Засліплення

Хроніки червоних лисиць #2

by Валерія В. Растет

Віксена на прізвисько Лисиця — дівчина, яка працює запечатувальницею могил. Звичайна людина в місті, де поруч живуть вампіри, перевертні, відьми й інші надприродні істоти. Та за якихось кілька днів усе її життя кардинально змінилося. І ось Лисиця опиняється на даху багатоповерхівки, переживаючи втрату того, хто ще тиждень тому був незнайомцем.

Рубіновий жнець мертвий. Вікланський клан оплакує утрату, звинувачуючи в ній Віксену. Надприродний світ збурюється дедалі сильніше: чорний драґон мріє знову мати крила, інфернальні чародійники вважають Віксену своєю Нареченою, а страхітливий «Неіснуючий загін», який полює на надприродників, досі не вдалося викрити.

Лисиця ж тим часом намагається оговтатися від утрати й приборкати власні сили, які стає щораз важче контролювати.

Genres: Fantasy

464 pages, Paperback

Published February 17, 2025

About the author

Валерія В. Растет (справжнє ім'я Валерія Рябик, нар. 1994) — українська письменниця, у минулому журналістка, копірайтерка та асистентка освітніх проєктів. Закінчила Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка.

Співавторка-упорядниця (під власним ім'ям) кількох книг у жанрі нон-фікшн, зокрема "Тарас Шевченко очима журналістів. Монографія. Анотований покажчик. 1989-2014. До 200-річчя Кобзаря" (2015), "Боєць. Всеслав Ковган — лікар, тренер, наставник" (2017), а також опрацьовувала та редагувала тексти для книги "Незламні українці" (2023).

Авторка циклу міського фентезі "Хроніки червоних лисиць" у видавництві "Віхола". До циклу на цю мить входять: «Поклик» (2024), "Засліплення" (2025) та "Вогняна Лисиця" (2025).

Reviews

[Сандра · Rating 1 out of 5]

Першу книгу прочитала не без задоволення та закривала очі на нелогічності та структуру написання, бо це дебют. Також, були надії, що наступна частина буде краща. Нажаль, не стала кращої, проте я чітко зрозуміла для себе, що далі читати не буду, не моє.

[Марина Дудник · Rating 2 out of 5]

Перша книга циклу мені сподобалась. Відчувалося, що це дебютна робота авторки — місцями трохи сирувата, але загалом атмосферна й інтригуюча. Вона залишила приємне враження і пробудила цікавість до продовження.

Проте друга частина, на жаль, розчарувала.

Сюжет здавався перенасиченим з перших же сторінок — стільки подій, поворотів, нових персонажів і понять, що просто не встигаєш емоційно “причепитися” ні до кого. Багато нових героїв з’являються без достатньої передісторії, тому відчуваються радше функціональними елементами сюжету, ніж живими особистостями.

Деякі сюжетні лінії виглядають притягнутими за вуха — ніби їх додали лише для заділки на наступні частини. Але коли їх накладають на вже й так складну й густонаселену світобудову, вони радше заважають, ніж збагачують історію.

Ще один момент — стиль. У деяких місцях речення сформульовані так, що їх доводилось перечитувати кілька разів. Можливо, тексту просто не вистачило редактури або фінального шліфування.

Світобудова в книзі — амбітна й об’ємна, але іноді здавалася натягнутою. Поруч із добре знайомими образами на кшталт мавок і єдинорогів (які і так взяті з дуже різних міфологій) — (не)вигадані істоти, як-от “природники-аналітики”, які вміють зчитувати мову тіла та передбачати поведінку інших (звучить як моя буденна робота). Це може цікаво, але в контексті загальної перенасиченості — це ще один шмат інформації, який не встигаєш “переварити” і який не є дуже важливим конкретно для цієї книги.

Загалом у мене склалося враження, ніби читаю п’ятий сезон колись улюбленого серіалу, де сценаристам бракує логічного плану, і вони починають вигадувати все підряд — аби здивувати.

До наступної книги, щиро кажучи, переходити не планую. Хіба що почую справді хороші відгуки, що цикл знайде новий, більш зважений і цілісний ритм, чого дуже сильно бажаю авторці 💚

[Anna · Rating 5 out of 5]

Все несеться з неймовірною швидкістю ☄️
Другорядні персонажі вийшли на перший план, з'явились нові, багато хто розкрився з нового боку
Мені цікаво де весь цей час були брати Лисиці (ну з одним зрозуміло), і чому з'явились саме зараз? Чому не знайшли її раніше

Сподіваюсь, що наступна книга вийде вже незабаром 🤞🏻

[Марія Кондратьєва · Rating 1 out of 5]

прочитала я 31 відсоток і більше не змогла. надіялась, що друга частина буде краща за першу, але тут знову все зводиться до почуттів і мені гидко, що Віксена в першу ж ніч після смерті Тео фліртує з його братом. ніби й страждає, але в той же час описи ніби між тими хто має симпатію. де хоч трохи скорботи за людиною? чому вона на другий день знову поперлася запечатувати ту могилу? якийсь маразм.

"скронями потекли криваві сльози"
можна дізнатися, де на скронях сльозові залози?
багато дивних речень.

ще в книзі дуже не вистачає опису героїв, щоб нагадати, хто є хто, а якби ще й короткий зміст, то взагалі було б чудово. я пам'ятаю лише головних героїв з першої частини, а тут виходить, що події просто продовжуються далі і якісь імена десь ходять, якісь імена щось обговорюють і взагалі не зрозуміло, що відбувається.
як я розумію, в кінці книги є опис героїв, але для електронної, як в мене, це незручно.

але найбільша претензія до описів стосунків Віксени і Рафаеля. це описи не людей, які вимушені бути разом і які вперше одне одного бачать і які втратили близьку людину.

[Marka Lib · Rating 5 out of 5]

Друга книга починається з того місця, де був фінал першої. Тому я заздрю тому, хто буде читати одразу першу й другу! Оповідь набирає шалений темп, багато подій з героями відбулось лише за 4-5 днів.

Так, Вікс оплакує мертвого Рубінового женця, Ніл зайнятий справами клану, тому для її охорони й підтримки вийшли на перший план другорядні персонажі: Кай і Рафаєль. Їхніми репліками нам поглибили знання про справи вікланців та тигролаків. У кожного угрупування своє бачення на переділ впливу та безпеки у місті.

Але світ Арахну виявляється густонаселений іншими магічними персонажами: століттями у своїй біографії можуть вихвалятися не лише істоти залежні від людського гемоглобіну, а чорні драґони. Драґони живуть не у вигнанні, а в тіні, в очікуванні реінкарнації вогняної хранительки.

У перевертнів, вампірів, драконів, відьом і чаклунів тісні бізнес стосунки: іноді це магазинчик із зіллям, хтось володіє єдиним морським портом, а хтось управляє цілою галуззю освітлення! Так горгона - мисткиня й сворює яскраві светрики, а «зірочка» Перелесник - вправно керує елітним нічним клубом й опікується розвагами надприродників, а ще цю всю плутанину роздивляються янголи!

І нові і старі персонажі показані живими і емоційними: вони жартують, дуркують, закохуються, заздрять, ревнують, страждають, б’ються, гніваються й смачно лаються!

У фіналі, знайшовся той, кого загубили й воскрес той, кого вважали мертвим. Віксена виявляється не безрідна сирітка, а спадкоємиця родини високого щаблю й серед людей, і серед чаклунів. Але які сили в ній закрити, і як їх пробудити? Відповідь я жадаю прочитати в третій книзі!

[Anastasia Polishchuk · Rating 5 out of 5]

Тут можна дико кайфанути, якщо не лінуватись і трішки розібратись ху из ху і в світобудові. Деякі персонажі до себе привʼязують, дехто до біса казить, але всі вони викликають яскраві емоції, заради яких ти в принципі і купляєш книгу.
В цій частині розкриваються нові персонажі, їх минуле, якісь загадки, ну і сам світ. Плюс заправлено все супер детальними описами і звісно ж, відбірною (досить доречною) лайкою, але в міру. Пазлики про світобудову і другорядних персонажів, що були в ніби хаосі після першої частини, склались в прийстойну динамічну картинку. Особисто для мене вистачило всіх деталей, щоб було присутнім відчуття, ніби в голові 2 сезон серіалу подивилась.
Про сам текст. Тебе фізичними описами підводять до розуміння почуттів героїв: «Я тобі розкажу, як все виглядало, а ти відчуєш вже сама, як насправді він/вона себе почували в той момент» (я дуже таке люблю, коли не прямо в лоб типу «вона засмутилась», а інтуїтивно).
Коротше, на цій частині я навіть вдячна, що перша книжка закінчилась саме так (тут є трошки брехні), адже та свята трійця перетворила б це все нахрін на роментезі.
Хоча так єс сі, ми ж всі того дуже хотіли!
Іііі.. можливо отримаєм 😏

[sonne · Rating 4 out of 5]

Друга частина мені сподобалася більше за рахунок того, що тут завершується історія, яку розпочали в першій. Тут ми маємо більш менш завершену історію, хоч і залишається ще масса відкритих питань. Бо після першої було відчуття, що мене надурили, я прочитала книгу, а толку нуль, бо питань більше ніж відповідей, купа імен і незрозуміло, що з цього треба пам'ятати, а в мене з іменами туго...

[Olya Shuper · Rating 5 out of 5]

Однозначно 5 зірок. Цe було дуже цікаво, особливо в кінці, бо на початку я вже майже змирилась…😅 Мені дуже сподобалось, що авторка не «пожаліла» деталей і було багато пояснень щодо світобудови та різних істот. Чекаю продовження!🔥🔥🔥🦊

[книжкова дегустаторка · Rating 5 out of 5]

✨«Поклик» та «Засліплення» Валерія В. Растет

видавництво: Віхола, 5/5

Динамічно, захопливо та яскраво.

Я довго відкладувала написання відгуку, бо розуміла, що не зможу передати всі свої позитивні емоції в одному лише пості. А мені дуже сильно хочеться, аби якнайбільше людей вв’язалося в цей довгий, але прекрасний цикл!

За зав’язкою маємо світ, де пліч-о-пліч з людьми існує магічний світ з вікланцями, перевертнями, відьмами та іншою нечистю. Віксена, молода дівчина, яка працює запечателькою могил, і сильно в потойбічний світ не зазирає. Допоки одного разу на неї не нападають. Цей вечір є доленосним, бо вона стає відчувати дивну магію, що нагріває її зсередини, а ще знайомиться з вік ланцем Вищого рангу. Є дивне розуміння пов’язанності, від того вони разом починають шукати відповіді на всі питання. А їх з кожним днем стає все більше та більше.

Буду чесною: я була скептично налаштована до цієї історії, бо ну це фентезі, ще й масштабне у розумінні світоустрію та персонажів. Є в мені ще та меншовартість, яку я намагаюся викорінити. Але сторінка за сторінкою, і історія полетіла, набираючи оберти! Авторка справді майстерно вводить персонажів, розкриваючи їхні темні або світлі сторони. Детально, але без фанатизму прописує події та потрібний лор. Магія працює, і я в неї вірю, хоча моментами не розумію, але мені здається, що це через поглиблення сюжету та мітології, які розкриватимуться далі.

Віксена, як головна героїня, не бісяча. А це вже дуже велика перевага та плюс, бо зазвичай в фентезі, які траплялися на моєму шляху, головні персонажі вчиняли нелогічно та дратували ходом думок, хоча при всій передісторії, вони мали по-іншому мислити. Тут такого немає. Дівчина вчиняє відповідно того, що вона пережила і який мотив переслідує. Те ж саме можу сказати про інших головних героїв. Навіть тигр Ніл, що виморожує мене своєю поведінкою, вчиняє відповідно своєму характеру.

Перша частина закінчилася неймовірним сюжетним поворотом, хоча я усвідомлювала, що ну не може так бути і авторка якось то виверне. Все ж вивернула. І мені було нормально читати другу частину, не губилася та не плуталася в персонажах, як то робили інші (я зустрічала декілька таких відгуків), і моє пояснення цьому, що я просто читала залпом, не забуваю деталей та мотивацій. Тому раджу і вас братися відразу за обидві частини.

Мені страшно робити поки що ставки, хто виживе, а хто ні; яким буде кінець та головна любовна лінія, але я маю очікування того, якби я хотіла, щоб все завершилося. Попереду ще п’ять частин циклу, більша частина, весь розвиток, кульмінація та розв’зка. І якщо авторка триматиме планку далі, підвищую ставки, то цей цикл має всі шанси стати моїм топ-1 серед фентезі евер. І я щиро тримаю кулачки щодо цього.

Порада, причому агресивна!

#дегустація.

[Daria Vi · Rating 5 out of 5]

несподівано це мене захопило, дуже (а я взагалі-то не люблю історії, де зустрічаються вампіри/перевертні!😆). дуже прикольний світ, і мені цікаво, куди ж нас це заведе😅

[Anna · Rating 5 out of 5]

Всю книгу переконувала себе, смерть Тео - різкий і цікавий поворот і мені це подобається. Але я прям дуже раділа, що він таки виявився живим. Хочеться розвитку стосунків Віксени і Тео. Ніл стандартно бісить.

Подобається багатошаровість і темп історії. Я встигаю всіх запам’ятати.

Мені здалось, що в цій книзі як і в попередній я шпорталась в деяких реченнях в першій четверті книги. Але можливо це через втому🙃

[Анна Хлевная · Rating 3 out of 5]

Я вирішила прочитати другу книгу циклу, оскільки сподівалась, що авторка розпишеться, бо перша книга була дебютом і дещо сирувата. На жаль, не дивлячись на цікавий задум, друга книга також сповнена нелогічностями в сюжеті, як і перша.
Дія починається з того місця, де закінчється попередня частина, тому читати краще без великої перерви, бо я вже не всі деталі сюжету пам'ятала. Цього разу кращє пояснюється світобудова, світ стає більшим та глибшим. Проте, на мою суб'єктивну думку, він вийшов надто чарівним, що важко повірити, що його здебільшого заселяють звичайні люди, які не знають про надприродне. Як вони тоді пояснюють те, що від світу дишилось усього три міста, накритих куполами (магічними), поза межами яких непридатна до життя пустка населена монстрами? Чи я не до кінця розумію, як влаштований світ? До того ж ми не зустрічаємо там нікого з нормальних людей, усі герої, з якими ми взаємодіємо, надприродники, які роблять вигляд, що вони хваються, але виходить не дуже. Наприклад, до вікланців в частині порту, яка призначена для звичайних людей, спокійнісенько підходить чорт без жодного маскування, Ніде не зазначино, що він ховався під личиною чи що. Бекха описана як демониця з ліловою шкірою, і складається враження, що так вона виглядає й на людях, а не те, що Маркус бачить її справжнє єство під личиною, чи знає, як вона має виглядати насправді. От тут об'єктивний прорахунок, бо якщо надприродний світ переховується, він має маскуватись під людей.
По-друге, мене вибісили тупі герої. В мене підгорало від того, як вони туплять. Спочатку Ніл. В першій частині я думала, що він просто погано вдався, але тепер задумалась, що може авторка навмисно зробила його таким бовдуром. Постійно залишати Вікс, коли йому наказують за нею гледіти. До того ж, може, як людина він хороша, але як хлопець ред флег. Владний, ревнивий, вирішує, що кращє для Віксени без згоди самої Віксени, а ще постійно її торкається, поводить себе так, наче вона вже його жінка, постійно на всіх бикує. Я розумію, що це прояв його звіриної натури, але все одно моментами на нього було гидко дивитись. Сподіваюсь, що в подальшому він зможе опанувати себе. Сама Віксена не краща. Вона до останнього не розуміє поривання Ніла, навіть коли він садить її собі на коліна і цілує. Як можна не розуміти, чого він прагне? Свята наївність. На наступний день по загибелі Тео пертись на роботу запечатувати могилу! Я розумію, що вона не хотіла сидіти вдома, але вона вже встигла забути, що її в минулій частині три рази намагались вбити, і Тео загинув її рятуючи! Але ж ні, замість того, щоб сховатись, залягти на дно, вона йде просто в пастку, ні про що не думаючи. А її зустріч з Різом взагалі нагадувала сцену з індійського кіно. Щойно вони одне одного бачили, одразу одне одного впізнали, почал обійматись. Вона одразу йому повірила, що він її брат, хоч на момент раставання їй було п'ять років + у неї, на хвилинку, амнезія. Мені не вистачало тільки музики та танців на задньому фоні. І коли вона представляє Різа другові як свого брата, той каже, так, немає сумнівів, ви ж так схожі. І їхня розмова виглядала дивною, адже замість того, щоб розпитати, де ти був, що взагалі сталося з нашою родиною того дня, бо я нічого не пам'ятаю, вони говорять про якісь безглузді речі, наче й не губили одне одного на роки, а бачились щодня. Коротше, підтуплює там ледь не кожет другий герой. Інколи Віксена діє всупереч своєму характеру, аби тільки було так, як потрібно авторці. Вікс не хотіла йти на бал, її вмовили, а коли їйговорять, типу ок, тобі погано, можемо не йти, вона, яка не любить збіговиська людей, навпаки туди пре, бо треба, щоб вона була там. Логіка персонажей та подій трохи шкутильгає.
Кінцівка мене дещо розчарувала, бо там назрівав такий епічний махач, але авторка обірвала сцену на пів слові флешбеком, а потім замість повернутись в ой момент, на якому все полишила, показала вже результат на кілька годин пізніше, коли всі скажімо так, розбіглись вже. Наче ти пропустив останні десять хвилин фільму і повернувся на титри.
Не знаю, чи читатиму далі. Думаю, якби мені було 15-17 років, мені б ця серія сподобалась безаперечно, а так я пів книги закочувала очі від того, що творять герої. Проте книга читається легко та динамічно. Якщо вам хочеться чогось легкого без особливого бажання копатись в логіці персонажів, то можна спробувати.

[Ксеня · Rating 4 out of 5]

Ви знаєте це відчуття, коли перед Вами купа дрібних пазликів плюс-мінус одного відтінку і немає картинки-зразка? От, приблизно, так читається ця книга. Динаміка розвитку подій шалена. Купа нових загадкових персонажів, включно з драґонами. Безліч нових нашарувань зі старими, вже знайомими нам учасниками подій. Відчуття 25 кадру, начебто постійно щось вислизає від моєї уваги і щось я вперто не помічаю. Це інтригує.
Продовження історії звичайної дівчини Віксени (вона ж Лисиця), яка вже остаточно стає незвичайною. В ній пробуджується надприродна сила, потужність якої не може осягнути ніхто. Вона страждає, оплакує втрати, відчайдушно намагається шукати точки опори. До того ж, цікаво розвивається лінія історії її сімʼї. Визнаю, що ця героїня мене декілька разів знатно вибісила🤨 Бо як? Коли на тебе полює купа дуже сильних надприродників, коли ти не знаєш, що взагалі навколо коїться, коли тебе особисто попереджає про небезпеку Грандмайстер вищого клану вікланців, коли тебе береться охороняти чи не вся магічна верхівка Арахну… Ти що робиш, коли більш-менш отямилась від потрясінь? Правильно, по-тихому ідеш на нічне кладовище, щоб зробити якусь свою давню роботу і не підвести свого роботодавця. Парам-парам-пам🤷‍♀️ Так, Віксена дуже боїться когось підвести, комусь відмовити і, власне, це знову і знову працює проти неї. І так, це травма дитинства. Тому вчімо себе і своїх дітей казати «ні»!
У цій історії мені не вистачало сильного центрального персонажа. Не те, щоб його зовсім не було🤫, але увага розсіювалась на багатьох хоч і цікавих, але не достатньо харизматичних.
А от фінал мене приголомшив і перекрив весь той сумбур, що супроводжував мене протягом переважної частини книги. Це було 🔥🔥🔥

Читаймо🫶

[Yevtymii Pnivchuk · Rating 2 out of 5]

_ 4/10 _

_ Плюси:
- Світобудова. Вона тут багата і детальна, але метод подачі не дозволяє повноцінно насолоджуватись;
- частина з Маркусом і його амурними справами в Пайрусі — була гармонійною від початку і до кінця.

_ Мінуси:
- Поганий фрагмент з постійними описами світобудови на нараді старійшин з першої частини тут перейшов в перманентний вигляд, але з трішки кращою подачою;
- немає росту персонажів. Віксена як була наївною дівчинкою, яка ніколи не думає і постійно ходить одними маршрутами (де її завжди бʼють), так і залишається; Ніл — спермотоксикозник, аргумент про те що така природа тигролаків — для мене не є вичерпним; Рафаель повністю повторює історію з Тео, що знову відтворює той самий трикутник другий раз підряд;
- вишенькою на торті є повернення Тео, і якщо в першій частині він був найадекватнішим персонажем, то тут в усіх стресових, важливих і ключових моментах віджартовується, фліртує і вивищується перед іншими, що зводить нанівець будь-яку серйозність і ставки. Це я вже мовчу про сам факт його повернення;
- найгірше те, що вже другу книжку загадка: "що сталося з всемогутньою лисицею, яка зникла 2 000 років назад?" досі нерозгадана усіма книжковими персонажами, попри те що в нас назва Хроніки червоних лисиць, головну героїню всі називають лисицею, вона з червоним волоссям, володіє всіма силами, які притаманні тій самій і далі ще багато таких речей по списку.

[Maryna Svintozelska · Rating 5 out of 5]

Чудова історія!
Починала з першої частини і мене затягнуло!
Друга вже сильніша, більш заплутана і продумана. Неймовірно багато персонажів і імен, в першій половині голова боліт починала, блукала поміж персонажами, і будучи щирою скажу, що вже просто не заглиблювалася у них в якийсь момент, хотілося чим швидше пізнати сюжет. Але на кінець книга вже залетіла, дуже цікава розвʼязка. Полюбила багатьох героїв, а в деяких власне розчарувалася. Гарно прописані стосунки, ієрархія, вірність. Полюбила цей світоустрій. Звісно виникає ще безліч запитань, а також неймовірне бажання продовжувати читати далі! Дякую за цю історія 💗

[Ylvaborga · Rating 5 out of 5]

Оце відчуття, коли буквально ковтаєш один розділ за іншим і водночас думаєш, чи не зробити перерву на щось інше, бо книга настільки класна, що шкода її так швидко дочитувати. Оце саме той випадок!
Друга книга не поступається рівнем напруги, пригод і захвату. А ще я іноді так голосно сміюся з жартів, що боюся читати її ввечері, щоб когось не розбудити🤭
У цій серії я іноді ловлю вайби аніме чи старих добрих серіалів 2000-х про всяких надприродників, хоча ні на що конкретне вона мені не схожа, але саме цим, напевне, найбільше підкуповує.

[Nataliia · Rating 4 out of 5]

Трохи змазані відчуття від кінцівки, але в цілому книга дуже розширює всесвіт, який детально прописаний, багато різноманітних персонажів, масштабні події світу. Героїня все ще відіграє важливу роль, але фактом свого існування, сама поки що нічого не вирішує нічого. Сподіваюсь, в наступній книзі вона перетвориться на активну дієву особу. Чекатиму продовження☺️

[Ганна Кузьо · Rating 3 out of 5]

Я зрозуміла, що не фанат такого жанру, мабуть на молодшу аудиторію спрямована книга. Але продовження вже хотіла б прочитати) Думаю, що з цієї книги вийшла б гарна анімешка серіал.
Зрозуміла, що мене дратує тут - в книзі велику частину подій становлять дотики персонажів один до одного, і іноді це все, що відбувається протягом сторінок. То моє враження
Авторці успіхів і чекаю на продовження

[Anna Kolesnikova · Rating 3 out of 5]

З позитивного: світ стає ширшим і об'ємнішим.
Але проблеми першої частини для мене так і не були розв'язані. Герої все так само діють нелогічно. Ролі з кущів - вистрибують. Але у мене є сподівання, що в третій частині закриється арка з коханням і нам все любенько пояснять про природу проблем, які спіткали Лисицю.

[Ольга · Rating 4 out of 5]

Забагато персонажів, які, до того ж, неглибоко прописані, і подій, що занадто швидко відбуваються. Але історія нетривіальна, сюжет якось затягує, і до героїв прив'язуєшся. Надприродницький гостросюжетний детектив

[the agent · Rating 4 out of 5]

все змішалось люди коні

але щось в цьому є…

[Olha · Rating 5 out of 5]

Мені дуже подобається!! Трохи згодом додам більш детальний відгук, треба все переварити☺️

UPD
Зловила себе на думці, що читаючи книжку я відчуваю себе так, ніби хтось узяв мене за шкірку і жбурнув у вир подій. І ти крутиш головою туди сюди, нічого не зрозуміло але так цікаво.
А ще мені здалось що автор дає нам нового героя без пояснень. Потім дає його сімʼю і легеньке пояснення. І аж наостанок пояснює хто то такі і чому вони можуть бути важливі для сюжету.

[Аліна Гришук · Rating 5 out of 5]

Друга частина мене порадувала ще більше. Тут я вже краще зрозуміла, хто є хто і які здібності у істот. Дуже сподобався plot twist вкінці. Точно буду читати далі і сподіваюсь, що буде тільки краще!