📝 Так, так, звичайно, я знаю: земля — хліб; земля — багатство, і скарби, і глибинні джерела, і зелені трави, і любов, але також і могила.
І нехай мені буде соромно, але я раніше ніколи не чула про авторку, але відкривати для себе нових авторів ніколи не пізно чи не так?
Тому для таких інтелектуалів як я скажу( бо ж я вже знаю😅) що Ніна Бічуя належить до покоління українських прозаїків, що народилось в тридцятих і дебютувало в шістдесятих.
Її перу належить тонка психологічна інтелектуальна жіноча проза, історична новелістика, міські тексти та театральні повісті.
До збірки «Дрогобицький звіздар» увійшли пʼятнадцять новел та повістей. Я не буду розповідати про кожне з них, лише скажу, що особисто мені дуже сподобалися лише дві — «Біла Віла» та «Земля». Від останньої я прониклася цілком і повністю♥️
Всі інші новели виявилися просто не моїми. Вони неймовірно красиво написані, але цього для мене виявилося замало, адже треба ж розуміти про що читаєш, а я не розуміла 🤷♀️