Походження українського народу

by Віктор Петров, Ігор Мурашко (Narrator)

"Українське товариство сліпих", 1994
Читає: Ігор Мурашко

Петров В. Походження українського народу. - К.: Фенікс, 1992. - 192с.
Текст В. П. Петрова - с. 9-86. Передрук цієї розвідки супроводжує ґрунтовний коментар Н. Кравченко та Ю. Павленка, а також список літератури, присвячений досліджуваному питанню. В книжці репродуковано також статтю "Антропологічні особливості українського народу" (на жаль, з повторенням помилок реґенбурзького "цикльостилю" - починаючи з першого абзацу) з невеличким коментарем С. Сегеди. Завершує видання стаття С. Білоконя "Довкола таємниці" - та сама, що супроводжувала й передрук праці В. Петрова "Діячі української культури (1920-1940) жертви большевицького терору".

Audiobook

First published January 1, 1946

About the author

Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) - Ukrainian ethnographer-archeologist and fiction writer.

For his scientific works as ethnographer-archeologist written in Ukrainian and printed under the real name Viktor Petrov (ukr. Віктор Петров) please use this author-profile: Віктор Петров)

For his fiction works as a fiction writer written in Ukrainian and printed under pseudonym V. Domontovych (ukr. В. Домонтович) please use this author-profile: В. Домонтович)

Reviews

[Olga Pogynaiko · Rating 4 out of 5]

"Походження українського народу" варто відразу поділити на 2 частини: власне праця Петрова і післямова про Петрова. Перша розглядає поширення і побут різної людності на території теперішньої України, їхні антропоморфічні дані, матеріальну культуру тощо. Друга розповідає детективну історію про зникнення Петрова з місця його перебування на еміграції, пристрасті довкола цього в емігрантських колах і несподівану появу в СССР.
Свою розповідь Петров починає з трипільців, не стверджуючи, звісно, що це наші прямі предки. І далі: скіфи, сармати, Київська Русь. Нема сенсу все переказувати, якщо ви читали щось із антпопології - ви в курсі. Але ось один уривок про скіфів мене зачепив: "…як про це надзвичайно яскраво розповів Геродот, коли перед скитами повстала погроза нападу на Україну персів і Дарій, прагнучи помсти, почав загрожувати скитам походом на них, хліборобська людність воліла лишитися осторонь від цих змагань. Ця боротьба не обходила їх. Перси мстили за напади на Іран, що це обходило їх, орачів, коли вони ніколи на них не нападали. Коли вершники-войовники почали апелювати до мас, закликаючи їх до оборони, народи Скитії виразно вказали на чужі, ненародницькі цілі тих воєн, які спонукали Дарія рушити зі своїми військами через Балкани й Дунай в Наддніпров'я. Вони, орачі, відповіли так, як відповідає кожен орач: його обходить лише те, що торкається його ближчої громади й його близьких царинних односільчанських інтересів. Якщо б Дарій, прийшовши на Україну, почав палити й руйнувати їхні селища, то лише в такому разі вони повстали б".
Ну, і хай мені тепер хтось скаже, що скіфи - не наші прямі предки! Це в нас у генах - захистити свій кусочок, своє село, свою хатку і далі піти у своїх справах. Саме так і було 100 років тому: спровадили більшовиків з їхньою продразвьорсткою подалі від хати - і додому сапати картоплю, а подумати глобальніше - то не наше діло. В отаманщині, яку ми пройшли на попередньому витку історії, - ключ до багатьох не зовсім хороших речей у нашій історії, і хай уже мене простять ті, хто був на війні на Донбасі, але коли я чую, що ті чи інші добровольці відмовляються виконувати наказ, чи коли я чую, як хлопці із заходу тікають від армії на заробітки, бо Донбас, то не їхня хатка, чого там гинути, то бачу в цьому недалекоглядність отаманщини. Недалекоглядність Махна, холодноярців чи описаних Антоненком-Давидовичем отаманів на Вінничині. Врешті, описаних Геродотом скіфів-хліборобів. Багато нерозумної, нехай навіть патріотичної і щирої, але недалекоглядності.
Читати? Без питань 