What do you think?
Rate this book
Любити Привида
Як це — любити Привида? Чоловіка, про якого ти нічого не знаєш? Придуманий образ, а не реальну людину? Легенду, що постала за найтемніших часів?
Артем, військовий льотчик і пілот-ас, із часом почав відходити в тінь — навколо дедалі більше молодих пілотів, тож треба вигризати своє місце під сонцем. Вікторія на початку повномасштабного вторгнення опинилася у Ніцці й стала збирати гроші на допомогу ЗСУ. У неї не дуже складаються стосунки з нинішнім коханцем, тож вона відновлює спілкування з хлопцем, у якого закохалася у юності. Він просить її про допомогу в дуже делікатній справі. Крістіна — журналістка французького глянцевого видання, що пише про легендарного Привида, який захищає українське небо. Ці матеріали розлітаються як гарячі пиріжки, і, щоб не писати навмання, вона відновлює спілкування зі знайомим пілотом винищувача. Що поєднує цих людей? Як переплетено їхні долі?
Роман «Любити Привида» — це пристрасна історія, любовний
трикутник на тлі воєнних реалій.
Дебютний роман Тіни Перон ввійшов до фіналу конкурсу Feel-Good Fiction, який видавництво Vivat проводило 2023 року.
Артем, військовий льотчик і пілот-ас, із часом почав відходити в тінь — навколо дедалі більше молодих пілотів, тож треба вигризати своє місце під сонцем. Вікторія на початку повномасштабного вторгнення опинилася у Ніцці й стала збирати гроші на допомогу ЗСУ. У неї не дуже складаються стосунки з нинішнім коханцем, тож вона відновлює спілкування з хлопцем, у якого закохалася у юності. Він просить її про допомогу в дуже делікатній справі. Крістіна — журналістка французького глянцевого видання, що пише про легендарного Привида, який захищає українське небо. Ці матеріали розлітаються як гарячі пиріжки, і, щоб не писати навмання, вона відновлює спілкування зі знайомим пілотом винищувача. Що поєднує цих людей? Як переплетено їхні долі?
Роман «Любити Привида» — це пристрасна історія, любовний
трикутник на тлі воєнних реалій.
Дебютний роман Тіни Перон ввійшов до фіналу конкурсу Feel-Good Fiction, який видавництво Vivat проводило 2023 року.
384 pages, Hardcover
Published December 1, 2024
22 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 10 of 10 reviews
April 26, 2025
4,5⭐️
Не вистачило більше дій «трійки» разом, пересікаються вже ближче до фіналу. Не сподобався момент один Крістіни, а ні, там не один… Декілька місць гальмували сюжет, але загалом написано атмосферно. Про літаки дуже все чітко і реалістично. І не сподобався епілог.
Рекомендую. І читайте українських авторів/авторок.
Не вистачило більше дій «трійки» разом, пересікаються вже ближче до фіналу. Не сподобався момент один Крістіни, а ні, там не один… Декілька місць гальмували сюжет, але загалом написано атмосферно. Про літаки дуже все чітко і реалістично. І не сподобався епілог.
Рекомендую. І читайте українських авторів/авторок.
March 10, 2025
Любити привида - Тіна Перон 🌟
сюжет: повномасштабне вторгення. Артем - військовий льотчик; Вікторія - волонтерка у Ніцці, яка підтримує ЗСУ; Крістіна - журналістка. Цих трьох пов'язує, направду, дуже багато. Зокрема, любовний трикутник. Та це не головне...
жанр: сучасна проза
мої враження: пройшло майже два тижні з того часу, як я прочитала цю книгу. Але думками все ще повертаюсь до неї.
Це не просто любовний трикутник. Тут взагалі мало місця для романтики. В цій книзі багато про авіацію, літаки, повітряні бої.
І це дуже захоплююче, справді! Я з цікавістю читала саме деталі про різноманітні винищувачі, їхню комплектацію.
Описується також проблема волонтерства в сучасних реаліях, та й взагалі події в книзі, особливо перші дні повномасштабного вторгнення трішки відкрили мені спогади про той період часу.
Фінал книги - не такий, як я очікувала. Тут авторка дійсно здивувала.
Та й взагалі, сама книга змушує задуматись про те, настільки важливо цінувати те, що роблять нашій військові. Як вони виборюють для нас мирне небо і спокійні ночі.
Тож, ціную та поважаю ще більше.
Рекомендую до прочитання.
4/5 💫
сюжет: повномасштабне вторгення. Артем - військовий льотчик; Вікторія - волонтерка у Ніцці, яка підтримує ЗСУ; Крістіна - журналістка. Цих трьох пов'язує, направду, дуже багато. Зокрема, любовний трикутник. Та це не головне...
жанр: сучасна проза
мої враження: пройшло майже два тижні з того часу, як я прочитала цю книгу. Але думками все ще повертаюсь до неї.
Це не просто любовний трикутник. Тут взагалі мало місця для романтики. В цій книзі багато про авіацію, літаки, повітряні бої.
І це дуже захоплююче, справді! Я з цікавістю читала саме деталі про різноманітні винищувачі, їхню комплектацію.
Описується також проблема волонтерства в сучасних реаліях, та й взагалі події в книзі, особливо перші дні повномасштабного вторгнення трішки відкрили мені спогади про той період часу.
Фінал книги - не такий, як я очікувала. Тут авторка дійсно здивувала.
Та й взагалі, сама книга змушує задуматись про те, настільки важливо цінувати те, що роблять нашій військові. Як вони виборюють для нас мирне небо і спокійні ночі.
Тож, ціную та поважаю ще більше.
Рекомендую до прочитання.
4/5 💫
March 15, 2025
Які тут почуття! Клас, дуже люблю читати про «і не вибирає тебе, і не відпускає». Краще будь-якого психолога дає оцінку і собі, і Артему Крістіна… які влучні слова знаходить, щоб пояснити все Віці. І врешті решт -як цікаво закінчується сюжет.
Нелегко (ну і чи варто) любити Привида. Але що робити, коли привиди - ви обоє) і не можете довіритись почуттям)
Гармонійно так чергуються розділи початку війни в Україні і перші місяці в Ніцці тих, хто робить вибір виїхати. Гостро - про збори коштів і особисті інтереси, про те, як робиться політика, як працює авіація. Всього - в міру і дуже цікаво.
Ну і як авторка перенесла себе на сторінки книги)) міс 🫶
Нелегко (ну і чи варто) любити Привида. Але що робити, коли привиди - ви обоє) і не можете довіритись почуттям)
Гармонійно так чергуються розділи початку війни в Україні і перші місяці в Ніцці тих, хто робить вибір виїхати. Гостро - про збори коштів і особисті інтереси, про те, як робиться політика, як працює авіація. Всього - в міру і дуже цікаво.
Ну і як авторка перенесла себе на сторінки книги)) міс 🫶
February 8, 2025
Чесно кажучи, я навіть трохи шокована, що книга ще не отримала відгуків. Це чудовий представник свого жанру з прекрасними описами, авіаційний фактажем та гумором (шкода, що тільки сміятися доводиться над корупцією в Україні та політичним популізмом). Це любовний роман не з класичним хепі ендом, від нього не приторно. Чудово, що головний герой - не ідеальний. Чудово, що це - трикутник.
Свого роду це історії людей, побудовані на хронології першого року повномасштабної, які й вибудовують картину нашого соціуму.
Свого роду це історії людей, побудовані на хронології першого року повномасштабної, які й вибудовують картину нашого соціуму.
March 15, 2025
Спочатку йшло важкувато через тему війни.
Потім втягнулася, але не вистачило любовної лінії та любовного трикутнику, бо очікувала, що більший акцент був саме на цьому.
Сама історія написана дуже гарно та цікаво, вразили такі глибокі знання авторки у сфері авіації.
Потім втягнулася, але не вистачило любовної лінії та любовного трикутнику, бо очікувала, що більший акцент був саме на цьому.
Сама історія написана дуже гарно та цікаво, вразили такі глибокі знання авторки у сфері авіації.
February 20, 2025
8/10 ⭐️
Сподобалось, хоча місцями було затягнуто, але після половини книги вже пішло легше і цікавіше.
Книга змусила згадати ті перші дні початку повномасштабної війни, той страх і хвилювання. Але разом із тим - те єднання, допомогу і гордість за наших людей 🫂
Тут був цікавий любовний трикутник між журналісткою, волонтеркою і льотчиком. І хоч я не дуже люблю такий троп, але він змусив мене трохи понервувати 😅 Але я рада тому, як закінчилась історія!
Сподобалось, хоча місцями було затягнуто, але після половини книги вже пішло легше і цікавіше.
Книга змусила згадати ті перші дні початку повномасштабної війни, той страх і хвилювання. Але разом із тим - те єднання, допомогу і гордість за наших людей 🫂
Тут був цікавий любовний трикутник між журналісткою, волонтеркою і льотчиком. І хоч я не дуже люблю такий троп, але він змусив мене трохи понервувати 😅 Але я рада тому, як закінчилась історія!
April 3, 2025
Доволі непогана книга. Радує, як добре авторка вивчила авіаційну сферу, підготувала фактологічну базу про озброєння українців / літаки на озброєнні НАТО/європейських країн. Часом виникала паралель із деталізацією у Кідруковій книжці "Жорстоке небо" :)
Політична сатира теж сподобалась. Образ користолюбного і хитрого ділка, який піариться на війні, намагаючись за безцінь купити якийсь брухт замість літаків, і одержати плюсики у бюлетенях на виборах — дуже потішила. Авторка зуміла викликати той тип посмішки, коли і смішно, і грішно. Бо ж це дуже нагадує дійсність, і сильно уявляти, натужувати фантазію, не доводиться.
А от головні герої мене дратували.
Головний герой упродовж більшої частини твору бісить своєю невизначеністю у виборі партнерки. Дивує, як хтось настільки рішучий у небі й бою, може бути таким "з лапками" в особистому. Місцями його поведінка навіть нервувала. Те, як він використовував симпатію однієї з героїнь і РОКАМИ тримав її у невизначеності та змішаних сигналах (не знаю, чи цілком усвідомлено; і вона тут теж дратувала — стільки років на таке ставлення погоджуватись), викликало у мене бурю емоцій.
Тіна Перон (та, що героїня) — натомість навпаки. Спершу дратувала своїм егоїзмом, а потім фінальним рішенням викликала повагу. Вибирати себе, коли втрапляєш у любовний трикутник, — цілком справедливо. Написати книжку про когось, хто не дав тобі належної любові та поваги, — теж. Та й вона, зрештою, наважилася здійснити давню мрію, відкинувши все інше.
... і дякую авторці за фінал. Дякую, що не травмували мене.
Політична сатира теж сподобалась. Образ користолюбного і хитрого ділка, який піариться на війні, намагаючись за безцінь купити якийсь брухт замість літаків, і одержати плюсики у бюлетенях на виборах — дуже потішила. Авторка зуміла викликати той тип посмішки, коли і смішно, і грішно. Бо ж це дуже нагадує дійсність, і сильно уявляти, натужувати фантазію, не доводиться.
А от головні герої мене дратували.
Головний герой упродовж більшої частини твору бісить своєю невизначеністю у виборі партнерки. Дивує, як хтось настільки рішучий у небі й бою, може бути таким "з лапками" в особистому. Місцями його поведінка навіть нервувала. Те, як він використовував симпатію однієї з героїнь і РОКАМИ тримав її у невизначеності та змішаних сигналах (не знаю, чи цілком усвідомлено; і вона тут теж дратувала — стільки років на таке ставлення погоджуватись), викликало у мене бурю емоцій.
Тіна Перон (та, що героїня) — натомість навпаки. Спершу дратувала своїм егоїзмом, а потім фінальним рішенням викликала повагу. Вибирати себе, коли втрапляєш у любовний трикутник, — цілком справедливо. Написати книжку про когось, хто не дав тобі належної любові та поваги, — теж. Та й вона, зрештою, наважилася здійснити давню мрію, відкинувши все інше.
... і дякую авторці за фінал. Дякую, що не травмували мене.
This entire review has been hidden because of spoilers.
August 19, 2025
thanks for describing all of historical events it was triggering, but needed. i don’t get this triangle. but i’m happy for vickie, she deserves everything in the end🫶
August 19, 2025
1,5.
Справа в тому, що я не можу визначитися, яка цільова аудиторія цієї книжки. Для тих, хто читає любовні романи? Але тоді тут дофіга інфодампів про літаки, їхні характеристики і досить конкретні описи роботи з ними. Для любителів літаків чи екшену, чи тих, хто хоче почитати про війну? Але тоді тут забагато любовних переживань, причому досить заплутаних. Для тих, хто хоче почитати про політичні інтриги? Але тоді забагато всього вище плюс досить карикатурні олігархи. Не бачу, яким чином це Feel Good Fiction.
Щодо сюжету. Є Артем, на початок повномасштабки досвідчений льотчик, але відчуває, що вже трохи з ярмарку їде, бо йому сорок (на цьому місці я щиро дякую за героїв не студентського/new adult віку, бо їх у нас досить мало в жанровій літературі). Є Віка, його шкільна подруга, яка за ним давно сохне, і є Крістіна, одружена журналістка, з якою Артем заводить нетривкий роман, паралельно літаючи, навчаючись у Великій Британії і вгепуючись у інтригу з доставанням нових літаків не дуже законними способами, бо так швидше. Віка і Крістіна в основному живуть на півдні Франції, там пишуть статті про повномасштабку і збирають донати, а загальна атмосфера невизначеності не сприяє. І кожній врешті доведеться зробити не самий приємний вибір.
Артем все-таки головний герой, Віка і Крістіна трохи губляться на його фоні, хоча в них повноцінні лінії теж. І в нього найцікавіша арка персонажа, бо мало я бачила героїв, яким прописують розуміння, що в цілому йому одному нормально, він більш за все любить літаки, а стосунки будуть завжди другорядні, навіть коли іноді він за чимось таким невизначеним сумує. Прописано не завжди гарними словами (типу хай жінка буде, але щоб розуміла, що на другому місці), але від цього можна вже вести розмову — що от, необовязково всіх зводити по парочках, можна і без стосунків. Це в нас рідкі��не явище. Шкода, що не докрутили до кінця, але все одно плюс.
До жіночих персонажів такий прогрес ще не дійшов, і Віка з Крістіною здаються дуже залежними від стосунків, принаймні на початку. Потім трохи виправляється (хоча Віці видали другорядного героя от просто зненацька), а Крістіна вирішує витягти максимум із ситуації для кар’єри. Вона не те щоб приємна героїня, але цілеспрямованості можна позаздрити.
Про олігархів і інтриги говорити не буду, вони досить карикатурні. Та може я щось про олігархів не знаю.
І от крім моїх претензій до цільової аудиторії є ще в мене претензії до стилю, бо часом він просто зслизає у штампи і неправдоподібні ситуації — там є досить дикий епізод із полковницею ВВС США на ім’я Джоанна Лав (sic!), яка шістнадцять років відлітала на винищувачах, вона струнка висока дівчина у формі з шевронами полковника (с), закрутила роман з новоприбулим українським пілотом, хоча той каже, що «з такими не знаєш, з кимось живе чи одружена», а потім на очах у наших пілотів гордість ВМС США (с) впала разом з новим літаком. Сукупно справляє гидотне враження.
Про миску круасанів я назавжди запам’ятаю, але ще кілька прикладів:
Стрункою ходою ввійшла до дивовижного світу вишуканих вулиць і шляхетних перехожих (про Лондон)
Мов гілки дерев, що зрослися кронами, заплуталися їхні тіла, і вона відчула, як упав останній бастіон (це сцена сексу, коли що)
Сарі кольорів айворі і туркуаз (гм)
Він відверто насміхався з наслідків її віктимної поведінки (головний герой, коли Віку намагався затиснути якийсь мужик; wtf)
трояндочки, які зухвало здіймалися назустріч пригодам (здогадайтесь, що це таке еротичне)
Як висновок: мабуть, краще було б розділити цю книгу на дві, повикидавши найстрьомніші звороти і краще прописавши сильні сторони сюжету і героїв, бо є за що цікаве зачепитися, але у тому форматі, який є, до них важко дістатися.
Справа в тому, що я не можу визначитися, яка цільова аудиторія цієї книжки. Для тих, хто читає любовні романи? Але тоді тут дофіга інфодампів про літаки, їхні характеристики і досить конкретні описи роботи з ними. Для любителів літаків чи екшену, чи тих, хто хоче почитати про війну? Але тоді тут забагато любовних переживань, причому досить заплутаних. Для тих, хто хоче почитати про політичні інтриги? Але тоді забагато всього вище плюс досить карикатурні олігархи. Не бачу, яким чином це Feel Good Fiction.
Щодо сюжету. Є Артем, на початок повномасштабки досвідчений льотчик, але відчуває, що вже трохи з ярмарку їде, бо йому сорок (на цьому місці я щиро дякую за героїв не студентського/new adult віку, бо їх у нас досить мало в жанровій літературі). Є Віка, його шкільна подруга, яка за ним давно сохне, і є Крістіна, одружена журналістка, з якою Артем заводить нетривкий роман, паралельно літаючи, навчаючись у Великій Британії і вгепуючись у інтригу з доставанням нових літаків не дуже законними способами, бо так швидше. Віка і Крістіна в основному живуть на півдні Франції, там пишуть статті про повномасштабку і збирають донати, а загальна атмосфера невизначеності не сприяє. І кожній врешті доведеться зробити не самий приємний вибір.
Артем все-таки головний герой, Віка і Крістіна трохи губляться на його фоні, хоча в них повноцінні лінії теж. І в нього найцікавіша арка персонажа, бо мало я бачила героїв, яким прописують розуміння, що в цілому йому одному нормально, він більш за все любить літаки, а стосунки будуть завжди другорядні, навіть коли іноді він за чимось таким невизначеним сумує. Прописано не завжди гарними словами (типу хай жінка буде, але щоб розуміла, що на другому місці), але від цього можна вже вести розмову — що от, необовязково всіх зводити по парочках, можна і без стосунків. Це в нас рідкі��не явище. Шкода, що не докрутили до кінця, але все одно плюс.
До жіночих персонажів такий прогрес ще не дійшов, і Віка з Крістіною здаються дуже залежними від стосунків, принаймні на початку. Потім трохи виправляється (хоча Віці видали другорядного героя от просто зненацька), а Крістіна вирішує витягти максимум із ситуації для кар’єри. Вона не те щоб приємна героїня, але цілеспрямованості можна позаздрити.
Про олігархів і інтриги говорити не буду, вони досить карикатурні. Та може я щось про олігархів не знаю.
І от крім моїх претензій до цільової аудиторії є ще в мене претензії до стилю, бо часом він просто зслизає у штампи і неправдоподібні ситуації — там є досить дикий епізод із полковницею ВВС США на ім’я Джоанна Лав (sic!), яка шістнадцять років відлітала на винищувачах, вона струнка висока дівчина у формі з шевронами полковника (с), закрутила роман з новоприбулим українським пілотом, хоча той каже, що «з такими не знаєш, з кимось живе чи одружена», а потім на очах у наших пілотів гордість ВМС США (с) впала разом з новим літаком. Сукупно справляє гидотне враження.
Про миску круасанів я назавжди запам’ятаю, але ще кілька прикладів:
Стрункою ходою ввійшла до дивовижного світу вишуканих вулиць і шляхетних перехожих (про Лондон)
Мов гілки дерев, що зрослися кронами, заплуталися їхні тіла, і вона відчула, як упав останній бастіон (це сцена сексу, коли що)
Сарі кольорів айворі і туркуаз (гм)
Він відверто насміхався з наслідків її віктимної поведінки (головний герой, коли Віку намагався затиснути якийсь мужик; wtf)
трояндочки, які зухвало здіймалися назустріч пригодам (здогадайтесь, що це таке еротичне)
Як висновок: мабуть, краще було б розділити цю книгу на дві, повикидавши найстрьомніші звороти і краще прописавши сильні сторони сюжету і героїв, бо є за що цікаве зачепитися, але у тому форматі, який є, до них важко дістатися.
February 17, 2025
"Примара залишається примарою, навіть коли ти торкаєшся його руками…"
Ця книга захопила мене з перших сторінок і не відпускала до самого кінця — я прочитала її всього за два дні! Проте, на мою думку, це не зовсім любовний роман у класичному розумінні. Так, почуття між героями є, але любовна лінія не стоїть на першому місці. Натомість книга глибоко занурює читача у світ авіації, війни та життя в її тіні.
До цього я не читала сучасних українських авторів, і для мене ця книга стала справжнім відкриттям — як, зрештою, і дебютом для самої письменниці. І я безмежно рада, що познайомилася з її творчістю!
Головний герой Артем — дійсно примара. Його образ постійно змінюється, з кожною сторінкою відкриваються нові риси, нові грані його характеру. І, зізнаюся, в цього привида просто неможливо не закохатися…
Книга залишає по собі сильне емоційне враження, змушує задуматися про відстань, про кордони — і фізичні, і внутрішні. Вона про те, що якщо тебе тягне додому, до своїх людей, до коханої людини — ніщо не стане на заваді цьому бажанню.
Рекомендую всім, хто хоче прочитати щось сильне, проникливе та емоційно насичене.
Ця книга захопила мене з перших сторінок і не відпускала до самого кінця — я прочитала її всього за два дні! Проте, на мою думку, це не зовсім любовний роман у класичному розумінні. Так, почуття між героями є, але любовна лінія не стоїть на першому місці. Натомість книга глибоко занурює читача у світ авіації, війни та життя в її тіні.
До цього я не читала сучасних українських авторів, і для мене ця книга стала справжнім відкриттям — як, зрештою, і дебютом для самої письменниці. І я безмежно рада, що познайомилася з її творчістю!
Головний герой Артем — дійсно примара. Його образ постійно змінюється, з кожною сторінкою відкриваються нові риси, нові грані його характеру. І, зізнаюся, в цього привида просто неможливо не закохатися…
Книга залишає по собі сильне емоційне враження, змушує задуматися про відстань, про кордони — і фізичні, і внутрішні. Вона про те, що якщо тебе тягне додому, до своїх людей, до коханої людини — ніщо не стане на заваді цьому бажанню.
Рекомендую всім, хто хоче прочитати щось сильне, проникливе та емоційно насичене.
Displaying 1 - 10 of 10 reviews