Вертеп

by Аркадій Любченко

165 pages, Unknown Binding

First published January 1, 1929

Reviews

[Volodymyr Okarynskyi · Rating 5 out of 5]

книжка чудово написана. один із взірців мови. трохи нагадує Хвильового і Яновського (дуже насичено, добре, що книжка невелика :) ), в діалогах відлунює Підмогильним. мені чимсь нагадало Генрі Міллера й Ніцше...
далі трошки позичу розуму в Шереха/Шевельова:
"Справді повновартісні ери розвитку людської духовости знаходять свій вияв і закріплення в синтетичних творах, те, що німці називають Mythos des Zeitalters. Такою була «Бо­жественна комедія» для католицького й католичного Середньовіччя. Таким був «Вертеп» Аркадія Любченка для україн­ського культурного ренесансу двадцятих років. Ми не бу­демо рівняти ці твори ні рівнем мистецького виконання, ні глибиною філософського задуму. Неспівмірні епохи, неспівмірні індивідуальності творців, неспівмірна концепційна завершеність. Але для короткої й сповненої внутрішнім змістом ери українських двадцятих років «Вертеп» був віднос­но тим самим, чим «Божественна комедія» для західноевропейського середньовіччя, чим «Фавст» для доби політичних і філософських шукань, що зрушили людство Европи після 1789 р. «Вертеп» став синтезою політичного й загальнофілософського світогляду українських двадцятих років. І коли ми шануємо Миколу Хвильового за те, що він був застрільни­ком і пробоєвиком цього періоду, то Аркадій Любченко зас­луговує на пошану як завершувач і синтезатор періоду. Коли 1942 р. Галичина зустрічала Любченка як продовжувача Хви­льового, вона помилялася тільки в одному: не лише продов­жувач, а синтезатор, — а це далеко більша й почесніша роля." http://litmisto.org.ua/?p=4882

[Kuxenjatko · Rating 4 out of 5]

Я в захваті від твору! І в шоці від автора.

Написаний у другій особі однини, цей текст активував усі мої органи чуттів, нагадав про такий мій, як мені здавалось, унікальний досвід юності як стану постійної закоханості, насиченості, хвилювань. Це наче сінестезичний маніфест життю-грі, що театрально проголошується саме тобі, читач чи читачко. Романтика вітаїзму у всій своїй красі.

Виданий як частина "Розстріляного Відродження", автор встиг повоювати і в армії УНР, і в Червоній. Був заарештований у свій час і радянськими службами, і Гестапо. Доносив на більшовицьких письменників і помер в Німеччині, в місті, де був розташований Державний центр УНР на еміграції. Романтика вітаїзму, знов-таки, у свій своїй красі.

Ось три причини негайно читати "Вертеп":
1) Не тоскний, як у Хвильового, не меланхолійний, як у Коцюбинського, а грайливий та іронічний опис природи.
2) Оптимістичний погляд у майбутнє України як країни, де переміг фемінізм — та поради чоловікам, як цьому сприяти, як бути профеміністами.
3) Соковита, яскрава художність — текстом треба насолоджуватися, смакувати його як модерністське тістечко (головне не переїсти!).

Ось три причини не читати Аркадія Любченка:
1) Антисеміт.
2) Колаборціоніст і перевзуванець.
3) Ксенофоб.

Вибір за вами.

[Liudmyla]

На перший погляд здається, що це збірка розрізнених новел, але ближче до кінця усвідомлюєш, що є та ледь видима ниточка, яка їх поєднує в одне ціле.

Залишаю книгу без оцінки, бо вона явно не втрапила мені в настрій, незважаючи на те, що досить майстерно написана, красива мова, красиві описи природи, одна з новел (Атлетика) написана у віршовому розмірі.

Біографія автора справила на мене набагато сильніше враження, ніж його повість, і це враження радше суперечливе. Воював за УНР, а потім - в красной армії. Був чи не найкращим другом та ідейним соратником Хвильового. Його двічі арештовували і відпускали (хм). Ну звісно, йому довелося каятися привселюдно у своїх смертних гріхах і заблуждєніях, став набагато менше писати, бо соцреалізм не терпів ніяких відхилень від лінії партії. Жив у "Слові", а згодом - у "Роліті". Під час німецької окупації співпрацював з німцями, писав для них пропагандистські тексти і подейкують, що строчив доноси на знайомих письменників (а може, раніше і в нквд теж?), був антисемітом і ксенофобом. Однак це не врятувало його від арешту гестапо за підозрою в співпраці з більшовиками, відсидів 4 місяці і вийшов.

Згодом розчарувався в німцях, як раніше в комуняках, бо виявилось, що методи в гестапо точнісінько такі ж як у нквд (хто б міг подумати?).

Був знайомий з сином Г. Нарбута, Ю. Шевельовим, Ю. Косачем, Є. Маланюком, відвідував Шептицького.

Під час війни вів щоденник, в якому детально описував життя під німецькою окупацією. Читала уривки (дуже цікаво, ще й з уст очевидця, що має неабиякий літературний хист), і вже хочу почитати його повністю.

Чого не забереш у автора, так це того, що він таки майстерно писав і дуже любив Україну

[Oleksandr Zholud · Rating 4 out of 5]

Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)

I’ve read it now because this year I plan to read more of Ukrainian classics, so I took From Kulish to the present day: 100 iconic novels and novellas in Ukrainian (Ukr) and decided to go through the list as it is composed, i.e. chronologically. This is the #40 in the list.

Before moving on to the novel, a few words about its publication and author. In the list of 100 novels by PEN, it is listed as published in Kharkiv in 1943 (during the Nazi occupation). At the same time, Wiki claims that the first publication was in 1929 in the Ukrainian SSR. The fact that this novel could have been published equally under both seemingly opposing regimes, on the one hand, immediately suggests that it is not propaganda for either regime (which was common in those days. Even the previous work on the list - Україна в огні: кіноповість, щоденник is propaganda, albeit a talented one), and on the other hand, he emphasizes that these regimes are not so different. The author, Arkadiy Lyubchenko, was born in 1899, served in the UPR army during the liberation struggle, and then in the Red Army. In the pre-war period, he worked at the Writers' Union as a cultural worker, traveled extensively around the country, helping to organize literary evenings. During the Nazi occupation of Kharkiv, he was the editor of the newspaper Nova Ukraina, where he published anti-Soviet articles (this work was published at the same time). He died in Germany in 1945 and was banned in the USSR until 1989.

The novel Vertep consists of 11 novellas that were not connected until the last moment. Their themes range from a funeral scene seen by the author-narrator from his window to a description of an athlete, interspersed with information about the amount of ore and peat or a glimpse of a girl playing outside in winter, sometimes fencing herself off from others so as not to interfere with her sledding Santa Claus, sometimes actively participating in group fun. There is also a dialog between two bearded men (old goats) about the issue of sexes and the fact that a woman can be a man to some extent... everything is thrown together, neither the novel as a whole nor most of the short stories have a plot, they are sketches and streams of consciousness. It is interesting to see such games with literature, but it is interesting primarily for its unusualness, not for its meaning.


Перед переходом до твору, пару слів про його видання і автора. У переліку 100 романів від ПЕН клубу він йде як опублікований у Харкові у 1943 році (під час нациської окупації). Водночас, Вікі стверджує, що перша публікація – у 1929 року в УСРР. Той факт, що цей роман міг однаково публікуватись під обома наче протилежними режимами, з одного боку одразу каже, що це не агітка жодного з них (що бувало часто у ті часи. Навіть попередній твір з переліку – Україна в огні: кіноповість, щоденник, це пропаганда, хоч і талановита), а з іншого, підкреслює, що не такі вони і різні, ці режими. Автор - Аркадій Любченко народився у 1899 році, під час визвольних змагань служив у війську УНР, потім у лавах Червоної армії. Був одним із фундаторів ВАПЛІТЕ, членом Пролітфронту. У передвоєнний період працював у Спілці письменників на посаді культпрацівника, багато їздив країною, допомаючи в організації літературних вечорів. Під час нацистської окупації Харкова був редактором газети «Нова Україна», де публікував антирадянські статті (тоді ж і видав цей твір). Помер у Німеччині у 1945 році і був заборонений у СРСР до 1989 року.

Роман «Вертеп» складається з мало пов’язаних до останнього моменту 11 новел. Теми їхні – найрізноманітніші, від сцени похоронів, яку автор-наратор бачить зі свого вікна, до опису атлета, які перемежовуються даними про те, де скільки руди, торфу та погляд на дівчинку, що грається взимку на вулиці, то відгороджуючись від інших, аби не заважали їй катати на санчатах діда мороза то активно беручи участь в групових забавах. Плюс ще діалог двох бородатих (старих цапів) щодо статевого питання і що жінка може якоюсь мірою теж людина… усе накидане у купу, сюжету не має ані роман в цілому ані більшість новел, це – замальовки і потік свідомості. Цікаво бачити таки ігри з літературою, проте це цікаво передовсім незвичністю, а не так би мовити сенсом.