What do you think?
Rate this book
Герой замість мене
Учитель історії на імʼя Герой бачить таємничих Тіней і може переміщуватися між реальностями. Він такий не один, у цих світах є низка Літунів, які мають схожі здібності. Донедавна все це не мало жодного значення, допоки Доктор, як називають очільника свого руху Літуни, не зник, а в усіх їхніх реальностях водночас не почала назрівати війна, яка змітає все на своєму шляху.
А тим часом десь в іншому куточку всесвіту, в Україні 2041 року, Ігор разом зі своєю дівчиною Дашею прибувають на острів. Вони погодилися тестувати додаток на основі штучного інтелекту, хоча насправді не мають жодного уявлення, що саме тестують і чому всі довкола не можуть розповідати про власне минуле.
Спогад за спогадом, історія за історією герої знаходять одне одного та інші реальності, аби зрештою усвідомити, хто вони та чому опинилися саме тут.
А тим часом десь в іншому куточку всесвіту, в Україні 2041 року, Ігор разом зі своєю дівчиною Дашею прибувають на острів. Вони погодилися тестувати додаток на основі штучного інтелекту, хоча насправді не мають жодного уявлення, що саме тестують і чому всі довкола не можуть розповідати про власне минуле.
Спогад за спогадом, історія за історією герої знаходять одне одного та інші реальності, аби зрештою усвідомити, хто вони та чому опинилися саме тут.
600 pages, Paperback
First published January 1, 2024
8 people are currently reading
51 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 33 reviews
January 28, 2025
Давно мене так не розмазувала книжка 💔
– Твої герої теж познайомились у кав’ярні в парку!
– А могли би познайомитись у лісі.
⠀
Зізнаюсь чесно: коли я побачила анонс «Героя замість мене», то сумнівалась, чи треба мені ця книжка. Бо анотація була цікавою, але я не знала, чи це моє. Вирішила ризикнути, і почавши читати, були враження, що це цікаво, прикольно, але звичайно, спокійно. А потім…
⠀
Я офігіла з того, як усе почало закручуватись, не даючи мені можливості не думати про це фентезі, навіть коли спала. Воно заполонило всі мої думки і стало не просто цікавою пригодою. Я розгадувала справжню головоломку. Бо…
⠀
Повернімося на початок історії.
⠀
У книжці є 2 сюжетні лінії. Перша – про Героя (це дійсно його ім’я), який живе у світі, в якому є жахливі Тіні, яких можуть помічати лише такі, як він – Літуни (а він ще й може їх бачити). І ніякі вони не добрі. Очолює Літунів такий собі Доктор, який навчив їх виживати серед Тіней, і не просто так. Одного дня він об’єднує 4 Літунів, серед яких і Герой, для виконання дуже важливої місії.
⠀
«У дитинстві кожен чув страшні казки про Тіней. Про їхнє тихе або оглушливе дихання, криваві сліди, полишені на місцях викрадень, гуркіт невидимих автівок, шелест моторошних колискових над ліжками немовлят. Але ніхто: ані оповідачі, ані малюки, які всотували ті легенди, – не сприймав їх серйозно. Лише одиниці, що колись стали жертвами нападу й помітили щось дивне, схилялися до того, щоб повірити. Літуни ж не тільки вірили, а знали.
⠀
Що бачили всі, окрім мене? Просто тінь – примарний темний обрис, проекцією непрозорого об’єкта на освітлену площину. Літуни помічали їх часто, бо були уважними, а ще випрацювали методи, як визначити присутність тих істот. Та звичайні люди ніколи не звертали на Тіней уваги. Зрештою, як і на Літунів».
⠀
Друга сюжетна лінія – про Ігоря, який живе в Києві й пише свою книжку. Одного дня його друг запрошує його взяти участь в тестуванні додатку на основі штучного інтелекту. Він погоджується. Головна умова – не говорити про минуле і не запитувати в інших про це, поки все не закінчиться.
На острові він планує дописати свою книжку – «Герой замість мене». Ви правильно зрозуміли: він пише її про того самого Героя, і там відбувається все, що насправді відбувається в паралельній лінії з Героєм. Але як таке можливо? Як ці герої пов’язані?
⠀
«Я заздрю Героєві. Він рятує життя людей, змінює реальність. Немає нічого гіршого за почуття безпорадності. Герой – щасливчик, бо може покращити світ».
⠀
Зрозумівши це, я не випускала олівець з рук. Уся книжка списана теоріями, тому що це не просто фентезі – це справжня головоломка. І як же було захопливо змінювати теорії і не розуміти, яка ж правильна, бо з кожним розділом я дізнавалась щось нове і дуже інтригуюче.
⠀
А коли я почала розуміти, моє серце раз за разом хрускотіло. І дочитавши книжку, я усвідомила, що воно розкололось на тисячі частинок.
⠀
Ця історія сподобається не лише тим, хто шукає щось оригінальне серед фентезі, з інтригою, любить шокуватися, а й письменникам (і майбутнім теж). Бо Ігор пише власну книжку, і там багато роздумів про це і навіть про видання власних книжок в Україні. Цим вона також мене підкорила.
⠀
От тільки маю вас попередити про одну тригерну тему, яка тут є. Це буде спойлер, бо почнуться згадки про неї вже в 2 частині, та все ж. Тут зачіпається тема російсько-української війни, а також початок повномасштабного вторгнення. Й описано дуже реалістично.
⠀
«Повітря пахне інакше, легше пірнає в легені та вислизає назовні. Таке повітря там, де немає війни».
Якщо ви дочитали мій відгук про «Героя замість мене», то ви або любите українське фентезі, або готові відчинити йому двері в своє серце. То до якої ж категорії ви належите? Ну і зізнавайтесь: додали в бажанки цю неймовірну пригоду Україною й іншими світами?
– Твої герої теж познайомились у кав’ярні в парку!
– А могли би познайомитись у лісі.
⠀
Зізнаюсь чесно: коли я побачила анонс «Героя замість мене», то сумнівалась, чи треба мені ця книжка. Бо анотація була цікавою, але я не знала, чи це моє. Вирішила ризикнути, і почавши читати, були враження, що це цікаво, прикольно, але звичайно, спокійно. А потім…
⠀
Я офігіла з того, як усе почало закручуватись, не даючи мені можливості не думати про це фентезі, навіть коли спала. Воно заполонило всі мої думки і стало не просто цікавою пригодою. Я розгадувала справжню головоломку. Бо…
⠀
Повернімося на початок історії.
⠀
У книжці є 2 сюжетні лінії. Перша – про Героя (це дійсно його ім’я), який живе у світі, в якому є жахливі Тіні, яких можуть помічати лише такі, як він – Літуни (а він ще й може їх бачити). І ніякі вони не добрі. Очолює Літунів такий собі Доктор, який навчив їх виживати серед Тіней, і не просто так. Одного дня він об’єднує 4 Літунів, серед яких і Герой, для виконання дуже важливої місії.
⠀
«У дитинстві кожен чув страшні казки про Тіней. Про їхнє тихе або оглушливе дихання, криваві сліди, полишені на місцях викрадень, гуркіт невидимих автівок, шелест моторошних колискових над ліжками немовлят. Але ніхто: ані оповідачі, ані малюки, які всотували ті легенди, – не сприймав їх серйозно. Лише одиниці, що колись стали жертвами нападу й помітили щось дивне, схилялися до того, щоб повірити. Літуни ж не тільки вірили, а знали.
⠀
Що бачили всі, окрім мене? Просто тінь – примарний темний обрис, проекцією непрозорого об’єкта на освітлену площину. Літуни помічали їх часто, бо були уважними, а ще випрацювали методи, як визначити присутність тих істот. Та звичайні люди ніколи не звертали на Тіней уваги. Зрештою, як і на Літунів».
⠀
Друга сюжетна лінія – про Ігоря, який живе в Києві й пише свою книжку. Одного дня його друг запрошує його взяти участь в тестуванні додатку на основі штучного інтелекту. Він погоджується. Головна умова – не говорити про минуле і не запитувати в інших про це, поки все не закінчиться.
На острові він планує дописати свою книжку – «Герой замість мене». Ви правильно зрозуміли: він пише її про того самого Героя, і там відбувається все, що насправді відбувається в паралельній лінії з Героєм. Але як таке можливо? Як ці герої пов’язані?
⠀
«Я заздрю Героєві. Він рятує життя людей, змінює реальність. Немає нічого гіршого за почуття безпорадності. Герой – щасливчик, бо може покращити світ».
⠀
Зрозумівши це, я не випускала олівець з рук. Уся книжка списана теоріями, тому що це не просто фентезі – це справжня головоломка. І як же було захопливо змінювати теорії і не розуміти, яка ж правильна, бо з кожним розділом я дізнавалась щось нове і дуже інтригуюче.
⠀
А коли я почала розуміти, моє серце раз за разом хрускотіло. І дочитавши книжку, я усвідомила, що воно розкололось на тисячі частинок.
⠀
Ця історія сподобається не лише тим, хто шукає щось оригінальне серед фентезі, з інтригою, любить шокуватися, а й письменникам (і майбутнім теж). Бо Ігор пише власну книжку, і там багато роздумів про це і навіть про видання власних книжок в Україні. Цим вона також мене підкорила.
⠀
От тільки маю вас попередити про одну тригерну тему, яка тут є. Це буде спойлер, бо почнуться згадки про неї вже в 2 частині, та все ж. Тут зачіпається тема російсько-української війни, а також початок повномасштабного вторгнення. Й описано дуже реалістично.
⠀
«Повітря пахне інакше, легше пірнає в легені та вислизає назовні. Таке повітря там, де немає війни».
Якщо ви дочитали мій відгук про «Героя замість мене», то ви або любите українське фентезі, або готові відчинити йому двері в своє серце. То до якої ж категорії ви належите? Ну і зізнавайтесь: додали в бажанки цю неймовірну пригоду Україною й іншими світами?
February 3, 2025
Потрохи продовжую знайомитись з текстами сучасних українських письменників у жанрі фантастики/фентезі 🫡
“Герой замість мене” — це текст від письменниці та літературознавиці Марії Косян, новинка Віхоли, роман у жанрі наукової фантастики з дуже сильним вектором на реалізм. Ми бачимо дві паралельні історії.
Одна відбувається у світі, в якому існують Прошарки (паралельні світи), Літуни (єдині, хто може переміщуватись між цими світами) та Тіні (щось типу смертежерів з ГП). У цьому світі живе Герой, який є Літуном, і є тим, хто може бачити Тіні.
Друга — це майбутнє, 2041 рік, Україна. На острові збирається група людей, які погодились тестувати новий додаток на основі штучного інтелекту. Серед них — Ігор та Даша — які починають підозрювати, що відбувається щось дивне. Одна з причин — це тотальна заборона на те, щоб тестувальники розмовляли про минуле одне одного…
Одна з неочікуваних фішок — вже на початку ми дізнаємось, що Ігор (який в майбутньому) пише книжку про Героя. Тобто, один з персонажів пише книжку, в якій розповідає про іншого персонажа. Це може звучати як цікаво, так і дивно, але це рішення і його реалізація є логічними та обґрунтованими, навіть якщо на початку здається, що це не так.
Насправді важко було оцінити цю книжку. В ній дуже багато переваг і сильних сторін, таких як мова Марії, стиль написання, хороші та вчасні рухи сюжету вперед, нетривіальний сюжет, потужна лінія Ігоря та Даші. Проте є й мінуси — і вони радше лежать в площині побудови тексту. Адже коли читач дізнається, що Герой вигаданий персонаж, то читати цю лінію стає подібним на те, як читати в книжках опис снів героїв. Мені було б цікавіше, якби всесвіт Героя був простішим і скороченим 👌
Розв’язка, яка перевертає та пояснює все, то взагалі наче окремий текст. Реальність стає дуже реальною, і тут я не знаю, наскільки це в правилах жанру. Тобто, метафора, якою переважно керується фантастика, умовно зникає, натомість ти занурюєшся в реалізм. Це десь шокувало, але баланс витримано, і саме фінал переконав мене поставити з авансом високу оцінку.
Попри те, що очікування від тесту були іншими (я думав, що це типова фантастика), я отримав якоюсь мірою метамодерний текст з сумішшю жанрів, де фантастика переплітається з фентезі, а психологічна проза з терапевтичним ефектом.
Це однозначно цікавий досвід, але будьте готові, що за “янг едалтовою” обкладинкою та лайтовим описом вас чекатиме історія для тих та про тих з нас, хто дуже швидко став дорослим через війну.
“Герой замість мене” — це текст від письменниці та літературознавиці Марії Косян, новинка Віхоли, роман у жанрі наукової фантастики з дуже сильним вектором на реалізм. Ми бачимо дві паралельні історії.
Одна відбувається у світі, в якому існують Прошарки (паралельні світи), Літуни (єдині, хто може переміщуватись між цими світами) та Тіні (щось типу смертежерів з ГП). У цьому світі живе Герой, який є Літуном, і є тим, хто може бачити Тіні.
Друга — це майбутнє, 2041 рік, Україна. На острові збирається група людей, які погодились тестувати новий додаток на основі штучного інтелекту. Серед них — Ігор та Даша — які починають підозрювати, що відбувається щось дивне. Одна з причин — це тотальна заборона на те, щоб тестувальники розмовляли про минуле одне одного…
Одна з неочікуваних фішок — вже на початку ми дізнаємось, що Ігор (який в майбутньому) пише книжку про Героя. Тобто, один з персонажів пише книжку, в якій розповідає про іншого персонажа. Це може звучати як цікаво, так і дивно, але це рішення і його реалізація є логічними та обґрунтованими, навіть якщо на початку здається, що це не так.
Насправді важко було оцінити цю книжку. В ній дуже багато переваг і сильних сторін, таких як мова Марії, стиль написання, хороші та вчасні рухи сюжету вперед, нетривіальний сюжет, потужна лінія Ігоря та Даші. Проте є й мінуси — і вони радше лежать в площині побудови тексту. Адже коли читач дізнається, що Герой вигаданий персонаж, то читати цю лінію стає подібним на те, як читати в книжках опис снів героїв. Мені було б цікавіше, якби всесвіт Героя був простішим і скороченим 👌
Розв’язка, яка перевертає та пояснює все, то взагалі наче окремий текст. Реальність стає дуже реальною, і тут я не знаю, наскільки це в правилах жанру. Тобто, метафора, якою переважно керується фантастика, умовно зникає, натомість ти занурюєшся в реалізм. Це десь шокувало, але баланс витримано, і саме фінал переконав мене поставити з авансом високу оцінку.
Попри те, що очікування від тесту були іншими (я думав, що це типова фантастика), я отримав якоюсь мірою метамодерний текст з сумішшю жанрів, де фантастика переплітається з фентезі, а психологічна проза з терапевтичним ефектом.
Це однозначно цікавий досвід, але будьте готові, що за “янг едалтовою” обкладинкою та лайтовим описом вас чекатиме історія для тих та про тих з нас, хто дуже швидко став дорослим через війну.
April 27, 2025
3/4 твору написані в спокійній, повільній (!) манері, дуже красивою мовою, в тексті немає помилок чи одруківок.
Прикольні світи, між якими мандрують персонажі, детально описані.
Це роман "2 в 1": про письменника, який пише роман, в якому відбувається друга сюжетна лінія. І мене весь час це дратувало: навіщо настільки ускладнювати, можна ж було лишити лише частину про "світи"
А потім стався [хуйяк, щоб не спойлерити]. І це дуже боляче, але пояснило складну конструкцію роману. Але все буде добре зрештою, мабуть.
З мінусів, тут багато наївних тверджень про Україну майбутнього.
Прикольні світи, між якими мандрують персонажі, детально описані.
Це роман "2 в 1": про письменника, який пише роман, в якому відбувається друга сюжетна лінія. І мене весь час це дратувало: навіщо настільки ускладнювати, можна ж було лишити лише частину про "світи"
А потім стався [хуйяк, щоб не спойлерити]. І це дуже боляче, але пояснило складну конструкцію роману. Але все буде добре зрештою, мабуть.
З мінусів, тут багато наївних тверджень про Україну майбутнього.
June 7, 2025
Неочікувано для мене самої, але я читала цю книгу майже два тижні! У цьому немає чогось такого прямо дивного, бо вона доволі обʼємна. Але мене це дивує 😅
Бо насправді було трохи відчуття, що я читаю, читаю, але нібито не рухаюсь до завершення сюжету. Думаю, це сталось через кілька причин:
▫️по-суті, я читала книгу в книзі, або дві книжки.
▫️текст авторки дуже насичений, гарний, закручений, наповнений описами, метафорами, різними порівняннями і через це відчувався ніби як тягучий, у хорошому сенсі.
Сюжет книги розгортається через дві лінії.
👉Перша — про Ігоря, який вирушає на острів тестувати якесь неймовірне обкладення від компанії Self Development. Події відбуваються в Україні в майбутньому, у 2041 році. На острові все дуже таємничо, не можна говорити про минуле. Загалом Ігоря це влаштовує, адже він би його хотів забути. Але що більше часу минає, то більше в нього виникає запитань до розробників, до друзів, до себе самого.
👉А друга лінія — фантастична. Про такого собі Героя, який живе у світі, де існує сім різних Прошарків, і в кожному з них — альтернативний світ. А сам Герой — Літун — той, хто може подорожувати між Прошарками, ��ле найважливіше — він може бачити Тіней, які живляться людськими емоціями. Разом із друзями він вирушає в подорож, щоб віднайти шлях до таємничої Станції, де може ховатися шлях до знищення цих Тіней.
Спочатку може здатися, що ці два сюжети взагалі ніяк не повʼязані між собою. Але доволі швидко читачі дізнаються, що це не так і розуміють, як саме вони переплітаються. Я підозрювала, що це буде саме так, як описала авторка, але очікувала трохи іншого, очікувала, що фантастична лінія прорветься більше в реальне життя. Натомість — занурилась у жорстоку реальність.
Ця книга — дуже хороша і якісна. Вона чудово написана, має цікавий сюжет, який до того ж переплітається з нашою реальністю. Книга відчувалась як рефлексія, намагання пережити досвід війни і показати її згубні наслідки. Зокрема, авторка висвітлює такі важливі питання як ПТСР, депресія, почуття провини тощо. На жаль, після пережитих нами подій (а скільки ще всього попереду?) — ця тема дуже актуальна і болюча.
Мені сподобалась книга своїми персонажами, які вийшли дуже пропрацьованими, цікавими та глибокими. Особливо — у першій лінії, де про Ігоря. Сподобалась і лінія розвитку стосунків між Дашею та Ігорем, дуже було цікаво за ними спостерігати. Читаючи, я інколи думала, що от про Героя мені зараз цікавіше читати і не могла дочекатися, коли повернеться оповідь до нього, але потім різко інтерес переключався на історію Ігоря. І зрештою саме вона стала для мене основною. Тож, уже ближче до кінця, ловила себе на думці, що хотіла б, аби історія Героя була трохи коротша, бо вона інколи читалась мені як спогади Ігоря чи його сни. Я отримала в цій книзі дві повноцінні історії, які в один момент переплелись, але водночас залишись окремими.
У книзі є мікс різних жанрів: фантастика, психологічна драма, навіть трішки детектив. Тож вийшло дуже динамічно. Беручи книгу, будьте готові, що тут є тригерна тема — згадується російсько-українська війна.
У цій історії є символізм, як та сама Станція, а також різні цікаві бачення та роздуми, які підштовхують і самих читачів до обмірковування важливих тем сьогодення і в цілому нашої реальності. Як на мене, то це робить книги ще більш цінними.
💭Хто вже читав, а як вам? Читаєте фантастику? Яку книгу з української літератури прочитали останню?
Бо насправді було трохи відчуття, що я читаю, читаю, але нібито не рухаюсь до завершення сюжету. Думаю, це сталось через кілька причин:
▫️по-суті, я читала книгу в книзі, або дві книжки.
▫️текст авторки дуже насичений, гарний, закручений, наповнений описами, метафорами, різними порівняннями і через це відчувався ніби як тягучий, у хорошому сенсі.
Сюжет книги розгортається через дві лінії.
👉Перша — про Ігоря, який вирушає на острів тестувати якесь неймовірне обкладення від компанії Self Development. Події відбуваються в Україні в майбутньому, у 2041 році. На острові все дуже таємничо, не можна говорити про минуле. Загалом Ігоря це влаштовує, адже він би його хотів забути. Але що більше часу минає, то більше в нього виникає запитань до розробників, до друзів, до себе самого.
👉А друга лінія — фантастична. Про такого собі Героя, який живе у світі, де існує сім різних Прошарків, і в кожному з них — альтернативний світ. А сам Герой — Літун — той, хто може подорожувати між Прошарками, ��ле найважливіше — він може бачити Тіней, які живляться людськими емоціями. Разом із друзями він вирушає в подорож, щоб віднайти шлях до таємничої Станції, де може ховатися шлях до знищення цих Тіней.
Спочатку може здатися, що ці два сюжети взагалі ніяк не повʼязані між собою. Але доволі швидко читачі дізнаються, що це не так і розуміють, як саме вони переплітаються. Я підозрювала, що це буде саме так, як описала авторка, але очікувала трохи іншого, очікувала, що фантастична лінія прорветься більше в реальне життя. Натомість — занурилась у жорстоку реальність.
Ця книга — дуже хороша і якісна. Вона чудово написана, має цікавий сюжет, який до того ж переплітається з нашою реальністю. Книга відчувалась як рефлексія, намагання пережити досвід війни і показати її згубні наслідки. Зокрема, авторка висвітлює такі важливі питання як ПТСР, депресія, почуття провини тощо. На жаль, після пережитих нами подій (а скільки ще всього попереду?) — ця тема дуже актуальна і болюча.
Мені сподобалась книга своїми персонажами, які вийшли дуже пропрацьованими, цікавими та глибокими. Особливо — у першій лінії, де про Ігоря. Сподобалась і лінія розвитку стосунків між Дашею та Ігорем, дуже було цікаво за ними спостерігати. Читаючи, я інколи думала, що от про Героя мені зараз цікавіше читати і не могла дочекатися, коли повернеться оповідь до нього, але потім різко інтерес переключався на історію Ігоря. І зрештою саме вона стала для мене основною. Тож, уже ближче до кінця, ловила себе на думці, що хотіла б, аби історія Героя була трохи коротша, бо вона інколи читалась мені як спогади Ігоря чи його сни. Я отримала в цій книзі дві повноцінні історії, які в один момент переплелись, але водночас залишись окремими.
У книзі є мікс різних жанрів: фантастика, психологічна драма, навіть трішки детектив. Тож вийшло дуже динамічно. Беручи книгу, будьте готові, що тут є тригерна тема — згадується російсько-українська війна.
У цій історії є символізм, як та сама Станція, а також різні цікаві бачення та роздуми, які підштовхують і самих читачів до обмірковування важливих тем сьогодення і в цілому нашої реальності. Як на мене, то це робить книги ще більш цінними.
💭Хто вже читав, а як вам? Читаєте фантастику? Яку книгу з української літератури прочитали останню?
July 5, 2025
«Герой замість мене» Марія Косян
видавництво: Віхола, 3,5/5
Я розумію сенси цієї історії, але вона все рівно здається мені надто… емоційною (і це в негативному плані). Давайте так: книги про війну, рефлексію її сутності та реалії, – потрібні, бо це наша історія; те, що болить і що вже є в підручниках історії. Але такі книжки повинні змушувати нас самих колупатися в своїх емоціях, відривати пластирі із болючих шрамів, вивертати спогади та обдумувати ставлення до явища війни. Вони повинні це робити, а не ми просто читати думки та рефлексії авторки, які вона прожити та відпустити. Але смію зазначати, що це лише моє сприйняття, і є багато читачів, які навпаки обожнюють, коли автор каже в лоб або проектує на читачів емоції.
Не можу сказати, що це було погано. Ні. Мені сподобалося. Цікава інтерпретація майбутнього та можливостей допомоги з лікуванням психічного здоров’я. Окрім цього добре продуманий фантастичний світ, і авторці велике дякую за ті довгі і місцями нудні описи-заглиблення у світоустрій, бо лише завдяки їм я зрозуміла, як то все працює, і не мала питань в подальшому розвитку подій.
Але повернімося назад і я трішки розповім про саму зав’язку: маємо недалеке майбутнє України, де Ігор, головний герой, вирішує згодитися на тестування програми свого друга. Щось пов’язане з нейробіологією та ШІ. На відборі він знайомиться з Дашою, також учасницею програми і у них зав’язують стосунки. Сенс програми полягає у відпочинку на окремого острів і, головне, ніяких розмов про минуле. Паралельно цьому йде оповідь про Героя та фантастичний світ, яку натхненно пише Ігор, бо нарешті зловив музу за хвіст. В один момент ми розуміємо, що все надто переплетено і чи точно це просто оповідь?
«Пам’ять зберігає відбитки облич випадкових людей. Тих, із котрими багато разів ходили одними дорогами, та жодного разу не заговорили. Бо деякі шляхи течуть паралельно, але ніколи не перетинаються. Лише зрідка, уві сні, образи тих незнайомців зринають напівпрозорими тінями.»
Це справді парадокс, але мені сподобалося все, окрім емоційної складової. Бо персонажі прописані добре, сюжет логічний і в ньому немає руки автора. Єдине, інколи описи скатувалися в графоманію, але це було дуже рідко і лише пару випадків прямо-таки втрапили мені в очі. Але саме емоційна складова…
Вона настільки перекреслила всі позитивні враження, вона настільки давила в моменти алюзій на російсько-українську війну, що мені хотілося закрити книжку і більше не відкривати. І не тому що я наклала табу на цю тему чи не хочу говорити. Ні, просто не хочу переживати чийсь біль, коли всередині повно свого. Кожен із нас втратив щось чи когось на цій війні, в кожного досі гнояться рани і немає усвідомлення. І ось ці переживання (скоріше, рефлексія авторки), описані в книжці, лише більше давлять і заганяють в темні закутки свідомості.
Так, про жахи війни потрібно говорити. Про них потрібно писати. І це своєрідна рефлексія. Але не всі готові таке в даний момент читати. Особисто я щиро уникаю таких книг, бо мої втрати досі болять, моє пережите досі наздоганяє мене в найнеочікувані моменти. І саме книги, мій блог, що я завела 11 березня 2022 року мене рятує. Я тікаю у вигадані світи не від доброго життя. І я, на жаль, не одна така.
Книга справді добра, і можливо попади вона через кількадесят років мені в руки – мої емоції були б легкою тугою і сльозами болі за втраченим. Але зараз це справді ковиряння в ранах. Щиро вважаю, що їй потрібен список попереджень на початку.
Беріть на свій страх і ризик морального сприйняття (взагалі, це дуже іронічно, бо в книжці головна тема, якраз-таки ПТСР та спогади про війну).
#дегустація
видавництво: Віхола, 3,5/5
Я розумію сенси цієї історії, але вона все рівно здається мені надто… емоційною (і це в негативному плані). Давайте так: книги про війну, рефлексію її сутності та реалії, – потрібні, бо це наша історія; те, що болить і що вже є в підручниках історії. Але такі книжки повинні змушувати нас самих колупатися в своїх емоціях, відривати пластирі із болючих шрамів, вивертати спогади та обдумувати ставлення до явища війни. Вони повинні це робити, а не ми просто читати думки та рефлексії авторки, які вона прожити та відпустити. Але смію зазначати, що це лише моє сприйняття, і є багато читачів, які навпаки обожнюють, коли автор каже в лоб або проектує на читачів емоції.
Не можу сказати, що це було погано. Ні. Мені сподобалося. Цікава інтерпретація майбутнього та можливостей допомоги з лікуванням психічного здоров’я. Окрім цього добре продуманий фантастичний світ, і авторці велике дякую за ті довгі і місцями нудні описи-заглиблення у світоустрій, бо лише завдяки їм я зрозуміла, як то все працює, і не мала питань в подальшому розвитку подій.
Але повернімося назад і я трішки розповім про саму зав’язку: маємо недалеке майбутнє України, де Ігор, головний герой, вирішує згодитися на тестування програми свого друга. Щось пов’язане з нейробіологією та ШІ. На відборі він знайомиться з Дашою, також учасницею програми і у них зав’язують стосунки. Сенс програми полягає у відпочинку на окремого острів і, головне, ніяких розмов про минуле. Паралельно цьому йде оповідь про Героя та фантастичний світ, яку натхненно пише Ігор, бо нарешті зловив музу за хвіст. В один момент ми розуміємо, що все надто переплетено і чи точно це просто оповідь?
«Пам’ять зберігає відбитки облич випадкових людей. Тих, із котрими багато разів ходили одними дорогами, та жодного разу не заговорили. Бо деякі шляхи течуть паралельно, але ніколи не перетинаються. Лише зрідка, уві сні, образи тих незнайомців зринають напівпрозорими тінями.»
Це справді парадокс, але мені сподобалося все, окрім емоційної складової. Бо персонажі прописані добре, сюжет логічний і в ньому немає руки автора. Єдине, інколи описи скатувалися в графоманію, але це було дуже рідко і лише пару випадків прямо-таки втрапили мені в очі. Але саме емоційна складова…
Вона настільки перекреслила всі позитивні враження, вона настільки давила в моменти алюзій на російсько-українську війну, що мені хотілося закрити книжку і більше не відкривати. І не тому що я наклала табу на цю тему чи не хочу говорити. Ні, просто не хочу переживати чийсь біль, коли всередині повно свого. Кожен із нас втратив щось чи когось на цій війні, в кожного досі гнояться рани і немає усвідомлення. І ось ці переживання (скоріше, рефлексія авторки), описані в книжці, лише більше давлять і заганяють в темні закутки свідомості.
Так, про жахи війни потрібно говорити. Про них потрібно писати. І це своєрідна рефлексія. Але не всі готові таке в даний момент читати. Особисто я щиро уникаю таких книг, бо мої втрати досі болять, моє пережите досі наздоганяє мене в найнеочікувані моменти. І саме книги, мій блог, що я завела 11 березня 2022 року мене рятує. Я тікаю у вигадані світи не від доброго життя. І я, на жаль, не одна така.
Книга справді добра, і можливо попади вона через кількадесят років мені в руки – мої емоції були б легкою тугою і сльозами болі за втраченим. Але зараз це справді ковиряння в ранах. Щиро вважаю, що їй потрібен список попереджень на початку.
Беріть на свій страх і ризик морального сприйняття (взагалі, це дуже іронічно, бо в книжці головна тема, якраз-таки ПТСР та спогади про війну).
#дегустація
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 7, 2025
Усе починається як витончена гра з реальністю.
Герой не просто ім’я, а символ. Історик, який бачить Тіней, навчає про минуле, але живе поміж розломів реальностей, де кожен крок — між просторами, де війна й мир межують у крихкому балансі. Паралельно зовсім інша оповідь. Ігор і Даша в майбутньому 2041 року є учасниками експерименту, опиняються на острові, де мають пройти тестування загадкового додатку. Вони не пам’ятають минулого, не розуміють, що тут роблять, і тільки в процесі починають збирати себе заново.
У якийсь момент ці дві історії починають переплітатися, й ти вже не розумієш, де «реальність», а де гра уяви. Але в цьому найбільша цінність роману. Бо, як виявляється, все це не про фантастику, а про відповідальність. Про вибір. Про те, що часто ми шукаємо когось, хто прийде і врятує нас. Хто візьме на себе наш біль, наші рішення, наші помилки. Хто буде героєм замість нас. Але що, якщо саме ми єдині, хто має це зробити?
Коли я почала читати «Герой замість мене», то готувалась до чогось більш типового та класичного. Але я зовсім не очікувала, що ця історія зачепить мене так сильно. Бо тут не просто кілька сюжетних ліній. Тут кілька рівнів реальності, які змінюють одна одну, а разом із ними змінюєшся й ти, як читач.
Авторка дуже майстерно працює з атмосферою. Мені сподобалось, що навіть у найзагадковіших та найсумніших моментах залишалося відчуття тепла і людяності. Усі персонажі живі, складні, неоднозначні.
Герой — не завжди герой.
Даша — не просто "дівчина з майбутнього".
У кожного — своя глибина та свої тіні.
Мова книжки водночас проста й поетична. Є місця, які читаєш на одному диханні, а є ті, що змушують зупинитися і перечитати, подумати. Особливо вразили роздуми про пам’ять, про втечу від себе, про те, як часто ми дозволяємо іншим людям чи навіть технологіям керувати нами, бо самі боїмося зробити перший крок.
Особисто для мене ця книга про те, як важко бути собою, коли світ тисне.Про те, як важливо не шукати героя зовні, бо, можливо, він у тобі. І про те, що навіть у майбутньому з усіма технологіями люди залишаються людьми вразливими, сильними, сумнівними, здатними любити й змінювати світ.
Герой не просто ім’я, а символ. Історик, який бачить Тіней, навчає про минуле, але живе поміж розломів реальностей, де кожен крок — між просторами, де війна й мир межують у крихкому балансі. Паралельно зовсім інша оповідь. Ігор і Даша в майбутньому 2041 року є учасниками експерименту, опиняються на острові, де мають пройти тестування загадкового додатку. Вони не пам’ятають минулого, не розуміють, що тут роблять, і тільки в процесі починають збирати себе заново.
У якийсь момент ці дві історії починають переплітатися, й ти вже не розумієш, де «реальність», а де гра уяви. Але в цьому найбільша цінність роману. Бо, як виявляється, все це не про фантастику, а про відповідальність. Про вибір. Про те, що часто ми шукаємо когось, хто прийде і врятує нас. Хто візьме на себе наш біль, наші рішення, наші помилки. Хто буде героєм замість нас. Але що, якщо саме ми єдині, хто має це зробити?
Коли я почала читати «Герой замість мене», то готувалась до чогось більш типового та класичного. Але я зовсім не очікувала, що ця історія зачепить мене так сильно. Бо тут не просто кілька сюжетних ліній. Тут кілька рівнів реальності, які змінюють одна одну, а разом із ними змінюєшся й ти, як читач.
Авторка дуже майстерно працює з атмосферою. Мені сподобалось, що навіть у найзагадковіших та найсумніших моментах залишалося відчуття тепла і людяності. Усі персонажі живі, складні, неоднозначні.
Герой — не завжди герой.
Даша — не просто "дівчина з майбутнього".
У кожного — своя глибина та свої тіні.
Мова книжки водночас проста й поетична. Є місця, які читаєш на одному диханні, а є ті, що змушують зупинитися і перечитати, подумати. Особливо вразили роздуми про пам’ять, про втечу від себе, про те, як часто ми дозволяємо іншим людям чи навіть технологіям керувати нами, бо самі боїмося зробити перший крок.
Особисто для мене ця книга про те, як важко бути собою, коли світ тисне.Про те, як важливо не шукати героя зовні, бо, можливо, він у тобі. І про те, що навіть у майбутньому з усіма технологіями люди залишаються людьми вразливими, сильними, сумнівними, здатними любити й змінювати світ.
July 18, 2025
Час у зоні завмер — вічний лютий.
📌 «Герой замість мене» Марії Косян — одна з найважчих прочитаних фантастичних книг за о��танній час, яка займе особливе місце в серці.
👁 ЙМОВІРНИЙ СПОЙЛЕР, але я вимушена про це сказати: книга тригерна, вона реалістично боляче описує початок повномасштабного вторгнення й окупації та розбиває серце, змушуючи проживати ці події з героями та змінюватися разом з ними. Я багато плакала та відкладала читання.
Вона про нас, про наше минуле, сьогодення та майбутнє. Далеке, можливо наївне і дуже болюче, але так хочеться, щоб воно було не тільки в книзі.
Головний герой, письменник Ігор, разом зі своєю дівчиною, беруть участь у незвичайному тестуванні, пов'язаному з ШІ.
Це відчувається як неймовірна відпустка — чудові умови, розваги, друзі, працювати не треба, а текст книги, написання якої «загальмувалося», сам лл'ється з-під пера.
Але чомусь ніхто не може згадати минуле, а обговорювати це — суворо заборонено.
Персонаж, якого створює Ігор — Герой, проживає в мультивсесвіті, який захоплюють Тіні — невидимі присутні, які отруюють та знищують життя.
Та одного дня ці історії переплетуться міцніше.
😓 Це науково-фантастична оповідь з тропом книга в книзі, яка описує майбутню Україну в 2041 році та паралельний всесвіт вигаданої країни, яка пишеться головним героєм, Ігорем. Історії переплітаються, вносячи трохи фантастики в реальність та навпаки, проте в якийсь момент фантастична оповідь настільки стає реалістичною, що ти вже читаєш не книжку, а нещодавні новини.
❓ Книга загалом охоплює багато тем (може спойлер) — ШІ, творчість, письменництво, майбутнє України, російське вторгнення, російський вплив, вплив пережитого на психіку, ПТСР, депресія, почуття провини, людські відносини і навіть метавсесвіти — і тому видається дуже об'ємною і непростою для читання через тягучість. Проте, якщо ви витримаєте широту оповідання — ви не пожалкуєте.
✋ Чи можна було б використати менше описів, метафор, вкоротити якісь сюжетні лінії — так, звісно, але це був би зовсім інший текст: менш якісний, не такий цікавий своїм різноманіттям. Найголовніше, що, попри безліч розгалуджень — авторка зібрала їх всі воєдино і нічого не згубила, навіть додатково пояснюючи що для чого було в сюжеті.
Ця книга не тільки веде нас за руку нашою історією, її наслідками, а й показує, що кожен має Героя в собі і може мати вплив на те, що відбувається навколо, але й воно матиме великий вплив на тебе.
🤞 Я б дуже хотіла, щоб такого плану книги обов'язково ще й націлювали на західну аудиторію, бо саме вони в форматі цікавої фантастичної оповіді з головою занурять в холодну воду реальності тих, хто не проживає в нашому контексті, що беззаперечно потрібно нам сьогодні.
Проте і український читач знайде багато потрібних рефлексій сьогодення та минулого. Рекомендую до дозованого та осмисленого читання.
📌 «Герой замість мене» Марії Косян — одна з найважчих прочитаних фантастичних книг за о��танній час, яка займе особливе місце в серці.
👁 ЙМОВІРНИЙ СПОЙЛЕР, але я вимушена про це сказати: книга тригерна, вона реалістично боляче описує початок повномасштабного вторгнення й окупації та розбиває серце, змушуючи проживати ці події з героями та змінюватися разом з ними. Я багато плакала та відкладала читання.
Вона про нас, про наше минуле, сьогодення та майбутнє. Далеке, можливо наївне і дуже болюче, але так хочеться, щоб воно було не тільки в книзі.
Головний герой, письменник Ігор, разом зі своєю дівчиною, беруть участь у незвичайному тестуванні, пов'язаному з ШІ.
Це відчувається як неймовірна відпустка — чудові умови, розваги, друзі, працювати не треба, а текст книги, написання якої «загальмувалося», сам лл'ється з-під пера.
Але чомусь ніхто не може згадати минуле, а обговорювати це — суворо заборонено.
Персонаж, якого створює Ігор — Герой, проживає в мультивсесвіті, який захоплюють Тіні — невидимі присутні, які отруюють та знищують життя.
Та одного дня ці історії переплетуться міцніше.
😓 Це науково-фантастична оповідь з тропом книга в книзі, яка описує майбутню Україну в 2041 році та паралельний всесвіт вигаданої країни, яка пишеться головним героєм, Ігорем. Історії переплітаються, вносячи трохи фантастики в реальність та навпаки, проте в якийсь момент фантастична оповідь настільки стає реалістичною, що ти вже читаєш не книжку, а нещодавні новини.
❓ Книга загалом охоплює багато тем (може спойлер) — ШІ, творчість, письменництво, майбутнє України, російське вторгнення, російський вплив, вплив пережитого на психіку, ПТСР, депресія, почуття провини, людські відносини і навіть метавсесвіти — і тому видається дуже об'ємною і непростою для читання через тягучість. Проте, якщо ви витримаєте широту оповідання — ви не пожалкуєте.
✋ Чи можна було б використати менше описів, метафор, вкоротити якісь сюжетні лінії — так, звісно, але це був би зовсім інший текст: менш якісний, не такий цікавий своїм різноманіттям. Найголовніше, що, попри безліч розгалуджень — авторка зібрала їх всі воєдино і нічого не згубила, навіть додатково пояснюючи що для чого було в сюжеті.
Ця книга не тільки веде нас за руку нашою історією, її наслідками, а й показує, що кожен має Героя в собі і може мати вплив на те, що відбувається навколо, але й воно матиме великий вплив на тебе.
🤞 Я б дуже хотіла, щоб такого плану книги обов'язково ще й націлювали на західну аудиторію, бо саме вони в форматі цікавої фантастичної оповіді з головою занурять в холодну воду реальності тих, хто не проживає в нашому контексті, що беззаперечно потрібно нам сьогодні.
Проте і український читач знайде багато потрібних рефлексій сьогодення та минулого. Рекомендую до дозованого та осмисленого читання.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 8, 2025
Думаю, що навіть одна людина може викресати іскру, що обернеться на полумʼя.
Виважена та велика праця Марії Косян — «Герой замість мене».
Я оцінила книгу на 3 з 5, далі аргументую, чому відняла 2 бали, але почну з хорошого.
Чому варто читати цю книгу?
• неймовірна мова авторки. Я обожнюю алегоризми та смачні метафори, тому наступну книгу Марії точно куплю!
• діалоги. В них були і характери, і чітка інформація (і гумор:)
• як зводяться дві сюжетки Ігоря та Героя — майстерно прописано
• величеееезний фантастичний лор (для трушних фанатів сайфай, яким на усе треба відповіді:)
• багато рефлексії, в кінці навіть щипало в носі
Проте, якщо ви не сприймаєте присутність росіян у тексті, далі відгук не читайте, бо СПОЙЛЕРИ.
Мене дуже здивувало (не в позитивному плані), що один із головних твістів — це те, що містичні Тіні насправді не те що алюзія на росіян, а буквально вони.
Я не сприймаю написання російської мови в сучасній українській літературі таким шляхом:
Не знаю, на што ані ращітивают. Но ведь кто-та дол-жен вастанавіть справедлівасть. За што гіблі наши деди?
Не варті росіяни і дрібки «екранного часу» в наших текстах. Особливо, коли ми намагаємося очистити сучасну українську літературу від російського сліду, нести російську мову в наші тексти нині для мене (!моя особиста думка!) є неприпустимим.
Я не проти алюзій (хоч все одно не є прихильницею алюзій на війну сьогодення), але в «Герої замість мене» їх немає. Тут написано все доволі прямо.
І хотілося б читати попередження про це на початку історії, але якщо на цьому побудований твіст — то, мабуть, дійсно не вийде.
Україна майбутнього (не такого далекого, там 2041 рік) прописана класно, із використанням ШІ та новими технологіями. Повторюсь, і персонажі супер класні, нн картонні взагалі.
Але з цією книгою ми дещо розійшлися 💔
Чекатиму на наступні історії Марії 🖤
This entire review has been hidden because of spoilers.
July 12, 2025
Цю книгу я читала не один день, паралельно, на ніч, читала більш легкі твори, щоб оце все не снилося) Важка, цікава, тригерна, болюча, фантастична - це все про цю книгу.
Марія Косян @kosianmaria "Герой замість мене", 600 стор., @vikhola.ua
Про що? Книга ведеться двома окремими сюжетними лініями. Почнімо з науково-фантастичної: вчитель історії Герой (ім'я) є Літуном, тобто може переміщатися усіма сімома Прошарками їхнього Всесвіту. І таких, як він, достатньо. Але лише він бачить Тіней - сірих істот у камуфляжі, що живляться емоціями людей і навіть самі спричиняють вибухи негативної енергетики, щоби насититися
"Якби мені сказали, що десь існують інші Герої, із такими самими великими руками, уміннями й трьома парами однакових джинсів, я покрутив би пальцем біля скроні. Навіть Доктор Нуль не став би так жартувати. Бо в таких, як він, я і Діана, немає двійників, адже ми народилися лише в одному зі світів. Саме тому ми назвалися Літунами. Саме тому знаємо, що існують сім Прошарків, бо періодично стрибаємо між ними. Натомість суспільство не має уявлення ані про нас, ані про множинність світів."
І про це пише письменник Ігор, який у далекому 2041 разом зі своєю дівчиною Дашею та ще кількома добровольцями тестують програму зцілення уві сні. І саме він повинен знайти ключ, щоб два світи з'єдналися, щоб знайти вихід, щоби знищити ворогів і зцілитися.
Роман потрібний, знаковий та болючий. Якщо ви ще не готові читати про жахіття війни, то прочитайте Героя, коли будете готові або в більш спокійному емоційному стані. Але зауважу, що не дивлячись на усі описані тригери, він дарує надію. Тому спробувати варто і зараз.
Марія Косян @kosianmaria "Герой замість мене", 600 стор., @vikhola.ua
Про що? Книга ведеться двома окремими сюжетними лініями. Почнімо з науково-фантастичної: вчитель історії Герой (ім'я) є Літуном, тобто може переміщатися усіма сімома Прошарками їхнього Всесвіту. І таких, як він, достатньо. Але лише він бачить Тіней - сірих істот у камуфляжі, що живляться емоціями людей і навіть самі спричиняють вибухи негативної енергетики, щоби насититися
"Якби мені сказали, що десь існують інші Герої, із такими самими великими руками, уміннями й трьома парами однакових джинсів, я покрутив би пальцем біля скроні. Навіть Доктор Нуль не став би так жартувати. Бо в таких, як він, я і Діана, немає двійників, адже ми народилися лише в одному зі світів. Саме тому ми назвалися Літунами. Саме тому знаємо, що існують сім Прошарків, бо періодично стрибаємо між ними. Натомість суспільство не має уявлення ані про нас, ані про множинність світів."
І про це пише письменник Ігор, який у далекому 2041 разом зі своєю дівчиною Дашею та ще кількома добровольцями тестують програму зцілення уві сні. І саме він повинен знайти ключ, щоб два світи з'єдналися, щоб знайти вихід, щоби знищити ворогів і зцілитися.
Роман потрібний, знаковий та болючий. Якщо ви ще не готові читати про жахіття війни, то прочитайте Героя, коли будете готові або в більш спокійному емоційному стані. Але зауважу, що не дивлячись на усі описані тригери, він дарує надію. Тому спробувати варто і зараз.
November 6, 2025
Це книга, яку я не просто прочитала - прожила. Я не знаю як, але Марія Косян змогла зачепити такі ниточки моєї душі, що говорячи про цю книгу я не можу стримати сліз. При цьому кінець тут дуже життєствердний і за це я шалено вдячна.
.
Книга поділена на дві сюжетні лінії, які йдуть поряд і переплітаються у кінці. Є абсолютно фантастичний світ в якому живе Герой. Там є прошарки, в котрих живуть двійники. Але якщо ти літун (маєш здібність переміщатися), то твого двійника немає. А ще ти маєш завдання знайти таємничий щоденник і цей сміливець має імʼя Герой. Він ходить на роботу і живе звичайне життя аж поки його здібність бачити тіней стає перевагою, а не проблемою.
.
В іншій реальності на райському острові збирається компанія молоді, щоб тестувати додаток, який має допомогти людям з ПТСР. Це Україна в майбутньому, війна закінчилася і треба розгрібати її наслідки. Ігор і Даша дуже тішаться можливості відпочити, зайнятися творчістю і зцілитися від нічних кошмарів.
.
Та щось тут не так. Даша і Ігор бачать однакові сни. Про Героя, який живе у вигаданому світі. То виходить це штучний інтелект дає Ігорю ідею книги? Щось відбувається дуже загадкове і не зрозуміле. А ще, всі учасники мають умову - не розмовляти про своє минуле. Аж поки минуле не входить з ноги у ці веселощі і не показує страшні картини…
.
Це неймовірна сучасна українська література, яку я вам дуже раджу❤️
.
Книга поділена на дві сюжетні лінії, які йдуть поряд і переплітаються у кінці. Є абсолютно фантастичний світ в якому живе Герой. Там є прошарки, в котрих живуть двійники. Але якщо ти літун (маєш здібність переміщатися), то твого двійника немає. А ще ти маєш завдання знайти таємничий щоденник і цей сміливець має імʼя Герой. Він ходить на роботу і живе звичайне життя аж поки його здібність бачити тіней стає перевагою, а не проблемою.
.
В іншій реальності на райському острові збирається компанія молоді, щоб тестувати додаток, який має допомогти людям з ПТСР. Це Україна в майбутньому, війна закінчилася і треба розгрібати її наслідки. Ігор і Даша дуже тішаться можливості відпочити, зайнятися творчістю і зцілитися від нічних кошмарів.
.
Та щось тут не так. Даша і Ігор бачать однакові сни. Про Героя, який живе у вигаданому світі. То виходить це штучний інтелект дає Ігорю ідею книги? Щось відбувається дуже загадкове і не зрозуміле. А ще, всі учасники мають умову - не розмовляти про своє минуле. Аж поки минуле не входить з ноги у ці веселощі і не показує страшні картини…
.
Це неймовірна сучасна українська література, яку я вам дуже раджу❤️
July 28, 2025
Ось це - Книга. Я не буду спойлерити. Почитайте.
Це психологічна наукова фантастика? Ця книга - це просто ідеал історій, які я люблю. Тут є все. Я у захваті. Це 100/5.
Це психологічна наукова фантастика? Ця книга - це просто ідеал історій, які я люблю. Тут є все. Я у захваті. Це 100/5.
June 14, 2025
"За кілька днів зранку ти прокинешся і не помітиш змін. Але того дня світ стане кращим, бо в ньому більше не буде тих, кого не існує.
Ви коли-небудь губилися на перехресті думок, зустрівши історію настільки химерну і непередбачувану, що вона зачаровує своєю світобудовою, манить ідеальним майбутнім, але водночас лякає моторошною схожістю з нашою реальністю?
Саме такою книгою для мене став роман "Герой замість мене" Марії Косян @ , де майстерно сплелися наукова фантастика, фентезі та пронизливий реалізм.
Це історія, що розгортається у двох паралельних вимірах, немов два окремі всесвіти:
▪️Перший світ – це Сомнуси, сім прошарків реальності, де поряд із звичайними людьми існують Літуни, здатні "перекидатися" між світами. Це світ Світлих Лицарів, що ведуть невидиму, але жорстоку війну з Тінями, які живляться людським болем і стражданнями. Тут живе наш Герой – скромний вчитель історії, єдиний серед Літунів, хто здатен бачити цих потойбічних ворогів.
▪️Друга сюжетна лінія переносить нас у 2041 рік – на райський острів посеред безкрайнього моря. Сюди приїздить письменник Ігор зі своєю дівчиною Дашею, щоб у затишку дописати свою книгу. Та їхня подорож – не просто відпустка: закохана пара тестує новітні розробки відомої технологічної фірми.
Розділи, що змінюють один одного, ведуться почергово від імені Героя та Ігоря, кожного з яких поглинає власне життя, наповнене своїми викликами та таємницями.
Під час читання я помітила, що події на острові захопили мене значно більше, ніж світ Літунів. Моя голова вирувала від здогадок та припущень щодо подальшого розвитку сюжету. Але Марія Косян – справжній майстер несподіванок! Те, як авторка в один момент переплела дві сюжетні лінії в єдине ціле, просто приголомшило мене.
Окремо хочу відзначити мову авторки. Вона настільки витончена і прекрасна, що деякі абзаци я перечитувала, смакуючи кожне слово. Особливе задоволення отримала від описів близькості – вони такі чуттєві, органічні, наповнені безмежною ніжністю. Це той випадок, коли хочеться вигукнути: "Кохати, як дихати!" 🥹
Будьте готові до того, що ця історія пронизана темою війни. У світі Літунів вона незрима, підступна, і її потрібно вчасно помітити, інакше Тіні поглинуть усе.
Але є й інша війна – та, яку ми до останнього дня вважали фантастикою. Той жах, який відбувається просто зараз, бо наша історія пишеться кров'ю та сльозами.
Саме ці сторінки нещадно обпікали моє серце, рвали душу на шматки.
Важко навіть уявити, яких зусиль і душевного болю коштувало авторці написати їх.
Це було потужно, надзвичайно сильно! Тут стільки глибоких сенсів, що їх варто шукати між рядків. Це книга, що вражає до глибини душі, змушує замислитись, залишає по собі тихий смуток та гіркуватий післясмак, а потім ще довго-довго не відпускає. Але водночас вона дарує світлу надію, що одного дня всі ми прокинемось у іншому світі – світі, де більше немає тіней.
Щиро раджу прочитати!
🗝️"...немає ні вчора, ні завтра. Тільки священне "тут і зараз".
🗝️"Сьогодні ми живі, ми поряд. І це вже великий дар."
Ви коли-небудь губилися на перехресті думок, зустрівши історію настільки химерну і непередбачувану, що вона зачаровує своєю світобудовою, манить ідеальним майбутнім, але водночас лякає моторошною схожістю з нашою реальністю?
Саме такою книгою для мене став роман "Герой замість мене" Марії Косян @ , де майстерно сплелися наукова фантастика, фентезі та пронизливий реалізм.
Це історія, що розгортається у двох паралельних вимірах, немов два окремі всесвіти:
▪️Перший світ – це Сомнуси, сім прошарків реальності, де поряд із звичайними людьми існують Літуни, здатні "перекидатися" між світами. Це світ Світлих Лицарів, що ведуть невидиму, але жорстоку війну з Тінями, які живляться людським болем і стражданнями. Тут живе наш Герой – скромний вчитель історії, єдиний серед Літунів, хто здатен бачити цих потойбічних ворогів.
▪️Друга сюжетна лінія переносить нас у 2041 рік – на райський острів посеред безкрайнього моря. Сюди приїздить письменник Ігор зі своєю дівчиною Дашею, щоб у затишку дописати свою книгу. Та їхня подорож – не просто відпустка: закохана пара тестує новітні розробки відомої технологічної фірми.
Розділи, що змінюють один одного, ведуться почергово від імені Героя та Ігоря, кожного з яких поглинає власне життя, наповнене своїми викликами та таємницями.
Під час читання я помітила, що події на острові захопили мене значно більше, ніж світ Літунів. Моя голова вирувала від здогадок та припущень щодо подальшого розвитку сюжету. Але Марія Косян – справжній майстер несподіванок! Те, як авторка в один момент переплела дві сюжетні лінії в єдине ціле, просто приголомшило мене.
Окремо хочу відзначити мову авторки. Вона настільки витончена і прекрасна, що деякі абзаци я перечитувала, смакуючи кожне слово. Особливе задоволення отримала від описів близькості – вони такі чуттєві, органічні, наповнені безмежною ніжністю. Це той випадок, коли хочеться вигукнути: "Кохати, як дихати!" 🥹
Будьте готові до того, що ця історія пронизана темою війни. У світі Літунів вона незрима, підступна, і її потрібно вчасно помітити, інакше Тіні поглинуть усе.
Але є й інша війна – та, яку ми до останнього дня вважали фантастикою. Той жах, який відбувається просто зараз, бо наша історія пишеться кров'ю та сльозами.
Саме ці сторінки нещадно обпікали моє серце, рвали душу на шматки.
Важко навіть уявити, яких зусиль і душевного болю коштувало авторці написати їх.
Це було потужно, надзвичайно сильно! Тут стільки глибоких сенсів, що їх варто шукати між рядків. Це книга, що вражає до глибини душі, змушує замислитись, залишає по собі тихий смуток та гіркуватий післясмак, а потім ще довго-довго не відпускає. Але водночас вона дарує світлу надію, що одного дня всі ми прокинемось у іншому світі – світі, де більше немає тіней.
Щиро раджу прочитати!
🗝️"...немає ні вчора, ні завтра. Тільки священне "тут і зараз".
🗝️"Сьогодні ми живі, ми поряд. І це вже великий дар."
This entire review has been hidden because of spoilers.
June 3, 2025
«Герой замість мене» — роман Марія Косян з багатогранною назвою, в якій кожен може знайти щось близьке для себе. Особисто для мене вона означає, що поки я в тилу, хтось боронить Батьківщину замість мене і я безмежно вдячна кожному такому герою.
З перших розділів текст захоплює витонченим психологізмом, магією змісту, вишуканою мовою і багатством художнім образів, що показує глибоке розуміння авторкою людської психіки і її письменницьку майстерність.
Твір складаються з двох романів, легенди-казки і кульмінаційної повісті, яка є його ідейним розв’язком, знаходить усі невідомі, об’єднує попередні розділи в силовий вектор розуміння, що саме робить нас людьми, і перемикає сутнісний спін з фантазійного елементу, що живе у свідомості героїв, до їх реальних перспектив, наповнюючи читача такою необхідною надією — проекцією світлої складової життя.
Основними ідейними судинами тексту є хаотичні, альтруїстичні та лібідні сили, в координатах яких пролягають лінії долі головних героїв.
План сексу і кохання живими пульсуючими намистинами розсипано розділами, він прописаний різнобарвно та змістовно і є важливим життєдайним зарядом для розвитку дії.
Зло, побачене колись, стає помітним в будь-яких проявах наглого фатуму чи катастрофічних подіях, а помноження світів є способом свідомості відокремитись від неминучої дійсності. Хаос тут проступає з тіні, втручається в найсвятіше, руйнує усталені зв’язки, розводить життєві шляхи і є мінорним тлом, що стелиться простором та присмоктується до вітальних потоків. Але добре, структурне, енергетично вигідне і впорядковане, що є в персонажах, проростає у важливе, трепетне, завжди щойно народжене від чого зло відпадає, як сухий пісок. В романі ретельно описана психологія героїв і пояснюється їх свідомий вибір бути на боці абсолютного добра в усьому, як у світоглядних принципах, так і у побутових дрібничках.
Дружба тут зміцнена доленосними зустрічами і систематичними випадковими перетинами людських доріг, ніби сам фатум на боці їх взаємодії, — що ж, в житті все саме так і є.
Оптимістичні підхід авторки, її віра в переможне майбутнє Батьківщини передається і закріплюється в серці як бажання жити і робити все можливе для нашого спільного прийдешнього.
В цілому «Герой замість мене» — це метафорично сильний твір, який продовжує розкриватися новими сенсами навіть після його прочитання і який я дуже раджу всім шанувальникам сучасної української літератури.
З перших розділів текст захоплює витонченим психологізмом, магією змісту, вишуканою мовою і багатством художнім образів, що показує глибоке розуміння авторкою людської психіки і її письменницьку майстерність.
Твір складаються з двох романів, легенди-казки і кульмінаційної повісті, яка є його ідейним розв’язком, знаходить усі невідомі, об’єднує попередні розділи в силовий вектор розуміння, що саме робить нас людьми, і перемикає сутнісний спін з фантазійного елементу, що живе у свідомості героїв, до їх реальних перспектив, наповнюючи читача такою необхідною надією — проекцією світлої складової життя.
Основними ідейними судинами тексту є хаотичні, альтруїстичні та лібідні сили, в координатах яких пролягають лінії долі головних героїв.
План сексу і кохання живими пульсуючими намистинами розсипано розділами, він прописаний різнобарвно та змістовно і є важливим життєдайним зарядом для розвитку дії.
Зло, побачене колись, стає помітним в будь-яких проявах наглого фатуму чи катастрофічних подіях, а помноження світів є способом свідомості відокремитись від неминучої дійсності. Хаос тут проступає з тіні, втручається в найсвятіше, руйнує усталені зв’язки, розводить життєві шляхи і є мінорним тлом, що стелиться простором та присмоктується до вітальних потоків. Але добре, структурне, енергетично вигідне і впорядковане, що є в персонажах, проростає у важливе, трепетне, завжди щойно народжене від чого зло відпадає, як сухий пісок. В романі ретельно описана психологія героїв і пояснюється їх свідомий вибір бути на боці абсолютного добра в усьому, як у світоглядних принципах, так і у побутових дрібничках.
Дружба тут зміцнена доленосними зустрічами і систематичними випадковими перетинами людських доріг, ніби сам фатум на боці їх взаємодії, — що ж, в житті все саме так і є.
Оптимістичні підхід авторки, її віра в переможне майбутнє Батьківщини передається і закріплюється в серці як бажання жити і робити все можливе для нашого спільного прийдешнього.
В цілому «Герой замість мене» — це метафорично сильний твір, який продовжує розкриватися новими сенсами навіть після його прочитання і який я дуже раджу всім шанувальникам сучасної української літератури.
June 28, 2025
Усе почалося з сумніву. Знайома ситуація: цікавий анонс, інтригуюча анотація, але всередині – голос: «Може, не зараз? Може, це не твоє? Та ще й обкладинка якась підліткова». Подумав я, додав книгу у вішллист та й забув про неї.
Але тут в особисті стукає Марія Косян (ось вам хрест – вона не знала, що я розмірковував над покупкою) з пропозицією взяти роман на огляд. Домовились, що пишу чесно. Якщо буде до чого докопатися – критикуватиму.
Так ось. Про що книга?
Ми маємо дві сюжетні лінії.
1. Україна майбутнього (2041 рік). Письменник Ігор та його дівчина Даша беруть участь у тестуванні новітньої розробки на основі штучного інтелекту. Для цього разом з іншими учасниками вони відправляються на ізольований острів, де й проходить експеримент. Ігор вирішує нарешті дописати свою книгу про Героя, але щось на острові йде не так: усім категорично заборонено говорити про минуле.
2. Вчитель історії на ім’я Герой. Він має здатність переміщуватися між паралельними світами та бачити загадкових істот – Тіней. Таких, як він, називають Літунами, але навіть серед них здатність бачити Тіней – рідкісна. Від Героя залежить, чи зможуть Літуни запобігти війні, що насувається.
Власне сюжет закручується навколо того, що ці дві сюжетні лінії повинні перетнутись. При яких обставинах, та що з того вийде, вам і належить дізнатись під час читання.
Відразу хочу відмітити те, наскільки майстерно авторка розкидає сюжетні гачки в кінці кожного розділу, спонукаючи тебе продовжувати читати. Мені подобається такий прийом – це додає інтриги та глибшої зацікавленості процесом читання. Щось схоже робить Стівен Кінг у своїх романах.
Але при цьому мені не до кінця сподобалось, куди повернула історія, коли дві сюжетні лінії перетнулись. Не те щоб було погано – просто, коли розкрився головний сюжетний твіст, не вистачило саспенсу. Не було того «вау», тієї напруги, якої я очікував. І знову ж таки – знайома ситуація, якщо ви читали пізнього Кінга.
Втім, для мене сюжет – це лише фон. Основна цінність книги – у глибших сенсах. Це роман про саморефлексію, про те, як пережити травму, про пам’ять, яка болить, і водночас лікує. Але будьте обережні: для когось тригерними можуть виявитись згадки про російсько-українську війну.
І наостанок – обкладинка.
Як на мене, це головна помилка видання. Бо за візуальним стилем, що більше пасує підлітковому фентезі, ховається доросла, інтелектуальна історія. І шкода, якщо хтось її омине саме через дизайн.
Але тут в особисті стукає Марія Косян (ось вам хрест – вона не знала, що я розмірковував над покупкою) з пропозицією взяти роман на огляд. Домовились, що пишу чесно. Якщо буде до чого докопатися – критикуватиму.
Так ось. Про що книга?
Ми маємо дві сюжетні лінії.
1. Україна майбутнього (2041 рік). Письменник Ігор та його дівчина Даша беруть участь у тестуванні новітньої розробки на основі штучного інтелекту. Для цього разом з іншими учасниками вони відправляються на ізольований острів, де й проходить експеримент. Ігор вирішує нарешті дописати свою книгу про Героя, але щось на острові йде не так: усім категорично заборонено говорити про минуле.
2. Вчитель історії на ім’я Герой. Він має здатність переміщуватися між паралельними світами та бачити загадкових істот – Тіней. Таких, як він, називають Літунами, але навіть серед них здатність бачити Тіней – рідкісна. Від Героя залежить, чи зможуть Літуни запобігти війні, що насувається.
Власне сюжет закручується навколо того, що ці дві сюжетні лінії повинні перетнутись. При яких обставинах, та що з того вийде, вам і належить дізнатись під час читання.
Відразу хочу відмітити те, наскільки майстерно авторка розкидає сюжетні гачки в кінці кожного розділу, спонукаючи тебе продовжувати читати. Мені подобається такий прийом – це додає інтриги та глибшої зацікавленості процесом читання. Щось схоже робить Стівен Кінг у своїх романах.
Але при цьому мені не до кінця сподобалось, куди повернула історія, коли дві сюжетні лінії перетнулись. Не те щоб було погано – просто, коли розкрився головний сюжетний твіст, не вистачило саспенсу. Не було того «вау», тієї напруги, якої я очікував. І знову ж таки – знайома ситуація, якщо ви читали пізнього Кінга.
Втім, для мене сюжет – це лише фон. Основна цінність книги – у глибших сенсах. Це роман про саморефлексію, про те, як пережити травму, про пам’ять, яка болить, і водночас лікує. Але будьте обережні: для когось тригерними можуть виявитись згадки про російсько-українську війну.
І наостанок – обкладинка.
Як на мене, це головна помилка видання. Бо за візуальним стилем, що більше пасує підлітковому фентезі, ховається доросла, інтелектуальна історія. І шкода, якщо хтось її омине саме через дизайн.
May 23, 2025
➰«Герой замість мене» - неперевершений синтез наукової діяльності, сучасних технологій, штучного інтелекту, фантастики, психології та філософії.
📚 Це буквально книга в книзі. Я прочитала книгу поки читала книгу.
Структурно складається з двох сюжетних ліній з різними персонажами, вайбом та історіями:
1️⃣ гг - Герой (так, це його ім’я), який працює вчителем історії, являється Лінутом, що вміє подорожувати між Прошарками (різними гілками реальності). А ще тут є Сомнус (сама назва якого буквально з перших сторінок натякає що до чого), Станція (до якої ніяк не можна дістатися), Тіні (що живляться людськими емоціями) та, звичайно ж, друзі (Діана, Македонський та Мара).
2️⃣ гг - Ігор, який вже давно намагається написати книгу про Героя, однак ідеальний в��ріант розвитку подій приходить йому на острові, де він опинився як один із учасників тестування Self development його друга Сашка.
Літо, спека, вечірки, кохана дівчина поруч - все це сприяє тому, що історія сама народжується в голові автора. Але чому ж тоді так неспокійно? Ігор починає ставити питання, які не мали б бути озвучені.
♾️ Це багатошарова історія із динамічними сюжетними лініями та чудово прописаними арками персонажів. Книга дарує ціле поле можливостей висувати теорії, що ж насправді тут відбувається. Перш за все: як життя Героя та Ігоря переплітаються?
Це глибока історія, яка занурює нас у найпотаємніші куточки людської сутності. Демонструє як пов’язані свідоме та несвідоме; чи можливо зцілитися від ран, які отримало не тіло, а душа.
📝 «Життя - це сон. Таке ж прекрасне, несподіване та дивне».
Друга половина мене розтрощила. Мене наче полили крижаною водою, а потім виставили на вулицю в -40.
Це було по-справжньому боляче.
📝 «На плечах світилися чотири колись білі бинти, сигналізували про мирні наміри. Кумедно, що про мирні наміри мусимо сигналізувати саме ми».
Це прекрасна книга, яка розповідає про жахливі події, наочно демонструючи, що реальність набагато страшніша та жорстокіша, аніж вигадки.
❤️🩹 Ця історія для того, щоб ми ніколи не забували, однак, в той же час, повноцінно жили далі, створюючи краще майбутнє.
Щиро хочеться вірити, що в 2041 році не буде війни і існуватимуть такі ж дієві методи для боротьби з важкою формою ПТРС.
📚 Це буквально книга в книзі. Я прочитала книгу поки читала книгу.
Структурно складається з двох сюжетних ліній з різними персонажами, вайбом та історіями:
1️⃣ гг - Герой (так, це його ім’я), який працює вчителем історії, являється Лінутом, що вміє подорожувати між Прошарками (різними гілками реальності). А ще тут є Сомнус (сама назва якого буквально з перших сторінок натякає що до чого), Станція (до якої ніяк не можна дістатися), Тіні (що живляться людськими емоціями) та, звичайно ж, друзі (Діана, Македонський та Мара).
2️⃣ гг - Ігор, який вже давно намагається написати книгу про Героя, однак ідеальний в��ріант розвитку подій приходить йому на острові, де він опинився як один із учасників тестування Self development його друга Сашка.
Літо, спека, вечірки, кохана дівчина поруч - все це сприяє тому, що історія сама народжується в голові автора. Але чому ж тоді так неспокійно? Ігор починає ставити питання, які не мали б бути озвучені.
♾️ Це багатошарова історія із динамічними сюжетними лініями та чудово прописаними арками персонажів. Книга дарує ціле поле можливостей висувати теорії, що ж насправді тут відбувається. Перш за все: як життя Героя та Ігоря переплітаються?
Це глибока історія, яка занурює нас у найпотаємніші куточки людської сутності. Демонструє як пов’язані свідоме та несвідоме; чи можливо зцілитися від ран, які отримало не тіло, а душа.
📝 «Життя - це сон. Таке ж прекрасне, несподіване та дивне».
Друга половина мене розтрощила. Мене наче полили крижаною водою, а потім виставили на вулицю в -40.
Це було по-справжньому боляче.
📝 «На плечах світилися чотири колись білі бинти, сигналізували про мирні наміри. Кумедно, що про мирні наміри мусимо сигналізувати саме ми».
Це прекрасна книга, яка розповідає про жахливі події, наочно демонструючи, що реальність набагато страшніша та жорстокіша, аніж вигадки.
❤️🩹 Ця історія для того, щоб ми ніколи не забували, однак, в той же час, повноцінно жили далі, створюючи краще майбутнє.
Щиро хочеться вірити, що в 2041 році не буде війни і існуватимуть такі ж дієві методи для боротьби з важкою формою ПТРС.
March 4, 2025
"Очевидці були вражені, що наші вороги на вигляд як звичайні люди"
Іноді мені трапляються такі книги, про які я думаю: було б чудово, якби за цим романом зняли міні-серіал - і такі моменти дуже цінні. Так у мене було і з романом про Героя та Ігоря, який його створив.
Сюжетно події розгортаються в різних вимірах - в Україні майбутнього, в якій після закінчення війни почалася масштабна відбудова зруйнованих міст та активна співпраця з іншими країнами у багатьох сферах, та сімох прошарках Сомнуса, які Ігор описує у своєму фантастичному романі.
Свого Героя Ігор придумав вже давно, але активно писати роман почав після прибуття на острів зі своєю дівчиною та іншими гостями-тестувальниками для участі в експерименті з психотерапією, до якої залучений добре пропрацьований штучний інтелект. На острові їх зустрічає Self Development з усією гостинністю, забезпечує житлом та автівками, керованими автопілотом. Єдина умова участі в програмі: не говорити з іншими учасниками про минуле.
Тим часом Герой у світі, де обрані (Літуни) можуть перекидатися між паралельними світами, прошарками, шукає відповіді та способи подолання загрози існування усього Сомнуса. Невидимі Тіні, яких здатен побачити тільки Герой, все більше охоплюють своїм невидимим пануванням міста. Герой та інші Літуни вирушають на пошуки того, що врятує Сомнус.
Роман дуже атмосферний. Починаючи з локації футуристичного острова і закінчуючи провулками Сомнуса у різних прошарках. Але головне, що треба знати про нього, перш ніж починати читати - в ньому є чимало болю персонажів, здатного смикати за ниточки спогадів самого читача. Друга половина роману повернула мене у 2022-й рік. Часом я відкладала книгу і йшла робити які-небудь справи, аби тільки не перебувати в ній. Але все одно потім поверталася, тому що персонажі так і залишаться серед мороку, доки я не дочитаю.
Життя Ігоря та Героя тісно пов'язані і між ними можна провести чимало паралелей. Відгомін Сомнуса вривається у реальний світ. Важка реальність притискає собою всі прошарки вигаданого Ігорем світу. Все переплітається, Тіні підступають все ближче, і вже здається, що світ потоне у темряві. Але у фіналі авторка дарує надію, проблиск світла, який так потрібен.
Щиро раджу.
Іноді мені трапляються такі книги, про які я думаю: було б чудово, якби за цим романом зняли міні-серіал - і такі моменти дуже цінні. Так у мене було і з романом про Героя та Ігоря, який його створив.
Сюжетно події розгортаються в різних вимірах - в Україні майбутнього, в якій після закінчення війни почалася масштабна відбудова зруйнованих міст та активна співпраця з іншими країнами у багатьох сферах, та сімох прошарках Сомнуса, які Ігор описує у своєму фантастичному романі.
Свого Героя Ігор придумав вже давно, але активно писати роман почав після прибуття на острів зі своєю дівчиною та іншими гостями-тестувальниками для участі в експерименті з психотерапією, до якої залучений добре пропрацьований штучний інтелект. На острові їх зустрічає Self Development з усією гостинністю, забезпечує житлом та автівками, керованими автопілотом. Єдина умова участі в програмі: не говорити з іншими учасниками про минуле.
Тим часом Герой у світі, де обрані (Літуни) можуть перекидатися між паралельними світами, прошарками, шукає відповіді та способи подолання загрози існування усього Сомнуса. Невидимі Тіні, яких здатен побачити тільки Герой, все більше охоплюють своїм невидимим пануванням міста. Герой та інші Літуни вирушають на пошуки того, що врятує Сомнус.
Роман дуже атмосферний. Починаючи з локації футуристичного острова і закінчуючи провулками Сомнуса у різних прошарках. Але головне, що треба знати про нього, перш ніж починати читати - в ньому є чимало болю персонажів, здатного смикати за ниточки спогадів самого читача. Друга половина роману повернула мене у 2022-й рік. Часом я відкладала книгу і йшла робити які-небудь справи, аби тільки не перебувати в ній. Але все одно потім поверталася, тому що персонажі так і залишаться серед мороку, доки я не дочитаю.
Життя Ігоря та Героя тісно пов'язані і між ними можна провести чимало паралелей. Відгомін Сомнуса вривається у реальний світ. Важка реальність притискає собою всі прошарки вигаданого Ігорем світу. Все переплітається, Тіні підступають все ближче, і вже здається, що світ потоне у темряві. Але у фіналі авторка дарує надію, проблиск світла, який так потрібен.
Щиро раджу.
September 15, 2025
У книзі — дві сюжетні лінії:
🔹 Україна 2041-го, де на ізольованому острові тестують додаток на базі штучного інтелекту.
🔹 І паралельний світ, поділений на сім Прошарків, між якими можуть рухатись лише Літуни — особливі провідники.
Концепція справді цікава. Початок вражає стилем, а метафори — несподівані, хоч іноді й занадто заплутані. Ідея світобудови - амбітна.
Але десь після 150-ї сторінки я почала втрачати інтерес — можливо, тому що основна ідея стала зрозумілою, і напруга вже не тримала. Персонажі подекуди здавались трохи наївними, а їхні вчинки — не завжди переконливими.
Романтична лінія героїв розвивається дуже стрімко. Велика кількість сцен інтиму (навіть завуальованих метафорами) іноді викликала відчуття ніяковості.
Мені також трохи забракло реалістичності в частині, що стосується майбутнього. Хотілося або більш технічного підґрунтя, або хоча б глибшого занурення у логіку світу. Можливо, щось на зразок Лю Цисіня.
Але — є й дуже сильні моменти. Наприклад, 32-й розділ. Він написаний так, ніби пережитий наживо. Будьте готові до тригерних і болючих тем.
У підсумку — це історія, яка хоче сказати багато важливого, але не завжди влучно. Водночас я щиро вдячна авторці за пророблену роботу.
Втім історії про війну, що ще не закінчилась - дуже тонкий лід, напрочуд складно написати історію, яка не відчуватиметься як фальш.
📚 Читати чи ні? Якщо ви відкриті до експериментальної прози, незвичних форматів — дайте їй шанс.
А от якщо шукаєте чітко прописаний світ наукової фантастики або глибоку рефлексію про війну — можливо, варто відкласти.
Концепція справді цікава. Початок вражає стилем, а метафори — несподівані, хоч іноді й занадто заплутані. Ідея світобудови - амбітна.
Але десь після 150-ї сторінки я почала втрачати інтерес — можливо, тому що основна ідея стала зрозумілою, і напруга вже не тримала. Персонажі подекуди здавались трохи наївними, а їхні вчинки — не завжди переконливими.
Романтична лінія героїв розвивається дуже стрімко. Велика кількість сцен інтиму (навіть завуальованих метафорами) іноді викликала відчуття ніяковості.
Мені також трохи забракло реалістичності в частині, що стосується майбутнього. Хотілося або більш технічного підґрунтя, або хоча б глибшого занурення у логіку світу. Можливо, щось на зразок Лю Цисіня.
Але — є й дуже сильні моменти. Наприклад, 32-й розділ. Він написаний так, ніби пережитий наживо. Будьте готові до тригерних і болючих тем.
У підсумку — це історія, яка хоче сказати багато важливого, але не завжди влучно. Водночас я щиро вдячна авторці за пророблену роботу.
Втім історії про війну, що ще не закінчилась - дуже тонкий лід, напрочуд складно написати історію, яка не відчуватиметься як фальш.
📚 Читати чи ні? Якщо ви відкриті до експериментальної прози, незвичних форматів — дайте їй шанс.
А от якщо шукаєте чітко прописаний світ наукової фантастики або глибоку рефлексію про війну — можливо, варто відкласти.
March 24, 2025
Мені пощастило бути бета-рідером цього роману, та прочитати його одним з перших. І хоч я не міг просто відпустити текст і насолоджуватись процесом читання, часто відволікаючись на примітки, досі чудово пам'ятаю той свій захват, коли нарешті зрозумів, що там до чого. А це нелегко, попереджаю відразу.
Для мене взагалі, концепція звучала майже неможливо. Поєднати фантастику, фентезі, сучасний світ та світ майбутнього, війну в Україні, травматичні досвіди та історії перших місяців вторгнення, штучний інтелект, наукові дослідження, кілька любовних ліній... Як??? І тим крутіше, що це в авторки вийшло.
По ходу прочитання, я прикидав у голові різні сценарії. А може це отак, і отак, припустімо, тестування нової гри, чи навіть створення її, а отой, фентезійний світ значить те і те, але в чому ж суть досліджень? Хто одне одному вигадані герої і реальні? І врешті, хто ж тут дійсно вигаданий, а хто реальний? Хто такі Тіні? Ледь не кожного розділу в мене виникали нові ідеї та трактування. І лише ближче до кінця мені стало трохи зрозуміліше, принаймні вдалося розгадати головну ідею. Та купа питань залишалася аж до останніх сторінок.
А ще, фінальна третина роману – надпотужна. Описи війни і життя в окупації, дитячі спогади, символи, воз'єднання сімей – на деяких моментах мені добряче шкребло на душі. До сліз. А ще ж не забувайте, там фентезі з фантастикою. Мікс дай Боже. Без сумніву, одна з найкращих книг, які я читав.
Для мене взагалі, концепція звучала майже неможливо. Поєднати фантастику, фентезі, сучасний світ та світ майбутнього, війну в Україні, травматичні досвіди та історії перших місяців вторгнення, штучний інтелект, наукові дослідження, кілька любовних ліній... Як??? І тим крутіше, що це в авторки вийшло.
По ходу прочитання, я прикидав у голові різні сценарії. А може це отак, і отак, припустімо, тестування нової гри, чи навіть створення її, а отой, фентезійний світ значить те і те, але в чому ж суть досліджень? Хто одне одному вигадані герої і реальні? І врешті, хто ж тут дійсно вигаданий, а хто реальний? Хто такі Тіні? Ледь не кожного розділу в мене виникали нові ідеї та трактування. І лише ближче до кінця мені стало трохи зрозуміліше, принаймні вдалося розгадати головну ідею. Та купа питань залишалася аж до останніх сторінок.
А ще, фінальна третина роману – надпотужна. Описи війни і життя в окупації, дитячі спогади, символи, воз'єднання сімей – на деяких моментах мені добряче шкребло на душі. До сліз. А ще ж не забувайте, там фентезі з фантастикою. Мікс дай Боже. Без сумніву, одна з найкращих книг, які я читав.
May 20, 2025
Коли я відкрила перші сторінки «Герой замість мене», не очікувала, що книга затягне мене у таку масштабну гру з реальністю. Це не просто фантастика — це інтелектуальна мозаїка, де все зшито з ідей про пам’ять, ідентичність, вибір і... тіні. Справжні Тіні — у прямому й метафоричному сенсі.
Це історія Літунів — людей, які можуть переміщуватись між реальностями. І водночас — історія звичайних, таких як Ігор і Даша, які, здається, теж не зовсім ті, ким здаються. Паралельні світи, альтернативні версії себе, надпотужний штучний інтелект, острів, з якого не втекти, — і все це сплетено у єдине ціле. Здавалося б, розрізнені лінії поступово сходяться, і це — одне з головних задоволень у читанні.
Особливо мені сподобалось, як авторка балансує між глибокими філософськими питаннями і живим, доступним стилем. Тут немає перевантаження термінами чи «науковістю» заради форми. Замість цього — гнучкий, образний текст, який змушує зупинятись і задумуватись: а ким була б я у «реальності номер два»?
Після прочитання я ще довго крутила в голові думку: чи справді ми обираємо, ким бути, чи це лише варіація заданого? І чи вистачить сили залишитись собою, якщо можна втекти в когось іншого — в «героя» замість себе?
Це роман для тих, хто любить нестандартні історії, внутрішні пошуки й трішки містифікації. Він не просто читається — він розгортається, як код, що чекає на твоє розгадування. І я рада, що розгадувала його до останньої сторінки.
Це історія Літунів — людей, які можуть переміщуватись між реальностями. І водночас — історія звичайних, таких як Ігор і Даша, які, здається, теж не зовсім ті, ким здаються. Паралельні світи, альтернативні версії себе, надпотужний штучний інтелект, острів, з якого не втекти, — і все це сплетено у єдине ціле. Здавалося б, розрізнені лінії поступово сходяться, і це — одне з головних задоволень у читанні.
Особливо мені сподобалось, як авторка балансує між глибокими філософськими питаннями і живим, доступним стилем. Тут немає перевантаження термінами чи «науковістю» заради форми. Замість цього — гнучкий, образний текст, який змушує зупинятись і задумуватись: а ким була б я у «реальності номер два»?
Після прочитання я ще довго крутила в голові думку: чи справді ми обираємо, ким бути, чи це лише варіація заданого? І чи вистачить сили залишитись собою, якщо можна втекти в когось іншого — в «героя» замість себе?
Це роман для тих, хто любить нестандартні історії, внутрішні пошуки й трішки містифікації. Він не просто читається — він розгортається, як код, що чекає на твоє розгадування. І я рада, що розгадувала його до останньої сторінки.
May 15, 2025
Ми самі собі часто герої, які щодня рятують власні голови від тіней ворогів, що там оселилися.
Ця внутрішня війна стає ще болючішою, коли з нею зливається реальна — зовнішня. І коли здається, що ми нічим не можемо зарадити, варто згадати: наші життя – це вже частина перемоги. Кожна українка й кожен українець важливі. Майбутнє настає кожної секунди. Майбутнє, де ми живі. І де жива памʼять про тих, кого забрала війна.
Книга @kosianmaria «Герой замість мене» нагадує нам про все це. Це глибокий твір, в якому майстерно поєднуються чуттєвість, любовні лінії, психологія та наукова фантастика. Неочікуваний, глибокий мікс емоцій та раціональності.
Деякі образи можуть здатися вам знайомими. І не спішіть думати, що це випадковий набір відсилок: так, про все вже хтось колись писав, але інтерпретація кожної авторки й кожного автора є унікальною. Ба більше, ваша голова шукає серед цих знайомих образів ключі від власних, неповторних переживань.
«Герой замість мене» дивує. Починаючи з красивої, мереживної мови, закінчуючи неочікуваними поворотами. Ця книга пробуджує глибокі думки про нас самих. Її легко читати, легко співпереживати персонаж_кам, бо вони живі, вони схожі на нас.
Щиро раджу ознайомитися, навіть якщо ви не є прихильниками/прихильницями наукової фантастики. Обіцяю, будете приємно вражені!
Ця внутрішня війна стає ще болючішою, коли з нею зливається реальна — зовнішня. І коли здається, що ми нічим не можемо зарадити, варто згадати: наші життя – це вже частина перемоги. Кожна українка й кожен українець важливі. Майбутнє настає кожної секунди. Майбутнє, де ми живі. І де жива памʼять про тих, кого забрала війна.
Книга @kosianmaria «Герой замість мене» нагадує нам про все це. Це глибокий твір, в якому майстерно поєднуються чуттєвість, любовні лінії, психологія та наукова фантастика. Неочікуваний, глибокий мікс емоцій та раціональності.
Деякі образи можуть здатися вам знайомими. І не спішіть думати, що це випадковий набір відсилок: так, про все вже хтось колись писав, але інтерпретація кожної авторки й кожного автора є унікальною. Ба більше, ваша голова шукає серед цих знайомих образів ключі від власних, неповторних переживань.
«Герой замість мене» дивує. Починаючи з красивої, мереживної мови, закінчуючи неочікуваними поворотами. Ця книга пробуджує глибокі думки про нас самих. Її легко читати, легко співпереживати персонаж_кам, бо вони живі, вони схожі на нас.
Щиро раджу ознайомитися, навіть якщо ви не є прихильниками/прихильницями наукової фантастики. Обіцяю, будете приємно вражені!
November 10, 2025
Це одна з тих книг, яка залишає по собі слід. Роман "Герой замість мене" мене захопив, пройняв до глибини душі своєю актуальністю та емоційною силою.
Що сподобалось:
По-перше, концепція Сонмусів. Ідея паралельних реальностей та Літунів, які переміщуються між ними, доволі оригінальна і дає привід подумати про вибір, долю та наслідки.
По-друге, епізоди на . Вони написані з такою чесністю та болем, що читання перетворюється на щемкий емоційний досвід. Відчувається, що ці частини — крик душі авторки, і вони є найсильнішими та найважливішими в романі.
Що викликало зауваження:
Мої враження дещо зіпсувала частина, присвячена острову. Вона виявилася затягнутою і перенасиченою інфодампами, особливо в детальних поясненнях про штучний інтелект та IT-технології. На жаль, ця надмірна деталізація руйнує фантастичну магію і змушує мозок переходити від емоційного сприйняття до аналізу: починаєш вишукувати фактичні помилки та стилістичні огріхи.
Мені здається, що для такої сильної історії було б набагато краще, якби залишилася певна недосказаність у технічних аспектах. Трохи туману лише посилило б атмосферу.
Незважаючи на певні проблеми з темпом і надмірною експозицією в середній частині, "Герой замість мене" — важливий і сильний роман, який поєднує фантастику, психологічну драму та гостру соціальну прозу. Раджу всім, хто готовий до емоційно насиченого читання.
Що сподобалось:
По-перше, концепція Сонмусів. Ідея паралельних реальностей та Літунів, які переміщуються між ними, доволі оригінальна і дає привід подумати про вибір, долю та наслідки.
По-друге, епізоди на . Вони написані з такою чесністю та болем, що читання перетворюється на щемкий емоційний досвід. Відчувається, що ці частини — крик душі авторки, і вони є найсильнішими та найважливішими в романі.
Що викликало зауваження:
Мої враження дещо зіпсувала частина, присвячена острову. Вона виявилася затягнутою і перенасиченою інфодампами, особливо в детальних поясненнях про штучний інтелект та IT-технології. На жаль, ця надмірна деталізація руйнує фантастичну магію і змушує мозок переходити від емоційного сприйняття до аналізу: починаєш вишукувати фактичні помилки та стилістичні огріхи.
Мені здається, що для такої сильної історії було б набагато краще, якби залишилася певна недосказаність у технічних аспектах. Трохи туману лише посилило б атмосферу.
Незважаючи на певні проблеми з темпом і надмірною експозицією в середній частині, "Герой замість мене" — важливий і сильний роман, який поєднує фантастику, психологічну драму та гостру соціальну прозу. Раджу всім, хто готовий до емоційно насиченого читання.
June 3, 2025
У книзі іде розповідь від двох головних героїв: Героя(так це його імʼя) та Ігоря. Герой може подорожувати між реальністю, тут зустрічаються його друзі Діана, Мара та інші персонажі книги. Він бачить загадкових Тіней.
Ігор- письменник і він пише цю історію про героя, супутньо беручи участь у симуляторі реальності. Разом з ним його кохана, а знаходяться вони на красивому острові.
Читаючи історію, де переплітаються моменти від обох персонажів, починаєш задумуватися де вигадка, а де реальність. Чи дійсно Герой просто герой книги Ігоря? Чи може там щось інше?
Книга настільки загадкова, моментами незрозуміла та в той же час дуже цікава. Вона деталізована в описах, дуже нестандартна та змішує фантастику і реальність.
Світ Героя був доволі важким, читати про Ігоря мені було цікавіше. В той же час читаючи я віднайшла близькі теми, що торкнулись мене: про ШІ, згадки війни, про пошук себе та відносини.
Дивлячись на обкладинку я думала це підліткова книга, але історія має психологічний підтекст, особливо для тих кого змінила сучасність та війна.
Якщо вам хочеться незвичного фентезі, в той же час щоб трохи поламати голову, тоді я щиро рекомендую цю історію.
Ігор- письменник і він пише цю історію про героя, супутньо беручи участь у симуляторі реальності. Разом з ним його кохана, а знаходяться вони на красивому острові.
Читаючи історію, де переплітаються моменти від обох персонажів, починаєш задумуватися де вигадка, а де реальність. Чи дійсно Герой просто герой книги Ігоря? Чи може там щось інше?
Книга настільки загадкова, моментами незрозуміла та в той же час дуже цікава. Вона деталізована в описах, дуже нестандартна та змішує фантастику і реальність.
Світ Героя був доволі важким, читати про Ігоря мені було цікавіше. В той же час читаючи я віднайшла близькі теми, що торкнулись мене: про ШІ, згадки війни, про пошук себе та відносини.
Дивлячись на обкладинку я думала це підліткова книга, але історія має психологічний підтекст, особливо для тих кого змінила сучасність та війна.
Якщо вам хочеться незвичного фентезі, в той же час щоб трохи поламати голову, тоді я щиро рекомендую цю історію.
June 6, 2025
Яка ж це неймовірна книга! Скажу чесну, по опису було не дуже зрозуміло чого очікувати, більше переконали саме відгуки інших людей. Але коли читала, мені не хотілось, щоб ця книга закінчувалась. І не раз виникала думка, що якість книги сміливо робить її достойною перекладу, можливо з адаптацією під іноземного читача.
Що сподобалось: сюжет, цікава задумка, персонажі та їх взаємодія.
Читати було дуже цікаво, складно було відірватися. В кінці усе складається в ідеальну деталізовану картину. Книга захоплює не лише сюжетом, а й творчими та філософськими думками, спонукає до роздумів, і дарує дуже приємні відчуття занурення в твір під час читання. Особливо я в захваті від того, чим насправді є Станція. Це мені дуже запамʼяталось. І останній рядок останнього розділу - в саме серденько.
На що раджу звернути увагу при виборі книги:
Мова авторки дуже красива, але можливо треба трохи часу, щоб налаштуватися на цей майстерний лад.
Є кілька розділів з описами війни, може бути тригером.
В підсумку, книгу однозначно раджу! Залишається дуже приємний післясмак
Що сподобалось: сюжет, цікава задумка, персонажі та їх взаємодія.
Читати було дуже цікаво, складно було відірватися. В кінці усе складається в ідеальну деталізовану картину. Книга захоплює не лише сюжетом, а й творчими та філософськими думками, спонукає до роздумів, і дарує дуже приємні відчуття занурення в твір під час читання. Особливо я в захваті від того, чим насправді є Станція. Це мені дуже запамʼяталось. І останній рядок останнього розділу - в саме серденько.
На що раджу звернути увагу при виборі книги:
Мова авторки дуже красива, але можливо треба трохи часу, щоб налаштуватися на цей майстерний лад.
Є кілька розділів з описами війни, може бути тригером.
В підсумку, книгу однозначно раджу! Залишається дуже приємний післясмак
February 1, 2025
Чудовий роман! Я люблю фентезі, особливо темне, без рожевих сопель. Тут ми маємо справу з поєднанням темного фентезі, фантастики та тонкого психологічного роману. Перші 30 сторінок важкуваті, бо треба «вʼїхати» у химерний світ та стиль автора, далі втягуєшся - і неможливо відірватися. Але доводилось, бо інколи емоції від прочитаного вихлюпували за край, все таки ми всі зараз живемо у цьому світі темного фентезі, і «тіняві» просто зараз руйнують мій світ(( Цей роман не буде простою прогулянкою, але читати однозначно варто, якщо любите якісні захопливі тексти не тільки задля розваги. 5 з 5
February 1, 2025
Однозначний рекомендасьйон! :) Авторка вправно поєднує фантастику та актуальний український контекст, вибудовуючи захопливий і супер продуманий сюжет – кожен дрібний пазл зрештою стає частиною важливого цілого, до кінця роману жоден із них не губиться, жодні "нитки" не стирчать. Разом із цим, роман ще й надзвичайно зворушливий і психологічно тонкий. Персонажі тут – справді живі люди, за якими цікаво спостерігати і яким хочеться співчувати. І не варто лякатись чималої кількості сторінок, адже ця книга захоплює, занурює в себе, по-хорошому триґерить і змушує міркувати та відчувати. 5/5
July 19, 2025
Це сильна та глибока історія, котра дуже вдало та красиво використала жанр наукової фантастики, щоб додати віри, що майбутнє України буде прекрасним. І що старі рани можуть нарешті затягнутись та не боліти, але шрами на згадку залишаться навіки. Це одночасно мрійливо та болюче, ніжно та детально, яскраво та тепло. Герой живе в кожному з нас!
May 1, 2025
Дуже красиво розказана iсторiя, яка викликає в читача бажання глибше розiбратись в собi самому. Чудовий набiр хужожнiх прийомiв непогано розкриває лiтературну майстернiсть авторки. Рекомендую до прочитання всiм поцiновувачам сучасноï украïнськоï лiтератури незалежно вiд вiку та статi.
February 20, 2025
Дуже рекомендую до прочитання) сюжетні лінії неймовірно затягують і хоча книга немаленька читається легко і на одному подиху🤩
April 7, 2025
В процесі прочитання, тож уникну деталей стосовно сюжету. Книжка вкрай подобається по��ачею і викладом. Також стиль написання зачепив доволі сильно.
July 8, 2025
Ця книга розбила моє серце на тисячі осколків 😔
Як гарно написано! Від тексту неможливо відірватися!
Як гарно написано! Від тексту неможливо відірватися!
Displaying 1 - 30 of 33 reviews