Animality and Children's Literature and Film

by Amy Ratelle

Examining culturally significant works of children's culture through a posthumanist, or animality studies lens, Animality and Children's Literature and Film argues that Western philosophy's objective to establish a notion of an exclusively human subjectivity is continually countered in the very texts that ostensibly work to this end.

179 pages, Hardcover

First published November 27, 2014

Reviews

[Darya · Rating 4 out of 5]

Дослідження, яке розглядає з точки зору animality studies деякі тексти дитячої літератури та кіно (в останній категорії як кіноадаптації попередньо аналізованих літературних текстів, так і окремі фільми). Як завжди, коли немає жодного додаткового означника, а просто сказано "в дитячій літературі", йдеться, звісно, про англомовний канон (ну це так, про дрібниці понидіти).

Це, здається, перша така ґрунтовна робота, яка розглядає образи тварин саме з точки зору animality studies / animal right criticism / environmental humanities, а не просто на предмет того, що образи тварин *символізують* в дитячих історіях про тварин. П'ять частин присвячено різним видам тварин, але не просто за видами, а радше за контекстами чи темами, де послідовно зображають певні види. Наприклад: коні та жорстоке поводження з тваринами в урбанізованому середовищі; собаки, вовки та концепт дикості (Джек Лондон і т.д.); свині й інші фермерські тварини та ідея розмежування між тваринами-компаньонами та "їстівними"; щури, миші та лабораторні дослідження; кити, дельфіни, індустрія розваг, дельфінарії. У кожному розділі наведено історичний бекґраунд довкола того, як ці аспекти співіснування з тваринами врегульовувалися законодавчо (наприклад, закони щодо жорстокого поводження з тваринами, вівісекції, китобійництва...), що дає контекст для того, до якої суспільної дискусії певний автор з текстом у певний період доєднувався.

Методологічно тут багато разів згадуються Героуей, Деріда, Аґамбен... що цілком очевидні речі для цього обговорення, але мене дещо здивувало, що одні й ті самі (досить базові) речі з праць цих мислителів згадуються знову і знову. Ніби окремі розділи писалися як статті, які потім були складені в книжку, або від читача очікують, що він вже забув, що в попередньому розділі (і в кожному до цього) йому вже розповіли про концепцію Дони Героуей про companion species. (Ну тобто це допомагає читати окремі розділи з книжки, але все одно можна було би зробити це елегантніше. Насамперед це мені важлива вказівка, що до таких речей треба підходити уважніше в тому, що я пишу.) Та деякі інші ознаки того, що це dissertation book - наприклад, цитування якихось теоретичних ідей не тому, що вони дають щось посутнє для аналізу, а щоб було, імовірно за підказкою когось із професорів, які вважають за потрібне тут бачити згадку того-то, а дисертант ще не в статусі відмовити, бо ця згадка тут посутньо нічого не дає. (Знову ж таки, без негативу, як нейтральний факт про стадію, через яку письмо будь-якого дослідника мусить пройти через об'єктивні структурні причини.)

Але справді багато корисних спостережень.