What do you think?
Rate this book
Дім з вежею через дорогу
Наші дні. Київ переживає ракетні обстріли, повітряні тривоги, триває страшна війна. Головний герой, який втратив ногу на війні, знаходить щоденник з описом кривавих подій революційного 1918 року, коли Київ захопили більшовики, і намагається розгадати таємницю старого дому з вежею. Чи це йому вдасться? Чи подолає світло пітьму, а життя — смерть?
У романі сучасної української авторки сьогодення переплітається з минулим, а реальність — з ілюзією. Захопливий і неординарний сюжет нікого не залишить байдужим.
У романі сучасної української авторки сьогодення переплітається з минулим, а реальність — з ілюзією. Захопливий і неординарний сюжет нікого не залишить байдужим.
352 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
2 people are currently reading
70 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
July 13, 2025
У Києві сучасних 20-х на вулиці Саксаганській (але трішки зміненої заради драматизму) живе такий собі Слава — людина без ноги, проте із ПТСР. Слава має завжди чіткий на план на день: спочатку пива, а потім горілки. Головне, слідкувати за тим, аби ходити щодня в різні магазини, аби продавчині не вважали його алкоголіком (тричі ха-ха).
🔷 У Києві перед20-х минулого століття на тій самій вулиці живе лікар із дорослою донькою, які сильно ненавидять більшовиків і всіляко намагаються допомогти повернути українську владу.
📍 В який саме момент і де зустрінуться ці дві долі, рознесені у часі на більш, ніж сотню років? Забігаючи наперед, скажу, що саме те, як було вирішене це питання, робить книжку трішки гіршою, ніж вона могла бути. Але не псуватиму вам заздалегідь враження, краще прочитайте самі.
🌸 Мені надзвичайно сподобалося і навіть не треба робити оці всі звичайні реверанси про "дебютний роман, ну ви ж розумієте".
🔶 Яскраві герої, буквально живі, долею яких переймаєшся по-справжньому. Дуже гарні діалоги, не вимучені, не пафосні, не маніпулятивні. Абсолютно реалістичні події, попри невеличкий наліт фантасмагорійності, який зрештою розвіюється і це добре. І написано все ще наче й просто, без закидів на високополичну інтертекстуальність, але зачіпає, як це робить гарна література.
🔶 Тут багато Києва і коли я вчергове буду збирати колекцію міських текстів, то обов'язково включу туди й цей твір. Впізнавані місця, знайомі образи — текст проживається, навіть ті частини, що стосуються періоду початку 20 століття, яке мало хто з нас бачив на власні очі.
❗️ Читається швидко, задоволення приносить багацько, повторюючись скажу, що розв'язка сильно спрощує історію в цілому, але це моя думка, багатьом навпаки такий варіант кінцівки подобається більше саме з-за своєї простоти.
Однозначне #Дафа_радить
🔷 У Києві перед20-х минулого століття на тій самій вулиці живе лікар із дорослою донькою, які сильно ненавидять більшовиків і всіляко намагаються допомогти повернути українську владу.
📍 В який саме момент і де зустрінуться ці дві долі, рознесені у часі на більш, ніж сотню років? Забігаючи наперед, скажу, що саме те, як було вирішене це питання, робить книжку трішки гіршою, ніж вона могла бути. Але не псуватиму вам заздалегідь враження, краще прочитайте самі.
🌸 Мені надзвичайно сподобалося і навіть не треба робити оці всі звичайні реверанси про "дебютний роман, ну ви ж розумієте".
🔶 Яскраві герої, буквально живі, долею яких переймаєшся по-справжньому. Дуже гарні діалоги, не вимучені, не пафосні, не маніпулятивні. Абсолютно реалістичні події, попри невеличкий наліт фантасмагорійності, який зрештою розвіюється і це добре. І написано все ще наче й просто, без закидів на високополичну інтертекстуальність, але зачіпає, як це робить гарна література.
🔶 Тут багато Києва і коли я вчергове буду збирати колекцію міських текстів, то обов'язково включу туди й цей твір. Впізнавані місця, знайомі образи — текст проживається, навіть ті частини, що стосуються періоду початку 20 століття, яке мало хто з нас бачив на власні очі.
❗️ Читається швидко, задоволення приносить багацько, повторюючись скажу, що розв'язка сильно спрощує історію в цілому, але це моя думка, багатьом навпаки такий варіант кінцівки подобається більше саме з-за своєї простоти.
Однозначне #Дафа_радить
May 21, 2025
Останнім часом хочеться більше читати сучасної, нової української літератури. Тому я і придбала собі цю книгу.
Історія нам оповідає про Київ двох періодів: Київ 1918 року — подій кривавої революції, розстрілів, про дівчину Ірину, яка є дочкою лікаря; другий Київ нашої доби — повномаштабної війни, про долю військового Слави, який захищаючи свою землю, втрачає ногу і повертається додому на реабілітацію.
Але в цієї історії є чим нас здибувати і як розвинутись (повірте).
Мені дуже сподобалась ця історія: своєю щирістю, відвертістю і врешті якоюсь дуже гарною простотою. Історія зрозуміла, не якась там далека і фантасмагорійна. Головним героям співпереживала, разом з ними хвилювалась, плакала і навіть посміхалась. Текст дуже наповнений подіями та багатьма гранями.
Я б 100% назвала цей роман міським, бо в ньому дуже багато міста Києва, з його красивою архітектурою, довгими вуличками, затишними парками, лісами та історичними соборами.
Історія Слави та Ірини складаються з фрагментів памʼяті, де кожен абзац — як стара фотографія, трохи розмита, але така жива. Чисто ностальгія. Це історія не тільки про конкретну дівчинку, маму, бабусю, дім і травми, а й про покоління нас - українців, які зростали в умовах мовчання, страху, витіснення болю. Це про різні історії насправді, про різні вчинки, бо було по різному і не тільки про геройство мова. Важлива лінія — зв’язок між поколіннями, зокрема жіночими, передача досвіду і травми, і те, як із цим жити.
Авторка підняла дуже важливі теми та складні речі — психічні розлади, зламані родинні зв’язки, біль дитинства. Це все зроблено делікатно і дуже щиро, відчувається саме так. Дякую за цю прекрасну історію сповнену болю та надії.
Історія нам оповідає про Київ двох періодів: Київ 1918 року — подій кривавої революції, розстрілів, про дівчину Ірину, яка є дочкою лікаря; другий Київ нашої доби — повномаштабної війни, про долю військового Слави, який захищаючи свою землю, втрачає ногу і повертається додому на реабілітацію.
Але в цієї історії є чим нас здибувати і як розвинутись (повірте).
Мені дуже сподобалась ця історія: своєю щирістю, відвертістю і врешті якоюсь дуже гарною простотою. Історія зрозуміла, не якась там далека і фантасмагорійна. Головним героям співпереживала, разом з ними хвилювалась, плакала і навіть посміхалась. Текст дуже наповнений подіями та багатьма гранями.
Я б 100% назвала цей роман міським, бо в ньому дуже багато міста Києва, з його красивою архітектурою, довгими вуличками, затишними парками, лісами та історичними соборами.
Історія Слави та Ірини складаються з фрагментів памʼяті, де кожен абзац — як стара фотографія, трохи розмита, але така жива. Чисто ностальгія. Це історія не тільки про конкретну дівчинку, маму, бабусю, дім і травми, а й про покоління нас - українців, які зростали в умовах мовчання, страху, витіснення болю. Це про різні історії насправді, про різні вчинки, бо було по різному і не тільки про геройство мова. Важлива лінія — зв’язок між поколіннями, зокрема жіночими, передача досвіду і травми, і те, як із цим жити.
Авторка підняла дуже важливі теми та складні речі — психічні розлади, зламані родинні зв’язки, біль дитинства. Це все зроблено делікатно і дуже щиро, відчувається саме так. Дякую за цю прекрасну історію сповнену болю та надії.
June 23, 2025
«Дім з вежею через дорогу» Катерина Зінов’єва
видавництво: Yakaboo Publishing, 4/5
Я не ставила очікувань цій книжці і дозволила собі поглянути на історію чистим поглядом. І це було правильне рішення. Щемлива та обнадійлива книга на важливу тему, але простою мовою.
За зав’язкою маємо Славу, ветерана російсько-української війни, який має ПТСР та милиці. Аби уникнути своїх демонів та не брати своє життя у свої руки – він заливається щодня алкоголем, свариться з сусідами та відкидає будь-яку допомогу. Допоки одного дня, ракета не влучає в його багатоповерхівку, а таємниця «дому навпроти» не постає гостро через примару, яку він побачив перед вибухом, а також безіменний труп солдата петлюрівської армії з ідентично ампутованою ногою, як в нього, що знаходять під завалами.
За всією цієї таємничістю та загадками книга летить швидко. Авторка нас попереджає про довільний виклад історії Києва та видозміну вулиці Саксаганської задля художньої видумки. Але, незважаючи на це, між рядків помітна любов до міста. Описи неспішні, прості та часом відверті. Дві часові лінії глибоко переплітаються в химерній розповіді, а кожен спогад мов та сама розмова на кухні в три ночі: розмитий, щасливий, але з присмаком гіркоти втрачених мрій на зубах.
Дельфіни сумно спостерігали зі своєї плитки за цією картиною. Хай там де існувало те пекло, намальоване чи реальне, їм могло б здатися, що воно тут, всередині цього нікчемного чоловіка.
Насправді, ця книга про важливе: про війну та її наслідки. Про ПТСР, який в наступні роки лише набиратиме обертів в нашому суспільстві, і про те, як це буде відображатися на інших. Реальність виходить страшна, але завжди варто пам’ятати про тих людей, яким не байдуже. Таємний клуб любителів Києва та збирачів історій про його мешканців, хвайна сусідка-вчителька, яка з трепетом ставиться до Слави, сестра, що за тисячі кілометрів обриває телефон, колишня дівчина, яка хоче дати шанс – варто лише озирнутися.
Це не було «вау». Це було просто добре. Легко та задумливо. Книга підштовхнула на роздуми, змусила співпереживати героям. Буду відвертою, в якийсь момент читання мені здалося, що це все йде в містичне русло, і десь всередині я почала розчаровуватися. Але з кожною наступною сторінкою, мої брови все більше хмурилися, а розуміння накривало з головою. Все так, як і повинно бути, і це добре. Я пробила головний плот твіст за крок до кульмінації, але більш досвідчений читач може знайти натяки і раніше.
Не думайте з мого відгуку, що історія немає гумору і просякнута лише сумом і гіркотою. Ось ловіть сміхуйку, де можна зрозуміти гумор авторки:
«- Ото понапиваються, повитягують свої гранати, а потім відкриваєш «Тєлєграф»…
- «Телєграм»…
- Та щоб тобі пусто було! Телефон відкриваєш і читаєш: «Дурне напилось, взяло гранату, вбилось. Дуже сумуємо за його старенькою великодушною та красивою, на свої роки, сусідкою, в якої залишилося два коти», - вдаючи, що читає з екрана телефону продекламувала Степанівна.
- А чого коти вижили?
- Бо такі тварюки, що й на могилку мою приходимуть сцяти і хрізантемки підкопувати за те, що я вмерла.»
Я б радила цю книгу любителям сучукрліт та, в цілому, для ознайомлення з цим напрямком, а ще це є важливий доробок в тему нашої війни та її наслідків.
#дегустація
видавництво: Yakaboo Publishing, 4/5
Я не ставила очікувань цій книжці і дозволила собі поглянути на історію чистим поглядом. І це було правильне рішення. Щемлива та обнадійлива книга на важливу тему, але простою мовою.
За зав’язкою маємо Славу, ветерана російсько-української війни, який має ПТСР та милиці. Аби уникнути своїх демонів та не брати своє життя у свої руки – він заливається щодня алкоголем, свариться з сусідами та відкидає будь-яку допомогу. Допоки одного дня, ракета не влучає в його багатоповерхівку, а таємниця «дому навпроти» не постає гостро через примару, яку він побачив перед вибухом, а також безіменний труп солдата петлюрівської армії з ідентично ампутованою ногою, як в нього, що знаходять під завалами.
За всією цієї таємничістю та загадками книга летить швидко. Авторка нас попереджає про довільний виклад історії Києва та видозміну вулиці Саксаганської задля художньої видумки. Але, незважаючи на це, між рядків помітна любов до міста. Описи неспішні, прості та часом відверті. Дві часові лінії глибоко переплітаються в химерній розповіді, а кожен спогад мов та сама розмова на кухні в три ночі: розмитий, щасливий, але з присмаком гіркоти втрачених мрій на зубах.
Дельфіни сумно спостерігали зі своєї плитки за цією картиною. Хай там де існувало те пекло, намальоване чи реальне, їм могло б здатися, що воно тут, всередині цього нікчемного чоловіка.
Насправді, ця книга про важливе: про війну та її наслідки. Про ПТСР, який в наступні роки лише набиратиме обертів в нашому суспільстві, і про те, як це буде відображатися на інших. Реальність виходить страшна, але завжди варто пам’ятати про тих людей, яким не байдуже. Таємний клуб любителів Києва та збирачів історій про його мешканців, хвайна сусідка-вчителька, яка з трепетом ставиться до Слави, сестра, що за тисячі кілометрів обриває телефон, колишня дівчина, яка хоче дати шанс – варто лише озирнутися.
Це не було «вау». Це було просто добре. Легко та задумливо. Книга підштовхнула на роздуми, змусила співпереживати героям. Буду відвертою, в якийсь момент читання мені здалося, що це все йде в містичне русло, і десь всередині я почала розчаровуватися. Але з кожною наступною сторінкою, мої брови все більше хмурилися, а розуміння накривало з головою. Все так, як і повинно бути, і це добре. Я пробила головний плот твіст за крок до кульмінації, але більш досвідчений читач може знайти натяки і раніше.
Не думайте з мого відгуку, що історія немає гумору і просякнута лише сумом і гіркотою. Ось ловіть сміхуйку, де можна зрозуміти гумор авторки:
«- Ото понапиваються, повитягують свої гранати, а потім відкриваєш «Тєлєграф»…
- «Телєграм»…
- Та щоб тобі пусто було! Телефон відкриваєш і читаєш: «Дурне напилось, взяло гранату, вбилось. Дуже сумуємо за його старенькою великодушною та красивою, на свої роки, сусідкою, в якої залишилося два коти», - вдаючи, що читає з екрана телефону продекламувала Степанівна.
- А чого коти вижили?
- Бо такі тварюки, що й на могилку мою приходимуть сцяти і хрізантемки підкопувати за те, що я вмерла.»
Я б радила цю книгу любителям сучукрліт та, в цілому, для ознайомлення з цим напрямком, а ще це є важливий доробок в тему нашої війни та її наслідків.
#дегустація
September 12, 2025
«Будинки вулиці Саксаганського мали вік у кілька поколінь людської пам'ят».
Дивовижно, як минуле переплітається із сучасністю. Думаю, кожен колись задумувався про плинність часу. Як було колись, як цими звичними вуличками ходили люди, яких вже немає. Як звичайні люди творили історію, а тепер прийшов наш час.
І з цією історію ми ще глибше можемо відчути відблиск минулого. Слава - ветеран російсько-української війни, який бореться з ПТСР та не може прийняти нову реальність - жити з ампутацією та без побратимів. Він мріє про те, що прилетить ракета і він нарешті помре. Так і виходить, але він не помирає, а знаходить щоденники сторічної давності, які розкривають таємниці минулого та історію чоловіка, котрий був солдатом з ампутацією, як у Слави. Цей дивний збіг не лише відкриває те, що приховували стіни будинку стільки часу, але й змінює життя головного героя.
Ох, який це прекрасний роман! Я б навіть сказала міський роман, адже тут багато описів Києва. Що дає можливість дослідити місто сучасності та минулого. Пройтись вулицею зараз і також відчути її на сторінках книги, коли місто здригалось від гармат більшовиків.
Дуже важлива книга про історичну пам'ять, війну, психологічну реабілітацію та допомогу ветеранам. Історія так і проситься на екрани, це був би потужний фільм або серіал.
Важливо ще сказати, що від книги не можна відірватися, а сама історія написана простою та красивою мовою. Гумор авторки для мене став родзинкою книги. Із задоволенням в майбутньому буду читати ще книги Катерини❤️
Дивовижно, як минуле переплітається із сучасністю. Думаю, кожен колись задумувався про плинність часу. Як було колись, як цими звичними вуличками ходили люди, яких вже немає. Як звичайні люди творили історію, а тепер прийшов наш час.
І з цією історію ми ще глибше можемо відчути відблиск минулого. Слава - ветеран російсько-української війни, який бореться з ПТСР та не може прийняти нову реальність - жити з ампутацією та без побратимів. Він мріє про те, що прилетить ракета і він нарешті помре. Так і виходить, але він не помирає, а знаходить щоденники сторічної давності, які розкривають таємниці минулого та історію чоловіка, котрий був солдатом з ампутацією, як у Слави. Цей дивний збіг не лише відкриває те, що приховували стіни будинку стільки часу, але й змінює життя головного героя.
Ох, який це прекрасний роман! Я б навіть сказала міський роман, адже тут багато описів Києва. Що дає можливість дослідити місто сучасності та минулого. Пройтись вулицею зараз і також відчути її на сторінках книги, коли місто здригалось від гармат більшовиків.
Дуже важлива книга про історичну пам'ять, війну, психологічну реабілітацію та допомогу ветеранам. Історія так і проситься на екрани, це був би потужний фільм або серіал.
Важливо ще сказати, що від книги не можна відірватися, а сама історія написана простою та красивою мовою. Гумор авторки для мене став родзинкою книги. Із задоволенням в майбутньому буду читати ще книги Катерини❤️
May 13, 2025
Я рідко читаю подібні твори, а ще рідше вони западають мені в серце.
Однак, історія Слави, який повертається з війни, втративши ногу, та водночас намагається впоратися з тягарем ПТСР, вражає своєю щирістю з перших сторінок. А паралельна лінія, що розгортається на сторінках столітнього щоденника, відкриває події наступу більшовиків. Цей майстерно вплетений історичний пласт не лише доповнює сюжет, а й напрочуд органічно перегукується з нашим сьогоденням.
Щемка й водночас легка манера оповіді, глибокі персонажі, які оживають на сторінках, і той неймовірний баланс між драмою та надією — все це робить "Дім з вежею через дорогу" книгою, яку я раджу абсолютно всім.❤️
Однак, історія Слави, який повертається з війни, втративши ногу, та водночас намагається впоратися з тягарем ПТСР, вражає своєю щирістю з перших сторінок. А паралельна лінія, що розгортається на сторінках столітнього щоденника, відкриває події наступу більшовиків. Цей майстерно вплетений історичний пласт не лише доповнює сюжет, а й напрочуд органічно перегукується з нашим сьогоденням.
Щемка й водночас легка манера оповіді, глибокі персонажі, які оживають на сторінках, і той неймовірний баланс між драмою та надією — все це робить "Дім з вежею через дорогу" книгою, яку я раджу абсолютно всім.❤️
July 8, 2025
Чомусь саме на цю книгу з рубріки я дуже чекала. Мені здалося, що вона має бути неймовірно цікавою, забігаючи наперед- так воно і вийшло.
Головний герой Слава повертається у рідний Київ. Він мобілізувався одразу з початку війни, перебував у самому пеклі і повернувся, проте втратив побратимів і ногу. Він намагається, ні не жити, а існувати у відносно спокійному Києві. За допомогою алкоголю він намагається придушити пітьму, яка постійно, день за днем затягує його. До того ж, він починає отримувати доволі дивні повідомлення від незнайомця і розуміє, що той планує помститися.
Слава живе у центрі, на Саксаганського, навпроти нього старовинний будинок з баштою, який невідомим чином притягує його. В черговий обстріл ракета руйнує будинок і під завалами знаходять тіло хлопця, також без ноги, проте помер він багато років тому. Слава вірить, що це не просто співпадіння, він намагається дізнатися, хто цей бідолашний. Таким чином знаходить щоденники, які поступово розкривають історію будівлі, хлопця і переносять читача до буремного 1918 року.
Автор майстерно проводить нас, читачів від сьогодення, до 1918 року і назад, не даючи можливості відірватися від книги. Дві сюжетні лінії чудово доповнюють одна одну і для мене є однаково цікавими.
Мене вразило, як майстерно автор описує, що відбувається зі Славою, як він переживає, проживає і намагається боротися з тим, що було на війні. Вона не показує його героєм, а звичайною людиною, яка опинилася на межі вибору і зробила його, щоб врятуватись. Щодо кінцівки, це було круто, трошки неочікувано, але дуже круто і я не думаю, що щось потрібно було б змінювати.
Історична, назву її так, лінія, мені видалась доволі органічною і дуже схожою на правду. Відчуття головної героїні, події, реакція на них, мені здається, цілком логічно, що так і було.
Книга прочиталась на одному диханні, враження тільки позитивні, і не дивлячись на доволі важку тему – читати було цікаво і, якщо можна так сказати, просто. Книга не вганяє в сум, проте дає привід задуматися, що в душі у людини, яка пройшла війну.
До речі, коли я закінчила книгу, я одразу подумала про те, що вийшла б шикарна екранізація.
July 16, 2025
Я чекала того моменту, коли візьму цю книгу до рук і занурюся в читання. Так, це сталося не одразу після її виходу, але, мабуть, у цьому була своя магія — адже немає більшої насолоди, ніж перегортати сторінки і слідувати за нитками двох історій — історій звичайних людей, які пережили надзвичайно багато.
Останню сторінку я перегортала зі сльозами на очах... Бо в XXI столітті не має бути так, щоб люди поверталися з війни із глибокими посттравматичними травмами (і слава Богу, що вони взагалі повернулися живими — адже багато хто загинув, захищаючи нашу рідну Україну). Діти мають засинати під казки батьків і прокидатися від співу пташок, а не від звуків роботи ППО, повітряних тривог і вибухів.
Ця книга пронизана болем, але водночас у ній стільки світла: авторка показує, що любов, щирість і людяність здатні перемогти навіть найгустішу темряву.
Сюжет захоплює з перших рядків і тримає у постійній напрузі — "що ж буде далі?" — аж до самого фіналу.
Щиро рекомендую «Дім з вежею через дорогу»!
Катю, ти молодець! Твоя перша книга — просто неймовірна, глибока й зворушлива. Чекаю на наступну!
Останню сторінку я перегортала зі сльозами на очах... Бо в XXI столітті не має бути так, щоб люди поверталися з війни із глибокими посттравматичними травмами (і слава Богу, що вони взагалі повернулися живими — адже багато хто загинув, захищаючи нашу рідну Україну). Діти мають засинати під казки батьків і прокидатися від співу пташок, а не від звуків роботи ППО, повітряних тривог і вибухів.
Ця книга пронизана болем, але водночас у ній стільки світла: авторка показує, що любов, щирість і людяність здатні перемогти навіть найгустішу темряву.
Сюжет захоплює з перших рядків і тримає у постійній напрузі — "що ж буде далі?" — аж до самого фіналу.
Щиро рекомендую «Дім з вежею через дорогу»!
Катю, ти молодець! Твоя перша книга — просто неймовірна, глибока й зворушлива. Чекаю на наступну!
November 3, 2025
Хочу поділитися особистим відкриттям! Нового імені в сучасній українській літературі, нового улюбленого роману про памʼять, жахливі наслідки війни, ветеранів та ПТСР. Тож, тішуся, що на одну крутезну українську книгу стало більше!
Зізнаюся, ця книга торкнулася схованого глибоко під шкірою оголеного нерва, змусила задуматися про те, як трагедії минулого переплітаються з тим, що відбувається сьогодні.
Для мене в романі два головних героя: Слава, ветеран війни, що втратив ногу й намагається примиритися з суворою реальністю, і Київ. Так-так. Історичний Київ, старовинне місто зі своїми секретами й таємницями.
Не люблю спойлери, тож просто раджу знайти книгу й насолодитися читанням! Від себе додам, що роман вийшов неймовірно кінематографічним, образним і яскравим! Тож, сподіваюся на екранізацію. Бо це дуже важлива історія…
Зізнаюся, ця книга торкнулася схованого глибоко під шкірою оголеного нерва, змусила задуматися про те, як трагедії минулого переплітаються з тим, що відбувається сьогодні.
Для мене в романі два головних героя: Слава, ветеран війни, що втратив ногу й намагається примиритися з суворою реальністю, і Київ. Так-так. Історичний Київ, старовинне місто зі своїми секретами й таємницями.
Не люблю спойлери, тож просто раджу знайти книгу й насолодитися читанням! Від себе додам, що роман вийшов неймовірно кінематографічним, образним і яскравим! Тож, сподіваюся на екранізацію. Бо це дуже важлива історія…
Displaying 1 - 8 of 8 reviews