Андріївський узвіз

by Volodymyr Dibrova, Володимир Діброва

Головний герой, потрапивши на свято міста, піднімається Андріївським узвозом, опиняється в критичній ситуації, непритомніє і починає подорож у бік свого дитинства.

Genres: Fiction

246 pages, Hardcover

First published January 1, 2008

About the author

Volodymyr Dibrova is a Ukrainian writer, a representative of the so-called "underground alternative”, a literary movement that emerged in opposition to socialist realism in the 1970s-1980s. He is also a translator and literary critic.

Reviews

[Liudmyla · Rating 4 out of 5]

Неочікувано захопив мене цей твір, прочитала одним махом. Розраховувала на трохи інше, але не розчарована. Одразу скажу, що Києва як такого у книзі зовсім негусто: кілька слів про Андріївський узвіз, одиничні побіжні згадки Хрещатика, Печерська, Подолу, без особливої конкретики.

Добре написаний, чудова мова. Стиль такий особливий, притаманний книгам 90х.

Це проста, звичайна історія - одружений чоловік середніх літ має коханку і все, що зазвичай додається в таких випадках: негаразди в родині, сексуальне невдоволення, роздратованість, біль, взаємна недовіра, конфлікти. Все сплутане в тісний клубок, і з часом нічого не розрулюється, а навпаки, проблеми наростають сніговим комом.

Окрім того, що автор досить відверто препарує життя головного героя та його родини, і саме воно є стрижнем оповіді, він також досить майстерно широкими мазками зображає історичне тло, на якому всі події відбуваються: є тут про роки німецької окупації, про ворогів народу, про тотальний нагляд КДБ, зашуганість людей, про студентські поїздки на збір врожаю, про черги, про плітки і доноси, про прописку, комунальні квартири, обмін житла і багато іншого, словом все, що дозволяє отримати уявлення про життя в совку та на початках незалежності, особливо тим, хто ці часи не застав.

У книзі жодних імен. Всі герої називаються за соціальними ролями чи там посадами / професіями: чоловік, дружина, донька, зять, коханка, ректор, одногрупник, офіцер, художник і т.д. Лише наприкінці книги дізнаємося, що головного героя звати Андрій. Решта залишаються безіменними, та, тим не менше, заплутатися в героях неможливо.

Життя людини - всього п'ять зупинок: дитинство, юність, молодість, зрілість і старість (хоча яка ж це старість 54 роки?), а потім все - кінець історії. Лишень в цій книзі головний герой згадує прожите життя не від початку до кінця, а навспак - від смертного одра до дитинства, і намагається відповісти собі на питання, як склалося б його життя, якби одного дня в дитинстві він таки не пішов гойдатися на линві.

[Yuliya Zhuk · Rating 5 out of 5]

Ця книга розповідає про життя будь якого чоловіка серед нас. Тому в цього чоловіка немає імені. Взагалі, всі герої оповідання не мають імен. Дружину головного героя автор називає просто дружиною тому, що це історія про будь яку жінку серед нас. Цією жінкою могла будити твоя, чи моя мати.
Головне в цьому романі - це натяк автора на те, як ми швидко забуваємо про головне, коли жинемося по життю. Забуваємо про те, хто ми є насправді.

[Olya Shapovalenko · Rating 4 out of 5]

Спочатку я покинула цю книгу, вона видалася мені занадто сюрреалістичною і незрозумілою. Повернулася через місяць, і це була неочікувана насолода. Дуже гарна українська мова, дуже гарно змальоване буденне життя і переживання кожного українця.

[Nazarii Zanoz · Rating 2 out of 5]

При моїй прихильности до творчости Діброви, ця книжка якось не пішла. І прив'язка до міста і місця очікувалася зовсім иншою.

[Bogdan Obraz · Rating 5 out of 5]

Чоловік піднімався Андріївським узвозом, йому стало зле і він впав. У його свідомості проноситься все життя – зрілість, молодість, студентські роки, дитинство. І в кожному періоді є певний ключовий момент, пов’язаний з линвою.