З непокритою головою. Українська жіноча проза

by Віра Агеєва (foreword), Olha Kobylianska, Lesia Ukrainka

У ХХ столітті жінки здебільшого перестали імітувати чоловічі голоси й інтонації, відмовилися від чоловічих псевдонімів і представили власний погляд на світ, власну ієрархію цінностей. У цій книжці зібрано новелістику найвідоміших авторок модерністської й постмодерністської доби. Йдеться про досвід емансипанток і революціонерок десятих років, зміну вартостей у міжвоєнний період, врешті, про складність пошуку нової ідентичності у пострадянські десятиліття.

Genres: Fiction, Feminism, Ukrainian Literature, Classics, Short Stories

416 pages, Hardcover

First published January 1, 2014

About the author

Українська літературознавиця, літературна критикиня.
1980 - закінчила Київський університет.
1985—1996 - працювала в Інституті літератури НАНУ.
1995—1997 — заступниця редактора журналу «Слово і час».
Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».
Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів.

Reviews

[ліда лісова · Rating 3 out of 5]

важлива збірка, так? часом нуднувата, часом патосна до закочування очей, часом цілком собі хот і дотепна, а загалом — показова і потрібна. дякую за чергове нагадування як ахуєнно бути жінкою у XXI — піду завтра сама в кінотеатр, тіко уявіть

[Maryna Ponomaryova · Rating 3 out of 5]

Загалом непогана показова збірка жіночої прози з 19 ст до сучасності. Деякі оповідання відверто не цікаві, читала неуважно. Найбільше сподобалось різноманіття, і оповідання Кобилянської, Лесі Українки, Марії Матіос («Апокаліпсис»), Ніни Бічуї («Стиглі яблука на Спаса»), Любові Пономаренко («Домаха і камінь»). І ще тут шикарна передмова упорядниці Віри Агеєвої, після неї очікуєш більшого.

[Anastasiia Mozghova · Rating 4 out of 5]

ця збірка - ідеальний варіант для того, щоб відкрити чи перевідкрити для себе твори українських авторок.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Must have усіх феміністок. Надзвичайна збірка класичної прози, написаної жінками-письменницями, про значну частину яких я не чула: Уляною Кравченко, Катрею Гриневичевою, Любов'ю Пономаренко, Оксаною Луцишиною. А ще тут є Ніна Бічуя, Оксана Забужко, Галина Пагутяк, Марія Матіос, Леся Українка, Ольга Кобилянська... А відкриває браму жіночої творчості передмова Віри Агеєвої, яку можна розібрати на цитати і використовувати в літературних дебатах з розумниками, які закидають, що не дарма ж у нас так мало в літературі жінок - це ж точно свідчить про їхню нездатність писати! Дослідниця лаконічно вводить нас в історичний екскурс, змальовує соціальні передумови такої гендерної несправедливості, ілюструю прикладами.
Цією книгою можна смакувати: обирати авторку, новелу чи оповідання і насолоджуватись кожним словом, кожним унікальним стилем і баченням. Всі твори дуже різні за настроєм і тематикою. Раджу вам почати з оповідання Ірини Вільде "Крадіж", це як голос всієї книги. В ньому так круто втілено одну актуальну ідею. Це історія про те, як жінка поставила на місце пихатого самовпевненого чоловіка, котрий був міцно переконаний в тому, що збезчестити жінці чоловіка неможливо, це працює лише в зворотньому напрямку. Мовляв, достатньо одного "мужського" слова, щоб про жінку пішла "дурна слава" і це дає право йому маніпулювати нею, адже честь понад усе. Як би не так!

Книга "З непокритою головою" навіть назву має символічну: "Від початків християнства Закон позбавляв жінку мови. "Хай мовчить жінка в церкві,", хай молиться з покритою головою, адже "чоловік покривати голови не повинен, бо він образ і слава Бога, а жінка - чоловікові слава". Тепер ми розуміємо, що не треба ховати свою голову, свої слова, свою творчість, бо жінки теж мають право бути почутими і визнаними.

Можливо, не всі оповідання вам сподобаються. Не всі новели вразять. Але я впевнена, голос хоча б однієї знайде відгук у вашому серці. А сам факт наявності такої книги - яскраве свідчення того, що були жінки в літературі. Просто чути їх ми почали через десятки років.

[Mariana Gevak · Rating 4 out of 5]

З НЕПОКРИТОЮ ГОЛОВОЮ" збірка оповідань, написана жінками - авторками, різних поколінь, у якій мені подобається все.
⠀
І символічна назва.
⠀
І представлені імена.
⠀
І сенси закладені у текст.
⠀
У книзі чітко видно, що питання прав жінок, їхньої реалізації, самодостатності, розвитку, місця у суспільстві хвилювали розумних жінок давно.
⠀
Вже у першому оповіданні "Меланхолійний вальс" Кобилянської, написаному ще у 1897 читаємо:
⠀
"...незаміжня жінка— то не предмет насміху й пожалування, лише істота, що розвинулася неподілено...не будемо, приміром, жінками чоловіків або матерями, лише самими жінками...Будемо людьми, що не пішли ані в жінки,ані в матері, а розвинутися так вповні"...©
⠀
Сильно, правда? Навіть у наш час не всі ще признають за жінкою право бути собою.
⠀
Тим не менше, саме такі поодинокі, але сильні голоси і дали змогу сучасним жінкам писати про все, що хочеться.
⠀
Нам не потрібно більше ховатися за чоловічими псевдонімами, не потрібно применшувати свій досвід. Ми можемо вільно ділитися, як порадами про виховання дітей, так і сексуальними експериментами.
Можемо писати(і вільно читати!) книжки про гормони, внутрішній світ жінки. Пишатися історіями успіху, розвиватися і рости.
⠀
Мабуть, сучасна українська література мала б інший вигляд сьогодні, якби не традиція, започаткована Кобилянською, Лесею Українкою, Уляною Кравченко, Іриною Вільде та іншими авторками того часу.
⠀
Вони не покривали голови, не були покірними, виходили за рамки, творили нову традицію і бачення ролі жінки у суспільстві.
⠀
"Через заборону жінкам участі в життю суспільному і робите, мужчини, кривду цілій суспільності. Жінка також людина , й ніхто не має права здержувати її від сего, до чого має силу й здібності..." © Уляна Кравченко,1887.
⠀
Дякую видавництву komora
за прекрасне видання!

[meowkotmarina · Rating 4 out of 5]

Чогось супер феміністичного я тут не знайшла. Це просто одна зі збірок короткої прози, написаної жінками не тільки для жінок. Оповідання розташовані в хронологічному порядку їх написання, що дозволяє вільно пересуватись епохами та спостерігати зміни в світогляді.

Беручи до рук цю збірку вперше, я була налаштована досить скептично. Але книга приємно здивувала.
Серед знайомих імен, знайшлись ті, про яких дізналась вперше. Серед них: Євгенія Кононенко та Галина Пагутяк. Були вже знайомі авторки, у чиїх оповіданнях не сумнівалась ні хвилини, серед них: Ольга Кобилянська, Ірина Вільде та Оксана Забужко. Були авторки, у яких щось читала, але не була певна що сподобається.

Читання збірки «З непокритою головою» було схоже на заплив у нову гавань, який завершився відкриттям для себе нових імен.

[Ksenia Armashula · Rating 5 out of 5]

5/5 Радію, що придбала книгу і повністю прочитала ці твори. Для мене усе нове, приємно вражена якістю і глибиною. Збірка, де не все ідеально подобається, але дуже показове і різноманітне. Навіть ті твори, про які важко сказати, що вони прям сподобались, створили на мене глибоке враження. Буду рекомендувати окремі позиції знайомим, друзям і родині, бо бачу сенси, які їм відгукнуться.

Найкраще сподобались:

5✨
* Аристократка - Ольга Кобилянська
* Розмова - Леся Українка
* Крадіж - Ірина Вільде
* Інструктор з тенісу - Оксана Забужко

4✨
* Valse Melancolique - Ольга Кобилянська
* Одна ніч - Грицько Григоренко
* Голос серця - Уляна Кравченко
* На балконі - Наталя Романович-Ткаченко
* Домаха і камінь - Любов Пономаренко
* Апокаліпсис - Марія Матіос
* Перший - Євгенія Кононенко
* Альбом для Густава - Оксана Забужко

[Iryna Zinets · Rating 3 out of 5]

Важко поставити одну оцінку книжці, де зібрані твори 16 різних жінок.
Є дуже нудні оповідання, без змістів для мене. Є цікавіші. Дійсно цікавих (таких що згадуватиму) не було.
Упорядкована та оформлена книга гарно.
Оцінюю її виключно як комерційний проєкт, на читання якого я витратила забагато часу.
Тому оцінюю в 6/10

[Jane Rukas · Rating 5 out of 5]

Хороша збірка, аби познайомитись з українськими письменницями. Особливо сподобались твори Лесі Українки, звісно. Ну і ще цікаве оповідання Забужко про Помаранчеву революцію.

[Dasha Telushko · Rating 4 out of 5]

Збірка прози, яка була написана жінками у відповідності до того, що їх оточувало, які були заборони і обовʼязки, що тоді цікавило і займало думки.

Мені, як жінці у 21 столітті, цікаво було пірнути у 19 століття, де жінки мали зовсім інші думки, їх голови займали зовсім інші речі. І тут неможливо не радіти тій свободі бути собою, бути незалежною та вільною, але на рівні з цим було в їх днях багато наснажливості, вміння спостерігати життя, спостерігати різні відтінки своїх почуттів. Так, здебільшого вони обертались навколо чоловіка, але чи багато насправді змінилось у наш час?
Також відмітила у собі прогалину в іменах радянських авторок. Так, цей період не був насиченим, тим паче жіночими іменами в літературі, але Віра Агеєва включила їх у збірку і це важливо.

[Марія Горбач · Rating 5 out of 5]

Ця збірка відкрила багато цікавих імен, з творчістю яких захотілось познайомитись ближче та викликала бажання перечитати твори уже відомих авторок. Важко виокремити один найкращий твір, але перша ж новела О. Кобилянської «Вальс меланхолійний» задає настрій захоплення самодостатністю й духовним багатством героїнь на всю збірку.

[Oksana Kornijenko · Rating 5 out of 5]

Моя улюблена мала проза, написана жіночими руками, та ще й упорядкована незвично, бо половина книги - сучукрліт, а половина - класика нашої літератури. Наче до вибору, до кольору.

Прекрасна збірка, рекомендую одразу! Особливо тим, хто хоче ознайомитися з авторським стилем тієї чи іншої письменниці, перш ніж братися до великих творів, написаних ними:

"З непокритою головою. Українська жіноча проза", 424 с.
в-во КОМОРА

Передмова Віри Агеєвої до цієї антології дуже ґрунтовна літературознавча, глибока. Вона пояснює, якими і чому саме такими були голоси жінок у літературі (не лише українській, а загалом світовій). І назва така не випадково обрана. Тут алюзія на біблійні канони: жінці у церкві треба мовчати, і стояти з покритою головою, бо у храмі право голосу мають лише чоловіки, і голови їхні - не покриті. Але жінка - це не просто мати й машина для народження дітей. Вона хоче свободи, прагне творчості, обирає для себе бути свобідною (так каже Ганна з "Valse Melancolique" О.Кобилянської). Я б назвала цю збірку "Жінка може говорити!" чи "Дайте жінці слово!" І слово це буде сильнішим за будь-яке чоловіче! Бо лише жінки уміють, мають силу і творити, і давати лад у повсякденному житті (родина, діти, побут). Недарма індуїстська богиня Лакшмі має багато рук, бо древні помітили: жінки за природою своєю є багатозадачними, можуть виконувати багато процесіводночасно. То чому ж при цьому жінці було так тяжко пробитися у світі творчості, науки, політики? Книга не дасть відповідей, та дасть правильні запитання для роздумів.

У цій антології ми бачимо і твори письменниць-класиків, і представницьсучасної літератури.
Представлені і дуже відомі авторки, і менш знані, та не менш вагомі: Ольга Кобилянська, Леся Українка, Дніпрова Чайка, Грицько Григоренко, Уляна Кравченко, Наталя Романович-Ткаченко, Катря Гриневичева, Ірина Вільде, Ніна Бічуя, Любов Пономаренко, Марія Матіос, Євгенія Кононенко, Галина Пагутяк, Людмила Таран, Оксана Забужко, Оксана Луцишина.
Мені особисто найбільше сподобалися твори Марії Матіос, Оксани Забужко, Ольги Кобилянської, Любові Пономаренко (у її дивному містично-реалістичному оповіданні гг - Домаха, так звали мою бабусю, яка пережила Голодомор).

#рікукрліт_2025

[Asya Shestopal · Rating 4 out of 5]

"З непокритою головою" - феміністична збірка короткої прози 16 українських письменниць. Тут описані різні періоди, різні країни, різні суспільні норми.
⠀
Головна героїня тут - жінка. Розумна чи легковажна, віддана чи зрадлива, впевнена в собі чи сором'язлива - але вона жива і справжня. Особистість, а не окраса інтер'єру.
⠀
Починається збірка з творів Ольги Кобилянської і Лесі Українки. Мені вони чимось нагадали британську класику, таких собі українських Бронте чи Остін.
⠀
Ользі Кобилянській взагалі аплодую стоячи. Уявіть собі, надворі 19 століття, а її героїня вважає, що жінка може бути самодостатньою особистістю, а не лише як чиясь дружина чи мати 🤔
⠀
Потім були твори Уляни Кравченко, Ніни Бічуя, Марії Матіос... Ганьба мені, але я ніколи до цього не чула ці імена, не читала їхні твори. Ми так намагаємось перемогти упередження щодо сучасної укрліт, а класику українську хіба ми читаєм? Ну, принаймні я - не часто. А є ж хороші книги, і таких немало.
⠀
Знову ж таки, не все мені сподобалось. Взяти хоча б "Мару" Дніпрової Чайки. Можливо, там схований великий сенс, про долю мистецтва в житті майстра чи щось таке. Але як художній твір - не моє 🤷‍♀️
⠀
А от "Крадіж" Ірини Вільде - просто в "десяточку". Ну настільки крута новела! Про те, наскільки жінка може бути розумною, хитрою, коли треба мстивою. Знаєте як в тому анекдоті "Кожен може образити даму. Не кожен може втекти" 😆
⠀
Або "Альбом для Густава" Оксани Забужко. Твір-спогад про Помаранчеву революцію. Важко навіть коментувати, просто прочитайте, у мене були мурахи по шкірі
⠀
І наостанок: ви думаєте, що якщо це "феміністична проза" і вона лише для жінок? Це не так. Чоловікам теж буде цікаво почитати. Хоча б для того, щоб зрозуміти, чого хоче жінка.
⠀
А жінка, як сказала героїня одного з оповідань, хоче сама вирішувати свою долю. Не обов'язково змінювати світ чи буде громадським діячем. Жінка може бути просто мамою - якщо вона сама цього хоче. І ніхто не може казати, що ми там щось повинні.
⠀
Це ж і є фемінізм - право робити вибір ☝️

[Øleksandra Banina · Rating 4 out of 5]

ця збірка змусила мене задуматися, що у моєму читацькому житті замало короткої форми і то дарма. чудова можливість за 400 сторінок познайомитися з великою кількістю авторок, чиїх імен я (соромно, каюсь) навіть не чула, ну і прогортати улюблених Кобилянську та Забужко)

звісно, не всі оповідання були мені цікавими, але є й ті, що затримали біля себе. у фаворитах «Мара» Дніпрової Чайки, «Крадіж» Ірини Вільде, «Стиглі яблука на Спаса» Ніни Бічуї, «Перший» Євгенії Кононенко та «Небесна кравчиня» Галини Пагутяк. окремо скажу про Лесю Українку, бо зрозуміла що геть мало читала її творів і треба надолужувати, бо дуже красиво)

[Anna · Rating 5 out of 5]

Та книга до якої можна повертатись в будь який момент, та знаходити для свого внутрішнього жіночого Я шось своє♡

[Anastasiia · Rating 4 out of 5]

Дуже важко мені оцінювати коротку прозу, і особливо, збірки. Через це керувалась тим, що Шалені авторки мені зайшло більше.

[Nasta · Rating 5 out of 5]

5 зірок за цікаву збірку, яка мені відкрила декількох авторок і під новим світлом показала тих, яких я вже знала (не завжди хорошим, що вже).

сподіваюсь, що дійдуть руки додати відгук на усі оповідання трохи згодом

все, що йде далі, написано в серпні 2024, а дописано — в лютому 2025, бо читаю Сестер Річинських і захотіла переглянути власні враження на оповідання Ірини Вільде.

отже, відгуки на всі оповідання, бо так вже я на той момент заморочилася:

[Вальс меланхолік]
хочеться той вальс послухати, бо захоплення героїнь Артисткою — це як наче в університетські роки слухати як дівчина, що тобі подобається, декларує вірші чи співає

[Аристократка]
читалося як про Україну, бо саме до України виникають ті почуття як в онука до відійшовшої бабці. Хочеться присягнути, щось рухається всередині — всі ці глибокі складні почуття

[Над морем]
ох, Крим. Він зникає з памʼяті, тому такі нагадування про його скелі-море-сади як ковто��ок морського вітру-повітря

[Розмова]
цікава, тільки не зачепила нічим, окрім мови, якою Леся пише. Таких почуттів я не відчувала й, здається, це впливає на сприйняття. Хоча певно на той час — чимось революційний діалог.

[Мара]
віршована казка, яка відкрила мені нову авторку й нові особливості української мови початку 20го століття

[Одна ніч]
цікаве кохання, нетипове, чи що. Так описано, що хочеться на себе приміряти та подумати про тоє все

[Голос серця]
довго не було ясно, про який час мова, але головне питання, яке ставить авторка (хоча й занадто прямо) усе ще актуальне. Була по прочитанню присоромлена тим, що 150 років потому я, себто частина того загалу, про який йдеться, личне щастя обираю деінде, тоді коли «треба нам перше українцями бути».

[Окропиши мя іссопом]

занадто складна мова, не лягала, тому довелося пропустити(

[Крадіж]
так коротко та приємно читалося, такі яскраві персонажі (особливо як на 7 сторінок!), і аж самій хочеться пограти в фанти. а ще — дуже мені запамʼяталося

[Столівників не буде]
роздуми про материнство, про життя жінки поза шлюбом і поза дітьми, про свободу, яку таки можна було обрати. А ще про те, як мати завжди залишає для тебе ліжко в рідному домі. Трохи недорозкрито все було, але дуууже цікаві теми та перспективи.

[Стиглі яблука на Спаса]
Каштанове дівча — такий сильний образ, хочеться його смакувати й смакувати.

[Спогад про Грузію]
і не ясно, чи то вигадка чи правда. Але наче й знати не хочеться, хочеться тільки поїхати в Сакартвелло та й собі самій пошукати дім Піросмані.

[Домаха і камінь]
красивий загадковий образ і все

[Апокаліпсис]
люблю родинні історії, розказані наче одною людиною, яка прожила найдовше за всіх. вони завжди захоплюють, показують цікавий зріз поколінь та епох. Тут не виключення

[Перший]
amateur, діалоги з філосовськими думками, серйозно?

[Колекція коханців]
забавно, але особисто для мене — ніпрощо. Такого ставлення та стосунку до чоловіків у мене немає і не було ніколи, ну такоє

[Альбом для Густава]
пробивають на сльози всі ці описи революції. Конкретно цю я взагалі не знаю, зовсім була мала, але від тексту відчувається вся сила тодішнього руху, тодішніх людей. Тільки якийсь сексизм незрозумілий та ідея «України в кордонах 1657 року» ну дуже вже недобре постаріла.

[Інструктор з тенісу] щось я не впевнена вже, що мені подобається Забужко. Стільки сексу та фокусу на чоловіках, Боже допоможи

[Восьминіг]
пише авторка захопливо! Точно хочу ще щось в неї почитати, але не оповідання. Бо не люблю цих різких закінчень, ось це точно про себе зрозуміла, читаючи цю книгу.

[Tatty_read’s · Rating 4 out of 5]

Дочитала українську жіночу прозу.
Це є збірка творів, тому і жанри, і стилі зібрані дуже різні, на будь який смак я б сказала.

💛 твори, які сподобались:

• "Valse Melancolique" О. Кобилянська.
тут є три потужні жіночі іпостасі: артІстка, музика і матір. Дуже раджу до прочитання, але попереджаю, діалект не простий (але і не найскладніший)

• "Мара" Дніпрова чайка.
це мій найулюблений твір в усій збірці (перечитала аж 3чі). Для початку, я вперше стикнулась тут з такою штукою, як поезія в прозі, по-друге, це як античне фентезі, або міф. А я люблю міфи ❤️. Раджу!

•"Столівників не буде" І. Вільде
Авторка достатньо відома своїми "Сестрами Річинськими" і не даремно. Спочатку думала, що це вирізка з Сестер, та насправді це не так. Новела не є частиною основного твору, вона написана за 4 р. після його виходу.
Дуже гарний стиль в авторки. Дуже цікава історія (оці сімейні драми - як мед) Раджу.

•"Перший" Є. Кононенко
Знову сімейна драма, дуже потужна. Нездорові стосунки матері і дочки. Абсолютний захват!

•"Інструктор з тенісу" О. Забужко
Стиль авторки вражає. Ці гігантські речення тримають в такій напрузі, що аж смішно. Новела маленька і сюжет простий, але думки героїні - особливий кайф.

💔 твори, які не сподобались:

•"Стиглі яблука на Спаса" Ніна Бічуя.
Я ненавиджу тексти про інцест. Мені неприємно таке читати. Я не розумію що авторка хотіла донести світу.

•"Спогад про Грузію" Ніна Бічуя
Як же мені було нудно! Я примушувала себе читати кожен розділ і так і не зрозуміла тексту. Здається там шось про пошук мети і духовного ідеалу. Довго обдумуючи, прийшла до висновку, що просто не моя авторка.

🔈 Наостанок скажу, я отримала те, що шукала від книги: поповнила список укр. письменниць (це була моя мета). Також зрозуміла, що не люблю читати тексти, основною метою яких є втримати в собі багато символів. Єдине чого не вистачило, то це даних про самих авторок. Впевнена, це вплинуло б на проживання текстів.

ЧИТАЙ. BookishUnder

[Vicky.Demigoddess · Rating 5 out of 5]

Книга"З непокритою головою" - це збірка української жіночої прози впорядкована Вірою Агеєвою, яка була написана в період кін. ХІХ ст - 2010-ті.
У книзі зібрані найбільш яскраві представниці української літератури, завдяки яким вона наповнилася новими голосами та новими сюжетами. По-іншому вже описані жіночі емоції та переживання, в творах вже інша система цінностей. Жінки перестають імітувати чоловічий стиль і починають писати саме так, як відчувають.
Для мене ця збірка була гарною нагодою познайомитися з такою прозою. Але як важко давалося це читання!
Твори Є. Кононенко "Перший", Л. Таран "Колекція коханців" та "Восьминоги" О. Луцишиної патологічно нецікаві. Вони й написані в середині 2000х, коли був бум на жіночу любовно-сексо-сопливу літературку. Всі ці безкінечні бабські придуркуватості, образи на порожньому місці або курортні романчики з постійним філософствуванням на тему "всі мужики козли" - на це навіть часу шкода. Але прочитала і занесла до особистого переліку авторок, чиїх книг я не візьму до рук. Навіть проза Забужко того часу - це самомилування та постійне вихваляння своїм сексуальним досвідом. Так, ніби він може бути цікавішим, ніж у її читачів.
Як не парадоксально, але для себе відкрила прозу Г. Пагутяк та М. Матіос. Дуже сподобався їх стиль та за сюжетами їх оповідання були найцікавішими у цій збірці.