Що таке есей? Кого з українських есеїстів XX століття варто перечитувати сьогодні? Як написати вдалий есеїстичний текст? У чому особливості філософського, мистецтвознавчого, наукового й історичного есею, фотоесею і есею про поезію? Знані українські есеїсти, письменники, журналісти та дослідники на сторінках цієї книжки міркують про відкритий, невловимий і засадниче суб’єктивний жанр есею. Основна частина збірки базована на доповнених і адаптованих матеріалах фестивалю «Дні есеїстики», започаткованого у 2018 році в рамках Премії імені Юрія Шевельова; водночас частина текстів була написана спеціально для цього видання. Ця книжка не є підручником чи посібником із есеїстики, а саме путівником, дружнім запрошенням у світ есею — жанру свободи, який не міг існувати в радянську добу, а сьогодні розвивається дедалі динамічніше.
Ця добірка текстів з'явилась як наслідок існування фестивалю Дні есеїстики, що було створено як доповнення Премії імені Юрія Шевельова. По суті це текстові варіанти лекцій чи дискусій, що лунали на фестивалі за часи його існування, але є й виключення у вигляді декількох спеціально написаних для збірки есеїв. Це дає свій відбиток на збірку, не знаю добрий чи поганий, над цим ще варто подумати.
Збірка поділена на чотири головні теми: *що таке есей *українська есеїстика ХХ століття *як писати есей *різновиди есеїв
Щиро рекомендую читати не по порядку, а чередуючи тексти з різних тем, бо можна зловити інтоксикацію від частих згадок одних і тих же іменн, як от Мішель Монтень, Юрій Шевельов тощо. Жодним чином не применшую заслуг та інтелектуальних потуг останніх, просто на них так часто покликаються, зі зрозумілих причин, що це вже трохи забагато. Тільки що зрозуміла, що це тому, що ці лекції читалися на фестивалі в різні роки, а в добірці йдуть одна за одною і тому це схоже на перенасичений розчин.
Моїм найбільшим фаворитом став текст Ірини Славінської. Також я помітила собі тексти Олі Гнатюк, Віри Агеєвої, Євгенія Стасіневича, Тамари Гундорової та Катерини Радченко. Проте були й такі з ким я не подружилась.
Особливо цінним в такого штибу добірках для мене є знаходження нових для себе імен, тих чиї тексти було б варто почитати, наприклад, Збіґнєв Герберт. Нарешті зрозуміла чому люблю есеїстику як жанр.
Неприємно вразили згадки про толстоєвських, навіть зараз (розумію що деякі тексти написані до 2022, але ж можна було якусь примітку дати про це).
Ну і якщо вас вночі розбудити і спитати хто був придумав есеї, мимоволі з рота як по команді вилетить Монтень! Шевельов! Бо про ці постаті буде згадано не менше пʼяти разів. Розлого.
В цілому збірка непогана, взяла до уваги колись прочитати деякі імена.