Жила-була і переклала!
Копіюю синопсис для тих, хто не читав попередні томи, із якогось ранішого відгуку: зловісний Ворог захопив усі казкові королівства, тож персонажі казок мусили від нього втекти у наш прозаїчний світ. Так вони опинилися у Нью-Йорку у ХХІ столітті, що ставить перед казковою громадою низку логістичних викликів (як співіснувати в одному просторі всім колишнім дружинам Прекрасного Принца - Білосніжці, Сплячій Красуні, Попелюшці, і т.д.; як приховати від прозаїчних мешканців світу саме існування казок, якщо, скажімо, щоразу, як Красуня свариться з Чудовиськом, у Чудовиська знову відростають ікла; абощо), і ці виклики тільки ускладнюють казкові політичні тьорки - чи треба відвойовувати казкову батьківщину? як часто потрібно проводити вибори мера Казкополя? І таке інше.
Загалом, от уже п'ятий том улюбленого комікса про казкових персонажів у вигнанні у прозаїчному Нью-Йорку, де все потроху починає йти коту під хвіст: перемогу на виборах із явно нереалістичними обіцянками закінчити війну за рік здобуває кінчений популіст Прекрасний Принц, після чого всі дорослі люди з адміністрації розбігаються (хто в декрет, хто просто подалі від цього цирку), він набирає на ключові посади вчорашніх весільних фотографів продавців і сантехніків - і починається треш різних рівнів катастрофічності. Перекладала і страждала, бо комікси й міське фентезі я люблю для ескапізму, а конкретно такого електорального трешачка й параду некомпетентності мені вистачає в реальності. Хоча, звичайно, збоку за цим спостерігати дуже смішно.
Утім, провісники того, що вже томи за три-чотири все скотиться на пси ще й за якістю, вже теж з'являються - у більшості відомих мені випадків ~раптова поява містичних нацистів~ (цього разу з вовкулаками і чудовиськом Франкенштейна) не звістує нічого доброго в плані якості, і наскільки я пам'ятаю, ця лінія закінчиться якимось таким трешаком, що на голову не налазить.