Події другої книги серії «Пригоди Ксені Сороки» розгортаються у невеличкому містечку, куди театр героїні прибув на гастролі. Намагаючись урятувати колегу, якого звинувачують у вбивстві, молода акторка потрапляє у вир інтриг. Захоплення японською культурою та непосидюча натура Ксені запускають ланцюгову реакцію, внаслідок якої дівчина мало не стала жертвою маніяка, зіткнулася з релігійними фанатиками, в образі жінки легкої поведінки шпацірувала вулицями… Чомусь клімат у цьому провінційному раю небезпечний для її здоров’я — і життя.
Друга театральна історія про Ксеню та її друзів вже більша за об'ємом за попередню. Знову театр, гастролі до невеличкого містечка, будні, виступи і, звичайно, пригоди... Сподобалася зав'язка сюжету, пов'язана з книгою із дзенівськими коанами і ворожінням. З першої сторінки присутня інтрига, коли арештовують одного з акторів за вбивство... З гумором та іронією описані сцени спілкування акторів, досвідчених хранителів театральних традицій і молоді, вистави, дотепні історії персонажів... Ксеня не може стояти осторонь того, що відбулося в готелі, вона знову випробовує себе у ролі детективки, намагається довести невинуватість свого колеги. Найбільш смішними для мене були сцени спілкування Ксені з капітаном , що вів справу Еді... Сподобалося, якою вона була наполегливою, знову ж таки, дотепною у своєму "розслідуванні". Взагалі, причина злочину і тема, навколо якої все закрутилося, зовсім не весела і такий поворот сюжетної лінії мені сподобався, але ось середина твору здалася мені затягнутою і трішки шаблонною ( втеча від переслідувача). Замало знову ж таки розкрито образ друга Ксені, Джоба, а ось подружки Ксені, артисти (чоловічі і жіночі персонажі) трупи змальовані авторами доволі вдало. Загалом, ця друга книга більше насичена подіями з театрального життя, іронією... Мені цікаво було слідкувати за розвитком сюжету 🥹
Ця частина десь удвічі товща за попередню, там чимало подій. Як на мене, початок дещо затягнутий, але то таке. Чула багато відгуків читачів, яким друга частина сподобалася більше першої; мені ні, передовсім через дещо гомофобні жарти та комедійну лінію стосунків із слідчим, яка мені видалася надміру гротескною, але це мої особисті проєкції: мені таке не смішно. Водночас і гіршою за першу її не назву: вона гармонійно продовжує серію. Важливо пам’ятати, що це неймовірно легка література, от просто легесенька. Її варто читати суто для розвантаження, і що менше ви при цьому замислюєтеся, то краще. Буде важкувато отримати задоволення від книжки уважним і досвідченим читачам детективів, які знають, як працює поліція. Але в рамках свого піджанру — легкий, розважальний, веселий детектив — вона цілком хороша. Тут театр, де працює Ксена, виїздить на гастролі, тож події розгортаються в чужому для героїні місті. Це дає змогу чимало поводити її манівцями. Чесноти серії ніде не ділися: яскраві персонажі, зокрема й другорядні, легкий доторк до серйозних тем впереміш із жартами, багато деталей навколишнього життя, вельми впізнаваних. Так само на місці слабкі місця серії: героїня не вирізняється інтелектом, усі важливі здогадки має принести чоловік. У цій книзі зокрема розглядається тема проституції, причому доволі своєрідно: з одного боку — повії, котрі бахваляться, що добре заробляють, з іншого — чітко проговорено все, що треба, про примус, про небажання жінок цим займатися, про безвихідь, яка на це штовхає. Тобто уважний читач зрозуміє, де правда, а де пусте бахвальство, натомість неуважний, цілком можливо, дійде висновку, що є такі «спеціальні жінки», котрим ок, і інші, котрих примушують. Але тут нічого не вдієш: неможливо в одній книзі викласти цю тему так, щоб усі зробили правильні висновки.
Друга книжка вдвічі більше за обсягом; насичена карколомними подіями; відбувалися часто; такий вир навіть іноді здавався нереалістичним. Але до біса кіношним. Як воно все розкрутилося — порадувало.
Гумор мене бентежив подекуди, хоча фактично й так буває. Можливо, теж би колись так жартував у схожих ситуаціях. Але от, уявімо, їм я, наприклад, рамен і уявляю… Ті, хто вже читав книжку, гадаю, мене зрозуміють.
Схема схожа. Навіть про деяких героїв з першої книжки детально нагадується. Легке і досить приємне читання, хоч і з особливими спеціями тут.
Тільки тут театр нарешті виїжджає на гастролі «в глушину». Сам там стається вбивство. А перед тим дівчата гадають. Передбачення — двозначна фраза, що натякає на моторошність надалі.
Обкладинка і тут міцна, що добре. Назва і дизайн класні й також іронічні: ці всі події — це точно дзен, ага. В чомусь менше книжка сподобалась, а в чомусь навіть більше. Тепер залишається чекати на третю.
Рада, що ця жанрова ніша сучасної української літератури потроху почала заповнюватись. Легке розважальне і симпатичне детективне чтиво - завжди добре і треба більше.
Це справді добре зроблена історія. Не всі жарти сподобались, трохи, як на мене, було стрьомних, плюс ґеґи тут були дуже зав'язані на театральних байках і розіграшах і відчувались немов би штучно доданими до історії. А от практично всі комічні ситуації із капітаном були прекрасні, якраз тому, що ситуації. Трохи мельтешили другорядні герої - з'являлись нізвідки для якогось жарту або підказки і зникали далі з тексту.