Втрачена земля. Льодовик

by Johannes V. Jensen, Йоганнес Єнсен, Оксана Смерек (переклад)

«Втрачена земля» (1919) і «Льодовик» (1908) — це перші два твори циклу «Довга подорож» класика данської літератури, лауреата Нобелівської премії Й. В. Єнсена. Вони є яскравим зразком міфологічного епосу. Обігравши теорію дарвінізму, автор пропонує власну модель еволюції людства — нехристиянську, власне данську, версію біблійної історії створення Адама і Єви. Читач спостерігає, як первісна людина льодовикового періоду доісторичної Скандинавії пізнає біля підніжжя вулкана життя, сповнене холоду і жаху, випрошує в уявного бога Вогню рятівну іскру, вбиває собі подібних і прокладає стежку в непевне майбутнє.

У «Льодовику» міфічний герой Єнсена Дренґ — воїн і винахідник, добуває людям вогонь, який не просто зігріває тіло, а творить революцію в головах і душах. Той символічний вогонь перетворює темряву на світло в буквальному й екзистенційному значенні. Дренґ стає пророком, дослідником небесних світил і живим метрономом: структурує час — іще вчора безформний хаос — у дні й ночі, місяці й роки. Чоловік закладає початок великому роду, давши життя наступнику — Відбйорну, якому судилося підкорити море, угамувати натовп, але втратити найдорожче — родину.

Вирушаймо в «Довгу подорож» Й. В. Єнсена разом: життя — це навчання, досвід і нескінченне диво!

256 pages, Hardcover

First published January 1, 1908

About the author

Awarded the Nobel Prize in Literature in 1944 "for the rare strength and fertility of his poetic imagination with which is combined an intellectual curiosity of wide scope and a bold, freshly creative style."

Johannes Vilhelm Jensen (almindeligt kendt som Johannes V. Jensen) (20. januar 1873 i Farsø - 25. november 1950 på Østerbro, København) var en dansk forfatter der modtog Nobelprisen i litteratur i 1944.

Han var opvokset i Farsø i Himmerland i et dyrlægehjem med antireligiøse forældre. Han blev lægestuderende på Københavns universitet og arbejdede som journalist ved siden af for at finansiere sine studier. Efter 3 års studier valgte han at skifte karriere og gav sig selv til litteraturen. På det tidspunkt havde han allerede udgivet 12 romaner.[1] Johannes V. Jensen er kendt for digte, artikler, noveller og romaner. Hans mest kendte er novellesamlingen Himmerlandshistorier, romanerne Kongens Fald og Den lange Rejse. Han har også skrevet skuespillet Trods med baggrund i hans egen novelle Cecil fra Himmerlandshistorier. Det blev opført i USA af danske indvandrere.

Johannes V. Jensen rejste en del - Paris, London, Berlin, Norge, Sverige, Chicago & New York.

Reviews

[Vasyl · Rating 5 out of 5]

На початку книги є така картина: первісні люди всаджуються спати, в центрі - вождь, по краях - ті кого не жалко, посередині - всі інші. Вогонь ще не приручили, тому коли місяця нема - темнота абсолютна. Навколо, в лісі блукають голодні хижаки. Якщо люди вчасно не почують і не відлякають, хижаки хватають тих хто скраю і… у великих котів буде вечеря, а племʼя на ранок недорахується одного чи декількох членів. Історія доволі жорстока, але у Єнсена вона звучить доволі лагідно. Чи, можливо, навпаки: у доволі лагідній оповіді жорстокі моменти які час від часу стрімко з’являються і майже блискавично завершуються відчуваються доволі специфічно.

В дечому подібна парадоксальна особливість стосується і описів: вони є, їх доволі багато, вони доволі скупі, але в то й же час дозволяють дуже чітко уявити картинки які змальовує автор. Ну тобто якщо в кущах соловейко тьох-тьох-тьох, то далі не буде опису соловейка на три сторінки: дзьобика, очей, кожної пір’їни від голови до хвоста, того як з листочка повільно стікає на нього крапелька роси, він настовбурчує пір’я і знову про кожну пір’їну у новому так би мовити ракурсі. Нічого такого. Інформація буде подана “необхідно і достатньо” для того щоб уявити де той самий соловейко сидить, що робить і чому про нього взагалі загадали, без надмірного фанатизму.

Самі розповіді - такі собі вікінгсько-біблійні легенди про первісних людей (я так розумію це перші дві частини великого циклу, сподіваюсь перекладуть і наступні). Не перше шо я читав на цю тему, і з такими історіями у мене якось дивно виходить: суто теоретично, якщо запитати, то я скоріш за все скажу що мене мало приваблюють настільки далекі часи, хоча коли починаю читати - то прям цікаво. Тут є особлива форма інтриги, коли ти в принципі знаєш що має відбутися: вогонь, палиця-копачка, колесо, etc, etc, і ти чекаєш не що станеться, а як, і Єнсен прям нормально так цією інтригою маніпулює. Ну тобто сидиш думаєш: чувак, тобі б вдягитися або вогонь добути, а краще і те і інше, бо ти голий бігаєш по лісу, а надворі мінус, все замерзає. А він все бігає й бігає, йому все гірше й гірше, поки..

Прям прикольно. Сподобалось.