З початком війни журналістка Віра покидає рідне Дніпро і іде за кордон. Там вона знайомиться із всесвітньо відомим актором Класом Баєром, фільмами з яким давно потай захоплюється. Та вона навіть не здогадується, що на неї чекає. Біль, обман, збочені тортури чи любов? В Україні залишається мама і молодший брат, який відправиться на війну добровольцем. Калейдоском подій роману відбувається у Несебирі, Гданську, Сопоті та в Україні. Це - напружений трилер.
🤦♀ Дуже сирий сюжет та погано написані герої Сюжет тримається на чесному слові і бісить тим, що цієї книжки не існувало б, якби рожеві окуляри головної героїні хоча б трошки пропускали світло. Але в неї тут ні моральних принципів, ні зачатків раціонального мислення, ні мінімальних ознак емоційного інтелекту. Тож в підсумку ми отримуємо рішення «так-буде-бо-я-так-вирішила», які закінчуються погано, але вона, ну, знаєте, не перестає намагатись зробити все ще гіршим.
☠ Передбачуваність Я зрозуміла, що не так з Баєром, ще на початку книжки, а також ПЕРЕДБАЧИЛА всі головні сюжетні повороти.
🐸 Нетрилерність Слова «гостросюжетний» чи «напружений» не підійдуть для опису цієї історії. Давайте, щоб я не опиралась лише на свої відчуття, розберемо все по фактах. В цій книзі 232 сторінки: ✨У перших ~100 сторінках багато розповідей про Віру, її побут, нові знайомства та життя у нових місцях; про Малого і Катовіце 40 років тому, а також про потворний характер Баєра та його життя кінозірки. ✨далі йде щось типу трилера (ключове слово - «типу», бо замість тривожного очікування та страху я відчувала тут тільки невидиму пані Кардашіан, яка по три рази на сторінку стукала молоточком з фразою «this is so cringe»); ✨за 80 сторінок до кінця з лиходієм вже покінчено; ✨а далі ми приречені читати дууууже розширений епілог, смачно приправлений ще більшою кількістю ідіотських вчинків головної героїні і ще більшою кількістю мерзенних вчинків головного героя.
💀 Моменти, які мене найбільше вибісили: - у відповідь на підтримку жінкою протестів в Ірані через смерть дівчини за неправильне носіння хіджабу чуємо від головної героїні «вона загралася у феміністку, скоро попросить називати її “вони” замість “вона”». - головний герой видає «то була суб‘єктивна думка, навіяна вашими (українськими) заробітчанами. Вони завжди якісь замурзані і працюють за копійки». - другорядна персонажка, якій так сподобалось у Гданську, що коли вона дзвонила в Україну, то казала своїм подругам: «Ета вам нє Крівой Рог». Ой да іди ти в сраку (вибачте, я уже не можу)😠
Там можна було б накатати ще стільки ж мінусів, але в мене вже нема на це сил.
«Називай мене Клас Баєр» Юлія Чернінька Це книга з карколомним сюжетом. Кілька разів події поверталися на 180 градусів, змінюючи усі очікування від сюжету. В романі багато цікавих героїв. Головний герой - Клас Баєр вражає своєю мерзенністю і втім притягує наче магнітом. Дуже суперечливий персонаж, який не залишає байдужим. Віра - з тих жінок, що носять «рожеві окуляри». Та чи позитивний вона персонаж? Питання. Особливо смачно описані події в минулому Польщі. Хлопчаки, які підглядають за жінками в лазні, наче зійшли з кіноплівки… В книзі присутня еротика, яка лише додає барв цій книзі. Загалом - це трилер від якого годі відірватися. А самостійно розплутати вервицю подій і поготів. Раджу усім хто любить гостросюжетні та психологічні трилери з садистами, жертвами і надією на любов.
Протягом цілої книги ми будемо спостерігати за «пригодами» головної героїні Віри. У вас може виникати до неї дуже багато питань. Ми можемо розуміти або засуджувати, але варто враховувати, що кожного разу після чергових негативних подій Віра завжди вірить у добро. У неї немає жодних меркантильних намірів, вона справді прагнула знайти щастя, спокій та кохання.