Наталка Полтавка Івана Котляревського — це романтично-сатирична п'єса про любов і вірність. Наталка і Петро кохають одне одного, однак злидні і бідність змушують їх розлучитися, а в цей час до дівчини сватається багатий возний Тетерваковський, нелюбий її серцю. Однак, для закоханих матеріальний достаток не є важливішим за щирі почуття. Перемежована піснями і легким гумором, Наталка Полтавка Івана Котляревського є класичним українським драматургічним твором. П'єса написана двома мовами — українською та російською.
PLEASE when you purchase this title, the accompanying reference material will be available in your Library section along with the audio.
Poet and playwright; the ‘founder’ of modern Ukrainian literature. After studying at the Poltava Theological Seminary (1780–9), he worked as a tutor at rural gentry estates, where he became acquainted with folk life and the peasant vernacular, and then served in the Russian army (1796–1808). In 1810 he became the trustee of an institution for the education of children of impoverished nobles. In 1812 he organized a Cossack cavalry regiment to fight Napoleon Bonaparte and served in it as a major (see Ukrainian regiments in 1812). He helped stage theatrical productions at the Poltava governor-general's residence and was the artistic director of the Poltava Free Theater (1812–21). From 1827 to 1835 he directed several philanthropic agencies.
Іван Котляревський - український письменник, поет, драматург, зачинатель сучасної української літератури, громадський діяч. Підтримував зв'язки з декабристами. Його поема «Енеїда» (1798) стала першим в українській літературі твором, написаним народною мовою.
Творчість Котляревського має основоположне значення в історії становлення нової української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови його поема «Енеїда», п'єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови.
Many years ago I saw the opera 'Natalka Poltavka' based on this 19 century play. Reading this classic love story by Ivan Kotliarevsky brings back fond memories and gives an opportunity to enjoy the beautiful, expressive and poetic Ukrainian language spoken in the first half of the 19 century in both prose and verse.
дуже гарна полеміка з водевілем "казак-стіхотворєц" авторства якогось московита, що висміював "нарєчіє", не знав реалій життя в селі та наших традицій. особливо потішила згадка цієї вистави у самому тексті. така от великодка
особливо не потішило, що котлярєвський мислить полтаву частиною росії.
втім, звісно, кришталево похуй шо мене потішило, а шо не дуже. цим твором котляревський дав базу (підґрунтя) для українського театру. за шо й уклін. гг — сильна особистість, написано весело (кілька разів у голос навіть посміялася, в основному з усіляких "поползновєній" тетерваковського, канєшно), пісень не менше, ніж у діснея, мораль "не зраджуй собі/народові/коханим, не корися сліпо долі" читається на ізі. шо ше тре? а все то особливо цінно, пам'ятаючи, що на дворі 1819 рік і це "перша комедійна п'єса написана народною мовою"
улюблені цитати: "теє-то як його" 🤌🤌🤌 "Я — возний і признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал"
На мій превеликий подив Наталка виражає досить прогресивні феміністичні погляди. Це особливо помітно на тлі патріархальних звичаїв, що їх також вправно змалював Котляревський.
Батько Наталки пропив та спустив усі родинні статки. Після його смерті Наталка та її матір залишаються фактично без засобів до існування і терплять люту нужду. У тогочасному суспільстві заробляти гроші (чи на державній службі, чи у війську, чи будь-де) мають можливість виключно чоловіки. Для позбавленого економічної самостійності жіноцтва заміжжя є чи не єдиним (окрім наймитування) способом отримувати матеріальні блага.
Наталчина матір наполягає на її заручинах із заможним возним. Сам возний свою пропозицію озвучує у канцеляристських термінах, підкреслюючи транзакційність їхнього шлюбу.
"... могу лі я - теє-то як його - без отстрочок, волокити, проторов і убитков получити во вічноє і потомственноє владініє тебе - движимоє і недвижимоє імініє для души моєй - з правом владіти тобою спокойно, безпрекословно і по своєй волі - теє-то як його - розпоряджать? Скажи, говори, отвічай, отвітствуй, могу лі бить - теє-то як його - мужем пристойним і угодним душі твоєй і тілу?"
Сама Наталка вказує на те, що економічну нерівність неможливо буде подолати:
"Скажіте мені перше, для чого люди женяться? [...] Мені здається, для того, щоб завести хазяйство і сімейство; жити люб'язно і дружно; бути вірними до смерті і помагати одно другому. А пан, котрий жениться на простій дівці, чи буде її вірно любити? Чи буде їй щирим другом до смерті? Йому в голові і буде роїтися, що він її виручив із бідності, вивів в люди і що вона йому не рівня; буде на неї дивитися з презирством і обходитись з неповагою, і у пана така жінка буде гірше наймички... буде крепачкою."
Наталка також висловлює співчуття жіноцтву в цілому, котре змушене жити за такими правилами:
"Страшно і подумать, як з немилим чоловіком весь вік жити, як нелюба миловати, як осоружного любити. [...] Я од всьго серця жалію об дівках, які в такій біді, як я тепер."
Окрім цього феміністичного мотиву, я також зауважила звеличення Полтавської битви Котляревським:
Козаченьки З москалями Потішились Над врагами, Добре бившись за Полтаву Всій Росії в вічну славу!"
На перспективу мені було б цікаво почитати про громадянську позицію Котляревського, його ставлення до Російської імперії (зрештою він багато років служив у лавах її війська) та про те, як його любов української мови та глибоке знання наших звичаїв поєднувалось із (можливо?) толеруванням політичного поневолення.
«Теє-то як його»(с) Була собі дівчина Наталка, кохала хлопця Петра, та сталося, що Петро змушений був на заробітки їхати. ⠀Наталочка ж, пристойна баришня, чекає Петра і пісні співає про коханнячко. А ж тут заможний жених сватається до Наталки і дівчина готова вже здатися бо «часікі то тікают», і мати підпирає. ⠀І ось тут грає драматична музика, а на сцену з’являється Петро. Драма драмна: Петро в шоці, що Наталка засватана, Наталка в шоці бо вже й не надіялася Петра побачити, мати в шоці бо, блін, два женихи на горизонті, кого ж обрати, Возний в шоці, бо таку наречену втрачає. ⠀ Грає музика, всі співають, а далі хеппі енд. Возний розчулений таким коханням, уступає Наталку Петру. Класику знати, але такі твори, мене зовсім не торкають.
Що завше прийнято в українців - це стібатися з чиновників. І в "Конотопській відьмі", і тут, і в Гоголя в "Мертвих душах" чиновництво виставлене не в найкращому світлі. Тобто стібатися-стібемся, але на граблі все одно наступаємо. Це, звісно, краще, ніж в сусідів, де і сміятися не можна без команди. От вам і ментальна різниця ще на прикладі 18-го століття. Правда, в Котляревського чиновник порядніший виявився, тому можна сказати, що він спочатку иншу установку нам прищеплював.
П'єса про ризиковані обіцянки, догоджання батькам, і відчуття власного внеску. Послухати подкаст про Наталку Полтавку можна тут https://cutt.ly/pQS8KKL
В цьому році перечитаю класику зі шкільної програми. Почав з Наталки Полтавки. Не можу сказати що прям клас, плюс дропається "малоросия", але загалом сподобалось.
Цікаво, для чого автор зробив таку рожеву кінцівку. Чимало пісень. Напевно, колись українці знаходили в них більшу розраду, ніж тепер. Напевно, серця були живіші
Щось подібне я вже читав у іншого українського автора — Квітки-Основ'яненка, у його п'єсі «Сватання на Гончарівці». Тільки там дія відбувалася у Харкові, а тут поблизу Полтави. До речі, у них навіть оформлення схоже: оформлення п'єси російською, а репліки героїв українською.
Але саме Котляревський, виявляється, був першим (випередив на 16 років), тим самим заклавши основу у формування національного українського театру та драматургії. А так сюжет, за нинішніми мірками, досить нехитрий і навіть класичний: бідна дівчина Наталка закохана у Петра, який уже незабаром чотири роки як пішов на заробітки, заради «копійчини», яка б дозволила їм одружитися. Але оскільки від Петра давно вже ні слуху, ні духу, літня мати енергійно починає схиляти Наталку до шлюбу з багатим і впливовим возним... Ще б я відзначив кінцівку, яка вирішується занадто просто. Зате всі герої виявляються, що називається, не забули про совість, тобто: а лиходія то й немає.
Ще в тексті є цікава фраза возного, яку можна сприймати як готовий анекдот: «признаюсь, что от рожденія моєго расположен к добрим ділам; но, за недосужностію по должності і за другими клопотами, доселі ні одного не зділал...» (він, до речі, розмовляє дивною сумішшю російських та українських слів). І ще один цікавий факт: п'єса Шаховського «Козак-стихотворец» не просто послужила приводом чи стимулом до написання Наталки-Полтавки, вона згадана на сторінках п'єси Котляревського! Коли Петро повертається в село, в розмові про те, що бачив, він згадує малоросійську комедію, що йому сподобалася, ось тільки «сю штуку» по-українському написав москаль і дуже поперевертав слова, так що важко було розібрати про що там велася мова... (- мій вільний переказ слів Петра). У п'єсі також неодноразово згадуються героїчні сторінки історії Полтавського краю, а саме протистояння Петра I зі шведами. При чому автор однозначно виступає за російське самодержавство, не відокремлюючи від нього полтавські землі, тут же вихваляється доблесть козаків, які виступали за Петра I, й у негативному світлі згадується Мазепа.
Як би там не було, цей твір Котляревського мені більше сподобався, ніж його уславлена Енеїда. 8/10
"Хорошая музыка эффективнее всего высвобождает в твоей голове место для вдохновения. - Бенедикт Камбербэтч"
Да прибудет легкое дуновение музыки и вдохновения, чтобы сотворить эту рецензию. И да уйдет лень, что сковывает все движения ради этого.
История о любви. Да-да, классики так это любят.. Итак, Наталка и Пётр - олицетворение чистой и прекрасной любви, что длится даже на расстоянии. Как бы не пытались выдать девушку замуж - в итоге она со своим любимым.
Разберемся чуть более лучше. Наталка - главная героиня пьесы, что несмотря на всё хочет рядом с собой видеть только любимого человека. Несмотря на это, она так же покорится желаниям матери, что хочет ей только лучшей судьбы. Терпелиха - неожиданно сложный персонаж, и даже слегка кажется двуличной, но в итоге проста, как вода. Она желала счастья и достатка? Она его получила как сама, так и осчастливила дочурку. Сам же Пётр неожиданно появляется в самый подходящий момент. Не растерялся, был готов на всё ради самых близких. В итоге всё сложилось как нельзя лучше всего.
Сложно сказать, что мне понравилось или как-то впечатлило. Нет, совсем не так. Мне как было всё равно на историю, так и осталось. Да, читать просто и объем не большой, но это не меняет факта того, что эта пьеса для меня нейтральна и мимо проходящая.
Советовать ли мне её? Нет, не могу. Только разве что для галочки. Или читать для ЗНО (ВНО), как это делала я. Иначе вряд-ли бы заинтересовало.
Коротенько вышло, но мне правда нечего сказать об этой пьесе, да и как по мне, то больше не нужно. Не советую, но прочитать можно ради личного интереса.
48:29 While their description in the gospel is like a field crop which puts forth its shoots so it swells up, till it grows thick enough to stand straight on its stock in a way farmers admire, so that disbelievers are exasperated by them.
Дуже гарний твір. Справді. Написаний гарно, і кінець радує. Переважна більшість подібних творів закінчуються трагедією (Маруся, Дорогою Ціною і т.д.), а тут кінцівка дуже гарна. Надзвичайно сподобалася))
Найкращі якості співітчизників позбавили бідну дівчину від необхідности вибирати між коханням и добробутом родини. Для бідної Наталки ця історія закінчилася набагато краще, ніж для бідної Лізі
Well. What can i say, it was my task to read this. It was short, quite boring, quite pointless. Seeing it being performed in theatres is much more pleasant than reading it. Happy for Natalka and Petro. lol
ganz dem Zeitgeist entsprechend, leicht und unterhaltsam, aber für Nicht-Ukrainer nur empfehlenswert, wenn man sich für die Literaturgeschichte interessiert