What do you think?
Rate this book
Українська поетична антологія
На срібнім березі
До книги вибраного Миколи Вінграновського (1936—2004) — найвизначнішого українського лірика другої половини ХХ століття — увійшов увесь «золотий канон» поета — від поезії високої любовної та громадянської пристрасті до найзворушливіших дитячих одкровень.
256 pages, Hardcover
First published January 1, 2012
21 people are currently reading
161 people want to read
About the author
Микола Вінграновський
28 books6 followersодин із найвизначніших українських поетів ХХ століття. Народився в селі Богопіль (нині Первомайськ) Миколаївської області. Навчався на акторському відділенні Київського інституту театрального мистецтва. Закінчив Інститут кінематоґрафії в Москві, де навчався у класі Олександра Довженка, який мав значний вплив на формування поета.
М.Вінграновський — кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженковому фільмі «Повість полум'яних літ» зіграв роль Івана Орлюка.
Перші вірші опублікував 1958 року. Микола Вінграновський — автор поетичних книжок «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», роману «Северин Наливайко» та багатьох інших.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. У своїх повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «На добраніч», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у М.Вінграновського вищою мірою жива). Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).
Вінграновський — постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.
М.Вінграновський — кіноактор, кінорежисер і сценарист. У Довженковому фільмі «Повість полум'яних літ» зіграв роль Івана Орлюка.
Перші вірші опублікував 1958 року. Микола Вінграновський — автор поетичних книжок «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», роману «Северин Наливайко» та багатьох інших.
Майже одночасно з поезією Микола Вінграновський почав писати і прозу. У своїх повістях та оповіданнях «Первінка», «Сіроманець», «Гусенятко», «На добраніч», «Кінь на вечірній зорі», «У глибині дощів», «Літо на Десні» та інших він то веселою, то сумовитою поетичною барвою поєднує світ людей зі світом звірів, птахів, рослин, з життям всього живого й «неживого» (власне, вся природа у М.Вінграновського вищою мірою жива). Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах» (2004).
Вінграновський — постановник десяти художніх та документальних фільмів. Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка, літературної премії «Благовіст», Міжнародної премії Фундації Антоновичів.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
May 28, 2024
«Ми знову є. Ми — пізні. Найпізніші.
Що наросли з худеньких матерів
В саду порубанім»
Браво! І Вінграновському браво, бравісімо, і А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га браво за чергову шикарну оформлено і шикарно впорядковану збірку.
Писати відгуки на поезію я не особливо умію, та і не знаю чи треба вони взагалі. Скажу лише що саме ця збірка дозволяє пізнати автора у його розвитку чи не найкраще. Від молодих захоплених любовних елегій, та поетичних спроб «про народ» через темні часи репресій де Микола Вінграновський відмовився бути дисидентом, але і відмовився бути політичним пристосуванцем, а присвятив себе, натомість, кінематографу і поезії природи і, врешті, пізня поезія яка все більше звучить як прощання.
Збірка в основному оформлена в хронологічному порядку і лише поезія «може бути, що мене не буде» винесена як фінал. І знову - браво!
Що наросли з худеньких матерів
В саду порубанім»
Браво! І Вінграновському браво, бравісімо, і А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га браво за чергову шикарну оформлено і шикарно впорядковану збірку.
Писати відгуки на поезію я не особливо умію, та і не знаю чи треба вони взагалі. Скажу лише що саме ця збірка дозволяє пізнати автора у його розвитку чи не найкраще. Від молодих захоплених любовних елегій, та поетичних спроб «про народ» через темні часи репресій де Микола Вінграновський відмовився бути дисидентом, але і відмовився бути політичним пристосуванцем, а присвятив себе, натомість, кінематографу і поезії природи і, врешті, пізня поезія яка все більше звучить як прощання.
Збірка в основному оформлена в хронологічному порядку і лише поезія «може бути, що мене не буде» винесена як фінал. І знову - браво!
August 16, 2023
ця збірка – мій дружочок і дуже точкова розрада. мені немов намащували очі медом, поки читала.
не все, однак подеякі поезії – це затишок, який також вжалює. є сторінки дорогоцінні, є й незрозумілі.
хочеться теж задрімати в хліба на щоці (сторінка 95!) і купити тії сливи уві сні – тоді оси відлетять і не доткнуть вже так зненацька, як уражає довірливість мовлення.
«прилетіли в серпні – ударили в серце».
серед всього також сподобалось, як вінграновський пише про тварин і городину, як усе зростає, як села сідають вечеряти. або про мінливу погоду, сливи, хмари, озера, яблука, хліб. про синє небо і висіяний у ньому ліс. я дуже добре це бачу, як він промовляє до них, і навіть видається, мовби у повоєнних роках ще може зостатися якесь світло, і його вистачатиме, аби висловити, помітити, прогортати.
«будь навіки, будь навіки мені при мені» – присутнісна поезія, але також чим інтимніша, тим більш герметична.
обожнений і викоханий світ – оце «ходімте в сад, я покажу вам» – і таки показує. побачила собі, як можна/треба жити крізь колообіг сезонних змін в природі і на календарі, у служінні своїм і ближнім справам, а головне – у помічанні. в цих текстах проминальність того чи іншого загалом таки полегшена. добре буде ще повернутися.
не все, однак подеякі поезії – це затишок, який також вжалює. є сторінки дорогоцінні, є й незрозумілі.
хочеться теж задрімати в хліба на щоці (сторінка 95!) і купити тії сливи уві сні – тоді оси відлетять і не доткнуть вже так зненацька, як уражає довірливість мовлення.
«прилетіли в серпні – ударили в серце».
серед всього також сподобалось, як вінграновський пише про тварин і городину, як усе зростає, як села сідають вечеряти. або про мінливу погоду, сливи, хмари, озера, яблука, хліб. про синє небо і висіяний у ньому ліс. я дуже добре це бачу, як він промовляє до них, і навіть видається, мовби у повоєнних роках ще може зостатися якесь світло, і його вистачатиме, аби висловити, помітити, прогортати.
«будь навіки, будь навіки мені при мені» – присутнісна поезія, але також чим інтимніша, тим більш герметична.
обожнений і викоханий світ – оце «ходімте в сад, я покажу вам» – і таки показує. побачила собі, як можна/треба жити крізь колообіг сезонних змін в природі і на календарі, у служінні своїм і ближнім справам, а головне – у помічанні. в цих текстах проминальність того чи іншого загалом таки полегшена. добре буде ще повернутися.
July 21, 2020
Світла і невагома поезія Миколи Вінграновського передає глибину у простих фразах. Дуже гарна збірка від А-ба-ба-гала-мага. Гарний, зручний формат. Приємно мати вдома і час від часу заглядати для натхнення.
February 26, 2017
Надзвичайно красива інтимна, пейзажна і громадянська лірика. Фантастичні словотвори. Дуже чуттєво і гарно.
October 28, 2023
Достоту хороша збірка 8 з 10😌
December 23, 2024
тепло і затишно.
August 18, 2022
Деякі вірші виявилися повністю прохідними для мене, але ті, що ні, - потрапили у саме серце 💔
Як же не вистачало поезії і яка ж вона все-таки прекрасна саме українською. Тепер мрію зібрати всю колекції від Абаби
Як же не вистачало поезії і яка ж вона все-таки прекрасна саме українською. Тепер мрію зібрати всю колекції від Абаби
August 25, 2023
_ 10/10 _
_ Завжди приємно повертатись до творів свого улюбленого поета. Наскільки ж майстерно й витончено він володіє словом і римою... Тут краще без лишніх слів:
Минулося. І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дИва,
На руку руку ніч кладе…
А тінь тремтливо-полохлива —
Хтось наче йде! Хтось наче йде…
Минулося… Твоя ця мИна,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима —
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч кладе…
Воно минуло — так і треба…
Це щастя — трясця: нападе
І вже не скоро відійде…
_ Завжди приємно повертатись до творів свого улюбленого поета. Наскільки ж майстерно й витончено він володіє словом і римою... Тут краще без лишніх слів:
Минулося. І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Над білим полем біле небо,
В гнізді сорочім сніг сидить.
І тихо видно білі дИва,
На руку руку ніч кладе…
А тінь тремтливо-полохлива —
Хтось наче йде! Хтось наче йде…
Минулося… Твоя ця мИна,
Цей подих опівнічних губ,
Ця купина неопалима —
Забув би вже, давно забув!
Над білим полем біле небо,
На руку руку ніч кладе…
Воно минуло — так і треба…
Це щастя — трясця: нападе
І вже не скоро відійде…
January 17, 2023
Обожнюю вірші за спокій і натхнення якими вони огортають.
А #шістдесятники це взагалі окрема любов. Улюбленим звичайно ж я називаю Василя Симоненка, але Микола Вінграновський йде одразу ж після нього! Чому? Тому що це, напевне, поки що єдиний поет, у якого я маю улюблений-преулюблений вірш. І коли я чую щось про Вінграновського у моїх думках одразу прокидаються радяки про велике місто на маленькій планеті.
Ця збірочка дуже натхненна, тут я зустрілася з таким різним Вінграновським і ще більше полюбила його рими.
А #шістдесятники це взагалі окрема любов. Улюбленим звичайно ж я називаю Василя Симоненка, але Микола Вінграновський йде одразу ж після нього! Чому? Тому що це, напевне, поки що єдиний поет, у якого я маю улюблений-преулюблений вірш. І коли я чую щось про Вінграновського у моїх думках одразу прокидаються радяки про велике місто на маленькій планеті.
Ця збірочка дуже натхненна, тут я зустрілася з таким різним Вінграновським і ще більше полюбила його рими.
February 20, 2023
ця поезія якась така добра й світла, я у захваті.
December 5, 2023
Розкішна лірика
(Плюс багато віршів про качок)
(Плюс багато віршів про качок)
November 20, 2025
Дуже ніжна збірка. Палко раджу до прочитання!
Displaying 1 - 12 of 12 reviews