Тетяна Казанцева — історикиня архітектури, гідеса, яка створює авторські екскурсії Львовом і вміє зацікавити та закохати у це місто. У своїй книжці вона проведе вас єврейськими вуличками львівського середмістя, розповість історію синагоги Золота Роза, поділиться рецептом знаного львівського сирника, познайомить з цікавими особистостями, зверне увагу на ті речі, які творять особливу атмосферу і незабутній настрій міста.
Ця книжка — своєрідний роман у нарисах, і в них крізь призму часу ми бачимо Львів ренесансний, міжвоєнний, сучасний. Львів, у якому розгортаються три сюжетні лінії про долі трьох дівчат, які жили у різні часи, але мали багато спільного, та найбільше їх поєднувала синагога Золота Роза.
Мала задоволення побувати на екскурсії пані Тетяни у Львові та ще тоді захопилась її пристрастю та унікальним талантом розповідати історії. Тетяна й пише дуже схоже до своєї живої мови, щедро ділячись фактами, з любовʼю у кожному слові.
Втім, книга має досить умовний наратив, який не є особливо цікавим. Як на мене, вона була б сильнішою, якби опиралась суто на історично-архітектурну довідку. Я б залюбки прочитала ще щось від пані Тетяни, але вже суто нон-фікшн.
Рекомендую у будь-якому разі. По-перше, щоб зрозуміти Львів більш глибинно. По-друге, щоб підтримати пані Тетяну, яка робить прекрасну освітню роботу.
Цю книгу треба читати, хоча би раз побувавши на екскурсії у пані Тетяни, тоді текст буде звучати у вас в голові її голосом і ви зможете проникнутися тією любовʼю до Львова, яку має наша чудова авторка.
Погоджусь з іншими відгуками, що художня складова книги не є сильною, але від того вона не стає поганою, скоріш є автентичною та місцями наївною.
Мені здається, авдиторія книги - ті, хто вже має деяке уявлення про історію та архітектуру Львова, та хоче доповнити їх, іншим книга може здатися перевантаженою згадками про різні локації чи історичні події. Було б класно доповнити видання більшою кількістю фото та, можливо, різним шрифтом виокремити нон-фікшн вставки.
А мені книжка сподобалася обидвома своїми паралелями, адже і путівна частина, і художня просякнуті любов'ю до Львова, його тонким відчуттям. Можливо, це моя суб'єктивна річ, бо я місто сприймаю як живу істоту, і мені це переважило те, що сюжет не найбільш динамічний та іскрометний. Але я чомусь і не чекав такого. Меланхолійна історія, наче пливеш у гондолі спокійним руслом Полтви, мені цілком пасує.
Згоден з іншими фідбечниками в тому, що залюбки б почитав нон-фікшн від авторки.
Книга справила на мене дуже приємне враження. Художня історія про трьох дівчат на ім’я Роза з різних епох органічно поєднується з цікавими історичними фактами та новими для мене архітектурними деталями. Попри те, що центром книги є Золота Роза, я також відкрила для себе багато цікавого про культуру й побут єврейської громади Львова. Знаючи авторку, я очікувала дещо більш «путівникового» формату, однак загалом книга залишила по собі позитивні емоції.