Одна обкладинка – дві історії. Перша про хлопця, з якого знущаються через вроджену ваду. Проте все змінюється, коли в траві під осокорами він знаходить Предмет, з яким його вада стає невидимою для інших. Друга – про соціопатичного чоловіка, який не памʼятає свого минулого і сахається людей. Утім, доля дарує нагоду змінитися і повернути собі себе. Історії, що відгукнуться кожному, хто бодай раз стояв наскрізь самотній посеред глухого та сліпого світу
«Просто дій за покликом і менше запитуй себе «навіщо». Черепаха символізує рівновагу, тож будь черепахою».
Дебютна книжка авторки, яка складається з двох повістей, або маленьких романів. Вони дуже різні, але обидва чудові.
📖 «Ілюзія» — прочитав на одному диханні, і мені здається, що я ще не був таким добрим, втихомиреним і спокійним. Це все вплив твору. Притча про прийняття себе, самоусвідомлення і те, що все може бути краще, ніж нам здається.
📖 «Черепаха Каретта-Каретта» — химерна загадкова повість, сильно повіяло Валерієм Шевчуком і його «Птахами з невидимого острова». Читається складніше, ніж «Ілюзія», але це і складніший твір. Знову про пошуки себе і відносність того, що здається важливим. Авторка, попри дебют, має сміливість не розкривати всіх карт, а залишати нам простір для роздумів та інтерпретацій.
✍️Якщо вважати, що письменник не просто транслює нам історію, а робить внесок також і у розвиток та збагачення мови (а я так вважаю), Ірина Міщанчук круто справляється. Це вам не переклад з російської, це текст, що реально збагатить вас і наповнить.
✨ Думаю, що це шикарний дебют, #раджу_почитати всім, особливо якщо хочеться помірно емоційного читання і мовно багатого тексту. І, як то кажуть, з сенсами. Сенсів тут доволі!♥️
Книга «Ілюзія» Ірини Міщанчук мені дуже сподобалася. Вона розповідає про людей, які відчувають себе самотніми або «іншими», і показує, як вони намагаються знайти себе та своє місце у світі.
Мені сподобалося, що книга змушує замислитися про життя, про свої почуття та про те, як ми сприймаємо інших людей. Читати легко, і після книги залишаються теплі емоції . Тут багато чого можна відчути. Однозначно рекомендую до прочитання.
У книзі дві окремі історії, дві казки-притчі, які захоплюють з першої сторінки і не відпускають до останньої. Що їх об'єднує під однією обкладинкою? Це історії про безнадійно самотніх людей, які знаходять чарівну річ, що запускає низку змін у їхньому житті. У книзі піднімаються важкі й болісні теми, але вона сповнена надії і любові. Це було приємне і затишне читання.
Це хороша книжка, але в ній стільки тригерів, що читати її в теперішні часи - чистий мазохізм. Авторка- великий молодець, пише чудово (хоча в одному фрагменті кількість згадок про безхатників була явно надмірною на 1 сторінку). Тому обирати її для читання слід обережно, навіть не зважаючи на фінальну життєствердність обох притч.