What do you think?
Rate this book
На мінному полі пам'яті. Щоденники, есеї, оповідання
Пам’ять скріплює і тримає. Сьогодні вона міцна, як і кава на передку, та на завтра спогади блякнуть, розчиняючись у буденних турботах. Але є те, що врізається надто глибоко, аби зникнути: це війна. Пережите не стирається й не зникає. Достатньо лише заплющити очі — і пам’ять, мов старий кінопроєктор, знову оживляє кадри, від яких не втечеш.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».
У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.
Весь прибуток від реалізації теперішнього та майбутніх накладів книги, а також електронних примірників «На мінному полі пам'яті», будуть розподілятися між родиною Максима та ГО «Реформація».
Про автора
Максим Кривцов — український військовий, поет, фотограф і волонтер. Пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і в благодійній організації Veteran Hub. Як фотограф і ментор доєднався до проєкту для дітей «Строкаті Єноти». Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му знову повернувся на фронт — був кулеметником у ССО.
Максим загинув, захищаючи Україну, 7 січня 2024 року на Харківщині.
«Ми повертатимемось сюди завжди, усе своє життя, в ці окопи, до нас молодих зі зброєю. От побачиш. Ти зрозумієш це пізніше».
У цьому виданні вміщено щоденникові записи, есеї, оповідання й деякі вірші Максима «Далі» Кривцова, які зібрав та упорядкував його друг і побратим Валерій Пузік. Свої думки Максим почав фіксувати ще від 2015 року — у період його служби у складі 5-го батальйону ДУК «Правий сектор» та у складі Бригади швидкого реагування Національної гвардії України. Чимало записів було зроблено й після демобілізації — про фотографію, випічку, подорожі, дитячі табори, де він був виховником, та роботу з ветеранами російсько-української війни. А після початку повномасштабного вторгнення Максим знову приєднався до війська і служив кулеметником. У цей нелегкий період життя він активно фіксував тодішню буденність, фотографував побратимів, писав поезію.
«Далі» вже немає з нами, але він живе в нашій пам’яті через ці плівкові фотографії, вірші та щоденникові записи.
Весь прибуток від реалізації теперішнього та майбутніх накладів книги, а також електронних примірників «На мінному полі пам'яті», будуть розподілятися між родиною Максима та ГО «Реформація».
Про автора
Максим Кривцов — український військовий, поет, фотограф і волонтер. Пішов на війну добровольцем у 2014 році. Згодом працював у Центрі реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» і в благодійній організації Veteran Hub. Як фотограф і ментор доєднався до проєкту для дітей «Строкаті Єноти». Після повномасштабного вторгнення росіян у 2022-му знову повернувся на фронт — був кулеметником у ССО.
Максим загинув, захищаючи Україну, 7 січня 2024 року на Харківщині.
416 pages, Hardcover
Published January 1, 2025
3 people are currently reading
40 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 3 of 3 reviews
February 19, 2025
дуже люблю шукати в авторів щось, що належить тільки їм — слова, які часто використовують, символи, персонажі, будь-що.
поки читаю «На мінному полі пам'яті», зрозуміла, що у Максима Кривцова — це жовтий скотч. знайомство з творчістю Далі почалося буквально з його жовтого скотчу. спочатку був вірш, потім пісня, а нині се часті згадки про нього у книжці.
«а як скінчиться скотч, бери намотуй сонце» 💛
по-особливому гріють тексти Максима про Великдень. стільки у них світла й добра. про Різдво. гори. осінь. літні вечори. розповіді про дітей і табори. порівняння пухнастих хмаринок із поп-корном. Схід.
нам усім дуже пощастило, що з нами стався Максим.
не хочу завершувати книжку, аби в кінці не читати те страшне речення про загибель Далі.
купуйте «На мінному полі пам'яті», наспівуйте пісні, що утворились із віршів Максима, плекайте пам'ять.
Максим «Далі» Кривцов. честь.
поки читаю «На мінному полі пам'яті», зрозуміла, що у Максима Кривцова — це жовтий скотч. знайомство з творчістю Далі почалося буквально з його жовтого скотчу. спочатку був вірш, потім пісня, а нині се часті згадки про нього у книжці.
«а як скінчиться скотч, бери намотуй сонце» 💛
по-особливому гріють тексти Максима про Великдень. стільки у них світла й добра. про Різдво. гори. осінь. літні вечори. розповіді про дітей і табори. порівняння пухнастих хмаринок із поп-корном. Схід.
нам усім дуже пощастило, що з нами стався Максим.
не хочу завершувати книжку, аби в кінці не читати те страшне речення про загибель Далі.
купуйте «На мінному полі пам'яті», наспівуйте пісні, що утворились із віршів Максима, плекайте пам'ять.
Максим «Далі» Кривцов. честь.
April 16, 2025
Небеса подовжують важчати, бо війна — ненажера. Кожна сторінка стає все важче та важче. Ти знаєш, що в кінці підірвешся на мінному полі памʼяті.
Це важливий текст упорядкований товаришем. Дякую Валерію Пузіку. Це текст-памʼять. Це текст-знайомство і текст-прощання. Це текст який має бути прочитаний усіма, хто не був на війні, щоб хоч трохи наблизитися та зрозуміти тих, хто взяли до рук зброю. Хто ці люди? Які їхні проблеми та потреби? Як можемо їх підтримати та допомогти, долучитися до нашої спільної боротьби?
Спочивай з миром, Максиме. Ти пролився крапелькою крові на Її священне знамено. Ти знав, що таке любов та честь.
Це важливий текст упорядкований товаришем. Дякую Валерію Пузіку. Це текст-памʼять. Це текст-знайомство і текст-прощання. Це текст який має бути прочитаний усіма, хто не був на війні, щоб хоч трохи наблизитися та зрозуміти тих, хто взяли до рук зброю. Хто ці люди? Які їхні проблеми та потреби? Як можемо їх підтримати та допомогти, долучитися до нашої спільної боротьби?
Спочивай з миром, Максиме. Ти пролився крапелькою крові на Її священне знамено. Ти знав, що таке любов та честь.
August 31, 2025
Книга просто розйоб. І посмішка, і смуток. І сміх, і тупо в сльози. Максим неймовірний. Навіть якщо не знати про те, що він вже загинув і відтак завідомо знати фінальну емоцію - читати цю книгу було б неймовірно цікаво. МАКСИМАЛЬНО нетипові вірші, біографічні оповідання...Як же це несправедливо, що він полеглий...Далі немає сенсу описувати, беріть і читайте. (я до речі навмисно "розтягував" прочитання аби не вивалювати це одразу. варто "проживати" емоції і свої, і його планомірно.)
Displaying 1 - 3 of 3 reviews