What do you think?
Rate this book
Україна - не Росія
Книга колишнього Президента України Л. Кучми (1994 - 2005) може відкрити багато нового навіть для тих, хто знає Україну. Автор ділиться своїми поглядами на історію України, на події XX століття та останніх років, викладає свою точку зору, чому Україна не може бути Росією, про відмінності в українських і російських національних характерах, про різні погляди на культурно-історичне минуле і взаємних претензіях.
На презентації книги в Москві Леонід Кучма сказав:
"У нас на порядку денному стоїть завдання, про яку в цій книзі я сказав, перефразовуючи вислів відомого італійця: створити українця. Небезпека не повернутися до свого українства актуальна для мільйонів громадян України. Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам удачі у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Про таких було колись сказано, що російський демократ закінчується там, де починається розмова про Україну"
На презентації книги в Москві Леонід Кучма сказав:
"У нас на порядку денному стоїть завдання, про яку в цій книзі я сказав, перефразовуючи вислів відомого італійця: створити українця. Небезпека не повернутися до свого українства актуальна для мільйонів громадян України. Російські інтелігенти діляться на тих, хто бажає нам удачі у відновленні і розвитку українства, і на тих, хто не бажає нам цього. Про таких було колись сказано, що російський демократ закінчується там, де починається розмова про Україну"
607 pages, Hardcover
First published January 1, 2003
13 people are currently reading
85 people want to read
About the author
Leonid Kuchma
3 books2 followersLeonid Danylovych Kuchma (Ukrainian: Леонiд Данилович Кучма) is a Ukrainian politician who was the second President of independent Ukraine from 19 July 1994 to 23 January 2005.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
March 16, 2023
Книжка, яку почав читати ще кілька років тому і закинув. Але от дочитав.
Нічого нового для сучасного читача Кучма не розказує. І як цілісний твір книжка теж не особливо вдала - спершу це саморобний підручник історії, потім автобіографія Кучми а наприкінці фокус взагалі збивається. Зрозуміло, що книжку не писав Кучма власноруч, і від того вона виглядає трохи як твір, написаний "бо так треба", а не цілісна праця.
Основна ідея Кучми:
Українці як частина імперії доклалися до її створення (російська мова, релігія, культура, наука) - і питання чи є воно суто російським тоді? Чи треба нам на це претендувати? Чи віддати все росіянам?
Але ці питання, як на мене, сьогодні вже мають свої відповіді, тож книжка сприймається як архаїзм.
З цікавого - книжка є портретом українця-східняка. Кучма виріс на перетині українських, білоруських і російських земель і в принципі отим все і сказано.
В книжці є український патріотизм, звісно. Але він абсолютно радянський.
А думки Кучми сходяться до простого: "Україна - не Росія, але може бути тільки з Росією".
Історія цю тезу, як і всі потуги книжки, перекреслила.
Нічого нового для сучасного читача Кучма не розказує. І як цілісний твір книжка теж не особливо вдала - спершу це саморобний підручник історії, потім автобіографія Кучми а наприкінці фокус взагалі збивається. Зрозуміло, що книжку не писав Кучма власноруч, і від того вона виглядає трохи як твір, написаний "бо так треба", а не цілісна праця.
Основна ідея Кучми:
Українці як частина імперії доклалися до її створення (російська мова, релігія, культура, наука) - і питання чи є воно суто російським тоді? Чи треба нам на це претендувати? Чи віддати все росіянам?
Але ці питання, як на мене, сьогодні вже мають свої відповіді, тож книжка сприймається як архаїзм.
З цікавого - книжка є портретом українця-східняка. Кучма виріс на перетині українських, білоруських і російських земель і в принципі отим все і сказано.
В книжці є український патріотизм, звісно. Але він абсолютно радянський.
А думки Кучми сходяться до простого: "Україна - не Росія, але може бути тільки з Росією".
Історія цю тезу, як і всі потуги книжки, перекреслила.
May 10, 2024
Книга була надрукована в 2003 році, за 11 років до початку війни росії з Україною і майже за 20 років до повномасштабного вторгнення та спроби фашистської росії влаштувати геноцид україської нації. Та навіть в той час, коли ще існували ілюзії про "братські народи", російські виродки вже відпрацьовували свої методички. Наведу невеликий уривок з книги:
Причому, метою було саме фізична, збройна сутичка в Криму, бійка, учасників якої розводила б потім Росія, вірніше, Росія-2. Росія-1 — це демократична Росія, Росія - 2 — це Росія Макашових-Жириновських. Вони і тоді говорили про це досить прозоро, а сьогодні — не тільки прозоро, але і науковою мовою: про створення на просторі колишнього Радянського Союзу конфліктів для наступного їх вирішення російськими посередницьки ми зусиллями, які приведуть до закріплення посередника в тій чи іншій формі на території, де відновлено мир. Приблизно так.
Що ж, нас попереджали, але ми не дослухалися, а нашим завданням буде зробити так, щоб майбутні покоління українців добре пам'ятали, хто є наш ворог.
Причому, метою було саме фізична, збройна сутичка в Криму, бійка, учасників якої розводила б потім Росія, вірніше, Росія-2. Росія-1 — це демократична Росія, Росія - 2 — це Росія Макашових-Жириновських. Вони і тоді говорили про це досить прозоро, а сьогодні — не тільки прозоро, але і науковою мовою: про створення на просторі колишнього Радянського Союзу конфліктів для наступного їх вирішення російськими посередницьки ми зусиллями, які приведуть до закріплення посередника в тій чи іншій формі на території, де відновлено мир. Приблизно так.
Що ж, нас попереджали, але ми не дослухалися, а нашим завданням буде зробити так, щоб майбутні покоління українців добре пам'ятали, хто є наш ворог.
December 10, 2023
Книга вийшла такою ж неоднозначною, як і саме президентство Л. Кучми - така собі багатовекторність по-кучмівські в дії. Звичайно, сприймати її варто як автобіографічний доробок, із щедрими вкрапленням розмірковувань про усе: від історії до ракет. Водночас, Леонід Данилович намагається підкреслити відмінності між Україною та Росією, однак робить це у такий спосіб, що підштовхує читача до висновку про "взаємодоповнюваність народів" - відповідна тенденційність прослідковується досить чітко по всьому твору.
Зрештою, ця книга є продуктом своєї епохи, одою "Великому договору", після якого все мало розвиватися на основі взаємоповаги і добросусідства. Однак історія повернулась геть інакше, наразі більшість із висловлених ідей є радше атавізмами, про які соромно говорити вголос у 2023 році.
Зрештою, ця книга є продуктом своєї епохи, одою "Великому договору", після якого все мало розвиватися на основі взаємоповаги і добросусідства. Однак історія повернулась геть інакше, наразі більшість із висловлених ідей є радше атавізмами, про які соромно говорити вголос у 2023 році.
May 25, 2020
Безумно доволен этой книжкой. Столько фактов, историй, событий. Интересно читать о претензиях, обидах, жалобах украинцев к России будучи россиянином (одна история из туристического автобуса времен СССР, когда россияне вышли из автобуса, и украинский турист говорит остальным: «ну хоть 5 минут отдохнем от старших братьев» очень многое говорит). Каждая глава захватывает своим повествованием, будь то про восстание Хмельницкого, выяснений «чей же Крым? и другие территории», ракеты, мечты юного пионера Леонида Кучмы с черниговщины о границе между Россией и Украиной и многое другое.
September 5, 2022
Леонид Кучма написал действительно хорошую книгу, и в первую очередь - даже не содержанием, а идеей.
Не смотря на свое название, - это книга примирения, книга взаимопонимания и дружбы. Кучма с уважением отзывается об СССР и с большой любовью - об Украине и России. Он парирует множество споров между нашими народами и ищет рецепт того самого выгодного для обеих сторон пути развития, который бы полагался на взаимную помощь и уважение, оставив в прошлом исторические, территориальные и культурные споры.
Тем не менее, у книги есть одна большая проблема.
Ее наверняка не принял ни русский, ни украинский читатель.
Россиянина оттолкнет само название, в котором он прочтет агрессивный национализм. Если же он откроет книгу, ему придется проявить незаурядную открытость и непредвзятость (в английском языке есть хорошее слово "open-mindness), чтобы воспринять и не оскорбиться на рассуждения автора о том, что украинская и российская культуры сильно разнятся, о том, что 300-летняя общая история Украины и России дает украинцам справедливые основания не желать общего будущего с Россией в одном государстве, о том, что Голодомор был, о том, что Крым достиг своего развития благодаря Украине, и о том, что поиски "исторических прав" государств на определенные территории это зло, которое нужно пресекать. Кучма обращается к россиянам не с враждой, но с объективной просьбой отнестись к Украине и ее независимости с уважением и пониманием. Ведь только с этой отправной точки и может начаться новая глава нашей совместной истории, где не будет гнобления и кровопролитий.
Я согласен с автором в том, что если его книгу прочитал и понял хоть один россиянин, - это уже победа, ведь именно к россиянам автор в основном и обращается. Однако, я сомневаюсь, что Кучме удалось достичь большого успеха, учитывая повестку российских СМИ касательно Украины. Еще в начале 00-х новостные колонки о ней заполнялись в России вопросами об "исторической несправедливости" в отношении Крыма, неких бандеровцах и объективности существования украинского народа. Как показало время, именно эта повестка взяла верх над здравым смыслом.
Украинца может оттолкнуть русский язык написания книги. А если он ее откроет, ему придется проявить ту же open-mindness, что и российскому читателю. Принять то, что наши народы исторически и культурно близки, и что Российская Империя не только сеяла культурную смерть на наших землях, но и вкладывала ресурсы в экономическое развитие, в то, что именно СССР собрал все наши земли воедино, в то, что у нас есть общие черты с русскими, и в конце концов, в то, что идеальным экономическим сценарием для Украины - было бы получать выгоду от своего расположения и одинаково сотрудничать и торговать с Россией, и Европой.
К сожалению, украинским читателям так же сложно примириться со многими фактами в этой книге. Слишком травмирован украинский народ общей с Россией историей. Слишком сильно ему хочется оторваться и не иметь ничего общего со своим историческим гнобителем. Кучма - патриотичен, но его прагматичность и объективность - слишком непопулярна. Его эмпатия кажется украинскому читателю недостаточной. В отношении украинского читателя, стоит добавить и то, что Кучма не воспринимается авторитетным писателем из-за скандалов и подозрений, опятнавших репутацию бывшего президента.
В результате, хорошая, добрая и невероятно мирная книга Леонида Кучмы не снискала спрос. Его идеи кота Леопольда не нашли читателей ни по одну сторону границы. Возможно, Кучма мог бы расчитывать, что со временем его книга все же принесет дивиденды, однако их момент упущен. Книга не справилась со своей задачей в нужное время. Ее целевая аудитория не усвола тезис о том, что "Украина - не Россия", и как итог - победило зло. Когда зло будет побеждено, у народов останутся свежие раны, слишком свежие для того, чтобы "оставить историю в истории". Эту книгу больше не прочтут, потому что счастливое совместное будущее, которое она сулила, не сбылось.
Не смотря на свое название, - это книга примирения, книга взаимопонимания и дружбы. Кучма с уважением отзывается об СССР и с большой любовью - об Украине и России. Он парирует множество споров между нашими народами и ищет рецепт того самого выгодного для обеих сторон пути развития, который бы полагался на взаимную помощь и уважение, оставив в прошлом исторические, территориальные и культурные споры.
Тем не менее, у книги есть одна большая проблема.
Ее наверняка не принял ни русский, ни украинский читатель.
Россиянина оттолкнет само название, в котором он прочтет агрессивный национализм. Если же он откроет книгу, ему придется проявить незаурядную открытость и непредвзятость (в английском языке есть хорошее слово "open-mindness), чтобы воспринять и не оскорбиться на рассуждения автора о том, что украинская и российская культуры сильно разнятся, о том, что 300-летняя общая история Украины и России дает украинцам справедливые основания не желать общего будущего с Россией в одном государстве, о том, что Голодомор был, о том, что Крым достиг своего развития благодаря Украине, и о том, что поиски "исторических прав" государств на определенные территории это зло, которое нужно пресекать. Кучма обращается к россиянам не с враждой, но с объективной просьбой отнестись к Украине и ее независимости с уважением и пониманием. Ведь только с этой отправной точки и может начаться новая глава нашей совместной истории, где не будет гнобления и кровопролитий.
Я согласен с автором в том, что если его книгу прочитал и понял хоть один россиянин, - это уже победа, ведь именно к россиянам автор в основном и обращается. Однако, я сомневаюсь, что Кучме удалось достичь большого успеха, учитывая повестку российских СМИ касательно Украины. Еще в начале 00-х новостные колонки о ней заполнялись в России вопросами об "исторической несправедливости" в отношении Крыма, неких бандеровцах и объективности существования украинского народа. Как показало время, именно эта повестка взяла верх над здравым смыслом.
Украинца может оттолкнуть русский язык написания книги. А если он ее откроет, ему придется проявить ту же open-mindness, что и российскому читателю. Принять то, что наши народы исторически и культурно близки, и что Российская Империя не только сеяла культурную смерть на наших землях, но и вкладывала ресурсы в экономическое развитие, в то, что именно СССР собрал все наши земли воедино, в то, что у нас есть общие черты с русскими, и в конце концов, в то, что идеальным экономическим сценарием для Украины - было бы получать выгоду от своего расположения и одинаково сотрудничать и торговать с Россией, и Европой.
К сожалению, украинским читателям так же сложно примириться со многими фактами в этой книге. Слишком травмирован украинский народ общей с Россией историей. Слишком сильно ему хочется оторваться и не иметь ничего общего со своим историческим гнобителем. Кучма - патриотичен, но его прагматичность и объективность - слишком непопулярна. Его эмпатия кажется украинскому читателю недостаточной. В отношении украинского читателя, стоит добавить и то, что Кучма не воспринимается авторитетным писателем из-за скандалов и подозрений, опятнавших репутацию бывшего президента.
В результате, хорошая, добрая и невероятно мирная книга Леонида Кучмы не снискала спрос. Его идеи кота Леопольда не нашли читателей ни по одну сторону границы. Возможно, Кучма мог бы расчитывать, что со временем его книга все же принесет дивиденды, однако их момент упущен. Книга не справилась со своей задачей в нужное время. Ее целевая аудитория не усвола тезис о том, что "Украина - не Россия", и как итог - победило зло. Когда зло будет побеждено, у народов останутся свежие раны, слишком свежие для того, чтобы "оставить историю в истории". Эту книгу больше не прочтут, потому что счастливое совместное будущее, которое она сулила, не сбылось.
July 19, 2024
Наверное, было странной идеей ее таки прочитать. Но она дает понимание, ��то началось все не в 2014. Там множество вопосов, ответы на которые мы ищем до сих пор, а, также, много о том, как проростали корни российской агрессии против Украины. Интересно, как просто некоторый срез. Ну, и как пограничное состояние между совком и пониманием, что Украина уже есть.
September 1, 2017
Багато цікавого про історію України і також про часи незалежності. Як починалося і як все пішло. Звичайно не все тут розповідається, але частина цікава.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews