What do you think?
Rate this book
Музика вітру
Музика вітру - китайський дзвіночок, який мав вплив на героїв книги, і саме життя, яке кожна людина виконує по-своєму. Хоче вона того чи ні, але музика її вітру завжди буде пов'язана з її родом, її країною, історією. Коли людина хоче це заперечити, життя ставить її у такі ситуації, які доводять зворотнє: "Ти є частиною світу, тому ти відповідаєш не тільки за себе і свій вибір, ти відповідаєш за всіх, за ту музику, яку виконують планетарні вітри. Принаймні ти маєш знати свою мелодію, щоб вона не стала для тебе неприємною життєвою прикрістю".
2023 pages, Hardcover
First published January 1, 2023
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
May 12, 2025
Читання було напрочуд дивним: з одного боку страшенно бісив головний герой і довелося звикати до стилю, але потім зрозумів, що то було зроблено для показу його трансформації. З іншого боку читалося спочатку легко. До того ж такий стиль пасував історичним лініям.
І взагалі в книжці дуже багато всіляких історичних ліній намішано. Зокрема і через те довелося сповільнити темп читання і затримати в себе рубрикаційний примірник цієї книжки, що їй за обсягом далеко до товстунця. Проте якщо змогти зосередитися на кожній окремо — то вони цілком гідні, й гадаю, чесні; принаймні зачепив епізод звикання до змінених умов у результаті полону. І відчуття навпаки викликає сучасність; композиційно вона ок; як завершення шляху нитки, що пролягає крізь періоди, проте окремішно нагадала мені відчуття зі школи: в мене на індивідуальному навчанні вчителька дуже цікаво оповідала Історію України, й тоді в п'ятому класі сформувалося в мене хибне уявлення, що й про сучасність за 6-7 років буде слухати так само цікаво, як тоді я слухав про козаків. Чомусь тоді не відклалося в мене, що сучасність на те й сучасність: твориться нині й багато не напишеш. Тобто короткий переказ подій надалі — президенство Зеленського; повномасштабка. Спрацювало зі мною тільки як зв’язка, проте окремо, звісно, контрастує з виписаними історичними частинами перед тим попри різкі переходи поміж ними ж.
А, і всупереч роздратованості від оповідача — Влада, — що, втім, поступово відновлює власну історичну пам'ять (до речі, російської мови, зважаючи на обсяг, здалося небагато, що також плюс) — він таки набуває живості протягом книжки, а от про Соню — його кохану — нічого, крім видінь і принесення їжі в лікарню — написати не можу; якось її недорозкрито, на мою думку; хоча на початку симпатизував і співчував.
Тобто, плюс-мінус, плюс-мінус.
Також хочу подякувати людині, що завбачливо залишила клейку смужечку на останніх сторінках форзацу, бо, певно, розлітались уже сторінки колись — така вже, гадаю, якість видання — бо деякі розвороти посередині теж важко розгортати для читання.
І взагалі в книжці дуже багато всіляких історичних ліній намішано. Зокрема і через те довелося сповільнити темп читання і затримати в себе рубрикаційний примірник цієї книжки, що їй за обсягом далеко до товстунця. Проте якщо змогти зосередитися на кожній окремо — то вони цілком гідні, й гадаю, чесні; принаймні зачепив епізод звикання до змінених умов у результаті полону. І відчуття навпаки викликає сучасність; композиційно вона ок; як завершення шляху нитки, що пролягає крізь періоди, проте окремішно нагадала мені відчуття зі школи: в мене на індивідуальному навчанні вчителька дуже цікаво оповідала Історію України, й тоді в п'ятому класі сформувалося в мене хибне уявлення, що й про сучасність за 6-7 років буде слухати так само цікаво, як тоді я слухав про козаків. Чомусь тоді не відклалося в мене, що сучасність на те й сучасність: твориться нині й багато не напишеш. Тобто короткий переказ подій надалі — президенство Зеленського; повномасштабка. Спрацювало зі мною тільки як зв’язка, проте окремо, звісно, контрастує з виписаними історичними частинами перед тим попри різкі переходи поміж ними ж.
А, і всупереч роздратованості від оповідача — Влада, — що, втім, поступово відновлює власну історичну пам'ять (до речі, російської мови, зважаючи на обсяг, здалося небагато, що також плюс) — він таки набуває живості протягом книжки, а от про Соню — його кохану — нічого, крім видінь і принесення їжі в лікарню — написати не можу; якось її недорозкрито, на мою думку; хоча на початку симпатизував і співчував.
Тобто, плюс-мінус, плюс-мінус.
Також хочу подякувати людині, що завбачливо залишила клейку смужечку на останніх сторінках форзацу, бо, певно, розлітались уже сторінки колись — така вже, гадаю, якість видання — бо деякі розвороти посередині теж важко розгортати для читання.
Displaying 1 of 1 review