Faber & Faber: Нерозказана історія

by Toby Faber

Нерозказані історії найвидатніших літературних творів, письменників та видавничої справи у XX столітті

Читацькі нотатки Томаса Еліота, лайка і цензура у творчості Семюела Беккета, відмова від «Колгоспу тварин» Джорджа Орвелла, відкриття талантів Кадзуо Ішіґуро, Вільяма Ґолдінґа, Сильвії Плат та інших літературних суперзірок — все це синоніми видавництва Faber & Faber, заснованого у 1929 році в Блумзбері. Але як їх вдалось об’єднати і що насправді відбувалось за лаштунками маленької фірми, яка попри нестачі паперу, період Великої депресії й фінансові кризи, стала одним із найбільших незалежних видавництв у світі, що утримує свою першість і донині?
Спираючись на низку неочікуваних і дотепних свідчень, неопублікованих мемуарів, службових записок і протоколів засідань правління, знайомлячи з неординарними особистостями поетів, прозаїків, менеджерів й редакторів, Тобі Фейбер оповідає не просто історію становлення великої компанії, а доводить, що книговидання здатне змінювати культуру країни ізсередини. І це безпосередньо стосується того, як ми взаємодіємо з літературою сьогодні.

Genres: Nonfiction, Books About Books, History, Biography, Cultural

416 pages, Hardcover

First published April 30, 2019

Reviews

[Абрахам Хосебр · Rating 5 out of 5]

Тобі Фейбер
"Faber & Faber. Нерозказана історія"
Переклад Роксани Шевчук

Чи можливо створити книгу практично повністю з листів та робочих записок працівників видавництва і при цьому всьому, вона читатиметься з великим інтересом, ба навіть захопленням?
Тобі Файбер відповідає "так", адже його книжку на 400 сторінок, я смакував, цитував, підкреслював і нотував, а це безперечна ознака хорошої літератури в моєму розумінні.
Це історія становлення одного з головних видавництв Британії, відомого зокрема тим, що його головним редактором довший час був Томас Стернз Еліот.
Напевно читати про період Еліота і першого директора - Джеффрі Фейбера, мені сподобалося найбільше (1924-1960).
Цікаві також розділи про роботу видавництва під час війни.

Читаючи, виписав для себе кілька до того невідомих письменників та книг:
"Любитель пальмового вина" Амоса Тутуоли, "Нічний ліс" Джуни Барнз, "Мемуари мисливця на лисиць" Зіґфріда Сассуна, "Яструб під дощем" Теда Г'юза, "Весілля на трійцю" Філіпа Ларкіна

Звісно, що ЖОДНУ з цих книг НЕ перекладено українською. Що напевно добре, бо давно вже пора збільшити в своїх списках прочитаного англомовні книжки, а чекати на переклад в еру ром-фентезі це дуже непевна перспектива.

Говорячи про Ларкіна, просто насолоджувався його листами - 286 сторінка з його баченням "притомних романів" як на мене взагалі найкраща в книзі.

Також мені дуже подобається початок від Тобі Фейбера:

"Хочеш заробити на видавничій справі невеличкий статок - починай з великого». Жарт старий, та особливо актуальний для видання художньої літератури. Вирішивши інвестувати в компанію, яка врешті стала Faber Faber, мій дідусь Джеффрі обрав непевний бізнес із сумнозвісною славою.
Звісно ж, книги починаються з авторів, однак саме видавець представляє роботу публіці і намагається окупити її. Видавець на кшталт Faber робить початкові інвестиції, оплачує виробництво та дизайн книги, продає її книгарням на умовах «продаж або повернення» (тобто видавець забере назад усі непродані книги) і дає кожній праці маркетинговий поштовх, завдяки якому, як він надіється, усі примірники потраплять до рук справжніх читачів. Видавець також
виплачує автору аванс, який окуповує себе завдяки роялті з кожного проданого примірника, але ніколи не повертається, якщо продажі провалилися.
Гарантовані бестселери трапляються рідко. Видавництво покладається на смак своїх редакторів, які пропонують книги у сподіванні, що читацька аудиторія погодиться з ними. Визнання приходить до письменника роками, а може й узагалі не прийти. Якщо редакторські надії виправдалися і в автора з'являються читачі, немає жодної впевненості, що їх зацікавить і наступна книга. Коли ж йдеться про поезію, якою Faber славиться, перший редактор видавництва Т. С. Еліот знав: Його мета - не заробити гроші, а втратити якомога менше."

Десь читав, що ця книжка - романтизація видавничої сфери. Як на мене - все якраз навпаки. От тільки уявіть собі - одне з головних інтелектуальних незалежних видавництв Англії змогло вижити і не продатися гігантам тільки через те, що його єдиний реальний дохід складався з відсотку за мюзикл "Коти" за мотивами віршів Т.С.Еліота, на які видавництво мало права...
Вже на той час література була збиткова і мертва, як бізнес.
Читаючи книгу, я часто натрапляв на імена відомих авторів, котрі все ж були по-суті бідняками...
Тому "Faber & Faber. Нерозказана історія" стала для мене справжнім протверезним уколом. Я ще більше ствердився в тому, що ніколи не дозволю собі хоч на мить повірити в можливість заробити з літератури і ніколи не присвячу книгописанню велику частку свого життя. Це завжди буде ні чим більшим за хоббі, навіть якщо мої аматорські роботи будуть вищими і кращими за більшість написаного до них в укр. сегменті. Треба жити реальністю, в сучасному світі письменник (якщо він тільки письменник, а не журналіст, сценарист і т.д.) приречений або на голодну смерть, або на суїцид.
Тому закінчую цей допис, бо завтра ж зранечку на роботу, яка й приносить кошти для всяких забавок та книжок)

P.S. А книжку ви все ж купіть. Вона повністю вартує своїх 560 гривень.

[Ryan · Rating 4 out of 5]

I feared how this book would turn out. It’s a history of Faber and Faber told through selected letters from the firm's archive. The letters have been compiled and edited by the grandson of the firm’s founder.

Uh-oh. A company wonk's in charge.

There's also the enduring notion that Faber was founded by and for old farts with no interest in the world beyond Oxford and London - an upper-class nursing home rather than a publishing house.

I’m glad to say this wasn’t the case.

I love the small details that illuminate the bigger picture. At first the firm was best known for its nursing guides. The firm was originally named Faber and Gwyer - the other Faber never actually existed. But the name had a loftier ring to it, and so Faber and Faber was born.

The firm turned down Ted Hughes’ first book because a condescending editor assumed he was American. When Hughes pointed out he was, in fact, English, an acceptance swiftly followed.

Lord of the Flies was originally called ‘Strangers from Within’; the firm's reader, Polly Perkins, dismissed it as ‘rubbish and dull.’

Faber stalwart John Carey was offered his first contract (for a guidebook on Dickens) by an enthusiastic editor. Behind his back, another editor called Carey ‘arrogant and impatient.’

Toby Faber mostly stays in the background, making the odd sardonic comment - and the best of them are all at the firm’s expense. You can almost see his eyes rolling at T.S. Eliot for rejecting Animal Farm, thereby also costing the firm the then-unwritten 1984. Faber also points out the firm has only employed two female directors in its history and singles out the 80s in particular as an era of rampant chauvinism.

One surprise is the sheer amount of humour in the book. Early promotional material portrayed the firm as ‘Faberdum and Faberdee.’ A mock advert for the poetry list was headed ‘Sissy’. An acceptance letter sent to John Lloyd (the co-creator of Spitting Image) calls his work ‘in the worst possible taste’, ‘low-brow filth’ yet finishes ‘WE WOULD LOVE TO PUBLISH THE BOOK!’

I admit I didn’t find the book’s first 200 pages very worthwhile. Endless letters about who owns what number of shares and what a bally good time was had by all at All Souls are perhaps not of general interest to most readers.

But when editor Charles Monteith arrives in the mid 50s, the fireworks start. My respect for Monteith’s abilities, already high, soared after I finished this book. How many editors today read the kind of magazine that lasts only 7 issues, then offer one of its writers a contract as he did with the young John McGahern? Who else would trouble to write to a young Belfast schoolteacher off the back of three poems he’d published in the New Statesman - as he did with Seamus Heaney?

Faber's material is a little thin from the 80s onwards - coincidentally, the same time the firm pulled itself out of the funk in which it spent much of the 70s. This seems largely due to the efforts of editor Robert McCrum, who deserves most of the credit heaped upon him — even if he does tell every waiter the same thing.

I wish there'd been more between McCrum and this young writing student named Kazuo Ishiguro, likewise Garrison Keillor and Lorrie Moore. Oddly there's nothing from the other Americans Faber was publishing around the same time - Jayne Anne Phillips, Stuart Dybek and Denis Johnson.

This isn’t the equal of Diana Athill’s classic Stet but, once it warms up, it’s thoroughly absorbing.

[Vlad Kiorsak]

Книжка доволі специфічна і скоріше орієнтується на вузьку аудиторію.Протягом усього часу читання мене турбувало питання навіщо я це читаю. Я позбавлений британського контексту і велика частина матеріалу мені була просто незрозумілою. Водночас я не кидав читати, бо постійно натикався на якісь цікавинки. Ось так і прочитав усе, хоча почерпнув дуже мало.

[Анна Мейгеш · Rating 4 out of 5]

це було досить цікаво. Хоча мушу визнати деякі моменти були трохи важкуватими для сприйняття через відсутність в мене певних базових знань. Але не дивлячись на це, я цілком задоволена, що прочитала це

[Marcus Hobson · Rating 4 out of 5]

What an unlikely gem of a book. As a book lover I know that I am likely to be interested in publishing but this must rank as a unique subject, being both an in depth history of a company from foundation to fortune as well as an insight into some publishing legends. It is a selection of letters, memos, catalogues and other archive material, patched together into a series of bite sized chunks to tell a riveting story.
It would be fair to call this a trivia lovers handbook too, as it contains enough little snippets to satisfy the most avid pub quiz genius. There are insights and humour, as well as a reminder to every writer that there is an element of luck in getting your work into print.
We begin with a laugh. “If you want to make a small fortune out of publishing, start off with a large one.” Joking aside, the first few years of what was then Faber and Gwyer were hard. Most income came from publishing magazines such as The Nursing Mirror, which allowed the fledgling company to make losses on the books it published.
In an industry that today is comprised of so many amalgamated names clustered into the ownership of a mighty few, Faber and Faber stands alone in its small-time independence. It is still a company that is partly owned by its founding family, and I loved discovering that the suggestion that there were multiple Fabers involved was made up. There was only one Faber, Geoffrey, and the second was added to the name simply to lend kudos. The Gwyer family were bought out, with considerable difficulty and cost, allowing the firm to pursue its own literary path. Throughout its 90 year history Faber and Faber was guided by a series of distinguished and dedicated men, most notably in its early years by the poet and writer T. S. Eliot. It was down to his influence that Faber became the renowned publisher of poetry that it is today. More importantly, it was the annual revenue generated from his book ‘Old Possum’s Book of Practical Cats’ on which the musical ‘Cats’ was based and which continues to earn royalties from the show, that has kept the company afloat when others were being bought up and absorbed.
While ‘Faber and Faber: The Untold story’ is rich in its historical narrative, its cabinet of literary curiosities brings the most satisfaction. These include both success and failure.
In 1944 T. S. Eliot wrote to George Orwell, complimenting him on ‘Animal Farm’ but at the same time rejecting it because it was being rude about Britain’s Soviet allies. It was unlikely that post-war events could have been seen by all, but by rejecting this book Eliot was also turning down the unwritten ‘1984’.
The novel which was to become ‘Lord of the Flies’ by William Golding was almost consigned to the literary scrap heap. It had been read and the reviewer had scribbled “Rubbish & Dull. Pointless. Reject.” on the front cover. Charles Monteith, a new young editor at Faber was short of something to read on the train to Oxford and snatched the manuscript from the top of the ‘slush pile’ that day. Had he not done so, the world might never have seen Golding’s book and he might never have gone on the win the Nobel Prize for literature. This book is full of similar stories; the famous come and go and authors are lost or gained.
Faber & Faber’s journey through the twentieth century overlapped with numerous banned books; James Joyce’s ‘Ulysses’ and D H Lawrence’s ‘Lady Chatterley’s Lover’ to name but two. There was an ongoing dialogue with Joyce about the publication of his books, and sensitivity about what could be published at the time of the Lady Chatterley court case. In a letter from Charles Monteith to the writer John McGahern in 1962 he writes; “We have no objection in principle to printing the word ‘fucking’ which is used occasionally in the dialogue and I don’t think that nowadays there would be any legal risk in doing so in this country.” But he goes on the warn the author that the use of the word will impair sales in the Provinces and to libraries, and is likely to lead to a complete ban on the book in the Irish Republic.
Not only was Faber’s history linked to literary events, but also to the everyday in wartime London. They thrived and prospered in wartime, when it seems everyone was keen to read more despite the shortage of paper, the gradual thinning of the pages and the cripplingly heavy taxation on any company profits. There is a photo taken from the roof of Faber’s building of a hole in the road outside in which an unexploded bomb is sitting. Staff would be stationed on the roof during nights of the Blitz, watching for bombs. Thankfully the buildings in Russell Square were spared from direct hits, although they had to be reinforced to withstand the shock of bomb blasts.
Faber is celebrating its 90th anniversary this year and has been trailblazing with authors such as Ted Hughes and Sylvia Plath, William Golding, Lawrence Durrell, Seamus Heaney, Kazuo Ishiruro, Peter Carey, Harold Pinter and Philip Larkin. The editors and directors emerge as a group with a great sense of fun and love for what they were doing. My favourite letter was written by a director to his London Club in the early 1960s. It is the most humble and grovelling of letters, following an incident where other members had complained about his guest, the poet Thom Gunn. It seems that Gunn had just returned from several months in California and came to the club dressed in a fringed leather jacket and cowboy boots.

[Alan · Rating 4 out of 5]

A bit boring really for 200 pages - until it gets to the 50s and Golding, Larkin, McGahern, Hughes and Plath etc. join the list. Fascinating to see Golding's Lord of the Flies turned down initially, a reader calling it an 'absurd and uninteresting fantasy... rubbish and dull. Pointless. Reject.' Also Hughes was thought to be American, and then possibly Welsh. The list gets better and better, later including Ishiguro, Kundera (also initially rejected), Seth and so on. Much like the World Cup final, I enjoyed the second half and extra time a lot more than the first.

[Yuliia Poplavska · Rating 3 out of 5]

Цікава ідея, проте подача матеріалу доволі невдала. Вся книга - це фрагментарне листування членів видавництва Faber&Faber, тому через такий специфічний стиль розповідь постійно переривається і стрибає з однієї події на іншу. Хотілося б більше пояснень та додаткового контексту від автора, аби краще зрозуміти історію на фоні та зв’язки між подіями, які просто втрачаються. Видається, що роль автора тут просто зібрати докупи листи і видати їх у правильний послідовності 🤷‍♀️

Загалом є корисні й цікаві речі, які можна винести після прочитання. Зокрема, дізнатися про роботу видавництва під час війни, виклики, з якими стикалися члени видавництва та як їх зрештою вирішували. Ну і звісно додати до свого списку прочитання декілька нових авторів 😉

[Krystelle · Rating 2 out of 5]

This book seems a little like it missed the mark, and I was left wanting by it. While the snippets of letters and other such oddities were interesting for some of the book, I think it would have benefitted enormously from some editing, as well as further discourse from outside of the family ownership regarding the circumstances of the company. While I found out some fascinating stuff (like Eliot being a member of the board- I am probably the very last to that party, but still found it very cool), I thought this book simply lacked in a lot of other respects, and I wanted further commentary from sources outside those so closely involved.

[Maria · Rating 5 out of 5]

An epistolary biography of one of the greatest publishing houses. Filled with grand names of the literary world and the drama that is to hold to this great authors while also maintaining an independent publishing house at float. I found it such an enjoyable and easy read, I kept highlighting the authors that I love coming into the publishing world and how excited they were by having such support. It's so precious.

[Andriana · Rating 4 out of 5]

Якби хтось мене спитав навіщо воно мені, то я не маю ані найменшого поняття. Але це настандартний, дивний текст, часом химерний, але захоплює щирістю, обсягом знань і любов’ю до книжок. Було справді цікаво читати про видавничі процеси у форматі листів, редакторських перепалок і внутрішніх драм.
Захоплює навіть те, що можна писати десятки офіційних листів про вживання в романі слова “блять”.

Винесла кілька нових імен і творів в tbr. Чарівно

[Ainsley Jeffery · Rating 3 out of 5]

So insightful into the world of one of the greatest publishing dynasties. Format of the book was largely archival letters from the formation of Faber (really unique!!), however I found it somewhat repetitive and disengaging. Definitely glad I read but wish it was cut down slightly and with more author notes to add some context and ties into future. Also disappointed it ended in 90s, would love to read about turn of millennium.

[T P Kennedy · Rating 2 out of 5]

This is very entertaining but seems like a missed opportunity. Faber is a fascinating business and there's a very good history to be written of it. This isn't it. It's a discursive collection of snippets of letters, minutes and other documents relating to the company and its history. These are well written and fun to read but it's all a bit local and gossipy. A good read but frustrating.

[Beatrijs · Rating 4 out of 5]

There is something quite intimate about reading other people’s letters or diaries, I always feel – after all, you seem to be granted a look inside their mind before they entrusted their thoughts to paper, to be kept for posterity.
This - heavily edited - collection of letters written to and from the publishers is absolutely delightful, and shows how much words, beautiful words, often not minced (see below), matter. What struck me quite forcibly is that some of the initial elegance in the correspondence in the earlier years seems to be somewhat lost in the post-1960s correspondence; I suppose this is probably due to rising pressure to keep the business afloat (remember the disastrous miners’ strike in the early 1970s), as well as lack of time.

Toby Faber is the grandson of the founder, Sir Geoffrey, and he has made a well-thought out selection from the – undoubtedly even larger – correspondence, stretching from the very beginning in 1924 up to 1990. It shows the ups and downs of a firm that has often (always) been at the vanguard of publishing known - and especially unknown – authors, nurturing them to great literary and often commercial success to mutual benefit. It is notable that, by good luck on the one hand and wise appointments of their editors on the other, the firm contracted an astonishing number of Nobel prize winners.
At the same time, we derive insight into the many difficulties facing a publishing firm, whether it is about paper shortage during the war, the design of covers (a small collection of notable covers in colour plates is set in the middle of the volume), and so on.

One of the more striking periods was when TS Eliot joined the firm as director; my personal impression about him was a very different one, but the correspondence shows how caring he was towards everyone in his life, both professionally and personally.

Toby’s father, Tom, was the original recipient of some of the cat poems, which Geoffrey had encouraged TSE to write; TSE was not only a close friend of Sir Geoffrey - they stood watch together over London during the war years - but he was also Tom’s godfather. Eventually, when some of these poems were captured in a musical (Cats), the firm benefited enormously and for a long time after.

I cannot help but quote some of the more amusing bits of correspondence, of which there are many; this book is an absolute page turner, and I enjoyed every minute of reading it.

“I’ve been reading a stuck-up humbug called Faber (viz. Geoffrey’s Oxford Apostles; my addition) on Newman with fury. (…) Lytton had more love in his little finger than that castrated cat in the whole of his mangy stringy partless gutless tailless body.”

“Many thanks for your letter of (…) and the good news it contained of a prospective paper-covered edition of my first, worst book. Welcome, at least, for base, commercial reasons; I am not sure how pleased I am at the prospect of further dissemination of this drivel.“

[Alyona Prokopova · Rating 4 out of 5]

Історія успіху одного з культових британських видавництв.
Цікаво було читати як і чому Орвелу відмовляли в публікації, як чоловік Сильвії Плат Тед Гʼюз вже після її смерті опікувався її творчим доробком та прискіпувався до кольорів обкладинки.
Чи можна побудувати репутацію на доброму імені Томаса Еліота і поезії, а потім, десь за півстоліття, фінансово стягувати лише за рахунок реального доходу від успіху мюзиклу Ендрю Ллойд Веббера «Cats», створеного на основі дитячих віршів того ж Еліота.

Хто цей другий Фейбер, іменем якого названо видавництво (насправді, ніхто, просто «така була мода»)

Але, направду, не тільки це захопило мою увагу. А таки паралелі з нашим життям. Роки другої світової - один з найуспішніших періодів Фейберів. Попри надзвичайні ліміти на використання паперу, регулярні перебої зі світлом, дуже й дуже відчутні податки, читання стало найдоступнішим методом розваг чи ескапізму воєнного часу. «Зараз ви тут», підказує мені мозок і це хороший привід проаналізувати перспективи.

P.S. попри суворий епістолярно-щоденниковий стиль цього нонфіку, траплялися й дуже чесні і дотепні абзаци. Як, наприклад, переговори Джона Маккгагерна з видавництвом про доречність слова «блядь» і його вплив на продажі.

«Джон Макгагерн до Чарльза Монтейта, 19 липня 1962 року
Переглянув усі «блять»! Забрав їх з реплік Рігана, майже всі з третього розділу, залишилося, може, три чи чотири у діалозі лікаря, вони мають шокувати Елізабет і вкинути її у суворий відчайдушний світ особливої свідомості. Не впевнений, що якщо заберу їх, то не зроблю гірше твору»

[Neil Oliver · Rating 3 out of 5]

I did enjoy this collection of letters and sundries from the Faber archive. It gave a great insight to the company, characters and general business of Faber up to the late 60s. Some correspondence was laugh out loud funny. The choices and editing was well done. The later part if the book covering the period to 1990 was thinner and gave less I sought into that period. I dare say that as time went on the memos became less entertaining to the reader as Fabers fortunes changed and we get nearer to modern times and ways of working. The book ends suddenly in 1990 and I suspect times are too recent to be shared in public in the same way.

[Тетяна Гонченко · Rating 5 out of 5]

Не очікувала, що мені настільки зайде книжка про Faber&Faber, але це було дуже цікаво.

1) Вразило, що таке знакове англійське видавництво, яке відкривало світу майбутніх нобелівських та букерівських лавреатів, постійно балансувало на межі “де нам взяти грошів?” та “чи вистачить, щоб заплатити роялті?”. З 66 років існування Faber&Faber, описаних у цій книжці, було буквально кілька років, які можна назвати “з грошима все гуд”.

Коли йдеться про поезію, якою Faber славиться, перший редактор видавництва Томас Еліот знав: його мета - не заробити гроші, а втратити якомога менше

2) Багато гуглила про авторів і авторок, які траплялися на сторінках, і яких я не знала. Залипала на їхні цікаві біографії. Сумно, що у значній частині випадків на Якабу знаходилися десятки їхніх книжок англійською, і жодної - українською. А це все визначні автори, з купою премій та перекладів різними мовами ( Ех, роботи ще й роботи.

Наприклад, Джеймс Морріс (письменник, який ще у 1972 році здійснив гендерний перехід!), Вілсон Гарріс (гаянський письменник з цікавою біографією), Джон Берріман (який вчинив самогубство, стрибнувши з мосту, вже після отримання Пулітцерівської та купи інших премій).

І ще тут є листування з чоловіком Сільвії Плат, який хотів видати збірку її віршів відразу після самогубства (тут я залипла в читання про її останні роки). Листування з Орвелом, Ішіґуро, Кундерою, Воннегутом, як сприймалися їхні рукописи і чи залітали видання.

3) Славнозвісна англійська ввічливість й трошки гумору перетворюють цю книжку на збірку про те, як красиво послати на хуй так, щоб людина зраділа і ще й подякувала )

Мені сподобалася “Неприйнятна прив’язаність”, але боюся, я просто не зміг переконати себе, що книгу продадуть достатнім накладом, щоб виправдати нашу пропозицію публікації. І всі присутні тут читачі - а її прочитала чимала кількість людей! - поділяють цю думку.

4) Дуже цікавий розділ про життя видавництва під час Другої Світової, купа співзвучного нам:

Попит на книжки надзвичайно зріс. Люди все ще потребували якихось розваг, а читання стало одним з небагатьох занять, на які не впливало відключення електроенергії.

або

Після вечері прилетіли бомби - одна внизу саду зруйнувала невеличку будку й струснула її, але наш будинок не пошкодивши, хоча впала всього за 20 метрів.

або

Напад почався орієнтовно о 23:15. Ми з Енід якраз лаштувалися спати нагорі, але тоді, без сумнівів, я вирішив, що нам ліпше спуститися в укриття

І водночас купа таких шалених державних обмежень, що розумієш: нам ще нормально живеться.

Наприклад, якщо компанія заробляла хоч трохи більше, ніж у довоєнні часи, усі “зайві” прибутки мала віддавати як податок. Це унеможливлювало будь-який розвиток і демотивувало рости: бо немає шансів навіть найняти більше працівників.

А ось після війни:

Смаки також змінилися: ніхто не хотів читати воєнні книжки, які заповнювали фейберівські каталоги під час війни

5) Купа довколавидавничих внутрішніх історій - наприклад, про те, як рішення про випуск книжок у м’якій обкладинці після війни врятував видавництво. Або як прихід “молодої крові” рятував від стагнації.

Це таке підглядання за внутрішньою кухнею і листуванням видавців. Хотіла би згодом прочитати щось таке про наші видавництва ))

_______
Так, читається не надто легко, бо вся книжка - це вирізки з листування, книжкових каталогів та щоденників.

Але якщо пропускати (читати побіжно) оці приколи з вартістю акцій, боргами й податками, кадровими рішеннями та іншими деталями - виходить дуже цікава історія, що показує: навіть провідні світові видавництва гойдаються на хвилях невизначеності, а не гріються в променях слави. Втім -

Хіба ж не у цьому суть видавничої справи: публікувати прекрасні твори, в які ви вірите, відважно сподіваючись на краще?

[Elena · Rating 4 out of 5]

4.5⭐️ Have you ever been so inspired by a book that you couldn’t put it down, stop reading it aloud to anyone nearby, or stop looking for all the books referenced? That’s what “Faber & Faber: The Untold Story of a Great Publishing House” did to me.

F&F’s story is a history of the rise of the world’s greatest writers, such as T.S. Eliot, James Joyce, W. H. Auden, Philip Larkin, Tom Stoppard, and Kazuo Ishiguro, who were, for the lack of a better word, “discovered” by F&F, as well as foreign writers introduced to the British public, such as Mario Vargas Llosa and Milan Kundera, and others like George Orwell, who was rejected by F&F (spoiler: twice).

The most interesting part of F&F’s story is what happened before, during, and shortly after WW2. Maybe, living during the war, I am intrigued by other people’s wartime experiences. Maybe I am simply longing for the good old days when the intellectualism and cultural value of a book were more important than its ability to meet the demand and achieve commercial success. Days when the publishing work felt like a joint effort of a small club of people united by common interests (and unfortunately, also sharing mainly the same gender - male - and Oxford education). Days when letters were not rushed and points of view were expressed with elegance, humility and respect, even if opposing. Days when you could afford to take your time without the chaotic and superficial race of modern days.

F&F's experience in the 1970s proved that such nostalgia hinders a publishing house’s ability to survive. Its experience from the 1980s proved that a firm’s survival requires it to modernize its image, speed up the processes, outsource some of the functions and integrate others, and ultimately diversify age and gender-wise. Still, the good old days of F&F appeal to me as some kind of intellectual comfort food.

But what makes F&F’s biography especially unique is the way all of this history is presented as a compilation of letters, memos, and meeting minutes, which are hidden in various private archives nowadays, and explanatory notes written by Toby Faber, the grandson of the firm’s founder, Geoffrey Faber, and a former managing director of the firm. This allows you to peek behind closed doors and get a perspective an outsider rarely gets.

T. S. Eliot to Geoffrey Faber over the publishing of Nightwood by Djuna Barnes (which did make their catalogue in 1936):

”I have read it again over the holidays and am more strongly in favour of the book than ever. What is important to me is that I believe that this may be our last chance to do something remarkable in the way of imaginative literature. As for our literary reputation, remember that people like Joyce and myself may help to keep the temperature level, but we can’t send it any higher. There is something an author does once (if at all) in his generation that he can’t ever do again. We can go on writing stuff that nobody else would right, if you like, but ‘The Waste Land’ and Ulysses remain the historic points. From a publishing point of view, there is a tremendous difference between getting a good author first and rounding him in after his reputation is made and if Joyce and I, for example, had up to now been published by some other firm, we should no longer be worth getting.”

Geoffrey Faber’s response:

“What distresses me is that I should have so hopelessly failed to see what you both see (Frank Morley another director of the firm thought it good) in Nightwood. After reading your two letters I cannot doubt that you are right, and that I am wrong – which is a discomforting, though perhaps salutary state of mind for a publisher, let alone an educated man to be in.”

[Andrew · Rating 4 out of 5]

This is a book about Faber and Faber, published by Faber and Faber, and written by Toby Faber.

In some imagined future of my 20 year old self, I finished my English degree, worked in book publishing in New Zealand for a couple of years, then moved to London and landed a job at Faber and Faber.

This, I suppose, was largely because my literary hero T S Eliot spent most of his working life there and the idea, I think, was to follow Eliot in both his vocations, as a poet and as a publisher.

Not to mention the fact that Faber's ff wallpaper was all over the majority of the set texts in my modern poetry papers. It was hard to miss.

Well, in the event, the couple of years in publishing in New Zealand turned into 20 (so far) and so this book is probably about as close as I'm going to get to the inner workings of that illustrious house, and I'm sure I'm not the only dreamer for whom that's true.

The Eliot fan isn't disappointed by the book, and those were my favourite parts, though having some knowledge of the biz helped sustain interest as well.

A nice insight into a publishing house that is quite different to most... Still family owned and still synonymous with quality literature after nearly 100 years.

[Марина Дудник · Rating 3 out of 5]

Інтелектуальний погляд за лаштунки видавничого світу, що показує, як непросто народжується книжкова історія.

Дуже цікава задумка — розповісти історію легендарного британського видавництва через архівні листи, внутрішню документацію та спогади. Перша частина книги мене щиро захопила: було надзвичайно цікаво побачити події Другої світової війни та післявоєнного періоду очима працівників видавничої справи. Цей ракурс відкриває багато несподіваних сторін, і особливо вражає шлях, який подолало видавництво — довгий, складний і зовсім не гламурний.

Книга буде особливо корисною тим, хто мріє працювати у видавництві — вона допоможе позбутися ілюзії, що це легка або романтична професія. Навіть Faber & Faber, попри свою історичну вагу, неодноразово проходило крізь фінансові труднощі, кризу ідентичності та боротьбу за виживання.

Втім, починаючи з другої частини, оповідь стає помітно сухішою і не так захоплює. Величезна кількість імен та постійна необхідність згадувати, хто є хто, починає втомлювати, особливо якщо читаєш швидко. Через це читання перестає приносити задоволення, і ентузіазм поступово зникає.

У підсумку — книга залишила змішані враження. Перша половина — тверда четвірка, але друга її тягне вниз. Моя загальна оцінка — 3 з 5.

[Bad Painter]

📚 Хочете, щоб ваша дитина стала видавцем? Купіть їй цю книжку.
Книга певною мірою романтизує сферу, що зовсім непогано.

📎 Особливість цього нонфікшну — форма. Тобі Фейбер не заморочується з переказуванням історії компанії. Але добряче заморочується з компонуванням листів, з яких текст складається десь на 70%. Тримають оповідь вкупі авторські коментарі. 

Починається це як захопливий роман. Читаючи про становлення і війну, щиро співчуваєш бізнесу з харизматичним менеджментом (окраса якого Т.С.Еліот😏) Далі автор утримує увагу списком авторів (почасти вони відкриваються у несподіваних ракурсах) і фінансовими перипетіями.

І ще кілька цінних думок:  
✅ хороший менеджер=хороший рекрутер (мені це дуже близько);
✅ положення жінок у видавництві показує їхнє положення у XX ст (радує, як ми виросли в цьому плані);
✅ «пощастило» — такий же елемент успіху, як і праця, тож варто цим користуватися на повну 🤷‍♀️

[Charles Monagan · Rating 3 out of 5]

This is a history of the distinguished English publishing house, mostly as told through correspondence and journal entries. There are some good nuggets here (Philip Larkin pushing without success for Barbara Pym; a brutal first estimation of "Lord of the Flies") and an interesting view of T.S. Eliot, who labored as a Faber & Faber editor even while composing his monumental poetry and plays. But much of the story here is devoted to the inner machinations of the company itself, the back-and-forth between Faber family members, shareholders, managers and editors. The author, a family member himself, is of course highly interested in all this, but it wears on the average reader after a while. I found myself skipping through many, many pages to get to the good stuff. Three-and-a-half.

[Shirley · Rating 3 out of 5]

An interesting story of a publishing house established in the 1920s told through letters and memos. I enjoyed the change of style of writing and have a greater appreciation of how difficult it is to make the right decisions of who to publish (or not) and how to turn a profit.
However, I don't think the format did the story any favours as there was not enough explanation for me why some of the letters/memos appeared. It seemed to me that a narrative illustrated by the letters/memos would have made a more comprehensive story and given a better historical setting.
I was disappointed that the death of TS Eliot who had given so much to the firm was treated as rather an aside.

[ThePageGobbler · Rating 5 out of 5]

For a random charity shop find I was hugely impressed by this as an undertaking - makes a massive quantity of archival material accessible, informative and breezy, and despite being a Faber publication itself is relatively frank about the challenges faced by the firm (although perhaps a little more about their recruitment policy and its impact would have been interesting). Would recommend to anyone fascinated by 20th century literary history and the lives of great authors, with T. S. Eliot himself performing a particular star turn in the first 250 pages.

[kerrycat · Rating 5 out of 5]

I devoured this in less than a day, and what an absolute joy it was. This speaks directly to my academic/research interests, and included plenty of aha moments that left me smiling with the understanding of what incredibly important relationship was coming into being with the flourish of a pen. A must for readers interested in publishing history/Modernism (of course, this goes beyond, but if you are an Eliot fan, this correspondence is priceless).

[Pam Keevil · Rating 5 out of 5]

Excellent account of the rise of this influential publishing house from its beginnings. Set out in sections and using excerpts from real letters and memos with the occasional exposition from the author, it is easy to read by dipping in and out-after reading about its origin, I jumped to the post war 50s before returning to the interwar years. It reads as a who's who of literary greats with some interesting insights into the intellectual life of the early 20th century.

[VG · Rating 3 out of 5]

A very interesting history of the Faber and Faber publishing house, told through letters both internal and to authors, from its conception (when Geoffrey Faber moved into publishing) to the early 1990s. The small asides by Toby Faber provide much-needed context on occasion, and it is always fascinating to consider decisions with the benefit of hindsight.

[Sean Okeeffe · Rating 4 out of 5]

An entertaining trawl through the archives of one of Britain’s most respected publishers. The material is engaging, but it takes skill to weave a coherent thread through it all. Enlivened by humorous asides, with some moving passages, particularly relating to the firm’s wartime travails. The reader gets a real sense of Britain’s changing cultural landscape. Highly recommended.

[Yuliia · Rating 4 out of 5]

Формат книги - фрагментарне листування директорів, редакторів, авторів і багатьох інших учасників процесу видання книги.
Дивовижно, що вдалося зберегти майже сторічну кореспонденцію, але мені були нуднувато і важкувато сприймати.

Проте, я виділили для себе список із 16 авторів і їхніх творів, які своїми рецензіями, даними працівниками видавництва F&F, мене неабияк зацікавили.

[Kate Borysenko]

я не можу тут ставити оцінку, бо навряд чи підпадаю під аудиторію цієї книги
чи отримала я задоволення? так, першої частини книги
чи цікаво вона зібрана? так, але мені не вистачає контексту
але в цілому дуже прикольна праця, якісно перекладена та оформлена,
просто що очевидно не на широку аудиторію

[Emma · Rating 3 out of 5]

Loved the literary gossip, but the section on WWII dragged on and was focused more on Geoffrey Faber’s personal life than the firm. An interesting, if fragmented, read which gives a good overview of the firm and publishing.