MUSASHI The Complete Edition Volume 6: 宮本武蔵 完全版 第六巻

by Eiji Yoshikawa, Brian Sato (translator)

Eiji Yoshikawa's 'Musashi' is a historical novel that chronicles the life of the famous Japanese swordsman, Miyamoto Musashi. Serialized in newspapers from 1935 to 1939, it was later published as a complete book. Yoshikawa's novel, while based on the real life of Musashi, includes fictional elements to create a dramatic and engaging narrative.
The story begins with Musashi's early years and follows his journey as he grows into a master swordsman. Key figures in his life, such as his mentor Takuan Soho and his rival Sasaki Kojiro, play significant roles in his development. Throughout numerous trials and battles, Musashi evolves from a mere swordsman to a philosophically profound individual. The novel explores themes beyond swordsmanship, delving into personal growth, life philosophy, and the way of the samurai.
'Musashi' by Eiji Yoshikawa has been widely read not only in Japan but also around the world. It has been adapted into various media, including films, TV dramas, and manga. The story of Musashi's strength, wisdom, and pursuit of the 'Two Sword Style' continues to inspire many.

532 pages, Kindle Edition

Published December 13, 2024

About the author

Pen-name of Yoshikawa Hidetsugu. Yoshikawa is well-known for his work as a Japanese historical fiction novelist, and a number of re-makes have been spawned off his work.

In 1960, he received the Order of Cultural Merit.
Eiji Yoshikawa (吉川 英治, August 11, 1892 – September 7, 1962) was a Japanese historical novelist. Among his best-known novels, most are revisions of older classics. He was mainly influenced by classics such as The Tale of the Heike, Tale of Genji, Outlaws of the Marsh, and Romance of the Three Kingdoms, many of which he retold in his own style. As an example, the original manuscript of Taiko is 15 volumes; Yoshikawa took up to retell it in a more accessible tone, and reduced it to only two volumes. His other books also serve similar purposes and, although most of his novels are not original works, he created a huge amount of work and a renewed interest in the past. He was awarded the Cultural Order of Merit in 1960 (the highest award for a man of letters in Japan), the Order of the Sacred Treasure and the Mainichi Art Award just before his death from cancer in 1962. He is cited as one of the best historical novelists in Japan.

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 4 out of 5]

"Мусаші. Книга шоста. Сонце і місяць"
Ейджі Йошікава

Головна тема цього тому - боротьба між старим і новим. Її тут втілено в поєдинку між Коджіро і Тадаакі:

"Тадаакі згадав старовинне прислів'я: легко перевершити попередника, але важко здолати послідовника. Він прожив життя у впевненості, що стиль Іто непереможний і не поступається стилю Яґю. Тим часом виросли нові генії, подібні до Коджіро. Гірке відкриття для Тадаакі, але він мужньо змирився з дійсністю.
— Зберемося в доджьо, — сказав Тадаакі учням, що ледве стримували сльози.
Тадаакі сів на височину і уважно оглянув присутніх.
—Я постарів,— сказав він, опустивши очі. — Мої найкращі дні припали на той час, коли я переміг Денкі. Коли тут відкрили школу і пішов поголос про непереможність стилю Іто, я вже пройшов пік своїх можливостей. Таке трапляється з кожною людиною. Підкрадається старість, змінюються часи, народжуються нові таланти. Нове покоління знаходить свій шлях. Тільки так розвивається світ. Шлях Меча не допускає співіснування молодого та старого. Не знаю, чи живий мій учитель Іттосай. Свого часу він, прийнявши чернецтво, пішов у гори, щоб осягнути сенс життя і смерті і досягти просвітління. Мені важко судити чи гідне життя прожив я, але тепер настала моя черга залишити світ.
— Учителю! - крикнув Негоро Хатікуро. — Сьогодні сталося непорозуміння. У спокійній обстановці ви ніколи не програли б комусь типу Коджіро.
— Нічого дивного немає,— усміхнувся Тадаакі. — Коджіро молодий. Я програв, бо мій час минув."

Цікавий також діалог між Йорі та Мусаші на усіяному кістками полі давньої битви:

"— Будда дарує спасіння душ навіть тим людям, які були притулком десяти лих і п'яти смертних гріхів,— повільно заговорив він. — Будда прощає заблудлих, якщо вони звертають серця до його мудрості.
— Смерть, виходить, зрівнює відданих воїнів та зрадників?
— Ні! — вигукнув Мусасі. — Честь священна для самурая. Якщо він ганьбить своє ім'я, пляма лягає на всі покоління його роду.
— Значить, зганьблене ім'я залишається гидким, а добре гідним і після того, як самурай зотлів у землі?
— Все не так просто, — відповів Мусасі, засумнівавшись у своїй здатності правильно відповісти учневі. — Самурай має відчувати гіркоту буття. Позбавлений цього почуття воїн подібний до сухого куща на пустищі. Воїн, наділений лише силою, подібний до безрозсудного тайфуну або мечників, які не знають нічого, крім свого меча. Істинний самурай має серце, повне співчуття. Він відчуває гіркоту буття."

Ну і закінчу прекрасною цитатою мого улюбленого героя - Такуана:

"— В очікуванні смерті побудь на одинці з собою в образі учня Будди. Сядь і закрий очі. Лінія, що розділяє життя і смерть, тонша за твою повіку. Не бійся смерті! Не плач, сину мій. Такуан приготує тебе до вмирання."