Це друга книжка майбутньої трилогії «Чудове Чудовисько». Щиро вважаю, що цією повістю Сашко Дерманський починає справджувати найсміливіші надії на успіх нової української дитячої літератури... Після прочитання рукопису мене від радості аж розпирало. Засмучувало одне: я не мав з ким поділитися нею, адже на той час ніхто ще книжки не читав. Я зателефонував авторові і не менше двадцяти хвилин «оспівував» його нову повість. Тоді примчав додому і запропонував рукопис синові. Далі не спав до третьої ночі, вдоволено наслухаючи, як він нестримно сам до себе гигоче, і вгадував, про що саме він у цю мить читає. Я мало не пурхав, коли син, дочитавши, забіг до мене і ми напівпошепки – бо ж усі давно сплять! — смакували найефектніші епізоди і мріяли про український Голлівуд, адже «Чудове Чудовисько в Країні Жаховиськ» ще й надзвичайно кінематографічна річ... А тепер ось не можу дочекатися, коли цю книжку нарешті надрукують, щоб і ви, любі читачі, змогли втішно порозкошувати...» Іван Малкович. Для обережного читання (щоб не надірватися від сміху).
Дерманському вдалося добре все поєднати. Так само в нього добре виходить наповнювати історії, робити їх насиченими. Йому вдається поєднувати елементи комедії, горору, народної мітології, все це щедро переосмислювати і подавати під соусом казочки. Моя улюблена частина - про болотування)а от якось сама країна Жаховиськ так собі, хоча задум цікавий, але мав відчуття переобтяжености деталями.
Друга частина трилогії про кумедного рожевого монстрика в горошок на ймення Чудове Чудовисько, або просто Чу. Першу частину прочитала кілька років тому із захватом, довго не могла купити другу частину, а мені навіть хтось давав почитати третю. Але як читати третю, якщо я ще не прочитала другу? Ось я і прочитала. І ось що скажу. Перша була трохи драйвовіша і веселіша - там було про Чу і те, як він ліпив пластилінових баранців і ходив у школу. Ця теж кумедна, але тут багато сюжетних ліній і багато героїв, і регочеш вже не із Соні і Чу, а наприклад, з Хуба Буби, бо той так смішно розмовляє і взагалі він прикольний (мій фаворит у другій книжці). Країна Жаховиськ з'являється після середини книжки і не така вона вже страшна (принаймні я цього не відчула). Сподобалася гра слів "балотування-болотування", молодильні гарбузи і омолодження Гарбузяника, папуга, який співав улюблені пісні Хуба Буби і дуже кумедні потерчата:) І до речі, у книжці ще одна версія історії про те, чому вимерли динозаври:)
Друга частина трилогії. Окремо хочу звернути увагу, як органічно вдається Дерманському осучаснювати українську міфологію. Особливо зворушливою вийшла історія про потерчат.
Книга закрила серію про Чудове Чудовисько. Хоч читали ми не в послідовності, а в міру наявності в бібліотеці книг, нашій з сином любові до історії про Чу це не зашкодило. Цікаві і яскраві персонажі, пригодницький сюжет, багато епізодів для обговорення наступного дня - те, за що ця серія в підкорила наші серденька