What do you think?
Rate this book
Закоханий
Антону вісімнадцять, він самовпевнений, спортивний і вродливий. Закінчив престижну гімназію, має класних друзів, подобається дівчатам. Здавалося б, ідеальне життя. Та одного дня хлопець потрапив у крісло до нового стоматолога — і земля під ногами похитнулася. Антону тепер доведеться бути чесним із собою та шукати власний шлях. Божевільна закоханість, випадкові коханці, перші стосунки з чоловіком, зрада і зрадливість, ейфорія й апатія, криза в давній дружбі та побудова нової… Скільки всього може вміститися в два роки? І куди це все приведе?
336 pages, Hardcover
First published December 20, 2024
10 people are currently reading
206 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 56 reviews
December 21, 2024
Значить, шановна авторка, коли я брала до рук український підлітковий квір-роман, то розраховувала на приємну романтичну казочку в київських реаліях. Нашо було бити мене з усієї сили ногою в груди? Питання риторичне, бо я насолоджувалася кожною сторінкою. Якщо, звісно, постійне відчуття важкості в шлунку і бажання заплакати можна назвати насолодою.
Українські квір книги для мене новинка. І можливо саме тому «Закоханий» Наді Білої сприймався так гостро та болюче. Якийсь він дуже реальний, надривний, правдивий. Життєвий?
Це не історія Антона, який в свої вісімнадцять змушений вперше буди чесним сам з собою. Це, мабуть, історія всього нашого суспільства, яке напозір заявляє про своє всеприйняття та розуміння, але варто копнути трошки глибше і натрапиш на мезозой з стереотипів, комплексів та агресії. Бісове лицемірство пострадянської людини. Бісове лицемірство людини в цілому. Я хотіла від цього роману чогось легшого, але жодним чином не засмучене від того, що отримала. Єдиним розчаруванням - був фінал. Мабуть, по-наївності, я чекала на очищення та справедливість, а отримала ілюзію та самообман. Все як у житті, коротше.
Українські квір книги для мене новинка. І можливо саме тому «Закоханий» Наді Білої сприймався так гостро та болюче. Якийсь він дуже реальний, надривний, правдивий. Життєвий?
Це не історія Антона, який в свої вісімнадцять змушений вперше буди чесним сам з собою. Це, мабуть, історія всього нашого суспільства, яке напозір заявляє про своє всеприйняття та розуміння, але варто копнути трошки глибше і натрапиш на мезозой з стереотипів, комплексів та агресії. Бісове лицемірство пострадянської людини. Бісове лицемірство людини в цілому. Я хотіла від цього роману чогось легшого, але жодним чином не засмучене від того, що отримала. Єдиним розчаруванням - був фінал. Мабуть, по-наївності, я чекала на очищення та справедливість, а отримала ілюзію та самообман. Все як у житті, коротше.
Read
March 20, 2025Почну з хорошого: це український квір-романс, в якому уже є секс, хоч і дуже побіжно описаний. Також цей текст легко читається, настільки легко, що він схожий на поепізодник роману, а не власне текст.
З поганого - все інше.
Найбільше мене засмучує саме те, що тут очевидно не були досліджені теми, на які ця книжка замахувалася. Тут тобі і депресія, і гомофобія, і гендерні питання, і аутінг, і все-все до купи, але дуже халтурно, поверхнево, застаріло, крінжово. І, о боже, не всі гей-пари мають анальний секс, ну я не знаю, є купа ІНШОГО. І ще непогано почитати про сифіліс і відправляти героїв до венеролога, якщо вже. І так - є чимало інших венеричних хвороб, які можна було використати, ну добре, хоч не стереотипний ВІЛ.
Ну, і фінал. Звісно, він відкритий, але по тексту розкидали достатньо підказок, що саме зробить Антон, от тільки нічого хепіендного тут не буде. Це навіть не романтично, бо в стосунках з Денисом не було ні натяку на якесь кохання. Нове коло на таблеточках.
З поганого - все інше.
Найбільше мене засмучує саме те, що тут очевидно не були досліджені теми, на які ця книжка замахувалася. Тут тобі і депресія, і гомофобія, і гендерні питання, і аутінг, і все-все до купи, але дуже халтурно, поверхнево, застаріло, крінжово. І, о боже, не всі гей-пари мають анальний секс, ну я не знаю, є купа ІНШОГО. І ще непогано почитати про сифіліс і відправляти героїв до венеролога, якщо вже. І так - є чимало інших венеричних хвороб, які можна було використати, ну добре, хоч не стереотипний ВІЛ.
Ну, і фінал. Звісно, він відкритий, але по тексту розкидали достатньо підказок, що саме зробить Антон, от тільки нічого хепіендного тут не буде. Це навіть не романтично, бо в стосунках з Денисом не було ні натяку на якесь кохання. Нове коло на таблеточках.
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 6, 2025
Все подобалося, дуже класна історія, реалістична, болюча. Але фінал перекреслив все, до чого йшов герой…
Логіку такого фіналу я розумію, але мені не сподобалось.
Логіку такого фіналу я розумію, але мені не сподобалось.
December 29, 2024
Коли я передзамовив цю книжку, я сподівався отримати легкий підлітковий роман. І перші глави дійсно підтвердили мою думку. В той момент, коли я розслабився та не очікував нічого неймовірного, авторка дістала пательню та вдарила по голові.
Я насолоджувався цією книжкою. Було неприємно, було боляче, але захопливо написано.
Я насолоджувався цією книжкою. Було неприємно, було боляче, але захопливо написано.
January 14, 2025
Що ж, почнемо. Я побачила рекламу цієї книги в інстаграмі ще восени 2024 року, і, прочитав анотацію і ознайомчі глави, була дуже заінтригована. Я дуже рада, що наші автор нарешті почали писати квір літературу, але знаючи, що це для них відносно ново, я не мала високих очікувань.
Коли ж мені подруга подарувала її на новий рік, і я побачила, яка красива ця книга - я закохалась, хоч і довелося ховати від батьківських очей обкладинку (зі зрозумілих на то причин). А потім я побачила примітку, що ця книга має сцени сексуального характеру, і мої очікування поповзли нагору, що і стало моєю найбільшою помилкою.
На жаль, жодному з персонажів я не змогла співпереживати. Не буду вдаватись в деталі, бо це можна буде вважати за спойлер, але єдині люди, кого мені було шкода - друзі Антона і Вітя, і то, щодо останнього, я не впевнена на всі сто відсотків. А знаєте чому? БО МЕНІ ПОПАВСЯ БРАКОВАНИЙ ПРИМІРНИК І Я ТАК І НЕ ЗМОГЛА ДОЧИТАТИ КНИГУ. В мене тупо немає останніх 10-15 сторінок, а дві глави повторюються по два рази. Тобто чим закінчився цей роман, для мене - загадка, бо я тупо не можу його дочитати, як сильно не хотіла б.
Моєму розчаруванню немає кінця та краю, настрій зіпсовано до кінця дня((
P.S. якщо не вмієш, або не хочеш писати сцени 18+ - краще цього не робити, ніхто не засудить. Краще ніяк аніж як-небудь.
Коли ж мені подруга подарувала її на новий рік, і я побачила, яка красива ця книга - я закохалась, хоч і довелося ховати від батьківських очей обкладинку (зі зрозумілих на то причин). А потім я побачила примітку, що ця книга має сцени сексуального характеру, і мої очікування поповзли нагору, що і стало моєю найбільшою помилкою.
На жаль, жодному з персонажів я не змогла співпереживати. Не буду вдаватись в деталі, бо це можна буде вважати за спойлер, але єдині люди, кого мені було шкода - друзі Антона і Вітя, і то, щодо останнього, я не впевнена на всі сто відсотків. А знаєте чому? БО МЕНІ ПОПАВСЯ БРАКОВАНИЙ ПРИМІРНИК І Я ТАК І НЕ ЗМОГЛА ДОЧИТАТИ КНИГУ. В мене тупо немає останніх 10-15 сторінок, а дві глави повторюються по два рази. Тобто чим закінчився цей роман, для мене - загадка, бо я тупо не можу його дочитати, як сильно не хотіла б.
Моєму розчаруванню немає кінця та краю, настрій зіпсовано до кінця дня((
P.S. якщо не вмієш, або не хочеш писати сцени 18+ - краще цього не робити, ніхто не засудить. Краще ніяк аніж як-небудь.
February 3, 2025
Хочеться ставити українським авторам тільки п'ятірки. Особливо, коли це підлітковий квір роман, і хочеться таких більше. Але зі цією книгою ну ніяк.
З хорошого -- книга дійсно була повна підліткових емоцій. З таким надривом.
Ну і на цьому все.
До мови багато питань. Вже з перших сторінок ось такі метафори: "... бере одноногу чаплю стоматологічного дзеркала "; "не чує з кабінетів, як врізаються в кістки надзвукові торпеди". (про бор-машину). Як на мене, це тормозить читання, ну і просто дивно.
Крім того, авторка сплутала поняття статевої і сексуальної ідентичності. Це не дуже ок, коли пишеш про пізнання себе і усвідомлення своєї сексуальної орієнтації.
Щодо сюжету, то головне питання -- чи навчився чогось наш герой? Чи він подорослішав в кінці? Бо в мене великі сумніви :)
З хорошого -- книга дійсно була повна підліткових емоцій. З таким надривом.
Ну і на цьому все.
До мови багато питань. Вже з перших сторінок ось такі метафори: "... бере одноногу чаплю стоматологічного дзеркала "; "не чує з кабінетів, як врізаються в кістки надзвукові торпеди". (про бор-машину). Як на мене, це тормозить читання, ну і просто дивно.
Крім того, авторка сплутала поняття статевої і сексуальної ідентичності. Це не дуже ок, коли пишеш про пізнання себе і усвідомлення своєї сексуальної орієнтації.
Щодо сюжету, то головне питання -- чи навчився чогось наш герой? Чи він подорослішав в кінці? Бо в мене великі сумніви :)
November 1, 2025
ставлю цій книзі три, бо через нею я змогла відправити купу кружочків подрузі і ржати з крінжі, і на то вона добра
а якщо по—серйозному, книга спочатку здалася нелогічної, тому не сприймалася серйозно, коли вже стало щось закручуватися — якісь нормальні дії від Антона, якій мені почав подобатися після десь 130 сторінки і я думала, що все буде шик блєск, але ні
у мене питання до Антона, в як це так, що ти спочатку страждав від того, що Денис посмів спати з іншими, пішов від нього і став НИМ же, зраджуючи Геші??? я просто вахуї
ще одна штука, яка бісила — те, як він відштовхує людей словами або діями (Марину) а потім бідкається, хоча я розумію, що таких людей не мало (я й себе можу впізнати), але це дійсно те, над чим варто працювати
його батьки — просто золоті, порвуть за сина і по всьому
стосовно команди, яка його відкинула, мені стало боляче
стосовно друзів, тут вже без п'ятидесяти грамм не розбереш
ну і фіналочка взагалі мене розчарувала, я ж то думала, що Антон як грюкне кулаком по столу, і скаже: «Я це переріс, я це прожив, і рухаюся далі з новими, стабільними стосунками», ну а вийшло як вийшло
до чого він йшов усю книгу, ніхто цього не знає, ще й знову зрадив своєму хлопцю, признався у коханні 😩 іншому, потім стовідсотково якісь мутки будуть, і він зійдеться з Денисом, і такій ситуації я тільки хочу побажати Віті знайти гарного партнера, і не боятися говорити про свою орієнтацію
всім дякую за увагу
а якщо по—серйозному, книга спочатку здалася нелогічної, тому не сприймалася серйозно, коли вже стало щось закручуватися — якісь нормальні дії від Антона, якій мені почав подобатися після десь 130 сторінки і я думала, що все буде шик блєск, але ні
у мене питання до Антона, в як це так, що ти спочатку страждав від того, що Денис посмів спати з іншими, пішов від нього і став НИМ же, зраджуючи Геші??? я просто вахуї
ще одна штука, яка бісила — те, як він відштовхує людей словами або діями (Марину) а потім бідкається, хоча я розумію, що таких людей не мало (я й себе можу впізнати), але це дійсно те, над чим варто працювати
його батьки — просто золоті, порвуть за сина і по всьому
стосовно команди, яка його відкинула, мені стало боляче
стосовно друзів, тут вже без п'ятидесяти грамм не розбереш
ну і фіналочка взагалі мене розчарувала, я ж то думала, що Антон як грюкне кулаком по столу, і скаже: «Я це переріс, я це прожив, і рухаюся далі з новими, стабільними стосунками», ну а вийшло як вийшло
до чого він йшов усю книгу, ніхто цього не знає, ще й знову зрадив своєму хлопцю, признався у коханні 😩 іншому, потім стовідсотково якісь мутки будуть, і він зійдеться з Денисом, і такій ситуації я тільки хочу побажати Віті знайти гарного партнера, і не боятися говорити про свою орієнтацію
всім дякую за увагу
This entire review has been hidden because of spoilers.
December 27, 2024
Книгу все ж судять по обкладинці. "Не знаю, звідки" я вирішила, що Закоханий - це ромком чи безпечна підліткова драма, в якій герой стикається із дорослим життям, але не так, щоб розбити об нього ніс, знаходить відгук на почуття, теж не одразу, зате так щиро. Може, тому виною чарівна тепла обкладинка (віддаючи голос за персиковий замість блакитного під час голосування видавництва, я й гадки не мала, що тільки заглиблюю невірні очікування), а може через анотацію, яка теж не звучить надто загрозливо. (А ще тут купа одруківок, навіть не смішно.)
Так от. Закоханий - клаустрофобна і депресивна історія насправді, і коли я нарешті прийняла цей факт після першої чверті, все стало на місця. Бо до того тільки обурювалась, чому воно має мені бути прийнятним як романтика. Тут, насправді, взагалі нема романтики. Залежність, нудьга, новизна стосунків, зверхність, але не любов. Це було добре побачити в книзі, впевнитись, що не у всіх ��авколо в житті все вдається з першого разу. Та навіть з другого і третього теж може не вдаватись.
Якщо підходити до історії з розумінням цього і відповідно з вибором часу та настрою саме під таку історію - буде набагато краще. І якщо не очікувати структурованої побудови тексту, сюжет йде собі як всі події в житті: потрібне і непотрібне, цікаве і нудне, ніхто не ділить тижні і місяці на зачин-розвиток-кульмінацію-кінцівку.
Багато поганого, що відбувалось в тексті, читала із мемною думкою "це було ж вже", в мене були схожі ситуації, негарні вчинки і небезпечні думки. Що теж плюс, хіба ні? Антон "я втомився за все і перед всіма вибачатись" Руденко достатньо об'ємний і живий, щоб читачам правда очі колола.
Так от. Закоханий - клаустрофобна і депресивна історія насправді, і коли я нарешті прийняла цей факт після першої чверті, все стало на місця. Бо до того тільки обурювалась, чому воно має мені бути прийнятним як романтика. Тут, насправді, взагалі нема романтики. Залежність, нудьга, новизна стосунків, зверхність, але не любов. Це було добре побачити в книзі, впевнитись, що не у всіх ��авколо в житті все вдається з першого разу. Та навіть з другого і третього теж може не вдаватись.
Якщо підходити до історії з розумінням цього і відповідно з вибором часу та настрою саме під таку історію - буде набагато краще. І якщо не очікувати структурованої побудови тексту, сюжет йде собі як всі події в житті: потрібне і непотрібне, цікаве і нудне, ніхто не ділить тижні і місяці на зачин-розвиток-кульмінацію-кінцівку.
Багато поганого, що відбувалось в тексті, читала із мемною думкою "це було ж вже", в мене були схожі ситуації, негарні вчинки і небезпечні думки. Що теж плюс, хіба ні? Антон "я втомився за все і перед всіма вибачатись" Руденко достатньо об'ємний і живий, щоб читачам правда очі колола.
January 10, 2025
Вау! Початок книги був таким легким і невимушеним, що я хіхікала і здивовано вигукувала на кожній сторінці. Я не очікувала, що в цій книзі авторка підніматиме стільки проблем. Проблеми самопізнання, самовизначення, психологічні проблеми і психічні розлади.
Сюжет затягує дуже швидко і ось ти вже в голові молодого хлопця, який переживає одну визначальну подію за іншою. Тут я вже вигукувала не від радощів, бо вибори випадали складні, а рішення не завжди найкращі. Загалом, книга примушує емоційно інвестувати в історію Антона і прожити два роки із ним.
Також, хочеться виділити стиль написання, який підкреслює все, що відбувається з героєм і його ставлення — короткі, ніби обірвані, речення, щоб показати байдужість, довгі і детальні описи буденних речей, щоб підкреслити важливість і зацікавленість.
Рекомендую до прочитання!
Сюжет затягує дуже швидко і ось ти вже в голові молодого хлопця, який переживає одну визначальну подію за іншою. Тут я вже вигукувала не від радощів, бо вибори випадали складні, а рішення не завжди найкращі. Загалом, книга примушує емоційно інвестувати в історію Антона і прожити два роки із ним.
Також, хочеться виділити стиль написання, який підкреслює все, що відбувається з героєм і його ставлення — короткі, ніби обірвані, речення, щоб показати байдужість, довгі і детальні описи буденних речей, щоб підкреслити важливість і зацікавленість.
Рекомендую до прочитання!
March 18, 2025
Коли я побачила цю книгу, мене неймовірно привабила обкладинка. Я розуміла, що вона може не зовсім відповідати сюжету, але не очікувала, що настільки.
Поки що це найгірша квір-історія, яку я читала – суцільний жах. Почнемо з головного героя: яка у нього мотивація? Чи відбувся у нього хоч якийсь розвиток за два роки? У мене склалося враження, що він нічого так і не зрозумів. Він – типаж "поганого хлопця", який ніби приймає свою сексуальну орієнтацію, але без жодного внутрішнього конфлікту. До того ж – зрадник, якому все легко сходить із рук. Якби він бодай якось отримав за це покарання або змінився – це могло б бути цікавим ходом.
Книжка переповнена дивними порівняннями та незграбними описами. Деякі діалоги (бейбік... серйозно?) змушували мене закривати книгу й робити паузи, щоб морально відновитися. Постільні сцени та згадки про них залишають бажати кращого – якщо їх неможливо нормально описати, то навіщо вони там взагалі? Просто для факту їхньої наявності?
За весь час читання я не відчула жодної симпатії до персонажів і не змогла знайти з ними зв’язок. Їх розкриття через діалоги та вчинки морально виснажувало, і я лише чекала, коли ця історія нарешті закінчиться.
Якщо дати цю книгу людині, яка хоче краще зрозуміти проблеми ЛГБТК+ спільноти, я сумніваюся, що вона отримає якесь правильне уявлення про них. Все подано настільки дивно, що складається враження, ніби авторка взагалі не заглиблювалася в цю тему. Виникає логічне питання: "Що ж нам хотіли донести?" Відповідь, мабуть, ніякого сенсу немає, хіба що думку, що зрадники завжди залишаються зрадниками, а яким би поганим ти не був – тебе все одно вибачать і приймуть.
Остання сцена для мене взагалі залишилася незрозумілою. Постійні згадки про "велике перше кохання", яке не має сенсу, бо головний герой так і не вийшов із цього етапу, лише дратували. Начебто відкритий фінал – але він мав би працювати, якби ми побачили реальний розвиток Антона.
Я розчарована, засмучена й упевнена, що ніколи не перечитуватиму цю книгу.
Поки що це найгірша квір-історія, яку я читала – суцільний жах. Почнемо з головного героя: яка у нього мотивація? Чи відбувся у нього хоч якийсь розвиток за два роки? У мене склалося враження, що він нічого так і не зрозумів. Він – типаж "поганого хлопця", який ніби приймає свою сексуальну орієнтацію, але без жодного внутрішнього конфлікту. До того ж – зрадник, якому все легко сходить із рук. Якби він бодай якось отримав за це покарання або змінився – це могло б бути цікавим ходом.
Книжка переповнена дивними порівняннями та незграбними описами. Деякі діалоги (бейбік... серйозно?) змушували мене закривати книгу й робити паузи, щоб морально відновитися. Постільні сцени та згадки про них залишають бажати кращого – якщо їх неможливо нормально описати, то навіщо вони там взагалі? Просто для факту їхньої наявності?
За весь час читання я не відчула жодної симпатії до персонажів і не змогла знайти з ними зв’язок. Їх розкриття через діалоги та вчинки морально виснажувало, і я лише чекала, коли ця історія нарешті закінчиться.
Якщо дати цю книгу людині, яка хоче краще зрозуміти проблеми ЛГБТК+ спільноти, я сумніваюся, що вона отримає якесь правильне уявлення про них. Все подано настільки дивно, що складається враження, ніби авторка взагалі не заглиблювалася в цю тему. Виникає логічне питання: "Що ж нам хотіли донести?" Відповідь, мабуть, ніякого сенсу немає, хіба що думку, що зрадники завжди залишаються зрадниками, а яким би поганим ти не був – тебе все одно вибачать і приймуть.
Остання сцена для мене взагалі залишилася незрозумілою. Постійні згадки про "велике перше кохання", яке не має сенсу, бо головний герой так і не вийшов із цього етапу, лише дратували. Начебто відкритий фінал – але він мав би працювати, якби ми побачили реальний розвиток Антона.
Я розчарована, засмучена й упевнена, що ніколи не перечитуватиму цю книгу.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 2, 2025
Якби цю книгу називала я, це було б «Галопом по Європах». Я так і не зрозуміла про що ця книга. 100500 тем на раз, незрозумілі скачки у часі, щось звідкись раптово зʼявляється.
Моментами було прикольно, але більшість книги я була така далека від подій через подачу сюжету і незрозумілості, що відбувається. Відчуття, наче якби хтось тут вмер і це дуже вплинуло на героя я б дізналася про це аж вкінці книги з його слів, а не тому що цим пронизаний сюжет.
Моментами було прикольно, але більшість книги я була така далека від подій через подачу сюжету і незрозумілості, що відбувається. Відчуття, наче якби хтось тут вмер і це дуже вплинуло на героя я б дізналася про це аж вкінці книги з його слів, а не тому що цим пронизаний сюжет.
February 13, 2025
Дуже шкода, що за цією граною обкладинкою, мене спіткала найгірша квірна історія з усіх прочитаних(
April 21, 2025
Не можу не поставити таку оцінку, бо це дуже якісна книга. Майстерно та легко написано, українська авторка, український сеттинг, ЛГБТ тематика👌🏻
Я прочитала дуже швидко, менше ніж за день, жодного разу не відволікалась від читання думками - оповідь постійно тримала увагу.
Читається легко, але сюжет не легкий зовсім. Мій дуже близький друг - ґей. І я багато років слухаю усі його драми, знаю, про весь його шлях - прийняття себе, закоханності, стосунки - там усе це овердраматично та пафосно. Антон - це буквально один в один мій друг🙈 І у нього є такий самий гештальтний "Денис", який періодично з'являється та каламутить усе. Тому для мене у сюжеті немає нічого дивного, якихось дір чи недоліків. От просто не можу знайти, до чого причепитись)
Єдине, хочеться звернутися до видавництв, коли вони припинять робити оці мультяшні ромкомівські обкладинки на книги, які не є ромкомами💁🏻
Я прочитала дуже швидко, менше ніж за день, жодного разу не відволікалась від читання думками - оповідь постійно тримала увагу.
Читається легко, але сюжет не легкий зовсім. Мій дуже близький друг - ґей. І я багато років слухаю усі його драми, знаю, про весь його шлях - прийняття себе, закоханності, стосунки - там усе це овердраматично та пафосно. Антон - це буквально один в один мій друг🙈 І у нього є такий самий гештальтний "Денис", який періодично з'являється та каламутить усе. Тому для мене у сюжеті немає нічого дивного, якихось дір чи недоліків. От просто не можу знайти, до чого причепитись)
Єдине, хочеться звернутися до видавництв, коли вони припинять робити оці мультяшні ромкомівські обкладинки на книги, які не є ромкомами💁🏻
June 10, 2025
3,5⭐️
У мене стався якийсь love-hate з головним героєм і це було сінусоідно. Спочатку я мені було його шкода і я дуже за нього вболівала, потім він почав мене бісити, потім сюжет пояснив цю поведінку і я знову йому співчувала, потім знову хотіла стукнути.
Що сподобалось в книзі: висвітлення гомофобії, пошуку себе та депресії
Що не сподобалось: здалось, що було занадто багато зацикленості на сексі, наче якщо гей зустрічає гея, обов’язково в цей день буде секс. Також, книжка здалась трошки хаотичною за стилем написання. Тут я не про сюжет, а якось наче постійно різко кудись перестрибували. А ЩЕ КІНЕЦЬ!
В цілому, я рада, що у нас пишуть більше квір-літератури, але цю книгу я, на жаль, назвала б середньою. Ну або я просто вже не можу зрозуміти більшості вчинків 18-20 річних студентів, бо вже давно вийшла з того віку
У мене стався якийсь love-hate з головним героєм і це було сінусоідно. Спочатку я мені було його шкода і я дуже за нього вболівала, потім він почав мене бісити, потім сюжет пояснив цю поведінку і я знову йому співчувала, потім знову хотіла стукнути.
Що сподобалось в книзі: висвітлення гомофобії, пошуку себе та депресії
Що не сподобалось: здалось, що було занадто багато зацикленості на сексі, наче якщо гей зустрічає гея, обов’язково в цей день буде секс. Також, книжка здалась трошки хаотичною за стилем написання. Тут я не про сюжет, а якось наче постійно різко кудись перестрибували. А ЩЕ КІНЕЦЬ!
В цілому, я рада, що у нас пишуть більше квір-літератури, але цю книгу я, на жаль, назвала б середньою. Ну або я просто вже не можу зрозуміти більшості вчинків 18-20 річних студентів, бо вже давно вийшла з того віку
December 29, 2024
Не знаю, сумувати чи радіти, що тренд на мультяшні обкладинки дійшов до українського книжкового ринку, бо усі ці пастельні кольори та шикарна мальовка Маші Ґрімм ні разу не готували мене до бруталізму під ними.
Головний герой Антон дратував мене увесь час - це саме той тип хлопців, яких я умисно уникаю. Його перше кохання Денис - це сором, страх, сум і просто жахлива ситуація в цілому. У жодних стосунках Антона немає романтики, чуттєвости чи хоча б чесности, бо саме так, перечіпляючись через себе та з надією на краще, молодь вступає в стосунки.
Це не новий погляд на квірність; донедавна у нас все було безнадійно, сіро, і моногамія для слабаків - але це умови виживання, а не життя, і в сучасній Україні все досі не гладко, коли це стосується одностатевих стосунків. Моя особиста преференція - більш оптимістичний погляд на світ. Тут усе виконано в жанрі брудного реалізму. Він не настільки аж брудний, щоб я закривала книжку з почуттям відрази, але перерви на "покричати в порожнечу від того, як з Антоном все погано", були присутні.
Це точно не легка історія на вечір "під вино", але прочитала я її все одно за два вечора, бо стиль авторки ллється гладко та рівномірно. Щасливий кінець дуже умовний, і, як на мене, він полягає в тому, що Антон став більш функціональним членом суспільства. Усвідомив свої недоліки, спустився на саме дно, якого так боявся, аби побачити реальність чітко та правдиво, без батьківських грошей, сліпого обожнювання дівчат та високого статусу.
Усі персонажі в цій книжці морально сірі. Ніхто із них не є абсолютно хорошою людиною, тож читачі та читачки можуть самі зробити власні висновки та вболівати за тих чи інших. Уся історія в цілому - сіра каламутна калюжа глибиною по кісточку, в яку ти часом стаєш, щойно вилуплюєшся з батьківського гнізда та намагаєшся робити перші "дорослі" кроки в світ. Усі роблять помилки, усі мають недоліки та власні упередження, якими керуються в житті. Саме в цьому і є шарм цієї історії. Ні дати, ні взяти - вона завершена, окреслена границями наближення до реальности, в яку знову занурюватись не хочеться.
Головний герой Антон дратував мене увесь час - це саме той тип хлопців, яких я умисно уникаю. Його перше кохання Денис - це сором, страх, сум і просто жахлива ситуація в цілому. У жодних стосунках Антона немає романтики, чуттєвости чи хоча б чесности, бо саме так, перечіпляючись через себе та з надією на краще, молодь вступає в стосунки.
Це не новий погляд на квірність; донедавна у нас все було безнадійно, сіро, і моногамія для слабаків - але це умови виживання, а не життя, і в сучасній Україні все досі не гладко, коли це стосується одностатевих стосунків. Моя особиста преференція - більш оптимістичний погляд на світ. Тут усе виконано в жанрі брудного реалізму. Він не настільки аж брудний, щоб я закривала книжку з почуттям відрази, але перерви на "покричати в порожнечу від того, як з Антоном все погано", були присутні.
Це точно не легка історія на вечір "під вино", але прочитала я її все одно за два вечора, бо стиль авторки ллється гладко та рівномірно. Щасливий кінець дуже умовний, і, як на мене, він полягає в тому, що Антон став більш функціональним членом суспільства. Усвідомив свої недоліки, спустився на саме дно, якого так боявся, аби побачити реальність чітко та правдиво, без батьківських грошей, сліпого обожнювання дівчат та високого статусу.
Усі персонажі в цій книжці морально сірі. Ніхто із них не є абсолютно хорошою людиною, тож читачі та читачки можуть самі зробити власні висновки та вболівати за тих чи інших. Уся історія в цілому - сіра каламутна калюжа глибиною по кісточку, в яку ти часом стаєш, щойно вилуплюєшся з батьківського гнізда та намагаєшся робити перші "дорослі" кроки в світ. Усі роблять помилки, усі мають недоліки та власні упередження, якими керуються в житті. Саме в цьому і є шарм цієї історії. Ні дати, ні взяти - вона завершена, окреслена границями наближення до реальности, в яку знову занурюватись не хочеться.
This entire review has been hidden because of spoilers.
April 26, 2025
3.5/4
А краще, ніж я думала, ГГ хотілося то взяти за плечі та добре тряхнути, то купити йому морозивко і сказати, що все неодмінно буде добре, ну тобто він правдоподібний 18-річний довбоклюй. Але пів бала зняла за кінцівку, від якої в мене враження, що ГГ вчився-вчився на помилках, але так і не навчився, і частина character development пішла коту під хвіст.
А краще, ніж я думала, ГГ хотілося то взяти за плечі та добре тряхнути, то купити йому морозивко і сказати, що все неодмінно буде добре, ну тобто він правдоподібний 18-річний довбоклюй. Але пів бала зняла за кінцівку, від якої в мене враження, що ГГ вчився-вчився на помилках, але так і не навчився, і частина character development пішла коту під хвіст.
January 11, 2025
4.5/5.
Найважливіше — це те, що я згадала про давно забуті відчуття: коли не хочеться відкладати книжку; коли руки не тягнуться постійно до телефону; коли не дивлюся наперед, скільки сторінок у главі, і чи є сенс починати її чи краще піти спати; коли просто хочеться читати заради читати, а не заради того, аби нарешті дочитати.
Можливо, у мене і були би якісь питання до сюжету, до одруків, до стилю, але вони не встигали сформовуватися у голові, бо просто дуже хотілося читати далі і не зупинятися.
Найважливіше — це те, що я згадала про давно забуті відчуття: коли не хочеться відкладати книжку; коли руки не тягнуться постійно до телефону; коли не дивлюся наперед, скільки сторінок у главі, і чи є сенс починати її чи краще піти спати; коли просто хочеться читати заради читати, а не заради того, аби нарешті дочитати.
Можливо, у мене і були би якісь питання до сюжету, до одруків, до стилю, але вони не встигали сформовуватися у голові, бо просто дуже хотілося читати далі і не зупинятися.
February 10, 2025
Ця книжка мене розчарувала, напевно я просто мала завищені очікування щодо неї 🤒
Сюжет якийсь хаотичний, не розумієш до чого веде розповідь. Наче історія про становлення підлітка-ґея в українському суспільстві, але в кінці герой залишається таким самим як і був. Хоч у нас йде багато часу на зміни, і він наче стає "іншим". Насправді то все брехня, бо Антон як був дитиною так і залишився 💅🏻
Взагалі мене дуже тригерила книжка оцими тупими діями Антона, спочатку хлопець засуджував зради, а потім сам почав цим займатися. З головою проблеми? Сходи до психолога! А точно, ходив і нічого путнього не зрозумів 💅🏻
Можливо я занадто категорична до персонажа, бо він мені абсолютно не імпонував. Мені взагалі жоден персонаж в цій історії не сподобався. 😑 Всі якісь прісні, не зрозумілі нічим. Навіть головний любовний інтерес якесь гівно, наче пуста оболонка без нічого.. Авторка взагалі не розкриває нічого крім гг і до кінця історією самого Антона не розкриває до кінця. Він не росте, а просто залишається на місці з типу "розбитим серцем", яке дає йому силу рухатися далі.
Оця задумка, що після стоматологічного крісла Антон починає розуміти свою орієнтацію - брєд. Я взагалі не змогла зрозуміти як хлопець дійшов до цього висновку? Типу розмовою? Що за маячня.. Денис взагалі суцільний ред флег, так само як і гг 🤷🏻♀️
Чесно не можу рекомендувати книжку, бо фінал розчарував ще більше ніж гг 😑 Можливо буде продовження, але хто його знає 🤨
Сюжет якийсь хаотичний, не розумієш до чого веде розповідь. Наче історія про становлення підлітка-ґея в українському суспільстві, але в кінці герой залишається таким самим як і був. Хоч у нас йде багато часу на зміни, і він наче стає "іншим". Насправді то все брехня, бо Антон як був дитиною так і залишився 💅🏻
Взагалі мене дуже тригерила книжка оцими тупими діями Антона, спочатку хлопець засуджував зради, а потім сам почав цим займатися. З головою проблеми? Сходи до психолога! А точно, ходив і нічого путнього не зрозумів 💅🏻
Можливо я занадто категорична до персонажа, бо він мені абсолютно не імпонував. Мені взагалі жоден персонаж в цій історії не сподобався. 😑 Всі якісь прісні, не зрозумілі нічим. Навіть головний любовний інтерес якесь гівно, наче пуста оболонка без нічого.. Авторка взагалі не розкриває нічого крім гг і до кінця історією самого Антона не розкриває до кінця. Він не росте, а просто залишається на місці з типу "розбитим серцем", яке дає йому силу рухатися далі.
Оця задумка, що після стоматологічного крісла Антон починає розуміти свою орієнтацію - брєд. Я взагалі не змогла зрозуміти як хлопець дійшов до цього висновку? Типу розмовою? Що за маячня.. Денис взагалі суцільний ред флег, так само як і гг 🤷🏻♀️
Чесно не можу рекомендувати книжку, бо фінал розчарував ще більше ніж гг 😑 Можливо буде продовження, але хто його знає 🤨
This entire review has been hidden because of spoilers.
February 27, 2025
Не знаю як це коментувати
Напевно, я вже виросла з того віку, коли така історія могла мені сподобатись. Ще років 10 назад я б її сприйняла краще, але зараз вона була просто не цікавою, вторинною, як комбінація багатьох речей які я вже читала. Та й десь з середини книги ловила себе на думці, що мені шкода витраченого часу
Напевно, я вже виросла з того віку, коли така історія могла мені сподобатись. Ще років 10 назад я б її сприйняла краще, але зараз вона була просто не цікавою, вторинною, як комбінація багатьох речей які я вже читала. Та й десь з середини книги ловила себе на думці, що мені шкода витраченого часу
April 5, 2025
Мені довелося добряче походити, щоб втрясти свої враження. І все ж мені сподобалося, попри ряд моментів, які водночас викликають в мені обурення.
☝️По-перше, персонажі. Так вже склалося, що ми з головним героєм майже однолітки. Антон молодший від мене буквально на пару місяців, водночас він перебуває у Києві в той же час, що і я, коли вперше приїхала в це місто на навчання. А тому, мені дуже відгукуються його страждання щодо обраного фаху, пар і просто емоційних гірок.
Щобільше, це типові на той вік і період проблеми. Це 2018, психотерапія ще не стала чимось, про що відкрито говорять у суспільстві, психологічні практики приборкання тривожності ще не транслюють з кожного ютуб-каналу. Підліткам доводиться самостійно розбиратися в тому, що вони відчувають і що змушують відчувати інших.
Мені сподобалося, як авторка вибудувала Антона як персонажа, і оточуючих його людей, з урахуванням його проблем з емоціями. Мені дуже імпонує сюжетна гілка з батьками і момент, коли батько Антона ще не приймає його, але іде бити морду тренеру команди, який посмів витурити його сина за орієнтацію. Бо тільки батя може пресувати Антона!
Взагалі взаємини Антона з оточуючими — це певно найсильніша частина книги. Бо добре видно, як міняється його життя після камінгауту, як відвалюються його частини, як його приймають чи ні ті та інші групи, до яких Антон належав раніше.
✌️Сам сюжет і квірна лінія. Пам'ятаю, що книгу позиціонували, як зі сценами сексу. Секс тут не деталізований, а скоріш один з інструментів просування сюжету.
А загалом, більшу частину книги я думала, що це буде просто слайс оф лайф з певною проблематикою. Виявилося ні. В кінці на вас чекатиме пафосна сцена, що закриває коло героя і лише на ній, я усвідомила до чого все йшло. На жаль, щоб вона виглядала органічно, Антону трошки не вистачило рефлексії. Далі спойлери.
Щодо квірної лінії, вона виглядає, як середній зріз для загального ознайомлення. Гарно побудовані персонажі в принципі добряче згладжують враження, що я читаю скоріш збірний образ, а не про реальну людину, але все, що відбувається з Антоном — не якась особлива історія. Те, що йому розповідає компанія Єгора чи Геші — теж не особливі історії, такі кожен певно десь колись чув чуткою від знайомих-знайомих.
Не хочу зараховувати це до переваг чи недоліків історії, бо мені складно судити, що саме потрібно в цьому жанрі українському ринку наразі. Може саме це.
🤟Ну і нарешті про світ, бо отут я буду прискіпуватися. Штука в тому, що книга подає конкретні роки і конкретне українське місто — Київ 2017- 2018 років. Однак до останніх частин жодних згадок Майдану, війни чи російського впливу загалом.
Я вже з середини змирилася з тим, що це буде прекрасна Україна паралельного світу, де русня або вся заморожена, або просто не існує, але на останніх сторінках мені під носа сують януковича. Сказати, що я була здивована — нічого не сказати. Як на реальний Київ того часу, книжці дуже бракує хоч якихось згадок політичної ситуації: чомусь жоден з хлопців в оточенні Антона, та й він сам, не згадує про строкову службу, наприклад, про людей у формі на вулицях, про алею небесної сотні, хоча Антон регулярно гуляє центром.
Я вже мовчу, що не можу повірити в те, як всі навколо цікавляться виключно українським культурним продуктом або західним. Мені, як людині, що жила і живе в Україні, не вдається повірити, що авторка описала реальний Київ того часу виключно через оце порожнє місце, де мала б бути росія і наслідки її політики.
Підсумовуючи, це чудова книга для гарного книжкового клубу. Не дарма там є питання в кінці, бо поговорити є про що. Та попри певне обурення щодо світу, попри питання до сюжету, попри те, що я абсолютно не ЦА описів в цій книзі, мені сподобалося. Я чудово провела час і місцями не могла відірватися від читання. Якщо інста підкине мені клуб по цій книзі, я однозначно б сходила, щоб послухати думки інших людей про цю історію.
☝️По-перше, персонажі. Так вже склалося, що ми з головним героєм майже однолітки. Антон молодший від мене буквально на пару місяців, водночас він перебуває у Києві в той же час, що і я, коли вперше приїхала в це місто на навчання. А тому, мені дуже відгукуються його страждання щодо обраного фаху, пар і просто емоційних гірок.
Щобільше, це типові на той вік і період проблеми. Це 2018, психотерапія ще не стала чимось, про що відкрито говорять у суспільстві, психологічні практики приборкання тривожності ще не транслюють з кожного ютуб-каналу. Підліткам доводиться самостійно розбиратися в тому, що вони відчувають і що змушують відчувати інших.
Мені сподобалося, як авторка вибудувала Антона як персонажа, і оточуючих його людей, з урахуванням його проблем з емоціями. Мені дуже імпонує сюжетна гілка з батьками і момент, коли батько Антона ще не приймає його, але іде бити морду тренеру команди, який посмів витурити його сина за орієнтацію. Бо тільки батя може пресувати Антона!
Взагалі взаємини Антона з оточуючими — це певно найсильніша частина книги. Бо добре видно, як міняється його життя після камінгауту, як відвалюються його частини, як його приймають чи ні ті та інші групи, до яких Антон належав раніше.
✌️Сам сюжет і квірна лінія. Пам'ятаю, що книгу позиціонували, як зі сценами сексу. Секс тут не деталізований, а скоріш один з інструментів просування сюжету.
А загалом, більшу частину книги я думала, що це буде просто слайс оф лайф з певною проблематикою. Виявилося ні. В кінці на вас чекатиме пафосна сцена, що закриває коло героя і лише на ній, я усвідомила до чого все йшло. На жаль, щоб вона виглядала органічно, Антону трошки не вистачило рефлексії. Далі спойлери.
Щодо квірної лінії, вона виглядає, як середній зріз для загального ознайомлення. Гарно побудовані персонажі в принципі добряче згладжують враження, що я читаю скоріш збірний образ, а не про реальну людину, але все, що відбувається з Антоном — не якась особлива історія. Те, що йому розповідає компанія Єгора чи Геші — теж не особливі історії, такі кожен певно десь колись чув чуткою від знайомих-знайомих.
Не хочу зараховувати це до переваг чи недоліків історії, бо мені складно судити, що саме потрібно в цьому жанрі українському ринку наразі. Може саме це.
🤟Ну і нарешті про світ, бо отут я буду прискіпуватися. Штука в тому, що книга подає конкретні роки і конкретне українське місто — Київ 2017- 2018 років. Однак до останніх частин жодних згадок Майдану, війни чи російського впливу загалом.
Я вже з середини змирилася з тим, що це буде прекрасна Україна паралельного світу, де русня або вся заморожена, або просто не існує, але на останніх сторінках мені під носа сують януковича. Сказати, що я була здивована — нічого не сказати. Як на реальний Київ того часу, книжці дуже бракує хоч якихось згадок політичної ситуації: чомусь жоден з хлопців в оточенні Антона, та й він сам, не згадує про строкову службу, наприклад, про людей у формі на вулицях, про алею небесної сотні, хоча Антон регулярно гуляє центром.
Я вже мовчу, що не можу повірити в те, як всі навколо цікавляться виключно українським культурним продуктом або західним. Мені, як людині, що жила і живе в Україні, не вдається повірити, що авторка описала реальний Київ того часу виключно через оце порожнє місце, де мала б бути росія і наслідки її політики.
Підсумовуючи, це чудова книга для гарного книжкового клубу. Не дарма там є питання в кінці, бо поговорити є про що. Та попри певне обурення щодо світу, попри питання до сюжету, попри те, що я абсолютно не ЦА описів в цій книзі, мені сподобалося. Я чудово провела час і місцями не могла відірватися від читання. Якщо інста підкине мені клуб по цій книзі, я однозначно б сходила, щоб послухати думки інших людей про цю історію.
January 8, 2026
Яка крута історія!
Текст, де герой справді розвивається і росте, усвідомлює свої вчинки, емоції, їх наслідки... Прокайфувала від першої до останньої сторінки.
Написано меткою, гарною мовою, оці короткі штрихи описів київських вулиць, квартир украли моє серце. Живі діалоги, зі вкрапленням сленгу, суржику, але хорошою мовою, класні стилістично.
В певні моменти ловила таку крінжину, бо згадувала себе у віці головного героя в абсолютно схожих ситуаціях й емоційних ямах. Непрості моменти, вивчення себе, інших, кордонів, визначення, означення свого "Я", як людини, круті тілесні описи (інтимні й стоматологічні😄). Персонажів уявляла так яскраво, наче вони крокують ось тут по вулиці зі мною.
З другорядних героїв найбільше люблю Гешу. Дорослий, який не став нудним (бо не був цілим, цілісним). Ледь не плакала у тому критичному моменті, так його було шкода.
Окрема подяка за те, що тут немає конкретного таймлайну, зовнішніх обставин, прив'язки до дат. Це дає змогу абстрагуватись і повністю бути в цій історії зростання і прийняття себе.
Браво, авторко, впивалася цією історією від початку до кінця🔥 Невимовно радію, що цей текст написаний українською.
Текст, де герой справді розвивається і росте, усвідомлює свої вчинки, емоції, їх наслідки... Прокайфувала від першої до останньої сторінки.
Написано меткою, гарною мовою, оці короткі штрихи описів київських вулиць, квартир украли моє серце. Живі діалоги, зі вкрапленням сленгу, суржику, але хорошою мовою, класні стилістично.
В певні моменти ловила таку крінжину, бо згадувала себе у віці головного героя в абсолютно схожих ситуаціях й емоційних ямах. Непрості моменти, вивчення себе, інших, кордонів, визначення, означення свого "Я", як людини, круті тілесні описи (інтимні й стоматологічні😄). Персонажів уявляла так яскраво, наче вони крокують ось тут по вулиці зі мною.
З другорядних героїв найбільше люблю Гешу. Дорослий, який не став нудним (бо не був цілим, цілісним). Ледь не плакала у тому критичному моменті, так його було шкода.
Окрема подяка за те, що тут немає конкретного таймлайну, зовнішніх обставин, прив'язки до дат. Це дає змогу абстрагуватись і повністю бути в цій історії зростання і прийняття себе.
Браво, авторко, впивалася цією історією від початку до кінця🔥 Невимовно радію, що цей текст написаний українською.
December 29, 2024
Ух, прочитала за одну добу! Доволі класний роман про усвідомлення себе, своєї сексуальності та взагалі становлення особистості.
Хочу похвалити авторку за правдивих і "живих" персонажів — вони мають свої світлі і темні сторони, роблять помилки, міняють думку, ростуть.
Сюжет доволі цікавий та динамічний, тримає в напрузі. Сподобався також фінал — я дуже засмутилася б, якби у ньому не було Дениса 😏
Думаю, з цієї книжки вийшла б класна екранізація. Одним словом, раджу!
Хочу похвалити авторку за правдивих і "живих" персонажів — вони мають свої світлі і темні сторони, роблять помилки, міняють думку, ростуть.
Сюжет доволі цікавий та динамічний, тримає в напрузі. Сподобався також фінал — я дуже засмутилася б, якби у ньому не було Дениса 😏
Думаю, з цієї книжки вийшла б класна екранізація. Одним словом, раджу!
March 10, 2025
Мені дуже прикро це писати, але поки що це найгірший квір, який я читала.
August 7, 2025
Взяла цю книгу з фразою від подруги "Читачі обвалили рейтинг, недооцінили книжку, бо вона без прикрас". І що можу сказати? ТАК, НЕДООЦІНИЛИ! Це не ромком, не мила історія про ЛГБТ+. Це історія про два роки життя студента-гея, без цукерково-млосної романтики, без рожевих єдинорогів, фей, що пукають метеликами, та казкових шансів, що раптово випадають і розв'язують усі проблеми.
Тут нема нереального світу, де все прекрасно та радісно, але є майстерно прописані герої, чуттєво й детально змальовані почуття та емоції головного героя (мені здавалося, я була в його тілі й все на собі відчувала), цікаво описані різні реакції оточення. Це загалом про становлення та прийняття себе як "ненормотипового" представника суспільства в очах знайомих та рідних, але "нормотипового" для самого себе, про депресію та вибір. Гадаю, реальна ситуація насправді ще гірша, але однозначно подібна до описаної в цій книжці. Висновок: читайте сучукрліт, вона чудова!
Тут нема нереального світу, де все прекрасно та радісно, але є майстерно прописані герої, чуттєво й детально змальовані почуття та емоції головного героя (мені здавалося, я була в його тілі й все на собі відчувала), цікаво описані різні реакції оточення. Це загалом про становлення та прийняття себе як "ненормотипового" представника суспільства в очах знайомих та рідних, але "нормотипового" для самого себе, про депресію та вибір. Гадаю, реальна ситуація насправді ще гірша, але однозначно подібна до описаної в цій книжці. Висновок: читайте сучукрліт, вона чудова!
January 1, 2025
Книга насправді чудово написана. Сюжет динамічний, і репрезентація реалістична, але потенційно проблематична. Було б чудово якби видавництво додало попередження, як мінімум про SA, яке можливо для більшості читачів могло б бути неочевидним, однак відбулось на певному рівні.
Я щиро захоплена динамікою розвитку персонажа і якістю опису його персоналії, як такої. Як писали в деяких оглядах до цього - для такої літератури потрібні настрій, час і достатній рівень рефлексії аби не піти на новий цикл непропрацьованої травми, як це зробив Антон.
Я щиро захоплена динамікою розвитку персонажа і якістю опису його персоналії, як такої. Як писали в деяких оглядах до цього - для такої літератури потрібні настрій, час і достатній рівень рефлексії аби не піти на новий цикл непропрацьованої травми, як це зробив Антон.
This entire review has been hidden because of spoilers.
January 5, 2026
для мене це був витрачені в пусту час та гроші
January 1, 2025
Хороша квірна історія в українських реаліях. Дуже сподобалося як по унікальному говорили всі герої, я таке в книгах дуже ціную. Але не вистачило трохи аргументації дій головного героя. А то інколи було не зрозуміло, з якого це дива він те чи інше зробив😅 Те, що так багато сталося за перші 40 сторінок, мене трохи вибило з колії навіть. Це не типова історія кохання, не зовсім те, що я очікувала. Але ті теми, що підіймає авторка важливі, й по своєму мене змусили задуматися
January 11, 2025
Десь в середині приблизно, у мене в голові вимальовувася драматичний розвиток подій зі смертями і стражданнями, але не склалося, кінцівка розчарувала ппц як…. І всеодно, я поставила ⭐️⭐️⭐️⭐️, бо книжка залетіла за пару годин, викликала якісь емоції, навіть якшо це не емоції захвату, а роздратування - всеодно рахується, бо бісячого героя теж треба вміти прописати🌚 А Антон ще й як бісив!
December 23, 2024
Дуже реалістично описані події в житті Антона, його думки та дії. Він не білий пухнастий. Антон сірий, як і улюблений колір Дениса.
Ця книжка знімає з тебе рожеві окуляри і добиває.
5/5🌠
Ця книжка знімає з тебе рожеві окуляри і добиває.
5/5🌠
February 23, 2025
Під кінець здалось, що в Антона все налагоджується, але він пішов і зробив хрінь, хоча мав вже бути навчений зі свого попереднього досвіду.
Це трохи мене відвернуло від персонажу.
Якщо раптом комусь буде корисна ця інформація, то мій особистий досвід з антидепресантами був кращий, ніж описує герой, але кожен випадок, звісно, індивідуальний. Мені не здалось, що Антону підібрали підходящий препарат.
Трохи цитат без контексту, які мені сподобались:
Пізно ввечері він оживає, коли сидить у твіттері чи ютубі якої-небудь спільноти, повернутій на політиці. Навіть пише сам і коментує. Серце калатає, долоні пітніють. Він тремтить, але тисне «Опублікувати». Хоча ніхто до ладу не читає тих твітів, а тролі хамлять усім підряд, та щоразу Антон нервує. Він тонкошкіра тютя. Скільки завгодно можна ховатися від правди в компанії друзів-ботанів, а дурити себе вдається не дуже. Із самооцінкою в нього серйозні трабли. Його самооцінка скаче, наче йо-йо на мотузці: вгору — вниз, вгору — вниз. (Дуже жиза)
— Ти бажаєш йому чогось поганого?
— Hi.
— От і він бажає тобі тільки найкращого.
— Херня собача, — каже Антон. — Він що, листівка на день народження?
«Хто грається з ведмедиком СеРеСерчиком
по сусідству й згадує своє "щасливе" дитинство за сто двадцять карбованців на місяць, зачекайте, коли ведмідь вистрибне з клітки, щоб вас зжерти. Зватимуть його АдінНарод».
— Ага, так би він українську дитину від української матері кудись забрав!
— Бро, ти такий ідеаліст, капець. У кого гроші — той і є українська мати в нашому суді.
Це трохи мене відвернуло від персонажу.
Якщо раптом комусь буде корисна ця інформація, то мій особистий досвід з антидепресантами був кращий, ніж описує герой, але кожен випадок, звісно, індивідуальний. Мені не здалось, що Антону підібрали підходящий препарат.
Трохи цитат без контексту, які мені сподобались:
Пізно ввечері він оживає, коли сидить у твіттері чи ютубі якої-небудь спільноти, повернутій на політиці. Навіть пише сам і коментує. Серце калатає, долоні пітніють. Він тремтить, але тисне «Опублікувати». Хоча ніхто до ладу не читає тих твітів, а тролі хамлять усім підряд, та щоразу Антон нервує. Він тонкошкіра тютя. Скільки завгодно можна ховатися від правди в компанії друзів-ботанів, а дурити себе вдається не дуже. Із самооцінкою в нього серйозні трабли. Його самооцінка скаче, наче йо-йо на мотузці: вгору — вниз, вгору — вниз. (Дуже жиза)
— Ти бажаєш йому чогось поганого?
— Hi.
— От і він бажає тобі тільки найкращого.
— Херня собача, — каже Антон. — Він що, листівка на день народження?
«Хто грається з ведмедиком СеРеСерчиком
по сусідству й згадує своє "щасливе" дитинство за сто двадцять карбованців на місяць, зачекайте, коли ведмідь вистрибне з клітки, щоб вас зжерти. Зватимуть його АдінНарод».
— Ага, так би він українську дитину від української матері кудись забрав!
— Бро, ти такий ідеаліст, капець. У кого гроші — той і є українська мати в нашому суді.
Displaying 1 - 30 of 56 reviews