До книги вибраного Олега Лишеги — одного з найнеповторніших українських поетів, лауреата американського Пен-клубу за найкращу перекладну поетичну книжку — увійшов майже увесь його поетичний доробок, деякі з перекладів, а також п’єса «Друже Лі Бо, брате Ду Фу». Це найповніше вибране автора.
Oleh Lysheha (Ukrainian: Олег Лишега) is a Ukrainian poet, playwright, translator and intellectual.
Lysheha entered Lviv University in 1968, where during his last year, he was expelled for his participation in an "unofficial" literary circle, Lviv Bohema. As punishment, Lysheha was drafted into the Soviet army and internally exiled. During the period 1972-1988, he was banned from official publication, but in 1989 his first book Great Bridge (Velykyi Mist) was published. For "The Selected Poems of Oleh Lysheha," Lysheha and his co-translator James Brasfield from Penn State University, received the 2000 PEN Award for Poetry in Translation published by the Harvard Ukrainian Research Institute. Lysheha is the first Ukrainian poet to receive the PEN award.
Читати варто принаймні заради цієї вишуканої образності. Поезія Лишеги для мене – щось магічне, фантасмагоричне. Розумієш далеко не все, що спонукає перечитувати знову й знову і щораз віднаходити щось нове.
Я читав її кілька років. Переважно вона була десь поруч, так, щоби можна було взяти і прочитати наступний вірш, коли того хотілося. Трохи не віриться ще, що—дочитана.
Поезія Лишеги - це магія його світу. Це його враппер, можливість побачити звичне його поглядом. Спроба вдихнути так, як він це робить. І водночас це акробатизм, це балансування, це випробування, яке потрібно пройти або не. Лишега - як Прохасько в поезії. Для когось може здатися, що це герметичні тексти, але це не зовсім те. Поезія Лишеги це не зовсім поезія, це щось нове, це щось вкрай інше. п.с: і в тім тут занадто багато "це":)
Після прочитання медитативної поезії Олега Лишеги, ми говорили про ознаки поколінь, дорослішання і таке інше - у подкасті ПереФарбований лис https://youtu.be/1VP9x_JXx6o
Лишега дуже специфічний, андеграундний; ця книга явно не для кожного.
Коли я читав цю збірку, я переважно не міг ніяк докопатися до змісту, до того що несе кожен окремий вірш, що автор ним хоче сказати. Г. Комський пише, що поезія Лишеги залишається позбавленою соціальних та моралізаторських повчань, але зачасту я не розумів також того, які емоції хотів передати автор; більшість віршів мені зовсім не відкликнулися і лише пару торкнулися мене.
Загалом поезія Лишеги для мене наче з іншого виміру, з того до якого я не маю доступу і якого я не розумію.