What do you think?
Rate this book
Тінь за тобою
1925 рік, Київ. Здавалося б, неп і початок нового етапу. Але живі й мертві цього міста не можуть відпустити пережите. У чудернацькому клубку сплелися долі людей, демонів, привидів і тих, хто існує на межі. Новачок карного розшуку агент Корній Левицький отримує перше завдання, яке підштовхує його розібратися зі своїм минулим, а також у несподіваний і містичний спосіб виводить на слід маніяка, який полює на дівчат.
- GenresUkrainian Literature
272 pages, Paperback
Published December 18, 2024
7 people are currently reading
121 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 36 reviews
January 22, 2025
Чудова книга.
Лілія Черен "Тінь за тобою" Віхола
Київ 1925 (переважно). Молодому працівнику Губкаррозшуку Корнію Левицькому доручають від початку глуху справу. Йому наказують перевірити скаргу підстаркуватого-алкоголіка, але поважного члена радянського суспільства, на предмет бажання сусідок по комуналці звести його до могили. Корній вирушає до напівзруйнованого будинку, і виявляється, що він вже знає це місце. У 1918 він мешкав там із родиною, але у будинок втрапив снаряд, а батьки згоріли у пожежі. І це не всі привиди з його минулого. Але у цьому будинку Корній зустрічає і (невеликий спойлер) і справжніх привидів.
Перед вами пронесеться химерна детективна історія, в яку будуть вплетені життя трьох жінок. Ви зустріните щирого большевіка (як могло б здатися, але ні), жертву більшовицького терору та борців за українську ідею. А найголовніше - буремні роки, що назавжди змінили Київ.
У книзі багато відсилок до реальних історичних постатей та фактів. Звісно, як фанатку історії Києва, це "купило" мене відразу:) Відчувається, що авторка добре знає добу.
Але і без того книга чіпляє намаганням проговорити досі не надто проговорений (у сучасній українській літературі) період 1920-1930х. А це НЕП, становлення нового режиму на кістках минулого і з кривавим передчуттям жаху 1930х. І не зважаючи на все люди любили, створювали родини, народжували дітей, жили. Не знаю, як вас, але мене саме цим завжди надихав і надихає історичний нонфік і історична белетристика. Вони пережили і ми переживемо, або, як сказала одна з героїнь книги "Тінь за тобою":
"Ми підемо, а після нас прийдуть інші".
Лілія Черен "Тінь за тобою" Віхола
Київ 1925 (переважно). Молодому працівнику Губкаррозшуку Корнію Левицькому доручають від початку глуху справу. Йому наказують перевірити скаргу підстаркуватого-алкоголіка, але поважного члена радянського суспільства, на предмет бажання сусідок по комуналці звести його до могили. Корній вирушає до напівзруйнованого будинку, і виявляється, що він вже знає це місце. У 1918 він мешкав там із родиною, але у будинок втрапив снаряд, а батьки згоріли у пожежі. І це не всі привиди з його минулого. Але у цьому будинку Корній зустрічає і (невеликий спойлер) і справжніх привидів.
Перед вами пронесеться химерна детективна історія, в яку будуть вплетені життя трьох жінок. Ви зустріните щирого большевіка (як могло б здатися, але ні), жертву більшовицького терору та борців за українську ідею. А найголовніше - буремні роки, що назавжди змінили Київ.
У книзі багато відсилок до реальних історичних постатей та фактів. Звісно, як фанатку історії Києва, це "купило" мене відразу:) Відчувається, що авторка добре знає добу.
Але і без того книга чіпляє намаганням проговорити досі не надто проговорений (у сучасній українській літературі) період 1920-1930х. А це НЕП, становлення нового режиму на кістках минулого і з кривавим передчуттям жаху 1930х. І не зважаючи на все люди любили, створювали родини, народжували дітей, жили. Не знаю, як вас, але мене саме цим завжди надихав і надихає історичний нонфік і історична белетристика. Вони пережили і ми переживемо, або, як сказала одна з героїнь книги "Тінь за тобою":
"Ми підемо, а після нас прийдуть інші".
January 3, 2025
Книжка стрімко пронеслася. Цікавий сюжет, містичний, який часом повністю поглинав у себе. Згадки локацій та притаманних тому часу історій, як от гімнастика від Анохіна, меценатство Дегтярьова, Аерохем (про нього врерше почитала тут). Спобалась згадка картини Вотергауса, що допомогла візуалізувати перевтілення сирен.
Сцени з потойбічним були дуже яскраві. А епізоди життя героїнь щемкими. Особливо мене зачепила історія Леоніли ближче до кінця, аж до вологи в очах.
А несподіваний поворот в кінці був дуже влучним👏
Та й початок був чудовим і чудово було поступово відкривати його для себе.
Мені не відгукувались деякі розмови поза головним сюжетом, проте сенси, які авторка закладала у книгу щодо мабутнього, безумовно оптимістичні.
Для мене це 4,5 ✨
Сцени з потойбічним були дуже яскраві. А епізоди життя героїнь щемкими. Особливо мене зачепила історія Леоніли ближче до кінця, аж до вологи в очах.
А несподіваний поворот в кінці був дуже влучним👏
Та й початок був чудовим і чудово було поступово відкривати його для себе.
Мені не відгукувались деякі розмови поза головним сюжетом, проте сенси, які авторка закладала у книгу щодо мабутнього, безумовно оптимістичні.
Для мене це 4,5 ✨
May 16, 2025
Вже на третині книги я була не в захваті, на жаль, і так воно й закінчилося. Поставила три зірочки, але їх від мене насправді 2,5: дві за тему та обраний шматочок історії і ще половинка за окремі гарно прописані сцени.
💕 Є дуже класні чуттєві моменти, але це саме "є моменти". Вся решта структура тексту — це як чергова "Дзвінка" і "За Перекопом є земля". В нас є важлива тема, тому ми її зараз подамо із усією запальничістю пропаганди: описово в лоба із кількасторінковими інфодампами, а діалог коханців, наприклад, міститиме в собі фактично політичні маніфести.
🖤 Дуже цікава містична складова геть знівельована тим, що головний герой, який раптово виявляє в собі здатність бачити і розмовляти з привидами, це геть не рефлексує. Ставлення на рівні "ну привид і що? У всіх є недоліки".
📓 Окрім цього історичне тло передано як на панорамах в музеї — от воно все. В текстах Євгенії Кужавської, наприклад, ті ж згадки про дактилоскопічний кабінет чи сищиків, що працювали в Києві на початку 20 століття, не випирають з загальної оповіді, а саме створюють тло. Тут же прям семафорить — ось я, дивіться на мене!
🌟 І відчувається, що проведена дуже кропітка робота в архівах задля створення історичної достовірності, але виглядає це все не живим, а саме якимсь музейно-збереженим.
✨ Зрештою, детективна лінія — жирний мінус. Її тут просто немає.
✨ Розв'язка — дитячий садочок. Так можна закінчити історію для 9-річок, їм сподобається до щирого захвату. І ще в них не виникне питань до всього попереднього тексту, де після цієї кінцівки виникає огром неспівпадінь. Тобто, усі проблеми тексту на початку ще й посилилися ніякою інтригою та вкрай наївним завершенням.
✨ З позитивного: відчувається ґрунтовна робота із історичним матеріалом, але зробити з цього дійсно захопливу органічну оповідь, на жаль, не вдалося. Також є дуже гарні окремі моменти і я впевнена, що авторка може класно розписатися в майбутньому, якщо нещадно віддасться гарній редактурі.
💕 Є дуже класні чуттєві моменти, але це саме "є моменти". Вся решта структура тексту — це як чергова "Дзвінка" і "За Перекопом є земля". В нас є важлива тема, тому ми її зараз подамо із усією запальничістю пропаганди: описово в лоба із кількасторінковими інфодампами, а діалог коханців, наприклад, міститиме в собі фактично політичні маніфести.
🖤 Дуже цікава містична складова геть знівельована тим, що головний герой, який раптово виявляє в собі здатність бачити і розмовляти з привидами, це геть не рефлексує. Ставлення на рівні "ну привид і що? У всіх є недоліки".
📓 Окрім цього історичне тло передано як на панорамах в музеї — от воно все. В текстах Євгенії Кужавської, наприклад, ті ж згадки про дактилоскопічний кабінет чи сищиків, що працювали в Києві на початку 20 століття, не випирають з загальної оповіді, а саме створюють тло. Тут же прям семафорить — ось я, дивіться на мене!
🌟 І відчувається, що проведена дуже кропітка робота в архівах задля створення історичної достовірності, але виглядає це все не живим, а саме якимсь музейно-збереженим.
✨ Зрештою, детективна лінія — жирний мінус. Її тут просто немає.
✨ Розв'язка — дитячий садочок. Так можна закінчити історію для 9-річок, їм сподобається до щирого захвату. І ще в них не виникне питань до всього попереднього тексту, де після цієї кінцівки виникає огром неспівпадінь. Тобто, усі проблеми тексту на початку ще й посилилися ніякою інтригою та вкрай наївним завершенням.
✨ З позитивного: відчувається ґрунтовна робота із історичним матеріалом, але зробити з цього дійсно захопливу органічну оповідь, на жаль, не вдалося. Також є дуже гарні окремі моменти і я впевнена, що авторка може класно розписатися в майбутньому, якщо нещадно віддасться гарній редактурі.
May 19, 2025
Це історичний містичний детективний роман. Як бачите, «детективний» на останньому місці, і це не випадково.
Перш за все: цією книжкою будуть розчаровані ті, хто шукатиме тут динамічний детектив типу «хтоцезробив» в історичному антуражі. Це історичний роман, у якому герої намагаються якось дати собі раду в буремні 20-ті, а заразом розслідують кримінальну історію. Причому частина з цих героїв — мертві.
1925 рік, совіцька влада в Україні вже сяк-так встоялася, принаймні закінчився період, коли все змінювалося за лічені місяці. До київського карного розшуку присилають новачка, який щойно завершив навчання в Харкові. Він якийсь мутний: і навчався не в Києві, і походження має сумнівне, інтелігентське. Йому дають неприємну справу — доволі безглузду, марні звинувачення п’янички. Перевіряючи його скаргу, Корній опитує трьох жінок, які мешкають в одному домі з чоловіком. За два тижні чоловіка знаходять мертвим, а Корнія беруть на глузи, бо ті жінки, з якими він розмовляв, — мертві. Новачок знущається з правоохоронних органів, ви бачили таке?! Ну, постривай, дочекаєшся наступної чистки...
Ні, детективна історія не буде пов’язана з тим, хто ж убив чекіста Саву Петровича. Про це нам розкажуть значно раніше. Головні питання роману пов’язані передовсім із трьома мертвими жінками: хто вони такі? Що їх пов’язує? Чому вони після смерті залишилися прив’язаними до світу людей, причому саме до цього місця? І чому їх бачить Корній, чиє життя теж із цим місцем пов’язане?
Різні читачі по-різному сприймають цю книгу, для декого вона надто стрімка і лаконічна, але мені підійшла на 100%. Стала для мене без перебільшення ідеальною, мені всього вистачило і нічого не було ані замало, ані занадто. Трохи здивував фінал, але не став розчаруванням. Тож розповім, що саме мене привабило. А ви пам’ятайте, що це мої суб’єктивні враження, у вас можуть бути інші.
Принагідно зауважу, що це не книжка для легкого відпочинку. Загалом для мене всі книжки діляться на дві групи: ті, з якими розслабляєшся, і ті, з якими напружуєшся. І ті, і ті читати насолода, проте різна. «Тінь за тобою» — з других. Майте це на увазі.
Тут дуже багато того, що перегукується з нашим сьогоденням. Коли на перших сторінках виринають вікна, забиті жовтою фанерою, смикає. Так і треба, власне, бо це книжка для нас, сучасних нас. Але теж майте на увазі. Мені це стало плюсом, це справді плюс, просто може бути боляче.
Авторка — професійна історикиня, котра спеціалізується саме на тому періоді, про який пише, і це видно. Київ постає перед нами як живий, між рядків відчувається, що авторка добре обізнана в тому, що пише. Я обізнана набагато менше, але і мені було за що зачепитися. Я якраз паралельно читаю книжку з серії «Наші 20-ті», і мені чимало перегукувалося. По-перше, в стилістиці. Ні, тут немає стилізації саме під ту мову, якою тоді писали, хіба рясно використовуються притаманні тій добі розмовні кліше та образи. Сама мова сучасна. Але той, хто добре (а не як я) знає літературу того періоду, знайде чимало відсилок, алюзій, великодок. Гадаю, не завжди це відсилки саме до певних творів, іноді самі реалії перегукуються, але ми-то знаємо їх з творів.
От наприклад. Сторінка 27. «Трамвай скажено дзвенів , сварилися між собою юні продавці зельтерської води, ліниво перегукувалися на тротуарах ассирійці, ховаючись у тіні дерев разом із приладдям для чищення чобіт, бігли наввипередки до Дніпра галасливі хлопчаки з вудками й кошиками, вихваляли свій товар перекупки булок і насіння, чатували на покупців торговці біля яток із морозивом, пивом і квасом. Дівчата з коробками «Київтабактрест» на плечах прогулювалися й пронизливо кричали:
— Єгипетські папіроси! «Алжирські»! «Заказні»! «Жемчужина»! Єгипетські папіроси!..».
А мені в голові спалахує «Ілішва», історія про ассирійців того часу, де зокрема розповідається про те, що основним заробітком для них стало чищення чобіт, і лунають рядки з оповідання «По дорозі»: «Стоїть Настя навпроти, продає папіроси.
«Київтабактрест» писано на коробці, що висить у Насті через плече. «Алжирські», «Заказні», «Жемчужина».
Настя пропонує одно:
— Єгипські папіроси! Беріть єгипські папіроси.
І пішоходці зупиняються.
— Беріть! Єгипські...».
Тобто для мене ця книжка стає такою, з подвійним дном: авторка пізнавала цей світ переважно через історичні дослідження, це її фах. А нам пропонують пізнавати його, чіпляючи за гачки колись прочитаних текстів.
Разом із тим, для мене історичні цікавинки, подробиці київського життя не переважували в сюжеті, не перетягували на себе ковдру. Бо ставали тлом і частково предметом рефлексій героїв, а не зненацька втручалися в перебіг подій.
Сам сюжет трохи розхристаний, у тому сенсі, що його смикає туди-сюди: нам постійно кидають якісь флешбеки, які прояснюють те, що відбувається, потроху допомагають скласти картину докупи. Це виглядає дуже органічно, бо так само потроху, з розрізнених шматочків, складають цю картину персонажі.
Вони, персонажі, дуже різні. І історії в них дуже різні. Але всі як одна — непрості, що природно для тієї пори. Дехто з читачів дивується: Корній бачить мерців, але його це майже не дивує, чого він такий відморожений? Мені було природно. Цей Корній за життя бачив стільки, пережив таке, світ настільки круто — ще й неодноразово! — змінювався в нього на очах, що його вже нічого не дивує і взагалі здатність бурхливо переживати відірвалася — надто сильно смикали.
Головні персонажі тут, на мою думку, — персонажки. Три мертві жінки: Ада, Муся і Леоніла. Вони дуже різні, спільна в них хіба сила. Причому далеко не завжди вони були рішучими і діяльними. Особливо Муся, затюкана дівчина, що жила своє тихе життя з авторитарним дідом, якого ніхто був не в змозі виносити, тому доглядати його доручили їй. Вона була безправною в усіх сенсах цього слова, і сама повірила в те, що нічого доброго не гідна. Натомість Леоніла, бідна наймичка, мала певну власну гідність, здається, завжди. Але значну частину життя мусила стримуватися — робота така. Ада ж була з порівняно заможної родини, і в інші часи це дало б їй переваги, але вона жила не в інші часи. Різні долі, різні характери — а разом вийшов багатогранний портрет епохи. Епохи, яка передає вітання сьогоденню.
Перш за все: цією книжкою будуть розчаровані ті, хто шукатиме тут динамічний детектив типу «хтоцезробив» в історичному антуражі. Це історичний роман, у якому герої намагаються якось дати собі раду в буремні 20-ті, а заразом розслідують кримінальну історію. Причому частина з цих героїв — мертві.
1925 рік, совіцька влада в Україні вже сяк-так встоялася, принаймні закінчився період, коли все змінювалося за лічені місяці. До київського карного розшуку присилають новачка, який щойно завершив навчання в Харкові. Він якийсь мутний: і навчався не в Києві, і походження має сумнівне, інтелігентське. Йому дають неприємну справу — доволі безглузду, марні звинувачення п’янички. Перевіряючи його скаргу, Корній опитує трьох жінок, які мешкають в одному домі з чоловіком. За два тижні чоловіка знаходять мертвим, а Корнія беруть на глузи, бо ті жінки, з якими він розмовляв, — мертві. Новачок знущається з правоохоронних органів, ви бачили таке?! Ну, постривай, дочекаєшся наступної чистки...
Ні, детективна історія не буде пов’язана з тим, хто ж убив чекіста Саву Петровича. Про це нам розкажуть значно раніше. Головні питання роману пов’язані передовсім із трьома мертвими жінками: хто вони такі? Що їх пов’язує? Чому вони після смерті залишилися прив’язаними до світу людей, причому саме до цього місця? І чому їх бачить Корній, чиє життя теж із цим місцем пов’язане?
Різні читачі по-різному сприймають цю книгу, для декого вона надто стрімка і лаконічна, але мені підійшла на 100%. Стала для мене без перебільшення ідеальною, мені всього вистачило і нічого не було ані замало, ані занадто. Трохи здивував фінал, але не став розчаруванням. Тож розповім, що саме мене привабило. А ви пам’ятайте, що це мої суб’єктивні враження, у вас можуть бути інші.
Принагідно зауважу, що це не книжка для легкого відпочинку. Загалом для мене всі книжки діляться на дві групи: ті, з якими розслабляєшся, і ті, з якими напружуєшся. І ті, і ті читати насолода, проте різна. «Тінь за тобою» — з других. Майте це на увазі.
Тут дуже багато того, що перегукується з нашим сьогоденням. Коли на перших сторінках виринають вікна, забиті жовтою фанерою, смикає. Так і треба, власне, бо це книжка для нас, сучасних нас. Але теж майте на увазі. Мені це стало плюсом, це справді плюс, просто може бути боляче.
Авторка — професійна історикиня, котра спеціалізується саме на тому періоді, про який пише, і це видно. Київ постає перед нами як живий, між рядків відчувається, що авторка добре обізнана в тому, що пише. Я обізнана набагато менше, але і мені було за що зачепитися. Я якраз паралельно читаю книжку з серії «Наші 20-ті», і мені чимало перегукувалося. По-перше, в стилістиці. Ні, тут немає стилізації саме під ту мову, якою тоді писали, хіба рясно використовуються притаманні тій добі розмовні кліше та образи. Сама мова сучасна. Але той, хто добре (а не як я) знає літературу того періоду, знайде чимало відсилок, алюзій, великодок. Гадаю, не завжди це відсилки саме до певних творів, іноді самі реалії перегукуються, але ми-то знаємо їх з творів.
От наприклад. Сторінка 27. «Трамвай скажено дзвенів , сварилися між собою юні продавці зельтерської води, ліниво перегукувалися на тротуарах ассирійці, ховаючись у тіні дерев разом із приладдям для чищення чобіт, бігли наввипередки до Дніпра галасливі хлопчаки з вудками й кошиками, вихваляли свій товар перекупки булок і насіння, чатували на покупців торговці біля яток із морозивом, пивом і квасом. Дівчата з коробками «Київтабактрест» на плечах прогулювалися й пронизливо кричали:
— Єгипетські папіроси! «Алжирські»! «Заказні»! «Жемчужина»! Єгипетські папіроси!..».
А мені в голові спалахує «Ілішва», історія про ассирійців того часу, де зокрема розповідається про те, що основним заробітком для них стало чищення чобіт, і лунають рядки з оповідання «По дорозі»: «Стоїть Настя навпроти, продає папіроси.
«Київтабактрест» писано на коробці, що висить у Насті через плече. «Алжирські», «Заказні», «Жемчужина».
Настя пропонує одно:
— Єгипські папіроси! Беріть єгипські папіроси.
І пішоходці зупиняються.
— Беріть! Єгипські...».
Тобто для мене ця книжка стає такою, з подвійним дном: авторка пізнавала цей світ переважно через історичні дослідження, це її фах. А нам пропонують пізнавати його, чіпляючи за гачки колись прочитаних текстів.
Разом із тим, для мене історичні цікавинки, подробиці київського життя не переважували в сюжеті, не перетягували на себе ковдру. Бо ставали тлом і частково предметом рефлексій героїв, а не зненацька втручалися в перебіг подій.
Сам сюжет трохи розхристаний, у тому сенсі, що його смикає туди-сюди: нам постійно кидають якісь флешбеки, які прояснюють те, що відбувається, потроху допомагають скласти картину докупи. Це виглядає дуже органічно, бо так само потроху, з розрізнених шматочків, складають цю картину персонажі.
Вони, персонажі, дуже різні. І історії в них дуже різні. Але всі як одна — непрості, що природно для тієї пори. Дехто з читачів дивується: Корній бачить мерців, але його це майже не дивує, чого він такий відморожений? Мені було природно. Цей Корній за життя бачив стільки, пережив таке, світ настільки круто — ще й неодноразово! — змінювався в нього на очах, що його вже нічого не дивує і взагалі здатність бурхливо переживати відірвалася — надто сильно смикали.
Головні персонажі тут, на мою думку, — персонажки. Три мертві жінки: Ада, Муся і Леоніла. Вони дуже різні, спільна в них хіба сила. Причому далеко не завжди вони були рішучими і діяльними. Особливо Муся, затюкана дівчина, що жила своє тихе життя з авторитарним дідом, якого ніхто був не в змозі виносити, тому доглядати його доручили їй. Вона була безправною в усіх сенсах цього слова, і сама повірила в те, що нічого доброго не гідна. Натомість Леоніла, бідна наймичка, мала певну власну гідність, здається, завжди. Але значну частину життя мусила стримуватися — робота така. Ада ж була з порівняно заможної родини, і в інші часи це дало б їй переваги, але вона жила не в інші часи. Різні долі, різні характери — а разом вийшов багатогранний портрет епохи. Епохи, яка передає вітання сьогоденню.
April 2, 2025
3,5/5
Загалом це цікава історія і мені сподобались алюзії на твори мистецтва, як зображені сирени, їх перевтілення і загалом ідея симпатична.
Але мені було забагато історії, якби ото не якийсь елемент детективу, то це міг би бути повноцінний переконливий історичний роман, який попав би в руки поціновувачам такого жанру, я ж очікувала з анотації містичного детективу, якого тут по відчуттям було ну десь 20%. А оскільки очікувала іншого і легшого чтива, то все це нагромадження історії (і ще нашось кууупа прізвищ) і сумних відверто історій - прям прибивало мене до стіни і я задавалась питанням: нащо я то читаю? Мені ставало все сумніше і сумніше, я до такого не була готова.
Щодо сюжету (далі спойлери) - дуже сумбурно якось. От про те, як попав у в'язницю Корній - що це було? Йшло оповідь так повільно, мало не по днях, а тут оп і перескочили місяці - не сподобалось, ніби авторці просто не хотілось загиблюватись в то, і так буде, хоча я, мабуть, цьому рада, бо це ще було б багато історичного фону.
Як розправились з Віктором - мені сподобалось, але вау ефекту не було, бо я десь таке бачила (мабуть, якась серія Надприродного).
Я ніби і розумію нащо була розказана історія баби Полі і зустріч з Фройдом, але якесь воно мені недоречне там.
Загалом це цікава історія і мені сподобались алюзії на твори мистецтва, як зображені сирени, їх перевтілення і загалом ідея симпатична.
Але мені було забагато історії, якби ото не якийсь елемент детективу, то це міг би бути повноцінний переконливий історичний роман, який попав би в руки поціновувачам такого жанру, я ж очікувала з анотації містичного детективу, якого тут по відчуттям було ну десь 20%. А оскільки очікувала іншого і легшого чтива, то все це нагромадження історії (і ще нашось кууупа прізвищ) і сумних відверто історій - прям прибивало мене до стіни і я задавалась питанням: нащо я то читаю? Мені ставало все сумніше і сумніше, я до такого не була готова.
Щодо сюжету (далі спойлери) - дуже сумбурно якось. От про те, як попав у в'язницю Корній - що це було? Йшло оповідь так повільно, мало не по днях, а тут оп і перескочили місяці - не сподобалось, ніби авторці просто не хотілось загиблюватись в то, і так буде, хоча я, мабуть, цьому рада, бо це ще було б багато історичного фону.
Як розправились з Віктором - мені сподобалось, але вау ефекту не було, бо я десь таке бачила (мабуть, якась серія Надприродного).
Я ніби і розумію нащо була розказана історія баби Полі і зустріч з Фройдом, але якесь воно мені недоречне там.
April 13, 2025
Ой я навіть не знаю що вам сказати, бо ця книга асоціюється у мене із салатом, в якому інгредієнти всі смачні, але в поєднанні вийшло не дуже…
В маленьку за обʼємом книгу,авторка, на мою скромну думку, забагато всього вирішила додати, як виявилось з підтекстами, ідеями, але такими, до яких ви ніколи самі не дійдете.😐
приклад підрозділ, де зʼявляється Зигмунд Фрейд був вже точкою не повернення до цієї моєї оцінки, аби було…
Тут і містика, історичний фон, детективна лінія, тема протистояння добра та зла, роздуми про душі і потойбіччя…купа історій, персонажів, трагічних доль (але чомусь на сльозу не пройняло) і т.д. Голова обертом 😵💫
Так, я її швидко і легко прочитала, але хіба я цього шукаю в книгах? Хочеться емоцій, глибини, плавного логічного тексту.
В маленьку за обʼємом книгу,авторка, на мою скромну думку, забагато всього вирішила додати, як виявилось з підтекстами, ідеями, але такими, до яких ви ніколи самі не дійдете.😐
приклад підрозділ, де зʼявляється Зигмунд Фрейд був вже точкою не повернення до цієї моєї оцінки, аби було…
Тут і містика, історичний фон, детективна лінія, тема протистояння добра та зла, роздуми про душі і потойбіччя…купа історій, персонажів, трагічних доль (але чомусь на сльозу не пройняло) і т.д. Голова обертом 😵💫
Так, я її швидко і легко прочитала, але хіба я цього шукаю в книгах? Хочеться емоцій, глибини, плавного логічного тексту.
February 13, 2025
«Тінь за тобою» Лілія Черен
видавництво: Віхола, 2/5
Сиро, розтягнуто та хитро.
Можливо, мої очікування стали виною того, що історія отримала настільки низький бал, але це не відміняє того факту, що в книги погане виконання.
За зав’язкою ми маємо Київ початку ХХ століття: тільки відгула Перша світова, створився совок і в розквіті «українізація». Молодий агент карного розшуку Корній потрапляє на роботу в тодішню провінцію – Київ, де його відразу не взлюблюють. Від чого і відправляють на брудну справу, де він бачить чортівню, яку і викладає у звіті. Проблема в тому, що потойбіччя існує, але бачити нечисть можуть не всі, від того на Корнія вже косо споглядають через складений звіт. Його це мало хвилює, бо серени, яких він зустрів, ніяк не залишать його в спокої, і спонукають до розслідування їх смертей, які відбулися, як виявляється, через одного маніяка.
Як я писала в проміжних емоціях: у книжці всього 270 сторінок, 120 із яких зав’язка, а за інші 150 – відбувається все, що тільки можна. Єдине, що галопом і дуже по-хитрому. Тут видно, що авторка вирішила поставити розвиток сюжету зі своєї сторони, а не зі сторони героїв, які повинні самі до чогось доходити і знаходити. Все складалося надто просто, без ніяких зусиль. Загримів в в’язницю? Та нічого страшного – тебе витягне заледве тобі знайома через свої туманні зв’язки. А, ну і звісно, ці декілька місяць у в’язниці описуватися не будуть, бо навіщо? Хоча, якби авторка вділила хоча б розділ – ми краще зрозуміли б думки Корнія та його погляд на ситуацію, що склалася.
Насправді, задумка – добра. Мені вона імпонує, бо містика/мітологія + детектив справді виграшне комбо. Але виконання надто сире: розтягнуте на початку і швидке в кінці, місцями занудне у своїх описах, а місцями цього просто не вистачало. На обкладинці сказано, що авторка є кандидаткою історичних наук, і це справді видно. Бо опису саме тодішньої політичної атмосфери, дій, а також щирої ненависті та зверхності у відношенні московії до середини книги було вже надто. В якийсь момент я зловила себе на думці, що пані Черен настільки захоплювалася описом світоустрію, що забувала, що пише детектив, а не історичне есе.
Тож, якби авторка більше уділила уваги самому розслідуванню та розвитку героїв, то книга не мала б такий розтягнути початок і неприємний посмак галопу щодо подій в кінці. І точно б сподобалася мені куди більше.
Не зайшло і вам не раджу.
видавництво: Віхола, 2/5
Сиро, розтягнуто та хитро.
Можливо, мої очікування стали виною того, що історія отримала настільки низький бал, але це не відміняє того факту, що в книги погане виконання.
За зав’язкою ми маємо Київ початку ХХ століття: тільки відгула Перша світова, створився совок і в розквіті «українізація». Молодий агент карного розшуку Корній потрапляє на роботу в тодішню провінцію – Київ, де його відразу не взлюблюють. Від чого і відправляють на брудну справу, де він бачить чортівню, яку і викладає у звіті. Проблема в тому, що потойбіччя існує, але бачити нечисть можуть не всі, від того на Корнія вже косо споглядають через складений звіт. Його це мало хвилює, бо серени, яких він зустрів, ніяк не залишать його в спокої, і спонукають до розслідування їх смертей, які відбулися, як виявляється, через одного маніяка.
Як я писала в проміжних емоціях: у книжці всього 270 сторінок, 120 із яких зав’язка, а за інші 150 – відбувається все, що тільки можна. Єдине, що галопом і дуже по-хитрому. Тут видно, що авторка вирішила поставити розвиток сюжету зі своєї сторони, а не зі сторони героїв, які повинні самі до чогось доходити і знаходити. Все складалося надто просто, без ніяких зусиль. Загримів в в’язницю? Та нічого страшного – тебе витягне заледве тобі знайома через свої туманні зв’язки. А, ну і звісно, ці декілька місяць у в’язниці описуватися не будуть, бо навіщо? Хоча, якби авторка вділила хоча б розділ – ми краще зрозуміли б думки Корнія та його погляд на ситуацію, що склалася.
Насправді, задумка – добра. Мені вона імпонує, бо містика/мітологія + детектив справді виграшне комбо. Але виконання надто сире: розтягнуте на початку і швидке в кінці, місцями занудне у своїх описах, а місцями цього просто не вистачало. На обкладинці сказано, що авторка є кандидаткою історичних наук, і це справді видно. Бо опису саме тодішньої політичної атмосфери, дій, а також щирої ненависті та зверхності у відношенні московії до середини книги було вже надто. В якийсь момент я зловила себе на думці, що пані Черен настільки захоплювалася описом світоустрію, що забувала, що пише детектив, а не історичне есе.
Тож, якби авторка більше уділила уваги самому розслідуванню та розвитку героїв, то книга не мала б такий розтягнути початок і неприємний посмак галопу щодо подій в кінці. І точно б сподобалася мені куди більше.
Не зайшло і вам не раджу.
January 4, 2025
Це той нечастий випадок, коли в романі чудово все: ритм, персонажі, діалоги, розвиток сюжету, кінцівка! Історичне тло передано майстерно.
Я взагалі не любитель містики, мене це тригерить, але тут містична лінія прописана так тонко і щемко, що змушувала гортати сторінка за сторінкою.
Всі три сирені різні і яскраві, їхні долі і розвʼязка для кожної з них дуже логічні і зрозумілі. Вірю!
Єдиний мінус, як на мене, це головний персонаж, який все ж таки за оповідь ніяк не виріс, не змінився. Він став певною мірою заручником обставин, і «героєм» поза власної волі. Всі життєві вибори «траплялись» з ним. Але я не буду за це знімати зірочку, бо в цілому роман дійсно дуже класний.
Рекомендую!
Я взагалі не любитель містики, мене це тригерить, але тут містична лінія прописана так тонко і щемко, що змушувала гортати сторінка за сторінкою.
Всі три сирені різні і яскраві, їхні долі і розвʼязка для кожної з них дуже логічні і зрозумілі. Вірю!
Єдиний мінус, як на мене, це головний персонаж, який все ж таки за оповідь ніяк не виріс, не змінився. Він став певною мірою заручником обставин, і «героєм» поза власної волі. Всі життєві вибори «траплялись» з ним. Але я не буду за це знімати зірочку, бо в цілому роман дійсно дуже класний.
Рекомендую!
January 2, 2025
Це не тверда пʼятірка, але четвірку у мене рука не піднялась поставити, бо в книзі є все те, що я так люблю. Київ до Другої Світової війни, цікаво закручений сюжет, який хочеться розплутати якомога швидше і навіть трохи містики, в яку повірилось, наче в щось абсолютно буденне. І моя велика рекомендація не читайте, про що книга, а просто відкривайте і читайте, не крадіть у себе насолоди дізнаватися сюжет походу читання.
February 4, 2026
Даю дві зірочки за атмосферу Києва і старання, все інше аж надто сире, як на мене
January 10, 2025
Це чудова книга! Це і фентезі, і хороший детектив, і урок історії, дуже важливий для нас сьогодні!
Обожнюю коли останні 30% книжки треба прочитати за раз, бо не відпускає навіть чай заварити!
Обожнюю коли останні 30% книжки треба прочитати за раз, бо не відпускає навіть чай заварити!
March 16, 2025
Я б подивилась таке кіно
January 26, 2025
"Тінь за тобою" піднімає цікаві теми і занурює читача у бурхливу атмосферу Києва початку ХХ століття, але, на жаль, на мою думку, не справляється з характеризацією усіх персонажів.
Мені сподобалося проводити час у світі цього роману, сподобалося проводити час із основною четвіркою героїв, але решта персонажів, центральних для сюжету, залишилися для мене незрозумілими. Основний лиходій роману, Віктор, чинить жахливі злочини... просто щоб їх чинити? Мотивація героя залишилася нерозкритою, тому кульмінаційна сцена роману, де жертви Віктора "беруть своє", не має того емоційного "пей-оффу", який могла б мати. Сюжетна лінія замордованих дівчат мені здалася нерозкритою. Авторка зачіпає тему байдужості нової влади до жорстоких убивств, але вся лінія серійних убивств виглядає поспішною, ніби для того, щоб не відволікати читача від історій головних персонажів.
Баба Поля і Оксана ніби існують у романі тільки для того, щоб давати читачеві необхідну експозицію або щоб у потрібний момент сюжету виручати Корнія. Віктор і Сава, у свою чергу, є ніби ідеальними злодіями, але через нерозкриту характеризацію вони здаються картонними маріонетками, тому найнапруженішим моментам роману бракує гостроти.
Історичний сеттинг, на мою думку, є найсильнішим елементом роману. Авторка вдало зображує занедбані, розбомблені помешкання героїв, які ілюструють байдужість нової совєтської влади до людей. Власне, крім основних персонажів, саме цей елемент роману мені сподобався найбільше.
Єдине, не зовсім розумію вибір вибірково перекладати російські репліки в тексті на українську. Мені здається, що рішення залишити всі російські репліки в тексті російською (з перекладом у примітках) додало б роману цікавої мовної динаміки між персонажами. У флешбек-сцені Корнія в ресторані авторка обрала використовувати російську в тексті, і саме тут їй вдалося добре показати колоніальну мовну динаміку, яка, на жаль, відсутня в інших сценах.
Мені сподобалося проводити час у світі цього роману, сподобалося проводити час із основною четвіркою героїв, але решта персонажів, центральних для сюжету, залишилися для мене незрозумілими. Основний лиходій роману, Віктор, чинить жахливі злочини... просто щоб їх чинити? Мотивація героя залишилася нерозкритою, тому кульмінаційна сцена роману, де жертви Віктора "беруть своє", не має того емоційного "пей-оффу", який могла б мати. Сюжетна лінія замордованих дівчат мені здалася нерозкритою. Авторка зачіпає тему байдужості нової влади до жорстоких убивств, але вся лінія серійних убивств виглядає поспішною, ніби для того, щоб не відволікати читача від історій головних персонажів.
Баба Поля і Оксана ніби існують у романі тільки для того, щоб давати читачеві необхідну експозицію або щоб у потрібний момент сюжету виручати Корнія. Віктор і Сава, у свою чергу, є ніби ідеальними злодіями, але через нерозкриту характеризацію вони здаються картонними маріонетками, тому найнапруженішим моментам роману бракує гостроти.
Історичний сеттинг, на мою думку, є найсильнішим елементом роману. Авторка вдало зображує занедбані, розбомблені помешкання героїв, які ілюструють байдужість нової совєтської влади до людей. Власне, крім основних персонажів, саме цей елемент роману мені сподобався найбільше.
Єдине, не зовсім розумію вибір вибірково перекладати російські репліки в тексті на українську. Мені здається, що рішення залишити всі російські репліки в тексті російською (з перекладом у примітках) додало б роману цікавої мовної динаміки між персонажами. У флешбек-сцені Корнія в ресторані авторка обрала використовувати російську в тексті, і саме тут їй вдалося добре показати колоніальну мовну динаміку, яка, на жаль, відсутня в інших сценах.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 23, 2025
Це непогана книга, бо вона ґрунтується на історичних відомостях про епоху і це цікаво. Авторка здійснила ґрунтовну дослідницьку роботу. Одна біда: вся ця історія розказана, а не показана читачу, через що не так цікаво уявляти описане.
Окрім того тут описані складні долі персонажів, але це виглядає геть не сумно. Ну, мені було не сумно, не дотягнулась авторка до моїх емоцій.
Загалом думаю, що книга хороша. Правда я занадто вибаглива для неї😅 Але якщо ви любите читати книги про Київ - візьміть цю історії (тільки не очікуйте детектива, це не він).
Окрім того тут описані складні долі персонажів, але це виглядає геть не сумно. Ну, мені було не сумно, не дотягнулась авторка до моїх емоцій.
Загалом думаю, що книга хороша. Правда я занадто вибаглива для неї😅 Але якщо ви любите читати книги про Київ - візьміть цю історії (тільки не очікуйте детектива, це не він).
January 26, 2025
3.6
Це було добре, але стільки поворотів, персонажів та подій врешті закінчились/вирішились якось мляво та жмакано.
Це було добре, але стільки поворотів, персонажів та подій врешті закінчились/вирішились якось мляво та жмакано.
February 23, 2025
Загалом непогана, але не зачепила.
January 31, 2025
Так-так, мені дуже сподобалось💙💛
Київ, часи НЕПу, цукерки «Кетті-Босс»… Лілія занурює в атмосферу того Києва, якому ще так сильно болить… І цей біль крізь персонажів відчуєте й ви.
Так, у цій книзі мені було боляче. Мабуть, так почуватиметься кожен свідомий українець, який візьме до рук цю книгу. І це добрий біль. Це біль усвідомлення пережитого нашим народом, Україною та любим усіма Києвом. І, звісно ж, ніяк не можеш не проводити паралелей із сьогоденням…
І як же майстерно Лілія змальовує той Київ 1925-го. В думках швиденько розквітають дуже детальні картини Києва у відтінках сепії. А що казати про історичні події, вони ж ретельно вивірені до найменшої дрібнички й кристалічної точності! (То й не дарма, Адже Лілія Черен — кандидатка історичних наук). Тож я насолодилась не лише чудовим художнім твором, а й ніби отримала майстерний екскурс в історію Києва часів НЕПу. До речі, це спонукало бажання почитати на цю тему щось ще :)
Щодо сюжету, на мою думку, тут шалений потенціал. Не раз спадало на думку, що з цієї історії вийшов би крутезний серіал, наприклад, на Netflix (зокрема, чомусь мій мозок малював такі собі «Всі жінки — відьми» по-київськи з розкриттям численних злочинів та покаранням монстрів у людській подобі). І як же важко тут щось написати без спойлерів. Але, скажу так, кілька несподіваних сюжетних кульбітів ви отримаєте.
Щодо персонажів, вони всі дуже різні, от діаметрально протилежні, але прекрасні й своєрідні. Кожен і кожна несуть за собою історію й невиліковний біль, який затискає їх у лещатах цього світу.
Тож щиро рекомендую до прочитання, і сподіваюсь на нові книги авторки🥰
February 22, 2025
Стійке відчуття, що містична складова у історії про Київ у 1920-х під більшовиками – дуже правильний хід, інакше не знаю, як уникнути фальші. Навіть не до кінця розумію, звідкіля така переконаність – мабуть, тому що багато і дуже доброго написано тоді і є постійний ризик змагатися із Домонтовичем, Підмогильним, Плужником... А містика змінює жанр і фокус і з нею Київ наче і той, але погляд із столітньої відстані не дисонує. Коротше, містика – це добре. Гидотні нові господарі міста – теж добре (описано, звісно, а не вони по факту).
Малувато Києва, я б із задоволенням побутові деталі почитала ще (там, де вони є – видно роботу із історичним фактажем, люблю таке). Та і всього, що стосується детективної історії, малувато, плюс детективна складова трохи занадто на збігах побудована, але спишемо на містику, ок
Сцена у Фройда розкішна :)
Загалом – сподобалось. Вагалась між 4 і 5, дочитавши, схилялась до 5, але вже за кілька днів враження вивітрилось, тому таки повертаюсь до 4. Читатиму від авторки все, що ще буде
Малувато Києва, я б із задоволенням побутові деталі почитала ще (там, де вони є – видно роботу із історичним фактажем, люблю таке). Та і всього, що стосується детективної історії, малувато, плюс детективна складова трохи занадто на збігах побудована, але спишемо на містику, ок
Сцена у Фройда розкішна :)
Загалом – сподобалось. Вагалась між 4 і 5, дочитавши, схилялась до 5, але вже за кілька днів враження вивітрилось, тому таки повертаюсь до 4. Читатиму від авторки все, що ще буде
March 4, 2025
Останнім часом я зрозуміла, наскільки сильно мені подобається (і як досі шалено не вистачає) міського фентезі, глибоко закоріненого у нашу історію. «Діти вогненного часу» зайшли, як дощ в суху землю, і я сподівалася, що ця історія сподобається так само. І знову не помилилася. :)
Тут, звісно, історія набагато доросліша, з мінімумом фантастичного припущення (лише неупокоєні душі, «сирени», яких щось тримає на землі та яких можуть бачити деякі люди з певним даром). Але щодо історичного періоду авторка на дрібниці не розмінювалася – це той час на початку минулого століття, коли Київ декілька разів переходив із рук в руки. Основна оповідь відбувється в 1925, коли вже укріпилися комуністи, «зайди з півночі» за визначенням одного з героїв. Але клубок подій, який тимчасово поєднав молодого службовця карного розшуку (походженням з інтелігенції) та трьох привидів-«сирен» (які довели до самогубства одного упиря, який доклав руку до трагедій в їхньому житті), бере початок у минулому. Тому і спогадів, які часом поглиблюють основну оповідь, а часом є основою для «оце-так-несподіванок» – і їх для мене на цю невелику за обсягом (але яку ж концентровану!) історію було немало. Написано захопливо, до фіналу я вже вболівала за долю всіх дотичних до цього незвичайного розслідування, як за рідних. Герої та героїні неймовірно відмінні (за походженням, характером, мотивацією), побіжне висвітлення точки зору психопатів теж вдалося класно – від них аж моторошно робиться.
А у фіналі, коли двоє з уцілілих героїв випадково зустрічаються в 1930 році (теж у дуже знаковому «місці зустрічі»), з одного боку радієш, що у них наче життя більш-менш налагодилося, а з іншого – розумієш, що переважна більшість пиздецю ХХ століття у них ще попереду (і якщо голод у них ще є шанс пережити – бо є порада провидиці не планувати зараз переїзд до села), то що буде далі – невідомо…
Читаючи, було неможливо не уявляти, як би склалися життя і долі всіх героїв та героїнь, яких вже полюбила, «якби не зайди з півночі». Але додатково мене зачепила точка зору коханого Леоніли, який пояснював, що, хай українська незалежність наразі зазнала поразки, не можна опускати руки. Потрібно підтримувати та нести далі цей вогник національного відродження для прийдешніх поколінь, щоб у них було уміння і наснага вибороти свою незалежність, коли випаде така нагода, хай навіть він сам цього вже не застане. Бо я розумію, що саме на людях з такими переконаннями і трималася ниточка тяглості українства як такого.
Оскільки це дебют – нових книжок авторки буду чекати ж нетерпінням.
Тут, звісно, історія набагато доросліша, з мінімумом фантастичного припущення (лише неупокоєні душі, «сирени», яких щось тримає на землі та яких можуть бачити деякі люди з певним даром). Але щодо історичного періоду авторка на дрібниці не розмінювалася – це той час на початку минулого століття, коли Київ декілька разів переходив із рук в руки. Основна оповідь відбувється в 1925, коли вже укріпилися комуністи, «зайди з півночі» за визначенням одного з героїв. Але клубок подій, який тимчасово поєднав молодого службовця карного розшуку (походженням з інтелігенції) та трьох привидів-«сирен» (які довели до самогубства одного упиря, який доклав руку до трагедій в їхньому житті), бере початок у минулому. Тому і спогадів, які часом поглиблюють основну оповідь, а часом є основою для «оце-так-несподіванок» – і їх для мене на цю невелику за обсягом (але яку ж концентровану!) історію було немало. Написано захопливо, до фіналу я вже вболівала за долю всіх дотичних до цього незвичайного розслідування, як за рідних. Герої та героїні неймовірно відмінні (за походженням, характером, мотивацією), побіжне висвітлення точки зору психопатів теж вдалося класно – від них аж моторошно робиться.
А у фіналі, коли двоє з уцілілих героїв випадково зустрічаються в 1930 році (теж у дуже знаковому «місці зустрічі»), з одного боку радієш, що у них наче життя більш-менш налагодилося, а з іншого – розумієш, що переважна більшість пиздецю ХХ століття у них ще попереду (і якщо голод у них ще є шанс пережити – бо є порада провидиці не планувати зараз переїзд до села), то що буде далі – невідомо…
Читаючи, було неможливо не уявляти, як би склалися життя і долі всіх героїв та героїнь, яких вже полюбила, «якби не зайди з півночі». Але додатково мене зачепила точка зору коханого Леоніли, який пояснював, що, хай українська незалежність наразі зазнала поразки, не можна опускати руки. Потрібно підтримувати та нести далі цей вогник національного відродження для прийдешніх поколінь, щоб у них було уміння і наснага вибороти свою незалежність, коли випаде така нагода, хай навіть він сам цього вже не застане. Бо я розумію, що саме на людях з такими переконаннями і трималася ниточка тяглості українства як такого.
Оскільки це дебют – нових книжок авторки буду чекати ж нетерпінням.
June 13, 2025
Мій відгук буде лаконічним.
💥Детективо-містична історія, події якої відбуваються в Києві в 20-х роках минулого століття. По сюжету агент-початківець карного розшуку розслідує заплутану справу маніяка. І в цьому йому допомагають особи з потустороннього світу.
💥Містичний бік історії доволі цікавий. Мені сподобалось як комунікують між собою потойбічні примари і реальні люди. Добре прописані сюжетні реалії, які призвели до трагедій в житті персонажів.
💥На мою думку детективна історія слабенька. Основний злочинець офіційно відомий вже з середини книги. Але не відбувається ніякої кульмінації стосовно того, як вловили, викрили або затримали душогуба.
💥Історичні події подано документально правильно, бо авторка історик за фахом.
Але вони доволі сухі, я зовсім не відчула атмосфери 20-х років ХХ ст. Немає ні автентичних описів вбрання, місцевих пейзажів, сама розмовна мова між героями теж сучасна. Просто згадуються декілька окремих слів притаманних тому часу, але вони не вплетені в сюжет.
💥і такий собі незрозумілий момент а творі. Яку роль в сюжеті відіграє саме Фройд, навіщо реальна людина з'являється на декількох сторінках? Показати важливість пропрацювати свої психотравми🤭? Цей розділ напевно самий "містично-детективний".
На останок хочу сказати, мені здається, що книга буде цікава підлітковий авдиторії.💓
💥Детективо-містична історія, події якої відбуваються в Києві в 20-х роках минулого століття. По сюжету агент-початківець карного розшуку розслідує заплутану справу маніяка. І в цьому йому допомагають особи з потустороннього світу.
💥Містичний бік історії доволі цікавий. Мені сподобалось як комунікують між собою потойбічні примари і реальні люди. Добре прописані сюжетні реалії, які призвели до трагедій в житті персонажів.
💥На мою думку детективна історія слабенька. Основний злочинець офіційно відомий вже з середини книги. Але не відбувається ніякої кульмінації стосовно того, як вловили, викрили або затримали душогуба.
💥Історичні події подано документально правильно, бо авторка історик за фахом.
Але вони доволі сухі, я зовсім не відчула атмосфери 20-х років ХХ ст. Немає ні автентичних описів вбрання, місцевих пейзажів, сама розмовна мова між героями теж сучасна. Просто згадуються декілька окремих слів притаманних тому часу, але вони не вплетені в сюжет.
💥і такий собі незрозумілий момент а творі. Яку роль в сюжеті відіграє саме Фройд, навіщо реальна людина з'являється на декількох сторінках? Показати важливість пропрацювати свої психотравми🤭? Цей розділ напевно самий "містично-детективний".
На останок хочу сказати, мені здається, що книга буде цікава підлітковий авдиторії.💓
February 13, 2025
Зі самого початку книга затягнула атмосферою тогочасного Києва, жменею цікавих персонажів та містичною зав'язкою сюжету. Проте, чим далі я йшов, тим більше зауважень з'являлося. В якийсь момент, я перестав відчувати мотивацію Корнія до розслідування: спочатку звісно ним рухала робота, потім бажання покаятися перед Адою, але в цілому я не побачив якогось запалу помсти чи справедливості.
Головні злодії мені теж здалися доволі блідими. Звісно, я не прошу сірої моралі чи виправдання злочинів, але було б добре пояснити, чому Кульмінація дещо розчарувала: головний злодій був переможений не через те, що герої пересилили себе, придумали розумний план і т.д., а тому, що згадали про свої незвичні здібності.
Щодо, героїнь - за ними було цікаво спостерігати, хоча лінія Леоніли мені здалася помітно слабшою. Особливо, враховуючи те, що причину її перебування в історії і читач, і героїня розуміють лише під кінець книги. Ну і тут можна ще раз згадати Корнія, який так по-суті і не отримав свого завершення (можливо якраз тому, що в нього своєї лінії не було).
Головні злодії мені теж здалися доволі блідими. Звісно, я не прошу сірої моралі чи виправдання злочинів, але було б добре пояснити, чому Кульмінація дещо розчарувала: головний злодій був переможений не через те, що герої пересилили себе, придумали розумний план і т.д., а тому, що згадали про свої незвичні здібності.
Щодо, героїнь - за ними було цікаво спостерігати, хоча лінія Леоніли мені здалася помітно слабшою. Особливо, враховуючи те, що причину її перебування в історії і читач, і героїня розуміють лише під кінець книги. Ну і тут можна ще раз згадати Корнія, який так по-суті і не отримав свого завершення (можливо якраз тому, що в нього своєї лінії не було).
February 14, 2025
«За нездійсненне боляче тим, хто бачить всю велич того, ким може стати, кому болять вузькі рамці дійсності»
Стерті спогади. Страх минулого. Зло поруч.
Київ 1925-го мало чим відрізняється від Києва 2025-го. Атмосфера сповнена контрастів – бабусі з городиною на розкладках, подільські трамваї, переповнені держслужбовцями і розквіт експериментальних молодих театрів, нові мистецькі напрямки та відкриття ресторанів… Попри зовнішню жвавість, Київ 20 століття тільки оговтується від визвольних змагань і вступає в епоху нового страху – перед більшовизмом.
Головні герої тікають від тіней минулого, але вони завжди знаходять їх. У кожному звуці, у кожному дотику темряви – відлуння того, що сталось колись.
Швидка динаміка змушує читати, не озираючись. Герої, яких ти зустрічав на вулиці. Місця, де ти ходив. Явища, у які, можливо, віриш. Авторка змалювала темряву словами, а фінал – холодною водою.
За традицією повернусь до своїх смакових асоціацій і скажу, що ця книга ніби бутерброд з маслом та цукром – ситно та смачно. Читай-те.
Стерті спогади. Страх минулого. Зло поруч.
Київ 1925-го мало чим відрізняється від Києва 2025-го. Атмосфера сповнена контрастів – бабусі з городиною на розкладках, подільські трамваї, переповнені держслужбовцями і розквіт експериментальних молодих театрів, нові мистецькі напрямки та відкриття ресторанів… Попри зовнішню жвавість, Київ 20 століття тільки оговтується від визвольних змагань і вступає в епоху нового страху – перед більшовизмом.
Головні герої тікають від тіней минулого, але вони завжди знаходять їх. У кожному звуці, у кожному дотику темряви – відлуння того, що сталось колись.
Швидка динаміка змушує читати, не озираючись. Герої, яких ти зустрічав на вулиці. Місця, де ти ходив. Явища, у які, можливо, віриш. Авторка змалювала темряву словами, а фінал – холодною водою.
За традицією повернусь до своїх смакових асоціацій і скажу, що ця книга ніби бутерброд з маслом та цукром – ситно та смачно. Читай-те.
July 6, 2025
Київ, 1925 рік. Корній, молодий слідчий, розслідує справу із можливим замахом на вбивство. В ході цього розслідування він буде змушений стикнутися не тільки із цим світом, а і з потойбічним. Адже "замах на вбивство" планували не живі, а мертві. А точніше привиди. Ну а може і не зовсім привиди... І, як виявляється, Корній з деким із них знайомий особисто.
Книга поєднує в собі історичний реалізм, детективну та надприродну складову. Вона захоплює, чіпляє, не дає відірватись. Історії привидів важкі, пов'язані між собою, показують тогочасні соціальні проблеми. А деякі сцени настільки яскраво описані, що складається враження, ніби дивишся фільм.
Рекомендую)))
Книга поєднує в собі історичний реалізм, детективну та надприродну складову. Вона захоплює, чіпляє, не дає відірватись. Історії привидів важкі, пов'язані між собою, показують тогочасні соціальні проблеми. А деякі сцени настільки яскраво описані, що складається враження, ніби дивишся фільм.
Рекомендую)))
April 2, 2025
Містична історія про людські доль і привидів на тлі Києва 1920-х років. Відчувається, що авторка історикиня – дуже цікаво вплетені реальні події та деталі про місто того часу.
Особливо сподобалась атмосфера – стара київська архітектура, тумани, напівтемрява, таємничість і містика.
Якщо очікуєте класичний детектив – це не зовсім він. Тут більше про розслідування доль дівчат, ніж про пошук винного.
Особливо сподобалась атмосфера – стара київська архітектура, тумани, напівтемрява, таємничість і містика.
Якщо очікуєте класичний детектив – це не зовсім він. Тут більше про розслідування доль дівчат, ніж про пошук винного.
January 14, 2026
Неймовірна історична книжка, яка ставить досить хорошу планку. Дуже легко читається, немає перевантаження фактажем, але водночас задається неймовірна атмосфера України 20-ого століття. Із книжки навіть можна почерпнути нову цікаву інформацію з нашої історії. Серед свого жанру явно 5/5, вважаю її прикладом якісної історичної літератури, яка була написана не просто аматоркою, а справжньою фахівчинею, тобто науковицею.
January 31, 2025
Раджу.
Класний фентезійний детектив. Більше детектив, ніж фентезі. Багато сюжетних ліній, які намагаються переплестись і за ними не важко слідкувати. Чого не 5 зірок тоді? Бо немає якогось вибуху у кінці книги, який розриває шаблони. Доволі очевидна розвʼязка. І є відчуття, що фінал деяких героїв недокручений.
Класний фентезійний детектив. Більше детектив, ніж фентезі. Багато сюжетних ліній, які намагаються переплестись і за ними не важко слідкувати. Чого не 5 зірок тоді? Бо немає якогось вибуху у кінці книги, який розриває шаблони. Доволі очевидна розвʼязка. І є відчуття, що фінал деяких героїв недокручений.
March 20, 2025
Той випадок, коли мені не вистачило обʼєму історії- хотілося б більш детальну і активну лінію детективну про загиблих дівчат. І одночасно класно і сумно було бачити Київ таким нетиповим для ретро детективів - сірим, більшовицьким, сплюндрованим і безрадісним. Моє серце киянки розривалося від розуміння, що таке могло бути і зараз…
April 6, 2025
Книга, яку я читала більше «тому що треба», ніж «тому що хочеться». «Тінь за тобою» потрапила до мого списку через марафон #ВеснянеРозслідування (від Literally Lesia), і я все ж її осилила.
Події відбуваються у Києві 1925 року. Період історії для мене не найцікавіший, зізнаюсь одразу. Атмосфера вийшла гнітюча, важка, і якщо хтось любить «темну містичну Україну з присмаком міжвоєнної доби» — вам може зайти 🕯️. Але я не змогла зануритись — персонажі не чіпляють, а загальна тривожність і морок мені не близькі.
З позитиву: задумка справді цікава — суміш реального карного розшуку з містикою, демонами, привидами та вбивцею, що полює на дівчат. Плюс події розгортаються динамічно, і написано цілком добре 🐾.
Якби не марафон, навряд чи дочитала б. Але в загальному — для свого жанру книга гідна, просто не зовсім моя історія.
Події відбуваються у Києві 1925 року. Період історії для мене не найцікавіший, зізнаюсь одразу. Атмосфера вийшла гнітюча, важка, і якщо хтось любить «темну містичну Україну з присмаком міжвоєнної доби» — вам може зайти 🕯️. Але я не змогла зануритись — персонажі не чіпляють, а загальна тривожність і морок мені не близькі.
З позитиву: задумка справді цікава — суміш реального карного розшуку з містикою, демонами, привидами та вбивцею, що полює на дівчат. Плюс події розгортаються динамічно, і написано цілком добре 🐾.
Якби не марафон, навряд чи дочитала б. Але в загальному — для свого жанру книга гідна, просто не зовсім моя історія.
January 28, 2025
Хороший атмосферний детектив.
Displaying 1 - 30 of 36 reviews