У першій книзі серії «Пригоди Ксені Сороки» молода акторка Ксеня працює у маленькому провінційному театрі, і, здавалося, ніщо не зможе розбурхати її розмірене, не багате на події життя. Але якось дівчину втягують у безглуздий розіграш, що призводить до цілої низки дивних і драматичних подій. Шукаючи вихід зі скрутної ситуації, наївна Ксеня зіштовхується із шокуючими і небезпечними сторонами світу за лаштунками.
Давно не читала книжок такого жанру. Дякую видавництву за намагання такими легкими творами відволікти від проблем, стресових ситуацій. Знайомство з головною героїнею відбулося. Ксеня - мила, дотепна дівчина, яка служить у театрі, дуже спостережлива і має потяг побути у ролі детективки і розкрити, можливо, справжній злочин, який стався у її театрі, адже саме вона знаходить директора театру мертвим. Поринаєш у театральне життя з усіма його проблемами, спілкуванням "театрального люду", намаганням Ксені розібратися з розіграшем подружок, як вона перевіряла їхні алібі... Закінчення виявилося несподіваним, до чого ж докопалася Ксеня разом зі своїм другом Джобом? Вітаю авторів з дебютом, бажаю успіхів і нових іронічних історій за участі Ксені і Джоба. Такої літератури не вистачає. Якщо говорити про зручність, книга маленького формату, її можна взяти з собою в подорож, акуратна обкладинка з клапаном, книжковий блок не розпадається, надійно прошитий, шрифт нормальний, читається легко. Це, дійсно , книга на один раз, на один вечір, але вона залишає після прочитання приємні емоції, по крайній мірі, для мене 🥰
Як книжку заявлено — такою вона і виявилася. Справді легкий іронічний театральний детектив, який, можливо, дійсно краще варто мені було читати десь у подорожі, щоби швидше звикнути до жанру. Неочікувано приємний посмак.
Хоч умови невеселі: театр животіє; постановки погані; глядачів майже нема; чи то його чекає майбутнє концертної зали; чи то приміщення просто здаватимуть в оренду…
Але вранці знаходять мертвим Ільїна — директора театру. Вбивця — будь-хто, бо характер у директора такий собі. Ще якось чіплявся до Ксенії, що згодом і розслідуватиме вбивство; не зупиняла його сімейна фотографія в кабінеті.
І як же ж без відступів задля атмосферності; гадаю, притаманних жанрові…
Обкладинка здалася мені якісною. Не розсипалася в руках. Комфортний інтервал і не дрібно. Хоча й нагадує літературу для дітей; дещо вводить в оману. Але то вкладається в концепцію.
Коротко кажучи, мабуть, невдовзі візьмуся за другу книжку серії.
Найбільший, як на мене, плюс цієї книжки — в тому, що вона є саме тим, чим себе позиціонує. Це легкий іронічний детектив про позитивну дівчину, таку нормальну, пересічну і, зізнаймося чесно, не надто обтяжену інтелектом, але вона старається. І її вади більш ніж компенсуються шилом у сраці, ретельністю і людяністю. Ксенія — так звуть нашу героїню — працює актрисою в театрі невеликого містечка. Театр, щиро кажучи, на ладан дихає, і в багатьох є підозра, що його вбивають навмисне. Але стається непередбачуване, і вбивають — уже в буквальному сенсі — директора театру. Поліція вважає це нещасним випадком, у театра наче все налагоджується, і Ксенія не надто б переймалася покійним, але так вийшло, що в його смерті, здається, якусь роль відіграв її, Ксенії, телефон. А раптом про це дізнаються і на неї впаде підозра? Як я вже казала, дівчина вона не надто розумна, тому робить перше, що спало на думку: намагається з’ясувати, що ж насправді сталося, перш ніж повідомити поліції, що все це якось її стосується. Оскільки власних мізків їй трохи бракує, вона використовує допомогу друга-айтішника. Той теж не те щоб геній, але, власне, це і створює шарм історії: перед нами пересічні люди, які намагаються дати раду непересічній ситуації. Тим більше що практично всі підозрювані, як з’ясувалося, прибріхують. А отже, перевіряти доведеться всіх. Що було особливо цінно для мене: гумор тут не просто є, його багато, власне, жанр таки. Але. Це добрий гумор, автори (тут авторський дует насправді) не збиткуються з людей, не насміхаються. Як казала персонажка «Покоївки»: «Ти смієшся зі мною чи наді мною?». Тут завжди сміються разом з людиною, а не над нею. І коли йдеться про серйозні речі (яких вистачає) — сміх уривається. Деякі ситуації, що розкриваються нам (і Ксенії), — справді страшні. Як, наприклад, історія Сусанночки, з якою вчинили неймовірно жорстоко заради її майна. Чи історія талановитого хлопця, якого вигнали з театру, бо грав надто добре, а його матусю лишили «з милості». Чи, власне, історія вбивці. І все-таки книжка вийшла легка, вона не занурить читача в безодню журби, а, навпаки, розрадить і допоможе пережити ще один непростий день — адже з нашим геополітичним становищем усі дні непрості.
3,5 Маленьке містечко, тісний колектив, купа пліток і конфліктів — тобто одразу ясно, що станеться вбивство. Бо страшно жить в англійському селі (с) В нас теж, але зараз про книжку. Головна героїня Ксеня — актриса, колектив у неї театральний і дуже пристрасний, сам театр переживає не найкращі часи, бо директор щось мутить, а постановки провалюються, майже не почавшись. Тобто коли директора знайшли трошки неживого, не те щоб можна було здивуватись. А от хто з любих друзів і недругів його пришив нетривіальним способом, от це питання. Звичайно, поліція розслідує, але невгамовній Ксені треба і собі влізти. Для мозкового штурму їй на допомогу додається ботан і хакер Джоба (в цілому симпатичний, коли діяльний), під ногами для моральної підтримки плутається собачка Моця (Моцарт по паспортному), по дорозі треба ще якось вижити, бо грошей у театрі не багато платять... тобто роботи вистачає. І звичайно, Ксеня знайде вбивцю, а в театрі наведуть лад, щоб мистецтво і митці більше не наражалися на небезпеку. Це такий затишний легкий детектив, якого у нас майже не було, а треба дуже й дуже. Деякі театральні моменти мені не зайшли, бо аж занадто пристрасті шкварчать, але в цілому це точне потрапляння в жанр, от як замовляли. А ще у зменшеному покетбуківському форматі, і шрифт зручного розміру. Коротше, беріть, читайте і відволікайтеся.
Як говорила авторка, це легкий, іронічний детектив в кулуарах театру. Так воно і є, тому очікувати від нього чогось більшого не потрібно. Легка, невеличка історія, з атмосферою театру. Хоч головна героїня трішки наївна і тупенька, але це досить важкувато стилі жанру. Здається, що книжка має довгий розвиток, тому спочатку навіть трішки нудно, але друга частина набагато цікавіша. Багато описів, деякі з них, на мою скромну думку, були зайвими. Я досі не розумію, навіщо мені опис мужика, який з'являється лише в одному епізоді і на сюжет не сильно то й впливає. Дуже класний формат книги для подорожей: невеличка, акуратна. Якісна обкладинка, хоч і м'яка, також має додатковий захист для сторінок.
Якщо чесно, я багато від цієї книги не очікувала — і в цьому, мабуть, її плюс. Бо іноді хочеться саме такого: легкого, іронічного детективу, де не треба надто напружуватись, а просто слідкувати за пригодами звичайних людей, які з якоїсь причини вирішили вести власне розслідування 😅
👫 Герої — не професійні детективи, а цілком собі звичайні, іноді трохи смішні, іноді зворушливі. І все ж — у них щось виходить!
📚 Формат ідеальний — для поїздки, відпустки, перерви між серйознішими книжками. А ще — приємний бонус для театралки в душі 🎭 Тут багато деталей про театр: репетиції, внутрішня кухня, акторські характери. Мені як глядачці це було особливо цікаво — зазирнути трохи "за лаштунки".
Не шедевр, але приємна, тепла, іронічна історія, яку я прочитала з задоволенням 💛 #сучукрліто
Легкий іронічний детектив, навіть занадто легкий. Сподіваюся, друга й третя історії будуть більш заплутаними. З мінусів - забагато героїв як на 150 сторінок, я губилася. ��днак рада, що з'явилися іронічні детективи українських авторів. Але одне велике "але" - легкому читанню заважала велика кількість помилок... І за це дуже прикро.
Що ж, я отримала саме те, на що розраховувала - симпатичний легенький детективчик. Можливо, трохи менш іронічний, ніж я люблю (реально кумедним там був хіба собакен - дуже милий, треба віддати належне). Продовження вже купила, читатиму.
Доволі нічогенько 🙃 Повністю відповідно жанру. Дуже радію, що в нас зʼявляється іронічний детектив. Можливо, це дотягнуло б і до четвертої зірочки, якби не всі ті моменти, за якими вгадувався російськомовний бекграунд
набагато краще ніж я очікувала. Так, купа кліше про програмістів (й не тільки), дуже зручні щовнішні обставини, але читалася легко. З кредитом довіри ставила оцінку з надією на цікаве продовження