What do you think?
Rate this book
Lumière du moyen âge
Une incursion dans une période trop souvent décriée, que Régine Pernoud réhabilite ici en en dévoilant toute la richesse. Il est intéressant de noter que pour cette historienne, cette tranche d'histoire représente "la grande époque de la femme".
264 pages, Paperback
First published January 1, 1944
7 people are currently reading
90 people want to read
About the author
Régine Pernoud
146 books122 followersRégine Pernoud (17 June 1909 in Château-Chinon, Nièvre - 22 April 1998 in Paris) was a historian and medievalist. She received an award from the Académie française. She is known for writing extensively about Joan of Arc.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
December 27, 2015
pernoud, definitivamente, sabe como advogar. sem se comprometer com dicotomias e destruindo qualquer concepção arbitrária (que foram formuladas, sobretudo, nos séculos XVII e XVIII), a autora edifica um belíssimo e coeso ensaio sobre a cultura de uma querida frança medieval. ainda que tenha o caráter de um manual sobre o medievo, este é um importante texto sobre as experiencias da humanidade, englobando os seus traços característicos - religião, família, tradição, arte e propriedade - no espaço de tempo reconhecido como idade média.
November 27, 2016
I love this book!!!! It wasn't so hard to get, but was harder to discover it. Easy to read and emerge to rich and colorful medieval world. Regine Pernoud crash every single myth about middle ages and show it in a full glory. Highly recommended for everyone who loves middle ages and don't afraid to look a little bit different to the most misunderstood and misinterpreted time in human history.
June 5, 2024
для цієї книжки мені довелося завести окремий — червоний, як прапорці, — колір закладок для тих фрагментів, де ловила люті фейспалми. наприклад, у розділі про літературу перну пише:
середньовічні письменниці принаймні не мусили боротися зі зверхністю, яку ще не так давно доводилося долати французьким «синім панчохам» (це було прізвисько для авторок у хіх столітті; зітхаємо, згідно киваємо), можливо, тому, що перші змогли уникнути вад цих других і вміли зберегти властиву жінкам чарівність (шшшшо?).
утім, попри червоні прапорці й інші проблеми, про які буде далі, це не поганий текст, це просто безумовно плід свого часопростору: книжка вийшла 1944 року, тобто була написана під режимом віші, у франції, яка ще не перестала бути колоніальною державою, тому тут предостатньо й замилування — часом аж агресивного — величчю минулих днів, і виправдання сильного. ось, для прикладу, розлога цитата, занадто кумедна, щоб не поділитися.
податок і рента, накладені на селян, були не чим іншим, як тільки платою за землю, на якій їм дозволено було осісти, чи також за землю, яку їхні предки вирішили за доцільне переказати комусь сильнішому за себе в обмін на захист. аристократ, що збирав ці оплати, мав, власне кажучи, статус власника нерухомості, що збирав належні йому податки. поступово, втім, спогади про ці давні корені права власності затиралися, і в часи революції селяни дійшли переконання, що вони — повноправні власники землі, на якій упродовж століть мали статус орендарів.
я так і уявляю середньовічних людей, які абсолютно вільно й добровільно вирішують віддати свої землі аристократові в обмін на захист, без жодних спонук із його боку. алжирці в хіх столітті, мабуть, теж самі прибігли мінятися.
у цій довгій цитаті ви могли помітити ще одну рису книжки: це безсоромна апологетика середньовіччя, від якої навіть мені, яка вважає, що з відродженням усе пішло під три чорти (і взагалі, це якось дивно — називати епоху, у якій європейці стали менше митися, відродженням), стає незручно й виникає бажання попросити авторку припнути коней. утім, тут теж треба пам’ятати про перспективу: коли режін перну пише цю книжку, до права французьких жінок працювати (в сенсі, на оплачуваній роботі) без дозволу чоловіка й мати власний банківський рахунок лишається ще двадцять із гаком років, тому так, середні віки здаються напрочуд прогресивними.
«блиск середньовіччя» — це такий розлогий і дуже узагальнений огляд середньовіччя: від суспільних структур до мистецтва, від міжнародних стосунків до повсякденного життя. тому це книжка скоріш для тих, хто й так уже знає, про що пише перну і з якими ідеями вона дискутує (ще одна підстава вважати цей текст апологетикою). тим більше, що авторка належить до славетної традиції людей, які не ставлять посилань і не дають списку літератури — знаю, на гейзінгу я даремно щодо цього наговорювала, у нього з бібліографією все гаразд, це просто моє видання таке, ммм, особливе; то цього разу спеціально перевірила у французькій версії — там теж нічого немає.
зате перекладач польською виявився дуже дбайливий і часом додавав півсторінкові примітки, щоб пояснити контексти, уточнити джерело чи просто розповісти читачці про те, де йому болить. ось, наприклад, одна з приміток до розділу про церкву:
смертні вироки єретикам виконувало світське правосуддя, тобто світська влада. церква не могла плямувати собі рук кров’ю, і неправда, що самі інквізитори колись брали в цьому участь, як це брехливо зображає умберто еко в «імені троянди».
чарівно ж. пане пьотр тилус, ви навряд чи це прочитаєте, але ви — сонечко.
підсумувати можна приблизно так: починати знайомство із середньовіччям із цієї книжки взагалі не варто, але якщо вам цікаво подивитися на те, як про епоху можна було писати вже в сорокових (а саме такий був мій план), то «блиск середньовіччя» забезпечить купу матеріалу: і захопливого, і бісючого. і якщо зможете, беріть польське видання 2022 року, там коментарі — це ще один шар втіхи від тексту.
середньовічні письменниці принаймні не мусили боротися зі зверхністю, яку ще не так давно доводилося долати французьким «синім панчохам» (це було прізвисько для авторок у хіх столітті; зітхаємо, згідно киваємо), можливо, тому, що перші змогли уникнути вад цих других і вміли зберегти властиву жінкам чарівність (шшшшо?).
утім, попри червоні прапорці й інші проблеми, про які буде далі, це не поганий текст, це просто безумовно плід свого часопростору: книжка вийшла 1944 року, тобто була написана під режимом віші, у франції, яка ще не перестала бути колоніальною державою, тому тут предостатньо й замилування — часом аж агресивного — величчю минулих днів, і виправдання сильного. ось, для прикладу, розлога цитата, занадто кумедна, щоб не поділитися.
податок і рента, накладені на селян, були не чим іншим, як тільки платою за землю, на якій їм дозволено було осісти, чи також за землю, яку їхні предки вирішили за доцільне переказати комусь сильнішому за себе в обмін на захист. аристократ, що збирав ці оплати, мав, власне кажучи, статус власника нерухомості, що збирав належні йому податки. поступово, втім, спогади про ці давні корені права власності затиралися, і в часи революції селяни дійшли переконання, що вони — повноправні власники землі, на якій упродовж століть мали статус орендарів.
я так і уявляю середньовічних людей, які абсолютно вільно й добровільно вирішують віддати свої землі аристократові в обмін на захист, без жодних спонук із його боку. алжирці в хіх столітті, мабуть, теж самі прибігли мінятися.
у цій довгій цитаті ви могли помітити ще одну рису книжки: це безсоромна апологетика середньовіччя, від якої навіть мені, яка вважає, що з відродженням усе пішло під три чорти (і взагалі, це якось дивно — називати епоху, у якій європейці стали менше митися, відродженням), стає незручно й виникає бажання попросити авторку припнути коней. утім, тут теж треба пам’ятати про перспективу: коли режін перну пише цю книжку, до права французьких жінок працювати (в сенсі, на оплачуваній роботі) без дозволу чоловіка й мати власний банківський рахунок лишається ще двадцять із гаком років, тому так, середні віки здаються напрочуд прогресивними.
«блиск середньовіччя» — це такий розлогий і дуже узагальнений огляд середньовіччя: від суспільних структур до мистецтва, від міжнародних стосунків до повсякденного життя. тому це книжка скоріш для тих, хто й так уже знає, про що пише перну і з якими ідеями вона дискутує (ще одна підстава вважати цей текст апологетикою). тим більше, що авторка належить до славетної традиції людей, які не ставлять посилань і не дають списку літератури — знаю, на гейзінгу я даремно щодо цього наговорювала, у нього з бібліографією все гаразд, це просто моє видання таке, ммм, особливе; то цього разу спеціально перевірила у французькій версії — там теж нічого немає.
зате перекладач польською виявився дуже дбайливий і часом додавав півсторінкові примітки, щоб пояснити контексти, уточнити джерело чи просто розповісти читачці про те, де йому болить. ось, наприклад, одна з приміток до розділу про церкву:
смертні вироки єретикам виконувало світське правосуддя, тобто світська влада. церква не могла плямувати собі рук кров’ю, і неправда, що самі інквізитори колись брали в цьому участь, як це брехливо зображає умберто еко в «імені троянди».
чарівно ж. пане пьотр тилус, ви навряд чи це прочитаєте, але ви — сонечко.
підсумувати можна приблизно так: починати знайомство із середньовіччям із цієї книжки взагалі не варто, але якщо вам цікаво подивитися на те, як про епоху можна було писати вже в сорокових (а саме такий був мій план), то «блиск середньовіччя» забезпечить купу матеріалу: і захопливого, і бісючого. і якщо зможете, беріть польське видання 2022 року, там коментарі — це ще один шар втіхи від тексту.
October 20, 2020
Lo he leído en una edición en español de 1988.
Me ha encantado, te dan ganas de vivir en la Edad Media. Ciertamente, es la autora la que enciende una luz brillante, acogedora y alegre sobre esta época. Como siempre, Pernoud es muy amena y el libro se lee rápido y con facilidad, así que te recomiendo que lo leas, aunque solo sea por disfrutar, desmontar mitos y fardar con los amigos. Merece muchísimo la pena sobre todo los dos últimos capítulos.
Señala los pilares de la Edad Media, ensalza los valores del derecho medieval sobre el romano y el efecto beneficioso del primero sobre la familia y el individuo. Explica la mentalidad medieval dentro de su contexto: la pertenencia a un grupo, sea un feudo, una ciudad, un gremio... y los privilegios y derechos de cada uno de ellos. Habla de la organización social, explica el vínculo feudal sustentado en la lealtad del señor para con sus vasallos y viceversa, la importancia de la familia sobre el individuo, vida urbana, la rural, la realeza, las relaciones internacionales, la iglesia y la cultura: enseñanza, letras, artes, ciencias; luego habla de la vida cotidiana y de la mentalidad medieval. Finalmente tiene un pequeño glosario que no tiene desperdicio.
Lo que siento es que se centra en Francia, que es lo que ella estudia; me encantaría una versión sobre la Edad Media en España desde su mismo punto de vista. Lamentablemente, no será ella quien lo escriba.
Me ha encantado, te dan ganas de vivir en la Edad Media. Ciertamente, es la autora la que enciende una luz brillante, acogedora y alegre sobre esta época. Como siempre, Pernoud es muy amena y el libro se lee rápido y con facilidad, así que te recomiendo que lo leas, aunque solo sea por disfrutar, desmontar mitos y fardar con los amigos. Merece muchísimo la pena sobre todo los dos últimos capítulos.
Señala los pilares de la Edad Media, ensalza los valores del derecho medieval sobre el romano y el efecto beneficioso del primero sobre la familia y el individuo. Explica la mentalidad medieval dentro de su contexto: la pertenencia a un grupo, sea un feudo, una ciudad, un gremio... y los privilegios y derechos de cada uno de ellos. Habla de la organización social, explica el vínculo feudal sustentado en la lealtad del señor para con sus vasallos y viceversa, la importancia de la familia sobre el individuo, vida urbana, la rural, la realeza, las relaciones internacionales, la iglesia y la cultura: enseñanza, letras, artes, ciencias; luego habla de la vida cotidiana y de la mentalidad medieval. Finalmente tiene un pequeño glosario que no tiene desperdicio.
Lo que siento es que se centra en Francia, que es lo que ella estudia; me encantaría una versión sobre la Edad Media en España desde su mismo punto de vista. Lamentablemente, no será ella quien lo escriba.
September 28, 2024
Książka Regine Pernaud jest wyrazem uroczego zachwytu autorki nad jej ulubioną epoką historyczną. Określenie "uroczy" to zresztą najlepsze słowo jakim można skwitować "Blask średniowiecza". Jest fajną próbą wyprostowania pokutujacych wciąż czarnych legend o wiekach średnich, ale jednocześnie momentami poraża naiwnością, która może wynikać jedynie z miłości autorki do materiału źródłowego. Trochę trudno jest traktować na poważnie wszystkie postawione w tekście tezy, ale jednocześnie ciężko mieć do Pernaud pretensje o nadmiar pozytywnych uczuć.
September 2, 2011
Un bref aperçu de ce que le Moyen-Age a de positif : les préjugés tombent. Dommage que certains sujets soient trop succinctement abordés.
February 16, 2015
Excellent livre, très instructif, où la grande Régine Pernoud s'attache à rectifier certaines idées reçues sur cette extraordinaire période que fut le (mal nommé) Moyen-Age.
A lire!
A lire!
culinaria
June 30, 2017AINDA ESTOU LENDO E ANOTANDO.
Sobre o livro:
Régine Pernoud reage contra estes preconceitos, revelando toda a riqueza do período medieval. No campo da literatura, refere-se a epopeias como a Canção de Rolando, aos romances de cavalaria, à novela amorosa, à poesia, às farsas, às fábulas. Evoca o desenvolvimento artístico desta época, assim como aspectos menos conhecidos: o interesse dedicado às ciências e à medicina.
A própria vida quotidiana traz a marca de uma civilização já refinada. Basta dizer que a higiene etava mais desenvolvida do que no século XVII. A hierarquia social assentava essencialmente nos laços familiares. As mulheres tinham direitos que perderam a partir do século XVI.
Sobre o livro:
Régine Pernoud reage contra estes preconceitos, revelando toda a riqueza do período medieval. No campo da literatura, refere-se a epopeias como a Canção de Rolando, aos romances de cavalaria, à novela amorosa, à poesia, às farsas, às fábulas. Evoca o desenvolvimento artístico desta época, assim como aspectos menos conhecidos: o interesse dedicado às ciências e à medicina.
A própria vida quotidiana traz a marca de uma civilização já refinada. Basta dizer que a higiene etava mais desenvolvida do que no século XVII. A hierarquia social assentava essencialmente nos laços familiares. As mulheres tinham direitos que perderam a partir do século XVI.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews