Асиметрична симетрія: польові дослідження українсько-польських відносин

by Łukasz Saturczak, Лесь Белей, Лукаш Сатурчак

Наші два народи мають чимало скелетів у шафах, з яких дбайливо стирають порох, які досліджують на конференціях, про які пишуть книжки. Але як живеться простим людям коло цих шаф? Що вони думають одні про одних — українці про поляків і поляки про українців? Де проходить лінія золотого перетину в наших асиметрично симетричних відносинах? На ці питання неможливо дати відповідь однією книжкою, але можна почати розмову.
Лесь Белей

Ця книга — про Польщу і Україну. Точніше, про поляків і українців. Ще точніше — про поляків України і українців Польщі. Яка їхня доля? Вони жили на цих теренах завжди, їх переселяли, вони приїжджали на заробітки, на навчання, у пошуках кохання і т. д. Кожне покоління має свою історію, і кожен представник покоління має свою історію. Їх неможливо повністю описати, переповісти і зрозуміти. Можна натомість говорити. Саме це і було нашою метою.
Лукаш Сатурчак

279 pages, Paperback

First published April 29, 2014

Reviews

[Данило Судин · Rating 2 out of 5]

Збірка репортажів могла б бути цікавою, якби український співавтор, по-перше, підійшов до справи більш відповідально і, по-друге, вмів писати. Мета проекту цікава - подивитися, як українці сприймають поляків і навпаки. Польський учасник старанно готувався, шукав українців в Польщі, домовлявся про інтерв'ю, намагався описати своїх респондентів з симпатією, а також так, щоб читач їх міг візуалізувати (як і місцевості, де він перебуває). І ця частина вийшла непоганою, хоча і схематичною.
Проте український співавтор просто лінувався. Більша частина кожного його розділу - це розповіді про історію поляків в Україні (від XVI століття). Постійно спотикався об відчуття, що читаю вікіпедію. Цікаво, але стиль... Потім він вирішував пошукати поляків. Оскільки про зустрічі не домовлявся (і не готовий був чекати на своїх респондентів півдня в місті, мерзнучи в мокрому взутті - як польський співавтор робив в своїй частині проекту), то врешті-решт просто ловив перехожих і питав, що вони думають про Польщу. Читати його тексти - каторга, бо всі йдуть по одній схемі: історія поляків в цій місцевості, пошуки автентичних поляків, поразка, чіпляння до перехожих, негативні відгуки про їхній рівень знань про Польщу. Жодної симпатії до своїх респондентів. І стиль - просто безнадійний, бо текст має багато слів, але мало атмосфери.

Тому за частину Лукаша Сатурчака я б поставив "4", але Лесь Белей тягне на "1", тому загальна оцінка - "2". На жаль, змарновано гарну спробу журналістського дослідження.

[Ruda_sterlet Руда стерлядь · Rating 4 out of 5]

Книжка з дуже крутою ідеєю, з гігантською працею (я б сказала титанічною) проте в якийсь момент, щось пішло не так…

Тут дуже багато цікавих фактів, що про Польщу, що про Україну.

Дослідження йдуть симетрично: Київ-Варшара, Луцьк-Перемишль, Краків-Львів… спочатку це було цікаво, але потім стало нудно, по факту, чим глибше в країну, тим менше общин, тим менше тем для обговорення авторів, і тим більше повторень.

В якийсь момент книги, український автор зробив погану річ:
«Наступною моєю співрозмовницею була студентка університету Поплавського, з відповідним макіяжем та інтелектуальним багажем, тому ні про Польщу, ні про відомих поляків нічого сказати не змогла»

Ну типу блін, ви свою роботу робили в імʼя розвінчання стереотипів та упередженого ставлення до українців/поляків, а самі культивуєте в своїй праці ті ж таки стереотипи, але іншого спрямування.

А, і ще, щось схоже було про спортсменів, але більш обережне.

Як би можно було книжку розірвати, то я залишила, б першу половину, бо вона гідна, цікава, з любовʼю написана, а далі, щось таке, не дуже…

Книжка продубльована польською, я читала українського автора -українською, польського - польською. І хочу сказати, що польська тут не з легшого варіанта, тут багато мовних пасажів звернених в переконуванні в цінності ідеї.

[Veronika Parubets · Rating 2 out of 5]

Враження, ніби автори отримали ґрант і натхненно запланували велику репортажну роботу, але дуже швидко здулись і дописували на абияк.
Змушують напружитись моменти суб’єктивного ставлення авторів до українсько-польських конфліктів і голодомору, ниття про складнощі пошуку матеріалу й загальна непродуманість текстів.
Зовсім зайвими були довгі історичні перекази (їй-богу, я очікую книгу про українсько-польські відносини, а не про історію Одеси) і по кілька разів повторені типові монологи алкоголіків.