What do you think?
Rate this book
Icon Books Whats Cooking in the Kremlin A Modern History of Russia Through the Kitchen Door.
A high-spirited, eye-opening, appetite-whetting culinary travel adventure by an award-winning Polish journalist that tells the story of the last hundred years of Russian power through food
In the gonzo spirit of Anthony Bourdain and Hunter S. Thompson, Witold Szabłowski has tracked down—and broken bread with—people whose stories of working in Kremlin kitchens impart a surprising flavor to our understanding of one of the world’s superpowers.
In revealing what Tsar Nicholas II’s and Lenin’s favorite meals were, why Stalin’s cook taught Gorbachev’s cook to sing to his dough, how Stalin had a food tester while he was starving the Ukrainians during the Great Famine, what the recipe was for the first soup flown into outer space, why Brezhnev hated caviar, what was served to the Soviet Union’s leaders at the very moment they decided the USSR should cease to exist, and whether Putin’s grandfather really did cook for Lenin and Stalin, Szabłowski has written a fascinating oral history—complete with recipes and photos—of Russia’s evolution from culinary indifference to decadence, famine to feasts, and of the Kremlin’s Olympics-style preoccupation with food as an expression of the country’s global standing.
Traveling across Stalin’s Georgia, the war fronts of Afghanistan, the nuclear wastelands of Chornobyl, and even to a besieged steelworks plant in Mariupol—often with one-of-a-kind access to locales forbidden to foreign eyes, and with a rousing sense of adventure and an inimitable ability to get people to spill the tea—he shows that a century after the revolution, Russia still uses food as an instrument of war and feeds its people on propaganda.
In the gonzo spirit of Anthony Bourdain and Hunter S. Thompson, Witold Szabłowski has tracked down—and broken bread with—people whose stories of working in Kremlin kitchens impart a surprising flavor to our understanding of one of the world’s superpowers.
In revealing what Tsar Nicholas II’s and Lenin’s favorite meals were, why Stalin’s cook taught Gorbachev’s cook to sing to his dough, how Stalin had a food tester while he was starving the Ukrainians during the Great Famine, what the recipe was for the first soup flown into outer space, why Brezhnev hated caviar, what was served to the Soviet Union’s leaders at the very moment they decided the USSR should cease to exist, and whether Putin’s grandfather really did cook for Lenin and Stalin, Szabłowski has written a fascinating oral history—complete with recipes and photos—of Russia’s evolution from culinary indifference to decadence, famine to feasts, and of the Kremlin’s Olympics-style preoccupation with food as an expression of the country’s global standing.
Traveling across Stalin’s Georgia, the war fronts of Afghanistan, the nuclear wastelands of Chornobyl, and even to a besieged steelworks plant in Mariupol—often with one-of-a-kind access to locales forbidden to foreign eyes, and with a rousing sense of adventure and an inimitable ability to get people to spill the tea—he shows that a century after the revolution, Russia still uses food as an instrument of war and feeds its people on propaganda.
384 pages, Paperback
First published November 10, 2021
223 people are currently reading
6297 people want to read
About the author
Witold Szabłowski
16 books200 followersWitold Szabłowski is an award-winning Polish journalist. At age twenty-five he became the youngest reporter at the Polish daily newspaper Gazeta Wyborcza’s weekly supplement, Duży Format, where he covered international stories in countries including Cuba, South Africa, and Iceland. His features on the problem of illegal immigrants flocking to the EU won the European Parliament Journalism Prize; his reportage on the 1943 massacre of Poles in Ukraine won the Polish Press Agency’s Ryszard Kapuściński Award; and his book about Turkey, The Assassin from Apricot City, won the Beata Pawlak Award and an English PEN award, and was nominated for the Nike Award, Poland’s most prestigious literary prize. Szabłowski lives in Warsaw.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 371 reviews
June 30, 2023
Розділи про Україну - найболючіші. Голодомор, Чорнобиль, наче вже стільки читала/чула, що нічого не має дивувати, але ні. Дивує і обурює.
На розділі про кримських татар плакала, хоч теж наче нічого нового. Просто чергове підтвердження, який же гній наші сусіди.
Тут доволі багато підтверджень тому, які підлі росіяни, але при цьому є свідчення людей, які досі плачуть за союзом 🤮
Шабловського читатиму незалежно від теми книжки, який же майстер 👏🏻
На розділі про кримських татар плакала, хоч теж наче нічого нового. Просто чергове підтвердження, який же гній наші сусіди.
Тут доволі багато підтверджень тому, які підлі росіяни, але при цьому є свідчення людей, які досі плачуть за союзом 🤮
Шабловського читатиму незалежно від теми книжки, який же майстер 👏🏻
June 26, 2023
не маю жодної претензії до автора — його позиція дуже чітко проукраїнська
написано захопливо, це якісний нонфік на цікаву тему
але я не можу змусити себе поставити 5 зірок... забагато в цій книжці русні
після розділу про Голодомор, від якого стигне кров, ми читаємо про голод під час блокади лєнінграда
після історії депортованих та репресованих кримських татар тикаємось в побут кухаря кремля або історію кухарки, яка годувала бєдних мальчіков в Афганістані
цар, сталін, лєнін, молотов, брєжнєв, їхні сумуючі за совком кухарі.... втомило
занадто то були людяні історії про нелюдську добу й нелюдів-диктаторів
написано захопливо, це якісний нонфік на цікаву тему
але я не можу змусити себе поставити 5 зірок... забагато в цій книжці русні
після розділу про Голодомор, від якого стигне кров, ми читаємо про голод під час блокади лєнінграда
після історії депортованих та репресованих кримських татар тикаємось в побут кухаря кремля або історію кухарки, яка годувала бєдних мальчіков в Афганістані
цар, сталін, лєнін, молотов, брєжнєв, їхні сумуючі за совком кухарі.... втомило
занадто то були людяні історії про нелюдську добу й нелюдів-диктаторів
May 27, 2023
Так рідко трапляється ось такий годний нонфік. От наче історія про кухню терору, але ж ні - автор, риючись в тарілках тиранів та їх жертв, препарує історію, вказує нам на те, що раніше проходило повз нашого пильного ока.
Як харчувався Сталін?
Що їли ліквідатори на ЧАЕС?
Кримсько-татарські чебуреки, як спосіб боротьби і багато усього іншого.
Мені сподобалось. Було смачно. Хочу ще.
Як харчувався Сталін?
Що їли ліквідатори на ЧАЕС?
Кримсько-татарські чебуреки, як спосіб боротьби і багато усього іншого.
Мені сподобалось. Було смачно. Хочу ще.
July 23, 2023
Важко цю книгу сприймати нормально зараз.
Епіграфи від владіміра путіна, улюблені рецепти сталіна. Вау, мені, як українцю в 2023, дійсно має це сподобатися, чому ж ні?
Проблема цієї книжки аналогічна як і проблема Як нагодувати диктатора – Шабловський абсолютно не опонує своїм співрозмовникам/співрозмовницям. Хай навіть якщо не в безпосередній розмові з ними, але хоча б вже на етапі написання книги можна було б.
Ну й знову – ототожнення бід та подій. Після розділу про Голодомор йде розповідь про те, як пишно їдять урядовці СРСР. За розповіддю про те, як кремлівський кухар поїхав заробляти гроші в Сирію, йде розділ про геноцид кримських татар.
Розповідь про блокаду Ленінграду... З однієї сторони мені повинно бути шкода людей, про яких там згадано. З иншої.. З иншої сторони – діти та внуки тих людей зараз цілком свідомо вбивають українців.
Шабловський, можливо, не романтизує совок. Але він рідко напряму протирічить людям, які захоплено розповідають про нього. Хоч і іноді-таки подає деталі які розвінчують усю велич союзу.
Але потім одразу після цих деталей: Бідненький ленін, він ж мав хворий шлунок. Ех, шкода сталіна, він так сумував за справжнім грузинським шашликом. Ось брєжнєв – оце мужик, любив просту смажену картоплю і оселедець. І ось це олюднення усіх політичних діячів дуже дратує.
Читати книгу, напевно-таки, варто. Але вона вам не сподобається з багатьох причин.
Епіграфи від владіміра путіна, улюблені рецепти сталіна. Вау, мені, як українцю в 2023, дійсно має це сподобатися, чому ж ні?
Проблема цієї книжки аналогічна як і проблема Як нагодувати диктатора – Шабловський абсолютно не опонує своїм співрозмовникам/співрозмовницям. Хай навіть якщо не в безпосередній розмові з ними, але хоча б вже на етапі написання книги можна було б.
Ну й знову – ототожнення бід та подій. Після розділу про Голодомор йде розповідь про те, як пишно їдять урядовці СРСР. За розповіддю про те, як кремлівський кухар поїхав заробляти гроші в Сирію, йде розділ про геноцид кримських татар.
Розповідь про блокаду Ленінграду... З однієї сторони мені повинно бути шкода людей, про яких там згадано. З иншої.. З иншої сторони – діти та внуки тих людей зараз цілком свідомо вбивають українців.
Шабловський, можливо, не романтизує совок. Але він рідко напряму протирічить людям, які захоплено розповідають про нього. Хоч і іноді-таки подає деталі які розвінчують усю велич союзу.
Але потім одразу після цих деталей: Бідненький ленін, він ж мав хворий шлунок. Ех, шкода сталіна, він так сумував за справжнім грузинським шашликом. Ось брєжнєв – оце мужик, любив просту смажену картоплю і оселедець. І ось це олюднення усіх політичних діячів дуже дратує.
Читати книгу, напевно-таки, варто. Але вона вам не сподобається з багатьох причин.
June 16, 2025
Dawno, bardzo dawno nie czytałam tak dobrego reportażu. Uśmiechnęłabym się z niedowierzaniem, gdyby ktoś powiedział mi, że przez 400 stron będę na granicy płaczu. Stron poświęconych mocarstwu, o którym w gruncie rzeczy nie wiem zbyt wiele (mgliste wspomnienia lekcji rozszerzonej historii na widok niektórych nazwisk/odhaczone). W dodatku od strony kulinarnej. Z całą moją miłością do tematyki herbu garnka i patelni - gula w gardle nie ma prawa urosnąć po zasięgnięciu wiedzy "co osoba XYZ jadła X lat temu". No otóż właśnie może.
Z Witoldem Szabłowskim zetknęłam się już przy okazji "Jak nakarmić dyktatora". I było to coś w rodzaju zbilansowanej pod każdym względem diety, która mimo iż wartościowa, nie do końca odpowiada kubkom smakowym. Co zadziałało na korzyść tym razem? Na pewno bliskość geograficzna (fakt, że "w pakiecie" z tytułowym krajem siłą rzeczy przytaczane są polskie akcenty), a także mnogość relacji pochodzących wprost od zwykłych ludzi. Rozdziały o charakterze cywilnym to zdecydowanie najlepsza - i moja ulubiona - część całej książki. Wspomnienia okresu wielkiego głodu, oblężenia Leningradu czy katastrofy czarnobylskiej prawdopodobnie długo nie wyjdą mi z głowy. Opowieści spod wspólnego, kulinarnego mianownika, stanowią pyszny przyczynek do refleksji nad rosyjską historią, społeczeństwem i dokonywanymi przemianami.
Zachwycam się również (i przestać nie umiem) przyjętą przez autora formą. Narracja modyfikowana w zależności od potrzeby - świetna sprawa. A to bezpośrednia relacja uczestnika wydarzeń, a to lekcja historii pod przewodnictwem pana Szabłowskiego; nie ma mowy o znużeniu. I jakże fantastyczny dodatek w postaci tematycznego wykazu przepisów. Większy przypływ kulinarnej kreatywności i jestem gotowa pokusić się o odtworzenie jakiegoś dania.
Na koniec walor z gatunku tych najpróżniejszych, ale grzechem byłoby o nim nie napomknąć - trzymanie tej książki to czysta przyjemność. Życzyłabym sobie, by każdy tytuł doczekał się tak przepysznego wydania. Ten papier, coś wspaniałego (smakowałam palcami, nie językiem ⚠️).
Z Witoldem Szabłowskim zetknęłam się już przy okazji "Jak nakarmić dyktatora". I było to coś w rodzaju zbilansowanej pod każdym względem diety, która mimo iż wartościowa, nie do końca odpowiada kubkom smakowym. Co zadziałało na korzyść tym razem? Na pewno bliskość geograficzna (fakt, że "w pakiecie" z tytułowym krajem siłą rzeczy przytaczane są polskie akcenty), a także mnogość relacji pochodzących wprost od zwykłych ludzi. Rozdziały o charakterze cywilnym to zdecydowanie najlepsza - i moja ulubiona - część całej książki. Wspomnienia okresu wielkiego głodu, oblężenia Leningradu czy katastrofy czarnobylskiej prawdopodobnie długo nie wyjdą mi z głowy. Opowieści spod wspólnego, kulinarnego mianownika, stanowią pyszny przyczynek do refleksji nad rosyjską historią, społeczeństwem i dokonywanymi przemianami.
Zachwycam się również (i przestać nie umiem) przyjętą przez autora formą. Narracja modyfikowana w zależności od potrzeby - świetna sprawa. A to bezpośrednia relacja uczestnika wydarzeń, a to lekcja historii pod przewodnictwem pana Szabłowskiego; nie ma mowy o znużeniu. I jakże fantastyczny dodatek w postaci tematycznego wykazu przepisów. Większy przypływ kulinarnej kreatywności i jestem gotowa pokusić się o odtworzenie jakiegoś dania.
Na koniec walor z gatunku tych najpróżniejszych, ale grzechem byłoby o nim nie napomknąć - trzymanie tej książki to czysta przyjemność. Życzyłabym sobie, by każdy tytuł doczekał się tak przepysznego wydania. Ten papier, coś wspaniałego (smakowałam palcami, nie językiem ⚠️).
May 18, 2023
Книга цікава, але що далі я її читала, то більше задавалася питанням, навіщо це мені потрібно. Напружувало, скільки «ефірного часу» тут надано росіянам, які часто ще й побиваються за тим, як шкода, що совок розпався. Наприклад, поруч з історіями про Голодомор є історії про блокаду Лєнінграда, де теж був голод, але я не маю ресурсу, щоб співчувати тим, чиї нащадки сьогодні вбивають українців.
Але якщо що — у автора проукраїнська позиція, про що він чітко дає знати у передмові, коли висловлює сподівання на те, що невдовзі якийсь кремлівський кухар додасть Путіну отрути до супу і що колись автор матиме нагоду запитати в того кухаря, як це було.
Але якщо що — у автора проукраїнська позиція, про що він чітко дає знати у передмові, коли висловлює сподівання на те, що невдовзі якийсь кремлівський кухар додасть Путіну отрути до супу і що колись автор матиме нагоду запитати в того кухаря, як це було.
August 27, 2023
Російська імперія, Радянський Союз, Ленін, Сталін, Гагарін, блокада Ленінґраду, Голодомор, Чорнобиль — множинність подій, людей та рішень, а ще їжа, яка всіх їх супроводжує.
Мені дуже сподобалася книжка, бо це класний матеріал для аналізу імперії та її дивацтв. Деімперіалізація ще буде якийсь час актуальною, значимою, нам треба зрозуміти, чому ті чи інші харчові звички з нами так давно й вкорінені так глибоко.
Мені дуже сподобалася книжка, бо це класний матеріал для аналізу імперії та її дивацтв. Деімперіалізація ще буде якийсь час актуальною, значимою, нам треба зрозуміти, чому ті чи інші харчові звички з нами так давно й вкорінені так глибоко.
July 17, 2024
That was one of the most bizarre reading experiences I've ever had. Polish is my primary language (and original language of this book) but I've read it's English translation. There was something about the cadence of this translation that was forcing my brain to try to read this book in polish. I've been reading in English almost exclusively for couple years now and that's the first time this ever happened to me.
Polish reportage is a national specialty with a long tradition and some unforgettable pieces and I am always overjoyed to see them translated and available for broader audience. If you've never tried this kind of non-fiction please disregard my further comments and borrow this book - I am sure you won't regret it. If, however, you've already familiar with polish reportage you will see that this one is not as spectacular as it could have been.
Re-telling the history of Russia and Soviet Union from perspective of cooks sounds like a fabulous idea and I was preparing for delicious read. Unfortunately this book did not appeal to my senses even once - the food is described in a very matter-of-fact way and even recipes included at the end of majority of the chapters failed to spark my interest. For a book that aims at showing the history from kitchen viewpoint that's pretty disappointing - it did not make me hungry even once. To be frank the whole book felt a bit like it was supposed to be the story of Victor Balyaev but since there was not enough material there it got expanded to include other cooks too.
If you know anything about the Russian/Soviet Union history you will probably find majority of this book skippable - it describes only the most important events and only sometimes provides additional, interesting details. Its a pleasant book, nice recap of the information I've already knew but in the end I wanted it to be more about the food than about the historical events. Russia is such a vast and diverse country it would be nice to see it's richness also in the culinary field.
So close to being perfect! Read it.
Polish reportage is a national specialty with a long tradition and some unforgettable pieces and I am always overjoyed to see them translated and available for broader audience. If you've never tried this kind of non-fiction please disregard my further comments and borrow this book - I am sure you won't regret it. If, however, you've already familiar with polish reportage you will see that this one is not as spectacular as it could have been.
Re-telling the history of Russia and Soviet Union from perspective of cooks sounds like a fabulous idea and I was preparing for delicious read. Unfortunately this book did not appeal to my senses even once - the food is described in a very matter-of-fact way and even recipes included at the end of majority of the chapters failed to spark my interest. For a book that aims at showing the history from kitchen viewpoint that's pretty disappointing - it did not make me hungry even once. To be frank the whole book felt a bit like it was supposed to be the story of Victor Balyaev but since there was not enough material there it got expanded to include other cooks too.
If you know anything about the Russian/Soviet Union history you will probably find majority of this book skippable - it describes only the most important events and only sometimes provides additional, interesting details. Its a pleasant book, nice recap of the information I've already knew but in the end I wanted it to be more about the food than about the historical events. Russia is such a vast and diverse country it would be nice to see it's richness also in the culinary field.
So close to being perfect! Read it.
Want to read
September 27, 2023DNF
Мені дуже сподобався початок, але зрештою я не бачу якогось аналізу, як саме їжа використовувалась для побудови імперії. Для мене це скоріше як переказ історії совка з столовки. Свіжий ракурс, але читати про них шось немаю зараз бажання.
Мені дуже сподобався початок, але зрештою я не бачу якогось аналізу, як саме їжа використовувалась для побудови імперії. Для мене це скоріше як переказ історії совка з столовки. Свіжий ракурс, але читати про них шось немаю зараз бажання.
September 30, 2024
не хочу довго видумувати, ця книжка дала мені багато.
по-перше, вона про те, що не обовʼязково запитувати прямі питання щодо тем, які тебе цікавлять, особливо якщо люди зацікавлені у спекуляції; завжди можна спитати їх про ту ж їжу і дізнатись більше.
по-друге, вона про те, що люди не особливо люблять змінювати свої патерни й переконання.
по-третє, ця книжка — це нагадування, що росія завжди була тією імперією, яка вбивала всіх, хто був невигідний і це підтримували і звичайні росіяни.
Шабловський дуже добре попрацював з людьми і водночас не забував показувати абсурд імперської машини
по-перше, вона про те, що не обовʼязково запитувати прямі питання щодо тем, які тебе цікавлять, особливо якщо люди зацікавлені у спекуляції; завжди можна спитати їх про ту ж їжу і дізнатись більше.
по-друге, вона про те, що люди не особливо люблять змінювати свої патерни й переконання.
по-третє, ця книжка — це нагадування, що росія завжди була тією імперією, яка вбивала всіх, хто був невигідний і це підтримували і звичайні росіяни.
Шабловський дуже добре попрацював з людьми і водночас не забував показувати абсурд імперської машини
August 18, 2022
Podsumowując
Książka bardzo ciekawa ale w pewnych momentach była mało ciekawa i męcząca , niektóre informacje malo potrzebne ale jeszcze o czymś takim nie czytałam mimo wszystko polecam 👍
Książka bardzo ciekawa ale w pewnych momentach była mało ciekawa i męcząca , niektóre informacje malo potrzebne ale jeszcze o czymś takim nie czytałam mimo wszystko polecam 👍
December 28, 2021
Zachwycający reportaż👍.
Witold Szabłowski ma niesamowity dar zjednywania sobie ludzi, którzy dzielą się z nim swoimi opowieściami, a on w fascynujący sposób przekazuje je swoim czytelnikom.
"Rosja od kuchni... to fantastyczna podróż po Rosji od strony kuchni. Mam jednak wrażenie, że gotowanie i kuchnia jest tylko pretekstem do opowiedzenia o najważniejszych, przełomowych wydarzeniach w historii Rosji XX w.
W opowieściach kucharzy, kucharek oraz krewnych kucharzy gotujących dla "najważniejszych" wyłania się obraz dramatycznych losów tego kraju.
Autor zabiera nas w niesamowitą wyprawę od ostatnich posiłków cara Rosji, Mikołaja II i jego rodzimy, po ostatnią wieczerzę ZSRR na której podjęto decyzje mającą doprowadzić do jej rozpadu.
Szabłowski zamiast rozdziałów serwuje nam talerze, które prezentują dania wykwintne, choć znacznie więcej tu kuchni prostej i takiej "z niczego" jak podczas Wielkiego Głodu, czy oblężenia Leningradu.
Wielki Głód jaki zaserwował Stalin Ukrainie to jedna z najbardziej porażających kart tej opowieści. Takie dania jak zupa z igieł sosnowych, kory i szyszek, czy chleb z pokruszonej słomy, upieczony z kaszą jaglaną i nasionami konopi uratowały miliony ludzkich istnień.
W reportażu poznajemy potrawy ze stołu Lenina i Stalina, kucharza Wiktora Biełajewa, który gotował na Kremlu dla Breżniewa, Gorbaczowa, Jelcyna i Putina.
Poznajemy Poline Iwanowna (dane zmienione) i jej gulasz z dzika przygotowany na ostatnią kolacje ZSRR. Polina do tej pory żałuje, że nie dodała arszeniku do tego dzika.
Jest smutna historia dziewczyn gotujących dla likwidatorów skutków wybuchu w elektrowni jądrowej w Czarnobylu. Jest opowieść o pierwszych kosmonautach i pionierskiej "kosmicznej" kuchni.
Jest smakowita kuchnia krymskich Tatarów okraszona ich ciężkimi losami i opowieść Niny, która całkiem przypadkiem została wojskową kucharką w Afganistanie.
Ciekawą historią jest sprawa kucharza Spirydona Putina, dziadka Władymira Putina, który jakoby gotował dla samego Lenina i Stalina. Jednak okazuje się, że prawda wymieszana jest z mitem, który doskonale obrazuje jak działa od kuchni rosyjska propaganda.
I choć przyznam że rosyjska kuchnia mnie nie zachwyciła; jest dość prosta oparta na płodach tego kraju, to kilka przepisów zwróciło moją uwagę i mam zamiar je wypróbować, chociażby pasztet sztrasburski- przepis z kuchni carskiej, czy czebureki krymskich Tatarów.
Rosja to kraj, którego do końca nie umiem pojąć, zrozumieć i polubić, ale ta opowieść przyprawiona kulinarnymi i niekulinarnymi smaczkami jest niesamowita.
To książka o ludziach, o gotowaniu i wielkiej historii Rosji. Ogromnie polecam.
Witold Szabłowski ma niesamowity dar zjednywania sobie ludzi, którzy dzielą się z nim swoimi opowieściami, a on w fascynujący sposób przekazuje je swoim czytelnikom.
"Rosja od kuchni... to fantastyczna podróż po Rosji od strony kuchni. Mam jednak wrażenie, że gotowanie i kuchnia jest tylko pretekstem do opowiedzenia o najważniejszych, przełomowych wydarzeniach w historii Rosji XX w.
W opowieściach kucharzy, kucharek oraz krewnych kucharzy gotujących dla "najważniejszych" wyłania się obraz dramatycznych losów tego kraju.
Autor zabiera nas w niesamowitą wyprawę od ostatnich posiłków cara Rosji, Mikołaja II i jego rodzimy, po ostatnią wieczerzę ZSRR na której podjęto decyzje mającą doprowadzić do jej rozpadu.
Szabłowski zamiast rozdziałów serwuje nam talerze, które prezentują dania wykwintne, choć znacznie więcej tu kuchni prostej i takiej "z niczego" jak podczas Wielkiego Głodu, czy oblężenia Leningradu.
Wielki Głód jaki zaserwował Stalin Ukrainie to jedna z najbardziej porażających kart tej opowieści. Takie dania jak zupa z igieł sosnowych, kory i szyszek, czy chleb z pokruszonej słomy, upieczony z kaszą jaglaną i nasionami konopi uratowały miliony ludzkich istnień.
W reportażu poznajemy potrawy ze stołu Lenina i Stalina, kucharza Wiktora Biełajewa, który gotował na Kremlu dla Breżniewa, Gorbaczowa, Jelcyna i Putina.
Poznajemy Poline Iwanowna (dane zmienione) i jej gulasz z dzika przygotowany na ostatnią kolacje ZSRR. Polina do tej pory żałuje, że nie dodała arszeniku do tego dzika.
Jest smutna historia dziewczyn gotujących dla likwidatorów skutków wybuchu w elektrowni jądrowej w Czarnobylu. Jest opowieść o pierwszych kosmonautach i pionierskiej "kosmicznej" kuchni.
Jest smakowita kuchnia krymskich Tatarów okraszona ich ciężkimi losami i opowieść Niny, która całkiem przypadkiem została wojskową kucharką w Afganistanie.
Ciekawą historią jest sprawa kucharza Spirydona Putina, dziadka Władymira Putina, który jakoby gotował dla samego Lenina i Stalina. Jednak okazuje się, że prawda wymieszana jest z mitem, który doskonale obrazuje jak działa od kuchni rosyjska propaganda.
I choć przyznam że rosyjska kuchnia mnie nie zachwyciła; jest dość prosta oparta na płodach tego kraju, to kilka przepisów zwróciło moją uwagę i mam zamiar je wypróbować, chociażby pasztet sztrasburski- przepis z kuchni carskiej, czy czebureki krymskich Tatarów.
Rosja to kraj, którego do końca nie umiem pojąć, zrozumieć i polubić, ale ta opowieść przyprawiona kulinarnymi i niekulinarnymi smaczkami jest niesamowita.
To książka o ludziach, o gotowaniu i wielkiej historii Rosji. Ogromnie polecam.
June 19, 2024
Мені було цікаво читати. На моментах про голодомор та депортацію кримських татар були сльози. Важко читати про те, як людям не було чого їсти, і вони були змушені їсти якусь кору, траву чи свічки. Коли я ще навчалась в школі, і внас були уроки історії України і нам розповідали про голод, в тому віці ще якось важко мені було уявити, але зараз після прочитання таких книжок, ще більше стає ненависті до тодішніх правителів, якім було абсолютно начхати на всіх крім себе. На моменті де писали про хлопчика, який впав мертвим через голод коли йшов за водою, я одразу згадала, як нам щось таке показували на відео на уроках історії, здається це одне з таких вагомих напевно для мене моментів були ще зі школи. Сльози наворачувались коли розповідали про дівчинку, яка залишилась сама, в цей час її мама була в лікарні, і їй нічого було їсти взагалі (хоча і до цього не було їжи), то прийшли сусіди чи знайомі від матері, і ці люди дали дівчинці роботу, працювати в пекарні, як же сумно було читати, що в неї не було сил навіть дійти до того місця, а як з голоду люди пухли це взагалі якийсь жах.
May 2, 2023
Дивна книга як для 2023 року. З одного боку цікава концепція — описати історію через інтерв’ю з кухарями. Цікаво і сумно було почитати про Голодомор, Чорнобиль та кримських татар. Трохи смішно про Біловерзьку угоду. Огидно про інших совєтів. Про путіна просто пропустив.
Чому зараз львівське видавництво «Старого Лева» випускає таку книгу, хоч і написану поляком, мені невідомо.
Висновок: я би читав такого більше якби було менше русні більше про Україну. Поки в планах зготувати щось з кримо-татарської кухні. Дуже вже смачно все описано
Чому зараз львівське видавництво «Старого Лева» випускає таку книгу, хоч і написану поляком, мені невідомо.
Висновок: я би читав такого більше якби було менше русні більше про Україну. Поки в планах зготувати щось з кримо-татарської кухні. Дуже вже смачно все описано
September 13, 2023
撇除的書裡的政治立場不談，這就是本有趣的故事書，一本以美食為包裝的俄國歷史。
和作者前一本作品【獨裁者的廚師】有點類似，不過故事的舞台搬到了蘇聯與俄羅斯。無可否認的是，作者是個很會說故事的人，從俄國領袖的飲食習慣與廚娘、到第一位太空人加加林，作者都以有趣的方法呈現出來。由於作者是波蘭人，寫的東西一定有自己的立場，就算歷史是事實，完全客觀的呈現歷史上大概也不多。
如果對俄國歷史不熟的讀者，看這本書可能一開始會比較頭痛，因為那一些沙皇和政治人物的名字，確實不好記。書裡一共有十八盤菜，除了克里姆林宮出現過四次，其他的每一盤菜各呈現一位歷史人物或事件。
我個人對於那些政治人物吃什麼其實沒太大興趣，而我最愛的反而是列寧格勒圍城下的麵包師傅、成往阿富汗的廚娘、還有車諾比廚房這幾篇關於極端情況下的廚房一角。這些故事雖然讓人難受，卻也為這些倖存者留下紀念，讓他們的故事可以被更多人聽到。
總之，這本書適合給喜歡讀有趣歷史故事的讀者，因為每一篇都短短的，很適合零碎時間閱讀。
缺點：立場非常反俄、時間線很亂
和作者前一本作品【獨裁者的廚師】有點類似，不過故事的舞台搬到了蘇聯與俄羅斯。無可否認的是，作者是個很會說故事的人，從俄國領袖的飲食習慣與廚娘、到第一位太空人加加林，作者都以有趣的方法呈現出來。由於作者是波蘭人，寫的東西一定有自己的立場，就算歷史是事實，完全客觀的呈現歷史上大概也不多。
如果對俄國歷史不熟的讀者，看這本書可能一開始會比較頭痛，因為那一些沙皇和政治人物的名字，確實不好記。書裡一共有十八盤菜，除了克里姆林宮出現過四次，其他的每一盤菜各呈現一位歷史人物或事件。
我個人對於那些政治人物吃什麼其實沒太大興趣，而我最愛的反而是列寧格勒圍城下的麵包師傅、成往阿富汗的廚娘、還有車諾比廚房這幾篇關於極端情況下的廚房一角。這些故事雖然讓人難受，卻也為這些倖存者留下紀念，讓他們的故事可以被更多人聽到。
總之，這本書適合給喜歡讀有趣歷史故事的讀者，因為每一篇都短短的，很適合零碎時間閱讀。
缺點：立場非常反俄、時間線很亂
August 2, 2023
Що ж. Спираючись на українську назву, я очікувала більш широку географію терору. Але певно варто було глянути, як книга називається в оригіналі, і це привідкрило б мені те, що ми будемо по кісточках розбирати останні 100 років існування русні. Not hehe. Були звісно пізнавальні моменти, але загалом якби я могла відмотати час назад - не читала б.
October 30, 2023
Непростий репортаж польського журналіста, який намагається зрозуміти рецепт радянсько-імперського терору: скільки кілограм крові, який на смак страх, коли треба додавати репресії, які пропорції сліз та страждань. Розпочинає свій шлях з Російської імперії й заглядає у тарілки та за лаштунки кухні. Потім досліджує харчові практики Леніна та Сталіна, спілкується зі свідками Голодомору та Другої світової війни. І наприкінці кожного розділу підбірка рецептів, які характеризують епоху чи політика.
Видається, що автор намагається "олюднити" цих ненажерливих злочинців-диктаторів радянського союзу, викликати до них співчуття і дрібку емпатії, бо "недоїдали, були невибагливі у їжі, ділилися з ближніми". Але розумієш, що автор відсторонюється від тексту, не дає своїх коментарів, аби читач сам сфоррмував думку й проаналізував культуру споживання, чи якоїсь події (вибух в Чорнобилі та їжа для ліквідаторів), чи харчові уподобання політиків (Єльцин і його любов до горілки). І тоді це вже не виглядає як "олюднення", а дуже жахливий карнавал, де верхівка партії має молочні ріки й найдорожчі викрутаси, а маси мають стояти у кілометрових чергах за сумішшю для дітей.
Огидно й неприємно читати про всіх тих злочинців, як вони жерли й пили. Але щоразу схоплюєш думку, що скільки таємниць приховує велич та імперія, і скільки репортажів ще треба провести. Аби ні в кого більше не було сентименту до відродження колонізаторського радянського союзу.
Видається, що автор намагається "олюднити" цих ненажерливих злочинців-диктаторів радянського союзу, викликати до них співчуття і дрібку емпатії, бо "недоїдали, були невибагливі у їжі, ділилися з ближніми". Але розумієш, що автор відсторонюється від тексту, не дає своїх коментарів, аби читач сам сфоррмував думку й проаналізував культуру споживання, чи якоїсь події (вибух в Чорнобилі та їжа для ліквідаторів), чи харчові уподобання політиків (Єльцин і його любов до горілки). І тоді це вже не виглядає як "олюднення", а дуже жахливий карнавал, де верхівка партії має молочні ріки й найдорожчі викрутаси, а маси мають стояти у кілометрових чергах за сумішшю для дітей.
Огидно й неприємно читати про всіх тих злочинців, як вони жерли й пили. Але щоразу схоплюєш думку, що скільки таємниць приховує велич та імперія, і скільки репортажів ще треба провести. Аби ні в кого більше не було сентименту до відродження колонізаторського радянського союзу.
June 29, 2023
Скажу відверто - якщо б не книжковий клуб Вовчиць на ютуб-каналі «Палає», я б, попри все активне читання в соцмережах, на цю книгу увагу не звернула. По-перше, колись давно я «наїлася» нонфіку і зараз мені він дається дуже тяжко. По-друге… Мені ніколи не було цікаво дізнаватись що завгодно про совєти і росію, а зараз тим паче.
Але! Дякуючи тому ж самому вищезазначеному книжковому клубу у мене була нагода познайомитись з такою серйозною працею. Працею про працю, яку оминають майже завжди. Бо кухарі майже завжди в тіні своїх власних витворів.
Я навіть на третьому розділі, Гані та Віри, що пережили голодомор, гірко плакала. Як же боляче було це читати!
Ну а передостанній розділ був прям в моє кримське серденько 🤍
Але! Дякуючи тому ж самому вищезазначеному книжковому клубу у мене була нагода познайомитись з такою серйозною працею. Працею про працю, яку оминають майже завжди. Бо кухарі майже завжди в тіні своїх власних витворів.
Я навіть на третьому розділі, Гані та Віри, що пережили голодомор, гірко плакала. Як же боляче було це читати!
Ну а передостанній розділ був прям в моє кримське серденько 🤍
November 2, 2024
Дуже щемкий твір, особливо в моментах про Чорнобиль та Крим 🫶 інформативно, цікаво, легко написано, прості й до смаку рецепти (особливо янтиків!)
Read
July 23, 2024Шабловський один з моїх улюблених авторів. Я прочитала всі його книги, причому залпом. Я рекомендую його рандомним людям, які питають що їм читати (дуже збивають з пантелику такі питання - це як порадити що поїсти, що подивитися.. без знання ваших смаків це трохи важко). Я приходила на його автограф сесію зі стопочкою, яку він мені дбайливо підписав незрозумілою польською. Я передзамовила цю новинку і чекала її і отримала її першою і… не читала. Бо в оригіналі це «Rosja od kuhni», а не «кухня терору». Певно всл (вірно) вирішили що ніхто не куплятиме кухню Росії. Пройшло два з половиною роки повномаштабного вторгнення, я зі скрипом у серці вирішила таки прочитати книгу. Прочитала залпом, за два дні, бо Шабловський майстер оповідати, кожне слово на місці, всі тези і емоції на місці, теми підібрані блискавично, але разом з тим було враження, що я жеру каміння. Мене фізично нудило і було абсолютно не цікаво читати про кухню царів, що там їли ті Сталіни Лєніни Путіни, як кухаркам жалко було Ванєк і санєк в Афганістані і так далі. В цій книзі гідні прочитання три розділи - про Голодомор, про кухарок Чорнобиля, і про кримських татар. Все решту нам зараз нахрін не потрібно. На жаль, зараз справи такі. Я все ще люблю Шабловського, але якщо щось не на часі, воно не на часі.
April 26, 2023
Ця книжка, однозначно, варта уваги.
Проте, книжка автора "Як нагодувати диктатора" - сильніша, але ці репортажі теж цікаві.
Хоча мені було забагато російських респондентів, ну і переклад мене не задовільнив.
Проте, книжка автора "Як нагодувати диктатора" - сильніша, але ці репортажі теж цікаві.
Хоча мені було забагато російських респондентів, ну і переклад мене не задовільнив.
May 19, 2023
Це було дуже цікаво. Шкода тільки, що фотографії чорно-білі
November 25, 2022
Ako najlepšie spoznať históriu národa? Cez kuchyňu. Je to ten najviac zaujímavý, originálny a jedinečný spôsob, ako sa dozvedieť o kultúre a predkoch. A autor Witold Szabłowski to dobre vie.
Čo sa varí v Kremli bola rovnako skvelá ako kniha Ako nakŕmiť diktátora. A možno ešte lepšia. Tentoraz sme sa zamerali na Rusko - od čias cára Mikuláša II. až po súčasného prezidenta Putina. Autor v knihe opisuje nielen skvelé pokrmy, ktoré dávni vládcovia obľubovali, ale aj politickú situáciu, ktorá v danom období panovala. Za každým mocným človekom stál kuchár, ktorý svojím talentom mohol zlepšiť alebo zhoršiť náladu osobe, ktorá rozhodovala o osude miliónov ľudí. A to vôbec nie je jednoduchá práca.
Talent a spôsob, akým Szabłowski napísal túto knihu je nenahraditeľný. Autor píše o takých, na pohľad, banálnych veciach, akými sú pokrmy, hostiny a aj samotní kuchári, ale v jadre to má veľké posolstvo a možno je to aj také uvedomenie a otvorenie očí pre tých, ktorí majú ruskú politiku zidealizovanú. Najviac ma zasiahli kapitoly o hladomore, či už úmyselný hladomor na Ukrajine, alebo obliehanie Leningradu. Autor si všimol, že ľudia, ktorí prežili hladomor sú najviac pohostinní a to vo mne spustilo ešte väčšiu ľútosť k ľuďom, ktorí takúto traumu museli prežiť.
Kniha je písala pomocou rozhovorov, či už priamo s kuchárom, alebo s niekým, koho predok varil pre významného človeka. Na konci každej kapitoly nájdete aj recepty, ktoré sa počas knihy spomínajú (sú tam aj recepty z hladomorov). Ak sa zaujímate (a aj nie) o históriu Ruska, táto kniha by vás mohla zaujať svojou originalitou, ľudskosťou, ktorá vychádza z osôb, ktorí mali možnosť pracovať pre najviac dôležitých ľudí daného obdobia. Ja túto knihu musím len odporúčať a určite ju zaraďujem medzi to najlepšie, čo sa mi tento rok podarilo prečítať.
Čo sa varí v Kremli bola rovnako skvelá ako kniha Ako nakŕmiť diktátora. A možno ešte lepšia. Tentoraz sme sa zamerali na Rusko - od čias cára Mikuláša II. až po súčasného prezidenta Putina. Autor v knihe opisuje nielen skvelé pokrmy, ktoré dávni vládcovia obľubovali, ale aj politickú situáciu, ktorá v danom období panovala. Za každým mocným človekom stál kuchár, ktorý svojím talentom mohol zlepšiť alebo zhoršiť náladu osobe, ktorá rozhodovala o osude miliónov ľudí. A to vôbec nie je jednoduchá práca.
Talent a spôsob, akým Szabłowski napísal túto knihu je nenahraditeľný. Autor píše o takých, na pohľad, banálnych veciach, akými sú pokrmy, hostiny a aj samotní kuchári, ale v jadre to má veľké posolstvo a možno je to aj také uvedomenie a otvorenie očí pre tých, ktorí majú ruskú politiku zidealizovanú. Najviac ma zasiahli kapitoly o hladomore, či už úmyselný hladomor na Ukrajine, alebo obliehanie Leningradu. Autor si všimol, že ľudia, ktorí prežili hladomor sú najviac pohostinní a to vo mne spustilo ešte väčšiu ľútosť k ľuďom, ktorí takúto traumu museli prežiť.
Kniha je písala pomocou rozhovorov, či už priamo s kuchárom, alebo s niekým, koho predok varil pre významného človeka. Na konci každej kapitoly nájdete aj recepty, ktoré sa počas knihy spomínajú (sú tam aj recepty z hladomorov). Ak sa zaujímate (a aj nie) o históriu Ruska, táto kniha by vás mohla zaujať svojou originalitou, ľudskosťou, ktorá vychádza z osôb, ktorí mali možnosť pracovať pre najviac dôležitých ľudí daného obdobia. Ja túto knihu musím len odporúčať a určite ju zaraďujem medzi to najlepšie, čo sa mi tento rok podarilo prečítať.
June 24, 2023
Дуже давно не читала такого цікавого нон-фікшну, який читається легко і не нагадує наукові дослідження.
Розказується історія від останніх днів Ніколая II до окупації Криму Росією з точки зору простих людей - кухарів. Як мінялася кухня під впливом історичних подій. Читач знайомиться з тим, що їв Лєнін і як годували пожежників в Чорнобилі. І чи насправді прадід Путіна працював на царській кухні.
Я в захваті від зображення історії їжі - до цього я вже була знайома з тим, як політика відбивається на моді, а ось про їжу читала вперше.
Цікаво було дізнатися, що гречка ака супер здорова каша це міф, що фруктовий салат з'явився як дешевий аналог царському столу і що культура ставити все на стіл на свята і замовляти тамаду прийшла за часів Сталіна.
Книга дозволяє по-новому подивитися на те, що так чи інакше присутнє і в нашому житті (тепер шукатиму зелену гречку!). Найцікавіші розділи для мене були про киримли і про Чорнобиль.
P. S. Складно було знайти в собі якесь ставлення до конкретних людей - наприклад, я звикла співчувати "нашій" стороні афганських війн, але під час читання емоції були складні. Буду ще довго рефлексувати, бо книга точно підточила пару десятків цеглин того, до чого я ніколи не ставила запитань.
Розказується історія від останніх днів Ніколая II до окупації Криму Росією з точки зору простих людей - кухарів. Як мінялася кухня під впливом історичних подій. Читач знайомиться з тим, що їв Лєнін і як годували пожежників в Чорнобилі. І чи насправді прадід Путіна працював на царській кухні.
Я в захваті від зображення історії їжі - до цього я вже була знайома з тим, як політика відбивається на моді, а ось про їжу читала вперше.
Цікаво було дізнатися, що гречка ака супер здорова каша це міф, що фруктовий салат з'явився як дешевий аналог царському столу і що культура ставити все на стіл на свята і замовляти тамаду прийшла за часів Сталіна.
Книга дозволяє по-новому подивитися на те, що так чи інакше присутнє і в нашому житті (тепер шукатиму зелену гречку!). Найцікавіші розділи для мене були про киримли і про Чорнобиль.
P. S. Складно було знайти в собі якесь ставлення до конкретних людей - наприклад, я звикла співчувати "нашій" стороні афганських війн, але під час читання емоції були складні. Буду ще довго рефлексувати, бо книга точно підточила пару десятків цеглин того, до чого я ніколи не ставила запитань.
November 18, 2021
Wspaniała i bardzo smaczna książka. Najpierw historie spotkań, a dopiero później przepisy. Rosja pokazana rzeczywiście od kuchni i to kuchni w wielu odmianach - cywilnej, żołnierskiej, elitarnej.
April 29, 2024
от усе клас. памʼятаю, в «Як нагодувати диктатора» мені була місцями хаотична структура. а тут усе чітко й зрозуміло. автор за хронологією проходиться кухнею Кремля від царів до сьогодення, подекуди вплітаючи найбільші злочини, які з того Кремля розтікалися.
люблю Шабловського за те, що він уміє підійти до певної теми в репортажі з абсолютно неочевидного боку.
люблю Шабловського за те, що він уміє підійти до певної теми в репортажі з абсолютно неочевидного боку.
December 3, 2023
Цікаво, структуровано з деталями. Мені дуже сподобалось. Ця книжка привела мене до нових питань про совєтів, розпитувала батьків що вони пам’ятають, а як було.
Незмінно дивно те на скільки люди зазомюовані, ті хто з роками побачив роботу апарату, все ж ностальгують за союзом, це найбільше розчарувало. Найцікавіше було читати про блокаду Ленінграду (я про це взагалі нічого не знала), про кухарок Чорнобиля та кримських татар.
Однозначно, рекомендую
Незмінно дивно те на скільки люди зазомюовані, ті хто з роками побачив роботу апарату, все ж ностальгують за союзом, це найбільше розчарувало. Найцікавіше було читати про блокаду Ленінграду (я про це взагалі нічого не знала), про кухарок Чорнобиля та кримських татар.
Однозначно, рекомендую
February 6, 2024
THIS BOOK. This book!!!
Please understand this is a unique combination of several of my exact interests: Russian history, food, Chernobyl, and the inescapable ordinariness that exists in the lives of even the most extraordinarily larger than life humans, but this book was just very very much for me. So so sad, funny, heartbreaking, terrifying, sobering, fascinating. I learned so much. Damn. What a read.
The world we live through is something else, and yet still. We cook.
Please understand this is a unique combination of several of my exact interests: Russian history, food, Chernobyl, and the inescapable ordinariness that exists in the lives of even the most extraordinarily larger than life humans, but this book was just very very much for me. So so sad, funny, heartbreaking, terrifying, sobering, fascinating. I learned so much. Damn. What a read.
The world we live through is something else, and yet still. We cook.
October 1, 2024
4.8/5
This book got me out of a non-fiction reading slump.
I was afraid that I would not enjoy this book a lot because it would be heavily focused on USSR history. But this book was way more than that. It talked about food, relationships, humanity and communities, making the collections of stories in this book rich and all-rounded. I personally enjoyed this book a lot because I was learning history through food and chefs, which was a very fun way. It expanded my imagination about what food means, especially in times of famine and the Chernobyl incident. Food is a special lens for understanding history and under this context, it was not easy at all to gather all this information and connect with all these informants. I respect the author for doing all this hard work. This is also one reason why I find this book super valuable and it deserves much more praise!
This book got me out of a non-fiction reading slump.
I was afraid that I would not enjoy this book a lot because it would be heavily focused on USSR history. But this book was way more than that. It talked about food, relationships, humanity and communities, making the collections of stories in this book rich and all-rounded. I personally enjoyed this book a lot because I was learning history through food and chefs, which was a very fun way. It expanded my imagination about what food means, especially in times of famine and the Chernobyl incident. Food is a special lens for understanding history and under this context, it was not easy at all to gather all this information and connect with all these informants. I respect the author for doing all this hard work. This is also one reason why I find this book super valuable and it deserves much more praise!
June 27, 2024
Різні емоції були в мене під час прочитання. Спочатку було взагалі багато змішаних і неоднозначних. Але коли дочитала, зрозуміла, що це дуже потужна робота. І що в ній часто треба читати між рядків. Все ж знімаю зірочку за те, що автор іноді розчаровував своїми деякими поглядами, думками чи ставленням. Проте дана робота прекрасно ілюструє всю жорстокість і абсурд влади росії крізь роки.
Displaying 1 - 30 of 371 reviews