Мертва вода живого міста

by Мар’яна Бекало

Кожне місто має свого ґазду. Господар Львова раптом зникає. А вже наступного дня місто накриває дивна хвороба забуття. Хтось починає розправлятися з місцевими чарівницями, а на вулицях бачать чорних вершників. Порушений спокій не лише живих, але й мертвих.
Людська дівчина Яна мріє про своє детективне агентство й життя, сповнене пригод. Рятуючи на вулиці балакучого кота Йозефа Казимира І, вона ще не підозрює: треба боятися того часу, коли мрії почнуть здійснюватися.
Тепер Яна, Йозеф Казимир І, чарівниця Аґнєшка та давно мертвий Іван Франко мають об’єднати зусилля, щоб врятувати Львів. Бо на місто та його людей насувається найтемніша ніч.

Обкладинка Олени Васіної

Genres: Urban Fantasy, Fantasy, Ukrainian Literature

240 pages, Hardcover

Published December 9, 2024

Reviews

[Ganna Uliura · Rating 2 out of 5]

план симпатичного юнацького роману, який чомусь видали як готовий роман

[Book pleasure · Rating 5 out of 5]

Чудова доросла казка. Трохи трагічна. Трохи комічна. З котиками, смаколиками і прекрасною атмосферою. Але читати її без кави і смаколиків - суворо протипоказано. Бо це просто негуманно по відношенню до себе. Окрема подяка авторці за те, що жоден котик не постраждав та не схуд - це дуже важливо!))))

[Alla Komarova · Rating 1 out of 5]

І зразу перша недочитана книга 1️⃣осені, 2️⃣вересня і 3️⃣відпустки.

Рукописам такого рівня я відмовляю, прочитавши перші сторінок 3-5. На 29-й сторінці я боялася, що доведеться дочитувати, адже це книга вересня у моєму книжковому клубі "Читаємо з Дафою".

🐈‍⬛ Але прочитавши половину, здалася. Та і обговорення в чаті клубу показало, що в нас з дівчатами вражаюча одностайність (ну бо зазвичай є один-два особливих думок, коли сподобалося — на противагу всім — або не сподобалося, так само на противагу всім). Тут же суцільне єднання.

❎ Це беззмістовна, погано написана, позбавлена логіки дій і бодай якоїсь мотивації повістина. Місцями це розширений синопсис (герой пішов туди, зробив те, дізнався се). Місцями — текст для молодшого шкільного віку, коли діти вчаться осмислювати речення на 5 слів ("ніби герої якоїсь казки, вони рушають назустріч пригодам" — це було на сторінці 16 і хочеться запитати, де вікові обмеження 9+?)

📌 Це дуже погано, в усіх сенсах.

✏️ В героїв нема мотивації, на події навколо вони реагують рефлексію рівня гриба. Людина, що стикається з надприроднім, взагалі це ніяк не переживає, у взаємодію персонажів не віриш — вона ніяк не прописана, ніяк не відчута. Всі події відбуваються просто тому що треба, аби щось було. Діалоги такі, наче авторка — Дюма і їй платять построчно.

🔸 Це могла бути затишна історія з милими котиками, якби вони не замовляли собі латте на кокосовому словами через ікластий рот і не ставали лапи в боки, що називається, поза Гоґвортсом.

🔸 Це могла бути смішна пародія на підліткові фентезійно-відьмацькі історії, якби не була настільки погано написана чисто стилістично.

🔸 Це могла бути глибока темна історія з купою смертей, якби кожна сторінка не була рясно притрушена корицею, пундиками-шмундиками, кавкою-какавкою, сирничками-пряничками та рештою причин карієсу в дітей.

#Дафа_не_радить, клуб відбудеться і мені зі спортивного інтересу цікаво, оцінка буде 1 чи 2 з 5.

[Rosava Doshchyk · Rating 3 out of 5]

Плюси:
+ Личаківський цвинтар
+ коти
+ Львів
+ гумор

Мінуси:
- роман дебютний, структуру з динамікою можна було б допрацювати

[Andriana · Rating 3 out of 5]

Багато моментів є такі чисто Львівські, які приємно знаходити про своє місто. Локації, відсилки чи просто натяки.

Щодо тексту, то він бадьоро рваний, дуже фрагментарний. Може бракує тих сторінок де ти пірнаєш в історію, а не залишаєшся спостерігати осторонь.
Але загалом це приємна лайтова історія на вечір, затишний «день халеп» на повторі, може трохи з різдвяним вайбом, ну і шальоно скромним харизматичним котом

[Дарина Березіна · Rating 2 out of 5]

Як план-епізодник для роману - чудово.
Як роман - ...
На жаль.

[Kseniia · Rating 4 out of 5]

Зазвичай я не маю багато очікувань від книг, навіть якщо анотація виглядає багатообіцяюче. Але цього разу все було інакше: я чекала, що книга залишить у мене ефект «вау». А вийшло «ну, так собі». Якщо одним словом описати мої враження, то це слово — хаос.

Книга починається цікаво: у кожного міста є Господар, який його захищає. Ідея перспективна, я заінтригована. У Господаря Львова є кіт, якого той несподівано відправляє далеко від дому. Кота знаходить звичайна дівчина, забирає його до себе — і так вплутується в страшну історію. Звучить добре, але далі починається суцільний безлад.

Персонажів дуже багато, і майже ніхто з них, на мою думку, не прописаний як слід. Ось у нас є Господар, кіт, дівчина, а через сторінку вже з’являється чарівниця. А ще через одну сторінку — цілий ковен чарівниць, і незабаром ми повертаємось до Господаря. І так упродовж всієї книги: щоразу додаються нові герої, а сюжет стрибає між ними. Таке враження, що автор мав багато ідей, але чомусь обмежився 240 сторінками.

До того ж у книзі багато нестиковок. Наприклад, Львів охороняють привиди лицарів короля Данила, 12 чарівниць і сам Господар. Але наприкінці їх усіх знищують, і наступником Господаря стає... кіт. У мене одразу купа питань: як кіт керуватиме містом? Хто замінить чарівниць і лицарів? І взагалі, звідки беруться ті чарівниці?

Коти в книзі описані цікаво. Вони живуть паралельним життям, мають свої таланти, але при цьому часто грабують, обманюють, поводяться як кримінальні авторитети. Це, мабуть, підходить до образу котів із реального життя, але мені таке не сподобалось. Читала в інших відгуках, що гумор котів багатьом зайшов, але не мені.

Попри всі недоліки, є й плюси. Мені сподобалась сама ідея книги, фінал, де головна героїня Яна знаходить своє місце у світі, сучасні вставки з рядками пісень, відсилки до «занепокоєності» інших міст, оформлення книги. Але хаотичний стиль написання, білі плями у сюжеті та фіналі все зіпсували.

Книга позиціонується як затишне міське фентезі, але я цього затишку не відчула. Так, є описи кави та смаколиків, що асоціюються зі Львовом, але їх згадували не завжди доречно. Натомість багато похмурих, навіть жорстоких моментів, що явно не про затишок.

Чи буду читати наступні книги автора? Не знаю. Цю оцінюю на 3,5 із 5. Ставлю 4, щоб підтримати українського автора. Подивимось, що буде далі.

[Наталія Шпартак · Rating 2 out of 5]

Одна зірочка за шикарний дизайн книги, друга-за атмосферу Львова. Після прочитання в голові лише одне питання "нахіба її видали?"

[llu · Rating 5 out of 5]

спочатку книга купувалася суто через Йозефа Казимировича Першого (вона любила котів, так). але, я була приємно здивавана історією, героями і власними відчуттями під час прочитання. і все ж крім Йозефа змогла полюбити і багатьох інших персонажів, особливо самого Господаря.

це була легка історія, з пригодами різного населення міста Львів, і дещо з вайбами «мандрівного замку» 🤎

p.s. за котів окрема дяка пані авторці 🤲🏻

[Mari · Rating 5 out of 5]

♾️/10
йооооой, це неймовірна книжка. мені дуже сподобалося, напевно поки що найкраща книжка української авторки для мене.
я тільки два дні погуляла Львовом, а тепер читаю про нього і хочеться повернутися туди знову, щоб помилуватися цим містом ще.
головна причина, чому мене зацікавила ця книжка - це анотація, ну вона вогонь🔥 Ґазди і ґаздині міст, Личаківський цвинтар, чарівниці і Франко, який зʼявляється, як персонаж - вау
і сама книжка не підвела насправді)
це було дуже цікаво та незвично.
хочу виділити важливу деталь: головної героїні немає, а є багато персонажів, які взаємодіють між собою і якось повʼязані зі врятуванням Львова. це круто!!
звісно були моменти, де все було занадто сумбурно і головні моменти розповідаються так, ніби це звичайне діло, але це не заважає прочитанню
і ще, хотілося б або декілька книжечок, або хоча б на ≈500 сторінок, а то події за подіями відбуваються і все так швидко і сумбурно🙂‍↕️
сама книжка викликала у мене відчуття домашнього затишку, комфорту і чаювань з котиками🥰
обовʼязково буду рекомендувати її іншим!!

а ще окремої похвали заслуговує оформлення самої книжки. велика дяка видавництву Богдан🔥

[Оксана Лесіцька · Rating 5 out of 5]

Історія, яка до кінця втрималася в межах свого жанру. Це одинарне міське фентезі, події якого концентруються, здебільшого, у Львові. Тут немає достатньо мовної специфіки регіону чи надмірної прив’язки до глибин українського міфу, але це в жодному разі не стало мінусом твору. Окрім класних описів і порівнянь, найбільше сподобалися коти, які тягнули на собі гумор, та цвинтарні будні. А ще напруга у кінці отримала гарне філософське підґрунтя (я розгледіла натяки на теперішню війну). Коротше, маючи такі стартові дані задумки, авторка чудово впоралася з роботою і з перших сторінок взяла під контроль мої очікування. Бажаю творчої наснаги й дякую за гарний вечір у поїзді з цим романом.

[JenShogla · Rating 5 out of 5]

Це зимова історія, щедро присмачена ароматом кави й атмосферою Львова. Іноді аж здавалося, що я там, у місті, разом з героями. Авторці вдалося створити яскраве міське фентезі, у якому місто — не просто тло, а повноправний учасник подій.

Дуже сподобались персонажі — вони живі, справжні. А лицар Ордену Сирничків — ну це взагалі топчик! Якби моя кішка вміла говорити, то точно була б така, як він.

Книжка не зовсім дитяча — є трохи жорстких моментів. Проте по відношенню хвостиків тільки гастрономічні пригоди. Було цікаво, весело, іноді навіть трохи моторошно. Загалом — книга точно варта уваги. Якщо любите фентезі й Львів — читайте, не пошкодуєте.

P.S. Кава обов’язково має бути поруч!

[Iryna Konieva · Rating 4 out of 5]

Дуже гарна, тепла, смішна, динамічна історія, насичена атмосферою та запахом міста на річці, якої нема. Формат викладу трохи нагадав Террі Пратчета. Сподобались персонажі, ідея з ґаздами та сам задум, позитивно-сумний кінець, і атмосфера Львова, що не покидала від початку до кінця. Хотілося б побачити анімаційну адаптацію:) так і малювала картинки в голові в стилі мультфільма Клаус))
Чекатиму ще книги авторки.
О, і безперечний плюс для фентезі - одиночна книга на 270 сторінок:D
"Ніколи не пізно запалити на своєму шляху ліхтар й освітити все навколо світлом"

[Helen Reveko · Rating 5 out of 5]

Легка, приємна, з "темнинкою". Граф Будапештський - в саме серденько 🤍

[Volpe Nera · Rating 4 out of 5]

Прикольненька фентезійна їбанинка) Треба відповідний настрій, але казочка хороша.

[Gleb R. · Rating 3 out of 5]

********
Ще більше цікавих фактів про книжковий світ, оглядів на різноманітні твори та рекомендацій ЛГБТ+ літератури ви знайдете на моєму книжковому каналі в Telegram — "Книжковий вир"🌈
********

Я обожнюю котиків. Вони завжди були частиною мого життя. Але навіть найвеселіші й наймиліші коти не можуть самі по собі побудувати цікаву історію, якщо решта складових сюжету не працюють 🙁

Коли я взяв до рук цю книгу, то очікував атмосферного детективу з елементами містики, де Львів постає загадковим містом, а головна героїня Яна разом із незвичайним котом Йозефом розслідують зникнення Господаря, який є ґаздою цього величного міста. Проте замість цього я отримав дивне гумористичне фентезі з додаванням детективу й трилеру (що було зовсім не доречно в контексті цієї книги, бо трилерні елементи тягнуть на 18+, а вся книга написана явно для підлітків до 18 років), яке, на жаль, виявилося розбалансованим 🌀

📌 Герої

У книзі багато персонажів, але жодного з них не можна назвати справжнім головним героєм. Оповідь ведеться від імені оповідача, через що всі герої здаються лише фігурками на шахівниці.♟

Йозеф Казимир Перший — гордовитий і пихатий кіт, який вважає себе центром світу. Він майже нічого не робить, окрім як їсть тістечка й поводиться як аристократ. Хоча, гумористичні моменти пов'язані з його поведінкою дійсно рятують деякі частини книги.😎🤡

Яна — героїня, яка практично позбавлена характеру. Вона діє лише за підказками інших, потрапляє в халепи через свою недалекоглядність і мріє стати детективом, але жодним чином не доводить, що має для цього талант. Така собі сіра миша🐭

Агнєшка — рудоволоса відьма, яка допомагає у пошуках Господаря міста. Вона активна, бойова та сильна, але все одно не особливо запам'ятовується, як і інші. 💃🏼

Є також вторинні персонажі: різні котики, сам Господар, навіть Іван Франко. Але більшість із них не розкриваються і здаються просто фоновими.

📌 Сюжет та стиль

Оповідь страждає від хаотичності. Події розгортаються занадто швидко, а взаємодія між персонажами виглядає неприродно. Їхні дії й рішення часто здаються нелогічними. Наприклад, певні сцени виникають без пояснень, а деякі з них взагалі здаються зайвими. Перескоки між персонажами від розділу до розділу теж не дозволяють поринути у історію з головою, бо динаміка постійно втрачається. З кожною сторінкою стає нудніше читати 😴

Відчуття, ніби читаєш кулінарний експеримент: вінегрет із ананасів, помідорів, шоколаду та чилійського перцю, заправлений солодкими вершками. Усе разом звучить прикольно, але на смак — абсолютно незбалансоване і не їстівне 😖

✨ Враження

Читати цю книгу було складно. Хоча обсяг всього 240 сторінок, я подужав її лише за два вечори, тоді як зазвичай читаю таку кількість сторінок за три години. Сюжет затягує повільно, і навіть фінал, який міг би бути цікавим, втрачає свою силу через попередні недоліки. Не дивлячись на те, що ідея порятунку Львову була цікавою, реалізована вона була так, що мені хотілося закочувати очі у фіналі. До того ж одна зі сцен ближче до кінцівки нагадує уривок із заключної частини «Гаррі Поттера», чого я взагалі тут не очікував, але це залишило тільки відчуття вторинності і безглуздості саме в контексті цієї історії. 🙄

➕ Позитив

Позитивним елементом книги, який дійсно сподобався, - є гумор, пов’язаний із Йозефом Казимиром. Його пихаті манери й комічна поведінка викликають усмішку, але цього недостатньо, щоб врятувати загальне враження від книги. 🤪

Ну, можливо, ще цікавою здалася алюзія на поведінку членів ООН у наш час, але це було настільки в лоб, що було трішки ніяково від цього 👀

І оформлення у книги неймовірно гарне з кольоровим ілюстрованим зрізом та симпатичною обкладинкою 🎨

✏️Висновок

Книга залишила неоднозначні враження. Хоча ідея оживлення Львова через пошук його Господаря виглядала перспективно, реалізація підвела. Це максимум 3 тістечка 🍰 із 5, і то лише завдяки моїй любові до котиків.

[Lana Stolnik · Rating 3 out of 5]

📚 “Мертва вода живого міста” Мар'яни Бекало – книга, що викликає неоднозначні враження 📚

Цей роман – це спроба занурити читача у глибини містичного українського міста, де реальність і потойбіччя переплітаються настільки щільно, що межі розмиваються. Авторка запрошує нас до міста, що дихає стародавністю, із запахом кави та смаком тістечок. Де кожен куток має свою історію, атмосферу та загадку.

Долі різних персонажей переплітаються між собою, але в кожного свій “горизонт”. Людська дівчина Яна мріє стати детективом, але занурюється в потойбічне життя Львову. Ґазда міста потрапляє у халепу із якої сам вибратися невзмозі. Чотири вершники мають н��мір знищити все, що можливо, і всіх навкруги. Львівська відьма Аґнєшка веде свою боротьбу за порятунок міста. Але найголовніші тут - коти. Особливо Йозеф Казимір І, пухнастий британський нащадок короля Артура.

Що дійсно захоплює.
Насамперед, це атмосфера. Мар'яна Бекало майстерно створює відчуття присутності в цьому "живому" місті. Детальні описи, використання фольклору та міфології додають тексту особливого колориту. Ви ніби відчуваєте запах львівських вулиць, бачите тіні, що ковзають по стінах. Мова авторки легка, образна і подекуди поетична, що робить читання справжнім естетичним задоволенням. Рекомендовано читати з діжкою кави під боком та купою смаколиків.

Проте, є й нюанси, які можуть викликати неоднозначні враження.
Попри всю красу м��ви та атмосферність, сюжет подекуди може здаватися дещо розмитим або фрагментарним, деякі лінії “зливаються”, дещо є не логічним. Це може бути як перевагою для поціновувачів нестандартності, так і недоліком для тих, хто віддає перевагу чіткій та послідовній розповіді. Потойбічні елементи хоч і додають шарму, а перехід між “сценами” досить плавний, проте є речі, які можна було б і розширити. Але це особисто моя думка, не наполяю на звання істини в останній інстанції.

“Мертва вода живого міста" – це книга для легкого вечірнього читання. Особисто в мене, викликає відчуття ностальгії за Львовом. І якими б не були недоліки, але підтримати українську авторку - добра справа. Нехай наступні історії будуть лише кращими.

[Nataliia · Rating 3 out of 5]

Нещодавно приїхало передзамовлення від @bohdan_books з кольоровим зрізом та й мерчем. Так от оформлення дає дуже великий плюс цій історії. Я розумію, що це молодий автор, але редактор точно міг би допомогти, бо деякі моменти відверто підбішували. Особливо запали в душу мені деякі описи як от "Наступної ночі Яна, несучи перелякане серце у лівому чоботі..." чи "Ти пахнеш, як костел на Краківській". У першому випадку я собі просто якогось маніяка із серцем уявила) а от в іншому я просто образилася аби мені таке сказали)))))
Однак сама задумка цікава, хоча й сирувата - світ не дуже детально виписаний, лише кілька штрихів поверхневих і то, їх розумієш лише опираючись на сьогодення. З усіх глав я найбільше чекала котів, бо вони прикольні - коти керують владою, бізнесом, криміналом чи навіть мистецтвом! Саме частини котів мене веселили і давали сил дочитати. Також я дуже довго чекала появи Франка, але він з'явився лише в середині книги і потім ще в небагатьох, однак важливих епізодах. Перша поява майстра подивувала, бо він же ж панянку зваблював) Та далі він вже має більше ваги, бо поважна ж фігура! А ще мені сподобалися частини з Романом, такі несподівані і цікаві. Хоча головною героїнею мала б бути Яна, я за неї постійно забувала - мене турбував Роман і коти, ну і Франко) Відьомська складова зовсім якось мимо пройшла, хоча зазвичай відьми мені імпонують, а тут от не моє. Кінцівка скомкана і не зрозуміла. Чого Яна приходила? Авторка згадала, що вона персонаж головний і треба її і сюди знову впихнути? Куди зникли коти? Якщо виходити міг тільки Франко, що бабуся Романа робила у місті? Це лише кілька питань під кінець, але їх було ну дуже багато по тексту.
Загалом, задум цікавий, але не дуже вдало реалізований. Якщо у авторки ще щось вийде, треба познайомитися, бо потенціал є, лише треба набити руку. Окрема подяка @bohdan_books за співпрацю із сучасними молодими авторами! Я і надалі буду купувати їхні книги, аби підтримувати нові хвилі літературні.

[Анна Петренко · Rating 5 out of 5]

«Зі Львовом усе буде гаразд, після колонізації Марса він постачатиме туди каву та чоколяду».

Зі слів авторки це «...сторія про дім. Магічний. Старовинний. Любий. Дім, який пережив окупації та війни, а тепер - разом з усією Україною - віддає своє світло, аби побороти пітьму.»

Один із головних персонажів - кіт Йозеф Казимир І, який мешкає у найтемнішій частині Львову, де «ліхтарі запалюють лише за годину до сходу сонця: аби привиди після нічних вакацій не заблукали». Хоча він і любить побурчати, але знає, що "його британське серце, заховане під чималенькою тушкою, б'ється у львівському ритмі".
А ще у місті є свій ґазда - Господар Львова та Йозефа Казимира І. Коли він зникає місто накриває хвороба забуття, місцевих чарівниць вбивають, а на вулицях з'являються чорні вершники.
Молода дівчина Яна, яка мріє про своє детективне агентство, Йозеф, чарівниця Аґнєшка з рудими кучерями, що відблискують золотом, та давно мертвий Іван Франко об'єднуються, щоб врятувати місто.

Красиві слова, які зустрічала на сторінках книги: «Яна кутається у червоне кашне», «пуделко малинових еклерів», «ґанджі», «зберігати у креденсі», «кнайпа», «маринарка», «мармуляди» та багато інших.

Впродовж всієї книги я дуже хотіла солодкого😆. Наприклад: бринза з грушевим джемом, медові юрашки, медівник з цитриною😋.

Мені дуже сподобалась історія: класні персонажі, особливо Йозеф Казимир І, багато гумору та сарказму, дуже красиво описані локації Львову - після прочитання захотіла прогулятися містом, відвідати його заклади, з'їсти смаколики, описані у книзі, знайти портали і просто насолодитися атмосферою🫶.

Це затишна та чарівна історія, з якою дійсно відпочиваєш🧡.
Були невеликі питання до деяких персонажів, але це не сильно вплинуло на враження. Тому ставлю 5/5⭐️.

Більш детальніший відгук у моєму інстаграмі @anna.petrenko.bookblog

[Nika Baranchuk · Rating 5 out of 5]

За вікном похмуро, вогко і холодно? На душі мов кицькі насрали?
Маю для вас ліки.
«Мертва вода живого міста» Марʼяни Бекало.
Як і справжні таблетки може місцями гірчити (котяча наглість немає меж), але авторський гумор, пригоди пухнастих гангстерів та Франко Ловелас знеболюють не гірше ібупрофена.

Любов до цієї книги почалась з обкладинки та і взагалі оформлення тут топ. А от продовжилась впізнаванням себе в тривожності головного кота Йозефа і його любові до солодкого.

І ось тут попередження ‼️
Не читати натщесерце. Описи кави та випічки тут такі реалістичні, що можна подавитись слиною.
Пані Марʼяна так майстерно передає атмосферу, що я відчувала запах кориці та ванільного цукру від сторінок. Можливо тут задіяна технологія каталогів Avon???(тест на вік)

Про що?
Після зникнення Господоря Львова, жителів міста накриває дивна хвороба забуття. Місцева Мафія пухнастих мутить мутки вирішує рятувати місто по своєму. Ще тут є відьми на яких відкрито полювання, «зелена» детективка Яна, та «живе» Личаківське кладовище.

Найцінніше для мене в цій історії - проблема втрати памʼяті =як свої ідентичності.

«Тим часом Львів поринає у забуття. Сотні місцевих втрачають себе щодня. Містом блукають стильно вбрані оболонки: без коріння, без спогадів, без надії. Чим більше львівʼян втрачають памʼять, тим слабшає місто. Золоте світло гасне.
А майбутнє стає таким непевним, що зірки перестають його віщувати.»

Для мене це стовідсотково книга -вайб. Вона заслуговує, щоб її читали в задоволення, не квапливо, цмулячи каву, гріючи пальці в котячій шерсті або щиро радіючи, що моя їжа тільки моя☺️

[Maria Velykanova · Rating 3 out of 5]

З плюсів книжки:
— гарна мова;
— сповнені любови описи Львова (щоправда, доволі стереотипні: кава, цукерки, опера, кам’яниці);
— химерне «життя» мерців на Личаківському цвинтарі. Личаківський прекрасний, чесно!
З мінусів:
— усі епізоди (абсолютно всі!) створюють враження синопсису чи поепізодника. Вони не розписані нормально, беземоційні, надміру квапливі. Герої потрапили в минуле — і вже за три сторінки повернулися назад. Герой прийшов, герой пішов;
— багато епізодів висять у повітрі. Вони беруться нізвідки та нікуди не ведуть, якби їх викреслили з книжки, нічого б не змінилося;
— у всіх персонажів емоційність зубочистки. Реакція на потойбічне, жахливе, веселе однакова: «Ну ок»;
— коти їдять солодке. Тонами;
— «мультяшна» лінія з котами не монтується з трохи більш реалістичною лінією людей;
— є багато нелогічностей в деталях, які спантеличують. Наприклад, написано, що Яна платить «останні сотні», що в неї були. І одразу потому купує те, платить за се...
Загалом можу рекомендувати цю книжку тим, хто відпочиває за книжкою, цілковито відключаючи мозок. Тим, кого, як мене, нелогічності дратують, не рекомендую категорично, бо книжка біситиме.

[Zoreslava Ninovska · Rating 3 out of 5]

Не сподобалась мені ця книга. Лінії з Господарем не вистачало деталей для нормального розуміння, то було більше спотикання через роялі в кущах, ніж нормальна сюжетна оповідь. Лінія з котами теж не розважила, бо коти могли би бути приємні та дотепні, і тоді прикипаєш до них читацьким серцем, а тут вони поводяться як компанія невихо��аних підлітків та мають мінімум котячого шарму. Єдине, що реально добре, це атмосферність міста Львів, вайб кав'ярень та солодощів і це найкраще, що є в цій книзі

[Ana Vodovodova · Rating 4 out of 5]

Чарівна, добра і трошки сумна казка, яка залишила дуже приємний післясмак і тепло на душі. Написана легко і з гумором. Атмосфера Львова передана настільки реалістично, що я ніби читала цю книгу, знаходячись там, і це те, що мені, мабуть, сподобалось найбільше. А ще котики. Звісно ж, котики ❤️

[Iryna Ulianchenko · Rating 4 out of 5]

Я отримала задоволення. Особливий львівський вайб, динамічність, гумор, коти, що говорять. Для мене все склалося. Хіба що фінал невиразний.

[Karolina Kompaniets · Rating 2 out of 5]

Ідея є, а от книга не склалася.

[Liudmyla Baran · Rating 3 out of 5]

Щоб отримувати задоволення від цієї книжки, варто відімкнути раціо, не намагатися відшукувати причинно-наслідкові зв'язки, а просто дозволити потокам кави й крові, вирові пляцків і лапкам антропоморфних котів нести тебе туди, куди вони несуть. Дуже сумбурно все, але мені сподобався гумор і фантазія авторки.

[Yana · Rating 3 out of 5]

Накритий хворобою забуття сучасний Львів, загадкові вбивства й розслідування, ґазди, чарівниці, балакучі коти - схоже на складники цікавого затишного фентезі з елементами детективу. Й ідея насправді хороша, а от реалізація трохи не дуже.

Історія надто хаотична, десь недопрацьована, десь навпаки - має щось зайве. Склалося враження, що деякі події авторка додала просто тому, що вони їй подобались, бо ті не впливали на сюжет, не мали видимого звʼязку з іншими подіями і якогось власного продовження по ходу книги.

Персонажів багато, але вони не прописані як слід. Ті, які мають бути головними, якось не дотягують до головних за своїм значенням в історії.

Романтичні лінії окреслені лише натяками, тож їх тут скоріше немає (це не мінус чи плюс книги, це просто факт).

З котами теж все не так однозначно: вони говорять, ганяють на авто, здають речі в ломбард, займаються хакерством, тримають в лапах чайники з водою - тобто можуть робити абсолютно все те саме, що й люди. Але вони коти. Так, це мімімішно, але особисто я не бачу сенсу в такому.

Ще на початку (та прямо з обкладинки й анотації) ці коти здавалися дуже прикольною особливістю історії, але чим далі, тим незрозумілішою ставала їхня роль (окрім як генераторів жартів і мімімішності). Сюжет їх кудись завів, але значення для сюжету те «кудись» не мало.

Загалом, для мене історія вийшла розбалансованою, бо з одного боку тут вбивства, тортури, мерці, а з іншого - така собі дитяча історія про подорожі котиків, які люблять їсти солодощі та влаштовувати бали (хоча вони ще крадуть і обманюють, тож не такі вже «білі й пухнасті»).

Але є і плюси)

Найголовніший з них - ЛЬВІВ. Багато Львову. Сучасного, атмосферного і містичного. З Личаківським кладовищем, Ратушею, кавʼярнями і смаколиками.

Якщо у «За межею реальності» Уляни Дадак його було мало, то тут саме Львів здавався головним героєм історії.

Також в книзі багато гумору, інколи навіть занадто, але це гумор сучасний, часто про дуже буденні знайомі нам речі типу НП, АТБ, а ще суто львівські жарти про ціни за проїзд в громадському транспорті, «Світоч» тощо😁

Відчувається, що авторка писала про речі, як любить. Тут багато згадок фільмів, серіалів, пісень, знаменитостей, різних смаколиків. Ну а любовʼю до котів просякнула чи не кожна сторінка. І це прекрасно. Однак у цьому захопленні дещо загубився і недопрацювався сюжет, як на мене.

Ще додам, що події відбуваються в період Різдва і Нового року, тож для атмосферного читання можна брати якраз у цей час.

І оформлення у книги дуже гарне і якісне (хоча у видавництва «Богдан» останнім часом усі книги вау🤌).