What do you think?
Rate this book
Тілько істинна правда. З українських повір’їв
Міф – це те, чого ніколи не було і що завжди є. Хрестоматія Михайла Назаренка пропонує поглянути на світ українського фольклору очима тих, для кого звичною справою була зустріч із чортом, хованцем, скарбом-перевертнем чи купальським змієм, краще знаним як черепаха. Понад пів тисячі коротких текстів із сотні джерел, опублікованих між 1853 і 2022 роками, знайомлять із численними персонажами української демонології, які мешкали на землях від Закарпаття до Слобожанщини й від Полісся до Херсонщини. А може, й досі мешкають.
- GenresNonfiction
504 pages, Hardcover
Published February 19, 2025
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
July 14, 2025
Тілько істина правда
(з українських повір'їв)
Михайло Назаренко
“Погляд у спину, коли дивитися нема кому й чому”. Мабуть, кожен з нас відчував такий погляд хоча б раз у житті... (с)
Або чи не кожен прокидався посеред ночі від чийогось пильного погляду, а поряд не було нікого.
В моєму житті така причина була двічі. Обидва рази в дитинстві, років до 10, обидва рази біля ліжка стояла довготелеса чорна фігура. Перший раз я прошепотіла: “Мамо?” - і простягнула руку. Рука увійшла в ту постать. Вдруге я вже не намагалась помацати оте “ніщо”, а швидко сховалась під ковдру.
І на той момент у моєму дитячому багажі не було нічого, крім кіношних “привидів”, мультяшних “домових”, “баб-яг” або “кікімор”, що б пояснило, що то могло бути.
Нас позбавили пам'яті, вичистили, вихолостили всі згадки про те, у що вірували, про що переказували один одному наші прабаби і прадіди. Повір'я цікаві, загадкові, кумедні або страшні, - вони забарвлювали світ більшою кількістю фарб, пояснювали те, що пояснити неможливо.
І ось тепер ми маємо “Тілько істину правду”, яка привідкриває нам багатство згадок і переказів про “тих”. Вони інакші: пустотливі; грайливі; добрі; збитошники; ледачі до справи, яка їм не подобається; злостиві і мстиві, - не люди, “тоти”, “паничі”.
Проте є й інші історії: про вихор; про скарби, які раз на певний період виходять з землі; про страхи; про долю, недолю та злидні...
Хочу зазначити велику і кропітку роботу, яку провів Михайло, аби ми, читачі сьогодення, зрозуміли оповідки, записані, наприклад, десь у Галичині у 70-х роках ХІХ століття, не втративши родзинку місцевої говірки. То вийшло в його дуже файно, і то є любов, як вона є. 🙂 (До речі, чіпляється тота говірка, дай боже! І деякий час після прочитання ти виловлюєш у своїй мові і на письмі оті “ноччю”, “їдного”, “штири”.)
Для поціновувачів і для тих, хто хоче більше оповідок, в кінці наведена бібліографія.
Шалено рекомендую всім!
(з українських повір'їв)
Михайло Назаренко
“Погляд у спину, коли дивитися нема кому й чому”. Мабуть, кожен з нас відчував такий погляд хоча б раз у житті... (с)
Або чи не кожен прокидався посеред ночі від чийогось пильного погляду, а поряд не було нікого.
В моєму житті така причина була двічі. Обидва рази в дитинстві, років до 10, обидва рази біля ліжка стояла довготелеса чорна фігура. Перший раз я прошепотіла: “Мамо?” - і простягнула руку. Рука увійшла в ту постать. Вдруге я вже не намагалась помацати оте “ніщо”, а швидко сховалась під ковдру.
І на той момент у моєму дитячому багажі не було нічого, крім кіношних “привидів”, мультяшних “домових”, “баб-яг” або “кікімор”, що б пояснило, що то могло бути.
Нас позбавили пам'яті, вичистили, вихолостили всі згадки про те, у що вірували, про що переказували один одному наші прабаби і прадіди. Повір'я цікаві, загадкові, кумедні або страшні, - вони забарвлювали світ більшою кількістю фарб, пояснювали те, що пояснити неможливо.
І ось тепер ми маємо “Тілько істину правду”, яка привідкриває нам багатство згадок і переказів про “тих”. Вони інакші: пустотливі; грайливі; добрі; збитошники; ледачі до справи, яка їм не подобається; злостиві і мстиві, - не люди, “тоти”, “паничі”.
Проте є й інші історії: про вихор; про скарби, які раз на певний період виходять з землі; про страхи; про долю, недолю та злидні...
Хочу зазначити велику і кропітку роботу, яку провів Михайло, аби ми, читачі сьогодення, зрозуміли оповідки, записані, наприклад, десь у Галичині у 70-х роках ХІХ століття, не втративши родзинку місцевої говірки. То вийшло в його дуже файно, і то є любов, як вона є. 🙂 (До речі, чіпляється тота говірка, дай боже! І деякий час після прочитання ти виловлюєш у своїй мові і на письмі оті “ноччю”, “їдного”, “штири”.)
Для поціновувачів і для тих, хто хоче більше оповідок, в кінці наведена бібліографія.
Шалено рекомендую всім!
August 24, 2025
І за обʼємом, і за опрацьованими джерелами, книга неймовірна.
Найбільше мені в ній подобається, що автор не робив власних висновків, а лише додавав оповідки і читач вже сам може їх зрозуміти. Але книга все одно неймовірна, бо розкриває ту частину української мітології, про яку в деяких моментах мало говорять.
Найбільше мені в ній подобається, що автор не робив власних висновків, а лише додавав оповідки і читач вже сам може їх зрозуміти. Але книга все одно неймовірна, бо розкриває ту частину української мітології, про яку в деяких моментах мало говорять.
February 13, 2026
український фольклор різних куточків України
📖 Саме те, що ця хрестоматія охоплює землі від Закарпаття до Слобожанщини й від Полісся до Херсонщини, робить її скарбом для мене.
✍🏻 Тут збережена культура, повірʼя, які передають з вуст у вуста та знайомлять з українською демонологією.
в книзі багато незвичних, місцями архаїчних та рідковживаних слів. Всі вони мають зноски та пояснення. Знайомитись з говором різних регіонів цікаво й атмосферно.
Більшість з них короткі, місцями моторошні, ніколи не знаєш то вигадка чи й справді було. Наприклад, «Розплетена дівка» стисло розповідає чому не можна йти на вулицю, якщо опівночі кличуть, а своє імʼя тричі не називають.
Такі видання — памʼять, можливість зазирнути у побут нашого народу в минулому. І, хто зна, може й знати більше про магію й небезпеку, що чатує там, де не очікуєш.
• Для себе я шукала стисле видання для вивчення культури й побуту, а також для натхнення на тексти, які час від часу пишу.
Тут дуже зручний зміст, все поділено на теми, й за потреби є від чого відштовхнутися для поглибленого вивчення.
І якщо ви, як і я, шукаєте книгу з повірʼями різних областей України — «Тілько істина правда. З українських повірʼїв» для мене ідеальна.
📖 Саме те, що ця хрестоматія охоплює землі від Закарпаття до Слобожанщини й від Полісся до Херсонщини, робить її скарбом для мене.
✍🏻 Тут збережена культура, повірʼя, які передають з вуст у вуста та знайомлять з українською демонологією.
в книзі багато незвичних, місцями архаїчних та рідковживаних слів. Всі вони мають зноски та пояснення. Знайомитись з говором різних регіонів цікаво й атмосферно.
Більшість з них короткі, місцями моторошні, ніколи не знаєш то вигадка чи й справді було. Наприклад, «Розплетена дівка» стисло розповідає чому не можна йти на вулицю, якщо опівночі кличуть, а своє імʼя тричі не називають.
Такі видання — памʼять, можливість зазирнути у побут нашого народу в минулому. І, хто зна, може й знати більше про магію й небезпеку, що чатує там, де не очікуєш.
• Для себе я шукала стисле видання для вивчення культури й побуту, а також для натхнення на тексти, які час від часу пишу.
Тут дуже зручний зміст, все поділено на теми, й за потреби є від чого відштовхнутися для поглибленого вивчення.
І якщо ви, як і я, шукаєте книгу з повірʼями різних областей України — «Тілько істина правда. З українських повірʼїв» для мене ідеальна.
Displaying 1 - 3 of 3 reviews