What do you think?
Rate this book
Іска
Цей світ ідеальний — чи так лише здається? Він — хазяїн, а тиха, слухняна, покірна Іска — його механічна служниця. Вона розуміє свого пана краще за будь-кого, вгадує бажання — але залишається для нього таємничим та незрозумілим оракулом. Ввечері вони зануряться у віртуальний ігровий всесвіт, аби наново пережити героїчні та буремні епізоди епохи війн між Альянсом та Ордою. Ворожий осередок буде безжально вибитий до ноги, але ж це лише комп’ютерна симуляція, чи не так?..
Рідне містечко видається надто досконалим, а його мешканці — надто безтурботними та життєрадісними. І в допитливого юнака виникнуть запитання, відповіді на які назавжди змінять його долю та перетворять на раба, втікача, мандрівника, шпигуна, бунтаря… і знову на хазяїна. Хазяїна своєї долі… Чи ні?
Рідне містечко видається надто досконалим, а його мешканці — надто безтурботними та життєрадісними. І в допитливого юнака виникнуть запитання, відповіді на які назавжди змінять його долю та перетворять на раба, втікача, мандрівника, шпигуна, бунтаря… і знову на хазяїна. Хазяїна своєї долі… Чи ні?
- GenresScience Fiction
256 pages, Hardcover
Published January 1, 2024
49 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 13 of 13 reviews
January 24, 2025
Ярослав Ліндер
"Іска" 4/5⭐
М'яка фантастика яка не грузить читача складною науковою термінологією.
Автор не дуже сильно вдається до деталей майбутнього в якому відбувається події книги, поверхневий опис світу, що і як між собою взаємодіє. Як на мене то все зрозуміло, цікаве утопічне майбутнє, яке сформувалося після війни.
Всі люди живуть і радіють життю. У лабораторіях вирощують штучну їжу.
Люди народжуються у спеціальних фермах, де зростають у штучних утробох, капсулах. Після народження там же живуть перші п'ять років під наглядом нянь-андроїдів. У шістнадцять отримують свого андроїд, дім та починають жити самостійно. Всі люди (старі) після досягнення певного віку переселяються на острови в Індійському океані, та доживають там свій вік. Також усі люди після заходу сонця мають бути вдома, на вулицю виходити неможна. Чому? Хто придумав ці правила? Хто керує людьми?
Персонажі норм, їх тут не багато, трохи туплять та чинять нелогічні дії, наражаючи себе на небезпеку. Але мені здається що автор спеціально так писав про персонажів. Бо вони виросли у дуже стерильних умовах, в ідеальних містечках, де немає злочинності, та де їм прислужують андроїди, тож люди не знають що таке справжня небезпека, наче можно як у грі, в яких вони проводять весь свій вільний час, просто перезавантажити, та почати з початку.
Короткі глави, кожна закінчується якимось цікавим моментом, що в свою чергу змушує зразу читати наступну главу. Текст читається дуже легко, насичений подіями. Сюжет розвивається стрімко та цікаво. Є несподівані повороти, але прям щоб щось неймовірне, то нє. Без спойлерів про сюжет взагалі не вийде щось розповісти. Мені книга сподобалось, раджу.
"Іска" 4/5⭐
М'яка фантастика яка не грузить читача складною науковою термінологією.
Автор не дуже сильно вдається до деталей майбутнього в якому відбувається події книги, поверхневий опис світу, що і як між собою взаємодіє. Як на мене то все зрозуміло, цікаве утопічне майбутнє, яке сформувалося після війни.
Всі люди живуть і радіють життю. У лабораторіях вирощують штучну їжу.
Люди народжуються у спеціальних фермах, де зростають у штучних утробох, капсулах. Після народження там же живуть перші п'ять років під наглядом нянь-андроїдів. У шістнадцять отримують свого андроїд, дім та починають жити самостійно. Всі люди (старі) після досягнення певного віку переселяються на острови в Індійському океані, та доживають там свій вік. Також усі люди після заходу сонця мають бути вдома, на вулицю виходити неможна. Чому? Хто придумав ці правила? Хто керує людьми?
Персонажі норм, їх тут не багато, трохи туплять та чинять нелогічні дії, наражаючи себе на небезпеку. Але мені здається що автор спеціально так писав про персонажів. Бо вони виросли у дуже стерильних умовах, в ідеальних містечках, де немає злочинності, та де їм прислужують андроїди, тож люди не знають що таке справжня небезпека, наче можно як у грі, в яких вони проводять весь свій вільний час, просто перезавантажити, та почати з початку.
Короткі глави, кожна закінчується якимось цікавим моментом, що в свою чергу змушує зразу читати наступну главу. Текст читається дуже легко, насичений подіями. Сюжет розвивається стрімко та цікаво. Є несподівані повороти, але прям щоб щось неймовірне, то нє. Без спойлерів про сюжет взагалі не вийде щось розповісти. Мені книга сподобалось, раджу.
February 24, 2025
Чи задумувалися ви хоча б раз про те, щоб жити в ідеальному світі? Але що для вас ідеальний світ?
⠀
Головний герой «Іски» саме живе в такому нібито ідеальному світі під час Золотого Сторіччя, яке настало після воєн, які тривали між Альянсом та Ордою від початку й до середини 21 століття. Альянс переміг, і ось уже протягом довгого часу люди живуть щасливо. Найкращий час, в якому можна народитися й жити.
⠀
«Початок Золотого Сторіччя – це час, коли країни припинили своє існування, злились в єдину спільноту, побудовану на принципах рівноправ’я, саморозвитку та особистої свободи. Поки існувала Орда, це було неможливим, але з її поразкою у світі не залишилося потужних геополітичних гравців, здатних перешкодити трансформації».
⠀
Життя їм облегшують механічні слуги, а найкращі розваги – такі собі «занурення», коли ти переносишся у віртуальний світ і живеш найкраще життя, допоки не задумуєшся: це ж точно гра? Та ніби гра…
⠀
«Це звучить смішно, але з розвитком суспільства попит на прості ігри, що не потребують значних інтелектуальних та поведінкових зусиль, зріс у геометричній прогресії. Шахи й Го давно не були нікому потрібні. Мільйони людей відточували реакцію нарізанням фруктів на екрані та розміщенням кольорових кульок у ряд».
⠀
І все, що потрібно для того, щоб отримувати від життя насолоду – дотримуватися Кодексу. Якщо не хочеш отримувати штрафи, але пам’ятай: це все для того, щоб ти жив найкраще життя! Так ще й поки ти спатимеш, андроїди вже зроблять усе, щоб ви раділи життю.
⠀
«Ніч – це час андроїдів. Уночі вони повертають до ідеального стану те, що люди та природа порушили за день. Прибирають сміття, підстригають і поливають газони, здійснюють ремонтні роботи. А з першими променями сонця двері будинків відчиняються, випускаючи галасливих та неохайних людей, аби ті вдосталь натішилися цим ідеальним світом, перевертаючи його шкереберть».
⠀
Не дотримуєшся правил – штраф, не хочеш мати свого механічного слугу – маєш не соціально прийнятну поведінку і навряд чи хтось тебе вважатиме нормальним. Краще жити так, як прописано – комусь же видніше, як тобі краще. Але одного дня в тебе почнуть виникати запитання…
– Чому людям заборонено залишатися надворі після заходу сонця?
– Не заборонено, а просто недоцільно, – відповіла вона. – Андроїди, що прибирають і облаштовують навколишню територію, заважатимуть людям. Це може спричинити нещасні випадки. Крім того, це неабияка економія матеріалів та електроенергії: якщо у темний час доби зовні нема людей, вуличні ліхтарі не потрібні.
Це одна з тих історій, в яку ти дійсно занурюєшся, як герой у віртуальну реальність, і проживаєш його життя. Адже завжди цікаво не лише просто читати про це, а й спробувати пожити цим життям.
⠀
Починається все дуже буденно, а потім тебе затягує у вир пригод з Іскою, ще й спробуєш побувати в 6 ролях і вибрати, яка тобі ближча. І приміряти на себе всі ці ролі було насправді дуже цікаво!
До речі, це м’яка наукова фантастика, яке відчувається як фентезі – щось легке, але з важливими сенсами. Також для мене тут були дуже відчутні нотки антиутопії, що мене ще більше потішило.
⠀
І якщо чесно, прочитавши першу половину книжки, я думала про те, що це непогана, хороша історія, яка триматиме такий темп до кінця. У другій частині автор змінював мою думку і переконував, що все не так, як я думаю.
А в останньому розділі перевернув все настільки догори дригом, що я сиділа з відкритим ротом дуже довго. Обожнюю такі кінцівки, коли ти офігіваєш від усього, отримуєш теми для роздумів, так ще й сидиш у ступорі, бо не знаєш, що ж із цього всього правда, коли поєднується непоєднуване. Це було неймовірно!
Ну і насамкінець цитата, яка розіб’є ваше серце, бо моє – вже:
⠀
«Усе-таки в людях живе ця упередженість оптимізму: нічим, по суті, не підкріплена віра, яка змушує кожного з нас сподіватися, що він нізащо не втрапить у халепу, жертвами якої стають інші. Ця віра примушує науковців та письменників витрачати роки життя заради високої ідеї, жертвуючи стосунками з близькими. Вона примушує солдатів іти добровольцями на війну, вірячи, що вони повернуться до своїх рідних живими та неушкодженими. Вона ж спонукає здаватись у полон, сподіваючись, що їх не розстріляють. Але письменники помирають, нікому не відомі, у у злиднях і самотності, солдати повертаються додому каліками чи не повертаються взагалі, а полонених часто-густо таки розстрілюють. Тепер таких жахіть, звісно, нема, однак під час епохи воєн ординці безжально вкорочували віку полоненим супротивникам. Та й родина письменника, хоч би яким нездарою він був, у наш час точно би не померла від голоду».
⠀
Головний герой «Іски» саме живе в такому нібито ідеальному світі під час Золотого Сторіччя, яке настало після воєн, які тривали між Альянсом та Ордою від початку й до середини 21 століття. Альянс переміг, і ось уже протягом довгого часу люди живуть щасливо. Найкращий час, в якому можна народитися й жити.
⠀
«Початок Золотого Сторіччя – це час, коли країни припинили своє існування, злились в єдину спільноту, побудовану на принципах рівноправ’я, саморозвитку та особистої свободи. Поки існувала Орда, це було неможливим, але з її поразкою у світі не залишилося потужних геополітичних гравців, здатних перешкодити трансформації».
⠀
Життя їм облегшують механічні слуги, а найкращі розваги – такі собі «занурення», коли ти переносишся у віртуальний світ і живеш найкраще життя, допоки не задумуєшся: це ж точно гра? Та ніби гра…
⠀
«Це звучить смішно, але з розвитком суспільства попит на прості ігри, що не потребують значних інтелектуальних та поведінкових зусиль, зріс у геометричній прогресії. Шахи й Го давно не були нікому потрібні. Мільйони людей відточували реакцію нарізанням фруктів на екрані та розміщенням кольорових кульок у ряд».
⠀
І все, що потрібно для того, щоб отримувати від життя насолоду – дотримуватися Кодексу. Якщо не хочеш отримувати штрафи, але пам’ятай: це все для того, щоб ти жив найкраще життя! Так ще й поки ти спатимеш, андроїди вже зроблять усе, щоб ви раділи життю.
⠀
«Ніч – це час андроїдів. Уночі вони повертають до ідеального стану те, що люди та природа порушили за день. Прибирають сміття, підстригають і поливають газони, здійснюють ремонтні роботи. А з першими променями сонця двері будинків відчиняються, випускаючи галасливих та неохайних людей, аби ті вдосталь натішилися цим ідеальним світом, перевертаючи його шкереберть».
⠀
Не дотримуєшся правил – штраф, не хочеш мати свого механічного слугу – маєш не соціально прийнятну поведінку і навряд чи хтось тебе вважатиме нормальним. Краще жити так, як прописано – комусь же видніше, як тобі краще. Але одного дня в тебе почнуть виникати запитання…
– Чому людям заборонено залишатися надворі після заходу сонця?
– Не заборонено, а просто недоцільно, – відповіла вона. – Андроїди, що прибирають і облаштовують навколишню територію, заважатимуть людям. Це може спричинити нещасні випадки. Крім того, це неабияка економія матеріалів та електроенергії: якщо у темний час доби зовні нема людей, вуличні ліхтарі не потрібні.
Це одна з тих історій, в яку ти дійсно занурюєшся, як герой у віртуальну реальність, і проживаєш його життя. Адже завжди цікаво не лише просто читати про це, а й спробувати пожити цим життям.
⠀
Починається все дуже буденно, а потім тебе затягує у вир пригод з Іскою, ще й спробуєш побувати в 6 ролях і вибрати, яка тобі ближча. І приміряти на себе всі ці ролі було насправді дуже цікаво!
До речі, це м’яка наукова фантастика, яке відчувається як фентезі – щось легке, але з важливими сенсами. Також для мене тут були дуже відчутні нотки антиутопії, що мене ще більше потішило.
⠀
І якщо чесно, прочитавши першу половину книжки, я думала про те, що це непогана, хороша історія, яка триматиме такий темп до кінця. У другій частині автор змінював мою думку і переконував, що все не так, як я думаю.
А в останньому розділі перевернув все настільки догори дригом, що я сиділа з відкритим ротом дуже довго. Обожнюю такі кінцівки, коли ти офігіваєш від усього, отримуєш теми для роздумів, так ще й сидиш у ступорі, бо не знаєш, що ж із цього всього правда, коли поєднується непоєднуване. Це було неймовірно!
Ну і насамкінець цитата, яка розіб’є ваше серце, бо моє – вже:
⠀
«Усе-таки в людях живе ця упередженість оптимізму: нічим, по суті, не підкріплена віра, яка змушує кожного з нас сподіватися, що він нізащо не втрапить у халепу, жертвами якої стають інші. Ця віра примушує науковців та письменників витрачати роки життя заради високої ідеї, жертвуючи стосунками з близькими. Вона примушує солдатів іти добровольцями на війну, вірячи, що вони повернуться до своїх рідних живими та неушкодженими. Вона ж спонукає здаватись у полон, сподіваючись, що їх не розстріляють. Але письменники помирають, нікому не відомі, у у злиднях і самотності, солдати повертаються додому каліками чи не повертаються взагалі, а полонених часто-густо таки розстрілюють. Тепер таких жахіть, звісно, нема, однак під час епохи воєн ординці безжально вкорочували віку полоненим супротивникам. Та й родина письменника, хоч би яким нездарою він був, у наш час точно би не померла від голоду».
January 30, 2025
Наче квест пройшла, віртуальний ігровий всесвіт, конфлікти між країнами Альянсу та Орди. Книга невелика, за вечір другий залітає, сподобалась яскрава мова.
«Історію, яку нам викладали у школі, вже не хотілося сприймати на віру, тому тепер до кожного факту, що стосувався шкільних знань та виринав у спогадах, я ставився з відчутною дрібкою скептицизму. Врешті-решт, невідомо, за ким тоді була правда, а переможених завжди заведено таврувати: хто програв, той і орда…»
«Історію, яку нам викладали у школі, вже не хотілося сприймати на віру, тому тепер до кожного факту, що стосувався шкільних знань та виринав у спогадах, я ставився з відчутною дрібкою скептицизму. Врешті-решт, невідомо, за ким тоді була правда, а переможених завжди заведено таврувати: хто програв, той і орда…»
May 30, 2025
Ідеальний світ, принаймні на перший погляд: жодних війн, всі потреби задовольняються, працювати непотрібно, лише розвивати своє Я, шукати себе в світі. Співіснування поруч з андроїдами, Іска - робот, тиха, механічна, створена, щоб служити для потреб хазяїна, розуміє його з напівпогляду, вгадує бажання раніше, ніж він їх сформулює. Словом утопія. Він грається у віртуальні війни, але реальність, як виявилось, не геймплей, вона наздоганяє в підступних питаннях, в ідеальних посмішках мешканців містечка, в усьому до нудоти одноманітному навколо.
А що ж далі? На питання знаходяться відповіді, але навряд такі, які очікував знайти випещений ідеальним суспільством юнак.
Світ перевертається.. Хазяїн. Раб. Утікач. Мандрівник. Шпигун. Бунтар.
І, можливо, знову Хазяїн власної долі? Не все так однозначно..
Читалось так, ніби сама занурилася в науково-фантастичну гру, технічна антиутопія, чимось нагадує серіал Чорне дзеркало чи Термінатора, із гострими моральними питаннями та похмурими прогнозами. Іска - своєрідний книжковий український варіант Скайнет, що змушує переосмислити межу між машиною і людиною. Окрім всього, підіймається тема війни, ШІ, історії, особливо простежується паралель до подій в сучасній Україні.
"Історію, яку нам викладали у школі, вже не хотілося сприймати на віру, тому тепер до кожного факту, що стосувався шкільних знань та виринав у моїх спогадах, я ставився з відчутною дрібкою скептицизму. Врешті-решт, невідомо, за ким тоді була правда, а переможених завжди заведено таврувати: хто програв, той і орда… "
"Чому ж віртуальний світ зміг замінити нам цю красу? Відповідь на це питання була надто очевидною: бо природа — то свобода, а занурення у віртуальний світ — то рабство… "
"Я звик жити згідно із законами суспільства, в якому не треба було думати про різні дрібниці: андроїди й автоматика подбають про все. Перед походом у крамницю андроїд продумає список покупок, візьме із собою пакети та ключі від дому — його хазяїнові залишалося тільки не забувати, як пересувати ноги. "
"Так завжди: варто тілу втрапити у халепу, і свідомість забуває свої тонкі душевні переживання, концентруючись лише на єдиному тілесному бажанні: «Хай припиниться ця мука» "
Автор гарно пише, динамічно і легкою мовою, читалося, і хотілося ще, а багато непередбачуваних поворотів захоплювали, хоча і були суперечливі ситуації, в яких "курчата" надто вже ловили удачу, але як виявилось, що люди - це люди, а андроїди.. ну тут потрібно читати
А що ж далі? На питання знаходяться відповіді, але навряд такі, які очікував знайти випещений ідеальним суспільством юнак.
Світ перевертається.. Хазяїн. Раб. Утікач. Мандрівник. Шпигун. Бунтар.
І, можливо, знову Хазяїн власної долі? Не все так однозначно..
Читалось так, ніби сама занурилася в науково-фантастичну гру, технічна антиутопія, чимось нагадує серіал Чорне дзеркало чи Термінатора, із гострими моральними питаннями та похмурими прогнозами. Іска - своєрідний книжковий український варіант Скайнет, що змушує переосмислити межу між машиною і людиною. Окрім всього, підіймається тема війни, ШІ, історії, особливо простежується паралель до подій в сучасній Україні.
"Історію, яку нам викладали у школі, вже не хотілося сприймати на віру, тому тепер до кожного факту, що стосувався шкільних знань та виринав у моїх спогадах, я ставився з відчутною дрібкою скептицизму. Врешті-решт, невідомо, за ким тоді була правда, а переможених завжди заведено таврувати: хто програв, той і орда… "
"Чому ж віртуальний світ зміг замінити нам цю красу? Відповідь на це питання була надто очевидною: бо природа — то свобода, а занурення у віртуальний світ — то рабство… "
"Я звик жити згідно із законами суспільства, в якому не треба було думати про різні дрібниці: андроїди й автоматика подбають про все. Перед походом у крамницю андроїд продумає список покупок, візьме із собою пакети та ключі від дому — його хазяїнові залишалося тільки не забувати, як пересувати ноги. "
"Так завжди: варто тілу втрапити у халепу, і свідомість забуває свої тонкі душевні переживання, концентруючись лише на єдиному тілесному бажанні: «Хай припиниться ця мука» "
Автор гарно пише, динамічно і легкою мовою, читалося, і хотілося ще, а багато непередбачуваних поворотів захоплювали, хоча і були суперечливі ситуації, в яких "курчата" надто вже ловили удачу, але як виявилось, що люди - це люди, а андроїди.. ну тут потрібно читати
September 6, 2025
Головний герой цієї книги живе в ідеальному світі. Світі, де не потрібно працювати. Світі, де не потрібно виношувати дитину в собі, а потім ще терпіти постійні підгузки та плач. І щоб щасливо жити в цьому світі потрібно лише мати андроїда.
Головний герой щасливо живе зі слухняною дівчиною андроїдом Іскою, насолоджується власною рабинею, доки маска ідеального світу не починає руйнуватися.
З самого початку, мене захопив швидкий темп оповідання. Сторінки легко читалися, тож за годину я вже був на середині книжки. І цей швидкий темп став основним та єдиним недоліком історії. У другій половині книжки я вже просто благав автора: "Зупинись, перепочинок. Дай персонажу понюхати квітку чи роздивитися гілля дерев. Зроби хоч щось, щоб я теж міг перепочити."
В цілому книжка дуже сподобалася. Буду з нетерпінням чекати на інші твори автора
Головний герой щасливо живе зі слухняною дівчиною андроїдом Іскою, насолоджується власною рабинею, доки маска ідеального світу не починає руйнуватися.
З самого початку, мене захопив швидкий темп оповідання. Сторінки легко читалися, тож за годину я вже був на середині книжки. І цей швидкий темп став основним та єдиним недоліком історії. У другій половині книжки я вже просто благав автора: "Зупинись, перепочинок. Дай персонажу понюхати квітку чи роздивитися гілля дерев. Зроби хоч щось, щоб я теж міг перепочити."
В цілому книжка дуже сподобалася. Буду з нетерпінням чекати на інші твори автора
February 6, 2025
Ух, це було круто! Вже на 50тій сторінці стався поворот, від якого було відчуття "оце так!", а потім історія неслась, як болід Формули-1.
З плюсів:
Невисокий поріг входження, сеттінг легко зрозуміти.
Динаміка і несподівані повороти (хоча були і передбачувані теж)
Поєднання фантастики та українських локацій.
Цікаві думки про розлюднення та олюднення, особливо актуальні на тлі розвитку ШІ.
З мінусів:
Деякі моменти в частині survival здалися нелогічними чи постановочними, іноді історія неслася аж занадто стрімко.
Радію, що українська фантастика активно розвивається, і серед авторів з'являються нові імена.
З плюсів:
Невисокий поріг входження, сеттінг легко зрозуміти.
Динаміка і несподівані повороти (хоча були і передбачувані теж)
Поєднання фантастики та українських локацій.
Цікаві думки про розлюднення та олюднення, особливо актуальні на тлі розвитку ШІ.
З мінусів:
Деякі моменти в частині survival здалися нелогічними чи постановочними, іноді історія неслася аж занадто стрімко.
Радію, що українська фантастика активно розвивається, і серед авторів з'являються нові імена.
June 21, 2025
Викладу тут шматочок довшого відгуку.
Роман «Іска» за авторством Ярослава Ліндера з’явився доволі вчасно: проблема, яку він піднімає – взаємодія людини та ШІ – не нова, але актуальність її зростає щодня. Впровадження ШІ в усі сфери життя не може не хвилювати; хтось радіє новим можливостям, інші ж наголошують на ризиках – від перебудови ринку праці до повного краху людської цивілізації. В одному такому апокаліптичному сценарії, озвученому, що цікаво, дослідником ШІ-лабораторії Anthropic, люди приречені на роль «м’ясних» роботів під керівництвом ШІ. Якщо ж вам хочеться справжнього хорору, то можна звернутися до Гарлана Еллісона; в його оповіданні «Я не маю рота, але мушу кричати» (опублікованого, до речі, ще у 1967 році) суперкомп’ютер вбиває всіх, окрім п’ятьох людей – і їхній долі, чесно кажучи, не позаздриш.
У інших фантастів також немало страшних передбачень. Можна згадати Азімова і його «Оголене сонце», де люди настільки звикають до спілкування з роботами, що уникають і навіть бояться контактів з живими людьми. У класичному романі Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?» андроїди повстають і вбивають своїх господарів. У кінострічці «Матриця» світ повністю контролюється машинами. Та навіть у дитячому мультику «WALL·E» зображено досить-таки неприглядне майбутнє, де люди настільки покладаються на технології, що деградують мало не до стану овочів.
Автор «Іски» більшою чи меншою мірою торкається всіх цих проблем. В романі зображено ідеальний світ, де людям забезпечено комфорт і гармонійний розвиток, вони не мають працювати, аби заробити на життя, і кожен має андроїда-компаньйона, який дбає про побутові проблеми, догоджає і розважає. Втім, досить швидко стає зрозуміло, що ідеальність лише позірна, і навіть найменший відступ від цієї «синтетичної» нормальності викликає суворі (хоча і приховані) санкції.
Головний герой – молодий чоловік, який виріс у цьому штучному суспільстві; іншого він не знав – окрім, може, з уроків історії. Його дружнє спілкування обмежене, а родинне – практично відсутнє; про романтичні стосунки – якщо такі й були, не йдеться. Його андроїд-компаньйонка Іска заміняє йому і родину, і друзів. Вона не просто служниця, але співрозмовниця, спільниця у розвагах, та і, по суті, нянька, яка вирішує за господаря всі складні питання. Не дивно, отже, що герой трохи зациклюється на ній, проектуючи на андроїда всі нереалізовані емоції та прагнення.
Повна версія тут:
https://sokolyan.com/frankensteins-er...
Роман «Іска» за авторством Ярослава Ліндера з’явився доволі вчасно: проблема, яку він піднімає – взаємодія людини та ШІ – не нова, але актуальність її зростає щодня. Впровадження ШІ в усі сфери життя не може не хвилювати; хтось радіє новим можливостям, інші ж наголошують на ризиках – від перебудови ринку праці до повного краху людської цивілізації. В одному такому апокаліптичному сценарії, озвученому, що цікаво, дослідником ШІ-лабораторії Anthropic, люди приречені на роль «м’ясних» роботів під керівництвом ШІ. Якщо ж вам хочеться справжнього хорору, то можна звернутися до Гарлана Еллісона; в його оповіданні «Я не маю рота, але мушу кричати» (опублікованого, до речі, ще у 1967 році) суперкомп’ютер вбиває всіх, окрім п’ятьох людей – і їхній долі, чесно кажучи, не позаздриш.
У інших фантастів також немало страшних передбачень. Можна згадати Азімова і його «Оголене сонце», де люди настільки звикають до спілкування з роботами, що уникають і навіть бояться контактів з живими людьми. У класичному романі Філіпа Діка «Чи мріють андроїди про електричних овець?» андроїди повстають і вбивають своїх господарів. У кінострічці «Матриця» світ повністю контролюється машинами. Та навіть у дитячому мультику «WALL·E» зображено досить-таки неприглядне майбутнє, де люди настільки покладаються на технології, що деградують мало не до стану овочів.
Автор «Іски» більшою чи меншою мірою торкається всіх цих проблем. В романі зображено ідеальний світ, де людям забезпечено комфорт і гармонійний розвиток, вони не мають працювати, аби заробити на життя, і кожен має андроїда-компаньйона, який дбає про побутові проблеми, догоджає і розважає. Втім, досить швидко стає зрозуміло, що ідеальність лише позірна, і навіть найменший відступ від цієї «синтетичної» нормальності викликає суворі (хоча і приховані) санкції.
Головний герой – молодий чоловік, який виріс у цьому штучному суспільстві; іншого він не знав – окрім, може, з уроків історії. Його дружнє спілкування обмежене, а родинне – практично відсутнє; про романтичні стосунки – якщо такі й були, не йдеться. Його андроїд-компаньйонка Іска заміняє йому і родину, і друзів. Вона не просто служниця, але співрозмовниця, спільниця у розвагах, та і, по суті, нянька, яка вирішує за господаря всі складні питання. Не дивно, отже, що герой трохи зациклюється на ній, проектуючи на андроїда всі нереалізовані емоції та прагнення.
Повна версія тут:
https://sokolyan.com/frankensteins-er...
February 13, 2025
Для дебютного роману цілком непогано.
Перш за все, зацікавив опис, з якого я зрозумів, що завзятому геймеру книга повинна сподобатись :) Так воно і вийшло. Хоча, на мій погляд, книзі не вистачає гостроти сюжету. Є якесь стійке відчуття, ніби чогось явно не вистачає. Присутні дійсно неймовірні сюжетні повороти, які з'являються уже досить швидко після початку читання, та на мій погляд, до кінця їх не реалізовано, як і інші цікаві сюжетні гілки. Зате реалізовано немало "роялів в кущах" :)
Також варто відмітити, що автор виглядає начитаною людиною, так як ввів в текст немало маловідомих термінів і цитат, на які є зноски в кінці розділів. Але складається враження, що автору не вистачає вміння гарної стильової побудови тексту і бракує словникового запасу (оце постійне "горілиць", "макітра" і т.д.). Але з досвідом це обов'язково повинно виправитись, думаю. Ще важливий момент, що є моменти, які буквально вибивають читача з занурення в історію. Найяскравіший, коли автор не зміг пояснити якись момент художньо - і зробив це в лоб (точно не пам'ятаю конкретний відрізок, але хто читав, той зрозуміє).
Історія хороша, в певній мірі завершена. Але і для продовження потенціалу безліч. Тому сподіваюсь, якщо воно все ж буде, то автор врахує думки простих читачів, досвідчених критиків, та й свої власні спостереження, які з'явились після видання книги - і створить ще більш захопливий роман.
Перш за все, зацікавив опис, з якого я зрозумів, що завзятому геймеру книга повинна сподобатись :) Так воно і вийшло. Хоча, на мій погляд, книзі не вистачає гостроти сюжету. Є якесь стійке відчуття, ніби чогось явно не вистачає. Присутні дійсно неймовірні сюжетні повороти, які з'являються уже досить швидко після початку читання, та на мій погляд, до кінця їх не реалізовано, як і інші цікаві сюжетні гілки. Зате реалізовано немало "роялів в кущах" :)
Також варто відмітити, що автор виглядає начитаною людиною, так як ввів в текст немало маловідомих термінів і цитат, на які є зноски в кінці розділів. Але складається враження, що автору не вистачає вміння гарної стильової побудови тексту і бракує словникового запасу (оце постійне "горілиць", "макітра" і т.д.). Але з досвідом це обов'язково повинно виправитись, думаю. Ще важливий момент, що є моменти, які буквально вибивають читача з занурення в історію. Найяскравіший, коли автор не зміг пояснити якись момент художньо - і зробив це в лоб (точно не пам'ятаю конкретний відрізок, але хто читав, той зрозуміє).
Історія хороша, в певній мірі завершена. Але і для продовження потенціалу безліч. Тому сподіваюсь, якщо воно все ж буде, то автор врахує думки простих читачів, досвідчених критиків, та й свої власні спостереження, які з'явились після видання книги - і створить ще більш захопливий роман.
June 1, 2025
Ця повість має ніби доволі простий сюжет, за яким при цьому цікаво спостерігати. Події розвиваються динамічно, неочікувані сюжетні повороти. Гарна мова - деякі слова були для мене новими, з поясненнями у зносках.
Самого світоустрою не так багато, як би хотілось. Але невеликий обсяг книги це виправдовує.
Основна родзинка тексту - роздуми, які він породжує. Тут і відсилки до нашої війни, і вибір людини між комфортом і свободою, і сила впливу технологій на життя, і важливість мови та багато іншого, що відгукнеться при прочитанні.
Хочеться також відмітити саме видання - малюнки між частинами історії дуже доповнили враження.
Самого світоустрою не так багато, як би хотілось. Але невеликий обсяг книги це виправдовує.
Основна родзинка тексту - роздуми, які він породжує. Тут і відсилки до нашої війни, і вибір людини між комфортом і свободою, і сила впливу технологій на життя, і важливість мови та багато іншого, що відгукнеться при прочитанні.
Хочеться також відмітити саме видання - малюнки між частинами історії дуже доповнили враження.
December 8, 2025
книгу прочитала за 2 вечори, дуже ритмічно, дещо неочікувано і місцями нові ідеї, яких не читала до цього.
на мій погляд, для повноти історії, мені не вистачило обʼєму, щоб детальніше прописати світ та персонажів.
загалом мені дуже сподобалося, я би охарактеризувала це фантастичним трилером з нотками антиутопії. після прочитання ще довго поверталась думками до цієї історії.
на мій погляд, для повноти історії, мені не вистачило обʼєму, щоб детальніше прописати світ та персонажів.
загалом мені дуже сподобалося, я би охарактеризувала це фантастичним трилером з нотками антиутопії. після прочитання ще довго поверталась думками до цієї історії.
June 28, 2025
Книга розказує про існування людей і андроїдів . Сподобалось, що автор у легкій формі поясним всесвіт, не обтяжуючи нас термінологією. Сподобалась кінцівка 🤓
July 25, 2025
Ця книга старший сон Сари Конор🤣
Головний герой мешкає у Золотому Сторіччі -де людям не потрібно працювати,а лише гармонійно розвиватися, андроїди виконують абсолютно усю роботу, навіть дітей вирощую на спеціальних фермах.Але його починаючи докучати запитання:чи мають андроїди почуття,чому майже ніхто не переїжджає, чому не навчаються прикладних професій?І тут починає закручуватися сюжет.
Книга підіймає багато етичних питань.Також ,що буде з суспільством якщо у всьому покладатися на техніку.Чи є свобода волі коли людина залежить від комфортну.Та як легко переписати історію та забрати у людини індивідуальність.
"Іска" вдалий дебют,що легко читається та з легким входженням.
Головний герой мешкає у Золотому Сторіччі -де людям не потрібно працювати,а лише гармонійно розвиватися, андроїди виконують абсолютно усю роботу, навіть дітей вирощую на спеціальних фермах.Але його починаючи докучати запитання:чи мають андроїди почуття,чому майже ніхто не переїжджає, чому не навчаються прикладних професій?І тут починає закручуватися сюжет.
Книга підіймає багато етичних питань.Також ,що буде з суспільством якщо у всьому покладатися на техніку.Чи є свобода волі коли людина залежить від комфортну.Та як легко переписати історію та забрати у людини індивідуальність.
"Іска" вдалий дебют,що легко читається та з легким входженням.
May 11, 2025
Напрошується продовження
Displaying 1 - 13 of 13 reviews