Щоденники: 1932—1942

by Volodymyr Vynnychenko, Володимир Винниченко

Володимир Винниченко (1880—1951) прожив велике неспокійне творче життя письменника й активного, легального й нелегального, діяча українського національно-державного відродження. І вся ця складність духовного світу, ця суперечливість Винниченка як письменника, політика і людини знайшла своє глибоке, безпосереднє, іноді жорстоко-щире відображення у його щоденникових нотатках.

Щоденник подає нові факти ідейної переорієнтації Винничен­ка після його від’їзду за кордон: розрив з політикою УНР, критика своєї власної минулої політики, утворення закордонної групи УКП, поїздка влітку 1920 р. до Москви і Харкова з надією перехопити ініціативу й надати Радянській Україні незалежного статусу, невдалий фінал цієї спроби, розрив з більшовиками, повернення за кордон, послідовна нищівна критика політики РКП і КП(б)У.

Це видання містить раніше не опубліковані щоденники письменника за 1932—1942 роки, найцікавіші уривки з яких пропонуються укра­їнським читачам.

448 pages, Hardcover

Published January 1, 2024

About the author

Ukrainian statesman, political activist, writer, playwright, artist, who served as 1st Prime Minister of Ukraine.

As a writer, Vynnychenko is recognized in Ukrainian literature as a leading modernist writer in prerevolutionary Ukraine, who wrote short stories, novels, and plays, but in Soviet Ukraine his works were forbidden, like that of many other Ukrainian writers, from the 1930s until the mid-1980s. Prior to his entry onto the stage of Ukrainian politics, he was a long-time political activist, who lived abroad in Western Europe from 1906-1914. His works reflect his immersion in the Ukrainian revolutionary milieu, among impoverished and working-class people, and among emigres from the Russian Empire living in Western Europe.

Український політичний та державний діяч, а також прозаїк, драматург та художник.
Народився 1880 року в селі Веселий Кут Єлисаветградського повіту на Херсонщині (тепер Григор’ївка Кіровоградської області). Навчався у сільській народній школі, згодом у Єлисаветградській гімназії, на юридичному факультеті Київського університету. Брав участь у діяльності Революційної української партії, потім УСДРП. З 1903 р. — на професійній революційній роботі. Член та заступник голови Центральної Ради, перший голова Генерального секретаріату, генеральний секретар внутрішніх справ. Очолював українську делегацію, яка у травні 1917 р. передала Тимчасовому урядові вимоги Центральної Ради про надання Україні автономії. Автор усіх головних законодавчих актів УНР. Після відставки з поста прем’єра засудив гетьманський переворот. З листопада 1918 до лютого 1919 р. очолював Директорію. Усунутий за ліві погляди. Виїхавши за кордон, організував в Австрії Закордонну групу українських комуністів. У 1920 році повернувся в Україну, але спроби співпрацювати з більшовиками закінчилися невдало. З кінця 20-х років жив у Франції. Помер 6 березня 1951 року. Прах покоїться на цвинтарі Мужена.