Необрана

by Олена Шпигоцька

«— Дівчинка, що вдає, ніби шукає смерті.
— Чому це — вдаю?
— Ті, хто лягають під потяг, не протирають колію під собою».

Десятикласниця Софія на закинутому даху багатоповерхівки. Все заради фото, аби вразити старшокласника. І таємничий незнайомець у чорному, який чи то рятує дівчину, чи то є причиною її падіння з даху.

Усе могло б закінчитися на цьому місці. Софія мала б усе забути, але вийшло зовсім не так. Вона починає бачити дивних, невидимих для інших, істот, які шкодять людям, — нещастимців. Бачать цих потвор лише обрані — мисливці. І вони дуже не хочуть, щоб дівчина приєдналася до них, адже ніхто не стає мисливцем просто так, для цього треба зректися майже всього.

Це історія любові та вибору, бажання допомогти й пошуку «своїх» людей.

«Необрана» із циклу «Нещастимці» — перший текст серії про мисливців за невидимими потворами, що маніпулюють емоціями людей.

Genres: Fantasy

480 pages, Paperback

Published January 1, 2024

Reviews

[Юля Проліт · Rating 4 out of 5]

Якщо нещастимці дійсно існують, боюсь уявити, якого розміру тварюка гризе саме мене.

[Anastasiia Sh. · Rating 4 out of 5]

Трохи змішані враження у мене від цієї історії, проте дуже хочеться підтримати авторку, бо ж відчувається потенціал й жага до письменства!

В цілому це приємна й дуже підліткова фантастична історія. Проте мені хотілося більше читати про побудову саме магічного світу, а не шкільне життя головної героїні 🙃 Ідея у книги прекрасна насправді, але саме розкриття цієї ідеї мені не вистачило.

Буду чекати на наступні твори авторки й залюбки знайомитимуся з ними!

[ізочка · Rating 4 out of 5]

Купила заради обкладинки навіть не вчитуючись в опис, неймовірні кольори! Як виявилося ще й книга порадувала. Приємно бачити справжнього підлітка у близьких до нас реаліях. Так, місцями були вчинки, що дратували та здавалися нелогічними. Але це й робить Софію справжньою. До контрасту тут сюжети з Netflix, коли учні старшої школи мають досвід не кожного тридцятирічного (a slight exaggeration, but you know what I mean). Щодо фіналу: є інтрига, але приємна. Без ось цього “Згризти всі нігті, що ж далі та коли вже продовження?!”. Чекатиму на новини про другу частину.

UPD: дійсно чекаю на продовження, навіть думаю перечитати

[Alex M. · Rating 5 out of 5]

Якби я прочитала цю книжку в школі, то закидала би всі соцмережі авторки благанням про продовження. Я дуже тішуся, що наші підлітки мають доступ до такого крутого і якісного українського фентезі ✨

В центрі сюжету нещастимці — це невидимі істоти, які маніпулюють емоціями людей і харчуються негативом. На противагу їм існують мисливці за нещастимцями, у яких є власна Організація і складна структура. Софія, головна героіня, випадково знайомиться з ними і потрапляє у їхній магічний світ.

Мені дуже подобається назва книжки, адже Софія справді необрана. Вона сама вирішує будь-що закріпитися серед мисливців і стати магом, щоб боротися із нещастимцями. Протягом книги вона стикається із багатьма ситуаціями, де саме вона має ухвалити певне рішення, і це не роблять за неї. Також вона може помилятися, збиватися зі шляху, але завжди знаходить вихід, і це, як на мене, приклад чудової і реалістичної героїні.

Окрім магічного, в книзі також багато буденного, що точно впізнають усі підлітки: сварки з друзями й батьками, непорозуміння з однокласниками, перші симпатії і перше розбите серце. Окрема любов до другорядних персонажів: мисливці стали мов справжня родина для Софії, і затишок їхнього дому дуже відчутно передавався через сторінки.

Дуже раджу книжку всім дорослим, хто хоче пригадати шкільні часи й захоплення магією, і підліткам, які шукають чудову історію, яка може відволікти від сірих буднів ⭐️

[Ксенія Шпак]

Мала багато роботи, але от нарешті прочитала янг-едалт міське фентезі про Франик. Франик знаю мало, крім опису скверу біля вокзалу я нічого не впізнала:D
Не очікувала чомусь, що тут буде так званий троп віднайденої родини, слабкість до якого мені прищепили безліч різдвяних американських ромкомів 2000-х, але от ми тут, попались у ці тенета знову!
Через перерву я тепер добре пам'ятаю тільки другу частину твору і в ньому, як мені здалося, зібране все найцікавіше - помилки вредної Софії, цікаві спостереження щодо стосунків з хлопцями (особливо "популярними"), та й загалом персонажі гарно порозкривалися.
Десь бачила відгуки, що на "Сутінки" схоже - я не згодна взагалі.

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Динамічна підліткова історія. Від деяких слів та вчинків героїв хотілося закочувати очі, але — ну діти ж.
Ідея з нещастимцями мені сподобалася. Я, читаючи цю книжку, точно не одного відігнала 😉

[Maria Velykanova · Rating 5 out of 5]

Мені страшенно сподобалося! Це одна з найкращих книжок про підлітків, які я бачила. Хоча герої вже вступають в юнацький вік, однак їхня поведінка ще настільки підліткова, і ця підлітковість описана настільки чесно, що я в захваті. Рідко коли побачиш у дорослої авторки таке глибоке розуміння цього складного віку.
Головна героїня, Софія, вчиться в десятому класі. Вона страшенно закомплексована, живе в родині, на позір вельми благополучній, але не здатній на підтримку, та закохана в першого красеня школи. Щоб бути до нього поближче, вона ходить у журналістський гурток на щосили намагається добре писати, хоча журналістику ненавидить.
Одного дня вона видирається на дах, щоб зробити вдалий кадр і проілюструвати ним статтю, але стикається з якимось моторошним типом, і той скидає її вниз. Але вона не розбивається… і навіть не падає, здається… чи падає… чи той моторошний чувак її спіймав… Софії плутається в голові. Але одне зрозуміле: після того випадку вона починає бачити якісь моторошні створіння, що крутяться біля людей. Одне з них її навіть вкусило!
З часом вона розуміє, що моторошний чувак, схоже, не скидав її з даху, а вирішив, що вона хоче вкоротити собі віку, й намагався врятувати. Але те, що вона почала бачили дивних створінь, вочевидь пов’язане з цією зустріччю, тож вона імітує ще одне самогубство – і вуаля: знайомиться з… ну, ще якимось типом. А він приводить її до дивної родини, дуже причмеленої, але… Це складно пояснити, однак попри те, що цим так званим «мисливцям» Софія не довіряє, бо вони не надто квапляться їй щось розповідати, ба навіть намагаються стерти пам’ять, саме тут вона нарешті змогла відчути справжнє родинне тепло, дуже дивне і дуже привабливе. Софію розриває навпіл: з одного боку, вона ображається, що її там мають за дурочку, котра мусить «про все забути, бо то не її справа», з іншого, в компанії цих притрушених її огортає дивний спокій і не хочеться від них іти.
Впускати її в своє коло вони не надто хочуть, бо вона «неправильна», але хочуть, бо вона їм подобається, але… все складно. Аж поки не стається подія, після якої вони вже не можуть відмахнутися від дівчини. Її приймають тимчасово, допоки не буде знайдене прийнятне рішення; вона ж прагне стати магом і долучитися до них.
Бо ці мисливці полюють на нещастимців – створіння, що шкодять людям. Софія цих нещастимців бачить і розуміє, скільки від них біди. Мисливців мало, чому б їм не прийняти її допомогу? Ну подумаєш, вона своїм існуванням порушує всі правила їхньої таємничої Організації! Їй же хочеться, чому якісь там дурнуваті правила мають стати на заваді?
Не стану переповідати весь сюжет, поговорю про, на мою думку, важливе: про поведінку персонажів.
Головні герої поводяться геть нелогічно (чого варта сцена, де посеред важкого бою, коли одного з сильних магів уже поранено, вони починають з’ясовувати стосунки!), але ця нелогічність цілком і повністю вкладається в, так би мовити, вікові патерни. Людина такого віку, з такими проблемами саме так і мусить поводитися, я була в захваті від того, як майстерно обґрунтовувалися найдивніші виверти сюжету.
Які б там неймовірні пригоди не траплялися в Софії, вона завжди знайде час постраждали через трагічне кохання. Бо вік такий. Бачить хлопця – починає гормонально реагувати. Але її життєвий досвід призвів до того, що словам вона анітрохи не вірить. Слова нічого не важать, дивитися варто лише на вчинки. І, звісно ж, поруч із нею опиняються люди, в яких проблеми в комунікації геть інші, і через це непорозуміння налізе на непорозуміння, і зрештою дійде до біди.
Ця книжка, вважаю, здатна багато дати і читачу-підлітку, і дорослому. Підліток побачить багато знайомих реалій, дорослий – можливість краще зрозуміти підлітків.
Авторка чудово змальовує той дивний коктейль із гормонів, що тече в підлітків у жилах, і ту химерну суміш почуттів і дивних уявлень, що вирує в їхніх головах. І вчить ставитися до цього всього з повагою. Бо ані Софія, ані інші юні персонажі – не дурні. Їхні мотивації зрозумілі, їхній біль викликає співчуття, логіка їхніх вчинків показана. А ще тут є дуже щемкі сцени, сильні, талановито написані. І навіть дрібні деталі інколи бувають вельми промовисті. Наприклад, коли Софія приходить до мисливців прикрашати ялинку до свят і начебто мимохідь згадує, що її власна мама щороку прикрашала ялинку однаково, за світлиною побаченої колись дизайнерської ялинки, і не було сенсу навіть фотографуватися біля неї, бо навіщо купа однакових фоток?
Чудово показано, як дорослі не розуміють Софію, бо давно забули, як це – коли тебе ніхто не сприймає всерйоз, коли що б ти не робив, усе робиш не так, на тебе ображаються, а тобі невтямки, за що, і всі лише зневажають тобі спроби бути корисною. Вони дивляться на все зі свого, дорослого ракурсу та не розуміють, чого ж підліток так гостро все сприймає. Ця книжка прекрасно пояснює чого.
Також вона розглядає теми аб’юзивних стосунків, токсичних підліткових взаємин, які ще не доходять до булінгу, але вже впритул його торкаються, – коли з тебе глузують лише через те, що, наприклад, побачили тебе в «дивному» вигляді. І, що важливо, показує і здорові схеми, прокладає для підлітка шлях: оцього уникай, на оце взоруйся, якщо тобі підходить.
Мені сподобалося, як написано. Не те щоб тут була якась особливо прекрасна мова з виразним, замороченим авторським стилем, але написано справді добре. Це той випадок, коли мова має виконувати три основні задачі:
- не заважати читанню (тобто не містити якихось неоковирностей, які висмикуватимуть читача з тексту);
- чітко передавати саме те, що хоче сказати авторка, без двозначностей, та чітко відтворювати емоції;
- створювати відповідну атмосферу та передавати мову персонажів так, щоб вони впізнавалися як сучасні підлітки.
Від мови цього твору я отримала все перелічене і трохи більше. Деякі сцени написані так добре, що мені доводилося після них відкладати книжку, щоб угамувати власні розбурхані почуття. Як на мене, мова ідеально пасує книзі. Вміло використовуються емоційні гойдалки, коли після смішних чи милих сцен читача занурюють у драматичні, розмовляють із ним то про кумедні події, то про вельми серйозні речі.

[Leokadiia Shuhurova · Rating 5 out of 5]

Не моя, але гарна підліткова історія. Цікаво, що Олена напише в цій трилогії далі, бо книжка не завершується кліфгенгером, як я думала. Раджу старшим підліткам або тим, хто хоче повернутись у часи випускних класів

[Barnes · Rating 5 out of 5]

📖 Необрана. Нещастимці
👤 Олена Шпигоцька
⭐️ 10/10

Цього разу я на диво обрала книжку не лише за обкладинкою(!), а й за шматочком анотації. І знову не прогадала, бо під цією гарною обгорткою вас чекає класний роман, сповнений магічного реалізму, емоцій та пригод.

Починається все з того, що десятикласниця Софія опиняється на даху, щоб зробити фото міста, яке б вразило хлопця зі шкільного гуртка журналістики, в якого вона закохана. Там вона зустрічає таємничого незнайомця, що чи то намагається її врятувати, чи то є причиною її падіння з даху. Дивним чином дівчина виживає й після цього починає бачити містичних створінь - нещастимців. І нехай вас не вводить в оману милий котик на обкладинці, бо нещастимці живляться негативними емоціями людини, спричиняють різного масштабу негаразди, можуть еволюціонувати й доводити навіть до смерті.

З цього моменту головній героїні доводиться мати справу з купою аспектів, що змінюють її життя, а саме:
- Непростими стосунки з батьками, особливо з надміру вимогливою матір'ю.
- Сваркою з найкращою подругою.
- Булінгом і цькуваннями в школі.
- Закоханістю в найпопулярнішого хлопця в школі й супутньою драмою.
- Власне, новим світом магії та нещастимцями.
- Родиною мисливців на нещастимців, які досить швидко починають тепло ставитися до Софії, одначе з певних причин не дуже хочуть, щоб вона поповнила їх ряди.

Ви скажете, що це чергова історія про підлітку, яка раптом віднаходить магію й на неї звалюються всі проблеми світу, а я скажу, що це чи не перша така історія на моєму досвіді. Й хоч порівняти мені може немає з чим, але я все одно не відмовлюся від слів, що це класно написана й цікава історія, яка варта прочитання.

Стиль авторки дуже приємний та легкий, читалося швидко і я навіть не виявила моментів, на яких мені б ставало нудно чи не хотілося читати. Емоції головної героїні та інших виписані добре й правдоподібно, а також текст сповнений маленьких деталей, що краще розкривають персонажів. Попри те, що гнилизну в одному з героїв я запідозрила з самого початку, мені все одно сподобалося як розвивалася ця лінія. Однак трохи сумно, що під кінець нам не розказали чи владнала Софія стосунки з Марійкою.

Самі ж персонажки й персонажі круті й не картонні. Незважаючи на те, що нам багато чого не розкрили з минулого мисливців (можна було б зарахувати як невеликий мінус, але не буду, бо це лише перша книжка серії), та наданої інформації було вдосталь, щоб зрозуміти й полюбити кожного. Декс та Уляна стали моїми фаворитами. (Сподіваюся, що в наступних книжках цієї серії ми ще зустрінемося з цими персонажами й дізнаємося більше)

Магічна частина мені видалася доволі органічною. Класно й цікаво було з плином історії дізнаватися більше про самих нещастимців, методи полювання на них та побут мисливців. Гарним показником вважаю й те, що використання магії та полювання також мають неприємні наслідки, а не даються легко й без нюансів.

Також дуже тішить те, що попри магічну складову авторка порушує й певний перелік гостросоціальних тем. Окрім вже згаданих булінгу, проблем батьків та дітей, знецінення, та ін. тут також згадуються проблеми с*їциду (побіжно), залякування та шантажу, почуття відчуженості та ізоляція від однолітків. Нічого аж занадто тригерного, але текст дає матеріал для роздумів.

Як зазначено в анотації: "Це історія любові та вибору, бажання допомогти й пошуку «своїх» людей". А отже, ця книжка підпадає під троп found family, який я дуже люблю в серіалах та фільмах, але не так часто зустрічаю в сучукрліті. Тому це плюсик книжці від мене. Ще один плюсик за милий і влучний гумор, що часто розряджав атмосферу. Та й загалом за досить комфортний й затишний вайб, який зберігався навіть попри всі ті випробування, через які довелося пройти головній героїні. Любовну лінію також похвалю. Емоційно, драматично, місцями їла скло, але лишилася задоволена.

Якщо підбивати підсумки, це крутезна книжка, яку я можу з чистою душею радити. До того ж фінальні події розгортаються в різдвяно-новорічний період, тому якщо ви зараз підшуковуєте приємну історію для прочитання, то варто звернути увагу на "Необрану".

(Інст з відгуками: @_daria_barnes)

[Аліса Корж · Rating 5 out of 5]

Одразу можу сказати – із цією книгою в мене стався гіперфікс і вона трапилася мені в момент, коли конче треба було втекти від реальності. Що вона і забезпечила. З "Необраною" я чистила зуби, не спала до третьої ночі і просто читала. Не бо треба дочитати, а бо цікаво. Зараз подібний досвід для мене рідкість, тож широ дякую авторці. Це янґадалт із типово підлітковими проблемами: як зрозуміти себе і чого ти хочеш, булінг, дружба, перше кохання, перші дорослі помилки, проблеми з батьками, тощо. І він дуже навіть зимовий, бо кульмінація відбувається буквально на Новий Рік, тож саме час братися за неї.
Софії 15, вона вчиться в 10 класі у Франику й по вуха закохана в керівника гуртка журналістики – старшокласника Еріка. Власне, аби вразити Еріка, Софія лізе на дах багатоповерхівки задля фото для статті, проте зустрічає дивного хлопця і... падає з даху. Після цього для неї відкривається цілий інший світ, де серед людей живуть нещастимці (монстри, що харчуються негативними емоціями) і мисливці на них. Далі все закручується спіраллю подій і ситуацій.
💫 Що мені точно сподобалося

💜 Персонажі. Софія іноді бісяча, місцями егоїстична, місцями мудра і чуйна, ревнива, розбалувана, десь зла і ненавмисно жорстока, десь добра і лагідна. Але усюди вперта і пре, як танк. Вона різна, емоційна, вчиняє купу просто неймовірно безґлуздих речей, проте все це робить її живою. Тут збережено головне для мене правило янґадалта – персонаж має рости через помилки, покарання за них й усвідомлення їх. Саме за це я люблю цей жанр, і тут це яскраво продемонтровано. Влад краш і повністю мій типаж (якщо дозволите дорослій тьоті казати так про підлітка) – мовчазний, розумний і з подвійним дном, де треба ще докопатися до "м'якоті". Інші персонажі також яскраві і живі, я легко уявляла їх собі.

💜Пейсінг. Можливо, комусь здалось би повільно, але мені було чудово. Тут є багато милих сцен із розмовами, чаюванням, посиденьками біля під'їзду чи за чашкою кави – і я з радістю поринала у цю чужу рутину.

💜Сама ідея. Вона не нова (монстри серед людей, мисливці на них), проте тут Франик, наші реалії – і це додає родзинки.

💜 Любовна лінія. Вона дуже підліткова і мила, ну я просто милува��ась. Прям дуже.

💜 Текст. Він чудовий, мені сподобалась мова авторки. Легко читається, має прекрасний ритм, просто ллється зі сторінок. Одне задоволення.

🌟Що я б трохи змінила (тут можуть бути спойлери)

💜 Фінальний бій. Він мені здався трохи розтягнутим і перемежованим із кульмінацією любовної лінії, що видалось трохи недоречним, бо у цих подій різний ритм ніби має бути. Але я все одно кусала нігті, бо переживала і за те, і за те.
💜 Мені б хотілося арку стосунків з батьками якось все ж закрити. Можливо, примирення з мамою, чи аби мама щось усвідомила й принаймні спробувала поговорити. Може, це буде далі.
💜Трохи не вистачало антагоніста. Він тут був, але хотілося б дати йому більше сили/ваги. Можливо, бо це перша книга циклу, подивимось.

Я точно буду радити її тим, хто полюбляє якісний комфортний янґадалт і так само як і я, хоче іноді втекти в підліткові проблеми, а не оце все. І якщо ви боїтесь, що це перша книга циклу – не бійтесь. Як на мене, вона цілком може сприйматися окремо, фінал тут доволі закритий (але з гаком на можливе продовження). Беріть, хороше💜

[книжкова дегустаторка · Rating 5 out of 5]

💐 «Необрана» Олена Шпигоцька

видавництво: Віхола, 9/10💗

Потішно, захопливо та яскраво.

Я оце недавно подрузі божилася, що підліткове фентезі – то все ж не моє, ну немає у мене того захвату, що раніше. Ага, канєшно. Я просто читала неправильні книжки!

Історія про Софію та нещастимців у Франику – стала тим самим подорожником для мого похмурого настрою. Спроба просто відволіктись від іншої історії перетворилася в певну залежність від поглинання пригод десятикласниці та сім’ї мисливців на нечисть.

В центрі сюжету маємо Софію, яка просто бажала зробити круте фото для шкільної газети, а у висновку незрозуміло як вижила після падіння з даху багатоповерхівки і на додачу почала бачити нещастимців - безтілесних духів, які харчуються негативними емоціями. Вона швидко розуміє, що вина цього на дивному хлопці, якого вона бачила за декілька хвилин до падіння, і твердо вирішує показати йому де раки зимують.

Бляха, це було класно! Мене захопив світ, придуманий пані Оленою, потішала купка персонажів (їх було мало, але кожен добре прописаний ¬+ незвааючи на те, що в багатьох минуле і передісторія залишається за кадром, нам все рівно цікаво спостерігати за діями та діалогами).

Окремий захват любовній лінії. Мені здавалося, що я вже пережила еру фанфікшена з жанрами «від неприязні до кохання» та «слоубьорна», але виявилося, що давно не читала чогось якісного. Звісно, як тільки появився персонаж, з яким у Софії не складалося спілкування, я відразу похопила, що вони будуть разом, але, о боже, як довго вони до цього йшли. Можна сказати, що певні проблеми та сварки були висмоктані із пальця, але лише під кінець книги все стає на місця і ти сидиш такий: «а-а-а, так ось воно що було».

Відзначу також, що авторка в розповіді охопила все життя звичайного підлітка (від школи до гуртків та любовний інтересів), що вже є неабияким плюсом, бо зазвичай автори фентезі забувають, що персонаж-то має соціальні зобов’язання. Цей момент мені прямо дуже сподобався. До слова, у пані Олени ще класне почуття гумору і певні ситуації та думки головної героїні змушували мене смітися в голос.

Щодо Софії. Боже, як же в мене підгорало. Вона в певних місцях настільки дратувала своїми словами та діями, що я просто відсовувала книгу і в повітря маюкалася добрих хвилини дві. Хоча я потім майже відразу згадувала, що вона десятикласниця і їй відкрився новий світ, в якому є магія. Тому не дивно, що шило в одне місце кололо.

Ну і на кінець: моє признання в коханні Дексу. Його гумор, іронія/сарказм та коментування неймовірно розбавляли ситуацію та певні моменти. Взагалі, 50% успіху цієї історії я віддаю йому (все ж другорядний саркастичний персонаж, який більше хвилюється за своє брендове взуття, аніж магічну тварюку, яка хоче його прибити, завжди виграшний варіант!).

Раджу! Це буде дуже класний подарунок не тільки підлітку, але і просто книголюбу.

#дегустація

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 4 out of 5]

_ 7/10 _

_ Початок написаний дуже примітивно і нецікаво. Всі дії Софії були нелогічними і безглуздими (аж відчув вайби Люсі з "Локвуда і Ко" (вона теж мені не подобалась в загалом класній історії)). І тільки з 100 сторінки все майже раптово почало подобатись. Можливо авторка увійшла в кураж, або ж набралась досвіду за час писання чи історія справді набрала ваги, але тоді й полювання на нещастимців і події пов'язані з організацією стали цікавими. Хоча й чималий шмат позитиву приносить в цю історію Влад. Дуже цікавий персонаж, який сподобався з першої появи і якого так довго не помічала Софія. Ерік, серйозно?😑 Можливо для мене поведінка головної героїні була настільки нелогічною, бо я ніколи не був дівчинкою в школі...😅

_ У середині книжки, правда, Софія ще пригадала про свою "нестандарту" поведінку (момент з полюванням із Христею, песиком, стіною й втечею через образу на «все нормально»). Але я вже навіть не дивувався🙂.

_ Загалом ми отримали досить цікавий світ з добре прописаними персонажами (найцікавішими, звісно ж були члени організації, але й люди з-поза неї були досить автентичними) й самобутніми містичними створіннями (моїм улюбленцем є котик зі школи, який просто хотів уваги). Продовження історії чекатиму.

_ Останні два абзаци книжки хочеться залишити повністю, вони були дуже сильними:
- "Проте тепер Софія була впевнена, що з усім можна впоратися, коли поруч буде той, хто триматиме її за руку. Той, хто навіть без магії знатиме, як прогнати від тебе нещастимця."

[Yuliya Murashko · Rating 5 out of 5]

Сподобалося, що вигаданий світ дуже легко можна вписати в реальність справжнього Франківська. Хочеться бачити більше розвитку надприродних подій та деталей про магію. Сприймаю цю книгу як знайомство із головними героями та обіцянку майбутніх пригод!
Бажаю авторці продовжувати писати та вдосконалюватися. І чекаю на продовження.

[Kaleriia Aleinikova · Rating 5 out of 5]

Цілком цікава і легка до читання історія.

Мене правда частково дратували головні герої, бо щось вони рідко спілкувалися словами через рот, але часто ображалися, бо самі собі щось додумували😂 Але то така специфіка персонажів)

[Анна Дьоміна · Rating 4 out of 5]

Хороше міське фентезі янг-едалт в українських реаліях, історія розвивається неспішно, багато уваги приділяється стосункам у школі та з батьками.

[Olena · Rating 3 out of 5]

3.6✨