тепло, трепетно та ностальгуюче.
Це книга про всеосяжну любов бабусь. Саме ту любов, яку ми всі отримуємо в дитинстві, коли нас переповнює ще наївність, щирість та світле уявлення про світ. А ще ця книга про тяжке життя старшого покоління, яке залишається за маскою усміху та радости, направленої онукам.
Бабці Стефі – дев’яносто, але їй ніколи думати про смерть та старість. У неї є двійко онуків, яких потрібно доглядати та вчити навколишньому світу. Як так трапилося? І чи в цілому можна в то повірити? З опису авторки – так, але це вже варто дізнаватися в книзі. Ліпше розповім вам про емоції, які викликає ця розповідь.
Я обожнюю сімейні історії, а ще я обожнюю історії про сильних жінок. І тут чудовий симбіоз цих двох складових, яких авторка виклала в двохсот сторінках. Це щось тепле, легке та неосяжне, але таке знайоме кожному із нас із самого дитинства. Кожен розділ – то нова пригода онуків і новий спогад Стефи: про чоловіка, про дітей, онуків, мрії, совєтів та плинність життя. І кожен розділ чогось нас навчає, а ще мимоволі повертає в дитинство, де ми згадуємо наші вибрики і те, як робили рідним мерву та нерви.
З мінусів: важка для мене мова. І не в розумінні слів, які тут більше віддають в діалект Галичини, а саме написання. Попри цікаві пригоди та роздуми, було якось важко продиратися крізь текст. І це дуже вплинуло на мої враження, бо маючи в очікуваннях легку сімейну історію, яка повинна була позбавити мене меланхолії, я отримала прекрасні пригоди з важким текстом, який ну ніяк мені не йшов (я читала цю книгу п’ять днів!).
В цілому, це було непогано і я б могла радити вам її до читання. Але візьміть перед придбанням та прогорніть декілька сторінок, аби розуміти, на що вам очікувати!
ps. Довго сумнівалася, чи включати наступну думку у відгук, але най буде: це навіть схоже вайбом до «Спитайте Мієчку», лише онукам до десяти років (хоча розумом і вирішенням проблем персонажі однакові).
*тікає*
видавництво: ВСЛ, 3,5/5
Тепло, трепетно та ностальгуюче.
Це книга про всеосяжну любов бабусь. Саме ту любов, яку ми всі отримуємо в дитинстві, коли нас переповнює ще наївність, щирість та світле уявлення про світ. А ще ця книга про тяжке життя старшого покоління, яке залишається за маскою усміху та радости, направленої онукам.
Бабці Стефі – дев’яносто, але їй ніколи думати про смерть та старість. У неї є двійко онуків, яких потрібно доглядати та вчити навколишньому світу. Як так трапилося? І чи в цілому можна в то повірити? З опису авторки – так, але це вже варто дізнаватися в книзі. Ліпше розповім вам про емоції, які викликає ця розповідь.
Я обожнюю сімейні історії, а ще я обожнюю історії про сильних жінок. І тут чудовий симбіоз цих двох складових, яких авторка виклала в двохсот сторінках. Це щось тепле, легке та неосяжне, але таке знайоме кожному із нас із самого дитинства. Кожен розділ – то нова пригода онуків і новий спогад Стефи: про чоловіка, про дітей, онуків, мрії, совєтів та плинність життя. І кожен розділ чогось нас навчає, а ще мимоволі повертає в дитинство, де ми згадуємо наші вибрики і те, як робили рідним мерву та нерви.
З мінусів: важка для мене мова. І не в розумінні слів, які тут більше віддають в діалект Галичини, а саме написання. Попри цікаві пригоди та роздуми, було якось важко продиратися крізь текст. І це дуже вплинуло на мої враження, бо маючи в очікуваннях легку сімейну історію, яка повинна була позбавити мене меланхолії, я отримала прекрасні пригоди з важким текстом, який ну ніяк мені не йшов (я читала цю книгу п’ять днів!).
В цілому, це було непогано і я б могла радити вам її до читання. Але візьміть перед придбанням та прогорніть декілька сторінок, аби розуміти, на що вам очікувати!
ps. Довго сумнівалася, чи включати наступну думку у відгук, але най буде: це навіть схоже вайбом до «Спитайте Мієчку», лише онукам до десяти років (хоча розумом і вирішенням проблем персонажі однакові).
*тікає*
December 20, 2025
Вона мене таки обійняла. Міцно-міцно! 🤗
🌺 Книга написана від лиця бабусі Стефанії. Вона мені така ідеальна, але абсолютно не утопічна, адже в її житті було багато випробувань: війна, окупація, радянський тиск, втрати, падіння. Попри це я відчула її тепло та безумовну любов. Книга така маленька, але стільки любові я ще не зустрічала в жодному іншому герої. І так, мені особисто бракувало саме цих почуттів. Мої бабусі пішли занадто рано, а ця книжка подарувала можливість побути онучкою найкращої бабусі у світі хоча би під час прочитання.
🌺 Бабця Стефанія дає моооооре порад, але не повчає, не виступає носієм єдиної правди, а просто ділиться досвідом, цінуючи кожного як особистість, до того ж з повними рейтузами гумору 🤭 До бабці можна прислухатися, можна відсувати поради, але слухати хочеться нескінченно. Тому в мене вся книга в закладинках.
🌺 До того ж стиль книги легкий, доступний кожному. Авторка вміло вміщує серйозні теми в маленькі розділи. А мова бабусі додає колориту: місцеві говірки, живі вислови роблять її образ автентичним, глибоким та переконливим.
Отже, книгу варто читати, щоби наповнитися любов'ю та сховатися від цього буремного світу у бабусиній хаті хоча б на короткий час. Бо 👇🏼
Добре, коли бабуся є. І вона є саме для ваших питань. І ще для вареників, борщика, порпання грядки, тріпання килимків і миття вікон на Великдень. І для обіймів. І для всього, що ви бабусі довірите. Навіть свої найпотаємніші, наймудріші і найспантеличливіші питання.
Тож, раджу. Нехай і вам ця книга подарує найприємніші моменти ❤️
🌺 Книга написана від лиця бабусі Стефанії. Вона мені така ідеальна, але абсолютно не утопічна, адже в її житті було багато випробувань: війна, окупація, радянський тиск, втрати, падіння. Попри це я відчула її тепло та безумовну любов. Книга така маленька, але стільки любові я ще не зустрічала в жодному іншому герої. І так, мені особисто бракувало саме цих почуттів. Мої бабусі пішли занадто рано, а ця книжка подарувала можливість побути онучкою найкращої бабусі у світі хоча би під час прочитання.
🌺 Бабця Стефанія дає моооооре порад, але не повчає, не виступає носієм єдиної правди, а просто ділиться досвідом, цінуючи кожного як особистість, до того ж з повними рейтузами гумору 🤭 До бабці можна прислухатися, можна відсувати поради, але слухати хочеться нескінченно. Тому в мене вся книга в закладинках.
🌺 До того ж стиль книги легкий, доступний кожному. Авторка вміло вміщує серйозні теми в маленькі розділи. А мова бабусі додає колориту: місцеві говірки, живі вислови роблять її образ автентичним, глибоким та переконливим.
Отже, книгу варто читати, щоби наповнитися любов'ю та сховатися від цього буремного світу у бабусиній хаті хоча б на короткий час. Бо 👇🏼
Добре, коли бабуся є. І вона є саме для ваших питань. І ще для вареників, борщика, порпання грядки, тріпання килимків і миття вікон на Великдень. І для обіймів. І для всього, що ви бабусі довірите. Навіть свої найпотаємніші, наймудріші і найспантеличливіші питання.
Тож, раджу. Нехай і вам ця книга подарує найприємніші моменти ❤️
June 28, 2025
«Машина часу у минуле»
Безтурботне, спокійне, з найріднішими, яких немає, минуле без війни…
Читаючи цю книгу, уявляю себе малою. Згадую килими на стінах, які перед Великоднем треба було витріпати на сітці в інтернаті; запалену бочку з дровами, де вудили мʼясо; недільні вареники, які вже були наготовані перед Службою Божою; хованки по всій квартирі (найкраще місце - під ліжком); вечірні розмови з бабцею і дідусем про їхніх братів, сестер, дитинство (які перепитувала 100 раз, а вони розказували знову і знову), замудрі питання, на які все була відповідь.
Дякую авторці за спогади і мудрі фрази бабці Стефи.
«Чим більше любиш, тим на довше тебе стане» - секрет довголіття.
«Бо тільки тоді, коли дійсно повіриш в свою мрію і доведеш її на діях, вона повірить у тебе» - життєва мудрість.
Безтурботне, спокійне, з найріднішими, яких немає, минуле без війни…
Читаючи цю книгу, уявляю себе малою. Згадую килими на стінах, які перед Великоднем треба було витріпати на сітці в інтернаті; запалену бочку з дровами, де вудили мʼясо; недільні вареники, які вже були наготовані перед Службою Божою; хованки по всій квартирі (найкраще місце - під ліжком); вечірні розмови з бабцею і дідусем про їхніх братів, сестер, дитинство (які перепитувала 100 раз, а вони розказували знову і знову), замудрі питання, на які все була відповідь.
Дякую авторці за спогади і мудрі фрази бабці Стефи.
«Чим більше любиш, тим на довше тебе стане» - секрет довголіття.
«Бо тільки тоді, коли дійсно повіриш в свою мрію і доведеш її на діях, вона повірить у тебе» - життєва мудрість.
July 13, 2025
Це збірка оповідань про дитинство в атмосфері бабусиної доброти. Підійде тому хто хоче порефлексувати на цю тему. Власне назва дуже гарно віддзеркалює зміст.
Мені найбільше сподобалось оповідання про Мрію.
З мінусів- Прочитати змогла тільки половину - все дуже однотипне, немає динаміки.
мені заважало - говір бабусі - багато діалектизмів, це дуже стомлює. І ще надто багато іронії, ніби Леся Мандзюк постаріла і розказує стендап про своїх онуків. Але якщо мені це не до смаку, то комусь навпаки це може бути принадою.
Цілком книга дуже про добро та життя, тому оцінка висока.
Мені найбільше сподобалось оповідання про Мрію.
З мінусів- Прочитати змогла тільки половину - все дуже однотипне, немає динаміки.
мені заважало - говір бабусі - багато діалектизмів, це дуже стомлює. І ще надто багато іронії, ніби Леся Мандзюк постаріла і розказує стендап про своїх онуків. Але якщо мені це не до смаку, то комусь навпаки це може бути принадою.
Цілком книга дуже про добро та життя, тому оцінка висока.
April 23, 2025
«Ходи до бабці, обійму» — це книжка, що випромінює тепло дому й бабусиної любові. Розповідь ведеться від імені бабусі Стефанії, яка звертається безпосередньо до читача. Вона ділиться кумедними, зворушливими й повчальними історіями зі свого життя та з життя своїх онуків. Деякі з них нагадають вам власне дитинство, інші змусять замислитися, а деякі — просто торкнуться серця. У цій книзі кожен знайде щось близьке, щось, що відгукнеться у ваших спогадах та серці.
May 26, 2025
Дуже легенька і тепла історія без сильного сюжету, але з глибоким сенсом. Головна героїня і оповідачка — бабуся Стефа, яка потрохи знайомить нас зі своєю родиною, курдуплями-онуками та труднощами, які трапилися за її 90 років.
Склалося враження, наче в потязі до мене підсіла мила бабуся, яка захотіла поговорити за життя. Мила і тепла книга варта уваги, коли хочеться відпочити від усього та загорнулися у теплий коцик…
Склалося враження, наче в потязі до мене підсіла мила бабуся, яка захотіла поговорити за життя. Мила і тепла книга варта уваги, коли хочеться відпочити від усього та загорнулися у теплий коцик…
March 25, 2025
Це дуже зворушлива книжечка про любов до дітей, попри все. І про те, як складно бути жінкою, особливо жінкою в радянський час. Про винищення українців росіянами. І про наше відродження. Бо поки є діти, доти є Україна. Але це все вглибині. А на поверхні – це розповідь бабусі, приправлена гумором і польсько-українським суржиком. Читається легко і швидко.
October 24, 2025
Днями померла моя 89-річна бабуся... і ця книжка стала одою для неї та всіх-всіх бабусь... Вона наче повертає в безтурботне дитинство, до печі, до бабці в обійми, на перину і до кварти молока з бухінцем хліба. Неймовірна тепла й дотепна книжка. І це та книжка, яку хочеться перечитати, як передивитися старе гарне кіно...
May 11, 2025
Надзвичайна книга! Така тепла історія, така добра, така кумедна! Я стільки реготала підчас прочитання 😅 це дуже книга, яку я рекомендую усім для підняття настрою і для душевного піднесення🌸 Вайб, як в «Спитайте Мієчку»
July 5, 2025
Це дуже теплі обійми бабусі. Я читала, наче свою рідну бабусю слухала, поринула у своє дитинство, їла вареники і борщ поруч з нею. Це обов'язкова для прочитання книга тим, хто сумує за дитинством, бабусею
February 14, 2025
Тепла і затишна історія про двох діток та їх бабусю. Місцями щемка, місцями смішна, навіює спогади і ностальгію.
March 29, 2025
Дуже тепла історія, яка з побутових замальовок проростає драматичною родинною історією кількох поколінь. Тут і колядки, і теплий п'єц, і питання життя і смерті. Радію, що прочитала
April 9, 2025
Дуже тепла книга))
Displaying 1 - 30 of 35 reviews